01.09.25р.Трудове навчання Галушко Ю.М.
ТЕМА. Правила безпечної праці в шкільній майстерні
Мета: засвоєння правил внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні та безпеки; формування вмінь користуватися інструментами згідно з призначенням; розвиток інтересу до технологічної діяльності в побуті, виховання основ культури праці, корекція дрібної моторики.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина
Гра. «Мікрофон» (інтерактивна частина заняття)
1. Запитання учням: «Назвіть своє ім’я, прізвище і завершіть речення "Моя улюблена справа…”».
2. На завершення вчитель бере «мікрофон» і називає своє ім’я, по батькові та розповідає про свою улюблену справу.
II. Актуалізація опорних знань і життєвого досвіду учнів
Бесіда
1. Як ви розумієте слово праця? Поясніть поняття обслуговуюча праця?
2. Що називаємо інструментом? Яке його призначення? Який ви знаєте інструмент для обробітку картону, тканини, шиття, в’язання, вишивки, приготування їжі?
Гра «Дай відповідь та пояснити їх призначення "
• невеличка металева, з вушком (голка);
• усіх на світі обшиває, а сама не надягає (голка);
• без рук, без ніг, під лавку скік (клубок).
3. Як створюють корисні речі?
4. Діти, як ви розумієте слово професія?
5.Два кільця,два кінця,а посередині цвяшок (ножиці)
6.Зуби є,а рота немає (пилка)
III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів
В попередньому класі ви ознайомилися з тим, як обробляти картон, тканину. На заняттях у шкільній майстерні можно навчитися працювати з більш складним інструментом, конструювати й виготовляти складніші вироби.
На уроках потрібно організовувати працю в шкільній майстерні (організація праці — це способи впорядкування засобів, предметів та умов праці людини в технологічному процесі), навчаться визначати параметри робочого місця, робочу зону,
розміщення заготовок та інструментів.
Крім того, треба знати, як виготовити ту чи іншу річ. Для цього треба засвоїти поняття «технологія», «технологічна послідовність виготовлення виробу», дотримуватися правил безпечної праці.
IV. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
• вивчити правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні та правила безпечної праці;
• засвоїти знання про основні види технологічної діяльності й техніки в побуті.
V. Вивчення нового матеріалу
Технологічна діяльність — це процес перетворення матеріалів (сировини) з метою створення нових предметів, речей, меблів, устаткування для задоволення власних потреб.
Технологічна культура — це рівень розвитку перетворювальної діяльності людини, що виражається в сукупності досягнутих технологій матеріального й духовного виробництва. Технологічна культура впливає на всі сфери життя людини й суспільства. Технологічна культура людини визначає її місце у світі. У різних галузях виробництва існують певні види технологій. Наприклад, технологія швейного виробництва, технологія харчової промисловості тощо.
Технологія швейного виробництва вивчає процеси перетворення тканини в готові вироби — сукні, спідниці, білизну тощо. Технологія харчової промисловості розглядає способи перетворення овочів, м’яса, молока в харчові продукти. Технологія вивчає процеси виготовлення виробів і на виробництві, і в побуті.
Будь-який технологічний процес складається з таких трьох елементів: предмет праці, засоби праці й сама праця. Результатом технологічного процесу є готові продукти, або готова продукція.
Предмет праці — це те, на що спрямована праця, а засоби праці — те, за допомогою чого здійснюється праця. Так, у пошитті одягу предметом праці є тканина, засобами праці — голка, ножиці, швейна машина, продуктом праці — пошиті сукні, спідниці, білизна тощо.
Успіх занять залежить від чіткої організації робочого місця, роботи й дотримання правил внутрішнього розпорядку. У шкільних майстернях учні повинні додержувати встановлених правил внутрішнього розпорядку.
До початку занять:
• приходити в майстерню до дзвінка;
• одягти спецодяг;
• при собі учень повинен мати: щоденник, підручник, зошит, олівець, ручку, лінійку, гумку.
Під час заняття:
• оглянути своє робоче місце й підготувати його до роботи;
• працювати тільки на своєму робочому місці й не залишати його без дозволу вчителя;
• дбайливо зберігати інструмент, економно використовувати матеріал.
У кінці заняття:
• витерти й покласти на місце інструменти, пристрої, матеріали;
• виходити з майстерні з дозволу вчителя.
Правила внутрішнього розпорядку в шкільних майстернях
1. Приходити на заняття за кілька хвилин до дзвінка.
2. Заходити в майстерні організовано з дозволу вчителя.
3. Перед початком заняття надіти робочий одяг (халат або фартух із нарукавниками, берет чи косинку).
4. Правильно одягати робочий одяг (підбирати під косинку волосся, заправляти рукава та кінці косинки).
5. Працювати на своєму робочому місці, не залишати його без дозволу вчителя.
6. Не відволікатися від роботи розмовами, не заважати працювати іншим.
7. Не залишати робоче місце без дозволу вчителя.
8. Перевіряти стан робочого місця, наявність і справність інструментів.
9. Обережно і дбайливо поводитися з інструментами й матеріалами, використовувати їх тільки за призначенням. Не вмикати електричні прилади й обладнання без дозволу вчителя, не крутити ручки й важелі верстатів і верстаків, не торкатися електричних проводів та рухомих частин механізмів.
10. Після закінчення роботи прибрати своє робоче місце.
Загальні правила виробничої санітарії та особистої гігієни
1. Перед виконанням робіт ознайомитися з правилами безпечної праці й особистої гігієни, додержувати їх під час виконання робіт.
2. Робочий одяг має бути охайним.
3. Додержувати порядку та чистоти на робочому місці.
4. Під час перерви виходити з майстерні й провітрювати приміщення.
5. Не класти на робоче місце непотрібні інструменти та матеріали.
6. Виконувати роботу тільки справними інструментами.
7. Рівно сидіти за столом, трішки вперед нахилити голову.
8. Сидіти слід на всій поверхні стільця, на відстані 10...15 см від краю стола. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, повинна бути 30...35 см (неправильна робоча поза псує поставу, спричинює швидку втомлюваність і шкодить роботі органів травлення).
9. Під час роботи світло має падати зліва або спереду.
10. Після завершення роботи прибирати робоче місце.
У результаті колективного обговорення вчитель підводить учнів до висновку щодо необхідності неухильно дотримуватися цих правил.
VI. Практична робота
1. Вступний інструктаж з техніки безпеки.
VII. Підсумки урок
1. Що нового ви дізналися на уроці?
2.Які інструменти використовуються в швейній майстерні?
Закріпити правила:
Домашнє завдання
• Вивчити правила внутрішнього розпорядку в шкільних майстернях та дотримуватися їх.
Записати в зошиті.
02.09.25.р Трудове навчання Галушко Ю.М.
Тема:Поняття про механізми. Їх призначення.
Мета уроку: засвоєння знань про історію розвитку техніки та роль машин як знарядь праці у сучасному виробництві та побуті; поглиблення і закріплення знання про поняття «техніка»; розвиток критичного мислення, виховання інтересу до техніки.
Об’єкти навчальної діяльності: механізми в шкільних майстернях.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина.
Привітання з учнями.
Перевірка присутніх.
ІІ. Мовна хвилинка.
ІІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.
Одне запитання – методом бесіди, методом «мікрофон» - два, три запитання:
Що таке техніка?
Що називають деталлю?
Які столярні операції виконують під час виготовлення виробів із фанери?
Які інструменти використовують для пошиття швейних виробів?
Як ви розумієте слово «машина»?
З яких частин складається машина?
ІV. Мотивація навчально-трудової діяльності.
Щодня ви зустрічаєтеся із різними механізмами. Ці механізми мають як відмінні, так і спільні частини. Відрізняються один від одного своїм призначенням та способом керування. Спільними можуть бути деталі, а також те, що ними у більшості випадків керує людина. Знаючи типи машин чи механізмів та їх особливості, можна раціонально їх використовувати як у виробництві, так і в побуті.
V. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
Ознайомлення з історією розвитку техніки та роллю машин у сучасному виробництві й побуті.
VI. Вивчення нового матеріалу за планом:
знаряддя праці;
історія розвитку техніки;
відмінності, які можуть існувати між машинами.
а) Техніка – це сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються у суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей. Знаряддями праці називають машини, верстати, інструменти та інші пристрої. Оскільки за допомогою знарядь (машин та пристроїв) людина може споруджувати будівлі, шляхи, виготовляти одяг,, взуття, то відповідно використовують різні машини і розрізняють техніку: будівельну, автомобільну, ремонтно-шляхову, швейну, машинобудівну тощо.
- Назвіть знаряддя праці, які ви можете використовувати в домашніх умовах? (ножиці, молоток, праска, пилосос тощо).
Будь-які пристрої, що поліпшують працю людини або виконує роботу, яку їй самій виконати важко або навіть неможливо, називають механізмом.
б) Техніка розвивалась за такими (умовними) напрямками:
розвиток конструкції;
розвиток матеріалів (від використання природних матеріалів (деревини, каменю) до сучасних штучно виготовлених);
розвиток джерел енергії (від використання теплової енергії (вогнище, згодом пара) до атомної енергії);
розвиток знарядь праці – спочатку знаряддя праці були примітивними, ними користувалися первісні люди (наприклад, камінь замість сокири чи молотка).
Знаряддя праці вдосконалювалися. Але розвиток на цьому не закінчився. З часом виникають робочі машини першого покоління. До них можна віднести перший млин для перетворення зерен на муку, яким користувалися наші пращури; його робоча частина складалася з двох каменів: одного великого і меншого, який приводили в рух за допомогою людських рук.
Робочі машини другого покоління – це механізми, які приводились в рух не людиною, а силами природи (наприклад, вітряний млин, гідро млин). Сюди ж можна віднести машини, які працювали за допомогою парового двигуна.
Сьогодні у сучасних машинах кожен механізм має своє окреме джерело енергії (наприклад, у підйомного крана – окремі двигуни на переміщення крану та на підйом якогось вантажу), також у них запроваджено автоматизацію процесів та використання ЕОМ.
Основне призначення машин – повна або часткова заміна ручної праці з метою підвищення її продуктивності.
в) Залежно від виконуваної роботи, розрізняють машини енергетичні та робочі. Енергетичні машини призначені для перетворення енергії. Це електродвигуни, електрогенератори, турбіни, парові машини тощо. Робочі машини замінюють форму, властивість і положення предметів або складають, обробляють та використовують інформацію.
Р обочі машини поділяють на:
технологічні (металообробні верстати, будівельні, сільськогосподарські, швейні машини та ін.);
транспортні (автомобілі, літаки, тепловози, теплоходи та ін.);
транспортуючі (конвеєри, підйомні крани, підйомники, елеватори та ін.);
інформаційні (ЕОМ та пристрої).
Технологічна машина – це механічний пристрій, що змінює форму та розміри матеріалу для виготовлення виробів.
На виробництві й у побуті широко застосовують транспортуючі машини. Відмінність між ними полягає у тому, що транспорті машини перевозять вантаж (автомобілі, трактори, теплоходи та ін.), а транспортуючі (транспортери, конвеєри, ескалатори тощо) переміщують вантажі своїми робочими органами – стрічками, ланцюгами, канатами. При цьому вони самі залишаються нерухомими.
VII. Практична робота.
Вступний інструктаж ТБ
Завдання 1. У робочому зошиті дати відповіді на запитання:
До яких типів машин (технологічних, транспортних чи транспортуючих) належать м’ясорубка, друкарська машинка, швейна машина, свердлильний верстат, конвеєр, автомобіль, бульдозер, ескалатор у метро, електровоз, трамвай?
Яка основна відмінність між цими машинами? (скласти, за бажанням, таблицю).
VIII. Підсумок уроку.
03.09.25.р Трудове навчання Коваленко Л. І.
Тема: Організація робочого місця учня в майстерні.
Мета: засвоєння правил внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні та безпеки; формування вмінь користуватися інструментами згідно з призначенням; розвиток інтересу до технологічної діяльності в побуті, виховання основ культури праці, корекція дрібної моторики.
Правильна організація робочого місця в майстерні має велике значення для набуття високої культури праці. Повинно бути нічого зайвого, щоб не було метушні, щоб не шукати потрібне серед непотрібного.
Робочим місцем називають ділянку виробничої площі з усім технічним і допоміжним оснащенням, на якій виконує роботу один учень або група. Організація робочого місця найраціональніша тоді, коли всі предмети розміщуються в робочій зоні.
Робоча зона — це простір у межах досяжності рук працюючого в горизонтальній і вертикальній площинах. Максимальна (далека) робоча зона на робочому місці обмежується дугою, яку описують пальці витягнутої руки. Нормальна (близька) робоча зона обмежується дугою, що описується пальцями зігнутої в лікті руки. Найзручніша робоча зона (дії двома руками) обмежується лініями, проведеними від центра ліктів.
Устаткування, інструменти, пристрої, заготовки постійного застосування треба розміщувати в полі зору і в нормальній (близькій) робочій зоні. У горизонтальній площині розміщують: ліворуч - те, що беруть лівою рукою, праворуч - те, що беруть правою рукою. Предмети, якими користуються нечасто, кладуть у далекій робочій зоні. Предмети тимчасового застосування тримають у спеціально відведених місцях.
Організовуючи робоче місце, важливо обрати зручну позу. Робоча поза учня — це правильне положення всіх частин його тіла під час виконання трудового завдання на робочому місці. Вона залежить від характеру виконуваних робіт і оснащення робочого місця. Зручна поза — це поза, при якій, працюючи, можна вільно переміщувати корпус, руки, ноги, голову.
Отже, раціональна організація робочого місця, правильний режим праці й відпочинку, зручна поза значно поліпшують умови праці, сприяють підвищенню її продуктивності та охороні вашого здоров'я.
Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні
1. Приходити на заняття за кілька хвилин до дзвінка.
2. Заходити до майстерні організовано з дозволу вчителя.
3. Перед початком заняття вдягнути робочий одяг (халат або фартух, хустку).
4. Підготувати своє робоче місце до роботи.
5. Розпочинати виконання робіт тільки з дозволу вчителя.
6. Працювати на своєму робочому місці. Не залишати його без дозволу вчителя.
7. Не відволікатися від роботи, не заважати працювати іншим.
8. Дотримуватися порядку та чистоти на робочому місці.
9. Обережно та дбайливо поводитися з інструментами й матеріалами, використовувати їх лише за призначенням.
10. Не вмикати електричні прилади та обладнання без дозволу вчителя, без потреби не крутити ручки й важелі швейних машин та інших пристроїв, не торкатись електричних проводів і рухомих частин механізмів.
11. Економно використовувати електроенергію та матеріали.
12. Припиняти роботу за вказівкою вчителя й уважно слухати його зауваження, пояснення.
13. Під час перерви виходити з майстерні.
14. Після завершення роботи прибрати своє робоче місце (покласти інструменти, пристрої та матеріали у відповідні місця). Зняти спецодяг, вимити руки.
Правила виробничої санітарії та особистої гігієни
1. Працювати лише в робочому одязі.
2. Робочий одяг має бути охайним, чистим.
3. Виконуючи роботу, сидіти прямо, на всій поверхні стільця, на відстані 10-15 см від краю стола. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, має дорівнювати 30-35 см (неправильна робоча поза шкодить поставі, спричинює швидку втомлюваність і шкодить роботі органів травлення).
4. Під час роботи світло має падати на робоче місце зліва або спереду.
5. На робочому місці не має бути зайвих інструментів і матеріалів.
6. Робоче місце слід тримати в чистоті й порядку.
7. Після закінчення роботи прибрати робоче місце щіткою або вологою ганчіркою. Здмухувати сміття або ж змітати рукою заборонено.
Правила виконання практичних робіт
1. До початку роботи перевірити справність інструментів та обладнання.
2. Під час роботи додержуватися технологічної дисципліни, правил користування обладнанням та інструментами, чітко дотримуватися правил безпечної праці.
3. Після завершення роботи вимкнути електричні прилади, покласти інструменти й вироби у відповідні місця, прибрати робоче місце.
26.09.25.р Трудове навчання Коваленко Л. І.
Тема: Види ручних стібків, їх призначення.
Ручними швами можна вишивати вироби, а також, деякими можна зшивати тканину. Нитки для роботи не відривають і, тим більше, не відкушують зубами; відрізують нитку ножицями під гострим кутом. Довжина робочої нитки не повинна бути понад 50 см .
02.10.25.р Трудове навчання Коваленко Л. І.
Тема: Види ручних стібків, їх призначення.
03.10.25.р Трудове навчання Коваленко Л. І.
Тема: Ручні стібки. Виготовлення серветки.
Ручні стібки — це фундаментальні елементи шиття, в'язання та вишивки, що формують візерунки та утримують тканину, а їхнє розмаїття та застосування вражає: існують сотні видів швів, деякі з них мають історичне значення для закріплення зборів, інші використовуються для створення декоративних візерунків, а ще інші є основою для з'єднання деталей одягу.
Стібок — це основний компонент будь-якого процесу роботи з ниткою або пряжею, будь то шиття, вишивання чи в'язання, а шов — це сукупність стібків, що слугує для скріплення тканини чи створення візерунка.
Регіональні особливості:
В Україні існує велика кількість вишивальних швів (близько 250 видів), що базуються на 20 техніках, і кожен регіон має свої особливості, наприклад, багатоколірні композиції Гуцульщини чи геометричні узори Поділля.