Embedded Files
ПЕРІОДИЧНИЙ ЗАКОН І ПЕРІОДИЧНА СИСТЕМА ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
ПЕРІОДИЧНИЙ ЗАКОН І ПЕРІОДИЧНА СИСТЕМА ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
Група — це вертикальний стовпчик хімічних елементів, подібних за властивостями, що розміщуються в малих і великих періодах Періодичної системи. Групи поділяють на головні (А) і побічні (Б) підгрупи.
Період — це горизонтальний ряд хімічних елементів, розміщених у порядку зростання їх відносних атомних мас, який починається лужним і закінчується інертним елементом. Періоди поділяють на великі (4 – 7) й малі (1 – 3).
Елементи ІА групи — родина лужних елементів, VIIА групи — галогенів, VIIIA групи — інертних елементів.
Періодичний закон Д. І. Менделєєва: властивості хімічних елементів, утворених ними простих і складних речовин перебувають у періодичній залежності від заряду ядра їх атомів.
Атом складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів, що рухаються навколо ядра.
Кількість протонів у ядрі атома і кількість електронів визначають за порядковим номером хімічного елемента, який називають протонним числом.
Кількість нейтронів у ядрі атома обчислюють як різницю між відносною атомною масою і порядковим номером хімічного елемента.
Нуклід — це різновид атома з певним числом протонів і нейтронів.
Ізотопи — це види атомів одного хімічного елемента з різним нуклонним і однаковим протонним числами.
ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
У періодах зі зростанням заряду ядра атомів елементів послідовно змінюється структура зовнішнього енергетичного рівня (зростає кількість валентних електронів).
Властивості хімічних елементів періодично повторюються, оскільки періодично повторюється будова зовнішнього енергетичного рівня.
Електронегативність елемента — здатність атома притягувати до себе електрони від інших атомів.
У періодах електронегативність елементів зростає зліва направо, у голов- них підгрупах — знизу вверх.
У періодах зі зростанням заряду ядра атома металічні властивості елементів послаблюються, у головних підгрупах — посилюються.
У періодах зі зростанням заряду ядра атома основні властивості оксидів і гідратів оксидів поступово послаблюються, кислотні — посилюються, у головних підгрупах — навпаки.
Для елементів головних підгруп кількість валентних електронів (електрони на зовнішньому рівні) визначають за номером групи, в якій розміщений хімічний елемент у Періодичній системі.
Електрон в атомі знаходиться у постійному русі навколо ядра.
Для опису стану електрона оцінюється ймовірність його знаходження у навколоядерній області простору і використовуються поняття «електронна хмара», «електронна орбіталь».
Електронна хмара — модель руху електрона в атомі; область простору, у кожній точці якої може перебувати даний електрон.
Електронні орбіталі — це області простору навколо ядра, де ймовірність знаходження електрона є найбільшою (>90%). Вони мають різну геометричну форму, розміри та просторову орієнтацію, що залежить від енергії електрона (s, p, d, f). Основні форми: s-орбіталі (сфера), p-орбіталі (об'ємна вісімка/гантель), d- та f-орбіталі мають складнішу форму.
s-орбіталь (𝑙=0): Форма кулі (сферична), симетрична навколо ядра. Існує 1 s-орбіталь на кожному енергетичному рівні.
p-орбіталь (𝑙=1): Форма об'ємної вісімки або гантелі. На кожному енергетичному рівні (починаючи з другого) існує 3 р-орбіталі, орієнтовані по осях 𝑥,𝑦,𝑧.
d-орбіталь (𝑙=2): Мають складнішу форму (переважно схрещені вісімки), існує 5 d-орбіталей.
f-орбіталь (𝑙=3): Мають найскладнішу форму, існує 7 f-орбіталей.
Орбіталі одного типу, але з вищою енергією (далі від ядра), мають більший розмір. На кожній окремій орбіталі може перебувати не більше двох електронів з протилежними спінами.
У цьому відео наочно пояснюється, як розташовані електрони в атомі — за енергетичними рівнями, підрівнями та орбіталями. Ви дізнаєтесь, що таке електронна оболонка, скільки електронів може містити кожен рівень, як заповнюються орбіталі та як будова атома визначає хімічні властивості елементів.
Модель Бора представляє атом як оболонку, що містить ядро та електрони на орбіті навколо нього. Вона допомагає нам зрозуміти енергетичний рівень електронів та те, як вони організовані відносно ядра.
Дізнайтеся, як моделі Бора використовуються для представлення атомів.
Квантово-механічна модель атома описує електрони не як частинки на певних орбітах, а як хмари ймовірностей (орбіталі), де електрон може перебувати з певною ймовірністю. Вона базується на корпускулярно-хвильовому дуалізмі, принципі невизначеності та описує енергетичні стани електронів за допомогою чотирьох квантових чисел, замінивши планетарну модель Бора.
Основні положення квантово-механічної моделі:
Орбіталі (електронні хмари): Замість чітких орбіт електрони утворюють атомні орбіталі — просторові області з високою (близько 90%) ймовірністю знаходження електрона.
Корпускулярно-хвильовий дуалізм: Електрон поводиться і як частинка, і як хвиля.
Квантування енергії: Електрони в атомі мають лише певні (дискретні) енергетичні рівні, які визначаються квантовими числами.
Квантові числа:
Головне (𝑛): номер енергетичного рівня (1–7), визначає енергію.
Орбітальне (𝑙): форма орбіталі (𝑠,𝑝,𝑑,𝑓).
Магнітне (𝑚): просторова орієнтація орбіталі.
Спін (𝑠): власний момент імпульсу електрона.
Принцип невизначеності: Неможливо одночасно точно визначити координату та імпульс електрона, тому використовується ймовірнісний підхід.
Ця модель є сучасною основою хімії та фізики, що дозволяє описувати складні атоми та молекулярні взаємодії.
Ядро складається з позитивно заряджених частинок (протонів - р) і нейтральних частинок (нейтронів - n). Протони і нейтрони, що входять до складу ядра атома, називають нуклонами, ядра атомів узагальнено називають нуклідами.
Сумарну кількість протонів і нейтронів в атомі називають нуклоним (або масовим) числом та позначають символом А.
Кількість протонів у ядрі називають протонним (або зарядовим) числом та позначають символом Z. Його легко визначити, скориставшись “Періодичною системою хімічних елементів Д. І. Менделєєва”. Порядковий номер хімічного елемента у періодичній таблиці відповідає кількості протонів у ядрі (протонному числу).
Знаючи протонне (Z) і нуклоне (А) числа ядра атома хімічного елемента, можна визначити кількість нейтронів (N) у ядрі атома цього елемента: N = A - Z.
При позначенні ядра атома (нукліда) хімічного елемента перед символом елемента вгорі вказується нуклоне число А, а внизу - протонне число Z.
Перейдіть за посиланням, оберіть розділ «Decay» та побудуйте ядро.
Поясніть, як зміна кількості нейтронів або протонів впливає на атомний номер та вид ізотопів.
Опишіть, як різні розпади змінюють нуклони в ядрі, і чи змінює це символ атома, що зображується, і впливає на такі параметри, як атомний номер/атомна маса.
Передбачте зображення оболонкової моделі ізотопу на основі символу або назви ізотопу.
Знайдіть ізотоп на таблиці нуклідів, використовуючи символ, назву або кількість протонів і нейтронів.
Багато хто з нас розуміє основну структуру атома: ядро, що містить протони та нейтрони, оточене електронами, але як ці електрони організовані? Як вони рухаються? Як вони виглядають?
Вчені та викладачі природничих наук використовують дві поширені моделі для візуалізації атомів та відповіді на ці питання.
Кожен елемент Періодичної системи має свій атомний номер та атомну масу. Атомний номер елемента, представлений меншим числом, показує кількість протонів у ядрі атому будь-якого елемента. Він також показує кількість електронів у нейтральному атомі. Оскільки атом не має заряду, кількості протонів та електронів однакові.
ЗАВДАННЯ:
Використовуйте протони, нейтрони і електрони для створення моделей атомів, визначте елемент, і його масу і заряд.
Передбачте, як додавання або віднімання з протонів, нейтронів, електронів змінюють елемент , його заряд і масу.
Використовуйте ім'я елемента, масу і заряд для визначення числа протонів, нейтронів і електронів.
Дайте визначення протона, нейтрона, електрона, атому та іона.
Сімейна форма навчання
Сімейна форма навчання
Підсумкова контрольна робота з хімії
Підсумкова контрольна робота з хімії
Всі розрахунки проводити письмово, в кінці роботи прікріпити файл з вашими записами. Без письмових розрахунків робота не приймається.
Виконати роботу до кіндя дня 21.12.2025 (неділя)
07.11.2025 8-А та 8-Б заміна (Середа О.Г.)
07.11.2025 8-А та 8-Б заміна (Середа О.Г.)
«Кисень – це речовина, навколо якої обертається земна хімія»
Й. Я. Берцеліус
Оксиген — найпоширеніший хімічний елемент на Землі. У земній корі його масова частка складає 49,5 %.
Кисень входить до складу води, різних мінералів, органічних сполук. Міститься у всіх живих організмах. У вигляді простої речовини кисень знаходиться у повітрі, в якому його об'ємна частка становить 21%, а масова — 23%.
Кисень - інформація про елемент, властивості та використання
Фізичні властивості
Агрегатний стан: Газоподібний при кімнатній температурі.
Колір, смак, запах: Безбарвний, без смаку і запаху.
Густина: Важчий за повітря.
Розчинність: Погано розчиняється у воді.
Температура плавлення: −218.7 °C (перетворюється на сині кристали).
Температура кипіння: −183 °C (перетворюється на голубувату рідину).
Здатний підтримувати горіння🔥
Вільний кисень нашої планети утворився і зберігається завдяки процесу фотосинтезу:
6CO2+6H2O →світло,хлорофіл→ C6H12O6+6O2−Q
Процеси дихання, гниття і горіння діють в протилежному напрямку і переводять атмосферний кисень на вуглекислий газ і воду:
C6H12O6+6O2→6CO2+6H2O+Q
У результаті протікання протилежних процесів кисень знаходиться в постійному колообігу. Елементу Оксигену характерна алотропія. Він утворює дві прості речовини: кисень O2 і озон O3
Кисень можна отримати в лабораторії шляхом розкладання деяких сполук, наприклад, перманганату калію (марганцівка), або шляхом електролізу води, а також у промислових масштабах шляхом фракційної дистиляції повітря.
Методи добування кисню:
Лабораторні методи:
Розклад оксидів важких металів під час нагрівання (наприклад, меркурій(ІІ) оксиду).
Розклад бертолетової солі (KClO₃), який прискорюється додаванням каталізатора манган(ІV) оксиду (MnO₂).
Подивіться відео «Одержання кисню розкладанням бертолетової солі».
Розклад калій перманганату (KMnO₄) під час нагрівання.
Подивіться відео «Одержання кисню розкладанням калій перманганату».
Розклад гідроген пероксиду (H₂O₂) за допомогою каталізатора манган(ІV) оксиду.
Промислові методи:
Зі зрідженого повітря шляхом охолодження та подальшого нагрівання для розділення азоту та кисню.
Електроліз води, при якому вода розкладається на кисень і водень під дією електричного струму.
Методи збирання кисню:
Витісненням повітря (кисень важчий за повітря).
Витісненням води (кисень малорозчинний у воді).
Зберігання кисню:
З рідкого повітря: Зберігають у посудинах Дьюара.
З розкладання води електричним струмом: Зберігають у сталевих балонах під високим тиском.
Доведення наявності кисню:
За допомогою тліючої скіпки, яка спалахує в атмосфері кисню.
Застосування кисню:
Дихання пілотів, водолазів, пожежників, хворих у медицині.
Зварювання та різання металів.
Прискорення виробничих процесів.
У гірничій справі.
Дихання людини, тварин і рослин.
Горіння та гниття органічних речовин.
Згоряння палива в літаках і ракетах.
Навчальне дослідження № 1 «Одержання кисню»
Навчальне дослідження № 1 «Одержання кисню»
Перегляньте відео і виконайте навчальне дослідження на стр.78
Повітря — це суміш газів.
Властивості повітря:
безбарвне,
прозоре,
перебуває в газоподібному стані,
не має запаху та смаку,
займає увесь простір.
При нагріванні повітря розширюється, стає легшим і піднімається вгору; при охолодженні — стискається, стає важчим і опускається вниз.
Повітря рухається, має масу і легше за воду.
Чому м’яч, накачаний повітрям, від удару об підлогу підскакує догори? Це відбувається тому, що повітря пружне. Автомобільні шини, надувний матрац і футбольний м’яч зберігають пружність накачаного в них повітря.
🎥 Як побачити повітряні потоки
Властивості повітря мають для природи велике значення. Рослини не гинуть від морозу під шаром снігу. Пухнастий сніг містить багато повітря, яке зберігає тепло від землі. Так само зберігає тепло тіла й одяг: куртка-пуховик, хутряна шуба, вовняні шкарпетки. Адже в них є чимало повітря. Воно утримує тепло твого тіла.
Повітря – це суміш газів, що складається переважно з азоту (78%), кисню (21%) та інертних газів (близько 0.94%). До складу також входять змінна кількість вуглекислого газу (0.04%) та водяної пари (до 3%). Крім того, в повітрі присутні різні випадкові домішки, як-от озон, метан, сірководень, а також тверді частинки сажі та мікроорганізми.
🎥 У Мадриді встановили інсталяцію, що відтворює рівень забрудненості повітря
Основні складові повітря:
Азот (𝑁 2 ): 78.08%
Кисень (𝑂 2 ): 20.96%
Інертні гази 0.94% (найбільший з них – аргон, близько 0.9%)
Змінні складові повітря:
Вуглекислий газ (𝐶 𝑂 2 ) Близько 0.04%
Водяна пара (𝐻 2 𝑂 ) Від 0.1% до 2.8% (залежно від умов)
Випадкові домішки
Гази: Озон, метан (4 𝐶 𝐻 4 ), сірководень (𝐻 2 𝑆 ), аміак (𝑁 𝐻 3 ), діоксид сірки (𝑆 𝑂 2 ) та інші
Тверді частинки: Сажа, пил, мікроорганізми
§ 8 (Урок 15)_Повітря.pdf17.10.25 - Діагностична (тематична) робота за темою "Пізнаємо кількісні закони хімії"
17.10.25 - Діагностична (тематична) робота за темою "Пізнаємо кількісні закони хімії"
На уроці пишемо перевірочну роботу оффлайн за посиланням нижче.
На уроці пишемо перевірочну роботу оффлайн за посиланням нижче.
Бажаю успіхів!
Бажаю успіхів!
15.10.25 - Формування навичок розв'язання задач. Розв'язання тренувальних вправ
15.10.25 - Формування навичок розв'язання задач. Розв'язання тренувальних вправ
В підручнику розібрати параграф 7, а саме задачі, сторінка 56-59. Підготуватися до контрольної роботи на п'ятницю.
10.10.25 - Установлення хімічних формул сполук
10.10.25 - Установлення хімічних формул сполук
Щоб встановити хімічну формулу сполуки, запишіть символи хімічних елементів, що входять до її складу, а потім, використовуючи їхню валентність, знайдіть найменше спільне кратне (НСК) цих валентностей. Поділивши НСК на валентність кожного елемента, отримаєте відповідні індекси, які вказують на кількість атомів кожного елемента у сполуці.
Покрокова інструкція:
Визначте елементи: Напишіть символи хімічних елементів, які утворюють сполуку.
Визначте валентність: Для кожного елемента визначте його валентність.
Знайдіть НСК: Знайдіть найменше спільне кратне (НСК) значень валентностей обох елементів.
Розрахуйте індекси: Поділіть отримане НСК на валентність кожного елемента. Результат ділення є індексом, який вказує на кількість атомів даного елемента у сполуці.
Запишіть формулу: Розташуйте індекси справа внизу від хімічних символів елементів, створюючи таким чином формулу сполуки.
Приклад:
Сполука: Оксид алюмінію.
Елементи: Алюміній (Al) і Оксиген (O).
Валентності: Валентність алюмінію (Al) дорівнює III, а валентність оксигену (O) дорівнює II.
НСК: Найменше спільне кратне для 3 і 2 – це 6.
Індекси:
Для Al: 6 / 3 = 2
Для O: 6 / 2 = 3
Формула: Al₂O₃.
08.10.25 - Масова частка хімічного елемента в речовині
08.10.25 - Масова частка хімічного елемента в речовині
На початку уроку 15хв на виконання завдання.
О 13:10 заходимо на конференцію!
Із цього уроку ти дізнаєшся:
як розрахувати кількість нітрогену в добриві;
що таке масова частка елемента у сполуці і що з нею робити;
якого елемента у крейді найбільше;
скільки натрію в одній чайній ложці солі;
що додають до йодованої солі.
Масова частка елемента у складній речовині — це відношення маси цього елемента до маси всієї сполуки, що показує, яку частину маси речовини становить певний елемент. Її можна обчислити за формулою W(Е) = m(Е) / m(речовини) або за хімічною формулою: W(Е) = (n * Ar(Е)) / Mr(речовини), де n – кількість атомів елемента, Ar(Е) – його відносна атомна маса, а Mr(речовини) – відносна молекулярна маса сполуки. Масова частка є безрозмірною величиною і виражається у частках одиниці (від 0 до 1) або у відсотках (від 0 до 100%).
Формули для обчислення:
За масами:
W(Е) = m(Е) / m(речовини)
Де:
m(Е) – маса елемента у сполуці,
m(речовини) – маса сполуки.
За хімічною формулою:
W(Е) = (n * Ar(Е)) / Mr(речовини)
Де:
n – кількість атомів елемента в молекулі речовини.
Ar(Е) – відносна атомна маса елемента.
Mr(речовини) – відносна молекулярна маса речовини.
Вираження та зміст:
Масова частка може бути виражена як частка від одиниці (від 0 до 1) або у відсотках (від 0% до 100%).
Сума масових часток: усіх елементів у сполуці дорівнює 1 або 100%.
Фізичний зміст масової частки полягає в тому, що вона показує, скільки маси атомів даного елемента міститься в 100 г речовини.
Використання масової частки:
Дозволяє визначити масу елемента в певній масі сполуки.
За допомогою масових часток можна визначити хімічну формулу речовини.
03.10.25 - Практичне заняття. Розв'язування тренувальних вправ на знаходження кількості речовини та молярної маси.
03.10.25 - Практичне заняття. Розв'язування тренувальних вправ на знаходження кількості речовини та молярної маси.
Протягом уроку самостійно розв'язати задачі за посиланням.
Відповіді в кінці уроку надіслати мені на електронну пошту vikorotka@cn27.ukr.education.
Формат відповіді - Word-документ.
В темі листа вказати Прізвище та Ім'я, клас, тему уроку.
Для знаходження кількості речовини (у молях) використовуйте формулу
n = m/M,
де n — кількість речовини,
m — маса речовини (в грамах),
а M — молярна маса речовини (в г/моль).
Молярну масу M можна знайти, додавши атомні маси всіх елементів у формулі речовини, а кількість речовини (ν) обчислюється, якщо масу розділити на молярну масу.
Крок 1: Визначте формулу речовини
Щоб знайти молярну масу, вам потрібно знати хімічну формулу речовини (наприклад, H₂O для води).
Крок 2: Знайдіть атомні маси елементів
Знайдіть атомні маси кожного елемента у періодичній таблиці Менделєєва.
Крок 3: Обчисліть молярну масу (M)
Для води (H₂O) молярна маса буде: (2 * атомна маса водню) + (1 * атомна маса кисню).
Якщо молярна маса води становить 18 г/моль, то це означає, що один моль води має масу 18 грамів.
Крок 4: Застосуйте формулу для знаходження кількості речовини (n)
n = m/M
Де n — кількість речовини, яка вимірюється в молях.
m: — маса речовини, яку ви вимірюєте в грамах.
M: — молярна маса речовини, яка вимірюється в грамах на моль (г/моль).
Приклад:
Обчисліть кількість речовини води (H₂O) масою 36 г.
Молярна маса води (M) = 18 г/моль.
Маса води (m) = 36 г.
Кількість речовини води (n) = m/M = 36 г / 18 г/моль = 2 моль.
Отже, в 36 грамах води міститься 2 молі води.
Кількість речовини — це фізична величина, що вказує на число структурних одиниць (атомів, молекул, іонів) у певній порції речовини. Одиницею вимірювання кількості речовини є моль, який дорівнює кількості структурних елементів, що містяться в 12 грамах вуглецю. Це число, що становить приблизно 6,022×10²³ на моль, називається числом (сталою) Авогадро (NA).
Визначення
Кількість речовини (ν): Фізична величина, що позначає кількість частинок у речовині.
Моль (моль): Основна одиниця СІ для кількості речовини.
Число Авогадро (NA): Фундаментальна фізична константа, що становить кількість структурних одиниць (атомів, молекул, іонів тощо) в одному молі речовини.
Ключові аспекти
Стала величина: Число Авогадро однакове для будь-якої речовини.
Використання: Знаючи кількість речовини (ν) та число Авогадро (NA), можна визначити абсолютну кількість структурних одиниць (N) за формулою: N = ν ⋅ NA.
Структурні одиниці: Кількість речовини може стосуватися атомів, молекул, іонів або інших частинок, залежно від типу речовини.
Приклад
Якщо речовина має кількість речовини 1 моль, то вона містить 6,022×10²³ структурних елементів.
Назва
Цей термін на честь італійського фізика та хіміка Амедео Авогадро
Молярна маса (M) – це фізична величина, яка дорівнює масі одного моля речовини. Вона показує, яку масу має 6,022×10^23 структурних одиниць (атомів чи молекул) речовини. Молярна маса вимірюється в грамах на моль (г/моль) або кілограмах на моль (кг/моль) і чисельно дорівнює відносній атомній або молекулярній масі речовини.
Ключові аспекти молярної маси:
Визначення: Молярна маса – це маса одного моля речовини, тобто маси, що відповідає числу Авогадро частинок.
Позначення: Позначається латинською літерою M.
Одиниці вимірювання: В СІ – кілограм на моль (кг/моль), але найчастіше використовують грам на моль (г/моль).
Числове значення: Чисельно молярна маса збігається з відносною атомною або молекулярною масою речовини.
Зв'язок з іншими величинами:
Молярна маса використовується для розрахунків маси речовини та кількості речовини за допомогою формули:
m = n · M (маса = кількість речовини · молярна маса).
n = m / M (кількість речовини = маса / молярна маса).
Приклад розрахунку:
Молярна маса води (H₂O) дорівнює 18 г/моль (2 × 1 г/моль для водню + 16 г/моль для кисню). Це означає, що 1 моль води (близько 6,022×10^23 молекул) має масу 18 грамів.
26.09.25 - Розв'язування тренувальних вправ на знаходження відносних атомних та молекулярних мас
26.09.25 - Розв'язування тренувальних вправ на знаходження відносних атомних та молекулярних мас
Поняття атомної маси запровадив Джон Дальтон у 1803 році.
Атом — електронейтральна частинка, що складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів.
❗ Пригадай: Атоми. Молекули. Речовини. Різноманітність речовин
Ядро атома складається з елементарних частинок: протонів і нейтронів. Протони і нейтрони мають однакову масу. Маса електрона складає 1/1840 маси протона і нейтрона. Основна маса атома зосереджена у його ядрі.
Реальні маси атомів є дуже малими. Так, абсолютна маса атома Гідрогену становить 1,673⋅10^−24 г, Карбону — 1,994⋅10^−23 г, Оксигену — 5,31⋅10^−23 г. Отже, реальні маси атомів є дуже малими, і є незручними у використанні.
Еталон порівняння було запропоновано Джоном Дальтоном — універсальна атомна одиниця маси (а.о.м.). Вона становить 1/12 частини маси атома Карбону. У хімії прийнято використовувати відносні атомні маси.
Відносна атомна маса Ar — це фізична величина, що визначається відношенням маси атома елемента до 1 а. о. м.
Вона показує, у скільки раз маса даного атома більша за 1/12 маси атома Карбону. 1/12 маси Карбону становить:
1 а.о.м.= 1/12ma(C) = 1/12 × 1,994⋅10^(−23) = 1,662⋅10^(−24) г.
Діленням справжніх мас атомів елементів на значення атомної одиниці маси одержують відносну атомну масу.
Ви вже знаєте, що атоми — надзвичайно маленькі частинки. Маса найважчих атомів становить близько 0,0000000000000000000001 г (10^−22 г). Певна річ, що для зважування атомів і важки мають бути розміром з атом. Сьогодні «важком» для визначення маси мікрочастинок прийнято вважати 1\12 маси атома Карбону-12. Такий «важок» називають атомною одиницею маси, скорочено а. о. м.
Зрозуміло, що для зважування атомів звичайні терези використовувати неможливо. Сьогодні для визначення маси атомів і молекул використовують складні прилади — мас-спектрометри.
Маси атомів порівнюють із 1 а. о. м.: таку масу називають відносною атомною масою й позначають Ar (індекс r — від англ. relative — відносний).
Відносна атомна маса — це відношення маси атома певного хімічного елемента до 1/12 маси атома Карбону-12 (C12).
Відносна атомна маса — безрозмірна величина, оскільки вона є відношенням двох величин з однаковою розмірністю.
Отже, для визначення відносної атомної маси певного атома слід порівняти його масу з атомною одиницею маси.
Сьогодні відносні атомні маси майже всіх хімічних елементів визначені з високою точністю й наведені в періодичній таблиці.
Відносна молекулярна маса (M) — це безрозмірна фізична величина, що показує, у скільки разів маса молекули більша за 1/12 маси атома Карбону-12. Її обчислюють як суму відносних атомних мас (A)** всіх атомів, що входять до складу молекули, з урахуванням їхньої кількості.
🎥 Відео: Відносна молекулярна маса
Як обчислити відносну молекулярну масу:
Знайдіть відносні атомні маси потрібних елементів у Періодичній системі хімічних елементів Д. І. Менделєєва (зазвичай округлені до цілих значень, окрім Хлору, Ar(Cl)=35,5).
Помножте кожну відносну атомну масу на відповідний індекс біля хімічного символу елемента у формулі речовини.
Додайте отримані добутки для всіх елементів, що входять до складу молекули.
Приклад:
Обчислимо відносну молекулярну масу води (H₂O):
Ar(H) ≈ 1,
Ar(O) ≈ 16,
Mr(H₂O) = 2 * Ar(H) + Ar(O) = 2 * 1 + 16 = 18.
Відносна атомна масаДо наступного уроку пройти всім обов'язково тест!
Урок 3-4. Формули та назви бінарних сполук
Урок 3-4. Формули та назви бінарних сполук
Пригадайте: Хімічні формули речовин та Валентність хімічних елементів
Термін «бінарні сполуки» означає хімічні речовини, які складаються з атомів двох різних елементів. Ці елементи з'єднані між собою певним типом хімічного зв'язку, і такі сполуки можуть мати загальну формулу AxBy.
Приклади бінарних сполук:
Вода (H₂O) — складається з елементів водню та кисню.
Хлороводень (HCl) — складається з елементів водню та хлору.
Фторид натрію (NaF) — складається з елементів натрію та фтору.
Відео " Бінарні сполуки "
Визначення терміна за ключовими словами:
Бінарні: — вказує на наявність двох складових.
Сполуки: — це хімічні речовини, що складаються з атомів одного чи різних елементів, поєднаних хімічними зв'язками.
Отже, в контексті хімії бінарні сполуки – це зв'язки, що утворюються з двох різних елементів, наприклад, вода або хлороводень.
§_2_Уроки_3_і_4_Формули_та_назви_бінарних_сполук.pdf3 Принципи складання формул і назв бінарних сполук.pptxКількісні закони хімії. Елементи, речовини та явища
Кількісні закони хімії. Елементи, речовини та явища
§_1_Уроки_1_і_2_Повторення_основних_понять_курсу_хімії_7_класу.pdfhttps://ua.izzi.digital/DOS/1265662/1265757.html
https://drive.google.com/file/d/1s0lKtHSgRxbIzIOo9h_zEbXn8TseHAzw/view
Хімічні елементи, їхні назви і символи #6.mp4Будова речовини.mp4Урок 1. Повторення основних понять курсу хімії 7 класу.
Урок 1. Повторення основних понять курсу хімії 7 класу.
Перед початком роботи необхідно пригадати Правила безпеки під час роботи в кабінеті хімії.
Для цього пропоную переглянути відео Правила виживання в хімічному кабінеті та Лабораторні посуд та обладнання
Для закріплення прейдіть за посиланням та виконайте завдання для самоперевірки.
Перегляньте презентацію до уроку. Законспектуйте основні моменти в робочі зошити.
Домашнє завдання: § 1. Елементи, речовини та явища (стр.8-17)
06.02.26 - Електронна будова атомів: рівні та підрівні
06.02.26 - Електронна будова атомів: рівні та підрівні
Page updated
Google Sites
Report abuse