Галушко Ю.М.

  Тема- Різноманітні  сувеніри.Виготовлення .

Обладнання, матеріали :тканина,папір,ножиці,клей.

Сувенір (від французького слова - souvenir - подарунок на пам'ять) - пам'ятний предмет, пов'язаний з перебуванням в тому чи іншому місці (країні, місті, історичному місці, на виставці) або з яких-небудь пам'ятною подією. У більшості випадків це вироби декоративно-прикладного мистецтва та художньої промисловості.

Також сувенірна продукція - це і статуетки, і вироби з фарфору чи кераміки, фоторамки, скриньки ,листівки тощо.

Сувеніри - все те, що людина собі зазвичай не купить, але в подарунок отримає залюбки.

До сувенірів слід відносити вироби з чітко визначеними ознаками - оригінальні, художньо оформлені .

 Властиве людині прагнення до краси втілилося в сувенірному мистецтві, на традиціях якого засноване виробництво сувенірних товарів. У виробництві сувенірних товарів поєднуються висока техніка виконання, творча фантазія, сучасні форми і нетрадиційні для сувенірної справи матеріали.

За призначенням сувеніри поділяють на групи та підгрупи:

 особисті прикраси (при-краси для голови, шиї, для рук, гарнітури);

аксесуари (жіночі, чо-ловічі);

інтер'ерні прилади (керамічні вироби, художні вироби з деревини, з металу, каменерізні, янтарні та кісткорізні художні ви-роби);

 предмети для сервірування столу (окремі предмети для сер-вірування столу, сервізи та прибори);

 сувеніри (пам'ятні медалі, нагрудні знаки, герби, ключі, брелоки, сувеніри-символи, сувенірні скульптури малих форм, сувенірні ви-роби народних художніх промислів, інші сувенірні вироби),

 Оздоблювальні матеріали .

Відрізки різноманітних стрічок, мережива, тасьми, резинки, тощо.

Фурнітура – різні гудзики та намистини; 

Нитки вишивальні та для в’язання.

З’єднувальні матеріали.

Нитки швейні – міцні, краще армовані, різних кольорів (щоб добирати під колір тканини).

Клей – ПВА, ТИТАН, плавкий силіконовий клей.

Практична робота.Виготовлення ангелочка.Див.зразок.

при роботі дотримуйся правил ТБ.

1.Намалювати та вирізати деталі сувеніру.

2.З"єднати між собою.

Галушко Ю.М.

   Тема - Подарунки, сувеніри і іграшки з фетру.

Фетр вважається одним з унікальних і улюблених матеріалів, використовуваних майстринями і рукодільницями. Для тих, хто любить створювати вироби своїми руками, витративши на це мінімум часу, фетр найбільш підходящий матеріал. При цьому вироби з нього виходять оригінальними і красивими. Колись забутий фетр сьогодні переживає друге народження; виготовлення з нього аксесуарів та іграшок стає трендом українського прикладного мистецтва. Шляхетний фетр — вдячний і чуйний матеріал. Рукодільниці усього світу обожнюють цю чудову тканину. Вироби з неї виходять завжди вдалими і дуже швидко, а це панацея, бальзам на вразливу творчу душу. Ця унікальна тканина є ідеальним матеріалом для заняття рукоділлям з дітьми, благодатним грунтом для народження справжніх шедеврів. Виготовлення виробів з яскравого і практичного фетру дуже захоплює дітей, вони з радістю майструють оригінальні, стильні прикраси, незвичайні сувеніри, а головне - іграшки: ляльок, тварин, пташок, машинки і навіть овочі і фрукти. М'які, приємні на дотик матеріали викликають позитивні емоції, стимулюють дитину на творчість. Загальні принципи виготовлення іграшок з фетру

Головний принцип виготовлення іграшки – це використання заздалегідь підготовлених шаблонів і викрійок, які будуть переноситися на тканину. Найпростіші варіанти виробів складаються з двох аналогічних викрійок, які зшиваються між собою. Також важливо використовувати покрокову інструкцію для створення тієї чи іншої іграшки, в якій детально описуються кроки виконання.

Котик з фетру

Милі іграшки з рожевого фетру своїми руками стануть оригінальним подарунком, які досить просто зробити . Шаблони потрібно роздрукувати з інтернету або намалювати, вирізати їх, приколоти до фетру і вирізати. Зшити деталі між собою швом “вперед голка " або петельним швом.Оздобити льцьову частину.При роботі дотримуйся правил ТБ.

  Тема - Практична робота з виготовлення косинки. Підбір тканини. Визначення розміру косинки.  Побудова, креслення основної деталі.

 Вимоги безпеки перед початком робіт з тканиною
1. Необхідно надіти на себе спецодяг, волосся прибрати під головний убір (косинку).
2. Слід перевірити відсутність іржавих голок і шпильок.
3. Необхідно підготувати робоче місце до роботи, прибрати всі сторонні предмети.
Вимоги безпеки під час роботи з тканиною
1. Зберігати голки і шпильки допускається тільки у визначеному місці (подушечці, спеціальній коробці тощо), не дозволяється залишати їх на робочому місці.
2. Не допускається використання в роботі іржавих голок та шпильок, категорично заборонено брати голки і шпильки до роту.

3. Виконання шиття ручними голками дозволяється лише з використанням наперстка.
4. Викрійку до тканини слід прикріплювати гострими кінцями шпильок в напрямку від себе.
5. Ножиці необхідно зберігати у визначеному місці, класти їх зімкнутими гострими кінцями від себе, передавати один одному ручками (кільцями) вперед.
6. Не допускається відкушувати нитки зубами, їх необхідно відрізати за допомогою ножиць.
Вимоги безпеки після закінчення роботи з тканиною
1. Після закінчення заняття перевірити та перерахувати наявність голок, шпильок, ножиць та іншого використовуваного інструменту та матеріалу.
2. Навести порядок на робочому місці.
3. Зняти спецодяг, привести себе в порядок і ретельно вимити руки з милом.

Вибираючи розмір хустки на голову жінці варто враховувати, як його планується носити. Якщо буде використаний класичний спосіб зав’язування, то підійде стандартний варіант. Для носіння на шиї можна вибрати аксесуар з довжиною сторони 50 див. Самий універсальний варіант – хустка з довжиною сторони 90 див. Підійде для носіння на голові, шиї і талії, дозволяє зав’язувати красиві банти або використовувати декоративні пряжки.

Якщо бандана буде повязываться у вигляді тюрбана, потрібен великий квадрат з довжиною сторони .Такий аксесуар можна красиво драпірувати, зав’язувати у вигляді пишного банта або чалми. Підійде він для використання в якості поясу або палантину.

Щоб правильно визначити розміри хусток і косинок, потрібно сантиметрова стрічка. Бажано, щоб вимірювання проводив помічник, з боку легше контролювати правильність розташування стрічки. Обхват голови вимірюється по лінії над вухами по виступаючій точці потилиці і по лобі на відстані 3-4 см вище брів. 

  Тема - Зборки в швейних виробах. Технологія виконання зборок ручними і машинним способом. Практична робота.

   Тема - Види сувенірів з фетру. Практична робота.

Фетр вважається одним з унікальних і улюблених матеріалів, використовуваних майстринями і рукодільницями. Для тих, хто любить створювати вироби своїми руками, витративши на це мінімум часу, фетр найбільш підходящий матеріал. При цьому вироби з нього виходять оригінальними і красивими. 

   Тема - Практична робота з виготовлення сувеніру подарунку для мами.

Тема: «Тюльпани для мами»

Програмовий зміст:

• продовжувати формувати уявлення дітей про весну та весняні квіти, та, що квіти – найприємніший подарунок; закріпити уявлення дітей про весняну квітку – тюльпан; закріплювати прийоми аплікацій: вирізати, викладати, клеяти; продовжувати вчити дітей правильно користуватися ножицями, вирізаючи потрібні частини паперу та зклеювати ,створювати обємну аплікацію за зразком, вправляти в умінні створювати святкові вироби;

• розвивати увагу, мислення, зацікавленість, естетичне сприймання, послідовність, самостійність, акуратність, дрібну моторику, охайність в роботі;

• виховувати бажання зробити подарунок для найрідніших;

Демонстраційний матеріал: зразок - виконаний вихователем, мелодія «Вальс квітів», люстрації із зображенням квітів;

Матеріали до заняття: аркуші паперу: червоного, зеленого кольорів, основа - жовтого кольору, ножиці, клей, пензлик, серветка.

Хід заняття:

I.Організаційний момент.

Дітки сидять на стільцях півколом. Звучить мелодія.

Психогімнастика «Я – квітка »

Уявімо, що ми маленькі квіточки… Ми маленькі квіточки. Ми – квітки... Ми повільно-повільно ростемо, підіймаємося. Ми прокидаємося від чудового сну. Розкриваємо свої ніжні пелюсточки. Вітерець дмухнув тихенько, пелюстки хитнув легонько.

II. Мотивація.

-Давайте згадаємо, яка зараз пора року? А назвіть мені , будь ласка, місяці весни. (Відповіді дітей).

-Скажіть, дітки, які весняні квіти ви знаєте? А які квіти розквітають першими? (Відповіді дітей)

-Чи полюбляють квіти ваші мами?

-Де можна узяти квіти, щоб подарувати мамам?

-Купити, виростити, зібрати, нарвати.

-Чи правильно, якщо ми будемо рвати квіти?

- Ні.

-Як же ми можемо порадувати матусь, щоб не нашкодити природі?

-Виготовити самим.

 -А щоб зрозуміти, які квіти ми будемо виготовляти, спробуємо відгадати:

На стеблі зеленому

Ріс червоний стакан,

Нектаром він метеликів

Усіх пригощав (тюльпан)

Діти: тюльпан!!!

III. Практична робота діяльність.

Етапи роботи:

• Взяти папір червоного кольору для квітки.

• Складіть смужку паперу в декілька разів та обведіть навкруг трафарету для отримання однакових пелюсток квітки .

• Оберіть шаблон форми листка або намалюйте їх за власним задумом.

• Виріжте пелюстки, листя.

• Створіть обємну аплікацію квітки: складіть дві пелюстки по горизонталі, розкладіть, намастіть половину форми клеєм та наклейте другу половину пелюстки, повторіть так з кожною пелюсткою.

   Тема - Практична робота з виготовлення іграшки сувеніру "Сердечко".

   Тема - Форма косинки. Зрізи косинки. Розкроювання.

Косинка є різновидом хустки. Класична хустка має форму квадрата, косинка – це рівнобедрений трикутник. Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Образ українського фольклору.

Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов'язковий головний убір заміжньої жінки. Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.

Хустку носили на всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну.

Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні[1], вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно.[2]

Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки.[1] Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.[3]

У тому чи іншому вигляді хустка була присутня у традиційному вбранні більшості народів світу.

Нині хустки й далі залишаються частиною вбрання або аксесуаром до нього як жінок, так і, у деяких формах, чоловіків.

Мода на хустки відроджується. Ними дедалі більше цікавляться. Їх вивчають і повертають до повсякденного гардеробу. [4]

Хустка продовжує залишатися вживаним елементом і у сучасному вбранні. 

Старовинний головний убір надзвичайно популярний в наші дні, а область його застосування значно ширша, ніж кілька століть тому. Косинка — це не тільки спосіб уникнути перегріву голови та тьмяності волосся. Сьогодні це і стильний пояс для літнього сарафана або легкого сукні, і фантазійно-хіповий аксесуар для сумки, а також модний шийну хустку. Обзавестися яскравою і неповторною косинкою можна, пошивши її самостійно.

1) Косинка-трикутник

Найпростіший спосіб пошиття косинки — зробити її класичній формі трикутника. Для роботи знадобляться:

• Тканина. Якщо досвіду в швейному справі недостатньо, краще вибирати некапризные, прості тканини — бавовна, бязь, льон.

• Нитки під колір тканини. При різнобарвному матеріалі вибирайте нитки в тон домінуючого кольору.

• Сантиметр, лінійка-трикутник.

• Швейна машинка.

Перед побудовою викрійки вимірюємо окружність голови. На отутюженной тканини креслимо відрізок, довжина якого становить: окружність голови плюс 40-50 см для вільного зав’язування хустки. Наприклад, 48 см + 45 см = 93 див. Можна округлити до 95 див. Ділимо відрізок навпіл і з цієї точки за допомогою портновского косинця вгору відкладаємо ще один відрізок довжиною 30-50 див. З’єднуємо вершини отриманого трикутника прямими лініями. Викрійка готова. Раскраивам її, тепер необхідно обробити зрізи.
Підігніть кожен край хустки на 0,5 см в виворітну сторону, потім відпрасуйте їх. Підігніть краю ще на 0,5 см і прострочіть швейною машинкою. Якщо планується оформлення виробу по краю ажурною тасьмою або мереживом, зрізи по краях можна залишити відкритими, попередньо обробивши їх оверлком. Після чого слід підігнути, попрасувати і прострочити швейною машинкою.

2) Косинка на зав’язках

Цей варіант дуже цікавий, коли основна деталь виробу, трикутник, злегка призібраний. Зав’язувати таку косинку можна як під вільно звисаючим куточком, так і поверх нього. Для грайливого образу з зав’язок треба лобом або збоку формують бантик. Набір для роботи той же, що і для класичного варіанту.
На тканини будуємо трикутник, найдовша сторона якого дорівнює 80 див. Короткі краю підігніть і обробіть машинною строчкою. Довгий край прісборьте з допомогою наметочного шва. Тепер робимо зав’язку. Вирізаємо смужку тканини шириною 10 см і завдовжки 90 див. Всі краї підгинаємо на 1 см і отутюживаем. Потім складаємо заготовку навпіл, лицьовою стороною назовні, знову прасуємо. Вметываем трикутник в планку так, щоб відстань від кожного кінця зав’язки до присборенного краю було однаковим. Прострочуємо машинним швом.

3) Косиночка на гумці

Такі моделі косинок ідеальні для маленьких дівчаток, так як цей головний убір не треба зав’язувати. Крім матеріалу, ниток, лінійки, знадобиться гумка довжиною 10 см. Робочий процес виглядає так:

• З тканини вирізаємо прямокутник, довжина якого дорівнює: окружність голови мінус 10-15 см. Ширина — 25 див. Додаємо пару сантиметрів припусків по боках.

• Краю по довжині підгинаємо в виворітну сторону, прострочуємо. Оверлком обробляємо по ширині і присбориваем.

• Тепер робимо маленький прямокутник довжиною 15 см і шириною 4 см, додаємо по периметру 2 см на припуски. Всі краю підгинаємо на виворітну сторону і прасуємо. Прямокутник складаємо вздовж навпіл, виворітною стороною назовні. Прострочуємо краю по довжині і вивертаємо. Вставляємо гумку. Закріплюємо її — робимо рядки з боків вийшла перемички, відступивши від краю 

• Призібрана зрізи великого прямокутника вкладаємо в кінці прямокутника з гумкою. Приметываем і прострочуємо. Зручна і легка косиночка готова! При бажанні її можна прикрасити вишивкою або об’ємними аплікаціями.

   Тема - Організація робочого місця. Повторення правил безпечної роботи з інструментами.

   Тема  - Використання готових шаблонів при розкроюванні іграшки.

Вправа «Від відомого до нового»

• Чи є у вас найулюбленіша іграшка?

• З яких конструкційних матеріалів вона виготовлена?

• Які є види м’яких іграшок? (Пласкі та об'ємні).

Давайте поміркуємо яка пласка , а яка об’ємна?

А чим вони відрізняються?

(Плоска іграшка складається з двох однакових деталей. Одна деталь призначається  животиком і обличчям – на ній вишиваємо  очі, ротик і носик. Другу називаємо спинкою і пришиваємо хвостик.)

(Об'ємна іграшка більш складна у виконанні, бо складається з багатьох об’ємних частин. Але така іграшка більш точно відтворює фігуру людини чи тварини, частини тіла іграшки можуть бути рухомими.)

 (Хутро, тканини, на­бивні матеріали, оздоблювальні матеріали, фур­нітура).

• Які інструменти необхідні для виготов­лення м’якої іграшки? (Голки, шпильки, ножиці, кілочок, наперсток)

Саморобна іграшка набула останнім часом величезної популярності. Зараз в Інтернеті можна побачити велику кількість м’яких іграшок, зроблених своїми руками. Вони є різні за формами та видами, мають різні техніки виконання та  різне призначення.

А от яке призначення мають іграшки розкажуть нам по черзі творчі групи, які працювали над цим проектом:

•    Розвиваючі іграшки для дітей.

•    Декоративні іграшки для оздоблення приміщень.

•    Народна іграшка

•    Іграшка для театральних вистав.

•    Іграшка-сувенір.

Ми з вами будемо виготовляти пласку іграшку. Яка може бути, як іграшкою сувеніром, так і  подарунком на Новорічні свята,а може хтось із вас зможе  з неї зробити розвиваючу іграшку для маленького брата чи сестрички.

А почнемо роботу над виготовленням іграшки з виготовлення шаблонів.

Слово шаблон нам уже знайоме. Шаблони ми виготовляли, коли працювали над попередніми проектами. То ж давайте пригадаємо, що таке шаблон?

Шаблон – це трафарет із картону, який обмальовують на тканині для виготовлення деталей майбутнього виробу.

Яким чином ми будемо виготовляти шаблони.

(Беремо ескіз    майбутнього  виробу. Через копіювальний папір переносимо його на картон. Отримані копії вирізаємо і отримуємо шаблон.)

Інструктаж з БЖД

• Якісні голки та шпильки мають  бути гострими, рівними, неіржавими.

• Шпильки  та голки потрібно  зберігати  в гольниці, в подушечці для голок, на магніті; категорично забороняється  вколювати їх  у маленькі м’які  іграшки.

•  Ножиці під час роботи потрібно тримати на столі із зімкнутими лезами, кільцями до себе, справа (зліва для шульги) на відстані від краю стола не менше 20 см, щоб випадково не впали.

•  Передавати ножиці потрібно  кільцями вперед, тримаючи пальцями  за зімкнуті леза.

•  Оптимальну довжину нитки для ручного  шиття  відміряйте так: тримаючи двома пальцями за кінчик, обведіть  нитку кругом ліктя знову до пальців.

   Тема - Повторення. Мяка іграшка. Історія розвитку іграшки. Іграшки-сувеніри. Пласка та напівпласка мяка іграшка.

Добір матеріалів і інструментів.Правила зєднання деталей.

 Іграшки – це речі, які створені для того, щоб гратися. За допомогою іграшок діти пізнають себе і світ, копіюють дії дорослих, навчаючись жити за законами добра. Історія іграшок має такий же довгий-довгий літопис, як і історія самої людини. Можна сказати, що іграшки зявились одночасно з появою людей. Треба ж було якось забавляти дітей в первісному племені і їх мами давали дітям всілякі камінчики, «деревяшки» незвичної форми – ото і були перші іграшки. Потім зявились вже оброблені камяні та деревяні фігурки, ляльки, свистульки, брязкальця , ще іграшки ліпили з глини. Сама давня із всіх іграшок – лялька

Однією з перших мяких іграшок стала ганчіркова лялька (тряпичная кукла). Гралися в ганчіркові ляльки не тільки дівчатка, а й хлопчики до 7-8 років, а вже потім ігри і іграшки ділились на дівчачі і хлопчачі. Для малюків ляльки виготовляли мами і бабусі. Підростаючи, дівчата самі вчилися виготовляти собі ляльку, таким чином набували вмінь шити і вишивати. Потім зявились плюшеві ведмедики, зайчики, котики, правда, раніше вони не були такими барвистими, яскравими як зараз. Мяка іграшка – сама нова із всіх іграшок, їй трохи більше 100 років. Перші мякі іграшки появились на початку двадцятого століття в Німеччині. Німецька майстриня Маргарет Штайф придумала мяких маленьких слоненят. Спочатку вони служили подушечками для голок і шпильок, але дітям вони дуже сподобалися як іграшки. Тоді Маргарет створила цілий звіринець: кролики і слони, мавпи і верблюди, ослики і зайчики, і багато інших тваринок. Зшиті вони були з оксамиту і плюшу. А в 1903 році Маргарет Штайф створила самого першого плюшевого ведмедика на імя Тедді. Він так сподобався і дітям і дорослим, що іграшкових ведмедиків стали виготовляти і в інших країнах. З того часу розпочалась тріумфальна хода мякої іграшки світом. Шиття мякої іграшки – це дуже захоплююче, цікаве заняття, яке може стати для когось із вас хоббі. Стоїть тільки один раз спробувати. З чого ж можна виготовити м’яку іграшку?  Мяка іграшка може бути зшита з мяких тканин, фетра, звязана гачком або спицями, з мякою набивкою всередині. Навіть саму гарну іграшку можна зшити з «нічого». Це можуть бути клаптики тканини, обрізки стрічок, мережива, клаптики шкіри, клейонки і, звичайно, ваша фантазія. Не обмежуйте свою фантазію. Всі самі найкращі речі в світі були виготовлені не по інструкції, а в процесі вільної творчості. А найголовніше - робити все з любовю. Для виготовлення мякої іграшки використовують різні матеріали, інструменти, пристосування. Щоб з ними познайомитись ми трохи пограємось. Гра називається «Чарівна скринька». У скриньку зібрані всі інструменти і матеріали для виготовлення мякої іграшки. Скринька закрита, тільки зроблено отвір для руки (діти не бачать, що вони витягують). Діставши один предмет, дівчата розповідають про нього від першої особи. У скриньку зібрані: тканина, нитки, голки у гольнику, ножиці, сантиметрова стрічка, лінійка, олівець, калька, ґудзики,гольник, шпильки, ложка, дріт, вата або синтепон і ін.. Наприклад: я – голка. Мене використовують дляшиття. Зі мною треба поводитись обережно, щоб не вколотись. Діти і вчитель доповнюють розповідь, особливу увагу приділяють правилам безпечної праці при роботі з інструментами. У скриньку спеціально покладено зайвий предмет – ложка. Діти придумують «призначення» ложки при виготовленні іграшки. По закінченні гри діти у зошит по пам’яті записують інструменти, які використовують при шитті іграшок. 

   Тема - Обробка   зрізів поздовженими і поперечними  обшивками.  Обробка заокруглого зрізу навкісною обшивкою.

Розповідь з елементами бесіди.

- Ми вже знаємо, що тканина утворюється з поперечних і поздовжніх ниток, які щільно переплетені між собою ( «Переплетення ниток у тканині»). Тканина, розрізана по поздовжній нитці має поздовжній зріз («Утворення поздовжнього зрізу»), по поперечній – поперечний зріз ( «Утворення поперечного зрізу»). А якщо тканину розрізати по навскісному згину, то утвориться навскісний зріз  «Утворення навскісного зрізу»).

- Який виріб нагадує цей зразок? Так, косинку.

- Чи усі зрізи вам легко було обробляти?

- Який зріз був найважчим? Чому? (Навскісний, бо дуже розтягувався)

- Так. Як ми вже згадували, тканина має властивість розтягуватися. Розтяжність зрізів різна. Поздовжній зріз майже не розтягується, бо поздовжня нитка під час розрізування залишається цілою. Поперечний зріз розтягується, нитки обсипаються тому, що поперечна нитка не така міцна, як поздовжня. Навскісний зріз не має цілих ниток, тому розтягується більше ніж поперечний зріз. Обробляти навскісний зріз важче,треба бути дуже акуратним, бо нитки обсипаються.

Обшивка – це смужка тканини, призначена для обробки зрізів чи оздоблення деталей виробу. Довжина обшивки дорівнює довжині зрізу, який обробляють обшивкою. Ширина може бути від 2 до 5 см.

• У яких виробах використані обшивки?

• Знайдіть, де в нашій майстерні є вироби, зрізи яких оброблені обшивками.

• Подивіться на свій одяг. В кого в одязі є обшивки?

• Для чого використані обшивки у названих виробах?

     Тема- Обшивка у швейних виробах.   Повздовжі, поперечні та навкісні обшивки.

Обшивка-це смужка тканини, призначена для обробки зрізів чи оздоблення деталей виробу. Поздовжня, поперечна, навскісна. Обшивкою обробляють і оздоблюють виріз горловини і пройми в дитячих і жіночих сорочках, сукнях, халатах, зрізи кишень, прихваток, основну деталь фартушка 

Поздовжня, поперечна, навскісна.

Обшивкою обробляють  і оздоблюють виріз горловини  і пройми  в дитячих  і жіночих  сорочках, сукнях, халатах, зрізи кишень, прихваток, основну деталь фартушка.

   Тема - Повторення. Правила внутрішнього розпорядку у майстерні. Безпечнп робота.

Технологія (з грец.— наука про майстерність, спосіб виробництва) — це сукупність прийомів і способів обробки або переробки сировини, матеріалів з метою отримання виробів. 

Будь-яка технологія складається з таких елементів: предмет праці (те, що необхідно виготовити), засоби праці (технічні пристрої для виготовлення виробів), носії технологічних функцій (працівник, колектив тощо), продукт праці. 

Предмет праці — об’єкт, на який людина діє в процесі трудової діяльності, перетворюючи його в потрібний виріб. Якщо людина вимішує тісто, то тісто — предмет праці. Предметом праці є металева заготовка, яку токар обробляє на верстаті. 

Засоби праці — це знаряддя праці (обладнання, машини, механізми, інструменти), за допомогою яких людина, діючи на предмети праці, виготовляє вироби. Вирішальна роль серед них належить механічним засобам. Знаряддя праці, які необхідні для виконання певної роботи, називають технологічним обладнанням (технологічними засобами). 

Залежно від функцій, які виконуються в процесі праці, певна річ може виступати і предметом, і засобом праці. Так, швейна машина, за допомогою якої шиють одяг, належить до засобів праці, а та, що перебуває в ремонті, — до предметів праці. Матеріальним результатом праці людини є продукт праці. Це різні деталі, механізми, швейні вироби тощо.

 Ще раз повторимо: Кожен технологічний процес складається з наступних елементів: предмета праці – це те на що спрямована праця (тканина, нитки, деревина, метал, цегла), засобів праці – те, за допомогою чого здійснюється праця (голки, швейні машини, верстати, ножівки, трактори) та безпосередньо процесу праці в результаті якого отримують продукт праці – готову продукцію (сукні, білизну, автомобілі, будинки, літаки).

Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні

1.    Приходити на заняття за кілька хвилин до дзвінка.

2.    Заходити до майстерні організовано з дозволу вчителя.

3.    Перед початком заняття вдягнути робочий одяг (халат або фартух, хустку).

4.    Підготувати своє робоче місце до роботи.

5.    Розпочинати виконання робіт тільки з дозволу вчителя.

6.    Працювати на своєму робочому місці. Не залишати його без дозволу вчителя.

7.    Не відволікатися від роботи, не заважати працювати іншим.

8.    Дотримуватися порядку та чистоти на робочому місці.

9.    Обережно та дбайливо поводитися з інструментами й матеріалами, використовувати їх лише за призначенням.

10.    Не вмикати електричні прилади та обладнання без дозволу вчителя, без потреби не крутити ручки й важелі швейних машин та інших пристроїв, не торкатись електричних проводів і рухомих частин механізмів.

11.    Економно використовувати електроенергію та матеріали.

12.    Припиняти роботу за вказівкою вчителя й уважно слухати його зауваження, пояснення.

13.    Під час перерви виходити з майстерні.

14.    Після завершення роботи прибрати своє робоче місце (покласти інструменти, пристрої та матеріали у відповідні місця). Зняти спецодяг, вимити руки.

Правила виробничої санітарії та особистої гігієни

1.    Працювати лише в робочому одязі.

2.    Робочий одяг має бути охайним, чистим.

3.    Виконуючи роботу, сидіти прямо, на всій поверхні стільця, на відстані 10-15 см від краю стола. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, має дорівнювати 30-35 см (неправильна робоча поза шкодить поставі, спричинює швидку втомлюваність і шкодить роботі органів травлення).

4.    Під час роботи світло має падати на робоче місце зліва або спереду.

5.    На робочому місці не має бути зайвих інструментів і матеріалів.

6.    Робоче місце слід тримати в чистоті й порядку.

7.    Після закінчення роботи прибрати робоче місце щіткою або вологою ганчіркою. Здмухувати сміття або ж змітати рукою заборонено.

Правила виконання практичних робіт

1.    До початку роботи перевірити справність інструментів та обладнання.

2.    Під час роботи додержуватися технологічної дисципліни, правил користування обладнанням та інструментами, чітко дотримуватися правил безпечної праці.

3.    Після завершення роботи вимкнути електричні прилади, покласти інструменти й вироби у відповідні місця, прибрати робоче місце.

Тема - Рослинні волокна. Льон. Виготовлення тканини. Використання в побуті.

Льон – це однолітня трав’яниста рослина. Для волокна вирощують два основних види льону:

• льон – довгунець має довжину 1 м та використовують його для виробництва тканини для одягу (тонка);

• льон – кудряш має довжину 60 см та використовують для виробництва мішків (товста).

Волокна отримують зі стеблин рослини. Довжина волокна залежить від довжини стеблини та сорту льону. Найбільш довге та якісне волокно отримують з довгунця.

Використовують льон для виготовлення тканини різного призначення: платтєво-костюмних, декоративних, білизняних, технічного призначення; для канатів та вірьовок.

Вирощують льон в Україні (на Поліссі), у Поволжі, Сибіру, в Білорусії.

Первинна обробка складається з таких процесів:

1. Замочування лляної соломи (трести).

2. Сушіння трести.

3. Зминання трести.

4. Тріпання льону – сирцю.

Після первинної обробки виділяють з трести елементарні волокна льону, які придатні для використання у текстильному виробництві. В текстильній промисловості використовують довге волокно, коротке волокно (кудель) та очоси, які отримують при прочісуванні трьопаного льону. З коротких волокон та очосів виробляють грубі товсті полотна технічного призначення та канатно-вірьовочні вироби.

5. Будова льону.

Технічне волокно – це довгий пучок різних за формою та товщиною волокон, які склеєні між собою по довжині природними пектиновими речовинами. Кожний пучок складається з 14 – 24 елементарних волокон. Довжина пучка 50 – 250 мм, товщина – 100 – 300 мкм.

Елементарне волокно у повздовжньому вигляді  - довга тонка і гладенька клітина з загостреними кінцями. У поперечному розрізі волокно має вигляд багатокутника з вузьким каналом посередині. Така структура волокна обумовлює гладкість та блиск, високу теплопровідність, високу міцність та низьке видовження. Хімічний склад волокна: 80% природної целюлози та 20% домішок: пектозанів та пектинів (які надають волокну жорсткость), жирів, восків, лігніну та білків.

6. Властивості льону.

1. Оптичні властивості: колір – бурий, світло-жовтий або світло-зелений, має блиск.

2. Геометричні властивості: довжина технічного волокна – 60-100см, елементарного волокна – 2,5см. Грубе, жорстке, товстіше за бавовну.

3. Механічні властивості: висока міцність – 54-72 сН/текс, висока стійкість до стирання; видовження пластичне – майже не розтягується (2 – 2,5% - у сухому стані; 2,5-3,5% - у вологому стані), низька пружність.               У вологому стані міцність зростає на 10 – 20 %.

4. Фізичні властивості: висока гігроскопічність (12%), високе набухання (об’єм збільшується на 40 – 45%), високі теплостійкість (160 – 170 С, у мокрому стані 220°С) та світлостійкість (вища ніж у бавовни).

5. Хімічні властивості: висока хімічна стійкість. Льон стійкий до дії кислот, після кислотних обробок він пом’якшується, але чутливий до лужних обробок: при відварюванні в лужному розчині втрачає міцність.

6. Характер горіння: горить так само як і бавовна:інтенсивно, жовтим полум’ям, з запахом паленого паперу.

Походження тканини льон

Лляна тканина одна з найдавніших у світі. Обробляли рослину на довгих стеблах, заввишки від 80 до 120 см з декількома гілками дрібних синіх, блакитних, лілових, рожевих і іноді білих квіток ще в доісторичні часи. Вченим не вдалося визначити точний час появи. Культура була поширеною в середземноморському регіоні Європи, Західної Азії, на Близькому Сході і в Індії. Очевидно, що люди кам'яного століття використовували волокно також, як і насіння рослини. Лляна тканина використовувалася для обгортання мумій, виявлених в ранніх єгипетських гробницях. Єгипетські майстри вміли ткати настільки тонке полотно, що його порівнювали з диханням дитини, вважали символом чистоти і світла. Полотна були дорогоцінними - одягалися в такий одяг виключно жерці і фараони. У Стародавньому Римі шати з льону носили переважно жінки. Ярослав Мудрий за часів свого правління видав указ про покарання за крадіжку льону і лляного одягу. Сьогодні виробництво автоматизовано, але принцип залишився тим самим і складається з таких етапів:

• Висмикування рослини із землі з корінням.

• Висушування в снопах.

• Відділення шкіри від стебла і розчісування спеціальними гребенями.

• Прядіння нитки і ткацтва полотна.

Якщо колись лляними виробами користувалися в основному бідні люди, то сьогодні - це один з найдорожчих і престижних матеріалів.

Як використовувати лляний матеріал в побуті?

Льон завжди цінувався предками за свої корисні властивості, де ж застосовують зараз? У сучасному побуті міцний і надійний матеріал, який прослужить довгий час, не втративши свого первісного зовнішнього вигляду має широку сферу застосування.

Активно використовується для пошиття штор, які створюють комфортну і затишну обстановку в будь-якому приміщенні:

• Кухонні - практичні, практично не брудняться, ефектно виглядають оброблені мереживом, мережкою або вишивкою.

• У вітальнях - служать стильною і витонченою прикрасою, розкішно виглядають з вплетеними золотистими нитками або нашитими атласними стрічками.

• У дитячій кімнаті природне походження тканини забезпечить екологічну чистоту і безпеку для здоров'я дитини.

Льон не боїться агресивних сонячних променів, можна оформляти вікно і на сонячній стороні будинку.

Крім цього шиють для домашнього використання:

• Кухонні рушники, фартухи, прихватки.

• Комплекти скатертин та серветок.

• Чохли на стільці.

• Постільну білизну.

Створюють аксесуари - еко сумки, головні убори. Застосовують для рукоділля, виробництва сувенірної продукції.

Одяг з льону - це тренд, який ніколи не виходить з моди. Шиють для дітей, чоловіків і жінок - сукні та сарафани, нічні сорочки та халати, блузки і сорочки, спідниці та брюки і інше.

Сукня з льону як зшити і вибрати модний фасон цього сезону?

Найкращі варіанти, які представлені в модних онлайн виданнях:

• Вільного крою підійдуть для жінок з пишними формами. Дами з вираженою талією можуть підкреслити її ременем, а з фігурою «яблуко» краще модель із завищеною талією або у формі трапеції.

• Футляр - підійде для офісного одягу або прогулянки по місту.

• Розкльошені - вільний від грудей або лінії талії створює легкий невагомий образ.

• Топ-сорочка - зручну і стильну модель шиють різної довжини.

• Плаття в бохо-стилі - романтичне, багатошарове зі складним кроєм.

• Модель з запахом асиметричного крою.

Необхідно дотримуватися правил роботи з тканиною. Перед тим як розкроїти полотно декатирують - замочують у теплій воді, перуть при температурі води не вище 40 градусів, висушують праскою. Не можна користуватися під час обробки дуже гарячою водою - тканина дасть сильну усадку. Лляні сукні підходять усім, незалежно від типу фігури, поєднують в собі простоту і стильність, підкреслюють вишуканий смак. Вироби цінуються за свої якісні характеристики:

• Зносостійкі - міцніше бавовняного волокна в 2-3 рази.

• Приємні тактильні відчуття.

• Природну красу;

• Зберігають форму, не розтягуються і не деформуються, у вологому стані міцність збільшується на 10-20%.

• Не дратують шкіру і не викликають алергічних реакцій. Рекомендуються дітям і людям з чутливою шкірою.

• Дихають - повітря вільно циркулює і забезпечує температурний комфорт, що важливо в спекотну літню погоду.

• Не електризується.

• Антисептичні властивості пригнічують мікроби. Матеріал містить кремнезем, використовується в медицині для накладення пов'язок, рани під якими швидше загоюються.

• Бактеріологічні якості перешкоджають розвитку грибка і бактерій.

• Екологічний природний матеріал не зашкодить здоров'ю. Після закінчення терміну експлуатації не нашкодить навколишньому середовищу, володіючи здатністю природного біологічного розпаду та послужить органічним добривом для ґрунту.

Де взяти викрійки для сукні з льону? Вибрати вподобану модель в інтернеті і роздрукувати шаблон. При моделюванні викрійки дотримуватися точностей - натуральна лляна матерія не розтягується. При пошитті уважно обробляють шви і зрізи, які обсипаються. Для тонкого літнього матеріалу, який просвічується використовують підкладки. В якості декорування застосовують контрастне мереживо, вишивку, аплікації, тасьму або ґудзики. Носять лляні сукні з бусами, намистами з металу, каменю або дерева, з ланцюжками з кулонами, браслетами, шкіряними або тканинними сумками світлих тонів.

  Тема - Практична робота.Виготовлення новорічних іграшок.

   Тема - Види мяких іграшок. Технологія виготовлення.  

.Іграшка споконвіку була невід’ємною складовою життя людини – в історичних музеях всього світу демонструють глиняні, металеві, дерев’яні іграшки різних часів та народностей, за ними вивчають культуру та побут людей. Основне призначення іграшки – бути забавою для дитини, одночасно розвивати інтелект та привчати до певних практичних дій (брязкальце для немовляти, зменшені копії машин, побутових речей та приладів, інструментів, ляльки, іграшкові тваринки, тощо). М'яка іграшка, зроблена своїми руками – це дуже захоплююче заняття. Сьогодні інтерес до м'якої іграшки зростає і, незважаючи на велику кількість фабричних іграшок, кількість майстрів збільшується з року в рік. Сучасні іграшки мають різне призначення: Розвиваючи іграшки для дітей. Декоративні іграшки для оздоблення приміщень. Колекційні іграшки. Народні іграшки. Обрядові іграшки.Іграшки для театральних вистав.Іграшка-сувенір. 

 Тема - Розкроювання деталей. Зшивання виробу ручним швом.

Для того щоб виготовити якісно будь-який швейний виріб, зокрема з аплікацією, необхідно оволодіти правилами розкрою деталей виробу та відповідною термінологією.

Розкрій деталей виробу — технологічна операція виготовлення швейного виробу.

Розкроювання — процес розрізання тканини на деталі відповідної форми і розміру для пошиття виробів.

Деталь крою — це деталь виробу, виготовлена з одного куска матеріалу.

Розкрій деталей виробу є відповідальним етапом виготовлення швейного виробу. Під час підготовки до цієї технологічної операції та її виконання треба чітко дотримуватися певних вимог.

Підготовлену відповідним чином тканину перед розкроюванням уважно оглядають, визначають її лицьовий і виворітний боки, а також напрямок ниток основи в тканині. Напрямок ниток основи під час розкрою враховують для того, щоб у готовому вигляді виріб не втратив естетичні властивості і форму.

Настилання тканини на столі здійснюють двома способами: 1) «у розгортку», коли тканина розкладена на столі за всією шириною; 2) «у згин» (для парних та симетричних деталей), коли тканина складена вздовж удвоє, лицьовим боком усередину. Вибирають той чи інший спосіб залежно від співвіднесення розмірів основних деталей виробу, ширини тканини та характеру малюнка тканини.

Розкладають викрійки на тканині з виворітного боку.

• Що називають розкроєм деталей виробу, розкроюванням, деталями крою?

• Назви способи настилання тканини.

Викрійки — це вирізані з паперу кресленики деталей. Їх розкладають на тканині у такий спосіб, щоб напрямок стрілок на них, які позначають довжину виробу, збігався з напрямом поздовжніх ниток тканини. Розкладання викрійок виконують економно, щоб відходів тканини було якомога менше. Спочатку розкладають більші за розміром деталі, а потім — дрібніші.

Викрійки деталей виробу приколюють до тканини шпильками, щоб вони не зсовувалися. Обводять викрійки олівцем, кравецьким милом або крейдою точно за контуром, одержуючи лінії контуру. Потім відкладають припуски на шви і підгинання тканини, проводять другу лінію — розкроювання . Після цього перевіряють наявність усіх деталей, чи враховано припуски на шви та напрямок ниток основи.

Запам’ятай

• Перед тим, як здійснити операцію розкроювання виробу для оздоблення аплікацією, треба продумати, як будуть оформленні його краї, і відповідно зробити припуски потрібного розміру;

• під час настилання тканину ретельно розправляють, щоб на ній не було заломів і перекосів;

• позначені лінії на тканині мають бути чіткими;

• під час розкроювання гострий кінець ножиць розміщують під тканиною;

• тканина вважається легко сипучою, якщо на її зрізі без зусиль виймаються 5 ниток і більше. Тканина вважається не сипучою, якщо із зусиллями вдалося витягнути одну нитку.

З'єднання деталей Іграшки з хутра і тканини загалом шиють в ручну. Розкроєні деталі іграшок з тонких тканин - ситцю, бязі та інших спочатку зметують по краям і зшивають швом "уперед голку" або на машинці. Ручні шви та їх призначення Щоб Ваш виріб мав привабливий вигляд, шви повинні бути акуратними, зовнішні шви повинні прикрашати іграшку, а не псувати її. Для шиття м'якої іграшки використовуються декілька видів швів 

Способи з'єднання деталей виробу

Остаточний вигляд виробу залежить від якості пряжі, від того, наскільки бездоганно зв'язані деталі та наскільки акуратно виконана обробка й з'єднання цих деталей у єдине ціле — готовий виріб.

Якщо виріб складається з однієї деталі, то для надання виробу завершеного вигляду слід заховати кінчики пряжі, що залишилися на початку та в кінці роботи. Їх не можна обрізати близько до в'язаного полотна, а залишок нитки необхідно вплести під крайові петлі полотна за допомогою гачка або голки з великим вушком і закругленим вістрям  і тільки потім обрізати кінчик пряжі.

Якщо роботу було розпочато не від краю деталі, то можна закріпити нитки, протягуючи їх через петлі в'язаного полотна з виворітного боку в протилежних діагональних напрямках або виконуючи зигзагоподібний шов 

Якщо виріб складається з кількох деталей, то з'єднувальний шов має гармоніювати із загальним виглядом виробу. Він може виконувати як декоративну, так і практичну функцію або й те, й інше разом.

Деталі в'язаного виробу можна з'єднати між собою так:

• зшити вручну;

• з'єднати за допомогою гачка;

• зшити на швейній машині прямою строчкою.

Спосіб з'єднання обирають на етапі планування виготовлення виробу для того, щоб залишити відповідні припуски. Для зшивання краще використовувати ту саму нитку, якою в'язали виріб (за винятком фасонної пряжі, наприклад букле, «травичка»). У цьому випадку шви виконують міцною ниткою схожого кольору.

Для якісного з'єднання краї готових деталей спочатку пропрасовують, щоб вони були рівними. Потім дві деталі необхідно сколоти шпильками або зметати.

Для зшивання вручну використовують різні види швів. Виконуючи шов «назад голкою», необхідно ввести голку за крайові петлі обох деталей та, захопивши одну петлю рухом від себе, вивести голку вперед через дві петлі . Нитку слід притягувати рівномірно.

Шиття наволочки — нескладне завдання, з якою необхідно починати свій шлях в області текстильного рукоділля. Створити простий варіант без застібок за силу будь-який, головне вміти користуватися машинкою. Щоб розібратися в механізмі, розглянемо найпростіший приклад — це чохли 70*70. Стандартний розмір підійде для всіх. Отже, якщо ви не знаєте, як зшити наволочку на подушку, дотримуйтесь таким планом:

Вибираємо потрібний матеріал і відміряємо 70+70+35+4=178 см тканини. 70 — це розмір ширини і довжини наволочки у готовому вигляді; 35 — параметри запаху, який буде тримати подушку всередині чохла; 4 см залишаємо на припуски.

Щоб зрозуміти, як правильно зшити наволочку на подушку, необхідно зробити викрійку. Відрізок тканини буде мати вигляд прямокутника розміром 178 на 74 див.

Кладемо матеріал лицьовою стороною вниз, з боків відміряємо по 2 см і прострочуємо.

З правого боку загинаємо 35 см — це буде запах.

З лівої відміряємо 70 см і кладемо їх так, щоб вони накривали запах.

Прострочуємо наволочку з бічних сторін.

  Тема - Подвійний шов. Застосування та технологія виготовлення. Інструктажі та матеріали.

Подвійний, або французький, шов об'єднує в собі два шва. Подвійний шов застосовується в основному при пошитті білизни та іншого одягу з тонких і прозорих тканин: шифону, шовку, мусліну.

ЯК ВИКОНАТИ ПОДВІЙНИЙ ШОВ

Деталі складіть виворітними боками. Зшийте припуски шва на відстані 0,5 см від розміченої лінії шва. Припуски шва зріжте на відстані 3 мм від зшивного шва і розпрасуйте.

Потім тканину складіть лицьовим боком усередину, так щоб шов опинився точно у згині. Згин припрасуйте і вистрочіть уздовж розміченої лінії шва, при цьому припуски першого шва опиняються закритими всередині.  

Таким чином завдяки технології подвійного шва не потрібно обробляти зрізи припусків на шви на оверлоці або зигзагоподібною строчкою. І в речах із прозорих тканин шви мають охайний та естетичний вигляд.

 Вимоги безпеки перед початком робіт з тканиною
1. Необхідно надіти на себе спецодяг, волосся прибрати під головний убір (косинку).
2. Слід перевірити відсутність іржавих голок і шпильок.
3. Необхідно підготувати робоче місце до роботи, прибрати всі сторонні предмети.
Вимоги безпеки під час роботи з тканиною
1. Зберігати голки і шпильки допускається тільки у визначеному місці (подушечці, спеціальній коробці тощо), не дозволяється залишати їх на робочому місці.
2. Не допускається використання в роботі іржавих голок та шпильок, категорично заборонено брати голки і шпильки до роту.

3. Виконання шиття ручними голками дозволяється лише з використанням наперстка.
4. Викрійку до тканини слід прикріплювати гострими кінцями шпильок в напрямку від себе.
5. Ножиці необхідно зберігати у визначеному місці, класти їх зімкнутими гострими кінцями від себе, передавати один одному ручками (кільцями) вперед.
6. Не допускається відкушувати нитки зубами, їх необхідно відрізати за допомогою ножиць.
Вимоги безпеки після закінчення роботи з тканиною
1. Після закінчення заняття перевірити та перерахувати наявність голок, шпильок, ножиць та іншого використовуваного інструменту та матеріалу.
2. Навести порядок на робочому місці.
3. Зняти спецодяг, привести себе в порядок і ретельно вимити руки з милом.

   Тема - З єднання зрізів серветки. Обробка косими та петельними стібками

Косі наметочні стібки застосовують у випадках, коли потрібно отримати стійке з'єднання деталей, так як косі стібки виключають можливість зсуву деталей в процесі обробки.

Наметочная рядок з косих стібків більш еластична і не перешкоджає розтягування тканин, більш міцно закріплює посадку тканини, ніж наметочная рядок з прямих стібків. 

Перш ніж приступити до виконання петельного шва, обережно підгорніть і приметайте край виробу швом «голка вперед». Робочу нитку закріплюємо в середині підгину і виводимо її на лицьову сторону під подгибкою. Потім голку направляємо вгору і справа наліво заводимо під робочу нитку, отримуємо першу петлю. Так само виконуємо наступні стібки. Робимо їх на однаковій відстані один від одного. 

   Тема - Викроювання серветки з тканини.

Як пошити тканинну серветку власними руками? Щоб виконати це, потрібно опанувати мистецтво шиття. Пошити серветку легше, ніж скатертину, чи, до прикладу постільну білизну. Чудово, якщо у Вас вже є в наявності швейна машинка. Залишається лише знайти залишки тканини та приступати до роботи.

Навіть не маючи здібностей до шиття, не складе великих труднощів створити стильну тканинну серветку для столу. Можна піти легшим шляхом та замовити якісний текстиль для дому на нашому сайті 6gnomiv.com.ua. Якщо ж у Вас немає швейної машинки, але є велике бажання навчитися шити серветку для столу-тоді цей майстер-клас саме для Вас.

Останні кілька років тканинні серветки стали справжнім трендом. Використовуються вони у повсякденному житті, для зустрічі гостей, з нагоди свят та урочистих подій. Чому ж тканинні серветки для сервірування столу такі популярні? Перш за все вони створюють привабливий вигляд для будь-якого столу.

Не має жодного значення розмір чи форма столу. Оформлений такими серветками він набуває своєрідного зовнішнього вигляду, в такому сервірування неодмінно присутня нотка неповторності. Погодьтесь, що дуже приємно сидіти за столом, прикрашеним таким способом.

ЯКІ ТКАНИНИ ПІДІЙДУТЬ ДЛЯ ПОШИТТЯ ЯКІСНОЇ СЕРВЕТКИ?

Для виготовлення тканинних серветок підійдуть щільні та зносостійкі тканини. Також важливо, щоб тканина добре вбирала вологу. Тому рекомендується вибирати для серветок бавовняну чи лляну тканину. Оскільки серветки часто забруднюються, вони повинні витримувати часте прання, зберігати привабливий вигляд навіть після тривалого використання. Важливо, щоб тканина була приємною на дотик та не викликала алергію.

Серветка з тканини не лише робить сервірування столу ефектним. За допомогою такої серветки можна вберегти свій новий костюм, блузу чи святкову сукню від плям та забруднень. Це дуже зручно та практично. Тканинні серветки для сервірування можна використовувати щодня. Якщо Вам до вподоби затишна домашня атмосфера і Ви цінуєте сімейне застілля, такі серветки неодмінно стануть у пригоді.

Вас зацікавила така серветка? Спробуємо пошити її разом. Визначимо, що потрібно для пошиття серветки та розділимо роботу на стадії.

Перед початком роботи потрібно визначитися з розміром готового виробу, встановити розмір ділянки для згину. Ці показники потрібно враховувати при розкроюванні тканини для виготовлення серветки для столу. Потрібно якомога точніше виміряти первинні параметри серветки, тоді виріб буде якісним та привабливим.

Серветки з малюнками чи штампами

Якщо у вас залишилися клапті однотонної або просто нейтральної світлої матерії, з них можна пошити кухонні серветки та створити їх оригінальний дизайн. Для роботи знадобиться:

• тканина білого кольору;

• лінійка чи сантиметр;

• швацька машинка із білими нитками;

• фарба для тканин;

• будь-який трафарет — ми використали сухий фрукт.

Працюємо покроково:

• Вирізаємо із тканини квадрати потрібного нам розміру.

• Обробляємо краї — підвертаємо тканину двічі і робимо рядок машинкою.

• Наносимо тонкий шар фарби на штамп (у нашому випадку на сухий апельсин).

• Переносимо фарбу на тканину. Робимо це стільки разів, скільки потрібно.

Даємо фарбі час висохнути згідно з інструкцією, і серветки готові прикрасити ваше застілля.

  Тема - Квадратна серветка. Прикрашання вишивкою або аплікацією. Добір тканини. Розмічання.

Вишивка – один із видів декоративно – прикладного мистецтва, в якому орнаменти або сюжетні зображення виконують на тканині різними швами. Вишивка була складовою частиною художньої культури Київської Русі.

 Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялись свої прийоми та техніки вишивання. Тому за кольором, орнаментом, специфікою техніки виконання можна визначити місцевість виготовлення вишивки.

 Особливо популярна вишивка в наш час. До традицій народного вбрання постійно звертаються модельєри, конструктори, художники. Вони створюють сучасні моделі одягу.

 Вишивка прикрашає сучасний інтер’єр.

 Виріб повинен бути м’яким на дотик, мати низьку зминальність, високу міцність, водопоглинальність. Під час експлуатації не повинен змінювати свою форму, колір. При волого-тепловій обробці, не повинна руйнуватись структура тканини. Даний виріб повинен мати естетичний вигляд.

 Майбутній виріб – декоративна серветка, оздоблена вишивкою

                                                                                             Зразок №1. 

 Серветка круглої форми. Матеріал – ситець, нитки муліне. Техніка вишивки – гладь, стебловий шов. Край серветки оброблений петельним швом 

Зразок №2. 

 Серветка прямокутної форми. Матеріал – канва, нитки для вишивання синього та голубого кольорів. Край серветки оброблений « одинарним прутиком». Використана техніка «мережка на квадратах», лічильна гладь. 

Зразок №3.

 Серветка прямокутної форми. Матеріал – канва, нитки для вишивання. Використана техніка «мережка на квадратах», «косий хрест», «козлик».

Аплікація з тканини вважається більш практичною, ніж плоска фігурка з кольорового паперу, її можна використовувати як декор.

Для акуратної роботи потрібен хороший інструмент і якісні матеріали. Загальний вигляд клаптикової аплікації з тканини багато в чому залежить від техніки, в якій виконується робота, а також від способу з’єднання елементів композиції. 

Важливі етапи роботи або алгоритм творчого процесу:

1. Підготовка клаптя і основи (фону).

2. Вибір шаблонів, з урахуванням бажаних розмірів зображення і тематики, якщо це аплікація з тканини для дітей.

3. Виготовлення лекал або шаблонів для кожного елемента клаптикового зображення, особливо коли складна техніка або багатошаровий малюнок.

4. Викроювання кольорових блоків по шаблонах.

5. Обробка сипучого краю (оверложивание, ручне обметування), якщо тка передбачає обробку зрізу.

6. Накладання фрагментів аплікації на основу (відрізок тканини, деталь одягу, твердий матеріал для панно), щоб оцінити попередній результат до моменту кріплення.

7. Фіксація клеєм або підшивання частин композиції.

   Тема - Виконання шва "уперед голку" . Довжина стібка. Використання шва.

Шов «уперед голку» використовують для приметування деталей аплікації на основу. Також цей шов використовують для вишивання контуру малюнка або як основу для деяких вишивальних швів.

Шов «уперед голку» — це ряд стібків і проміжків між ними однакової довжини. У конкретних випадках застосування цього шва довжина стібків може бути різною. Виконують шов «уперед голку», рухаючись голкою справа наліво. Стібки прокладають у будь-якому напрямі, за прямою або вигнутою лінією. Довжина стібків і проміжків залежить від призначення шва і товщини тканини.

Вимоги до виконання шва «уперед голку»:

• усі стібки мають бути однакової довжини;

• проміжки між стібками також мають бути однакові;

• шов не повинен стягувати тканину.

• Що таке шов та стібок?

• Як використовують шов «уперед голку»?

• Які вимоги до виконання шва «уперед голку»?

Змінюючи у шві «уперед голку» довжину стібків і відстань між ними, виконуючи його різнокольоровими нитками, можна отримати багато цікавих орнаментів, які нагадують строкату тасьму. Такі вишивальні шви називаються «занизування», «набирування» 

Щоб було зручно виконувати ручні шви, треба правильно вибрати довжину робочої нитки. Коротку нитку доводиться часто міняти, а довга нитка заплутується, уповільнюючи й утрудняючи роботу. Прийнятна довжина нитки для роботи — 50-60 см.

Підбирають потрібну довжину робочої нитки без вимірювальних пристосувань у такий спосіб: нитку беруть у руку, перекидають її через лікоть, знімають і відрізають ножицями .

Для шиття в голку всиляють нитку в одне складання. На довшому кінці нитки зав'язують вузлик. Не треба зав'язувати вузлик, складаючи два кінці нитки разом. Нитку в два складання використовують лише для зметування або приметування товстих і грубих тканин.

Запам’ятай

• Нитки для виконання тимчасових ручних швів не повинні бути занадто міцними, щоб їх можна було легко видалити;

• для виконання тимчасових швів використовують бавовняні котушкові нитки № 50 або № 60, якщо тканина тоненька — № 80;

• засиляти нитку в голку треба кінцем, відрізаним від котушки;

• на відміну від шиття, під час вишивання вузлики на робочій нитці не роблять.

1. Які особливості виконання швів «занизування» і «набирування»?

2. Яка довжина робочої нитки прийнятна для виконання ручних операцій?

3. Обґрунтуй, чому саме шов «уперед голку» використовують для виконання тимчасових швів.

4. Чи правильним є твердження:

Проміжки між стібками шва «уперед голку» мають бути різної довжини.

Поміркуй над прислів’ям

«Довга нитка — лінива дівка».

   Тема - Практична робота по виконанню шва "голка вперед"

- Шов -- це неперервний ряд стібків на тканині.

Стібок - це частина шва між двома проколами голки. Шов «уперед голку» використовують

для приметування та вишивки.

Шов «уперед голку»•

- це ряд стібків і проміжків між ними однакової довжини. У конкретних випадках застосування цього шва стібки завдовжки різняться. Виконують шов «уперед голку», рухаючись голкою справа наліво. Стібки прокладають у будь-якому напрямі, за прямою або вигнутою лінією. Довжина стібків та проміжків залежить від призначення шва і товшини тканини.

Змінюючи у шві «уперед голку» довжину стібків і відстань між ними, виконуючи його різнокольоровими нитками, можна отримати багато цікавих орнаментів, що нагадують

тасьму.

-3 чого ми починаємо шити?

Щоб було зручно виконувати ручні шви, потрібно правильно обрати довжину робочої нитки. Коротку нитку доводиться часто змінювати, а довга нитка заплутується. Прийнятна

довжина нитки для роботи -- 50-60 см.

Добираємо потрібну довжину робочої нитки без вимірювальних пристосувань у такий спосіб: нитку беремо в руку, перекидаємо її через лікоть, знімаємо та відрізаємо ножицями

Виконуємо шви у такій послідовності

Для шиття в голку всиляють нитку в одне складання. На довшому кінці нитки завʼязують вузлик. Не слід завʼязувати вузлик, складаючи два кінці нитки разом. Нитку в два складання

використовують лише для зметування.

Шов «уперед голку» (малюнок знизу)

1. Тримаючи тканину в лівій руці, виконуйте шов справа наліво.

2. Довжину стібків та проміжки між стібками робіть однаковими.

3. Виконайте шов «уперед голку» за схемою.

4. За допомогою лінійки й олівця позначте точки проколювання на тканині

5. Закріпіть нитку в початковій точці 1.

6. Проколіть голку в точці, розміщеній лівіше (точка 2), далі виколіть у наступній точці

(точка 3).

7. У такій спосіб виконайте весь шов.

8. У кінці шва закріпіть нитку кількома дрібними стібками.

Шов «назад голку»

1. Виколіть голку з ниткою зі зворотного боку тканини на лицевий бік у точці 1.

2. Праворуч від точки 1 виведіть голку на виворітний бік тканини в точці 2.

3. Виколіть голку в точці 3, що знаходиться ліворуч від точки 1, на відстані, удвічі більшій за довжину першого лицьового стібка.

4. Другий лицевий стібок зробіть, уколюючи голку з робочою ниткою в точку 4 і виколюючи

Завершуючи шов, закріпіть нитку стіб ком у два кроки в те саме місце.

2) Повторення правил безпеки під час роботи.

Правила користування ножицями

1. Користуйтеся ножицями із заокругленими кінцями.

2. Зберігайте ножиці у спеціально відведеному для цього місці.

3. Не працюйте притупленими ножицями або ножицями з послабленим шарнірні

з'еднанням.

4. Не тримайте ножиці лезом угору.

5. Не користуйтеся ножицями під час ходьби класом.

6. Не заважайте товаришам, коли вони працюють.

7. Передавайте ножиці товаришам кільцями вперед.

8. Під час різання тримайте матеріал таким чином, щоб лезами ножиць не поранити руку.

Правила користування голкою

1. Не залишайте голку без нитки.

2. Голку тримайте великим і вказівним пальцями, а підтримуйте середнім.

3. Не спрямовуйте її вістря вгору.

4. Під час роботи втикайте голку в призначену для цього подушечку. Після роботи

повертайте голку в гольник.

5. Не використовуйте іржаву голку.

6. Нитку відрізайте ножицями.

 ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

   Тема - Ручні строчки та шви. Зовнішній вигляд стібків. Довжина стібка.

Шви, які виконують вручну, відрізняються від машинних, а працювати без обладнання значно довше. Але що робити, коли, наприклад, треба завтра на вечірку, а плаття ще не готове і машинки в будинку немає. Наряд можна пошити і вручну, головне, вивчити технологію ручного рядки. І повірте, це зовсім не складно.

Поради щодо виконання швів:

• За правилами шити слід справа наліво і робити стібки краще рівномірні, однакового розміру.

• Нитка затягувати треба однаково не туго, не слабко, щоб тканина не стягувалося (не деформувалася).

• Частоту швів можна регулювати. Враховуйте щільність і товщину матеріалу.

• Якщо ви шиєте в одну нитку, то не заправляйте в голку надто довгу нитку, щоб не утворювалися вузлики, нитка не плуталася.

• Для закріплення нитки в кінці шва зробіть кілька стібків.

Правила Техніки безпеки :

1. Підготуйте своє робоче місце до рукоділля, акуратно і зручно розмістіть матеріали та інструменти, переконайтеся, що вони в справності.

2. Перед початком роботи переконайтеся, що голка не зігнулася і не покрита іржею.

3. Під час роботи розташовуйтеся один від одного на безпечній відстані (1 метр). Таким чином, ви не пораните дитину, яка сидить поруч.

4. Зберігайте правильну поставу під час роботи з голкою, працюйте з голкою уважно, зосереджено, не відволікайтеся.

5. Не підносьте голку близько до очей, не беріть голку до рота і не вколюйте в одяг.

6. Не залишайте голку без нитки, таким чином, ви швидко знайдете загублену голку.

7. Утримуйте своє робоче місце в чистоті і порядку.

8. Не залишайте голки і шпильки на робочій поверхні столу.

9. Після роботи обов'язково прибирайте голки в скриньку, перерахуйте кількість голок до і після рукоділля.

10. Закінчивши роботу, приведіть робоче місце у порядок, переконайтеся в тому, що всі голки з нитками на місці.

Далі розглянемо детальніше, які бувають шви.

У шитті відомі чотири основні різновиди простих швів: «уперед голку», «назад голку» (або «за голкою»), «рядковий», «обметувальний». Для всіх цих швів спільною є основна вимога: якщо тканина закріплена, то напрямок виконання стібків повинен бути згори донизу, тобто до себе. Якщо тканина вільно розміщена в руках (що відповідає роботі з круглими п'яльцями), то стібки мають спрямовуватися справа наліво. Їх необхідно робити однаковими.

СТЕБЛОВИЙ ШОВ

Стебловим швом у рослинних орнаментах вишивають стебельця квітів, листків, бутонів. Ним можна виконати весь контур рослинного орнаменту на рушниках. При виконанні цього шва голка повинна рухатися зліва направо.

Відступивши від першого зразка вниз 2...2,5 см, під його лівим кінцем закріплюють петелькою робочу нитку. Голку вколюють на З—4 нитки вправо від першого стібка і виводять у кінці цього самого стібка . Потім голку вколюють на 3—4 нитки вправо від попереднього стібка і виводять в кінці його. Так повторюють до завершення зразка.

Вишиваючи стебловим швом, потрібно стежити, щоб робоча нитка була або весь час знизу, або весь час зверху від лінії вишивки. Не можна спрямовувати робочу нитку то вверх, то вниз, тому що втратиться стеблистий вигляд шва.

Шов “козлик”

Використовують для оздоблення одягу та різних побутових виробів. Свою назву

шов “козлик” дістав через схожість із пристроєм для розпилювання дров – козли.

Технологія виконання шва “козлик”

Починають вишивати внизу зліва.

• Роблять голкою стібок вгору з нахилом управо.

• Далі голкою набирають 2-3 нитки і виколюють.

• Виконують вниз вправо стібок з таким нахилом, як і перший:

3 2 7 6 11 10

. . . . . .

. . . . . . . .

1. 5 4 9 8 13 12

Поверх шва “козлик” можна вишити ще один, два чи більше таких самих швів, змістивши їх на кілька ниток праворуч. Якщо шов “козлик” обвити вишивальною ниткою, дістанемо “козлик з врхоплутом”.

Шов «косий хрестик»

Хрестик – одна із найпоширеніших технік в українській вишивці.

Вимоги до виконання шва

• Косим цей хрестик називають тому, що лицьові стібки у ньому розміщені по діагоналях клітинки.

• Кожен хрестик виконують двома діагональними стібками, що перехрещуються.

• Якщо вишивка виконана правильно, то на зворотньому боці будуть рядки горизонтальних або вертикальних стібків.

• Також є прямий хрестик, подвійний хрестик (болгарський).

ЛАНЦЮЖОК, АБО ТАМБУРНИЙ  ШОВ

Ланцюжок, або тамбурний шов , складається із петельок, які на тканині утворюють ланцюжок. Виконується тамбурний шов справа наліво.

Робочу нитку закріплюють петелькою знизу під правим кінцем попереднього зразка на відстані 2...2,5 см від нього, вколюють голку, виводять її через 3 чи 4 нитки тканини і роблять перший стібок. Потім вколюють голку всередину першого стібка і виводять зліва через 2 чи 3 нитки тканини від кінця цього стібка. Не витягуючи голку із тканини, заводять робочу нитку під кінчик голки.  Протягують її — виходить перша петелька ланцюжка. Кожну нову петельку починають із середини попередньої : вколюють голку всередину першої петельки і виводять справа наліво через 2 чи 3 нитки тканини від цієї петельки, заводять робочу нитку під кінчик голки, витягують голку з тканини — виходить друга петелька.У такий самий спосіб вишивають решту петельок зразка або узору. .

Закінчивши вишивання зразка, голку вколюють за останньою петелькою , виводять робочу нитку на виворітний бік тканини і закріплюють її. Коли вишито три перші зразки, можна спробувати вишити 2—3 нескладні узори , щоб краще засвоїти стебловий шов, строчку і ланцюжок.

Практична робота.

   Тема - Закріплення нитки напочатку та наприкінці строчки. Спосіб виконання.

 Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Як ви розумієте слово «праця»? Яку роль відіграє праця в житті людини?

2.Як ви розумієте слово «професія»? Які ви знаєте професії?

3.Назвіть професії ваших батьків.

4.Чому на виробництві робітники працюють у спеціальному одязі?

5.З яким матеріалом ви працювали у попередніх класах?

6.Що таке інструмент? Яке його призначення? Який ви знаєте інструмент для обробітку картону, тканини?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що у попередніх класах вони ознайомились з тим, як обробляють картон, тканину, природні матеріали. На заняттях у майстерні вони можуть навчитись працювати з більш складним інструментом, конструювати і виготовляти відповідно більш складні вироби. Наприклад це можуть бути рухомі і нерухомі іграшки, речі побутового призначення, інструмент тощо. Здобуті знання та уміння можуть також стати у нагоді в повсякденному житті. Учитель демонструє об’єкти праці виготовлені учнями і запитує чи хочуть вони виготовляти такі речі? Якщо так, то цьому необхідно навчатись. І це навчання має починатись з організації робочого місця, ознайомлення з технікою безпеки. Крім того треба знати як виготовити ту або іншу річ. Для цього треба знати, що таке технологія або технологічна послідовність виготовлення виробу.

Вивчення нового матеріалу за планом:

а) поняття про техніку;

б) технологія як перетворююча діяльність людини;

в) правила внутрішнього розпорядку в майстерні;

г) загальні правила безпечної праці;

а) Техніку можна представити як галузь людської діяльності, що пов’язана з вивченням, застосуванням і вдосконаленням інструментів, пристосувань - різних засобів та знарядь праці. Отже, техніка – це сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.

б) Людина з давніх часів вдосконалювала способи, за допомогою яких виготовляла речі для власного вжитку. У результаті цієї діяльності відбулося накопичення відповідних знань та умінь, про те як необхідно виготовляти ту або іншу річ. Отже, технологія – це сукупність знань, відомостей про виробництво (або про послідовність певних дій чи операцій) об’єктів: речей побутового призначення, знарядь праці, харчових продуктів тощо. Технологія (як галузь знань та певних умінь) дає можливість людині перетворювати природну сировину чи матеріал на речі, що мають ціну відповідну до затрат на їхнє виготовлення та попит на ринку – їх називають матеріальними цінностями. Отже всі речі, що нас оточують у своїй більшості (за винятком природних явищ та інших об’єктів природного походження) створені людиною за допомогою технологій. Таку діяльність людини називають технологічною. Основні види технологічної діяльності, яку можна виконувати в домашніх умовах це: ремонт сантехніки, електричних приладів, ремонт квартири тощо.

в) У шкільних майстернях учні повинні додержувати встановлених правил внутрішнього розпорядку.

До початку занять:

одягнути спецодяг;

приходити у майстерню до дзвінка;

при собі учень повинен мати: щоденник, підручник, зошит, олівець, лінійку, гумку;

Під час заняття:

оглянути своє робоче місце й підготувати його до роботи;

працювати тільки на своєму робочому місці і не залишити його без дозволу учителя;

дбайливо зберігати інструмент, економно використовувати матеріал;

Напри кінець заняття:

витерти й покласти на місце інструменти, пристрої, матеріали;

виходити з майстерні з дозволу учителя.

г) Загальні правила безпечної праці у шкільних майстернях:

1.Перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся, заправити кінці косинки тощо.

2.Перевірити стан робочого місця, наявність та справність інструментів.

3.Не залишати робоче місце без дозволу учителя.

4.З інструментами й матеріалами поводитись обережно.

5.Під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим.

6.Не крутити без потреби ручки й важелі верстатів і верстаків, без дозволу учителя не вмикати електричні прилади й устаткування.

7.Не складати на робочому місці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали.

8.Роботу можна виконувати тільки справними інструментами.

Тема-Повторення правил безпеки під час ручих робіт.

Кожен учень повинен знати й дотримуватися  правил безпечної праці в шкільній майстерні, правил пожежної безпеки,  санітарно-гігієнічних вимог.

1.Учні повинні:

• своєчасно приходити на заняття в спецодязі і з дозволу вчителя або чергового по шкільній майстерні зайняти своє робоче місце, перехід учнів на інше робоче місце без дозволу вчителя забороняється;

• на початку уроку, коли заходить учитель, встати і привітати його, після чого з дозволу  учителя сісти на своє закріплене робоче місце, якщо необхідно звернутися до вчителя – підняти руку;

• виходити зі шкільної майстерні можна тільки після дзвінка й дозволу вчителя;

• бути охайно одягненим, доброзичливим до товаришів і обслуговуючого персоналу, дисциплінованим, чітко виконувати всі вказівки й завдання вчителя;

• використовувати навчальний час для виконання завдання й не займатися зайвими справами, розмовами, своєчасно й високоякісно виконувати доручену роботу;

• коли учитель звертається до всіх учнів припинити роботу й уважно вислухати зауваження, інструктаж;

• економно використовувати електричну енергію, матеріали;

• під час перерви всі учні виходять із майстерні (крім чергових).

2. Щоб запобігти травмуванню і виникненню небезпечних ситуацій, дотримуйтесь таких вимог:

• працюйте на справному устаткуванні;

• використовуйте справний, добре налагоджений інструмент;

• виявивши  несправність, повідомте вчителя;

• використовуйте інструмент за призначенням, бо  можна не тільки зіпсувати його, а й отримати травму;

• не перевіряйте ріжучу кромку інструмента руками. Для цього слід використовувати тренувальні заготовки;

• передавайте ріжучий та колючий інструмент ручкою вперед;

• не кладіть інструмент ріжучою кромкою догори і до себе;

• не відволікайтесь під час роботи і не відволікайте інших;

• користуйтеся правильними прийомами роботи;

• не користуйтеся відкритим вогнем;

• без дозволу вчителя не включати токарні верстати;

• дотримуйтесь вимог особистої гігієни.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

2.1. Правильно одягніть спецодяг (застебніть його на всі ґудзики, сховайте волосся під головний убір).

2.2. Ретельно підготуйте своє робоче місце до безпечної роботи.

2.3. Уважно вислухайте вчителя і отримайте завдання на урок.

2.4. Підготуйте до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись в їх справності.

2.5. Забороняється розпочинати роботу без дозволу вчителя;

2.6. Не приводити  в дію верстати без дозволу вчителя.

3. Вимоги безпеки під час виконання робіт.

3.1. Під час практичної роботи виконуйте тільки ті види робіт, які доручив вчитель.

3.2. Використовуйте робочий час тільки для виконання завдання, не займайтесь сторонніми справами та розмовами, не ходіть без справи по майстерні і не заважайте іншим.

3.3. Утримуйте в чистоті робоче місце.

3.4. Дбайливо ставтесь до устаткування, верстаків, інструментів.

3.5. Інструменти загального користування брати з дозволу вчителя і водночас після користування повернути їх.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

4.1. Упорядкуйте робоче місце, приберіть деталі, матеріал, сміття, відходи.

4.2. Приведіть у справний стан інструменти (зніміть заусениці, очистіть напилки від стружки).

4.3. Старанно приберіть робоче місце (стружку не здувайте і не змахуйте руками).

4.4. Покладіть інструменти в порядок, встановлений вчителем.

4.5. Очистіть від бруду  верстати;

4.6. Приведіть себе до порядку і залиште майстерню з дозволу вчителя.

4.7. Після  того, як  учні вийшли з майстерні,  чергові розпочинають прибирання приміщення.

4.8.  Чергові повідомляють учителя про всі помічені несправності.

5. Вимоги безпеки у надзвичайних ситуаціях.

5.1. Негайно вимкнути верстат при виявленні несправності;

5.2. Негайно повідомте вчителя:

• при виявленні несправностей під час роботи;

• у випадку пожежі;

• при ознаках нездужання або захворювання;

• у випадку отримання травми чи ушкодження.

 Тема-Стібки і шви ручної та машинної обробки.

Для того, щоб пошити будь-який одяг необхідно освоїти шви, строчки, стібки. Адже без цього неможливо навіть з'єднати деталі крою і обробити краї виробу. Стібки являють собою переплетення ниток, які отримуються в результаті проколів матеріалу голкою в двох точках, на порівняно малій відстані. Якщо стібки повторюються, то це вже називається рядком. А ширина між 2-ма рядками стібків називається шириною рядка.

Шви і строчки можуть мати різне призначення і всього їх налічується понад 25 видів. В цілому їх можна поділити на дві групи — це машинні, ручні рядки, стібки. Далі докладніше вивчимо ручні шви.

Ручні шви і строчки: види, схеми

Ручні строчки, шви для зручності можна розділити на види за характеристикою стібків і по їх призначенню. Стібки виконують за різними схемами, вони бувають косі, петлеподібні, прямі, петельні, крестоподобные. За призначенням їх можна поділити на такі види:

• Выметочные

• Підшивочні

• Сметочные

• Оздоблювальні.

Ручні шви

Шви, які виконують вручну, відрізняються від машинних, а працювати без обладнання значно довше. Але що робити, коли, наприклад, треба завтра на вечірку, а плаття ще не готове і машинки в будинку немає. Наряд можна пошити і вручну, головне, вивчити технологію ручного рядки. І повірте, це зовсім не складно.

Подивіться зображення вище, на цих фото показано, як виконувати різні техніки швів. На першій картинці є схема простого прямого стібка. На другий обметочний, ще таким способом можна зшивати дві деталі крою. Також там є сметочный, хрестоподібний, петельний.

Далі розглянемо детальніше, які бувають шви.

Прямі шви — використовують найчастіше для намітки вироби, а також таким швом зшивають дві чи кілька деталей крою. Завдяки цьому простому шву деталі виробу не зрушаться нікуди і їх потім буде зручніше строчити на машинці. Виконується він просто, достатньо проколювати голкою тканину або тканини і просувати нитка туди-сюди по прямій лінії.

Сметочные шви — призначені для обметуванням різних деталей крою. Для виконання його ці деталі складають лицьовим боком один до одного, а потім починають їх зшивати звичайним прямим швом, бажано, щоб довжина стібка була не більше 1,25-1,6 сантиметрів.

Стібки постійного призначення для з'єднання деталей, обробки виробів, пришивання фурнітури

Існують ручні шви, якими виконують з'єднання частин крою вироби. Головне правило — це те, що вони повинні бути акуратними і не кидатися в очі, коли річ вже готова, ще вони повинні міцно з'єднувати деталі виробу. Дивіться нижче на зображенні приклади таких стібок.

Крім того, якщо тканина має розсипчасту структуру, то для її обробки ще треба використовувати і стібки у вигляді хрестиків, петель (косі шви) і т. п. Так, наприклад, обробку петель на речі слід робити щільними маленькими стібками через край вирізів у вигляді петельних швів.

З'єднувальні шви

Шов назад голку. Якщо ви хочете міцно і красиво з'єднати дві деталі, то можете застосувати цю ручну сходинку. Виконати її досить просто і шов виходить такий же міцний і красивий, як на швейній машинці. Для його виконання знадобиться наступне:

1. Візьміть дві частини виробу і накладіть один на одного лицьовою частиною тканини до лиця. Акуратно з'єднайте деталі крою і бажано з'єднайте їх шпильками для шиття, щоб частині зафіксувалися і не зісковзували в самий невідповідний момент.

2. Візьміть голку з ниткою. На нитки зав'яжіть вузлик, зробіть прокол на тканини і витягніть нитку.

3. Потім, відступивши приблизно від точки виходу нитки три міліметри назад і зробіть наскрізний прокол тканин так, щоб вийшло, що нитка з вузликом опинилася посередині шва.

4. Далі зробіть ще один стібок назад так, щоб остання точка проколу тканин виявилася посередині чергового стібка.

5. Так продовжуйте до тих пір, поки не з'єднайте рядком всі деталі крою.

Тема- Повторення правил безпечної роботи під час роботи на швейній машині з праскою.

Техніка безпеки при виконанні машинних робіт

    Працюючи на швейній машині необхідно строго дотримуватися безпечних умов праці.
  1. При невмілому і неуважному ставленні до роботи, на зшивних і спеціальних машинах сам працюючий та ті хто знаходяться поруч можуть зазнати небезпеки (проколи пальців рук машинною голкою, поранення очей осколками голок та ґудзиків ).
  2. Приступити до роботи на зшивних і спеціальних швейних машинах можна тільки після проведення первинного інструктажу на робочому місці.
    3. Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.
  4. При виконанні робіт на спеціальній крає обметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.
    5. Щоб уникнути травм, роботу на швейній машині потрібно починати плавним натисканням на педаль.
  6. Щоб волосся не потрапило до машини та запобігти удару ниткопритягувача, не варто нахилятися дуже низько до машини.
    7. Нитки та клаптики, що випадково потрапили до привідного механізму, діставати тільки при вимкненому двигуні.
    8. Не гальмувати рукою махове колесо машини, щоб уникнути травмування рук.
    9. Не доторкатися до голки, не відкривати і не знімати детальні й запобіжні пристосування на ходу машини.
  10. Спрацьовані та зламані голки не кидати на підлогу, а складати у відведене для цього місце.
  11. При роботі не відволікатися самому і не відвертати увагу інших.
  12. Утримувати в чистоті та порядку робоче місце.
  13. Перед тим, як залишити своє робоче місце, необхідно вимкнути машину.
  14. Неправильне розташування рук під час роботи на швейній машині може призвести до проколювання пальців голкою і травмування рук рухомими частинами машини.

   Забороняється:
  - працювати без гумового килимка на металевій педалі промислового стола машини;
  - класти ножиці та інші предмети біля рухомих частин машини
  - працювати без взуття;
  - змащувати, чистити машину, а також надівати пас на шків не вимкнувши двигун;
  - починати роботу з опущеною лапкою, якщо під неї не підкладена тканина;
  - нахилятися під промисловий стіл не вимкнувши електродвигун;
  - залишати включеним електродвигун під час перерв.
  16. При роботі на ґудзиковій машині необхідно користуватися захисним екраном.
  17. Не працювати без взуття, щоб уникнути травмування ніг.
  18. Стежити за чистотою свого робочого місця, не розкидати нитки, булавки, бобіни й інші предмети, зберігати їх у призначеному для цього місці.
  19. Після закінчення роботи прибрати робоче місце.
  20. Якщо ви отримали травму, зверніться до медпункту, попередьте адміністрацію.

Тема- Волокна рослинного походження. Бавовна.Одержання і властивості бавовняних тканин.

Бавовна — натуральне волокно, яке отримують з по­верхні насіння рослини бавовник.

Батьківщиною бавовнику є Індія, звідки він був завезе­ний до Єгипту, Китаю, Японії, країн Середньої Азії, Спо­лучених Штатів та інших країнах світу. Вирощують ба­вовник у країнах з теплим кліматом, де річна середня тем­пература сягає близько 20—30 °С. Після цвітіння та утворення зав'язі на бавовнику дозріва­ють плоди у вигляді коробочок з насінням усередині. На­сіння за формою нагадує кедрові горішки, які з усіх боків вкриті волокнами бавовни. В міру дозрівання коробочки зростає пружність волокон, збільшується їх об'єм і коробочка розтріскується. Волокна разом з насінням утворю­ють жмутик ватки, який  збирають з однолітньої рос­лини бавовник.

 Коробочки дозріва­ють у три періоди: першими збирають ті, що знаходяться на нижніх, потім — на середніх і далі — на верхніх гілках бавовнику. Зазвичай  проводять триразове механізоване або ручне збирання бавовни. Насіння бавовнику разом із волокнами називають бавовною-сирцем. Бавовна - сирець під­лягає первинній обробці з метою отримання бавовни - волокна та побічних продуктів — пуху (стрічки) та насіння. Первинну обробку бавовни проводять на бавовноочисних заводах. Сирець спочатку очищують з метою відокремлення сторонніх домішок (піску, стулок, коробочок, листя, стебел бавовнику та ін.), після чого він надходить на спеціаль­ні (пилкові або валкові) машини для відокремлення воло­кон від насіння. Отриманий продукт називають волокном  бавовни. Далі бавовну пресують у паки вагою 180—250 кг, які транспортують для подальшої переробки на текстильні комбінати.

 2.Елементарне волокно бавовни — це окрема рослинна клітина, витягнута вздовж: один кінець волокна гострий, закритий,  а  інший  — рваний. Така будова елементарного волокна бавовни зумовлена тим, що воно виростає на на­сінні, від якого волокно відривають – в результаті один кінець волокна щіль­но закритий, являє собою природне конічне закін­чення, інший кінець, що ріс з насіння, обірваний з відкритим каналом (рис.1).

Волокно бавовни у поздовжньому вигляді являє собою трубочку, сплющеність та скрученість якої відріз­няється залежно від ступеня зрілості волокна. Бавовняне волокно скручене навколо поздовжньої осі. Поперечний переріз волокон має форму боба, в середині волокна проходить ка­нал, ширина якого залежить від ступеня зрілості волокна. Залежно від ступеня зрілості вигляд волокон відріз­няється.

Тема- Використання бавовняних тканин Будова тканини: основа уток. Лицьоіий та виворітний бік тканини. Виготовлення килимка із паперових стрічок. (полотняне переплетення).

Бавовна є одним з найпопулярніших матеріалів в світі. Він існує на кожному континенті, і кожен народ їм користується. Має він багатовікову історію, досі залишається популярним завдяки своїм унікальним властивостям і зручним для людини характеристикам.

М’яка тканина здатна задовольнити потреби різних людей, вона має ряд корисних характеристик: від довжини волокна залежить щільність і міцність. Бавовна — натуральна тканина, яку отримують із спеціального рослини — бавовнику, використовуючи його плоди. Зробити з прядильного рослини нитка — завдання не з легких, вона з давніх часів супроводжувалася особливими традиціями і обрядами.

Як з’явився бавовна

Якщо вірити археологам, то ця тканина вже існує дванадцять тисячоліть. Важко визначити, хто ж став першим в вирощуванні цієї культури. Але в різні часи він був популярний в Індії, Китаї, Мексиці, Стародавньому Єгипті і на території сучасного Пакистану. А в Вавилоні його називали «білим золотом» і цінували належно.

Але при цьому батьківщиною бавовни вважається Індія, бо саме там починається вирощування і виробнича індустрія для виготовлення тканин. Перші письмові джерела вказують саме на це, навіть в хвалебних піснях іноді звучали слова про цей матеріал. Міфологія цього народу підтверджує, що віруючі індійці були свято переконані — подушки з бавовни призначені тільки для богів.

властивості тканини

Що ж входить в перелік властивостей бавовни, і чому він став улюбленцем більшості? Це короткі волокна, які закручуються навколо осі, вони трохи пушаться. Бавовна — міцний матеріал: він відрізняється стійкістю до хімічного впливу і здатністю не руйнуватися при постійному попаданні сонячних променів або води.

Позитивні якості бавовняних тканин, які сподобаються будь-якій господині:

• витримують температуру до 130 градусів за Цельсієм;

• пропускають повітря, що робить їх ідеальними для спекотної погоди;

• м’які і легкі;

• не електризується;

• не викликають алергічних реакцій;

• не піддаються швидкому стирання, що підвищує їх термін експлуатації;

• легко фарбуються — плюс для виробничої роботи і одягу, яка виготовляється вручну.

Плями легко виводити органічними розчинниками (спирт або оцет), які не зашкодять бавовняному полотну. Переплетення ниток спеціально зроблено так, що тканина зберігає тепло, хоча візуально в це важко повірити. При намоканні матеріал не рветься, як багато інших тканин, а стає навіть міцніше, ніж раніше.

Вчені дослідним шляхом визначили, що зіпсуватися під впливів сонця тканина може тільки після 1 тисячі годин безперервного перебування під променями сонця. Тому можете не хвилюватися про цей аспект в зберіганні речей.

Однак не обійдеться тут і без видимих ​​недоліків. До них ми віднесемо такі властивості тканини:

• швидко і легко мнеться, що характерно для всіх видів натуральних тканин;

• може з часом деформуватися і сідати;

• після тривалого користування на яскравому світлі з’являється легкий жовтий відтінок.

Бавовна повільно сохне, тому що у нього високий показник гігроскопічності. Це означає, що сам вбирає близько 20% вологи від своєї ваги.

Іноді для досягнення певного ефекту додають в цю тканину і інші домішки: лайкру або поліестер. Так можна домогтися і появи ворсу, і зробити матеріал повністю гладким. Використовують цю тканину всюди: вона придатна для постільної білизни, одягу, портьєр, плащів і пальто, навіть меблі часто оббивають цим матеріалом.

опис тканини

Історично в український мові назва «бавовняна тканина» виникло внаслідок того, що в XIX столітті в України ця тканина називалася «хлопчатая папір». Поступово ця назва трансформувалась в термін «бавовняна тканина».

Бавовняне волокно відноситься до природних волокнам рослинного походження. Хімічна формула бавовни виглядає наступним образів (С6H10O5) n. Волокно являє собою рослинну клітину, що розвивається з шкірки насіння. Товщина волокна — 15-25 мкм. Довжина може бути різною: від 5 до 60 мм. Залежно від довжини волокна розрізняють коротковолокністий, средневолокністий і довговолокнистих бавовна. Волокно бавовнику — порожниста трубочка, кілька разів завита навколо своєї осі. Порожнисте будову цього волокна є причиною поганої теплопровідності бавовняної тканини. Хімічний склад бавовни: 95% целюлоза, 5% мінеральні домішки.

властивості

За своїми властивостями бавовна володіє наступними характеристиками:

• Висока гігроскопічність. Він дуже добре вбирає вологу. Волокна при цьому можуть збільшуватися до 40% в обсязі.

• Відрізняється високою механічною міцністю. Серед інших матеріалів тільки льон перевершує бавовна.

• На відміну від інших тканин, при намоканні в воді його міцність збільшується приблизно на 15%.

• Легко витримує підвищення температури до 130-140 градусів.

• Він чутливий до сонячного світла. Під впливом ультрафіолету міцність бавовняних волокон зменшується.

• Термопластичних. Після нагрівання зберігає форму — тобто все бавовняні тканини дуже добре гладяться.

• За рахунок полого будови волокна має яскраво вираженими теплозахисними характеристиками.

• Володіє сильною стираністю і сминаемостью. Стираність може бути значно зменшена за рахунок додавання синтетичних волокон.

• Як і інші натуральні матеріали, чутливий до діяльності мікроорганізмів. Іншими словами, холопок може гнити.

• Після намокання дає усадку і досить повільно сохне.

Як роблять бавовна?

Процес отримання бавовняних волокон відбувається за все в кілька етапів. Потрібні для цього, в першу чергу, стиглі коробочки рослини бавовнику. Далі один за іншим йдуть такі етапи:

• Традиційно насіння збираються вручну, але на великих плантаціях використовують спеціальні машини для обробки.

• На складах його вимірюють і розміщують на певних місцях.

• Відправляють їх на спеціальні заводи, де відбувається обробка: зерна відокремлюють від волокон і сортують за допомогою джинів, Лінтера та інших автоматичних механізмів.

• Після волокна пресуються і відправляються знову на склад.

• Там вже роблять безперервну нитку або пряжу.

Наступний рівень по перетворенню цієї пряжі в повноцінну тканину стає обов’язком ткацького виробництва. Там роблять з неї тканину, переплітаючи нитки між собою. Далі вже з матеріалу готують справжній виріб або продають в такому вигляді.

Переплітають часто нитки і з іншими матеріалами штучного походження, щоб надати їм і інші властивості. Наприклад, зробити міцніше або зменшити мнущесть. Різні техніки переплетення ниток роблять тканину візерунчастої, додають їй більше цікавих форм.

Більша частина бавовняних тканин виробляється із додаванням хімічних волокон — віскози, сиблону, лавсану. Віскозні волокна забезпечують бавовняним тканинам м'якість, шовковистість, підвищену драпірувальність, високі гігієнічні властивості. 

Купуючи тканину для шиття якого-небудь виробу, перш ніж приступити до розкрою, дуже важливо точно визначити виворітну і лицьову сторону полотна. Однак не завжди це виходить досить просто. Полотно може виглядати абсолютно однаково з усіх сторін, а помітити недоліки в його зовнішньому вигляді і зрозуміти, що ви почали шити з вивороту, можна вже тільки коли виріб буде готове.

Як визначити «обличчя» тканини?

На текстильних фабриках існує тенденція випускати двосторонні тканини, які абсолютно нічим не відрізняються з обох сторін. Їх прийнято називати двухлицевыми. Це досить зручно, адже тоді потреба визначати виворіт перед пошиттям вироби відпадає. Але це швидше виняток, ніж правило. Якщо обраний вами матеріал не належить до такого типу, то потрібно запам'ятати сім простих базових правил, які підкажуть вам, де знаходиться виворітний бік тканини:

Придивитися до тканини і приблизно обчислити для себе її лицьову частину можна ще під час покупки. Уважно розгляньте рулон і те, як скатано вибране вами полотно. Більшість тканин, наприклад, шовкові і шерстяні, закочують лицьовою стороною всередину, щоб уберегти обличчя від пошкоджень, вицвітання, появи непотрібних дефектів. Полотна з бавовни, навпаки, скачують виворотом усередину.

Купивши тканина з нанесеним малюнком, питання про визначення вивороту відпаде практично відразу. Розклавши її таким чином, щоб було видно виворіт і обличчя, ви помітите, що принт на такому полотні буде набагато яскравіше і чіткіше з боку особи. Якщо ви все ще не впевнені, поторкайте тканина на дотик. На лицьовій стороні вона буде гладкою, з рівним ворсом і легким відблиском. На виворітній — злегка ворсистою і тусклуватою.

За таким же принципом можна визначити деякі тканини, на які візерунки і малюнки наносяться шляхом проколювання полотна з вивороту на лице: з лицьового боку, провівши по выбитому малюнку, ви можете відчути легкі нерівності, опуклості.

У сумішевих тканинах виворітна сторона виглядає менш охайною і при детальному розгляді можна помітити, що на ній набагато більше шорсткостей, ледь помітних вузликів, нерівних переплетень, потовщених ниток та інших ткацьких дефектів. На лицьовій стороні матеріал лисніє глянцем, блиском, видно виключно дорогі нитки і акуратне переплетення.

В сатинових і атласних тканинах за рахунок особливого переплетення з лицьового боку вони характерно блискучі, гладкі, дуже м'які і приємні на дотик. З виворітного боку виріб трохи шорстке, з проступаючої ворсистість, матове, а колір полотна навіть без нанесеного на нього малюнка набагато більш тьмяне.За кромці тканини і по проколів на ній також можна з легкістю визначити лицьову сторону матеріалу.  При виробництві її проколюють шпильками з вивороту назовні, при цьому на готовому полотні залишаються характерні відмітини.  Так що особу можна визначити по дірочках, які будуть опуклими з одного боку, а з вивороту - увігнутими.  На кромці можна побачити кольорові нитки, які відсутні з вивороту.

 Також важливо придивитися до наявності вишивки на кромці.  У таких місцях виробник наносить назва фірми, тканини або ж список матеріалів, які входять до складу полотна.  Така вишивка видно виключно з лицьового боку полотна.

 Визначити виворітну сторону не важко, потрібно просто придивитися до деталей.  У деяких випадках, якщо ви маєте справу з однотонними тканинами без принтів, це грає не таку вже й велику роль.  За лицьову сторону можна взяти ту, яка вам здається найбільш якісною.  Надалі важливо не плутатися тільки при виготовленні деталей вироби. 

Практичне завдання внизу на відео.

Тема- Практична робота "Визначення лицьового і виворітного боку, основи і утоку.

Купуючи тканину для шиття якого-небудь виробу, перш ніж приступити до розкрою, дуже важливо точно визначити виворітну і лицьову сторону полотна. Однак не завжди це виходить досить просто. Полотно може виглядати абсолютно однаково з усіх сторін, а помітити недоліки в його зовнішньому вигляді і зрозуміти, що ви почали шити з вивороту, можна вже тільки коли виріб буде готове.

Як визначити «обличчя» тканини?

На текстильних фабриках існує тенденція випускати двосторонні тканини, які абсолютно нічим не відрізняються з обох сторін. Їх прийнято називати двухлицевыми. Це досить зручно, адже тоді потреба визначати виворіт перед пошиттям вироби відпадає. Але це швидше виняток, ніж правило. Якщо обраний вами матеріал не належить до такого типу, то потрібно запам'ятати сім простих базових правил, які підкажуть вам, де знаходиться виворітний бік тканини:

Придивитися до тканини і приблизно обчислити для себе її лицьову частину можна ще під час покупки. Уважно розгляньте рулон і те, як скатано вибране вами полотно. Більшість тканин, наприклад, шовкові і шерстяні, закочують лицьовою стороною всередину, щоб уберегти обличчя від пошкоджень, вицвітання, появи непотрібних дефектів. Полотна з бавовни, навпаки, скачують виворотом усередину.

Купивши тканина з нанесеним малюнком, питання про визначення вивороту відпаде практично відразу. Розклавши її таким чином, щоб було видно виворіт і обличчя, ви помітите, що принт на такому полотні буде набагато яскравіше і чіткіше з боку особи. Якщо ви все ще не впевнені, поторкайте тканина на дотик. На лицьовій стороні вона буде гладкою, з рівним ворсом і легким відблиском. На виворітній — злегка ворсистою і тусклуватою.

За таким же принципом можна визначити деякі тканини, на які візерунки і малюнки наносяться шляхом проколювання полотна з вивороту на лице: з лицьового боку, провівши по выбитому малюнку, ви можете відчути легкі нерівності, опуклості.

У сумішевих тканинах виворітна сторона виглядає менш охайною і при детальному розгляді можна помітити, що на ній набагато більше шорсткостей, ледь помітних вузликів, нерівних переплетень, потовщених ниток та інших ткацьких дефектів. На лицьовій стороні матеріал лисніє глянцем, блиском, видно виключно дорогі нитки і акуратне переплетення.

В сатинових і атласних тканинах за рахунок особливого переплетення з лицьового боку вони характерно блискучі, гладкі, дуже м'які і приємні на дотик. З виворітного боку виріб трохи шорстке, з проступаючої ворсистість, матове, а колір полотна навіть без нанесеного на нього малюнка набагато більш тьмяне.За кромці тканини і по проколів на ній також можна з легкістю визначити лицьову сторону матеріалу.  При виробництві її проколюють шпильками з вивороту назовні, при цьому на готовому полотні залишаються характерні відмітини.  Так що особу можна визначити по дірочках, які будуть опуклими з одного боку, а з вивороту - увігнутими.  На кромці можна побачити кольорові нитки, які відсутні з вивороту.

 Також важливо придивитися до наявності вишивки на кромці.  У таких місцях виробник наносить назва фірми, тканини або ж список матеріалів, які входять до складу полотна.  Така вишивка видно виключно з лицьового боку полотна.

 Визначити виворітну сторону не важко, потрібно просто придивитися до деталей.  У деяких випадках, якщо ви маєте справу з однотонними тканинами без принтів, це грає не таку вже й велику роль.  За лицьову сторону можна взяти ту, яка вам здається найбільш якісною.  Надалі важливо не плутатися тільки при виготовленні деталей вироби.

    Тема - Машинознавство.  Ручний, ножний і електричний приводи. Машинна голка. Будова голки та її встановлення.

Сучасне життя стало неможливим без використання різноманітної техніки та машин. Верстати на фабриках та заводах, трактори та комбайни на колгоспних полях, автомобілі, тролейбуси, автобуси на вулицях та дорогах, літаки у повітрі, кораблі в морі — повсюди машини. Вони примножують сили людини, полегшують її працю, надають можливість перемагати простір та час. Машини допомагають підкорювати природу та вивчати навколишній світ.

Але машини не тільки працюють на заводах, в лабораторіях, на полях. Вони є в кожному домі, кожній нашій кімнаті, з ними зустрічається кожна людина — в школі, на роботі, відпочинку (мал. 229).

Машина — технічний об’єкт, який складається із взаємопов’язаних функціональних частин (деталей, вузлів, пристроїв, механізмів та ін.), що використовує енергію для виконання покладених на нього функцій. Традиційно під машиною розуміють технічну систему, яка виконує або допомагає у виконанні якогось виду роботи.

Проста машина — механізм, який змінює напрямок або значення сили без споживання енергії.

Одяг, який ми носимо, — це результат спільної роботи дизайнерів, виробників тканин і безпосередньо швачок. Дизайнери постійно створюють нові моделі одягу. А в цехах швейних фабрик, ательє виготовляють одяг за модними ескізами. І все це було б неможливо без високоякісного швейного обладнання.

Швейні машини чудово підходять як для побутового, так і промислового використання. Раніше шили тільки вручну, за допомогою голки . Такий спосіб пошиття виробів займав надто багато часу і сил, причому вручну було важко зробити ідеально рівні стібки.

Завдяки швейному обладнанню процес виробництва істотно прискорився і спростився.

Швейна машина (з англ. sewing machine) — технічний пристрій для виконання процесів з’єднання, скріплення або обробки деталей швейних виробів.

Швейні машини поділяють на універсальні та спеціальні. Машини, на яких можна пошити виріб від початку до кінця, належать до універсальних. Їх найчастіше використовують у побуті. Нині існують тисячі різновидів швейних машин, у тому числі спеціальні машини для шиття шкіри, фетрових капелюхів, ковдр тощо. Спеціальні машини сконструйовані так, що можна виконувати тільки одну певну операцію, а саме: зшивання зрізів, вшивання рукавів, обробку петель, пришивання ґудзиків та ін.

Швейна машина складається з головки та приводного механізму, що приводить її в рух.

Утворення стібків — основна операція роботи швейної машини. Переплетення ниток на основі човникового стібка відбувається наступним чином. Голка проколює тканину, проводить верхню нитку через неї й опускається в крайнє нижнє положення. Під час підняття голки з нитки утворюється петля, яку захоплює носик човника.

Захопивши петлю верхньої нитки, човник розширює її. Ниткопритягач, переміщуючись униз, подає нитку човнику. Петля верхньої нитки човником обводиться навколо шпульки.

Сучасні технології вже давно покладені в основу будови побутових приладів. Швейні машини, так само як і багато інших побутових пристроїв, бувають з комп’ютерним керуванням, із вбудованим мікропроцесором. Дані про типи можливих строчок зберігаються у вбудованій пам’яті й обмежуються тільки її об’ємом та фантазією розробників.

Конструкція кожної створеної моделі швейної машини з року в рік ускладнюється та удосконалюється. Вони стали більш швидкохідними й спеціалізованими.

У початківців швачок часто виникає питання «як вставити голку в швейну машинку». Дана операція проста і зрозуміла, проте навіть незначна помилка стане причиною пориву нитки, псування тканини.

Засвоївши пристрій аксесуара, і дотримуючись нескладні рекомендації, кожен буде знати, як поміняти голку в швейній машині.

Зовнішній вигляд  швейної голки

Швейні голки складаються з елементів:

• колби;

• основної частини (стержня);

• вушка;

• леза.

Колба - це потовщена верхня частина, з одного боку вона має плоский зріз (лиску). Колба безпосередньо закріплюється в голкотримач. На основній частині є жолобок по всій довжині. В процесі роботи, нитка повинна вільно поміщатися в жолобки. Це основний критерій при виборі номера голки.

Стрижень плавно переходить в вушко, в нього протягують нитку. Лезо – це робоча частина, завдяки йому, в тканини утворюється отвір.

Цей пристрій голки забезпечує прокол тканини, притування нитки для утворення петлі. Щоб процес шиття був легким, а стібок рівним, важливо правильно підбирати її розмір, стежити, щоб лезо було гострим, рівним.

Як замінити голку в швейній машинці

Як правило, інструкція, що входить в комплектацію, містить докладний посібник з встановлення та за вибором голки, але трапляється, що вона загублена.

Для тих, хто користується електромеханічними моделями швейних машин, а вони сьогодні представлені широким асортиментом компаніями Janomе, Singer, Brother і ін., важливо перед тим як поміняти голку в швейній машині, відключити пристрій від мережі живлення. Після цього, необхідно виконати наступне:

• підняти голкотримач в саме верхнє положення;

• руками або за допомогою викрутки відкрутити гвинт;

• вийняти стару голку, (якщо вона була встановлена);

• поставити на її місце нову;

• притримуючи, закрутити кріпильний гвинт.

При цьому важливо знати, яким боком вставляти голку в швейну машинку.

   Тема - Добір голок і шийок залежно від товщини тканини. Заправлення верхньої і нижньої ниток.

Тканини є одним із видів конструкційних матеріалів

і найпоширенішими з текстильних матеріалів. Вони мають певні властивості (геометричні, оптичні, механічні, гігієнічні, технологіч­ні), які залежать від волокнистого складу, структури, особливостей їхньої обробки.

У швейній справі розглядають зазвичай такі властивості тка­нин: геометричні, механічні, фізичні, оптичні, технологічні 

Під час підбору швейних ниток та голок слід звернути увагу на такі аспекти:

         - відповідність ниток виду та товщині тканин;

         - відповідність розміру ниток номеру голок.

         Тільки непрофесійний кравець шитиме брезентову тканину вишивальними нитками, а ніжну тканину газ – армованими нитками або класичними бавовняними нитками з довговолокнистої бавовни.

         Логіка проста: товста тканина – товста швейна нитка! А голки, що використовуються, повинні відповідати обраним ниткам.

Нюанси підбору голок та ниток

         На голці знаходиться спеціальний жолоб, у який заправлено нитку. Розрив швейної нитки можливий через її невідповідну ширину та тертя, це стосується навіть армованих ниток. Тобто, при обробці шви обов'язково розтягнуться, а нитки розійдуться убік.

         Також, пропуск стібків можливий через дуже тонку нитку, яка постійно обривається. Шов вийде слабким і нитки одразу розійдуться.

         Бажаєте зробити ідеальний рядок? Вірно підбирайте нитки для шиття відповідно до типу голок та виду майбутнього виробу.

         Залежно від нитки, виду тканини змінюється і сам тип голки: слід підбирати вірне вістря, розмір вушка під потреби кравця та виробу.

         Наприклад, трикотажні вироби, що дуже розтягуються, рекомендовано шити голками із закругленим вістрям, а вироби зі шкіри - голками із ріжучим вістрям для легкого проникнення крізь волокна.

Співвідношення розмірів швейних ниток та голок

         Існує кілька варіантів підбору ниток до номеру голок та типу тканини:

         - для бавовняних та шовкових тканин треба використовувати номери голок від 60-70. При цьому номер ниток з бавовни повинен бути від 60-120 для шовкових ниток номер 65-75;

         - для бавовняної напівтонкої тканини підходять номери голок з 75-90, номери ниток Sofia з бавовни 50-60, а номери шовкових ниток 65-75;

         - для роботи з бавовняною тканиною слід використовувати наступні номери голок: від 75 до 90, ниток з бавовни 50-60, а ось шовкові нитки краще не використовувати зовсім;

         - для лляного полотна слід підбирати наступні номери голок: 85-90, а номери ниток з бавовни: 40-60;

         - для шовкової та костюмної тканин найкраще підійдуть голки з номерами 85 та 90. У свою чергу, номери ниток з бавовни лише 50-60, а номери шовкових ниток з 65-75.

         - для роботи з костюмною тканиною ідеально підійде номер голки 100, номер ниток з бавовни 30, а шовкових ниток лише 18 та 33.

         - для брезенту, парусини, лляної тканини слід підбирати голки з номером 100 та 120. У свою чергу розмір ниток з бавовни повинен бути 20.

            Підбираючи швейні нитки, звертайтесь тільки до перевіреного постачальника ТД-Комерційний Центр. ТОВ, який має відмінну репутацію на ринку, а також статус офіційного представника товару. 

   Тема - Практична робота з використанням швейної машини. Техніка безпеки.

Вимоги безпеки перед початком роботи зі швейними машинами

2.1. Перед початком роботи необхідно надіти спецодяг, прибрати волосся під головний убір (косинку).
2.2. Переконатися, що робоче місце достатньо освітлене.
2.3. Перевірити надійність кріплення знімних частин швейної машини.
2.4. Стілець необхідно встановити навпроти голки швейної машини.
2.5. Слід перевірити наявність діелектричного килимка під педаллю швейної машини з електричним приводом.
2.6. Перед включенням швейної машини з електричним приводом необхідно переконатися у відсутності порушення ізоляції в приєднувальних електропроводах та справність електроапаратури.
2.7. Прибрати з робочого столу сторонні предмети, які не потрібні при виконанні навчального завдання.
2.8. Перед зʼєднанням деталей виробу на швейній машині, необхідно видалити шпильки з тканини.

 Вимоги безпеки під час роботи учнів на швейних машинах

3.1. Сидіти слід на всій поверхні стільця, злегка нахиляючись вперед, спина при цьому повинна бути пряма. Не нахиляти голову близько до рухомих частин швейної машини. Відстань від очей до виробу має становити 30 – 40 см.
3.2. Натискати на педаль ногою слід обережно, мʼяко, поступово збільшуючи швидкість роботи швейної машини.
3.3. Не захаращувати своє робоче місце.
3.4. Не тримайте пальці рук близько лапки, щоб уникнути проколу голкою.
3.5. Під час роботи учня за швейною машиною біля його робочого місця не дозволяється стояти, ходити, щоб уникнути випадкового поштовху.
3.6. Прокладаючи шов на тканині, її слід тримати двома руками з двох сторін від голки, щоб уникнути попадання пальців рук під голку.
3.7. Якщо сталася поломка швейної машини, учень припиняє роботу і повідомляє про пошкодження вчителю технології. Проводить заміну голки тільки вчитель при вимкненому двигуні машини.
3.8. Нитки, обрізки тканин, що випадково потрапили до приводного механізму машини, слід прибирати тільки при вимкненому електродвигуні машини.
3.9. Не слід торкатися руками до рухомих частин машини і голки, не відкривати та не знімати огородження та запобіжні пристрої на працюючій машині.

 Вимоги безпеки після закінчення роботи учнів на швейних машинах

4.1. Необхідно відключити швейну машину від електромережі після закінчення роботи, при проведенні профілактики швейної машини, а також при заміні механічних деталей або приладдя, використовуючи кнопку "Стоп".
4.2. При необхідності виконати чистку і змащування швейної машини.
4.3. Слід підкласти невеликий відрізок тканини під лапку швейної машини, опустити лапку та встановити голку в крайнє нижнє положення.
4.4. Розкласти всі робочі інструменти у спеціально відведені для їх зберігання місця, прибрати своє робоче місце та здати його вчителю обслуговуючої праці.
4.5. Зняти спецодяг, вимити руки з милом.
4.5. Доповісти керівнику робіт про всі недоліки, які мали місце під час роботи.

   Тема - Виконання строчок. Регулювання строчки для виконання зборок. Техніка безпеки.

 «Техніка безпеки при виконанні машинних робіт».

1. Працюючий на швейній машині повинен строго дотримуватись безпечних умов праці.

При невмілому і неуважному ставленні до роботи на зшивних і спеціальних машинах працюючий зазнає сам та ті, хто поруч, небезпеки (проколи пальців машинною голкою, попадання осколків ґудзиків і голок в очі).

2. Стати до роботи на зшивних спеціальних швейних машинах можна тільки після проведення первинного інструктажу на робочому місці.

3. Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.

4. Забороняється працювати без гумового килимка на металеві педалі.

5. При виконанні роботі на спеціальній краєобметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.

6. Щоб уникнути травм, роботу на швейній машині потрібно починати плавним натисканням на педаль.

7. Щоб волосся не потрапило до машини та запобігти удару ниткопритягувача, не варто нахилятися дуже низько до машини.

8. Нитки та клаптики, що випадково потрапили до привідного механізму, діставати тільки при вимкненому електродвигуні.

9. Не гальмувати рукою махове колесо машини, щоб уникнути травмування рук.

10. Не доторкатися до голки, не відривати і не знімати детальні й запобіжні пристосування на ходу машини.

11. Спрацьовані та зламані голки не кидати на підлогу, а складати у визначене місце.

12. При роботі не відволікатися самому і не відвертати увагу інших.

13. Утримувати в чистоті та порядку робоче місце.

14. Перед тим, як залишити своє робоче місце, необхідно вимкнути машину.

15. Неправильне розташування рук під час роботи на швейні машині може призвести до проколювання пальців голкою і травмування рук частинами машини, що рухаються.

16. Змащувати, чистити машину, міняти голку, надівати ремінь на шків машини, втягувати верхню нитки необхідно тільки при вимкненому електродвигуні, знявши ноги з педалі.

17. Забороняється класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що рухаються.

18. При роботі на ґудзиковій машині необхідно користуватися захисним екраном.

19. Не працювати без взуття, щоб уникнути травмування ніг

20. Стежити за чистотою свого робочого місця, не розкидати нитки, булавки, бобіни й інші предмети, зберігати їх у призначеному для цього місці.

21. Після закінчення роботи прибрати робоче місце.

22. Якщо Ви отримали травму, зверніться до медпункту, попередьте адміністрацію.

Машинні стібки

Сучасні швейні машини виконують безліч різноманітних стібків, інколи нелегко обрати найвдаліший. Розгляньмо найпоширеніші типи машинних стібків.

Пряма строчка - найважливіший вид машинного стібка, який виконують на будь-якій швейній машині. Прямою строчкою можна здійснювати всі швейні роботи, окрім обметування зрізів виробів.

За допомогою прямої строчки можна призборювати та припосаджувати деталі виробу. Для цього треба встановити на машинці найбільшу довжину стібка. Потім прокласти строчки з обох боків розміченої лінії шва, не закріплюючи кінці швів. Притримуючи нижню нитку, зсунути по ній тканину, створюючи зборки бажаної ширини. Кінці ниток можна закріпити вузликом або накрутити на вколоту шпильку. Зборки розподілити рівномірно.

Зигзагоподібний шов на машині можна регулювати по довжині (відстань між стібками) і по ширині. Головним чином його використовують для обробки зрізів припусків на шви.

Вузький стібок «зиґзаґ» нормальної довжини, еластичний і може застосовуватись для з'єднання тканин, що розтягуються (джерсі, трикотаж).

Еластичним швом пришивають еластичну стрічку і зшивають її кінці.

Потайним машинним швом за допомогою спеціальної лапки можна непомітно пришити низ виробу.

Для підшивки низу виробу із еластичних тканин можна застосувати еластичний потайний шов.

Трирядний шов «стрейч» не тільки еластичний, а й дуже міцний. Цим швом виконують шви, які мають бути особливо міцними, наприклад середній шов штанів. Однак будь обережною: оскільки шов трирядний, розпороти його дуже важко. Отже, цим швом можна користуватися лише тоді, коли ти впевнена, що виправлень більше не буде.

Швом «оверлок» одночасно виконують шов і крайову обробку трикотажних матеріалів.

6.10. Юзвак М. Б. Технології.

План-конспект заняття з технологій (адаптований для 7 класу)

Тема заняття: Розмічання виробу способом копіювання (соняшник) на фанеру за допомогою копіювального паперу  

Мета заняття:  

- Навчальна: Навчити учнів самостійно переносити контур соняшника на фанеру за допомогою копіювального паперу.  

- Розвивальна: Розвинути дрібну моторику, увагу, просторове мислення та навички роботи з простими інструментами.  

- Виховна: Сприяти розвитку акуратності, відповідальності та вміння працювати за інструкцією.  

- Адаптаційна: Забезпечити доступність завдання через спрощені інструкції, візуальні підказки та можливість виконання з підтримкою (наприклад, асистента або вчителя).  

Тип заняття: Практичне заняття для самостійної роботи.  

Місце в навчальній програмі: Відповідно до програми трудового навчання для 7 класу, розділ "Технологія обробки матеріалів" (розмічання виробів, робота з фанерою).  

Очікувані результати:  

Учні зможуть (самостійно або з мінімальною допомогою):  

- Перенести контур соняшника на фанеру за допомогою копіювального паперу.  

- Дотримуватися послідовності дій за інструкцією.  

- Підготувати розмічену фанеру для подальшого декорування.  

Матеріали та обладнання:  

- Шаблон соняшника (надрукований на папері, наданий учителем або намальований за зразком).  

- Лист фанери (20х20 см, гладкий, безпечний; якщо недоступний, можна замінити щільним картоном).  

- Копіювальний папір (темний, для чіткого перенесення; якщо недоступний, можна використовувати м’який олівець для зафарбовування зворотного боку шаблону).  

- Олівець або кулькова ручка для обведення.  

- Скотч або липка стрічка для фіксації шаблону та копіювального паперу.  

- Візуальні посібники: інструкція з покроковими малюнками (надрукована або надіслана в електронному вигляді), картинка соняшника, зразок готового виробу (фото).  

- Для адаптації: спрощений шаблон (лише коло та кілька пелюсток), великі зображення, тактильні матеріали (для учнів із порушеннями зору).  

- Додатково (опціонально): маркери або фарби для декорування контуру.  

Організаційна частина 

1. Підготовка: Учень ознайомлюється з інструкцією (надрукованою або надісланою вчителем).  

2. Мотивація: Переглянути картинку соняшника (надається вчителем). Учень може подумати або записати: "Що таке соняшник? Якого він кольору? Чи хочу зробити свій соняшник на фанері?"  

3. Пояснення мети: "Сьогодні ми перенесемо малюнок соняшника на фанеру за допомогою спеціального паперу. Це буде гарний виріб!"  

1. Теоретичне пояснення 

   - Учень читає або переглядає інструкцію: "Кладемо копіювальний папір на фанеру, зверху шаблон із соняшником, обводимо олівцем, і малюнок з’явиться на фанері."  

   - Якщо є доступ до відео, переглянути короткий ролик від вчителя (або фото зразка).  

   - Альтернатива: Учень дивиться покрокові малюнки в інструкції (наприклад, 1) фанера, 2) копіювальний папір, 3) шаблон, 4) обведення).  

   - Адаптація: Використовувати прості фрази, повторювати пояснення (за потреби звернутися до вчителя), показувати кожен крок наочно.  

2. Практична робота 

   - Крок 1: Підготувати робоче місце (стіл, освітлення). Взяти фанеру (або картон), копіювальний папір, шаблон соняшника, олівець.  

   - Крок 2: Покласти копіювальний папір темною стороною до фанери, закріпити скотчем. Зверху розмістити шаблон соняшника і також зафіксувати.  

     - Якщо копіювального паперу немає: зафарбувати зворотний бік шаблону м’яким олівцем (2B або м’якшим) і використовувати його для перенесення.  

   - Крок 3: Учень обводить контур соняшника, сильно натискаючи олівцем .  

   - Крок 4: Зняти шаблон і копіювальний папір, перевірити перенесений малюнок.  

   - Крок 5 (опціонально): Підкреслити контур маркером або додати прості деталі (наприклад, центр соняшника). Залишити виріб для подальшого декорування (фарбами, олівцями).  

   - Адаптація:  

     - Якщо потрібна допомога, зв’язатися з учителем через месенджер для пояснень.  

     - Заохочувати себе: "Молодець, гарно обвів!"  

     - Для учнів із труднощами: Використовувати спрощений шаблон (лише коло та 4-5 пелюсток).  

3. Фізхвилинка

   - Прості рухи для розслаблення: "Підніми руки, як пелюстки соняшника. Повернися до уявного сонця!"  

Заключна частина  

1. Підсумок: Учень оцінює: "Що я зробив? Чи сподобалося переносити малюнок? Що вийшло?" Сфотографувати роботу для надсилання вчителю.  

2. Рефлексія: Учень ставить смайлик (😊, 😐) на інструкції або записує, чи сподобалося заняття.  

3. Оцінка: Учень хвалить себе за старанність: "Я старався, гарний соняшник!" Надіслати фото роботи вчителю (через месенджер або електронну пошту).  

4. Додаткове завдання (опціонально): Намалювати соняшник на папері або придумати, як прикрасити виріб (наприклад, розфарбувати).  

5. Прибирання: Учень прибирає робоче місце.  

Адаптації для учнів 7 класу:  

- Відповідність програмі: Заняття відповідає програмі трудового навчання для 7 класу, з акцентом на самостійну роботу та розвиток практичних навичок.  

- Спрощені інструкції: Надрукована або електронна інструкція з покроковими малюнками та короткими фразами. Наприклад: "1. Поклади папір. 2. Обведи малюнок."  

- Індивідуальний підхід: Для учнів із труднощами – спрощений шаблон (менше деталей). За потреби зв’язатися з учителем для консультації (онлайн або телефоном).  

- Безпека: Використовувати гладку фанеру або картон без гострих країв. Перевірити, чи копіювальний папір безпечний.  

- Мотивація: Учень хвалить себе за кожен крок, може використовувати наклейки чи інші улюблені заохочення.  

- Гнучкість: Якщо учень втомлюється, зробити паузу або скоротити завдання (перенести лише частину малюнка).  

7.10. Юзвак М. Б. Технології

План-конспект заняття з технологій (адаптований для 7 класу)

Тема заняття: Шліфування та обпилювання крайок виробу (соняшник) на фанері ручним лобзиком 

Мета заняття:  

- Навчальна: Ознайомити учнів з технікою шліфування та обпилювання крайок фанерного виробу у формі соняшника за допомогою ручного лобзика.  

- Розвивальна: Розвинути навички роботи з ручним лобзиком і наждачним папером, координацію рухів, увагу до деталей.  

- Виховна: Формувати акуратність, відповідальність і дотримання техніки безпеки під час роботи.  

- Адаптаційна: Забезпечити доступність завдання через чіткі інструкції, наочні приклади та підтримку вчителя/асистента.  

Тип заняття: Практичний урок із демонстрацією.  

Місце в навчальній програмі: Відповідно до програми трудового навчання для 7 класу, розділ "Технологія обробки матеріалів" (обробка фанери, шліфування та обпилювання).  

Очікувані результати:  

Учні зможуть:  

- Виконати обпилювання крайок фанерного виробу (соняшника) ручним лобзиком і шліфування наждачним папером.  

- Дотримуватися техніки безпеки під час роботи з інструментами.  

- Підготувати виріб із гладкими краями для подальшого декорування.  

Матеріали та обладнання:  

- Заготовки з фанери у формі соняшника (20х20 см, попередньо розмічені, без гострих країв).  

- Ручний лобзик (з дрібнозубчастим полотном, безпечний для учнів).  

- Наждачний папір (зернистість 120–180 для грубого шліфування, 240–320 для фінішного).  

- Робочі рукавички та захисні окуляри (для безпеки).  

- Лещата або струбцина для фіксації фанери (за наявності).  

- Візуальні посібники: інструкція з покроковими малюнками, зразок відшліфованого виробу, фото соняшника.  

- Для адаптації: спрощені заготовки (з меншою кількістю деталей), інструкції великим шрифтом (Arial 14-16), тактильні зразки для учнів із порушеннями зору.  

- Додатково (опціонально): маркери для позначення оброблених ділянок.  

Вступна частина 

1. Організація: Перевірка готовності учнів, наявності матеріалів, налаштування на заняття.  

2. Актуалізація: Показати зразок фанерного соняшника (грубий і оброблений). Запитати: "Як виглядає гладкий край? Чи хочете зробити такий самий?"  

3. Пояснення мети: "Сьогодні ми навчимося обпилювати краї соняшника ручним лобзиком і шліфувати їх, щоб вони стали гладкими."  

Основна частина 

1. Демонстрація та пояснення

   - Вчитель пояснює: "Обпилювання ручним лобзиком – це виправлення форми країв. Шліфування – це згладжування наждачним папером."  

   - Показати техніку:  

     - Обпилювання: закріпити фанеру (в лещатах або тримати міцно), тримати лобзик двома руками, пиляти плавними рухами вздовж краю, не натискаючи сильно.  

     - Шліфування: терти наждачним папером уздовж краю до гладкості, перевіряти пальцем (у рукавичках).  

   - Техніка безпеки: надягати рукавички та окуляри, не торкатися полотна лобзика, тримати інструмент міцно, працювати обережно.  

   - Адаптація: Використовувати короткі фрази, демонструвати кожен рух, повторити інструкції, показати на зразку.  

2. Практична діяльність   

   - Крок 1: Учень бере заготовку соняшника, надягає рукавички та окуляри, перевіряє краї на нерівності.  

   - Крок 2: Закріплює фанеру (в лещатах або тримає міцно) і обпилює грубі краї ручним лобзиком.  

   - Крок 3: Шліфує краї наждачним папером (спочатку грубим, потім фінішним) до гладкості.  

   - Крок 4: Перевіряє результат, проводячи пальцем по краю (у рукавичках).  

   - Адаптація:  

     - Для учнів із труднощами: обробити лише частину краю (наприклад, 2-3 пелюстки).  

     - Хвалити: "Молодець, край стає гладким!"  

3. Руханка  

   - Вправи для розслаблення: "Підніміть руки, як пелюстки соняшника. Потрясіть кистями!"  

Заключна частина  

1. Підведення підсумків: Учні показують оброблені заготовки. Запитання: "Що ви зробили? Чи гладкі краї?"  

2. Рефлексія: Учні малюють смайлик (😊, 😐) на інструкції або кажуть, чи сподобалося заняття.  

3. Оцінка: Вчитель хвалить: "Ти старався, соняшник вийшов гарним!" Надіслати фото роботи (за потреби).  

4. Завдання (опціонально): Подумати, як декорувати виріб (розфарбувати, додати візерунки).  

5. Прибирання: Учні складають інструменти, прибирають робоче місце.  

Адаптації для учнів 7 класу:  

- Відповідність програмі: Заняття відповідає програмі трудового навчання для 7 класу, акцент на обробці матеріалів.  

- Спрощені інструкції: Покрокові картки з малюнками та текстом ("1. Візьми лобзик. 2. Пилять край.").  

- Індивідуальний підхід: Для учнів із труднощами – спрощені заготовки, допомога вчителя/асистента.  

- Безпека: Гладка фанера, рукавички, окуляри, контроль за лобзиком.  

- Мотивація: Похвала за кожен етап, можливість використовувати наклейки.  

- Гнучкість: Паузи або скорочення завдання (обробити один край) для втомлених учнів.  

8.10 Юзвак М.Б.  Технології

Тема: Технологічний процес випилювання виробу (соняшник) ручним лобзиком  

Мета:  

- Навчити учнів випилювати виріб (соняшник) із фанери ручним лобзиком.  

- Розвинути навички роботи з інструментами, координацію та увагу.  

- Формувати акуратність і безпеку праці.  

- Забезпечити доступність через прості інструкції та підтримку.  

Тип заняття: Практичний з демонстрацією.  

Програма: Трудове навчання, 7 клас, розділ "Обробка матеріалів" (випилювання фанери).  

Очікувані результати:  

- Випиляти соняшник із фанери.  

- Дотримуватися безпеки.  

- Підготувати виріб до декорування.  

Матеріали:  

- Фанера (20х20 см, 3-4 мм, гладка).  

- Шаблон соняшника (надрукований/намальований).  

- Ручний лобзик (дрібнозубчасте полотно).  

- Лещата/струбцина.  

- Рукавички, захисні окуляри.  

- Наждачний папір (зернистість 240, опціонально).  

- Інструкція з малюнками, зразок виробу, фото соняшника.  

- Для адаптації: спрощені шаблони, інструкції (Arial 14-16), тактильні зразки.  

Вступ:  

1. Організація: Перевірка матеріалів, підготовка учнів.  

2. Мотивація: Показати зразок соняшника. Запитати: "Що це? Чи хочете зробити?"  

3. Мета: "Сьогодні випилюємо соняшник лобзиком, щоб вийшов гарний виріб."  

Основна частина:  

1. Пояснення та демонстрація:  

   - Випилювання: закріпити фанеру, пиляти лобзиком по контуру плавно.  

   - Безпека: рукавички, окуляри, міцно тримати інструмент.  

   - Показати: закріплення фанери, пиляння великих і дрібних ліній.  

   - Адаптація: прості фрази, повтор, демонстрація на зразку.  

2. Практика:  

   - Взяти розмічену фанеру, надягти рукавички/окуляри.  

   - Закріпити фанеру, випиляти контур, потім деталі (пелюстки).  

   - Перевірити виріб, за потреби шліфувати краї.  

   - Адаптація: спрощений шаблон (4-5 пелюсток), допомога вчителя, похвала.  

3. Руханка: "Підніміть руки, як пелюстки, потрясіть кистями!"  

Заключна частина:  

1. Підсумки: Показати вироби. Запитати: "Чи сподобалося пиляти?"  

2. Рефлексія: Смайлик (😊, 😐) або коментар про заняття.  

3. Оцінка: Похвала: "Гарний соняшник!" Фото роботи (за потреби).  

4. Завдання (опціонально): Подумати про декорування виробу.  

5. Прибирання: Скласти інструменти.  

Адаптації:  

- Програма: Відповідність трудовому навчанню, 7 клас.  

- Інструкції: Картки з малюнками ("1. Закріпи. 2. Пилять.").  

- Індивідуально: Спрощені шаблони, допомога вчителя.  

- Безпека: Гладка фанера, рукавички, окуляри.  

- Мотивація: Похвала, наклейки.  

- Гнучкість: Скоротити завдання або додати паузи.  

9.10. Юзвак М. Б. Технології

План-конспект заняття з технологій для 7 класу ( адаптований)

Тема: Випалювання візерунків на готовому фанерному виробі (соняшник)  

Мета:  

- Навчальна: Навчити учнів техніці випалювання візерунків на підготовленому фанерному виробі у формі соняшника.  

- Розвивальна: Розвинути точність рухів, творчий підхід і навички роботи з випалювачем.  

- Виховна: Сприяти акуратності, відповідальності та безпечній роботі.  

- Адаптаційна: Забезпечити доступність через прості інструкції, наочність і підтримку вчителя/асистента.  

Тип заняття: Творчо-практичний урок.  

Очікувані результати:  

- Нанести візерунок соняшника на випиляну фанерну заготовку за допомогою випалювача.  

- Дотримуватися техніки безпеки.  

- Створити виріб, готовий до декорування.  

Матеріали:  

- Випиляна фанерна заготовка соняшника (20х20 см, 3-4 мм, гладка).  

- Випалювач (електричний, з насадками для тонких/товстих ліній).  

- Шаблон візерунка (надрукований або намальований для перенесення).  

- Наждачний папір (зернистість 240, для легкого шліфування).  

- Рукавички, захисні окуляри.  

- Візуальні посібники: інструкція з малюнками, зразок випаленого соняшника, фото реального соняшника.  

- Для адаптації: спрощені візерунки (основні контури), інструкції (Arial 14-16), тактильні зразки.  

- Додатково: олівці для розмітки, фарби/маркери для декору (опціонально).  

Вступ:  

1. Підготовка: Перевірка наявності матеріалів, організація робочих місць.  

2. Мотивація: Показати випиляний і випалений зразок соняшника. Запитати: "Який візерунок бачите? Чи хочете зробити свій?"  

3. Мета: "Сьогодні ми прикрасимо соняшник, випалюючи візерунки на фанері."  

Основна частина:  

1. Пояснення та демонстрація:  

   - Випалювання: нанесення малюнка гарячим випалювачем по контурах.  

   - Техніка: тримати випалювач, як ручку, вести плавно, змінювати насадки для деталей.  

   - Безпека: надягати рукавички/окуляри, не торкатися жала, вимикати пристрій після роботи.  

   - Демонстрація: шліфування заготовки, перенесення візерунка, випалювання контуру та деталей (пелюстки, центр).  

   - Адаптація: прості фрази, показ рухів, повторення на зразку.  

2. Практика:  

   - Злегка відшліфувати заготовку наждачним папером.  

   - Перенести візерунок олівцем (або копіювальним папером).  

   - Випалювати: спочатку контур, потім пелюстки, додати творчі штрихи (візерунки в центрі).  

   - Перевірити результат, порівняти з шаблоном.  

   - Адаптація: спрощений візерунок (лише пелюстки), допомога вчителя, похвала: "Чудовий візерунок!"  

3. Творча пауза:  

   - Вправи: "Уявіть себе соняшником, потягніться до неба, розслабте плечі!"  

Заключна частина:  

1. Підсумки: Показати вироби. Запитати: "Що намалювали? Чи сподобалося випалювати?"  

2. Рефлексія: Смайлик (😊, 😐) або коментар про заняття.  

3. Оцінка: Похвала: "Твій соняшник унікальний!" Фото роботи (за потреби).  

4. Завдання (опціонально): Придумати ідею для розфарбовування виробу.  

5. Прибирання: Скласти інструменти, очистити місце.  

Адаптації:  

- Програма: Відповідність трудовому навчанню, 7 клас.  

- Інструкції: Картки ("1. Шліфуй. 2. Випалюй контур.").  

- Індивідуально: Прості візерунки, підтримка вчителя.  

- Безпека: Гладка фанера, рукавички, окуляри, контроль випалювача.  

- Мотивація: Похвала, наклейки.  

- Гнучкість: Скоротити візерунок або додати паузи.  

Примітки:  

- Інструкція: Arial 14-16, А4, з малюнками.  

- Зворотний зв’язок: Фото робіт через месенджер/пошту.  

- Альтернативи: Обмежитися контуром при складнощах.  

- Емоційна підтримка: Спростити завдання або відкласти.  

10.10. Юзвак М.Б. Технології.

План-конспект заняття з технологій для 7 класу ( адаптований )

Тема: Оздоблення фанерного виробу (соняшник) у ігровій формі  

Мета:  

- Навчальна: Навчити учнів технікам оздоблення готового фанерного виробу (соняшник) через гру.  

- Розвивальна: Розвинути творчість, дрібну моторику та вміння працювати з декоративними матеріалами.  

- Виховна: Сприяти акуратності, співпраці та радості від творчості.  

- Адаптаційна: Забезпечити доступність через прості інструкції та ігровий формат.  

Тип заняття: Ігровий творчий урок.  

Програма: Трудове навчання, 7 клас, розділ "Обробка матеріалів" (оздоблення виробів).  

Очікувані результати:  

- Оздобити фанерний соняшник декоративними елементами в ігровій формі.  

- Дотримуватися безпеки під час роботи.  

- Створити унікальний виріб для виставки.  

Матеріали:  

- Випиляна фанерна заготовка соняшника (20х20 см, 3-4 мм, гладка).  

- Фарби (акрилові або гуаш), пензлі, маркери.  

- Клей, блискітки, кольоровий папір, стрічки (для декору).  

- Наждачний папір (зернистість 240, опціонально).  

- Рукавички, серветки для безпеки та чистоти.  

- Візуальні посібники: інструкція з малюнками, зразок оздобленого соняшника, фото реального соняшника.  

- Для адаптації: спрощені шаблони для декору, інструкції (Arial 14-16), тактильні зразки.  

- Ігрові елементи: картки із завданнями, кубик, наклейки за успіхи.  

Вступ:  

1. Підготовка: Перевірка матеріалів, організація робочих місць у форматі "творчої майстерні".  

2. Мотивація (гра "Сонячний квест"): Показати зразок оздобленого соняшника. Запитати: "Як соняшник сяє на сонці? Чи хочете зробити свій яскравий соняшник?" Оголошення: "Сьогодні граємо в 'Сонячний квест', де кожен створить свій унікальний соняшник!"  

3. Мета: "Прикрасимо соняшник фарбами та декором, змагаючись у творчості!"  

Основна частина:  

1. Пояснення та демонстрація (гра "Майстер-крок"):  

   - Пояснення: "Оздоблення – це прикрашання виробу фарбами, блискітками чи папером."  

   - Показ технік: розфарбовування пелюсток (жовтий колір), додавання блискіток на центр, приклеювання стрічок чи паперових деталей.  

   - Безпека: використовувати рукавички, витирати фарбу серветками, не розливати клей.  

   - Гра: Кинути кубик, щоб визначити "крок" (наприклад, 1 – розфарбувати пелюстки, 2 – додати блискітки). Показати на зразку.  

   - Адаптація: короткі фрази, демонстрація, картки із завданнями ("Намалюй пелюстки").  

2. Практика (гра "Сонячний марафон"):  

   - Учні отримують картки із завданнями (наприклад, "Розфарбуй 3 пелюстки", "Додай блискітки в центр").  

   - Виконують завдання, кидаючи кубик для вибору наступного кроку (наприклад, 3 – приклеїти стрічку, 4 – намалювати візерунок).  

   - Опціонально: легке шліфування країв перед декоруванням.  

   - Похвала за зусилля: "Твій соняшник сяє!"  

   - Адаптація: спрощені завдання (лише розфарбувати), наклейки за успіхи.  

3. Ігрова перерва:  

   - Гра "Соняшник оживає": учні стають у коло, імітують ріст соняшника (руки вгору, повороти до "сонця").  

Заключна частина:  

1. Підсумки (гра "Виставка сонця"): Учні презентують вироби, розповідаючи, що додали. Запитання: "Який твій соняшник?"  

2. Рефлексія: Учні клеять смайлик (😊, 😐) або кажуть, що сподобалося.  

3. Оцінка: Похвала: "Твій соняшник найяскравіший!" Фото для "виставки".  

4. Завдання (опціонально): Додати один елемент декору вдома.  

5. Прибирання: Скласти матеріали, очистити місце.  

Адаптації:  

- Програма: Відповідність трудовому навчанню, 7 клас.  

- Інструкції: Картки ("1. Фарбуй. 2. Клей блискітки.").  

- Індивідуально: Прості завдання для декору.  

- Безпека: Рукавички, серветки, контроль за клеєм/фарбами.  

- Мотивація: Наклейки за кожен крок.  

- Гнучкість: Скоротити завдання або додати паузи.  

Примітки:  

- Інструкція: Arial 14-16, А4, з малюнками.  

- Зворотний зв’язок: Фото робіт через месенджер/пошту.  

- Альтернативи: Обмежитися одним видом декору.  

- Емоційна підтримка: Спростити завдання або відкласти.  

06.10.25р.    Вч Басанець В.Ф.     Тема уроку:     Випилювання лобзиком.     Для випилювання виробів з фанери необхідний такий набір інструментів і пристосувань: металевий лобзик, тонке шило з ручкою, невеликі напилки або надфілі, копіювальний папір (копірка), лінійка, олівець, спеціальна дощечка з струбциною, який ще називають столик для випилювання.

3. Будова лобзика. Пилочки, правила і прийоми їх  закріплення.

  1, 5 - затискачі; 2 - пилочка; 3 - рамка; 4 - ручка.

Металевий лобзик являє собою рамку, яка нагадує букву П, на вільних кінцях якої поміщені гвинтові затиски і  ручка. У затискачі вставляють пилочку. Обов'язкова умова гарної роботи лобзика - це натяг закріпленої пилочки, що досягається здавлюванням вільних кінців лобзика перед закріпленням.

 Порядок закріплення пилочки: спочатку її міцно закріплюють у нижній гвинтовий затиск біля ручки, причому зуби пилочки повинні бути нахилені також убік ручки. Перед закріпленням у другому (верхньому) затиску варто здавити вільні кінці лобзика і, вставивши інший кінець пилочки у верхній затиск, міцно закріпити його цим затиском. Гарний натяг пилочки забезпечує нормальну роботу лобзика, тобто точне проходження пилочки по сліду нанесеного на фанеру малюнка, що є обов'язковою умовою при виконанні випилювання, особливо дрібних орнаментів.

Рекомендується три способи стискання кінців лобзика. Перший - простим стисканням кисті руки. Якщо це важко, застосовують інший спосіб. Він полягає в тому, що рамку лобзика впирають в край столу верхньою планкою і злегка натискають грудьми на ручку. Рамка лобзика небагато зігнеться, і в такому положенні лобзика пилочку закріплюють у верхньому затиску. Після ослаблення натиску на рамку пилочка випрямиться і натягнеться. Третій - за допомогю спеціального приспособлення.

4. Переведення малюнку на фанеру чи на інший матеріал.

Розташовувати  малюнок на фанеру потрібно компактніше, щоб відходів було якнайменше. При копіюванні малюнку  на фанеру все треба зафіксувати кнопками. При цьому широку сторону малюнку потрібно розташовувати на фанері уздовж лінії, по якій фанера гнеться легше, а вузьку - поперек цієї лінії. Обводити малюнок  потрібно олівцем, намагаючись точно дотримуватись лінії малюнка. Закінчивши копіювання, обов'язково треба перевірити, чи немає пропусків у дрібних контурах орнаменту. 

5. Правила випилювання.

При випилюванні намагайтеся не нахиляти лобзик, тримаєте його вертикально, вільною рукою повертайте фанеру з малюнком так, щоб лінія малюнку підходила під пилочку, а не навпаки, причому пилочка повинна увесь час знаходитися в круглому отворі фіксуючої дощечки. При дуже крутих поворотах потрібно зробити спеціальні рухи лобзиком, не натискаючи на пилочку і поступово повертаючи фанеру. Для випилювання внутрішніх контурів орнаменту деталей потрібно в них зробити отвори. Для цього тонким шилом з ручкою проробляють отвори у фанері для пилочки. У такий отвір знизу фанери вставляють верхній кінець пилочки і закріплюють його у верхньому затиску, а нижній кінець пилочки закріплений у нижньому затиску. Щораз треба не забувати здавлювати рамку лобзика для натягу пилочки. Шило буде входити у фанеру з меншими зусиллями, якщо кисть руки із шилом буде робити обертальні рухи (одночасно з натиском, що проколює,).

 Отвір у фанері для пилочки можна також зробити невеликим дрилем з діаметром свердла 2 мм. Рекомендується також отвір розміщати в середині контуру, що випилюється, і не близько від лінії контуру, щоб виникаючі дрібні тріщинки навколо отвору були вилучені від лінії пропилу.

Випилювання варто починати із середніх контурів орнаменту. Працювати потрібно при гарному освітленні, щоб уникнути помилок і сходів з лінії малюнка.

При роботі з лобзиком треба сидіти не згинаючись, перерви для відпочинку треба робити через  20 - 30 хв.

Утворений деревний пил після роботи потрібно змітати щіткою-зміталкою і приміщення п

07.10.25р.      Вч Басанець В.Ф.      Тема уроку:  Прийоми випилювання лобзиком.          Перед нанесенням малюнку через копірку варто

Оглянути ребра взятого шматка фанери, щодо наявності ділянок, де середній шар чи шари мають «порожнечу»;

Вибрати колір копірки;

Правильно закріпити пилочку в лобзик;

Усі відповіді вірні.

Для випилювання виробів з фанери необхідний такий набір інструментів і пристосувань

Ножівка, рулетка, стамеска, лобзик, копірка, спеціальна дощечка з струбциною, випалювач;

Лобзик, шило,надфілі, копірка, лінійка, олівець, спеціальна дощечка з струбциною;

Рубанок, лобзик, шило, молоток, копірка, , спеціальна дощечка з струбциною;

Усі відповіді вірні.

Після роботи роботи деревний пил потрібно

змести рукою;

здути;

змести щіткою-зміталкою;

не прибирати, для цього є прибиральниця.

Простав цифри в таблицю «Будова лобзика»                       

Затискачі 1,52,51,2,5

Ручка 41235

Пилочка 21345

Рамка 31245

      Виконай практичну роботу, використовуючи фото, малюнки орнамент альбому Попова та   інструкційну карту.  

08.10.25р.     Вч Басанець В.Ф.      Тема уроку:  Оздоблення виробу.          Потрібна якість остаточної обробки столярних виробів залежить від їх призначення. Так, ящики для посилок, інструментів, цвяхів тощо цілком досить обробити рубанком. Різні підставки для приладів, ослінчики, дешеві меблі тощо фарбують, більш дорогі - лакують. Але є чимало таких столярних виробів, зовнішні поверхні яких обробляють особливо старанно. Це - меблі з дорогих порід деревини, рами до картин, столики до шахів, декоративні речі з різьбленням на деревині тощо.

Після остаточної обробки вироби набувають гарного вигляду. Крім того, плівка, фарби або лак захищає вироби від зволожування, розтріскування, розклеювання від дії сонячних променів, а також від грибків та шкідників. Чим краще оброблено поверхню виробу тим краще він зберігається.

Види оздоблення виробів з деревини.

Непрозоре  покриття (оздоблення) -  це покриття  поверхні  виробу  непрозорою  плівкою (фарбами),  що  закриває  колір  і  текстуру  деревини.  Його застосовують  для  покриття  вікон,  дверей,  огорожі.  Для  цього  покриття  застосовують  олійні,  емалеві,  водоемульсійні   фарби.

Прозоре  оздоблення  зберігає,  або  ще  більше  виявляє  текстуру  деревини.  Для  цього  застосовують   поліефірні  і  нітролаки,  рідше   олійні лаки.   Часто  перед  нанесенням   прозорого  покриття   деревину  підфарбовують  прозорими  барвниками,  щоб  текстура  поверхні  стала  виразнішою  і   красивішою.

Художнє  оздоблення  деревини - це  різьба  по  дереву,  інкрустація,  випалювання.  На  цьому  виді  оздоблення  ми  зупинимося   детальніше. Але  в  більшості  випадків  після  художньої  обробки  поверхні  її  покривають  прозорим  покриттям - лаком.

09.10.25р.   Вч Басанець В.Ф.      Тема уроку:      Випалювання на фанері.           За стилем та способами випалювання по дереву виділяють такі види:

• Контурне випалювання по дереву виконується кінчиком пера і схоже на писання олівцем на папері. За допомогою контурного випалюванням зручно робити написи та знаки на дереві, тонкі орнаменти, штрихування. Це базовий стандартний метод для початківців завдяки своїй простоті.

• Силуетне випалювання по дереву за допомогою швидкого руху пера дозволяє отримати великі площі випалених поверхонь гладкої текстури різних відтінків, від світло-бежевого до майже чорного.

• Художнє випалювання по дереву, або мальовниче, є поєднанням контурного та силуетного, але основною задачею є передача не ліній, а об'ємної форми на площині за допомогою формування ефекту гри світла й тіней.

• Негативний метод базується на випаленні фону, виділяючи таким чином фіґуру-малюнок світлим. Реалізувати цей спосіб можна або випалюванням лише фону, або випалюванням поверхні повністю та подальшому вирізання на ньому світлого малюнку.

• Попереднє різьблення по дереву передбачає спочатку рельєфне вирізання малюнку, і лише потім випалювання на дереві. Цей метод дозволяє додати об'ємності та випуклості зображенню.

За рівнем глибини випалювання по дереву розрізняють також плоске та глибоке випалювання. У першому способі зображення та фон знаходяться приблизно на одному рівні, а в другому - фон явно поглиблюється, створюючи таким чином рельєф.

В одній роботі можна поєднувати різні способи випалювання по дереву, таким чином отримувати оригінальні картини та композиції.

Що треба для випалювання по дереву?

Для випалювання по дереву вам знадобляться такі основні інструменти та матеріали:

• прилад для випалювання по дереву;

• дощечка або дерев'яний виріб, призначений для оздоблення;

• ескізи картинок для випалювання по дереву.

У якості приладу для випалювання по дереву можна застосовувати електровипалювач, лазер, і навіть ЧПУ станок. Електровипалювачі по дереву бувають паяльникові або дротяні. Паяльник для випалювання по дереву нагадує звичайний: наконечник, рукоятка з вбудованим нагрівальним елементом та шнур живлення. Він застосовується для творення простих малюнків, так як не робить чіткі лінії. Дротяний випалювач має наконечник з ніхромової петлі, або штифт, швидше нагрівається і охолоджується, і таке випалювання по дереву електрикою дозволяє виконувати більш тонку роботу. Випалювач по дереву можна як купити в готовому вигляді, так і зробити своїми руками. Випалювати можна також за допомогою звичайного паяльника, розжарених спиць чи цвяхів, а то й лінзи, але такі варіанти використовують рідко, і хіба що для створення особливих ефектів.

Найкраща поверхня для випалювання - це фанера або інша дощечка

10.10.25р.     Вч Басанець В Ф.   Тема уроку:   Прийоми випалювання.             Перш за все, в процесі випалювання по дереву обов'язково треба дотримуватися техніки безпеки: не тримати поруч легкозаймистих предметів, працювати на вогнетривкій підставці, добре провітрювати приміщення, і головне - обережно поводитися з гарячим наконечником, щоб не травмуватися себе чи не травмувати інших. Обов'язково тримайте включений чи гарячий електровипалювач лише за пластикову рукоятку, під час маленьких пауз ставте на спеціальну металеву підставку, а по завершенню роботи вимикайте з електромережі.

Починати варто з засвоєння основних прийомів випалювання по дереву: нанесення прямих і кривих ліній різної глибини та товщини, штрихування, точок, затінення тощо. Після набуття вневненості у випалюванні базових елементів можна переходити до орнаментів та малюнків на дереві. Ескіз можна нанести на поверхню від руки, перенести з шаблону через кальку або копіювальний папір, або ж скористатися заготовками з малюнками для випалювання.

Ручку випалювача тримають як звичайний олівець. В залежності від вибраного стилю технологія випалювання по дереву передбачає дещо різні рухи пером випалювача по поверхні, але в будь-якому випадку натиск має бути легким та акуратним. Змінюючи температуру та нахил пера, можна отримати лінії різного кольору та товщини. Якщо треба зробити лінію темнішою та товстішою, випалювач тримають довше на одному місці або ж проводять повільніше, і за потреби можна пройтися декілька разів по одній лінії. По закінченню лінії перо треба швидко відірвати від поверхні.

Наступну ділянку для випалювання слід вибирати подалі від попередньої, щоб уникнути випадкового пропалення між сильно нагрітими близькими ділянками. Або ж робити паузи, щоб дерево встигло охолонути.

Після завершення випалювання готовий малюнок можна розфарбувати акварельними, акриловими або олійними фарбами або ж покрити лаком чи воском.

13.10.25р.   Вч Басанець В.Ф.      Тема уроку:   Випилювання криволінійного контуру.                                                                                 Підготовка матеріалу  до роботи.

Як матеріал для випилювання (для початківців)  рекомендується використовувати фанеру  товщиною 3-5 мм, але високої якості. Перед нанесенням малюнку через копірку варто оглянути ребра взятого шматка фанери; якщо є навіть невелика ділянка, де середній шар чи шари мають «порожнечу», такий шматок використовувати не можна. Варто звернути увагу на нерівності фанери, сховані порожнечі і наявність у верхніх шарах сучків - при випилюванні вони можуть відскочити. 

2. Інструменти і пристосування для випилювання лобзиком.

Для випилювання виробів з фанери необхідний такий набір інструментів і пристосувань: металевий лобзик, тонке шило з ручкою, невеликі напилки або надфілі, копіювальний папір (копірка), лінійка, олівець, спеціальна дощечка з струбциною, який ще називають столик для випилювання.

3. Будова лобзика. Пилочки, правила і прийоми їх  закріплення.

  1, 5 - затискачі; 2 - пилочка; 3 - рамка; 4 - ручка.

Металевий лобзик являє собою рамку, яка нагадує букву П, на вільних кінцях якої поміщені гвинтові затиски і  ручка. У затискачі вставляють пилочку. Обов'язкова умова гарної роботи лобзика - це натяг закріпленої пилочки, що досягається здавлюванням вільних кінців лобзика перед закріпленням.

 Порядок закріплення пилочки: спочатку її міцно закріплюють у нижній гвинтовий затиск біля ручки, причому зуби пилочки повинні бути нахилені також убік ручки. Перед закріпленням у другому (верхньому) затиску варто здавити вільні кінці лобзика і, вставивши інший кінець пилочки у верхній затиск, міцно закріпити його цим затиском. Гарний натяг пилочки забезпечує нормальну роботу лобзика, тобто точне проходження пилочки по сліду нанесеного на фанеру малюнка, що є обов'язковою умовою при виконанні випилювання, особливо дрібних орнаментів.

Рекомендується три способи стискання кінців лобзика. Перший - простим стисканням кисті руки. Якщо це важко, застосовують інший спосіб. Він полягає в тому, що рамку лобзика впирають в край столу верхньою планкою і злегка натискають грудьми на ручку. Рамка лобзика небагато зігнеться, і в такому положенні лобзика пилочку закріплюють у верхньому затиску. Після ослаблення натиску на рамку пилочка випрямиться і натягнеться. Третій - за допомогю спеціального приспособлення.

14.10.25р.   Вч Басанець В.Ф.   Тема уроку:   Пиляння деревени.                                                                                                                                Пилка-ножівка — це металеве полотно з нарізаними на ньому з одного боку зубцями (мал. 43) і ручкою з широкого боку полотна.

Пила-ножівка використовується для теслярських і столярних робіт і належить до групи широких ножівок, які виготовляють з металевої стрічки завдовжки 700 мм, із шириною біля рукоятки 110 мм і на вузькому кінці — 20—70 мм. Рукоятка буває дерев’яною, металевою або пластмасовою. Широку ножівку використовують для поперечного, повздовжнього чи змішаного пиляння, залежно від форми зубців на полотні ножівки.

Мал. 43. Вигляд сучасної пили-ножівки із загартованими зубцями

До натяжних відносять такі пилки, в яких полотно із зубцями має кріплення з обох боків. До таких пил належать лучкові пили та ручні лобзики.

Лобзик (мал. 44) — ручний інструмент для пиляння тонкою натягнутою пилкою, який дає змогу отримати пропили довільної форми в матеріалах невеликої товщини.

Мал. 44. Лобзик із трубчастою рамкою

Лобзик складається з металевого станка у вигляді скоби з рукояткою й двох гвинтових затискачів для закріплення пилочки. Лобзик має вузьку й тонку пилочку з дуже дрібними зубцями. Пилочка закріплена в дугоподібній рамці таким чином, щоб нахил зубців був спрямований до ручки. Завдяки наявності затискачів вона легко встановлюється та виймається (мал. 45).

Мал. 45. Лобзик із плоскою рамкою (а); пилочки з різними за формою та розміром зубцями (б)

Дуга лобзика може бути виготовлена із сталевої трубки невеликого діаметру або ж сталевої смуги, у місцях заокруглення зігнутої по ребру. Трубчаста рама краща, оскільки вона пружніша, а це дозволяє менше зусиль витрачати на встановлення пилочки та забезпечити її рівномірний натяг. Ручка лобзика дерев’яна або пластмасова.

Мал. 46. Нижній затискач лобзика

Затискачі для полотна пилочки (мал. 46) являють собою дві пластини 1 з отвором, через який проходить затискний гвинт 3 і між якими вкладається хвостовик пилочки 2. Барашкова гайка 4 при накручуванні на гвинт стискає пластини, фіксуючи при цьому кінці пилочки.

За допомогою лобзика можна обробляти дерево, пластик і метал.

Запитання та завдання

• 1. Які характерні ознаки інструментів для пиляння деревини?

• 2. Чим відрізняються ножові й натяжні пилки? У чому різниця їх використання?

• 3. Чому ширина пропилу в деревині має бути ширшою за товщину полотна пилки?

• 4. Яка будова ручного лобзика?

Додаткова інформація

Лучкова пила (мал. 47) отримала таку назву, оскільки її полотно кріпиться у пристрої, який має назву «лучок», мабуть, через схожість із стрілецьким луком та наявність у нього такого елементу, як тятива.

Мал. 47. Лучкова пилка та її складові частини: 1 — полотно пилки; 2 — поперечник; 3 — тятива; 4 — закрутник; 5 — середник; 6 — рукоятка

Для більшості операцій з пиляння деревини при ручній обробці рекомендується використовувати лучкові пилки з дрібним зубом. Лучкова пилка призначена для поздовжнього й поперечного розпилювання деревини. У загальному вигляді — це лучок (станок) з натягнутим полотном. Лучкові пилки бувають: розпусні — для повздовжнього пиляння; поперечні — для поперечного розпилювання; викружні — для криволінійного (фігурного) пиляння.

15.10.25р.     Вч.   Басанець В.Ф.     Тема уроку:    Ажурне   випилювання.                                                                                                                       Ажурне випилювання - це прорізне різьблення по дереву, фанері або тонких дощечках, яке виконують переважно лобзиком. Намічені на плоскій поверхні візерунки наскрізно пропилюються, і виріб оздоблюється фіґурними отворами різної форми. Саме тому такий спосіб випилювання фанери називається ажурним, або як інша назва - прорізним.

Художнє випилювання лобзиком з фанери дозволяє створити ажурні вироби з красивими повітряними візерунками, схожі на мереживо. При цьому техніка випилювання досить проста, і вирізати ручним лобзиком з фанери можуть навіть початківці в різьбленні.

Що можна вирізати лобзиком?

За допомогою ажурного випилювання лобзиком можна створювати гарні вироби з дерева та фанери для декорування житла, іграшки та сувеніри. Привабливий вигляд готового виробу, доступність матеріалу та широке розмаїття варіантів вирізування відкриває багато можливостей. Можна створити або декорувати такі предмети:

• фіґурні полички, вішалки;

• декоруючі елементи для шаф, ліжок, столів, стільців та інших меблів;

• шкатулки;

• скарбнички;

• вази для цукерок та фруктів;

• хлібниці;

• підставки для серветок;

• підставки під чашки;

• підставки для канцтоварів;

• органайзери для різних речей;

• підсвічники;

• абажури для світильників;

• панно та картини;

• рамки для картин;

• фоторамки;

• букви для свята;

• новорічні іграшки;

• декоруючі елементи для вікон, дверей, даху, ґанку будинку, лавочок, сходів;

• таблички на дверні ручки;

• іграшкові меблі, машинки та інші дитячі іграшки.

При цьому елементами вирізання лобзиком з фанери можуть бути такі:

• орнаменти та візерунки;

• квіти та рослинні сюжети;

• фіґурки тварин, птахів, риб;

• фіґурки героїв казок та мультфільмів;

• сцени з життя тварин, з казок або історичних подій.

Об'ємні вироби та сюжетні композиції можна складати з кількох окремих плоских фіґурок чи деталей, з'єднавши їх між собою.

Що треба для випилювання лобзиком?

Вам знадобляться такі матеріали та інструменти для ажурного випилювання:

• Фанера для випилювання лобзиком - це основний та найпопулярніший матеріал, хоча підходять і будь-які тонкі дерев'яні дощечки. Фанеру виготовляють з декількох проклеєних шарів деревного шпону таким чином, що кожен новий шар кладеться перпендикулярно. Товщина листа залежить кількості шарів, для художнього випилювання лобзиком частіше використовують тонку фанеру з 3-5 шарів, і бажано 1-2 сортів без сучків, тріщин чи відколів, однорідною за кольором.

• Ручний або електричний лобзик по дереву - це така пилка з дрібними зубчиками і шириною полотна 1-2 мм, що дозволяє вирізати по контуру. За допомогою лобзика можна вирізати з фанери, ДВП, ДСП та дерев'яних дощечок тонкі прямі і криві лінії та отвори будь-якої форми, так як вузьке полотно дозволяє вести розпил майже в будь-якому напрямку. Ручний лобзик має вигляд U-подібної дуги з зажимами для регулювання натягу полотна, з дерев'яною ручкою. Електролобзик працює від електричного струму, складається з полотна пилки, яка здійснює вертикальні зворотно-поступальні рухи, корпусу з механізмом приведення пилки в рух та керуючої ручки. Лезо пилки захищено, що дозволяє різати рівно і без відхилень.

• Пилочки для ручного лобзика по дереву з зубчиками різної формами і розмірів, а також запасні для заміни поламаних.

• Підставна дощечка у формі ластівчиного хвоста та струбцина або лещата формують пристосування для закріплення на кришці робочого стола заготовок для випилювання лобзиком.

• Столик для випилювання лобзиком має бути достатньо міцним і розташовуватися на зручній висоті для роботи сидячи або стоячи.

• Ескізи малюнків та креслення для випилювання лобзиком виробів з фанери. Їх можна легко знайти у відкритому доступі або придумати самостійно. У якості шаблонів для вирізання лобзиком також прекрасно підходять картинки для розмальовок.

• Копірка для переведення схем та шаблонів ажурного випилювання лобзиком на майбутній виріб з фанери.

• Прості олівці, лінійки, кутники, циркуль для самостійного нанесен

13.10 Юзвак М. Б.

Тема: Розмічання виробу способом копіювання на фанері. Виріб: Білочка

Мета уроку: Ознайомити учнів з технікою розмічання виробу способом копіювання на фанері; розвивати навички точного перенесення шаблону, дрібну моторику та увагу; виховувати акуратність і творчий підхід до роботи.

Завдання уроку:

Освітні: Навчити переносити шаблон білочки на фанеру за допомогою копіювання.

Розвивальні: Розвивати координацію рухів, концентрацію уваги та самостійність.

Виховні: Сприяти формуванню інтересу до рукоділля та поваги до власної праці.

Тип уроку: Комбінований (теорія з практикою), адаптований для домашнього проведення з батьками.

Обладнання та матеріали (доступні вдома): Шаблон білочки (роздрукований або намальований на папері), копіювальна папір (карбонка), фанера (товщина 3-4 мм, невеликий шматок), олівець, ручка, ножиці або лобзик (для дорослого), аркуш білого паперу для вправ. Для візуальної підтримки: малюнки кроків (можна намалювати або знайти в інтернеті). Батьки забезпечують безпеку та асистують.

Хід уроку

Організаційна частина

Батьки перевіряють наявність матеріалів. Дитина сідає за зручний стіл у тихому місці. Мотивація: "Сьогодні ми зробимо милу білочку з фанери, як у лісі. Це буде легко, крок за кроком, разом з батьками."

Актуалізація опорних знань

Обговорення: Запитати дитину, що вона знає про білочку (тварина, живе в лісі). Пригадати, як малювати прості фігури. Якщо дитина має труднощі з увагою, використовувати картинки або іграшку-білочку для демонстрації. Батьки допомагають в обговоренні.

Вивчення нового матеріалу

Пояснення теми: Розповісти, що копіювання на фанері допомагає точно перенести малюнок з шаблону, без помилок. Демонстрація: Батьки показують, як покласти копіювальну папір (темною стороною вниз) між шаблоном і фанерою, обвести олівцем або ручкою. Адаптація: Використовувати великі шаблони, повторювати пояснення повільно, дозволити дитині доторкнутися до матеріалів для сенсорного сприйняття.

Практична робота

Інструкція крок за кроком:

1. Підготуй шаблон білочки ( роздрукуй ).

2. Поклади копіювальну папір на фанеру (темною стороною до фанери).

3. Зверху поклади шаблон і закріпи скріпками або рукою.

4. Обведи контури шаблону ручкою або олівцем з натиском.

5. Зніми шаблон і копіювальний папір – на фанері з'явиться копія.

Адаптація для особливих потреб: Якщо дитина має проблеми з моторикою, використовувати товсті олівці, робити перерви, хвалити за кожен крок. Для домашнього проведення: Батьки асистують, але заохочують самостійність дитини.

Підсумок уроку

Обговорення: Що сподобалося? Що було важко? Показати готовий виріб. Оцінити роботу: "Ти добре впорався з копіюванням!" Рефлексія: Дитина малює смайлик (веселий або сумний) про урок.

14.10. Юзвак М. Б. Технології.      7 клас  початок - 11.25        тел. 0960634104

https://us04web.zoom.us/j/6779400444?pwd=uXivOAQIFemBQxEhb4Hop9hrDvTsra.1

ідент. 677 940 0444     код доступу 111

Обладнання та матеріали (доступні вдома): Шаблон білочки (роздрукований або намальований на папері   формат А 4), копіювальний папір , кольорові олівці, ручка, ножиці,аркуш білого паперу для вправ, скрепки.

15.10. Юзвак М. Б. Технології.      7 клас  початок - 11.25        тел. 0960634104

https://us04web.zoom.us/j/6779400444?pwd=uXivOAQIFemBQxEhb4Hop9hrDvTsra.1

ідент. 677 940 0444     код доступу 111

Тема: Технологічний процес випилювання виробу ручним лобзиком. Виріб: Білочка  

Мета уроку: Ознайомити учнів з технологічним процесом випилювання фанерного виробу у формі білочки за допомогою ручного лобзика як частини циклу уроків з обробки фанери; розвивати навички безпечної роботи з інструментами, дрібну моторику та увагу; виховувати акуратність і відповідальність під час роботи з матеріалами. 

Завдання уроку:  

- Освітні: Навчити правильно випилювати виріб у формі білочки з фанери за допомогою ручного лобзика, продовжуючи цикл уроків з обробки матеріалів.  

- Розвивальні: Розвивати координацію рухів, концентрацію уваги та самостійність.  

- Виховні: Сприяти формуванню інтересу до роботи з деревом та поваги до власної праці.  

Тип уроку: Комбінований (теорія з практикою), адаптований для домашнього проведення з батьками.  

Обладнання та матеріали (доступні вдома): Фанера (товщина 3-4 мм) з нанесеним шаблоном білочки, ручний лобзик з пилкою для фанери, наждачний папір (дрібнозернистий для легкого шліфування), робочий стіл, струбцина (за наявності), захисні рукавички (за бажанням), шаблон білочки (роздрукований або намальований для ознайомлення), картинки або відео з технікою випилювання лобзиком (для візуальної підтримки).  

Хід уроку  

Організаційна частина  

Дитина сідає за зручний стіл у тихому місці. Мотивація: "Сьогодні ми продовжимо нашу подорож у світ роботи з фанерою і створимо білочку за допомогою лобзика! Це буде цікаво, і ми зробимо все разом, крок за кроком."  

Актуалізація опорних знань  

Обговорення: Запитати дитину, що вона пам’ятає про білочку (тварина, живе в лісі, любить горішки). Пригадати, як тримати інструменти (порівняти з олівцем чи пензликом). Якщо дитина має труднощі з увагою, показати фанеру з нанесеним шаблоном білочки або картинку готового виробу. Батьки допомагають в обговоренні, нагадуючи про попередні уроки ( розмічання чи шліфування).  

Вивчення нового матеріалу  

Пояснення теми: Розповісти, що випилювання ручним лобзиком – це важливий етап обробки фанери, який дозволяє створити фігурний виріб за шаблоном. Підкреслити зв’язок з попередніми уроками  (розмічання, шліфування). Демонстрація: Батьки показують, як тримати лобзик (міцно, рухаючи плавно вгору-вниз), як слідкувати за лінією шаблону і як безпечно працювати. Адаптація: Використовувати прості слова, повторювати пояснення, дозволити дитині доторкнутися до фанери та лобзика  для сенсорного сприйняття.  

Практична робота  

Інструкція крок за кроком:  

1. Дитина оглядає фанеру з нанесеним шаблоном білочки (простий контур: тіло, хвіст, вушка).  

2. Батьки закріплюють фанеру на столі струбциною або тримають її для безпеки.  

3. Під наглядом батьків дитина бере ручний лобзик і починає випилювати білочку, повільно рухаючи пилку вгору-вниз, слідуючи контуру шаблону.  

4. Якщо потрібно, зробити перерви, щоб уникнути втоми. Батьки допомагають тримати фанеру або корегують рухи.  

5. Після випилювання дитина оглядає виріб, перевіряє краї на наявність нерівностей.  

6. Взяти дрібнозернистий наждачний папір і легенько відшліфувати краї білочки, рухаючи папір вперед-назад, щоб прибрати задирки.  

7. Перевірити краї на дотик – вони мають бути гладкими.  

Адаптація для особливих потреб: Якщо дитина має проблеми з моторикою, батьки можуть виконувати основне випилювання, а дитина зосереджується на легких рухах лобзиком або шліфуванні. Використовувати наждачний папір, загорнутий навколо бруска, для зручності. Робити перерви, хвалити за кожен крок. Для домашнього проведення: Батьки забезпечують безпеку під час роботи з лобзиком, асистують, але заохочують самостійність у шліфуванні.  

Підсумок уроку  

Обговорення: Запитати дитину: "Що сподобалося? Як тобі вдалося зробити білочку? Чи пов’язаний цей урок з попередніми?" Показати готовий виріб. Оцінити роботу: "Ти створив чудову білочку, справжній майстер!" Рефлексія: Дитина малює смайлик (веселий або сумний) про урок. Батьки можуть додати похвалу чи обговорити, як цей урок пов’язаний з іншими в циклі.  

16.10.25р.   Вч.Басанець В.Ф.     Тема уроку:    З'єднання деталей.                                                                                                                                       Більшість виробів складається з двох або більше деталей, які необхідно з’єднати. Для різних матеріалів використовують види з’єднань, притаманні саме їм (мал. 8.1 на с. 34).

Мал. 8.1. Різні види з'єднань деталей виробу: а — зшивання; б — цвяхове з'єднання; в — болтове з'єднання; г — склеювання

Наприклад, неможливо уявити, як збити цвяхами тканину і, навпаки, зшити металеві пластини нитками. Тому для кожного матеріалу добирають відповідний вид з’єднання.

З’єднання поділяють на рознімні та нерознімні.

Рознімні з’єднання допускають багаторазове збирання та розбирання виробу без порушення форми й розмірів з’єднуваних деталей.

Найпоширенішими серед них є гвинтові та болтові, а також з’єднання за допомогою шурупів, саморізів тощо (мал. 8.2).

Мал. 8.2. Рознімне з'єднання: а — шурупове; б — болтове

Ці з’єднання використовують у виробах із деревини та металу з постійним навантаженням. Якщо навантаження змінюватиметься, то гайки можуть розгвинтитися.

Нерознімними називають такі з’єднання деталей і вузлів, розбирання яких неможливе без їхнього пошкодження. До них належать такі з’єднання, як цвяхове, клейове, ниткове тощо.

Для нескладного з’єднання деталей із деревини використовують цвяхи, виготовлені зі сталевого дроту. Вони бувають різної довжини та товщини (мал. 8.3).

Мал. 8.3. Різні види цвяхів

Цікавий факт

Цвях відомий людству з давніх-давен. Первісна людина використовувала для «цвяхового» з'єднання кістки риб і тварин, колючки рослин, загострені гілки дерев. У бронзову добу з'явилися перші металеві цвяхи — литі й ковані. Саме тоді вони набули свого традиційного вигляду — загострений тонкий стрижень із пласкою головкою. У давні часи виробництво цвяхів було ручним і дорогим — тоді за жменю цвяхів давали цілого барана.

Одним із найбільш доступних та простих видів нерознімного з’єднання деталей є склеювання. Для склеювання різних матеріалів використовують різні види клеїв (мал. 8.4).

Мал. 8.4. Різновиди клеїв: а — універсальний клей, що швидко сохне; б — клей-олівець; в — клей ПВА; г — термосиліконовий клей

Сучасні універсальні клеї широкого призначення мають щільну структуру та швидко сохнуть. Їхніми перевагами також є водо- й термостійкість, еластичність та доступність. Це такі клеї, як «Момент», «Дракон» тощо.

Цікавий факт

Первісні мисливці варили клейку речовину з кісток убитих мамонтів, а для підсилення властивостей додавали сухожилля.

Ті, хто мешкали на узбережжі, виготовляли клейку речовину з луски та кісток риб. Під час тривалого варіння вони перетворювалися на справжній клей.

Люди, які жили в лісах, для склеювання використовували смоли фруктових та хвойних дерев.

Термосиліконовий клей (який зазвичай називають «клей-пістолет») є одним із найзручніших з’єднувальних засобів. Його головна перевага — здатність миттєво застигати та висока міцність з’єднання. Крім того, місця склеювання майже непомітні.

Для нескладного з’єднання поверхонь із паперу найкращими є всім нам відомі клей ПВА та зручний клей-олівець.

Особливі види клейового з’єднання використовують під час виготовлення швейних виробів або аплікацій із текстильних матеріалів. Ці клеї виглядають, як клейові стрічки та павутинки (мал. 8.5). Клейових якостей вони набувають під час нагрівання праскою.

Мал. 8.5. Клейові стрічки для склеювання текстильних виробів

Використання таких клейових з’єднань дає можливість замінити складні ручні операції та значно прискорити виготовлення виробу, поліпшує його зовнішній вигляд і якість.

Для з’єднання тканин та волокнистих матеріалів найчастіше використовують ниткове з’єднання — зшивання. Ниткове з’єднання дозволяє виробу згинатися та певною мірою розтягуватися.

Цікавий факт

Одним із сучасних видів з'єднань є електрозварювання. Його винахідник — наш співвітчизник, киянин, перший Герой України, академік, якому за життя було встановлено бюст,— Борис Євгенович Патон. Під його керівництвом було впроваджено не лише нові методи зварювання металу, у тому числі й у космосі, а й розроблено методику з'єднання («зварювання») м'яких тканин людей і тварин.

Зшивати деталі можна вручну або на швейній машині 

Ідентифікатор 84787842273    Код доступу  1111

16.10. Юзвак М. Б. Технології.      7 клас  початок - 11.25        тел. вайбер 0960634104

https://us04web.zoom.us/j/6779400444?pwd=uXivOAQIFemBQxEhb4Hop9hrDvTsra.1

ідент. 677 940 0444     код доступу 111

Тема: Випалювання готового виробу з фанери. Виріб: Білочка  

Мета уроку: Ознайомити учнів з технологічним процесом випалювання зображення на готовому фанерному виробі у формі білочки як частини циклу уроків з обробки фанери; розвивати навички безпечної роботи з приладом для випалювання, дрібну моторику та увагу; виховувати акуратність і творчий підхід до роботи.  

Завдання уроку:  

- Освітні: Навчити основам випалювання простого зображення (обличчя або візерунок білочки) на готовому фанерному виробі, продовжуючи цикл уроків.  

- Розвивальні: Розвивати координацію рухів, концентрацію уваги та самостійність.  

- Виховні: Сприяти формуванню інтересу до роботи з деревом та поваги до власної праці.  

Тип уроку: Комбінований (теорія з практикою), адаптований для домашнього проведення з батьками.  

Обладнання та матеріали (доступні вдома): Готовий виріб з фанери у формі білочки (вирізаний заздалегідь батьками, товщина 3-4 мм), прилад для випалювання (з базовою насадкою), наждачний папір (дрібнозернистий для підготовки поверхні), олівець для нанесення ескізу, шаблон з контуром обличчя або візерунка білочки (роздрукований або намальований), робочий стіл з негорючою поверхнею (наприклад, металевий піднос), захисні рукавички (за бажанням), картинки або відео з технікою випалювання (для візуальної підтримки).  

Хід уроку  

Організаційна частина  

Дитина сідає за зручний стіл у добре провітрюваному, безпечному місці. Мотивація: "Сьогодні ми продовжимо наш цикл уроків і зробимо нашу фанерну білочку особливою, прикрасивши її випаленим візерунком! Це буде як чарівна лісова пригода!"  

Актуалізація опорних знань  

Обговорення: Запитати дитину, що вона пам’ятає про білочку (тварина, живе в лісі) і чи працювала з фанерою на попередніх уроках циклу (наприклад, розмічання чи випилювання). Пригадати, як тримати олівець чи пензлик, щоб порівняти з приладом для випалювання. Якщо дитина має труднощі з увагою, показати готовий фанерний виріб або картинку з випаленим візерунком. Батьки допомагають, згадуючи попередні уроки циклу (наприклад, як готували фанеру).  

Вивчення нового матеріалу  

Пояснення теми: Розповісти, що випалювання – це техніка нанесення малюнка на фанеру гарячим приладом, яка додає виробу унікальності. Підкреслити зв’язок з попередніми уроками циклу (розмічання, випилювання). Демонстрація: Батьки показують, як тримати прилад для випалювання (як олівець, міцно, але без сильного тиску), як вести його по лініях ескізу та як створювати прості візерунки. Адаптація: Використовувати прості слова, повторювати пояснення, дозволити дитині доторкнутися до фанери та холодного приладу для сенсорного сприйняття.  

Практична робота  

Інструкція крок за кроком:  

1. Дитина оглядає готовий виріб з фанери .  

2. Легенько шліфує поверхню фанери дрібнозернистим наждачним папером, щоб вона стала гладкою і готовою до випалювання.  

3. За допомогою олівця дитина (або батьки, якщо потрібна допомога) наносить на фанеру простий ескіз обличчя білочки (очі, ніс) або візерунок (наприклад, горішки чи хвіст) за шаблоном.  

4. Батьки вмикають прилад для випалювання, чекають, поки він нагріється, і перевіряють його безпечність.  

5. Під наглядом батьків дитина бере прилад  і повільно обводить олівцем лінії ескізу, створюючи випалений малюнок.  

6. Якщо потрібно, зробити перерви, щоб уникнути втоми. Батьки контролюють процес і допомагають тримати прилад правильно.  

7. Після завершення випалювання перевірити виріб – малюнок має бути чітким і рівним.  

Адаптація для особливих потреб: Якщо дитина має проблеми з моторикою, батьки можуть тримати прилад разом з дитиною або виконувати основне випалювання, дозволяючи їй вести прості лінії. Використовувати простий ескіз із великими елементами. Робити часті перерви, хвалити за кожен крок. Для домашнього проведення: Батьки забезпечують безпеку (працювати в провітрюваному приміщенні, тримати прилад подалі від легкозаймистих матеріалів), заохочують самостійність у шліфуванні та нанесенні ескізу.  

Підсумок уроку  

Обговорення: Запитати дитину: "Що сподобалося? Який вигляд має твоя білочка? Як цей урок пов’язаний з попередніми?" Показати готовий виріб. Оцінити роботу: "Ти створив унікальну білочку, справжній лісовий скарб!" Рефлексія: Дитина малює смайлик (веселий або сумний) про урок. Батьки можуть обговорити, як випалювання доповнює попередні етапи роботи з фанерою в циклі.  

Домашнє завдання: Намалювати олівцем ескіз іншого простого малюнка (наприклад, листочка чи горішка) на папері та показати батькам, уявляючи, як його можна випалити.  

17.10.25р.     Вч. Басанець В.Ф.             Тема уроку:     Техніка  квілінг.                                                                                                                                                Квілінг - це створення композицій з тонких паперових смужок методом скручування у спіралі, вид паперопластики. Інакше його ще називають паперокручення або паперова філігрань. Походить квілінг від англійського слова quill, що означає пташине перо.

Квілінг як вид мистецтва доступний кожному. З довгих і вузьких паперових смужок, яким попередньо надали ту чи іншу форму, виходять вишукані, мереживні вироби для прикрашання інтер'єру. Якщо ви любите створювати красу навколо себе своїми руками, то вам точно варто дізнатися, що це таке квілінг. Жодна інша техніка не дасть такої чіткості, легкості, строгості та ажурності одночасно.

Види квілінгу

Які види квілінгу існують, залежить від способу класифікації за тим чи іншим параметром.

За об'ємом:

• плоскі аплікації в техніці квілінг;

• об'ємні, 3D вироби та композиції.

За складністю:

• простий на основі спіралей;

• петельний на основі петель зі смуг;

• філігранний на основі складання смужок в різні фігури без клею.

За матеріалом:

• квілінг зі спеціального тонкого паперу;

• квілінг з гофрованого паперу;

• з інших матеріалів (смужки з тонкого дерева, тканини або пластику).

Що можна зробити з квілінгу?

Основне застосування квілінгу - це декорування предметів та прикрашання інтер'єру. Завдяки фантазії та творчій уяві можна створити все від простеньких листівок до складних витворів мистецтва. От що можна зробити з паперу для квілінгу:

1. Сувеніри та подарунки:

   • картини;

   • об'ємні фігурки;

   • квіткові композиції;

   • фоторамки;

   • 3D-листівки;

   • закладки для книжок;

   • вазочки;

   • об'ємні поробки в техніці квілінг на робочий стіл, поличку або підвіконня.

2. Аксесуари:

   • сережки;

   • брошки;

   • капелюшки;

   • інша біжутерія та прикраси.

3. Декорування предметів:

   • шкатулки, коробочки чи баночки;

   • блокноти та книги;

   • підставки для олівців та ручок;

   • настільні лампи та світильники.

4. Оформлення приміщення:

   • настінні панно;

   • кашпо;

   • святкові прикраси;

   • об'ємні паперові букви та цифри на стіну;

   • фігурки тварин та героїв казок;

   • сніжинки на вікно або ялинку.

Вироби із квілінгу своїми руками можуть виконувати не тільки декоративну, але й навчальну функцію. Наприклад, можна розмістити на стіну ім'я та вік дитини на свято дня народження, або алфавіт для вивчення коли завгодно. Вироби з паперових смужок не вимагають дорогих матеріалів чи складних інструментів, тож все обмежується лише власною уявою та бажанням.

Що треба для квілінгу?

Для заняття цим чудовим видом паперопластики знадобиться не так вже й багато:

Матеріали:

1. Папір для квілінгу у вигляді смужок. Що таке смужки для квілінгу? Це спеціальний двосторонній кольоровий тонкий папір, нарізаний вузькими довгими смужками товщиною від 2 до 10 мм (частіше використовують від 3 до 7 мм). Папір має бути щільності в межах 80-150 гр/м2, щоб легко скручувався, але при цьому не рвався. Можна купити готові смужки в наборах або нарізати самостійно за допомогою спеціального шредера. Вручну за допомогою ножиць небажано, бо для гарного виробу всі смужки мають бути рівними, акуратними та однакової ширини.

2. Картон або потрібного розміру лист ДВП чи фанери у якості основи для аплікацій, листівок чи інших виробів.

3. Клей ПВА, акриловий або інший густий та швидко сохнучий. Зручніше у флаконі з вузьким горлечком для видавлювання крапельок клею, не з пензликом.

4. Нитки для скріпленн

Ідентифікатор 82173810123  Код доступу 1111

17.10. Юзвак М. Б. Технології.      7 клас  початок - 11.25        тел. вайбер 0960634104

https://us04web.zoom.us/j/6779400444?pwd=uXivOAQIFemBQxEhb4Hop9hrDvTsra.1

ідент. 677 940 0444     код доступу 111

Тема: Оздоблення готового виробу з фанери. Виріб: Білочка  

Мета уроку: Ознайомити учнів з техніками оздоблення готового фанерного виробу у формі білочки, виготовленого на попередньому уроці, як частини циклу уроків з обробки фанери; розвивати творчі навички, дрібну моторику та увагу; виховувати акуратність і любов до творчості.

Завдання уроку:  

- Освітні: Навчити основам оздоблення фанерного виробу у формі білочки за допомогою малювання та декорування.  

- Розвивальні: Розвивати координацію рухів, уяву, концентрацію уваги та самостійність.  

- Виховні: Сприяти формуванню інтересу до творчої роботи та поваги до власної праці.  

Тип уроку: Практичний, адаптований для домашнього проведення з батьками.  

Обладнання та матеріали (доступні вдома): Готовий виріб з фанери у формі білочки (виготовлений на попередньому уроці, товщина 3-4 мм), наждачний папір (дрібнозернистий для підготовки поверхні), акрилові фарби або маркери, пензлики, клей, декоративні елементи (блискітки, стрічки, паперові деталі), олівець для ескізу, робочий стіл.

Хід уроку  

Організаційна частина  

Дитина сідає за зручний стіл у комфортному місці. Мотивація: "Сьогодні ми продовжимо наш цикл уроків і зробимо нашу білочку, яку ти створив на попередньому уроці, ще красивішою! Ми прикрасимо її, щоб вона стала справжньою лісовою зіркою!"  

Актуалізація опорних знань  

Обговорення: Запитати дитину, що вона пам’ятає про роботу над білочкою на попередніх уроках циклу (наприклад, випилювання чи шліфування). Пригадати, які кольори чи прикраси асоціюються з білочкою (наприклад, коричневий хвіст, горішки). Якщо дитина має труднощі з увагою, показати готовий фанерний виріб або картинку білочки. Батьки допомагають, нагадуючи про попередні етапи роботи (наприклад, як готували фанеру).  

Вивчення нового матеріалу  

Пояснення теми: Розповісти, що оздоблення – це завершальний етап роботи з виробом, який робить його унікальним і красивим. Підкреслити зв’язок з попередніми уроками циклу (розмічання, випилювання, шліфування). Демонстрація: Батьки показують, як легенько шліфувати поверхню, малювати олівцем ескіз і наносити фарбу чи приклеювати декор. Адаптація: Використовувати прості слова, повторювати пояснення, дозволити дитині доторкнутися до матеріалів для сенсорного сприйняття.  

Практична робота  

Інструкція крок за кроком:  

1. Дитина оглядає готовий виріб з фанери у формі білочки (виготовлений на попередньому уроці).  

2. Легенько шліфує поверхню фанери дрібнозернистим наждачним папером, якщо потрібно, щоб зробити її гладкішою для оздоблення.  

3. За допомогою олівця дитина (або батьки, якщо потрібна допомога) наносить на фанеру простий ескіз обличчя білочки (очі, ніс) або візерунок (наприклад, горішки чи хвіст) за шаблоном.  

4. Дитина обирає акрилові фарби або маркери і розфарбовує білочку (наприклад, коричневий для тіла, чорний для очей). Батьки допомагають тримати пензлик або радять, як змішувати кольори.  

5. Додати декоративні елементи: приклеїти блискітки, стрічки або паперові деталі (наприклад, горішок чи листочок).  

6. Перевірити виріб – оздоблення має бути акуратним і гармонійним.  

7. За бажанням: додати захисний шар (наприклад, лак, якщо є, під контролем батьків).  

Адаптація : Якщо дитина має проблеми з моторикою, використовувати товсті пензлі або маркери, дозволити батькам допомагати з клеєм або дрібними деталями. Використовувати простий ескіз із великими елементами. Робити часті перерви, хвалити за кожен крок. Для домашнього проведення: Батьки забезпечують безпеку (контролювати використання клею та фарб), заохочують самостійність у виборі кольорів і декору.  

Підсумок уроку  

Обговорення: Запитати дитину: "Що сподобалося? Який вигляд має твоя білочка? Як цей урок пов’язаний з попередніми?" Показати готовий виріб. Оцінити роботу: "Ти створив унікальну білочку, справжній лісовий скарб!" Рефлексія: Дитина малює смайлик (веселий або сумний) про урок. Батьки можуть обговорити, як оздоблення завершує цикл уроків з роботи над фанерним виробом.  

Домашнє завдання: Намалювати на папері ескіз іншого осіннього виробу (наприклад, листочка чи горішка) і придумати, як його можна прикрасити. Показати батькам.  

Примітки для батьків: Слідкувати за безпекою (перевіряти, щоб фарби та клей були нетоксичними, допомагати з дрібними деталями). Якщо дитина втомлюється, розділити роботу на частини. За потреби, показати відео з прикладами декорування з інтернету для візуальної допомоги. Нагадати дитині про зв’язок з попередніми уроками циклу (розмічання, випилювання, шліфування), щоб підкреслити цілісність навчання. Заохочувати творчість, дозволяючи дитині обирати кольори та декор.

20.10.25р.   Вч.   Басанець В.Ф.      Тема уроку:    Техніка квілінгу.                                                                                                                                                                                         Основні елементи квілінгу

Перед початком роботи потрібно вивчити базові форми квілінгу. Саме різні види фігур закручених у спіралі паперових смужок є основою для подальших композицій.

Загалом є близько 30 видів фігур квілінгу, які поділяють на відкриті та закриті (для створення закритих застосовують клей). Але всюди викристовується однаковий принцип: папір згорнути, прищипити, а потім надати потрібну форму.

Основні види закритих елементів такі:

• око — коло, стиснуте одночасно з двох сторін;

• півмісяць — схожий на око, але защипи роблять зі зміщенням;

• квадрат — коло, стиснуте з чотирьох боків;

• ромб — основою слугує заготовка квадрат;

• крапля — середину спіралі зміщують в один бік, а декілька шарів протилежного боку стискають у формі гострого кінця;

• трикутник — виготовляють із краплі, розплющуючи основу елемента;

• стріла — основу однієї сторони трикутника вдавлюють усередину.

Основні види відкритих елементів такі:

• гілочка — паперову смужку згинають у співвідношенні 1:2, а кінці закручують в одну сторону;

• ріжки — смужку згинають усередину, а половинки викручують назовні;

• завиток — не роблячи складку, натискають на середину смужки, а кінці викручують в різні боки або всередину;

• серце — смужку згинають, а потім закручують половинки всередину.

Освоївши прості фігури, можна переходити до більш складних. Можна змінювати форму заготовки, її можна стискати, залишати вм'ятини, як того вимагає загальна композиція.

Техніка виконання квілінгу

Отже, як зробити вироби з паперу в техніці квілінг? Загалом технологія виготовлення квілінгу включає такі етапи:

1. Все починається з ідеї: що це має бути? Листівка чи фоторамка, 3D шкатулка чи сюжетне панно? Краще зробити попередній ескіз, намалювавши схему майбутнього виробу олівцем на папері. Визначаємо, скільки та якої форми елементів знадобиться.

2. Заготовляємо всі потрібні елементи квілінгу:

   • паперову смужку закріплюємо на кінчику інструменту для квілінгу та щільно закручуємо в спіраль, притискаючи край смужки пальцем до кінчика інструменту;

   • коли достатній об'єм сформовано, інструмент акуратно виймаємо, а спіраль розміщуємо в шаблоні-лінійці в колі відповідного діаметру, щоб дати їй трохи розпуститися до потрібного розміру;

   • щоб спіраль не розгорнулася, край смужки підклеюємо крапелькою клею на кінчику зубочистки;

   • тепер спіраль можна вийняти та сформувати модуль, який потрібний для даної композиції.

3. Коли всі модулі будуть готові, можна їх компонувати відповідно до ескізу. Їх склеюють між собою для створення повноцінних виробів або ж приклеюють до основи за допомогою пінцету та клею. Якщо це картина, готовий виріб можна також вставити в рамку під скло.

Також пропонуємо деякі особливості техніки виготовлення квілінгу, це допоможе виконувати роботу більш легко та якісно:

• Дбайливо зберігайте смужки паперу в коробках, щоб вони рівно лежали. Навіть трохи зім'яті смужки вже не підходить, тож їх можна викидати.

• Витягуйте смужку з коробки, тримаючи за обидва краї, щоб вона не деформувалася.

• Щоб край смужки приклеївся набагато швидше, не обрізайте його ножицями, а обірвіть. Розпушений край швидше пустить клей всередину волокон.

• Придбайте спеціальні інструменти для квілінгу (лінійку-шаблон та прилад для скручування). З їх допомогою ви значно прискорите та полегшите процес заготовки деталей.

21.10.25р.    22.10.25р.         Тема уроку:         Вироби з квілінгу.                                                                                                                                                                    Творцями перших квілінг-виробів вважають ченців середньовічної Європи. Обрізаючи позолочені краї релігійних книг і закручуючи паперові смужки на кінчику пера, вони робили медальйони, котрі створювали імітацію золотої мініатюри. Недарма з англійської мови слово «quill» перекладається як «пташине перо».

Квілінг — неповторна техніка, яка допоможе Тобі передати легкість і вишуканість мереживних візерунків.

Для створення виробів з квілінгу Тобі знадобляться такі інструменти: шило, пінцет, ножиці, клей, а також олівець, циркуль, шаблон-лінійка.

Перед початком роботи ознайомся з основними елементами квілінгу, так званими модулями. Саме різні форми закручених в спіральки паперових смужок дозволять Тобі домогтися бажаного результату. 

20.10. Юзвак М. Б. Технології     7 клас  початок - 11.25        тел. вайбер 0960634104

Тема: Розмічання виробу способом копіювання.

https://us04web.zoom.us/j/6779400444?pwd=uXivOAQIFemBQxEhb4Hop9hrDvTsra.1

ідент. 677 940 0444     код доступу 111

Тема уроку: Розмічання виробу способом копіювання на фанеру "Корзина з яблуками"

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу з практичною роботою (адаптовано для домашнього виконання за участю дорослого)

Мета уроку: сформувати в учнів навички точного копіювання складного контуру на фанеру через копіювальний папір; розвинути планування розміщення шаблону; закріпити правила безпеки при роботі з розмітними інструментами; виховувати відповідальність за якість розмічання.

Завдання уроку:

Освітні: опанувати технологію перенесення контуру "Корзина з яблуками" на фанеру; вивчити послідовність операцій розмічання складного виробу.

Розвивальні: вдосконалити координацію рухів, точність натиску олівця, контроль пропорцій; адаптувати складність під можливості учня (спрощений шаблон при обмеженій моториці).

Виховні: сформувати звичку до акуратності; навчити оцінювати якість власної роботи; розвивати уважність до деталей.

Обладнання та матеріали (для домашнього використання): фанера товщиною 4 мм (20x15 см), копіювальний папір, шаблон "Корзина з яблуками" (10x8 см, роздрукований або намальований), простий олівець, гумка, лінійка 30 см, ножиці для паперу, транспортир, фотоапарат для фіксації результату. Альтернатива: картон замість фанери. Для особливих потреб: товстий олівець, збільшений шаблон, покрокові схеми на картках.

Хід уроку

1. Організаційний момент

Перевірити наявність матеріалів. Обговорити правила безпеки: гострий кінець олівця подалі від очей, копіювальний папір не тримати ртом, гумку не кидати. Адаптація: показати правила на малюнках або повторити підрахунком "1-2-3 безпека!".

2. Актуалізація опорних знань

Повторення: "Що таке розмічання?" (Перенесення контуру на матеріал.) "Які способи копіювання ви знаєте?" (Через скло, копірку.) Показати зразки простих і складних контурів. Запитання: "Чим складний кошик з яблуками?" (Багато кривих ліній.) Адаптація: дати помацати шаблон, назвати частини "кошик-ручка-яблука", повторити 2 рази.

3. Мотивація навчальної діяльності

Практичний приклад: показати виріб "Корзина з яблуками" на стіні як декоративну панель. Пояснити: розмічання - перший крок до створення прикраси для дому. Запитання: "Для чого потрібна точна копірка?" Мотивація: "Твоя корзина стане родинним талісманом!" Адаптація: обрати шаблон з 3 великими яблуками без дрібних деталей.

4. Вивчення нового матеріалу

Пояснення технології: копіювання складного контуру через копіювальний папір забезпечує точність ліній. Послідовність операцій:

- Виміряти фанеру лінійкою, обрати центр для шаблону.

- Покласти копіювальний папір фарбовою стороною вниз на фанеру.

- Зверху розмістити шаблон, закріпити пальцями.

- Обвести контур олівцем рівномірним натиском по всіх лініях.

- Зняти папери, перевірити чіткість, стерти недочорки гумкою.

Демонстрація дорослим на тестовому шматку фанери. Переваги методу: зберігає пропорції, економить час. 

5. Практична робота

Виконання учнем під контролем дорослого:

- Виміряти та відзначити центр фанери.

- Розмістити копіювальний папір і шаблон.

- Обвести спочатку кошик,  потім яблука.

- Зафіксувати результат фото.

Контроль: дорослий перевіряє натиск, виправляє зміщення. Адаптація: обмежена моторика - дорослий фіксує шаблон; увага - копіювати по частинах з паузами; лише кошик для спрощення.

6. Підсумок уроку

Аналіз роботи: "Які лінії найчіткіші? Де потрібна гумка?" Самооцінка: учень проводить пальцем по контуруру і каже "Точно!" або "Трохи криво". Фіксація: фото в робочий зошит. Домашнє завдання: намалювати ескіз наступного виробу. Рефлексія: "Що нового дізналися про копіювання?" Адаптація: оцінка картками (зелена - добре, жовта - попрактикуємо).

7. Рекомендації для адаптації до особливих освітніх потреб (за НУШ для ООП):

- Індивідуальний підхід: скоротити контур при швидкій втомі; використовувати аудіоінструкції.

- Домашнє виконання: дорослий забезпечує фіксацію матеріалів; поєднати з побутом (розміщення на кухні).

- Оцінювання: формувальне за прогресом (не бали, а похвала).

21.10. Юзвак М. Б. Технології     7 клас  початок - 11.25        тел. вайбер 0960634104

Тема: Шліфування та обпилювання крайок виробу "Корзина з яблуками"

https://us04web.zoom.us/j/6779400444?pwd=uXivOAQIFemBQxEhb4Hop9hrDvTsra.1

ідент. 677 940 0444     код доступу 111

Тема уроку: Шліфування та обпилювання крайок виробу "Корзина з яблуками"

Тип уроку: урок формування практичних навичок обробки (адаптовано для домашнього виконання за участю дорослого)

Мета уроку: навчити учнів доводити контур виробу до гладкості за допомогою лобзика та наждачного паперу; покращити контроль сили натиску та напрямку рухів; забезпечити безпечне використання інструментів обробки; виховувати старанність у фінішній обробці.

Завдання уроку:

Освітні: засвоїти алгоритм послідовної обробки крайок фанерної корзини з яблуками; розібратися з вибором зернистості наждачного паперу.

Розвивальні: відпрацювати ритмічність рухів, тактильний контроль поверхні, послідовне виконання етапів; скоригувати навантаження під учня (короткі сесії при зниженій витривалості).

Виховні: прищепити звичку завершувати роботу до ідеалу; навчити поважати інструменти; розвивати почуття відповідальності за кінцевий вигляд виробу.

Обладнання та матеріали (для домашнього використання): фанера з розміченим контуром "Корзина з яблуками" (10x8 см з попереднього уроку), ручний лобзик з пилкою №8, струбцина для кріплення, наждачний папір (зерно №60, №100, №150), захисні окуляри, щітка для пилу, пилосборник (картонна коробка), фотоапарат. Альтернатива: готові оброблені заготовки. Для особливих потреб: лобзик з потовщеною ручкою, крупнозернистий папір, схеми напрямку рухів.

Хід уроку

1. Підготовчий етап

Вітання та облаштування: дорослий розкладає інструменти на стійкому столі з лампою та м'яким сидінням. Перерахувати наявність. Закріпити техніку безпеки: лобзик фіксувати за ручку, пилку перевіряти на міцність, наждачку тримати за краї, пил змивати водою. Адаптація: правила записати цифрами 1-2-3-4 або показати на пальцях.

2. Відновлення бази знань

Контрольне запитання: "Для чого обпилюємо крайки після розмічання?" (Видалити надлишки.) "Яка послідовність шліфування?" (Грубе → дрібне.) Показати зразки: грубої, середньої, гладкої поверхні. Додати: "Кошик має 12 яблук - всі крайки обробимо!" Адаптація: дати помацати зразки, описати "шорстко-гладко", повторити жестами.

3. Постановка мети заняття

Візуалізація: продемонструвати "сирий" розмічений кошик поруч з готовим гладким. Пояснити: обробка перетворює ескіз на справжню прикрасу. Питання: "Чому вабливі гладкі краї?" Стимул: "Твоя корзина прикрашатиме обідній стіл!" Адаптація: обрати зразок з великими яблуками, без дрібних вирізів.

4. Теоретичне засвоєння

Оголошення процесу: обпилювання вирівнює, шліфування закругляє краї. Детальний план:

- Закріпити фанеру в струбцині вертикально.

- Лобзиком знімати припуски 1-2 мм від лінії рівномірними ходами.

- Наждачним папером №60 пройти по всьому контуру 5 разів.

- Перейти до №100 (3 проходи), завершити №150 (2 проходи).

- Протерти щіткою, перевірити на дотик.

Практика дорослого на обрізках. Ефективність: без задирок, приємна форма. 

5. Закріплення навичок

Самостійна практика під наглядом:

- Встановити заготовку в струбцину (асистент фіксує).

- Обпилювати спочатку ручку кошика, потім яблука.

- Шліфувати поетапно від грубого до дрібного.

- Контролювати форму шаблоном.

- Очистити виріб щіткою.

Спостереження: дорослий регулює кут нахилу, хвалить ритм. Адаптація: слабка сила - дорослий допомагає тиском; концентрація - обробляти по 2 яблука з перервою; лише ручка для старту.

6. Аналіз виконаної роботи

Підсумкове обговорення: "Які яблука найгладші? Де ще пройти наждачкою?" Оцінка: учень проводить долонею і визначає "Ідеально!" чи "Додати блиску". Документація: фото етапів у портфоліо. Завдання на завтра: підібрати місце для кріплення корзини. Висновок: "Обробка - фінальний штрих майстра!" Адаптація: позначки галочками (✓ гладко, ~ попрацюємо).

7. Адаптаційні заходи для особливих учнів (за НУШ для ООП):

- Персоналізація: обмежити 3 яблука при швидкій втомі; записані інструкції голосом.

- Бітеве застосування: дорослий тримає струбцину; поєднати з прибиранням (пил у кошик).

22.10. Юзвак М. Б. Технології     7 клас

Тема уроку: Технологічний процес випилювання виробу ручним лобзиком "Корзина з яблуками"

Тип уроку: урок технологічної практики (адаптовано для домашнього виконання за участю дорослого)

Мета уроку: забезпечити освоєння повного циклу випилювання складного контуру з фанери; відпрацювати техніку ведення пилки по кривих лініях; гарантувати дотримання заходів безпеки при різанні; сформувати професіоналізм у виконанні технологічної карти.

Завдання уроку:

Освітні: запам'ятати технологічну послідовність від отвору до вирізаного контуру кошика; розібратися з вибором пилки для різних ділянок.

Розвивальні: налагодити плавність рухів, орієнтацію по лініях, розподіл уваги; підлаштувати темп під учня (короткі відрізки при зниженій концентрації).

Виховні: закласти дисципліну виконання операцій; навчити зберігати інструменти; культивувати гордість за технологічно правильний виріб.

Обладнання та матеріали (для домашнього використання): фанера з розміченим контуром "Корзина з яблуками" (10x8 см з попереднього уроку), ручний лобзик з пилкою №7 для кривих, струбцина середнього розміру, електродриль/шило для отворів, захисні окуляри, шаблон-контроль, пилосборник (газета), фотоапарат. 

Хід уроку

1. Вступний блок

Констатувати комплектність. Зафіксувати безпеку: пилка гостра - без дотиків, лобзик опускати повільно, отвори свердлити на вазі, пил збирати негайно. Адаптація: безпека у формі таблиці "Заборонено-Дозволено" або ритмічний ліч "1-отвір, 2-різ".

2. Теоретична розминка

Фіксація бази: "Яка мета випилювання після розмічання?" (Отримати точну форму.) "Де робити стартові отвори?" (У товстих частинах.) Розглянути схему: розмічений аркуш → отвори → різ по контуруру. Примітка: "Ручка кошика - найскладніша крива!" Адаптація: показати реальний отвір, промовити "круглий-порожній", зафіксувати жестом "проколоти".

3. Визначення цілі

Практична демонстрація: розміщений кошик поряд з вирізаним зразком. Коментар: випилювання втілює ескіз у реальність. Запит: "Що буде, якщо поспішити з пилкою?" Мотиватор: "Твоя корзина - головна прикраса осіннього столу!" Адаптація: демонстрація з великою ручкою кошика, без складних перетинів.

4. Технологічна карта

Виклад алгоритму: технологічний процес від підготовки до контролю. Етапи:

- Просвердлити отвори в 5 місцях (кошик, ручка, яблука).

- Закріпити фанеру горизонтально в струбцині.

- Вставити пилку в перший отвір, натягнути.

- Різати від ручки до яблук рухами 2 вперед-1 назад.

- Вийняти деталь, очистити від напилу.

Показ дорослого на практичному зразку. Раціональність: мінімум браку, чіткі лінії.

5. Технологічна реалізація

Практика учня під супровідом:

- Свердління отворів (допомога з дрилем).

- Монтаж пилки в отвір ручки.

- Випилювання поетапно: ручка → стінки → яблука.

- Вимірювання шаблоном кожні 2 яблука.

- Фіксація фото етапів.

Контроль: дорослий стабілізує струбцину, корегує темп. Адаптація: слабка координація - фіксована рука; фокус - лише ручка + 1 яблуко; таймер на 4 хв з відпочинком.

6. Технологічний контроль

Експертна перевірка: "Які лінії ідеальні? Де скоригувати?" Критерії: учень прикладає шаблон і фіксує "Відповідність 100%!" чи "Корекція 5%". Архівування: серія фото у робочий журнал. Завдання вперед: спроектувати кріплення корзини. Формула: "Технологія + точність = професійний виріб!" 

7. Технологічні рекомендації для ООП (за НУШ):

- Диференціація: 2 отвори при зниженій витривалості; відеоінструкція 1 хв.

- Побутова інтеграція: дорослий свердлить; пил у господарський кошик.