Фізика

Шановні учні! Нагадую електронну адресу для зворотнього зв'язку:    laknyr@cn27.ukr.education  

Консультація  кожної середи о 16:35 за посиланням

конференція Zoom

https://zoom.us/j/98636266250?pwd=DKeiOnVTkIzSvaO3HTTRKj4u4N0mWz.1 

Ідентифікатор конференції:  986 3626 6250 

Код доступу:  Tt23Ej 

(до консультації можна долучатися учням сімейної форми навчання)

Дата  проведення уроку: 23.02.2026

Тема уроку:  Рівноприскорений прямолінійний рух. Прискорення. Швидкість рівноприскореного прямолінійного руху.

Згідно розкладу уроків   приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Сьогодні ми вивчаємо параграф 28. 

     У 7 класі, ви дізналися про механічний рух і ознайомилися з рівномірним прямолінійним рухом.

1. Повторюємо кінематику

Кінематика (від. грецьк. «кінематос» – рух) – це розділ механіки, що вивчає рух тіл і при цьому не розглядає причин, якими цей рух викликаний.

Механічний рух – це зміна з часом положення тіла в просторі відносно інших тіл.      

Матеріальна точка – це фізична модель тіла, розмірами якого в умовах задачі можна знехтувати.

Траєкторія руху – це уявна лінія, яку описує в просторі точка, що рухається.

За формою траєкторії рух тіл поділяють на прямолінійний і криволінійний.

Шлях – це фізична величина, яка дорівнює довжині траєкторії. (скалярна фізична величина)

Переміщення  – напрямлений відрізок прямої, який з’єднує початкове і кінцеве положення тіла. (векторна фізична величина)

Рівномірний прямолінійний рух – це механічний рух, при якому тіло за будь-які рівні інтервали часу здійснює однакові переміщення.

Швидкість   такого руху не змінюється ні за значенням, ні за напрямком.

2. Прискорення

Під час руху швидкість може змінюватися дуже стрімко (рух кулі в рушниці, старт ракети, розбіг літака) і порівняно повільно (початок руху потяга, гальмування автобуса).

• Як охарактеризувати стрімкість зміни швидкості?

Прискорення – це векторна фізична величина, яка характеризує швидкість зміни швидкості руху тіла й дорівнює відношенню зміни швидкості руху тіла до інтервалу часу, за який ця зміна відбулася.

Одиниця прискорення в СІ – метр на секунду в квадраті.

3. Рівноприскорений прямолінійний рух

Рівноприскорений прямолінійний рух – це рух, під час якого швидкість руху тіла за будь-які рівні інтервали часу змінюється однаково.

Рівноприскорений прямолінійний рух – це рух, під час якого тіло рухається прямолінійною траєкторією з незмінним прискоренням.

4. Швидкість рівноприскореного прямолінійного руху.

Миттєва швидкість – це швидкість руху тіла в даний момент часу, швидкість руху в даній точці траєкторії.

 Додатково рекомендую переглянути навчальну презентацію  та записати в зошит основні формули і розв'язані в презентації задачі 1,2,3.

Дата  проведення уроку: 20.02.2026

Тема уроку:  Захист навчальних проєктів. Розв'язування задач.

Згідно розкладу уроків   приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Підготуйте повідомлення, реферати та проєкти для захисту. 

Увага! Наступний урок - КОНТРОЛЬНА РОБОТА за темою "Фізика атома та атомного ядра. Фізичні основи атомної енергетики".

Повторіть параграфи 22-27, основні формули на сторінках 178-179.

Дата  проведення уроку: 19.02.2026

Тема уроку:  Розв'язування задач.

Згідно розкладу уроків   приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Повторіть параграфи 22-27, основні формули на сторінках 178-179, додатково рекомендую переглянути навчальну презентацію 

До наступного уроку підготуйте повідомлення чи звіт по проєкту, обравши тему на сторінці 184 в підручнику.

Дата  проведення уроку: 16.02.2026

Тема уроку:  Атомна енергетика України Екологічні проблеми атомної енергетики. (офлайн)

Епіграф: «Виявлена сила урану загрожує цивілізації і людям не більше, ніж коли ми запалюємо сірник. Подальший розвиток людства залежить не від рівня технічних досягнень, а від його моральних принципів ». А. Ейнштейн

Вперше на Уран, як на нове джерело енергії, звернув увагу академік В І Вернадський  в 1914 році. Він писав: "Джерело величезної енергії в мільйон разів перевищує всі джерела сил, які малювалися в людській уяві. Чи зуміє людина скористатися цією силою, спрямувати її на добро, а не на самознищення?"

Українська ядерна енергетика - молода галузь. Її історія налічує трохи більше 50 років, з 1977р. ядерна енергетика посідає чільне місце в економіці України.

Послідовність операцій з видобування ядерного палива з руди, виготовлення ТВЕЛів, використання ТВЕЛів на атомних електростанціях і подальшого перероблення радіоактивних відходів називають ядерним циклом.

  За запасами уранової руди Україна посідає 11 місце у світі. Цих запасів вистачить на кілька століть. Але щоб переробити руду на ядерне паливо, виготовити ТВЕЛи, необхідна спеціальна промисловість, якої Україна в повному обсязі не має. Для українських атомних електростанцій ТВЕЛи виготовляють за кордоном.

  Після того як в ТВЕЛі ропадається певна частина ядерного палива (ТВЕЛ вигорів), його замінюють новим. ТВЕЛи, які відпрацювали свій ресурс, дуже радіоактивні, тому їх у спеціальних контейнерах розташовують глибоко під землею, там вони мають зберігатися протягом сотень років.

Україна належить до тих країн світу, в яких завдяки наявності високих технологій, висококваліфікованих інженерів і вчених створена й успішно розвивається атомна енергетика. На сьогодні в країні працюють чотири атомні електростанції: Запорізька, Рівненська, Південно-Українська, Хмельницька. На цих АЕС побудовано 15 атомних енергоблоків, загальна потужність яких становить більше 1300 МВт. На атомні електростанції припадає близько половини електроенергії, що виробляється в країні.

  АЕС обслуговуються багатотисячними колективами висококваліфікованих фахівців. Фактично навколо кожної з українських АЕС виросло невелике місто.

  Наявність в Україні джерел електроенергії, які працюють на ядерному паливі, безперечно пом`якшує дедалі більший дефіцит «звичних» енергоносіїв : газу, нафти, кам`яного вугілля.

  Коли йдеться про АЕС, побоювання пересічного громадянина зазвичай пов'язані зі словом «радіація». Але, як показують дослідження, найбільший вплив радіації на людину відбувається за рахунок природних джерел радіації, під час медичних досліджень і лікування. Радіація, пов`язана  з «нормальним» розвитком атомної енергетики, становить лише малу частину радіації, що спричинена діяльністю людини. Проте, на жаль, історія людства налічує декілька випадків аномального розвитку подій на ядерних реакторах. Наслідки цих випадків були катастрофічними.

26 квітня 1986 р. позначене чорними барвами в історії України. Саме того дня стався вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Проводилися випробування роботи ядерного реактора в режимі змінної потужності, що не було передбачено конструкцією реактора. У результаті відбулося неконтрольоване виділення ядерної енергії всередині реактора і стався вибух.

     Вибух призвів до пожежі на 4-му енергоблоці й до катастрофічного викиду радіоактивних речовин. Корпус реактора почав працювати як величезна піч, виносячи радіоактивний дим в атмосферу. Вітер розніс цей дим на багато сотень і тисяч кілометрів.

  Особливу роль у зменшенні масштабів трагедії відіграли пожежники. Ціною свого життя вони запобігли поширенню пожежі на інші реактори Чорнобильської АЕС.

     Із катастрофою таких масштабів людство раніше не стикалося, тому пожежу не вдалося зупинити швидко. У результаті певні регіони виявилися радіаційно забрудненими, а з 30-кілометрової зони навколо станції було евакуйоване все населення.

   Пізніше над зруйнованим реактором був побудований так званий саркофаг – бетонна конструкція, яка захищає від подальшого поширення радіаційного забруднення.

   Сьогодні всі  енергоблоки Чорнобильської АЕС виведено з експлуатації; разом із міжнародними організаціями Україна побудувала ще один саркофаг, досконаліший. Після трагедії минуло майже 40 років, проте наслідки радіаційного забруднення, особливо в зоні Чорнобильської АЕС, відчутні й досі.

Подібна за масштабами катастрофа відбулася в Японії у 2011 р. – на атомній електростанції «Фукусіма-1». Унаслідок землетрусу та цунамі припинили дію насоси, що перекачують теплоносій. Відбувся перегрів і пошкодження атомного реактора, і радіаційна речовина забруднила довкілля.

  Тож зараз людство опинилося перед дилемою: поступове вичерпання традиційних енергоносіїв нібито підштовхує до розвитку атомної енергетики, разом із тим від жахливих аварій не застраховані навіть технологічно розвинені країни.

Опрацюйте параграф 27, додатково рекомендую переглянути навчальне  відео

Дата  проведення уроку: 13.02.2026

Тема уроку:  Розв'язування задач. (офлайн)

Для повторення попереднього матеріалу виконайте тест за посиланням: 

https://vseosvita.ua/go  

      введіть код: sia680  

       або перейдіть за посиланням https://vseosvita.ua/test/start/sia680  

Повторіть параграфи 22-26.

Дата  проведення уроку: 12.02.2026

Тема уроку: Ланцюгова ядерна реакція. Ядерний реактор.

  Згідно розкладу уроків   приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Сьогодні ми вивчаємо параграф 26. 

Для повторення попереднього матеріалу виконайте тест за посиланням: 

https://vseosvita.ua/go  

      введіть код: sia680  

       або перейдіть за посиланням https://vseosvita.ua/test/start/sia680  

Як допомагають дослідження з ядерної фізики забезпечувати людство енергією?

1. Поділ важких ядер і ланцюгова ядерна реакція

В 1938 р. німецькі радіохіміки Отто Ган (1879–1968) і Фріц Штрасман (1902 – 1980) проводили досліди з опроміненням урану нейтронами. У ході дослідів було виявлено барій та деякі інші елементи.

Австралійський радіохімік Ліза Мейтнер (1878–1968) і англійський фізик Отто Фріш (1904–1979) дійшли висновку, що ядро Урану (важке ядро), поглинаючи нейтрон, «лускає» – розпадається на більш легкі ядра.

Розщеплення ядра – поділ важкого атомного ядра на два (рідше три) ядра, які називають осколками поділу.

• Чи можуть нейтрони, що утворилися під час поділу одного ядра урану викликати поділ інших ядер урану?

Так, можуть. При цьому кількість нейтронів зростає лавиноподібно й виникає так звана ланцюгова ядерна реакція, яка підтримується без зовнішнього опромінювання урану нейтронами.

Ланцюгова ядерна реакція – це процес, у якому одна проведена реакція викликає подальші реакції такого самого типу.

Ланцюгова ядерна реакція супроводжується виділенням величезної кількості енергії.

Під час поділу одного ядра Урану виділяється лише 3,2⋅10−11 Дж енергії, проте якщо розпадуться всі ядра, що містяться, наприклад, в одному молі урану (235 г Урану; 6,02⋅1023 ядер), енергія, яка виділиться, дорівнюватиме приблизно 19,2⋅1012 Дж. Стільки ж енергії виділиться, якщо спалити, наприклад, 450 т нафти.

2. Ядерний реактор

• Яке практичне застосування ланцюгової ядерної реакції?

Ядерний реактор – пристрій, призначений для здійснення керованої ланцюгової реакції поділу, яка завжди супроводжується виділенням енергії.

У ядерних реакторах ядерне паливо (уран або плутоній) розміщують усередині так званих тепловидільних елементів (ТВЕЛів). Продукти поділу нагрівають оболонки ТВЕЛів, і ті передають енергію воді, яка в даному випадку є теплоносієм. Отримана енергія перетворюється далі на електричну подібно до того, як це відбувається на звичайних теплових електростанціях.

Щоб керувати ланцюговою ядерною реакцією та унеможливити ймовірність вибуху, використовують регулюючі стрижні, виготовлені з матеріалу, що добре поглинає нейтрони. Так, якщо температура в реакторі збільшується, стрижні автоматично заглиблюються в проміжки між ТВЕЛами, в результаті кількість нейтронів, що вступають у реакцію, зменшується і ланцюгова реакція сповільнюється.

3. Термоядерна реакція

• Що буде якщо взяти ядра ізотопів легких елементів, наприклад ядро Дейтерію і ядро Тритію та їх з’єднати?

Термоядерний синтез – це реакція злиття легких ядер у більш важкі, яка відбувається за дуже високих температур (понад 107 °С) і супроводжується виділенням енергії.

Високі температури, тобто великі кінетичні енергії ядер, потрібні для того, щоб подолати сили електричного відштовхування ядер (однойменно заряджених частинок).

У природі термоядерні реакції відбуваються в надрах зір, де ізотопи Гідрогену перетворюються на Гелій. Так, за рахунок термоядерних реакцій, що відбуваються в надрах Сонця, воно щосекунди випромінює в космічний простір 3,8·1026 Дж енергії.

Додатково рекомендую переглянути навчальне відео

 Якщо ви не маєте змоги бути присутніми на уроці, опрацюйте параграф 26, запишіть задачі із навчального відео.

Дата  проведення уроку: 09.02.2026

Тема уроку: Розв'язування задач.

  Згідно розкладу уроків   приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Ключові поняття для задач: 

• Поглинута доза (Д): енергія, поглинута масою речовини (Дж/кг).

• Еквівалентна доза (H): поглинута доза, помножена на ваговий коефіцієнт випромінювання (для альфа, бета, гамма - різний), вимірюється в Зівертах (Зв).

• Радіаційний фон (природний та техногенний), його компоненти.

• Дозиметри - прилади для вимірювання рівнів радіації. 

Зразки завдань:

1. Обчислення поглинутої дози: Задано потужність джерела та час опромінення, потрібно знайти дозу, отриману об'єктом відомої маси, використовуючи енергію випромінювання.

2. Розрахунок еквівалентної дози: Переведення поглинутої дози у еквівалентну з урахуванням типу випромінювання.

3. Визначення потужності дози: Застосування формул для розрахунку потужності дози в залежності від відстані до джерела.

4. Задачі на природний фон: Визначення середніх значень радіаційного фону в навколишньому середовищі, порівняння з допустимими межами.

1. Основні формули та величини 

Для розв’язання задач вам знадобляться ці три формули: 

Поглинута доза 𝐷=𝐸𝑚

Грей (Гр)

Енергія випромінювання на одиницю маси 𝐻=𝐷⋅𝐾

Зіверт (Зв)

Враховує біологічний вплив (де 𝐾 — коефіцієнт якості).

Активність 𝐴=𝑁𝑡

Беккерель (Бк)

Кількість розпадів за секунду.

Примітка: Коефіцієнт якості  K

 для рентгенівського та 𝛾-випромінювання дорівнює 1, для 𝛽-випромінювання — 1, а для 𝛼-випромінювання — 20 (воно найнебезпечніше при потраплянні всередину).

2. Алгоритм розв’язування задач 

1. Визначте вид випромінювання: Від цього залежить коефіцієнт 𝐾.

2. Переведіть одиниці в СІ: Масу в кг, енергію в Дж, час у секунди.

3. Обчисліть поглинуту дозу D, якщо дана енергія і маса.

4. Обчисліть еквівалентну дозу  H, щоб зрозуміти реальну шкоду організму. 

3. Приклад типової задачі 

Задача: Тіло масою 60 кг протягом певного часу поглинуло енергію гамма-випромінювання рівну 0,3 Дж. Обчисліть поглинуту дозу та еквівалентну дозу.

Обчислення: 

1. Поглинута доза:

2. 𝐷=𝐸/𝑚=0,3/60=0,005 Гр(або 5 мГр — мілігрей).

3. Еквівалентна доза:

4. 𝐻=𝐷⋅𝐾=0,005⋅1=0,005 Зв(або 5 мЗв). 

Відповідь:

𝐷=5 мГр,

𝐻=5 мЗв.

4. Короткий довідник значень 

• Гранично допустима доза (для звичайної людини за рік):

• ≈1 мЗв.

• Природний фон:

• ≈1--2 мЗв на рік.

• Смертельна доза: понад

• 6 Зв (короткочасно). 

Додатково рекомендую переглянути навчальне відео 

 Якщо ви не маєте змоги бути присутніми на уроці, повторіть параграфи 24, 25, запишіть задачі із навчального відео.

Дата  проведення уроку: 06.02.2026

Тема уроку: Йонізаційна дія радіоактивного випромінювання. Природний радіоактивний фон. Дозиметри.

  Згідно розкладу уроків   приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Сьогодні ми вивчаємо параграф 25

Для того, щоб повторити раніше вивчені формули з розділу "Будова атома", перейдіть за  посиланням  та виконайте завдання інтерактивної вправи.   https://wordwall.net/play/75381/518/357 (На початку вказуєте своє прізвище та ім'я) 

1. Вплив йонізуючого випромінювання на організм

Потрапляючи в речовину, радіоактивне випромінювання передає їй енергію.

Йонізуюче випромінювання – це випромінювання, взаємодія якого з речовиною призводить до йонізації її атомів і молекул.

Унаслідок поглинання енергії йонізуючого випромінювання електрон вилітає з атома й атом перетворюється на позитивний йон.

Йонізація атомів і молекул тканин призводить до пошкодження клітин і зміни структури тканин.

Радіоактивне опромінення призводить до порушень функцій органів:

-        зростають крихкість і проникність судин;

-        знижується опірність організму;

-        відбувається розлад діяльності шлунково-кишкового тракту;

-        порушуються функції кровотворних органів;

-        нормальні клітини перероджуються на злоякісні.

2. Характеристика йонізуючого випромінювання. 

Поглинута доза йонізуючого випромінювання (D) – це відношення енергії W йонізуючого випромінювання, поглинутої речовиною, до маси m цієї речовини.

Одиниця поглинутої дози в СІ – грей (на честь англійського фізика Льюїса Гарольда Ґрея (1905–1965))

Проблемне питання

• Чи однаковим є біологічний вплив різних видів випромінювання на організми за однакової поглинутої дози? (Неоднаковий. Наприклад, за однакової енергії α- випромінювання значно небезпечніше, ніж β- або γ-випромінювання.)

Еквівалентна доза йонізуючого випромінювання (H) – це фізична величина, яка характеризує біологічний вплив поглинутої дози йонізуючого випромінювання.

D – поглинута доза;

К – коефіцієнт якості (характеризує небезпечність даного виду випромінювання: чим більший коефіцієнт якості, тим небезпечнішим є випромінювання).

Одиниця еквівалентної дози в СІ – зіверт (на честь шведського вченого Рольфа-Максиміліана Зіверта (1896–1966)) 

Коефіцієнти якості деяких видів йонізуючого випромінювання

Вид випромінювання

Коефіцієнт якості (K)

α-випромінювання

20

β-випромінювання

1

γ-випромінювання

1

Нейтрони

5 – 10

Протони

5

Доза йонізуючого випромінювання залежить від часу опромінення: чим більший час опромінення, тим більшою є доза випромінювання.

Потужність дози йонізуючого випромінювання (PD) – це відношення дози йонізуючого випромінювання D до часу опромінення t.

Одиниця потужність дози йонізуючого випромінювання в СІ – грей на секунду

3. Особливості впливу радіації

Особливості впливу радіації (зовнішнє опромінення):

-        Найбільш чутливими до радіації є ті клітини, що швидко діляться (першим відчуває дію радіоактивного випромінювання кістковий мозок, унаслідок чого порушується процес кровотворення).

-        Різні типи організмів мають різну чутливість до радіоактивного випромінювання (найстійкішими до радіації є одноклітинні).

-        Наслідки впливу однакової поглинутої дози випромінювання залежать від віку організму.

Особливості впливу радіації (внутрішнє опромінення):

-        Деякі радіонукліди здатні вибірково накопичуватися в окремих органах (30 % йоду накопичується в щитоподібній залозі, маса якої становить лише 0,03 % маси тіла людини. Радіоактивний йод, таким чином, усю свою енергію віддає невеликому об’єму тканини).

-        Внутрішнє опромінення є тривалим (радіонуклід, який потрапив в організм, не відразу виводиться з нього, а зазнає низки радіоактивних перетворень усередині організму. При цьому виникає радіоактивне випромінювання, яке йонізує молекули й цим змінює їхню біохімічну активність).

4. Радіаційний фон

Радіаційний фон – йонізуюче випромінювання земного та космічного походження. (будівельні матеріали 1,4 мЗв; ядерні випробування 0,025 мЗв; атомна енергетика 0,002 мЗв; медичні дослідження 1,4 мЗв; телевізори та монітори 0,001 мЗв; космічне випромінювання 0,35 мЗв; зовнішнє природне опромінення 0,35 мЗв).

Природний радіаційний фон – це випромінювання природних радіонуклідів і космічне випромінювання.

У результаті діяльності людини радіаційний фон Землі значно змінився –  відбулося техногенне підвищення радіаційного фону.

5. Дозиметр

Дозиметр – прилад для вимірювання дози йонізуючого випромінювання, отриманого приладом (і тим, хто ним користується) за деякий інтервал часу.

Радіометр (або дозиметр другого типу) – прилад для вимірювання інтенсивності радіоактивного випромінювання від певного джерела (рідини, газу, забрудненої поверхні).

Будова дозиметра:

Детектор – пристрій, що слугує для реєстрації йонізуючого випромінювання. У разі потрапляння йонізуючого випромінювання на детектор виникають електричні сигнали (імпульси струму або напруги), які зчитує вимірювальний пристрій. Дані про дозу йонізуючого випромінювання подаються на вихідний пристрій (виводяться на дисплей дозиметра); інформація про підвищення радіації може подаватися світінням, звуковим сигналом.

Додатково рекомендую переглянути навчальне відео за посиланням 

 Якщо ви не маєте змоги бути присутніми на уроці,  опрацюйте параграф 25.

Дата  проведення уроку: 05.02.2026

Тема уроку: Активність радіоактивної речовини. Розв'язування задач.

  Згідно розкладу уроків   приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Сьогодні ми з вами будемо розв’язувати задачі на активність речовини та будемо складати рівняння радіоактивних перетворень. Давайте пригадаємо, що ми вивчали на попередніх уроках.

1.    Хто запропонував ядерну модель будови ядра? (Резерфорд)

2. З яких двох частинок складається ядро? І який вони мають заряд? (протони – позитивно заряджені, нейтрони – не мають заряду)

3.    Як одним словом можна назвати протони й нейтрони, що входять до складу ядра? (нуклони)

4.    Сумарну кількість протонів у ядрі називають … (нуклонним або масовим числом). Якою літерою позначають? (А)

5.    Кількість протонів у ядрі називають … (зарядовим або протонним числом). Якою літерою позначають? (Z)

6.    Кількість нейтронів у ядрі можна визначити за формулою … (N=A-Z)

7.    Вид атомів, який характеризується певним значенням зарядового числа та певним значенням масового числа, називають … (нуклідом)

8.    Різновиди атомів того самого хімічного елемента, ядра яких містять однакове число протонів, але різну кількість нейтронів, називають … (ізотопами)

9.    Здатність речовин до радіоактивного випромінювання називається … (радіоактивністю)

10.  Нукліди, ядра яких мають здатність до радіоактивного випромінювання називають … (радіонуклідами)

11.  Назвіть три види випромінювання та їх характеристики (α – випромінювання – це потік ядер атомів Гелію ( 24He); β – випромінювання – це потік електронів (-10e); γ – випромінювання – це електромагнітні хвилі)

Метою нашого сьогоднішнього уроку є закріплення ваших знань з розв’язування задач на активність речовини та на складання ядерних реакцій. Для задач підготуйте таблицю Менделєєва. Типові завдання з даної теми:

1.    Записати рівняння реакції для Торію 232 під час α – випромінювання. На ядро якого елемента при цьому перетворилося ядро атома Торію?

2. Під час природного радіоактивного розпаду Радію 228 із його ядра випускається β – частинка. На ядро якого елемента перетворюється при цьому ядро атома Радію? Запишіть рівняння реакції.

3. На даний момент часу в радіоактивному зразку міститься 0,05 моль Радону 220. Визначте активність Радону 220 у цьому зразку.

Відповідь: А = 3,7‧1020 Бк

4. Для лікування деяких хвороб очей використовують ізотоп Стронцію 90, який має період піврозпаду 27,7 років. Яка активність радіоактивного елемента, якщо початкова маса зразка 1 г.

Відповідь: А = 5,3‧1024 Бк

Додатково рекомендую переглянути навчальне відео за посиланням 

 Якщо ви не маєте змоги бути присутніми на уроці,  повторіть параграфи 23, 24, запишіть в робочі зошити  задачі, розв'язані в навчальному відео.

Запрошення для учнів до участі у Всеукраїнській олімпіаді з фізики "Радіоолімпіада 2026"

(після реєстрації індивідуальний номер, який надійде вам в зворотньому листі, необхідно надіслати на мою електронну адресу:    laknyr@cn27.ukr.education  )

Дата  проведення уроку: 02.02.2026

Тема уроку: Активність радіоактивної речовини. Застосування радіоактивних ізотопів.

  Згідно розкладу уроків  9-Б о 11:05, 9-В о 12:55, 9-А о 13:50  приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Сьогодні ми опрацьовуємо параграф 24.

  Було встановлено, що під час радіоактивного випромінювання реалізується мрія алхіміків: випромінювання супроводжується перетворенням одних хімічних елементів на інші.

  Намагаючись пояснити явища, що спостерігаються, Е. Резерфорд і його співробітник Ф. Содді висунули гіпотезу, відповідно до якої причиною радіоактивного випромінювання є мимовільний розпад атомів.

  З гіпотези Резерфорда й Содді випливало, що кожен атом радіоактивної речовини — це «сховище» енергії. Під час розпаду атома частина енергії зі «сховища» несеться α- і β-частками і γ-променями, а енергія, що залишилася, зберігається в новому атомі, що утворився в результаті розпаду. Стало очевидним, що енергія, яка вивільнюється під час радіоактивного розпаду, міститься не просто в атомах, а в атомних ядрах.

Ядра атомів радіоактивних елементів можуть довільно розпадатися. Розпад ядра супроводжується випромінюванням α- або β - частинок; саме ж ядро перетворюється на ядро іншого елемента. Таку здатність ядер атомів деяких елементів і називають радіоактивністю. Залежно від того, яка частинка випромінюється при розпаді ядра, розрізняють α- і β - розпад.

Фізики виявили, що на радіоактивність не впливають зміна тиску й температури, дія магнітних і електричних полів, хімічні реакції, зменшення або збільшення освітленості тощо.

Чи можна дізнатися, яке саме ядро деякої речовини розпадеться першим?

Яке буде наступним? А яке ядро виявиться «довгожителем» і розпадеться останнім? Фізики стверджують, що дізнатися про це неможливо: розпад того чи іншого ядра радіонукліда — подія випадкова. У той же час поведінка радіоактивної речовини в цілому підлягає чітко визначеній закономірності.

1. Період піврозпаду

Якщо взяти закриту скляну колбу, що містить певну кількість Радону-220, то виявиться, що приблизно через 56 с кількість радону в колбі зменшиться вдвічі. Ще через 56 с із решти атомів знову залишиться половина і т. д. Отже, зрозуміло, чому інтервал часу 56 с був названий періодом піврозпаду Радону-220.

Період піврозпаду T1/2 – це фізична величина, що характеризує радіонуклід і дорівнює часу, протягом якого розпадається половина наявної кількості ядер даного радіонукліда.

2. Активність радіоактивного джерела

Проблемне питання

• Якщо кількість атомів Урану-238 і Радію-226 є однаковою, з якого зразка за 1 с вилетить більше α-частинок?

(Періоди піврозпаду даних радіонуклідів відрізняються майже у 3 млн разів, за той самий час у зразку радію відбудеться набагато більше α-розпадів, ніж у зразку урану)

Активність радіоактивного джерела – це фізична величина, яка чисельно дорівнює кількості розпадів, що відбуваються в певному радіоактивному джерелі за одиницю часу.

Одиниця активності в СІ – бекерель.

1 Бк – це активність такого радіоактивного джерела, в якому за 1 с відбувається 1 акт розпаду:

Позасистемна одиниця активності – кюрі (Кі):

Якщо зразок містить атоми лише одного радіонукліда, то активність цього зразка можна визначити за формулою: 

А=λ N

N – кількість атомів радіонукліда в зразку на даний час,

λ – стала радіоактивного розпаду радіонукліда.

З плином часу в радіоактивному зразку кількість ядер радіонуклідів, що не розпалися, зменшується, відповідно й зменшується й активність зразка.

3. Застосування радіоактивних ізотопів

Два напрями використання радіоактивних ізотопів:

1. Використання радіоактивних ізотопів як індикаторів. Радіоактивність є своєрідною міткою, за допомогою якої можна виявити наявність елемента, простежити за поведінкою елемента під час фізичних і біологічних процесів.

Наприклад, щоб з’ясувати, як рослини засвоюють фосфорні добрива, до цих добрив додають радіоактивний ізотоп Фосфору, а потім досліджують рослини на радіоактивність і виявляють кількість засвоєного фосфору.

2. Використання радіоактивних ізотопів як джерел γ-випромінювання.

Розглянемо кілька прикладів.

а) Використання γ-випромінювання для лікування онкозахворювань. Щоб γ-промені не знищували здорові клітини, використовують декілька слабких пучків γ-променів, які фокусуються на пухлині. 

б) Застосування радіоактивних ізотопів для діагностики захворювань. За кількістю йоду в щитоподібній залозі зручно стежити за допомогою його γ-радіоактивного ізотопу. Якщо щитоподібна залоза в нормі, то через певний час після введення в організм Йоду-131 γ-випромінювання від нього матиме певну оптимальну інтенсивність. А от якщо щитоподібна залоза функціонує з відхиленням від норми, то інтенсивність γ-випромінювання буде аномально високою або, навпаки, низькою. Аналогічний метод застосовують для дослідження обміну речовин в організмі, виявлення пухлин.

в) Визначення віку стародавніх предметів. Поки тварина або рослина живі, вміст радіоактивного Карбону в них залишається незмінним. Після припинення життєдіяльності організму кількість радіоактивного Карбону починає зменшуватися, зменшується й активність β-випромінювання. Знаючи, що період піврозпаду Карбону  становить 5700 років, можна визначити вік археологічних знахідок.

г) Застосування γ-випромінювання в техніці. Гамма-дефектоскопи, за допомогою яких перевіряють, наприклад, якість зварених з’єднань. Завдяки тому що γ-промені по-різному поглинаються масивною сталлю і сталлю з порожнинами, гамма-дефектоскоп «бачить» тріщини всередині металу, а отже, виявляє брак ще на стадії виготовлення конструкції.

д) Знищення мікробів за допомогою радіації. Певна доза опромінення вбиває організми. Але ж не всі вони корисні для людини. Так, медики невпинно працюють над тим, щоб позбутися хвороботворних мікробів. Такі процедури називають дезінфекцією та стерилізацією.

Додатково рекомендую переглянути навчальне відео за посиланням  www.youtube.com/watch?v=iIU_UGWK7Xk 

 Якщо ви не маєте змоги бути присутніми на уроці,  прочитайте параграф 24, запишіть в робочі зошити основні означення, формули, одиниці вимірювання величин та задачі, розв'язані в навчальному відео.

Консультація 26.01.2026 року о 10:00

Конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

 ЗАВДАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ДЛЯ УЧНІВ СІМЕЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ:

Шановні учні! Виконайте  завдання та надішліть розв'язки на електронну адресу laknyr@cn27.ukr.education  .  Контрольна робота ЗА ПОСИЛАННЯМ.

Дата  проведення уроку: 22.12.2025

Тема уроку:  Сучасна модель атома. Протонно-нейтронна модель ядра атома. Ядерні сили. Ізотопи.Радіоактивність Радіоактивні випромінювання.

Сьогодні ми опрацьовуємо параграфи 22, 23.

1. Модель атома Джозефа Томсона

Джозеф Томсон відкрив електрон ще в 1897 р. Виходячи з відомостей про електронейтральність атома, учений створив модель: атом складається з позитивно зарядженої кулі, заряд якої рівномірно розподілено по всьому об’єму, і негативно заряджених електронів, розміщених у цьому об’ємі. Модель була схожа на пудинг з родзинками.

Виходячи з моделі атома Томсона, можна було пояснити явища йонізації атомів, електролізу, періодичну систему елементів, але вона не давала змоги пояснити електромагнітні та оптичні явища.

2. Класичний дослід Резерфорда

Ернест Резерфорд, Ернест Марсден і Ганс Гейгер у 1908-1911 рр. проводили серію дослідів щодо з’ясування структури атома. Для дослідів учені використали речовину, із якої з великою швидкістю вилітали позитивно заряджені частинки – так звані α-частинки.

Вузький пучок α-частинок зі свинцевого контейнера спрямовувався на тонку золоту фольгу, а далі потрапляв в екран, покритий шаром кристалів цинк сульфіду. Якщо в такий екран улучала α-частинка, то в місці її влучання відбувався слабкий спалах світла. Учені спостерігали спалахи за допомогою мікроскопа та реєстрували влучання α-частинок в екран.

Під час дослідів було виявлено:

переважна більшість α- частинок проходить крізь золоту фольгу, не змінюючи напрямку руху;

-        деякі відхиляються від початкової траєкторії;

-        приблизно одна з 20 000 частинок відскакувала від фольги, начебто натикаючись на якусь перешкоду.

Учений ретельно підрахував кількість частинок, що летіли в кожному з напрямків, а потім за допомогою складного, але переконливого математичного аналізу обґрунтував ядерну модель атома.

Ядерна модель будови атома:

-        атом складається з позитивно зарядженого ядра, оточеного негативно зарядженими частинками – електронами;

-        99,9% маси і весь позитивний заряд атома зосереджені в ядрі атома;

-        розмір ядра порівняно з атомом надзвичайно малий (діаметр атома становить приблизно 10– 10 м, а ядра –  10–15 м).

3. Будова атомного ядра

Атомне ядро складається із частинок двох видів:

-        протони (мають позитивний електричний заряд);

-        нейтрони (не мають заряду).

Нуклони – це протони й нейтрони, що входять до складу ядра атома.

Нуклонне (масове) число (А) – це сумарна кількість протонів і нейтронів в атомі.

Зарядове (протонне) число (Z) – це кількість протонів у ядрі.

Кількість нейтронів (N) у цьому ядрі: N = A – Z.

Нуклід – це вид атомів, який характеризується певним значенням зарядового числа та певним значенням масового числа.

Ізотопи – це різновиди атомів того самого хімічного елемента, ядра яких містять однакове число протонів, але різну кількість нейтронів.

4. Сильна взаємодія

Проблемне питання

• Яким чином у складі одного ядра і на дуже близькій відстані один від одного утримуються протони, адже однойменно заряджені частинки відштовхуються?

Кулонівські (електростатичні) сили відштовхування намагаються «зруйнувати» ядро.

Ядерні сили – це сили, які діють між протонами й нейтронами в ядрі та забезпечують існування атомних ядер.

Основні властивості ядерних сил:

1) є тільки силами притягання;

2) є близькодіючими: вимірювання показали, що ядерні сили між нуклонами виявляються лише на відстанях, які приблизно дорівнюють розмірам нуклона (10–15 м);

3) не залежать від заряду: на однаковій відстані сили, що діють між двома протонами, між двома нейтронами або між протоном і нейтроном, є однаковими;

4) мають властивість насичення: нуклон виявляється здатним до ядерної взаємодії одночасно лише з невеликою кількістю нуклонів-«сусідів».

   Відкриття радіоактивності у 1896 р. стало переворотом у науці. Французький фізик Антуан Анрі Беккерель досліджував фосфоресценцію (світіння) солей Урану. Його цікавило, чи не можуть відкриті незадовго до цього Х - промені (рентгенівські промені) випромінюватися тілами, в яких спостерігається явище фосфоресценції під дією сонячного опромінення. Беккерель піддав кристали солей Урану сильному сонячному опроміненню і помістив їх на загорнуту в чорний папір фотопластинку. Після проявлення фотопластинки на ній було видно контури зразка. «Очевидно, уранова сіль випромінює якийсь вид променів, які проходять крізь папір і засвічують фотопластинку. Цікаво, чи пов'язано це із фосфоресценцією?» — подумав учений.

 Щасливий випадок дав змогу Беккерелю відповісти на це запитання. Похмурого дня, коли провести черговий дослід не вдалося, вчений заховав препарат у шухляду. На загорнутій у чорний папір фотопластинці лежав мідний хрест, а на ньому — препарат з подвійного сульфату Калію та Урану. Проявивши пластинку, Беккерель несподівано помітив, що на ній утворився чіткий контур хреста. Отже, випромінювання відбувається в темряві і без попереднього освітлення солі урану сонячними променями.

Незвичайним було те, що вони подібно до Х-променів мають надзвичайну проникну здатність.

У 1898 р. П'ер Кюрі та Марія Склодовська - Кюрі після тривалої і наполегливої праці виділили з уранової руди нові хімічні елементи — Радій і Полоній, які подібно до Урану спонтанно (самочинно) випускали невидиме проміння, але в кілька тисяч разів інтенсивніше.

Наступного 1899 p. Eрнест. Резерфорд досліджував проходження променів, відкритих Беккерелем, крізь сильне магнітне поле і встановив, що «випромінювання урану є складним і складається принаймні із двох різних видів. Він спостерігав, що пучок променів, який виходив із джерела, в магнітному полі розщеплювався: один з його компонентів відхилявся від початкового напряму в один бік, а другий — у протилежний. Це означало, що промені переносять електричний заряд різних знаків. Той, що переносив позитивний заряд, відхилявся на менший кут і сильно поглинався, він назвав α-випромінюванням, а той, що переносив негативний заряд, відхилявся на більший кут і був більш проникним, — β-випромінюванням.

Важливою властивістю виявленого випромінювання виявилася його повна незалежність від зовнішніх умов: освітленості, температури, тиску, електричного й магнітного полів тощо. Властивість самочинно (спонтанно) випускати випромінювання була названа радіоактивністю, а речовини, які випускають таке випромінювання, — радіоактивними.

У 1900 р. французький учений П. Війяр показав, що існує і третя складова випромінювання Урану із незвичайною проникною здатністю, що не відхиляється у магнітному полі. За аналогією із двома попередніми складовими її було названо третьою буквою грецького алфавіту — γ-випромінюванням.

Цього ж року П. Кюрі та М. Склодовська - Кюрі показали, що β-випромінювання складаються із потоку електронів, що летять із великою швидкістю. Резерфорд своїми знаменитими дослідами довів, що α-випромінювання складаються із відносно важких частинок, які виявилися ядрами атомів Гелію.

Електрони, що летять з великою швидкістю, називають β-частинками, ядра атомів Гелію — α-частинками. γ-промені за своєю природою подібні до рентгенівських променів, видимого світла і радіохвиль, але мають значно меншу довжину хвилі і дуже велику проникну здатність.

2. α-випромінювання; β- випромінювання; γ-випромінювання.

α-випромінювання

Альфа-частинка — позитивно заряджена частинка, утворена 2 протонами й 2 нейтронами, ідентична ядру атома Гелію. Характерною ознакою α-частинок є їх дуже велика енергія. Альфа-частинки, утворені під час розпаду ядра, мають початкову кінетичну енергію в діапазоні 1,8—15 МеВ. Радіоактивні речовини випромінюють α-частинки різної певної енергії. Найчастіше радіоактивна речовина випромінює не одну, а кілька груп α-частинок, кожній з яких притаманне певне значення початкової енергії. Під час руху альфа-частинки в речовині вона створює сильну йонізацію й у результаті дуже швидко втрачає енергію. Енергії альфа-частинок, що виникають у результаті радіоактивного розпаду, не вистачає навіть для подолання шару шкіри, тому радіаційний ризик у разі зовнішнього опромінення такими альфа-частинками відсутній. Чим більша густина речовини, тим меншим є шлях частинок до зупинки. Так, у повітрі при нормальному тиску шлях частинки дорівнює кільком сантиметрам. У твердій речовині шлях частинок становить всього кілька десятків мікронів (α-частинки затримуються звичайним аркушем паперу).

Однак проникнення альфа-активних радіонуклідів усередину тіла, коли опроміненню піддаються безпосередньо тканини організму, дуже небезпечне для здоров’я. Небезпечне для здоров’я також зовнішнє опромінення високоенергетичними альфа-частинками, джерелом яких є прискорювач. Альфа-частинки складають істотну частину первинних космічних променів; більшість з них є прискореними ядрами гелію (із зоряних атмосфер і міжзоряного газу), деякі виникли в результаті ядерних реакцій сколювання з більш важких ядер космічних променів. Альфа-частинки високих енергій можуть бути отримані за допомогою прискорювачів заряджених частинок. Маса альфа-частинки складає 6,64 · 10–27 кг.

β-випромінювання

Негативно заряджені бета-частинки є потоком електронів, які швидко летять. На відміну від α-частинок значення їхньої енергії лежать у межах від нуля до певного максимального значення Ем. Максимальна енергія Ем є характерною сталою для даного хімічного елемента.

Бета-промені під дією електричних і магнітних полів відхиляються від прямолінійного напрямку. Внаслідок відносно малої маси β-частинок при проходженні крізь речовину можливе відхилення їх на значний кут — розсіювання в різні боки. Траєкторії β-частинок у речовині дуже покручені. Проте сумарна товщина шару, на яку β-частинка проникає в речовину, в десятки разів перевищує пробіг α-частинок. Швидкість частинок у бета-променях близька до швидкості світла. Бета-промені здатні іонізувати гази, викликати хімічні реакції, люмінесценцію, діяти на фотопластинки. Значні дози бета-випромінювання можуть викликати променеві опіки шкіри й призвести до променевої хвороби. Ще більш небезпечне опромінення від бета-активних радіонуклідів, що потрапили всередину організму. Бета-випромінювання має значно більшу проникну здатність, ніж альфа-випромінювання.

γ-випромінювання

Гамма-випромінювання, (γ-промені) — вид електромагнітного випромінювання з надзвичайно маленькою довжиною хвилі. Гамма-промені, на відміну від α-променів і β-променів, не відхиляються електричними й магнітними полями і характеризуються більшою проникною здатністю за рівних енергій та інших рівних умов. Проникна здатність γ-променів збільшується із зменшенням довжини хвилі γ-випромінювання і зменшується із зростанням густини речовини - поглинача.

Гамма-промені викликають іонізацію атомів речовини. Опромінення гамма-променями залежно від дози й тривалості може викликати хронічну й гостру променеву хворобу, спричинити виникнення різних видів онкологічних захворювань. У той же час гамма-опромінення пригнічує зростання ракових та інших клітин, що швидко діляться.

3. Причини радіоактивного розпаду.

Було встановлено, що під час радіоактивного випромінювання реалізується мрія алхіміків: випромінювання супроводжується перетворенням одних хімічних елементів на інші. Намагаючись пояснити явища, що спостерігаються, Е. Резерфорд і його співробітник Ф. Содді висунули гіпотезу, відповідно до якої причиною радіоактивного випромінювання є мимовільний розпад атомів.

При цьому деякі з ядер випускають лише α-частинки, інші — β-частинки. Є радіоактивні ядра, які випускають одні й другі частинки. Більшість ядер одночасно випускає і γ-промені та ін.

Радіоактивність — це явище спонтанного (самочинного) перетворення нестійких ядер одного елемента в ядра іншого елемента, яке супроводжується випромінюванням різних частинок і електромагнітних хвиль.

4. Період піврозпаду

Досліджуючи перетворення радіоактивних речовин, учені встановили, що інтенсивність випромінювання одних речовин зменшується з часом швидко, інших — набагато повільніше.

Так, активність радону зменшується вдвічі вже за 1 хв.

Для кожної радіоактивної речовини є певний час, протягом якого кількість її атомів зменшується вдвічі. Цей інтервал називають періодом піврозпаду Т.

Період напіврозпаду Т — це час, протягом якого розпадається половина наявного числа радіоактивних атомів.

Наприклад, для ядра  період напіврозпаду складає близько 1600 років. Отже, якщо взяти 1 г радію, то через 1600 років його буде 0,5 г, а через 3200 років — 0,25 г. Таким чином, вихідна кількість  радію повинна перетворитися на нуль через нескінченний проміжок часу.

У різних речовин період напіврозпаду дуже різний: від мільйонних часток секунди до мільярдів років. Чим менше період напіврозпаду, тим активніше протікає розпад.

Період піврозпаду — фізична величина, що характеризує швидкість радіоактивного розпаду.

Швидкістю радіоактивного розпаду, або активністю радіоактивного препарату називають число розпадів, що відбуваються за одиницю часу.

Чим менший період піврозпаду, тим меншим є час життя атомів, тим швидше відбувається розпад. Для різних речовин його значення дуже відрізняються.

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Дата  проведення уроку: 18.12.2025

Тема уроку:  Розв'язування задач.

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

  Для розв'язування задач  з механічних та електромагнітних хвиль використовують основну формулу

𝑣=𝜆𝜈 (швидкість дорівнює добутку довжини хвилі на частоту), а також формулу для періоду

𝑇=1/𝜈 та знаходять частоту через кількість коливань за час (𝜈=𝑁/𝑡), пам'ятаючи, що механічні хвилі потребують середовища, а електромагнітні (світло) — ні, і їх швидкість у вакуумі стала (c), а в середовищі – зменшується.  

Приклади розв'язання типових задач 

Задача 1: Механічна хвиля (хвилі на воді) 

• Умова: Відстань між гребенями хвиль (довжина хвилі) 8 м. За 1 хвилину минає 24 гребені. Знайти швидкість хвилі.

• Дано:

• 𝜆=8 м,

• 𝑡= 1 хв =60 с,

• 𝑁=24.

• Розв'язання:

  1. Знаходимо частоту:

  2. 𝜈=𝑁/𝑡=24/60=0,4 Гц.

  3. Знаходимо швидкість:

  4. 𝑣=𝜆𝜈=8⋅0,4=3,2 м/с.

• Відповідь:

• 𝑣=3,2 м/с. 

Задача 2: Електромагнітна хвиля 

• Умова: Радіохвиля довжиною 6 м переходить з вакууму в середовище, де швидкість в 1,5 рази менша. Знайти частоту і  довжину хвилі в новому середовищі.

• Дано:

• 𝜆(вакуум)=6 м,

• 𝑣(середовищеЇ=𝑐/1,5.

• Розв'язання:

  1. Частота електромагнітних хвиль не змінюється при переході в інше середовище. Знаходимо її у вакуумі:

  2. 𝜈=𝑐/𝜆(вакуум)=3⋅10^8/6=0,5⋅10^8 Гц (або 50 МГц).

  3. Знаходимо швидкість у середовищі:

  4. 𝑣(середовище)=3⋅10^8 /1,5=2⋅10^8 м/с.

  5. Знаходимо нову довжину:

  6. 𝜆(середовище=𝑣середовище)/𝜈=2⋅10^8/0,5⋅10^8=4 м.

• Відповідь:

• 𝜈=50 МГц,

• 𝜆=4 м.

 Додатково рекомендую переглянути навчальне відео.

Домашнє завдання: Повторити параграфи 17- 21, виконати  Вправи № 12, 16 на сторінці 143.

18.12.2025р. о 18:00 для учнів сімейної форми навчання відбудеться консультація.

Приєднатися до онлайн-конференції за посиланням:  

Конференція Zoom

https://zoom.us/j/93785194093?pwd=Lagl3wgaMTxCNWFO8AgARwbU9uvlSX.1  

Ідентифікатор конференції: 937 8519 4093 

Код доступу:  GB0Uxu 

Дата  проведення уроку: 11.12.2025

Тема уроку:  Електромагнітне поле й електромагнітні хвилі.

1. Електромагнітне поле

Існують два види матерії – речовина і поле (електричне, магнітне).

• Чи пов’язані між собою електричне та магнітне поля?

Висновок Майкла Фарадея: Магнітне поле, яке змінюється, створює електричне поле.

Гіпотеза Джеймса Максвелла: Змінне електричне поле створює магнітне поле.

Відповідно до цієї гіпотези електричні та магнітні поля завжди існують разом.

Електромагнітне поле – вид матерії, за допомогою якого здійснюється взаємодія між зарядженими тілами і частинками та намагніченими тілами.

2. Відносність електричних і магнітних полів

Існування єдиного електромагнітного поля, а не окремих магнітного та електричного полів підтверджується тим фактом, що вияв у просторі тільки електричної або тільки магнітної складової поля залежить від вибору системи відліку (СВ).

Уявіть, що ви передали деякому тілу електричний заряд і, тримаючи це тіло в руках, йдете до свого товариша. Якби наші органи зору мали здатність завжди бачити електромагнітне поле, то ви бачили б тільки одну його складову – електричне поле, оскільки відносно вас заряд є нерухомим. Водночас ваш товариш бачив би як електричне, так і магнітне поле, тому що відносно нього заряд рухається.

Нехай тепер ваш товариш візьме в руки постійний магніт і понесе його до вас. Тепер він «бачитиме» тільки магнітне поле, ви ж – і магнітне, і електричне, оскільки відносно вас магнітне поле буде змінним. Водночас ви ніколи не знайдете СВ, відносно якої обидві складові електромагнітного поля зникли б, адже електромагнітне поле матеріальне. Це можна порівняти з розгляданням медалі. Ми ж не думаємо, що в неї немає зворотного боку. Є! Просто в деякий момент ми його не бачимо.

3. Електромагнітна хвиля 

Електромагнітна хвиля – це поширення в просторі змінного електромагнітного поля.

(Змінний струм – це струм, сила якого періодично змінюється: з часом значення сили струму то збільшується, то зменшується; змінюється й напрямок струму.)

За теорією Максвелла: джерелом електромагнітної хвилі може бути будь-яка заряджена частинка, що рухається з прискоренням (тобто частинка, яка весь час змінює швидкість свого руху або за значенням, або за напрямком, або одночасно і за значенням, і за напрямком).

4. Характеристика електромагнітної хвилі

Електромагнітна хвиля, як і механічна, характеризується частотою (ν), довжиною (λ) і швидкістю поширення (v).

Для поширення електромагнітних хвиль не потрібне середовище. Найкраще й найшвидше електромагнітні хвилі поширюються у вакуумі.

Припущення Джеймса Максвелла: світло є різновидом електромагнітних хвиль.

У вакуумі – і тільки в ньому  –  всі електромагнітні хвилі поширюються з однаковою швидкістю (c).

Під час переходу з одного середовища в інше швидкість поширення електромагнітної хвилі змінюється, змінюється і довжина хвилі, а от частота залишається незмінною. 

Через 15 років після створення теорія електромагнітного поля Максвелла була підтверджена експериментально: Генріх Герц (1857–1894) продемонстрував випромінювання і приймання електромагнітних хвиль.

Він установив, що електромагнітні хвилі:

-        відбиваються від провідних предметів (кут відбивання дорівнює куту падіння);

-        заломлюються на межі з діелектриком;

-        частково поглинаються речовиною і частково розсіюються нею.

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 19.

Дата  проведення уроку: 08.12.2025

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Тема уроку:  Лабораторна робота №6 Дослідження звукових коливань різноманітних джерел звуку за допомогою сучасних цифрових засобів.

Мета: з’ясувати зв’язок між характеристиками звукової хвилі (амплітуда, частота) та гучністю й висотою тону звуку.

Обладнання: комп’ютер (або мобільний телефон) із програмним забезпеченням для запису звуку та обробки отриманого файла (наприклад, аудіоредактор WavePad), мікрофон, камертон, генератор звукових частот (або програма «Камертон»).

Ознайомтеся з інструкцією для виконання лабораторної роботи № 5 (на 124-125 у підручнику)

Теоретичні відомості

Форма запису звуку може бути різною: магнітна, оптична, цифрова тощо. Запис звуку в комп’ютерах – виключно цифровий. Записаний звук зберігається в аудіофайлі та після обробки може бути поданий на монітор комп’ютера у вигляді пульсуючого графіка, який відбиває зміну тиску в зоні прослухування через рівні невеликі інтервали часу (див. рисунок).

За графіком можна оцінити:

1) гучність звуку – визначається амплітудою A звукової хвилі;

2) тон звуку – визначається частотою ν (періодом T) звукової хвилі.

Підготовка до експерименту

1. Перед тим як виконувати роботу, згадайте:

1) вимоги безпеки під час виконання лабораторних робіт;

2) основні характеристики звуку.

2. Увімкніть комп’ютер, приєднайте до нього мікрофон.

3. Запустіть на виконання програму «Звукозапис» (із набору стандартних програм ОС Windows), для чого клацніть кнопку «Пуск» і виберіть команди:

Програми → Стандартні → Розваги → Звукозапис

Експеримент

Суворо дотримуйтесь інструкції з безпеки.

Отримані аудіофайли збережіть під відповідними іменами.

1. Увімкніть генератор звукової частоти, налаштуйте вихідний сигнал на частоту 440 Гц.

2. Увімкніть запис сигналу. Вимкніть запис через 4–6 с.

3. Збільште гучність сигналу генератора, не змінюючи частоти, і повторіть дії, описані в п. 2.

4. Налаштуйте вихідний сигнал на частоту 880 Гц і повторіть дії, описані в п. 2.

5. Поставте камертон. Вдарте по ньому гумовим молоточком і повторіть дії, описані в п. 2.

6. Проспівайте в мікрофон декілька нот, для кожної ноти повторюючи дії, описані в п. 2. 

Опрацювання результатів експерименту

Результати вимірювань і обчислень відразу заносьте до таблиці.

1. Для кожного досліду визначте частоту звукової хвилі. Для цього:

1) відкрийте аудіофайл (на екрані ви побачите графік);

2) обчисліть кількість коливань, наприклад, за 10 мс;

3) за формулою ν = N/t обчисліть частоту звукової хвилі.

2. Зробіть скріншоти для будь-яких трьох дослідів, роздрукуйте їх та вклейте в зошит (або виконайте рисунки). Підпишіть ці досліди. 

Аналіз експерименту та його результатів

Проаналізуйте експеримент і його результати. Сформулюйте висновок, у якому:

1) отримані результати порівняйте із заданими частотами генератора, частотою камертона, табличними значеннями частот, що відповідають певним нотам;

2) зазначте причини можливої розбіжності результатів.

Додатково рекомендую переглянути навчальне відео.

Виконайте роботу та напишіть звіт.

Дата  проведення уроку: 04.12.2025

Тема уроку:  Виникнення та поширення механічних хвиль. Фізичні величини, які характеризують хвилі.

       Після закінчення повітряної тривоги згідно розкладу уроків  приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

 Ми починаємо вивчати Розділ ІІІ "Механічні та електромагнітні хвилі".

      У курсі фізики 7 класу ви вивчали коливальний рух.

Коливальний рух – це рух, який повторюється через рівні інтервали часу.

Чи можуть коливання, які виникли в одному місці, поширюватися в сусідні ділянки простору? (Так, можуть. Наприклад, коливання поплавка передаються частинкам води, і ви бачите хвилі на поверхні води).

Що ж називають хвилею? Які причини виникнення хвиль?

Механічні хвилі

Хвиля – це поширення в просторі коливань речовини або поля.

Механічна хвиля – це поширення коливань у пружному середовищі*.

(*Середовище називають пружним, якщо під час його деформації виникають сили, які протидіють цій деформації, – сили пружності). 

Як ви вважаєте?

• Як і чому в середовищі поширюється механічна хвиля?

Механічна хвиля створюється тілом, яке коливається, – джерелом хвилі. Здійснюючи коливальний рух, джерело хвилі деформує прилеглі до нього шари середовища (стискає та розтягує їх або зсовує). У результаті виникають сили пружності, які діють на сусідні шари середовища та спонукають їх здійснювати вимушені коливання. Ці шари, у свою чергу, деформують наступні шари та змушують їх коливатися. Поступово, один за одним, усі шари середовища долучаються до коливального руху – середовищем поширюється механічна хвиля.

 Поперечні та повздовжні механічні хвилі

Поперечні хвилі – це хвилі, у яких частинки коливаються в напрямку, перпендикулярному до напрямку їх поширення.

Поперечні хвилі:

- хвилі зсуву (відбувається зсув одних шарів середовища відносно інших);

- поширюються тільки в твердих тілах.

Поздовжні хвилі – це хвилі, у яких частинки коливаються вздовж напрямку поширення хвилі.

Поздовжні хвилі:

- хвилі стиснення та розтягнення (вздовж напрямку поширення хвилі густина середовища почергово то збільшується, то зменшується);

- поширюються в усіх середовищах.

Хвилі на поверхні рідини не є ані поздовжніми, ані поперечними. Вони мають складний поздовжньо-поперечний характер, при цьому частинки рідини рухаються по еліпсах.

Властивості хвиль

1. Хвилі поширюються в середовищі зі скінченною швидкістю.

2. Частота коливань кожної частини середовища дорівнює частоті коливань джерела хвилі.

3. Механічні хвилі не можуть поширюватись у вакуумі.

4. Хвильовий рух не супроводжується перенесенням речовини.

5. Під час поширення хвилі відбувається перенесення енергії.

       Фізичні величини, які характеризують коливання

Амплітуда коливань – максимальна відстань, на яку відхиляється точка від положення рівноваги.

Період коливань – час одного повного коливання.

Частота коливань – кількість коливань за одиницю часу.

5. Довжина хвилі

Довжина хвилі – відстань, на яку поширюється хвиля за час, що дорівнює періоду.

Довжина хвилі – це відстань між найближчими одна до одної точками хвилі, які коливаються в однаковій фазі.

Якщо хвиля переходить з одного середовища в інше:

- швидкість її поширення змінюється

- частота хвилі залишається незмінною (визначається джерелом хвилі)

- довжина хвилі змінюється.

Додатково рекомендую переглянути навчальне відео. 

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 17, виконати Вправу 17 (2, 5). 

Дата  проведення уроку: 28.11.2025

Тема уроку:  Контрольна робота з теми "Світлові явища".

Шановні учні, через оголошену повітряну тривогу, контрольна робота переноситься на понеділок 1 грудня.

Повторіть, будь ласка, теоретичний матеріал за параграфами 9-16, основні формули та правила.

Закон прямолінійного поширення світла:

У прозорому однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно.

Повна тінь – це область простору, в яку не потрапляє світло від джерела.

Півтінь – це область простору, освітлена деякими з кількох наявних точкових джерел світла або частиною протяжного джерела.

Плоске дзеркало завжди дає уявне зображення.

Предмет і його зображення симетричні відносно поверхні плоского дзеркала.

Це означає, що зображення предмета:

1) розташоване на тій самій відстані від поверхні дзеркала, що й предмет;

2) дорівнює за розміром самому предмету;

3) пряма, яка сполучає точку на предметі з відповідною їй точкою на зображенні, є перпендикулярною до поверхні дзеркала.

Закони відбивання світла:

1. Промінь падаючий, промінь відбитий і перпендикуляр до поверхні відбивання, проведений із точки падіння променя, лежать в одній площині.

2. Кут відбивання дорівнює куту падіння: α = β.

Закони заломлення світла:

1. Промінь падаючий, промінь заломлений і перпендикуляр до межі поділу середовищ, встановлений із точки падіння променя, лежать в одній площині.

2. Відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення для двох даних середовищ є незмінною величиною - це відносний показник заломлення

Відносний показник заломлення  показує, у скільки разів швидкість поширення світла в першому середовищі  більша (або менша), ніж швидкість поширення світла в другому середовищі.

Абсолютний показник заломлення показує, у скільки разів швидкість поширення світла в середовищі менша, ніж у вакуумі.

Зображення предмета, яке дає збиральна лінза.

1) Предмет розташований за подвійним фокусом збиральної лінзи.

Зображення предмета є дійсним, зменшеним, перевернутим. Таке зображення виходить, наприклад, на сітківці ока або плівці фотоапарата. 

2) Предмет розташований між фокусом і подвійним фокусом збиральної лінзи.

Зображення предмета є дійсним, збільшеним, перевернутим. Таке зображення дозволяє одержати проекційна апаратура на екрані. 

3) Предмет розташований між фокусом і збиральною лінзою.

Зображення предмета є уявним, збільшеним, прямим. Це зображення розташоване по той самий бік від лінзи, що й предмет, тому ми не можемо побачити його на екрані, але бачимо, дивлячись на предмет крізь лінзу. Саме таке зображення дає збільшувальне скло – лупа.  

4) Предмет розташований на подвійній фокусній відстані від збиральної лінзи

Зображення предмета є дійсним, рівним за розміром, перевернутим.

5) Предмет розташований на фокусній відстані від збиральної лінзи.

Усі промені після заломлення йдуть паралельним пучком, отже, у цьому випадку ані дійсного, ані уявного зображення ми не отримаємо.

3. Зображення предмета, яке дає розсіювальна лінза

Розсіювальна лінза  дає уявне, зменшене зображення, розташоване з того самого боку від лінзи, що й сам предмет.

Дата  проведення уроку: 24.11.2025

Тема уроку:  Око як оптична система. Зір і бачення. Окуляри. Вади зору та їх корекція.

Після закінчення повітряної тривоги згідно розкладу уроків  приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   

конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

  Сьогодні на уроці ми вивчаємо параграф 16.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Які органи чуття ви знаєте? (У людини є п'ять основних органів чуття: зір, слух, смак, нюх і дотик)

Який орган чуття є найпростішим оптичним пристроєм? (Око)

Як влаштоване око?

Чому деякі люди погано бачать і як скоригувати їхній зір?

Як з особливостями людського зору пов’язане виробництво мультиплікаційних фільмів?

 Будова ока

Око людини – це природна оптична система.

Будова ока:

Склера (щільна непрозора оболонка, яка ззовні вкриває око)

Сітківка (світлочутлива поверхня очного дна)

Рогівка (прозора рогова оболонка, що діє як збиральна лінза й забезпечує 75 % здатності ока заломлювати світло)

Райдужка (райдужна оболонка, має в різних людей різне забарвлення)

Зіниця (круглий отвір, який звужується в разі збільшення освітленості й розширюється в разі її ослаблення)

Адаптація – це здатність ока пристосовуватися до різної освітленості.

Кришталик (збиральна лінза, яка завдяки скріпленим із нею м’язам може змінювати свою кривизну, а отже, оптичну силу)

Склисте тіло (прозора драглиста маса, що заповнює простір між кришталиком і сітківкою)

 Зір і бачення

Чи знаєте ви?

• Як утворюється і сприймається оком зображення предмета?

Світло, яке потрапляє в око, заломлюється в рогівці, кришталику та склистому тілі. Зображення, яке утворюється на сітківці ока, – дійсне, зменшене, обернене.

Світлочутливі клітини сітківки перетворюють зображення на нервовий імпульс, який по зоровому нерву передається в головний мозок, де формується зображення у неперевернутому вигляді.

• Чому людина бачить як віддалені предмети, так і ті, що поряд?

Це відбувається тому, що в разі зміни відстані до предмета кришталик змінює кривизну, тобто змінює свою оптичну силу.

Акомодація – це здатність кришталика змінювати свою кривизну в разі зміни відстані до розглядуваного предмета.

Відстань найкращого зору – це найменша відстань, на якій око бачить предмет практично не втомлюючись

Для людини з нормальним зором відстань найкращого зору дорівнює приблизно 25 см. Саме на цій відстані така людина тримає книжку.

  Інерція зору

Після того як зображення предмета зникає із сітківки ока (предмет прибирають, припиняють освітлювати, затуляють непрозорим екраном), зоровий образ, викликаний цим предметом, зберігається у свідомості людини протягом 0,1 с. Цю властивість називають інерцією зору.

Приклади інерції зору:

Якщо швидко переміщувати в темряві бенгальський вогонь, то спостерігач побачить світні фігури, утворені «вогняним контуром».

Під час швидкого обертання каруселі її різнокольорові лампи, зливаючись, виглядають для спостерігача як кільця.

Очі людини весь час кліпають, при цьому ми не помічаємо, що в певний інтервал часу предмет, на який ми дивимося, стає невидимим.

Інерцію зору використовують в анімаційному кіно. Картинки на екрані дуже швидко (24 рази на секунду) змінюють одна одну; під час їх зміни екран не освітлюється, але глядач цього не помічає, а просто бачить низку картинок, що чергуються. Так на екрані створюється ілюзія руху.

Вади зору: короткозорість та далекозорість.

Нормальний зір:

Фокус F оптичної системи ока у спокійному стані розташований на сітківці.

На сітківці утворюється чітке зображення віддалених предметів.

     Короткозорість:

Фокус F оптичної системи ока у спокійному стані розташований перед сітківкою.

На сітківці утворюється розмите зображення предметів.

    Далекозорість:

Фокус F оптичної системи ока у ненапруженому стані розташований за сітківкою.

На сітківці утворюється розмите зображення предметів.

Відстань найкращого зору –  приблизно 25 см.

Саме на цій відстані людина з нормальним зором тримає книжку.

Відстань найкращого зору менша від 25 см.

Короткозора людина читає книжку, наближуючи її до очей.

Відстань найкращого зору більша за 25 см. 

Далекозора людина читає книжку, віддаляючи її від очей.

Фокусна відстань нормального ока становить приблизно 1,71 см.

Короткозорість коригується окулярами із розсіювальними лінзами.

Далекозорість коригується окулярами зі збиральними лінзами.

Додатково рекомендую переглянути   відео  до уроку.

Домашнє завдання:  Опрацювати параграф 16, виконати Вправу 16 (5). 

Дата  проведення уроку: 21.11.2025

Тема уроку:  Лабораторна робота №5 Визначення фокусної відстані та оптичної сили тонкої лінзи.

Перед тим, як виконувати роботу, пригадайте:

1. вимоги безпеки під час роботи зі скляними та вогненебезпечними предметами;

2. формулу тонкої лінзи;

3. означення оптичної сили лінзи.

Ознайомтеся з інструкцією для виконання лабораторної роботи № 5. Інструкція   ТУТ.

Виконайте роботу та напишіть звіт.

20.11.2025р. о 19:00 для учнів сімейної форми навчання відбудеться консультація.

Приєднатися до онлайн-конференції за посиланням:  

конференція Zoom

https://zoom.us/j/98636266250?pwd=DKeiOnVTkIzSvaO3HTTRKj4u4N0mWz.1

Ідентифікатор конференції:  986 3626 6250 

Код доступу:  Tt23Ej 

Дата  проведення уроку: 20.11.2025

Тема уроку:  Побудова зображень у лінзах. Формула тонкої лінзи. Самостійна робота.

  Сьогодні на уроці ми повторюємо основні властивості лінз.

Головна властивість лінз полягає в тому, що лінзи дають зображення точки, а відповідно, й предмета як сукупності точок. Залежно від відстані між предметом і лінзою зображення предмета може бути більшим або меншим, ніж сам предмет, уявним або дійсним. Якщо предмет розташований у фокусі збиральної лінзи, ми не отримаємо його зображення. (Узагальнена таблиця зображень на сторінці 97 у підручнику).

 Для побудови зображення в лінзі деякої точки S досить знайти точку перетину (точку S1) будь-яких двох променів, що виходять із точки S і проходять крізь лінзу.

Три найпростіші в побудові промені (збиральна лінза):

1 – промінь, який проходить через оптичний центр О лінзи, – не заломлюється та не змінює свого напрямку;

2 – промінь, паралельний головній оптичній осі  лінзи, – після заломлення в лінзі йде через фокус F;

3 – промінь, який проходить через фокус F – після заломлення в лінзі йде паралельно головній оптичній осі лінзи.

Три найпростіші в побудові промені (розсіювальна лінза):

1 – промінь, який проходить через оптичний центр О лінзи, – не заломлюється та не змінює свого напрямку;

2 – промінь, паралельний головній оптичній осі  лінзи, – після заломлення в лінзі проходить таким чином, що його продовження йде через фокус F;

3 – промінь, який проходить через фокус F – після заломлення в лінзі поширюється паралельно до головної оптичної осі.

Домашнє завдання: Повторити параграф 15, виконати самостійну роботу (завдання 1-6). 

(Для учнів, які не отримали завдання для самостійної роботи сьогодні в школі, самостійна робота надрукована під змістом сьогоднішнього уроку). Виконуємо в робочих зошитах. Підписати: "Домашня самостійна робота".

Увага! Завтра лабораторна робота. Не забудьте взяти зошити для лабораторних робіт. 

Дата  проведення уроку: 17.11.2025

Тема уроку:  Побудова зображень у лінзах. Формула тонкої лінзи. Розв'язування задач.

  Перегляньте матеріал до уроку, поданий нижче, або перейдіть за посиланням. Запишіть розв'язані задачі №1 і №2 в зошит.

Домашнє завдання: Повторити параграф 15, виконати Вправу № 15 (6). 

Дата  проведення уроку: 14.11.2025

Тема уроку:  Побудова зображень у лінзах. Деякі оптичні пристрої. Формула тонкої лінзи.

  Сьогодні ми вивчаємо параграф 15.

Пригадайте:

1. Що таке лінза?

2. Які види лінз вам відомі?

3. Чим розсіювальна лінза відрізняється від збиральної?

4. Що називають дійсним фокусом лінзи?

5. Чому фокус розсіювальної лінзи називають уявним?

6. Що називають фокусною відстанню лінзи?

7. Дайте означення оптичної сили лінзи. У яких одиницях її вимірюють?

8. Оптичну силу якої лінзи взято за одиницю?

Ми вже знаємо, що таке лінзи.

Як отримати за допомогою лінз збільшене або зменшене зображення предмета?

1. «Зручні промені»

Будь-який предмет можна подати як сукупність точок. Для побудови зображення в лінзі деякої точки S досить знайти точку перетину (точку S1) будь-яких двох променів, що виходять із точки S і проходять крізь лінзу.

Три найпростіші в побудові промені (збиральна лінза):

1 – промінь, який проходить через оптичний центр О лінзи, – не заломлюється та не змінює свого напрямку;

2 – промінь, паралельний головній оптичній осі  лінзи, – після заломлення в лінзі йде через фокус F;

3 – промінь, який проходить через фокус F – після заломлення в лінзі йде паралельно головній оптичній осі лінзи.

Точка S1 буде дійсним зображенням точки S, якщо в точці S1 перетинаються самі заломлені промені.

Три найпростіші в побудові промені (розсіювальна лінза):

1 – промінь, який проходить через оптичний центр О лінзи, – не заломлюється та не змінює свого напрямку;

2 – промінь, паралельний головній оптичній осі  лінзи, – після заломлення в лінзі проходить таким чином, що його продовження йде через фокус F;

3 – промінь, який проходить через фокус F – після заломлення в лінзі поширюється паралельно до головної оптичної осі.

Точка S1 буде уявним зображенням точки S, якщо в точці S1 перетинаються продовження заломлених променів.

2. Зображення предмета, яке дає збиральна лінза

1) Предмет розташований за подвійним фокусом збиральної лінзи.

Зображення предмета є дійсним, зменшеним, перевернутим. Таке зображення виходить, наприклад, на сітківці ока або плівці фотоапарата. 

2) Предмет розташований між фокусом і подвійним фокусом збиральної лінзи.

Зображення предмета є дійсним, збільшеним, перевернутим. Таке зображення дозволяє одержати проекційна апаратура на екрані. 

3) Предмет розташований між фокусом і збиральною лінзою.

Зображення предмета є уявним, збільшеним, прямим. Це зображення розташоване по той самий бік від лінзи, що й предмет, тому ми не можемо побачити його на екрані, але бачимо, дивлячись на предмет крізь лінзу. Саме таке зображення дає збільшувальне скло – лупа.  

4) Предмет розташований на подвійній фокусній відстані від збиральної лінзи

Зображення предмета є дійсним, рівним за розміром, перевернутим

5) Предмет розташований на фокусній відстані від збиральної лінзи.

Усі промені після заломлення йдуть паралельним пучком, отже, у цьому випадку ані дійсного, ані уявного зображення ми не отримаємо.

3. Зображення предмета, яке дає розсіювальна лінза

Розсіювальна лінза завжди дає уявне, зменшене, пряме зображення, розташоване з того самого боку від лінзи, що й сам предмет.

   Додатково до уроку рекомендую переглянути  відео. 

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 15, виконати Вправу № 15 (1). 

Дата  проведення уроку: 13.11.2025

Тема уроку:  Лінзи. Оптична сила лінзи.

  Сьогодні ми вивчаємо параграф 14.

Лінза – прозоре тіло, обмежене з двох боків сферичними поверхнями.

За формою лінзи поділяють на опуклі й увігнуті.

Опукла лінза – лінза, товщина якої посередині більша, ніж біля країв. (двоопукла, плоско-опукла, увігнуто-опукла) 

Увігнута лінза – лінза, товщина якої посередині менша, ніж біля країв. (двоввігнута, плоско-ввігнута, опукло-ввігнута) 

Тонка лінза – це лінза, товщина  якої в багато разів менша від радіусів  і  сферичних поверхонь, що її обмежують.

Далі, говорячи про лінзу, ми завжди матимемо на увазі тонку лінзу.

Лінзи поділяють на збиральні та розсіювальні.

Збиральна лінза – це лінза, яка перетворює паралельний пучок променів в збіжний.

Розсіювальна лінза – це лінза, яка перетворює паралельний пучок променів в розбіжний.

Кожна лінза має два головні фокуси, розташовані на однаковій відстані від оптичного центра лінзи.

 Фокусна відстань лінзи – це відстань від оптичного центра лінзи до фокуса.

Фокусну відстань збиральної лінзи домовилися вважати додатною (F > 0), а розсіювальної – від’ємною (F < 0).

Чим меншими є радіуси сферичних поверхонь, що обмежують лінзу, тим сильніше ця лінза заломлює світло, отже, тим менша її фокусна відстань.

Оптична сила лінзи – це фізична величина, яка характеризує заломлюючі властивості лінзи та є оберненою до її фокусної відстані.

F – фокусна відстань лінзи.

Одиниця оптичної сили – діоптрія:

1 діоптрія – це оптична сила лінзи, фокусна відстань якої дорівнює 1 м.

Оптична сила збиральної лінзи є додатною (D > 0), а розсіювальної лінзи – від’ємною (D < 0).

   Додатково до уроку рекомендую переглянути   відео.

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 14, виконати Вправу № 14 (3, 5). 

Дата  проведення уроку: 10.11.2025

Тема уроку:  Розкладання білого світла на кольори. Утворення кольорів.

  Сьогодні ми вивчаємо параграф 13.

Як ви вважаєте? Чому виникає веселка?

Чому світ різнокольоровий? Сьогодні ви про це дізнаєтеся.

У 1665 р. видатний англійський вчений Ісаак Ньютон (1643-1727), провів серію цікавих дослідів. Для отримання вузького пучка сонячного світла Ньютон зробив у віконниці невеликий круглий отвір.

Проходячи крізь призму, пучок білого світла заломлюється, і на екрані утворюється веселкова смужка – спектр.

У спектрі виділяють сім кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий (Чапля Осінь Жде Завзято Буде Сани Фарбувати)

• Чи можливо із семи кольорів спектру знову утворити білий колір? (Можливо)

• А може це призма «фарбує» білий пучок світла?

Ньютон виділив із широкого різнокольорового пучка променів вузькі одноколірні (монохроматичні) пучки світла і знову спрямовував їх на призму. Такі пучки відхилялися призмою, але вже не розкладались у спектр. При цьому найбільше відхилявся фіолетовий пучок світла, а найменше – червоний.

Результати дослідів дозволили Ньютону дійти таких висновків:

1) пучок білого (сонячного) світла складається з багатьох різнокольорових пучків;

2) призма не «фарбує» біле світло, а розкладає його у спектр через різне заломлення пучків світла різного кольору.

• Чому пучки різних кольорів по-різному відхиляються призмою?

Показник заломлення скла для променів різного кольору є різним. Зазвичай найбільший показник заломлення має фіолетове світло, найменший – червоне.

Дисперсія світла – це явище розкладання світла у спектр, зумовлене залежністю показника заломлення середовища від кольору світла.

• Чому виникає веселка?

Веселка – це величезний спектр сонячного світла. Міріади маленьких краплинок води, діючи разом подібно до безлічі «призм», заломлюють біле сонячне світло та створюють різнокольорову дугу.

  Кольори

Диск Ньютона – це круглий диск з кольоровими сегментами: червоним, оранжевим, жовтим, зеленим, блакитним, синім, фіолетовим.

Під час обертання диска з високою швидкістю ви можете спостерігати, як ці кольори змішуються, утворюючи білий колір. Коли диск Ньютона обертається з високою швидкістю, то око не встигає помічати окремі кольори, воно просто їх сумує. Саме тому ми бачимо білий колір на диску Ньютона.

У 1807 р. англійський учений Томас Юнг зробив ще одне важливе відкриття: біле світло можна отримати шляхом змішування тільки трьох основних спектральних кольорів – червоного, синього і зеленого.

Решту кольорів спектра, а також їх відтінки можна отримати, змішуючи червоний, зелений і синій кольори. На накладанні трьох основних спектральних кольорів у різних пропорціях ґрунтується кольорове зображення на екрані комп’ютера, телевізора, телефону.

Доповняльні пари кольорів – це пари кольорів, які у разі накладання один на одного утворюють білий колір.

  Різнокольоровий світ

• Чому світ різнокольоровий?

Колір будь-якого непрозорого тіла залежить від світла, яке воно відбиває.

Яблуко має червоний колір, тому що воно відбиває червоне світло і поглинає всі інші кольори.

Листя дерев має зелений колір, тому що воно відбиває зелене світло і поглинає всі інші кольори.

Голуб білого кольору відбиває світло всіх кольорів.

Чорний кіт, навпаки, взагалі не відбиває світла, а повністю його поглинає.

Колір прозорих тіл залежить від того, які промені світла проходять крізь них. Наприклад, синє скло пропускає тільки сині промені (всі інші поглинає), а жовте – тільки жовті (всі інші поглинає), що і зумовлює їх колір.

• Який колір матимуть предмети, якщо на них падає світло якого-небуть іншого кольору?

Синє світло, спрямоване на червоні пелюстки троянди, майже цілком поглинеться ними, бо пелюстки відбивають переважно червоні промені, а решту –  поглинають. Тому троянда, освітлена синім світлом, здаватиметься нам практично чорною.

Якщо ж червоним світлом освітити білий сніг, то він здаватиметься нам червоним, адже білий сніг відбиває промені всіх кольорів (у тому числі й червоні).

А от чорна шерсть кота добре поглинає всі промені, тому, хоч яким світлом ми його освітимо, кіт однаково здаватиметься чорним.

Зверніть увагу! Оскільки колір тіла залежить від характеристики падаючого світла, у темряві поняття кольору позбавлене будь якого сенсу.

   Додатково до уроку рекомендую переглянути відео.

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 13, виконати Вправу № 13 (1,3). 

Дата  проведення уроку: 07.11.2025

Конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Тема уроку:  Лабораторна робота №4 Дослідження заломлення світла.

Перед тим, як виконувати роботу, згадайте:

1.  Вимоги безпеки під час виконання лабораторних робіт з фізики;

2.  Закони заломлення світла;

3.  Формулу для визначення показника заломлення.

Перегляньте відео про виконання дослідів за допомогою віртуальної  лабораторії  PhET за посиланням. 

Ознайомтеся з інструкцією для виконання лабораторної роботи № 4. Інструкція   ТУТ.

Виконайте роботу та напишіть звіт.

Дата  проведення уроку: 06.11.2025

Тема уроку:  Закони заломлення світла. Розв'язування задач.

  Сьогодні ми повторюємо параграф 12, розв'язуємо задачі на закони відбивання та заломлення світла.

Закони відбивання світла:

1. Промінь падаючий, промінь відбитий і перпендикуляр до поверхні відбивання, проведений із точки падіння променя, лежать в одній площині.

2. Кут відбивання дорівнює куту падіння: α = β

Закони заломлення світла:

1. Промінь падаючий, промінь заломлений і перпендикуляр до межі поділу середовищ, встановлений із точки падіння променя, лежать в одній площині.

2. Відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення для двох даних середовищ є незмінною величиною - це відносний показник заломлення.

Абсолютний показник заломлення показує, у скільки разів швидкість поширення світла в середовищі менша, ніж у вакуумі.

Перегляньте відеоматеріал до уроку. Запишіть розв'язані задачі в зошит.

Домашнє завдання: Повторити параграф 12, виконати Вправу № 12 (8). 

Дата  проведення уроку: 03.11.2025

Тема уроку:  Заломлення світла на межі поділу двох середовищ. Закони заломлення світла.

  Сьогодні ми опрацьовуємо параграф 12.

Подумайте! Чому соломинка, опущена в склянку з водою, здається нам зламаною на межі повітря і води?

Як поводиться світло, переходячи з одного середовища в інше?

Заломлення світла – це зміна напрямку поширення світла в разі його переходу з одного середовища в інше.

Установлення законів заломлення світла:

В разі зменшення кута падіння (α2 < α1) кут заломлення теж зменшується (γ 2 < γ 1).

Закони заломлення світла:

1. Промінь падаючий, промінь заломлений і перпендикуляр до межі поділу середовищ, встановлений із точки падіння променя, лежать в одній площині.

2. Відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення для двох даних середовищ є незмінною величиною - це відносний показник заломлення

3. Причина заломлення світла

Проблемне питання

• То чому ж світло, переходячи з одного середовища в інше, змінює свій напрямок?

Швидкість світла у вакуумі – 300 000 км/с. У будь-якому іншому середовищі швидкість світла є меншою, ніж у вакуумі (у воді швидкість світла в 1,33 разу менша, ніж у вакуумі).

Причиною заломлення світла є зміна швидкості поширення світла в разі переходу з одного прозорого середовища в інше.

Прийнято говорити про оптичну густину середовища: чим менша швидкість світла в середовищі, тим більшою є його оптична густина.

 . Фізичний зміст показника заломлення

Відносний показник заломлення  показує, у скільки разів швидкість поширення світла в першому середовищі  більша (або менша), ніж швидкість поширення світла в другому середовищі.

1) чим більше змінюється швидкість світла, тим більше світло заломлюється;

2) якщо промінь світла переходить у середовище з більшою оптичною густиною (тобто швидкість світла зменшується: v2 < v1), то кут заломлення є меншим від кута падіння: γ < α;

3) якщо промінь світла переходить у середовище з меншою оптичною густиною (тобто швидкість світла збільшується: v2 > v1), то кут заломлення є більшим за кут падіння: γ > α.

Зазвичай швидкість поширення світла в середовищі порівнюють зі швидкістю його поширення у вакуумі.

Абсолютний показник заломлення показує, у скільки разів швидкість поширення світла в середовищі менша, ніж у вакуумі.

Повне внутрішнє відбиванням світла – явище, за якого заломлення світла відсутнє, тобто світло повністю відбивається від середовища з меншою оптичною густиною. 

Головне застосування цього явища пов’язане з волоконною оптикою. Якщо в торець суцільної скляної «нитки» спрямувати пучок світла, то після багаторазового відбивання світло вийде на її протилежному кінці незалежно від того, якою буде трубка – вигнутою чи прямою. Таку нитку називають світловодом.

Світловоди застосовують:

- у медицині для дослідження внутрішніх органів (ендоскопія);

- у техніці, зокрема для виявлення несправностей усередині двигунів без їх розбирання;

- для освітлення сонячним світлом закритих приміщень;

- у декоративних світильниках;

- як кабелі для передачі інформації (волоконно-оптичні лінії зв’язку), коли ми дивимося телевізор або користуємося Інтернетом, то, скоріш за все, й не здогадуємося, що більшу частину свого «шляху» сигнал долає «скляною дорогою».

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 12, виконати Вправу № 12 (3). 

Консультація для подолання освітніх втрат 30.10.2025 о 11:00 

Конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

! Шановні учні! 

 З 13 жовтня по 11 листопада освітня платформа "На урок" проводить олімпіади для учнів.  Олімпіади "На Урок" допоможуть покращити знання з обраного предмету. На вас чекають цікаві та різноманітні завдання, які розкриють ваші здібності. Завдання можна виконувати в зручному онлайн-форматі, обравши будь-який день по 11 листопада. Вам знадобиться щонайбільше 45 хвилин часу. Побачити результати можна відразу після розв'язання останнього завдання. А вже 14 листопада можна буде завантажити нагороди.

Участь безкоштовна.

Якщо бажаєте взяти участь в олімпіаді з фізики, то напишіть повідомлення на адресу електроннної пошти laknyr@cn27.ukr.education  l  

Дата  проведення уроку: 24.10.2025

Згідно розкладу уроків ( 9-А о 08:55, 9-В о 10:00, 9-Б о 11:05) приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

(Якщо буде оголошено повітряну тривогу, то онлайн-урок розпочнеться після відбою тривоги).

Тема уроку: Лабораторна робота №3. Дослідження відбивання світла за допомогою плоского дзеркала.

Інструкція для лабораторної роботи за посиланням:

https://docs.google.com/document/d/1OPaegYuJ3WBVriXhqCEvTU6C7bsTD7Iv/edit?usp=sharing&ouid=103875038228595944494&rtpof=true&sd=true 

(Коротка інструкція):

Мета: експериментально перевірити закон відбивання світла.

Обладнання: інтерактивна симуляція  PhET.

Згадаємо:

Закони відбивання

1. Промінь падаючий і промінь відбитий лежать в одній площині з перпендикуляром до поверхні в точці відбивання.

2. Кут відбивання світла дорівнює куту падіння.

Хід роботи :

1.    Відкрийте інтерактивну симуляцію Phet за посиланням https://phet.colorado.edu/sims/html/bending-light/latest/bending-light_all.html?locale=uk  та оберіть «Початок».

2.   Ознайомтесь з можливостями симуляції. У правій частині вікна встановіть наступні параметри: перше середовище – «Невідоме А», друге середовище – «Повітря».

3.    Переконайтеся у тому, що відображення «Перпендикуляр» увімкнено. Оберіть інструмент транспортир.

4.    Увімкніть кнопкою джерело світла та встановіть Транспортир так, щоб позначка 0° проходила через перпендикуляр, а 90° лежала на межі поділу двох середовищ.

5.    Усно визначте ціну поділки транспортира та встановіть кут падіння 15°. Визначте чому дорівнює кут відбивання, запишіть отримані результати першого досліду до таблиці.

6.    Повторіть дослід ще три рази, кут падіння оберіть довільний (на власний розсуд), визначте кут відбивання та запишіть їх до таблиці результатів. 

Експеримент:

1. Визначте кут падіння променя та кут відбивання. 

2. Накресліть у зошиті схему двох дослідів (на власний вибір), де позначте поверхню відбивання, промінь падаючий, промінь відбитий, перпендикуляр проведений у точку падіння. Позначте на схемах кут падіння – α, кут відбивання β, для побудови користуйтеся олівцем, лінійкою та транспортиром.  

Висновок: Під час виконання експерименту ми встановили, що кут падіння __________________________________ , а промінь падаючий, промінь відбитий ___________________________________________.

Учням сімейної форми навчання приєднатися до конференції  23.10.2025 р  о 12:00 за посиланням: 

 конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

Дата  проведення уроку: 23.10.2025

Згідно розкладу уроків ( 9-Б о 10:00, 9-В о 11:05, 9-А о 12:55) приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

(Якщо буде оголошено повітряну тривогу, то онлайн-урок розпочнеться після відбою тривоги).

Тема уроку:  Розв'язування задач з теми: "Закони поширення та відбивання світла".

  Учням, які не приєднаються до онлайн-уроку, необхідно  переглянути  презентацію, записати розв'язані задачі в зошит.

Домашнє завдання:  Повторити параграфи 10, 11,  виконати Вправу 11 (7,10).

Дата  проведення уроку: 20.10.2025

Згідно розкладу уроків ( 9-Б о 11:05, 9-В о 12:55, 9-А о 13:50) приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

(Якщо буде оголошено повітряну тривогу, то онлайн-урок розпочнеться після відбою тривоги).

Тема уроку: Відбивання світла. Закон відбивання світла. Плоске дзеркало.

(На урок необхідно взяти лінійку, олівець, транспортир)

У разі відсутності джерела світла неможливо нічого побачити. Якщо ж джерело світла є, ми бачимо не тільки саме джерело, а й предмети, які відбивають світло, що йде від джерела.

Закони відбивання світла:

1. Промінь падаючий, промінь відбитий і перпендикуляр до поверхні відбивання, проведений із точки падіння променя, лежать в одній площині.

2. Кут відбивання дорівнює куту падіння: α = β

Проблемне питання

• Що відбудеться якщо падаючий промінь спрямувати шляхом відбитого?

Оборотність світлових променів:

Якщо падаючий промінь спрямувати шляхом відбитого, то відбитий промінь піде шляхом падаючого.

 Зображення в плоскому дзеркалі

Проблемне питання

• Що ми бачимо кожного разу коли підходимо до дзеркала?

Ми бачимо уявне зображення.

Плоске дзеркало завжди дає уявне зображення.

Предмет і його зображення симетричні відносно поверхні плоского дзеркала.

Це означає, що зображення предмета:

1) розташоване на тій самій відстані від поверхні дзеркала, що й предмет;

2) дорівнює за розміром самому предмету;

3) пряма, яка сполучає точку на предметі з відповідною їй точкою на зображенні, є перпендикулярною до поверхні дзеркала.

 Дзеркальне і розсіяне відбивання світла

Проблемне питання

• Чому в дзеркалі можна побачити своє зображення, а на папері ні?

Залежно від якості поверхні розрізняють дзеркальне та розсіяне (дифузне) відбиття.

Дзеркальне відбивання світла – це відбивання світла від гладенької поверхні

Розсіяне (дифузне) відбивання світла – це відбивання світла від нерівної, шорсткої поверхні

Проблемне питання

• Чи існує ще якесь фізичне явище, окрім відбивання світла, що впливає на можливість бачити предмети?

Так, існує це поглинання світла. Адже світло не тільки відбивається від фізичних тіл, але й поглинається ними. Найкращі відбивачі світла – дзеркала: вони можуть відбивати до 90 % падаючого світла. Добрими відбивачами світла є тіла білого кольору, а от чорна поверхня поглинає практично все світло, що падає на неї.

Подумайте!

1. Чому ми бачимо тіла навколо нас?

2. Який кут називають кутом падіння? кутом відбивання?

3. Сформулюйте закони відбивання світла.

4. За допомогою якого приладу можна переконатись у справдженні законів відбивання світла?

5. У чому полягає властивість оборотності світлових променів?

6. У якому випадку зображення називають уявним?

7. Схарактеризуйте зображення предмета в плоскому дзеркалі.

8. Чим розсіяне відбивання світла відрізняється від дзеркального?

Учням, які не зможуть приєднатися до уроку,  рекомендую переглянути  презентацію.

Домашнє завдання:  Опрацювати параграф 11, виконати вправу № 11 ( 3 ) на с.72.

Дата  проведення уроку: 17.10.2025

Згідно розкладу уроків ( 9-А о 08:55, 9-В о 10:00, 9-Б о 11:05) приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

(Якщо буде оголошено повітряну тривогу, то онлайн-урок розпочнеться після відбою тривоги).

Тема уроку:  Розв'язування задач за темою: "Світловий промінь і світловий пучок. Закон прямолінійного поширення світла".

Повторення вивченого.

1. Дайте означення світлового променя.

2. Сформулюйте закон прямолінійного поширення світла.

3. Які досліди та явища підтверджують прямолінійність поширення світла?

4. За яких умов предмет утворюватиме тільки повну тінь, а за яких – повну тінь і півтінь?

5. У якому випадку ми спостерігаємо повне сонячне затемнення? часткове сонячне затемнення?

6. Коли спостерігається повне місячне затемнення? часткове місячне затемнення?

  Учням, які не приєднаються до онлайн-уроку, рекомендую переглянути презентацію.

Домашнє завдання:  Повторити параграф 10,  виконати Вправу 10 (7,8) (стор. 65)

Дата  проведення уроку: 16.10.2025

Згідно розкладу уроків ( 9-Б о 10:00, 9-В о 11:05, 9-А о 12:55) приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

(Якщо буде оголошено повітряну тривогу, то онлайн-урок розпочнеться після відбою тривоги).

Тема уроку:  Світловий промінь і світловий пучок. Закон прямолінійного поширення світла. Сонячне та місячне затемнення.

Проблемні питання

Як поширюється світло в просторі?

Що таке тінь та напівтінь?

Що випромінює увімкнутий у темряві ліхтарик? (світловий пучок)

Світловий пучок – це сукупність світлових променів.

Світловий промінь – це лінія, що вказує напрямок поширення світлового пучка.

Закон прямолінійного поширення світла:

У прозорому однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно.

Прямолінійним поширенням світла пояснюється утворення тіні від непрозорих тіл при їх освітленні.

Якщо джерело світла відносно предмета є точковим, то тінь від предмета буде чіткою. У цьому разі говорять про повну тінь.

Повна тінь – це область простору, в яку не потрапляє світло від джерела.

(Залежно від того, на якій відстані знаходиться предмет від джерела світла, розмір тіні може змінюватися).

Якщо предмет освітлювати двома точковими джерелами світла або протяжним джерелом світла, то на екрані утворюється тінь з нечіткими контурами. У такому випадку створюється не тільки повна тінь, а ще й півтінь.

Півтінь – це область простору, освітлена деякими з кількох наявних точкових джерел світла або частиною протяжного джерела.

Утворення повної тіні й півтіні в космічних масштабах ми спостерігаємо під час сонячного та місячного затемнень.

Якщо Місяць розташований між Сонцем і Землею, то тінь від Місяця падає на Землю, – на Землі спостерігається сонячне затемнення.

У тих місцях Землі, на які впала повна тінь Місяця, спостерігається повне сонячне затемнення, а в місцях півтіні – часткове сонячне затемнення. За рік на Землі може відбуватися від 2 до 5 сонячних затемнень, а ось в одному і тому самому місці земної поверхні –  рідко, лише один раз на 300 років.

Коли Місяць, обертаючись навколо Землі, потрапляє в зону тіні, яку відкидає Земля, настає місячне затемнення. За рік на Землі спостерігається 2-4 місячних затемнення.

  Учням, які не приєднаються до онлайн-уроку, рекомендую переглянути презентацію.

Домашнє завдання:  Опрацювати параграф 10,  виконати Вправу 10 (2) (стор. 65) та експериментальне завдання №3 (стор. 66)

Дата  проведення уроку: 13.10.2025

Згідно розкладу уроків ( 9-Б о 11:05, 9-В о 12:55, 9-А о 13:50) приєднатися до онлайн-уроку за посиланням:   конференція Zoom

https://zoom.us/j/92451247124?pwd=liOp4cNXaf72YI22tsuJ8wXohb0Nbz.1

Ідентифікатор конференції: 924 5124 7124

Код доступу: wn2J0q 

(Якщо буде оголошено повітряну тривогу, то онлайн-урок розпочнеться після відбою тривоги).

Тема уроку: Світлові явища. Джерела та приймачі світла. Швидкість поширення світла.

Оптика – учення про світло і світлові явища.

Ми живемо у світі різноманітних світлових явищ: міраж, полярне сяйво, веселка, блискавка, гало, мерехтіння зір.

Джерела світла – це фізичні тіла, частинки (атоми, молекули, йони) яких випромінюють світло.

Джерела світла: зоря, спалах блискавки, полум’я свічки, лампа, екран телевізора, монітор комп’ютера,  живі організми (деякі морські тварини, радіолярії, світлячки).

Залежно від походження розрізняють природні і штучні (створені людиною) джерела світла.

Природні джерела світла: сонце, зорі, розпечена лава, полярне сяйво, деякі світні об’єкти з-поміж тварин і рослин (глибоководна каракатиця, радіолярія, світні бактерії, світлячки – яскраві цятки світла, які можна побачити теплої літньої ночі в лісовій траві).

Штучні джерела світла: вогнище, свічки, оливні та гасові лампи, електричні лампи.

Залежно від температури джерела світла поділяють на теплові та люмінесцентні.

Теплові джерела випромінюють світло завдяки тому, що мають високу власну температуру. (сонце, зорі, розпечена лава та полум’я вогнища, лампа розжарення, свічки та газові пальники).

Люмінесцентні джерела для світіння яких не потрібна висока температура: світлове випромінювання може бути доволі інтенсивним, а джерело при цьому залишається відносно холодним. (полярне сяйво, морський планктон, екран телефону і світловий індикатор, світлодіодна лампа та лампа денного світла, вкриті люмінесцентною фарбою дорожній знак і дороговказ)

Точкове джерело світла – джерело світла, розмірами якого можна знехтувати в даних умовах.  (прикладом точкових джерел світла є зорі, адже ми спостерігаємо їх із Землі, тобто з відстані, що в мільйони разів перевищує розміри самих зір).

Протяжні джерела світла – джерела світла, розмірами яких знехтувати не можна. (лампа денного світла, що освітлює нашу кухню, екран мобільного телефону, полум’я свічки, вогонь багаття).

Приймачі світла – це пристрої, які змінюють свої властивості через дію світла та за допомогою яких можна виявити світлове випромінювання.

У приймачах світла енергія світлового випромінювання перетворюється на інші види енергії (електричну, хімічну, механічну).

Приймачі світла: очі живих істот, фотоелементи (застосовують в системах охорони, матрицях цифрових фотоапаратів), сонячні батареї, фотохімічні приймачі світла (фотоплівка, фотопапір).

Світлове випромінювання поширюється в просторі зі скінченною швидкістю. Швидкість поширення світла у вакуумі становить приблизно триста тисяч кілометрів за секунду або 300000000 метрів за секунду.

Учням, які не зможуть приєднатися до уроку, рекомендую переглянути презентацію.

Домашнє завдання:  Опрацювати параграф 9, виконати вправу № 9 ( 1, 2, 6 ) на с.60.

Правила техніки безпеки в кабінеті  фізики.