Мітохондрії та пластиди – це двомембранні органели еукаріотичних клітин, які відіграють ключову роль в енергетичному метаболізмі та мають схожу структуру: зовнішню та внутрішню мембрани, власну ДНК та рибосоми.
Мітохондрії перетворюють енергію поживних речовин на АТФ шляхом клітинного дихання, а пластиди (зокрема, хлоропласти) відповідають за фотосинтез.
Мітохондрії
Структура:
Зовнішня мембрана: Гладка, оточує органелу.
Внутрішня мембрана: Має численні складки, що називаються кристами, які збільшують площу поверхні.
Матрикс: Простір всередині внутрішньої мембрани, що містить ферменти та власну ДНК.
Кристи: Складки внутрішньої мембрани, де розташовані ферменти для синтезу АТФ.
Функція: Виробництво енергії у вигляді АТФ у процесі клітинного дихання.
Пластиди
Структура:
Зовнішня мембрана: Гладка.
Внутрішня мембрана: Оточує строму.
Строма: Внутрішній простір, що містить власну ДНК, рибосоми та грану(и).
Тилакоїди/Хлорофіл: Містять пігмент хлорофіл (у хлоропластах) і здійснюють фотосинтез.
Функція: Виробництво органічних речовин шляхом фотосинтезу (у хлоропластах).
Спільні риси
Двомембранні органели: Обидві мають дві мембрани.
Власна ДНК: Мають власну кільцеву ДНК та рибосоми, що дозволяє їм синтезувати деякі власні білки.
Енергетичний метаболізм: Обидві органели залучені до перетворення енергії в клітині.
Самостійно виконуємо лабораторну роботу. Відповіді у форматі word або pdf надсилаємо мені на ел.пошту.
Клітинне ядро — це органела еукаріотичних клітин, яка містить генетичний матеріал (ДНК) та регулює всі життєво важливі процеси, забезпечуючи збереження та передачу спадкової інформації, а також біосинтез білків. Його структурно утворюють ядерна оболонка з порами, ядерце (місце формування рибосом), хроматин (ДНК з білками) та ядерний сік (каріоплазма).
Структурна організація ядра:
Ядерна оболонка — це двомембранна структура, яка оточує ядро і містить численні ядерні пори для транспорту речовин між ядром і цитоплазмою.
Ядерце — немембранний компонент ядра, що складається з білків та рибонуклеопротеїдів, головна функція якого — збирання рибосомних субодиниць.
Хроматин — комплекс ДНК та білків, який утворює хромосоми під час поділу клітини і зберігає спадкову інформацію.
Ядерний сік (каріоплазма) — це внутрішнє рідке середовище ядра, в якому розташовані хроматин та ядерце.
Функції ядра:
Зберігання та передача спадкової інформації: ядро містить ДНК і забезпечує точне копіювання та передачу генетичних даних дочірнім клітинам.
Регуляція життєдіяльності клітини: ядро контролює процеси обміну речовин та біосинтез білків, регулюючи експресію генів.
Утворення рибосом: в ядерці відбувається формування рибосом, які потім надходять у цитоплазму.
Реплікація ДНК та поділ клітини: ядро є центральним органом цих важливих процесів.
Ендоплазматична сітка, комплекс Ґольджі, лізосоми та вакуолі є одномембранними органелами еукаріотичних клітин, які тісно пов'язані між собою в єдину вакуолярну систему для синтезу, модифікації, транспортування та перетравлення речовин. ЕПС синтезує білки (шорстка) та ліпіди (гладка), а комплекс Ґольджі модифікує ці речовини, упаковує їх у мембранні міхурці, з яких утворюються лізосоми та вакуолі. Лізосоми містять ферменти для розщеплення, а вакуолі запасають речовини або виконують інші специфічні функції.
Ендоплазматична сітка (ЕПС) відео
Структура: Система мембранних канальців, цистерн та міхурців, що сполучаються з ядерною оболонкою та плазматичною мембраною.
Типи:
Шорстка ЕПС: З рибосомами на поверхні; бере участь у синтезі та модифікації білків.
Гладка ЕПС: Без рибосом; синтезує ліпіди, стероїди, деякі полісахариди.
Функції: Синтез білків, ліпідів, транспортування речовин всередині клітини.
Комплекс Ґольджі
Структура: Складається зі сплющених мембранних цистерн і трубочок, до яких прикріплюються мембранні міхурці.
Функції:
Модифікує та глікозилює білки та ліпіди, що надходять з ЕПС.
Упаковує речовини в секреторні та лізосомні везикули.
Лізосоми
Структура: Мембранні міхурці, що містять травні ферменти.
Функції:
Розщеплюють макромолекули, а також пошкоджені органели (аутофагія).
Беруть участь у перетравленні речовин, що потрапляють до клітини шляхом фагоцитозу.
Вакуолі
Структура: Різноманітні мембранні міхурці, які можуть зливатися.
Функції:
Запасання: Запасають воду, поживні речовини, продукти обміну.
Виділення: Виводять непотрібні речовини з клітини.
Підтримка тиску: У рослинних клітинах велика центральна вакуоля підтримує тургорний тиск.
Еукаріотична клітина складається з цитоплазми, яка містить органели, включно з рибосомами, органелами руху (наприклад, джгутики) та клітинним центром. Цитоплазма — це цитозоль (напіврідке середовище) разом з усіма розташованими в ньому органелами. Рибосоми відповідають за синтез білка, клітинний центр бере участь у поділі клітини, а органели руху забезпечують її рухливість.
Цитоплазма
Структура: Це цитозоль (рідка частина) та всі органели, що містяться в ній.
Функції:
Забезпечує транспорт речовин по клітині.
Відбувається обмін речовин.
Регулює швидкість біохімічних процесів.
Здійснює синтез білків.
Рибосоми
Структура: Немембранні органели, що складаються з двох субодиниць.
Функція: Синтез білків.
Органели руху
Структура: Наприклад, джгутики та вії.
Функція: Забезпечують рух клітини.
Клітинний центр (центросома)
Структура: Містить центріолі (у тваринних та нижчих рослинних клітинах).
Функція: Бере участь у формуванні веретена поділу під час поділу клітини.
06.10.2025
На початку уроку 15хв на виконання тесту.
О 12:15 заходимо на конференцію!
Поверхневий апарат еукаріотичної клітини складається з плазматичної мембрани, а також надмембранних комплексів (наприклад, клітинна стінка у рослин та глікокалікс у тварин) і підмембранних комплексів. Цей комплекс забезпечує захист клітини, регулює обмін речовин та здійснює міжклітинну взаємодію.
Структурні компоненти поверхневого апарату:
Плазматична мембрана (плазмалема):
Основний компонент, що складається з ліпідів, білків і вуглеводів.
Забезпечує напівпроникність, вибірково пропускаючи речовини всередину та назовні клітини.
Білки виконують різноманітні функції, включаючи перетинання мембрани (транспортні білки) або знаходження на її поверхні.
Надмембранні комплекси:
Структури, розташовані з зовнішнього боку плазматичної мембрани.
У тваринних клітинах: — це глікокалікс, який складається з вуглеводів та білків і виконує функції розпізнавання та адгезії.
У рослинних та грибних клітинах: це клітинна стінка (наприклад, з целюлози у рослин), що забезпечує міцність та захист.
Підмембранні комплекси:
Структури, розташовані під плазматичною мембраною.
Їх функція полягає у підтримці форми клітини та взаємодії з цитоплазмою.
Завдання: ПіДМЕБРАННІ СТРУКТУРИ ЕУКАРІОТИЧНОЇ КЛІТИНИ
Клітинна мембрана – це тонка, напівпроникна структура, що оточує клітину, складається з ліпідів, білків і вуглеводів та виконує життєво важливі функції: захищає клітину від зовнішнього середовища, регулює обмін речовин, забезпечує транспорт речовин, а також підтримує контакт між клітинами.
Основні компоненти:
Ліпідний бішар: Основа мембрани, утворена двома шарами ліпідів (фосфоліпідів), які мають гідрофільні (любов до води) головки ззовні та гідрофобні (відштовхують воду) хвости всередині.
Білки: Вбудовані в ліпідний бішар або розташовані на його поверхні. Вони виконують функції:
Транспорт речовин: Спеціальні білки-канали та насоси забезпечують вибірковий рух речовин через мембрану.
Взаємодія з середовищем: Білки можуть бути рецепторами, що реагують на подразнення, або брати участь у зв'язуванні з іншими клітинами.
Енергетична функція: Деякі білки залучені до перетворення енергії.
Вуглеводи: Зв'язані з білками (глюкопротеїди) або ліпідами (гліколіпіди). Вони беруть участь у розпізнаванні клітин та реагуванні на зовнішні подразники.
Функції клітинної мембрани:
Бар'єрна функція: Відокремлює внутрішній вміст клітини від зовнішнього середовища, створюючи стабільні умови для її функціонування.
Транспортна функція: Регулює надходження поживних речовин у клітину та виведення продуктів обміну з неї, використовуючи пасивний (дифузія, осмос) та активний (за допомогою насосів та везикул) транспорт.
Рецепторна функція: Сприймає сигнали із зовнішнього середовища та відповідає на них.
Контактна функція: Забезпечує зв'язок між сусідніми клітинами.
Синоніми: Плазматична мембрана, Плазмалема.
Клітина є основною структурною, функціональною та генетичною одиницею всіх живих організмів, як простих, так і складних, і є джерелом нових клітин. Основні положення сучасної клітинної теорії включають уявлення про клітину як про елементарну одиницю життя, здатну до обміну речовиною та енергією з довкіллям, саморегуляції та розмноження, а також про зв'язок клітин з утворенням тканин і органів у багатоклітинних організмах. Для дослідження клітин використовують мікроскопічні методи (світлову, флуоресцентну, електронну мікроскопію), центрифугування, метод мічених атомів та методи клітинної інженерії.
Клітина як одиниця живого
Структурна одиниця: Клітина є базовим будівельним блоком усіх живих істот, включаючи одноклітинні (бактерії) та багатоклітинні організми (людина, рослини).
Функціональна одиниця: Клітина виконує всі основні життєві функції, такі як живлення, дихання, виділення, розмноження, і є елементарною одиницею обміну речовинами, енергією та інформацією з навколишнім середовищем.
Генетична одиниця: Клітина є одиницею спадковості та розвитку, а поява нових клітин є наслідком поділу материнської клітини.
Основні положення сучасної клітинної теорії
Усі організми складаються з клітин, які є основною одиницею їхньої будови і розвитку.
Клітини всіх організмів подібні за будовою і функціями.
Нові клітини виникають шляхом поділу (розмноження) материнських клітин.
У багатоклітинних організмах клітини спеціалізуються за будовою і функціями та об'єднуються в тканини, органи та системи органів.
Клітина є саморегулюючою, самовідновлюваною та самовідтворюваною системою.
Методи дослідження клітини
Мікроскопія: Основний метод вивчення клітин, що дозволяє бачити їхню структуру.
Світлова мікроскопія: Використовується для вивчення загального плану будови клітин та великих органел.
Флуоресцентна мікроскопія: Дозволяє вивчати специфічні клітинні структури та процеси завдяки використанню флуоресцентних барвників.
Електронна мікроскопія (сканувальна, трансмісивна): Застосовується для детального вивчення ультраструктури клітин та їхніх компонентів.
Центрифугування: Метод розділення клітинних компонентів на основі їхньої щільності.
Метод мічених атомів (авторадіографія): Використовується для вивчення біохімічних процесів у клітинах.
Метод клітинної інженерії та метод культур: Дозволяють вивчати клітини в лабораторних умовах, культивуючи їх.
Домашнє завдання:
параграф 2 (стр. 11-15)
в кінці параграфу дати відповіді на запитання.
Домашнє завдання:
прочитати папаграф 1 (4-11)
на сторінці 10 зробити тест