8.10   9.10   10.10     Вчитель Парфентьєва І.В.

 Тема : Виготовлення аплікації з паперових грудочок на картонній основі "Осінній гриб"з кольорового паперу

Осінь — це ранкові тумани, золоті крони дерев і, звісно ж, гриби, що причаїлись у пожовклій траві. Пропоную відтворити шматочок осіннього пейзажу на аркуші паперу, склеївши білий гриб під ялинкою. 

Тобі знадобляться:

• двосторонній кольоровий папір: зелений та чорний,

• жовтий та білий аркуші для фону та ніжки,

• олівець,

• ножиці,

• клей ПВА,

• штучні оченята,

• маркер чорного кольору.

• матеріали для осінньої аплікації

1. Спочатку виготов ялинові гілочки. Половину зеленого аркуша паперу зігни навпіл, накресли півколо. Виріж та зроби бахрому. З однієї сторони гілки закрути голочки за допомогою ножиців, щоб додати ялинці об’єму. Виготов дві однакові гілочки. 

2. Переходимо до виготовлення гриба. Почнемо із шапочки.

З чорного паперу виріж чотири однакові кружечки радіусом 4,5 см. Згорни навпіл двічі. Склей заготовки для шапочки краплинкою клею посередині дотичних граней.

З білого паперу виріж невеличку товстеньку ніжку. Намалюй ротик, приклей оченята.

3. Приклей ніжку та шапочку гриба до жовтого аркуша паперу.

Цікаво! Найбільший білий гриб в Україні — вагою 2,850 кг — зірвала на Волині, у Смідинському лісі Старовижівського району, ковельчанка Ніна Данилюк. Сталося це 20 серпня 2000 року. Величезний гриб не поміщався у відрі: його шапка мала окружність 94 см, а ніжка — майже 40 см.

5. І останній штрих — ялинові гілочки, клаптик трави та листочок довільної форми.

Осіння аплікація готова! 

  2.10   Вчитель Парфентьєва І.В.

  Тема : Матеріали, інструменти та приладдя для виготовлення мозаїки з паперових грудочок.

Для виготовлення мозаїки з паперових грудочок вам знадобляться матеріали: кольоровий папір (серветки, гофропапір або кольоровий папір для друку) та основа (картон, щільний папір). Інструменти: ножиці (для нарізки паперу), клей (ПВА або клей-олівець), простий олівець (для нанесення контуру) та, за бажанням, паличка (стрижень, корпус від ручки) для торцювання. 

Матеріали:

• Кольоровий папір: Використовуйте кольорові серветки, гофрований папір або звичайний кольоровий папір різних відтінків та фактур. 

• Основа: Це може бути картон, щільний папір або навіть лист ватману. 

Інструменти:

• Ножиці: Потрібні для нарізання паперу на смужки або квадрати для мозаїки. 

• Клей: ПВА або клей-олівець підійдуть для приклеювання паперових грудочок до основи. 

• Олівець: Необхідний для створення контуру малюнка на основі. 

• Паличка для торцювання: Якщо ви виконуєте мозаїку в техніці торцювання, вам знадобиться тонка паличка з тупим кінцем, наприклад, стрижень від авторучки або китайська паличка. 

Приладдя: 

• Шаблон малюнка: Ви можете роздрукувати дитячу розмальовку або намалювати свій власний контурний малюнок на аркуші паперу.

  3.09   Вчитель   Парфентьєва І.В.

   Тема : Правила користування учнями на укроках з технології інструментами-ножицями,голками,шпильками.

   16.04    19.04    Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Подарунки, сувеніри і іграшки з фетру.

Фетр вважається одним з унікальних і улюблених матеріалів, використовуваних майстринями і рукодільницями. Для тих, хто любить створювати вироби своїми руками, витративши на це мінімум часу, фетр найбільш підходящий матеріал. При цьому вироби з нього виходять оригінальними і красивими. Колись забутий фетр сьогодні переживає друге народження; виготовлення з нього аксесуарів та іграшок стає трендом українського прикладного мистецтва. Шляхетний фетр — вдячний і чуйний матеріал. Рукодільниці усього світу обожнюють цю чудову тканину. Вироби з неї виходять завжди вдалими і дуже швидко, а це панацея, бальзам на вразливу творчу душу. Ця унікальна тканина є ідеальним матеріалом для заняття рукоділлям з дітьми, благодатним грунтом для народження справжніх шедеврів. Виготовлення виробів з яскравого і практичного фетру дуже захоплює дітей, вони з радістю майструють оригінальні, стильні прикраси, незвичайні сувеніри, а головне - іграшки: ляльок, тварин, пташок, машинки і навіть овочі і фрукти. М'які, приємні на дотик матеріали викликають позитивні емоції, стимулюють дитину на творчість. 

Як вибрати фетр для виготовлення

Такий вид матеріалу буває різної товщини:

• товщина тонкого фетру 1-1,5 мм, він підійде для мініатюрних деталей. Завдяки такій товщині вироби виходять більш акуратні, ніж із товстого матеріалу;

• товстий матеріал від 1,5 до 5 мм вдало використовується для виготовлення сумочок, розвивальних книжок.

Фетр може відрізнятися за складом, який буває:

• повністю з натуральної вовни,

• напіввовняний,

• еко фетр,

• акриловий,

• синтетичний.

Для того щоб вибрати відповідний вид цього матеріалу, варто врахувати всі переваги і недоліки кожного з його видів:

• вовняний ідеальний для виготовлення декору, аксесуарів, прикрас, але він має властивість сідати після прання, кошлатиться і утворює ковтунці;

• напіввовняний має гладку текстуру, з нього зручно виготовляти більшість виробів, але через його м’якість іграшка може не тримати форму;

• акриловий матеріал практично не сідає, не линяє, його легко можна очистити, але він схильний до блиску, розкуйовдження, не переносить велику температуру;

• синтетичний має властивість просвічуватися за ширини аркуша менше 2 мм, але він дуже міцний за текстурою.

Щоб правильно вибрати фетр, варто для початку задуматися, що з нього буде виготовлятися, чи необхідна для нього часта експлуатація або прання. На підставі цих питань набагато вдаліше вдасться вибрати тип цього матеріалу.

Необхідні інструменти

Щоб виготовити іграшки з фетру власноруч з викрійками, недостатньо буде мати в наявності тільки аркуші матеріалу і шаблони, додатково знадобляться спеціальні канцелярські інструменти.

Наприклад, для виготовлення іграшки має бути кілька видів ножиць:

• прості розкрійні,

• маленькі ножиці з прямими кінчиками,

• фігурні (для вирізки хвилі або зигзага),

• ніж роликовий (для фетру 4-5 мм).

Загальні принципи виготовлення іграшок з фетру

Головний принцип виготовлення іграшки – це використання заздалегідь підготовлених шаблонів і викрійок, які будуть переноситися на тканину. Найпростіші варіанти виробів складаються з двох аналогічних викрійок, які зшиваються між собою. Також важливо використовувати покрокову інструкцію для створення тієї чи іншої іграшки, в якій детально описуються кроки виконання.

Сова з фетру

Милі іграшки-совята з рожевого фетру своїми руками стануть оригінальним подарунком, які досить просто зробити за допомогою покрокової інструкції з викрійками. Шаблони потрібно роздрукувати з інтернету, вирізати їх, приколоти до фетру і вирізати. Зшити деталі між собою швом “вперед голка”. На лицьову частину іграшки потрібно пришити очі, дзьобик і вушка.

 9.04   12.04    Вчитель Парфентьєва І.В.

  Тема -Практична робота з  виготовлення косинки. Підбір тканини. Визначення розміру косинки.  Побудова, креслення основної деталі.

 Вимоги безпеки перед початком робіт з тканиною
1. Необхідно надіти на себе спецодяг, волосся прибрати під головний убір (косинку).
2. Слід перевірити відсутність іржавих голок і шпильок.
3. Необхідно підготувати робоче місце до роботи, прибрати всі сторонні предмети.
Вимоги безпеки під час роботи з тканиною
1. Зберігати голки і шпильки допускається тільки у визначеному місці (подушечці, спеціальній коробці тощо), не дозволяється залишати їх на робочому місці.
2. Не допускається використання в роботі іржавих голок та шпильок, категорично заборонено брати голки і шпильки до роту.

3. Виконання шиття ручними голками дозволяється лише з використанням наперстка.
4. Викрійку до тканини слід прикріплювати гострими кінцями шпильок в напрямку від себе.
5. Ножиці необхідно зберігати у визначеному місці, класти їх зімкнутими гострими кінцями від себе, передавати один одному ручками (кільцями) вперед.
6. Не допускається відкушувати нитки зубами, їх необхідно відрізати за допомогою ножиць.
Вимоги безпеки після закінчення роботи з тканиною
1. Після закінчення заняття перевірити та перерахувати наявність голок, шпильок, ножиць та іншого використовуваного інструменту та матеріалу.
2. Навести порядок на робочому місці.
3. Зняти спецодяг, привести себе в порядок і ретельно вимити руки з милом.

Вибираючи розмір хустки на голову жінці варто враховувати, як його планується носити. Якщо буде використаний класичний спосіб зав’язування, то підійде стандартний варіант. Для носіння на шиї можна вибрати аксесуар з довжиною сторони 50 див. Самий універсальний варіант – хустка з довжиною сторони 90 див. Підійде для носіння на голові, шиї і талії, дозволяє зав’язувати красиві банти або використовувати декоративні пряжки.

Якщо бандана буде повязываться у вигляді тюрбана, потрібен великий квадрат з довжиною сторони .Такий аксесуар можна красиво драпірувати, зав’язувати у вигляді пишного банта або чалми. Підійде він для використання в якості поясу або палантину.

Щоб правильно визначити розміри хусток і косинок, потрібно сантиметрова стрічка. Бажано, щоб вимірювання проводив помічник, з боку легше контролювати правильність розташування стрічки. Обхват голови вимірюється по лінії над вухами по виступаючій точці потилиці і по лобі на відстані 3-4 см вище брів. 

  26.03      29.03    Вчитель Парфентьєва І.В.

  Тема - Зборки в швейних виробах. Технологія виконання зборок ручними і машинним способом. Практична робота.

  12.03   15.03    Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Види сувенірів з фетру. Практична робота.

Фетр вважається одним з унікальних і улюблених матеріалів, використовуваних майстринями і рукодільницями. Для тих, хто любить створювати вироби своїми руками, витративши на це мінімум часу, фетр найбільш підходящий матеріал. При цьому вироби з нього виходять оригінальними і красивими. 

  1.03   5.03    8.03   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Практична робота з виготовлення сувеніру подарунку для мами.

Тема: «Тюльпани для мами»

Програмовий зміст:

• продовжувати формувати уявлення дітей про весну та весняні квіти, та, що квіти – найприємніший подарунок; закріпити уявлення дітей про весняну квітку – тюльпан; закріплювати прийоми аплікацій: вирізати, викладати, клеяти; продовжувати вчити дітей правильно користуватися ножицями, вирізаючи потрібні частини паперу та зклеювати ,створювати обємну аплікацію за зразком, вправляти в умінні створювати святкові вироби;

• розвивати увагу, мислення, зацікавленість, естетичне сприймання, послідовність, самостійність, акуратність, дрібну моторику, охайність в роботі;

• виховувати бажання зробити подарунок для найрідніших;

Демонстраційний матеріал: зразок - виконаний вихователем, мелодія «Вальс квітів», люстрації із зображенням квітів;

Матеріали до заняття: аркуші паперу: червоного, зеленого кольорів, основа - жовтого кольору, ножиці, клей, пензлик, серветка.

Хід заняття:

I.Організаційний момент.

Дітки сидять на стільцях півколом. Звучить мелодія.

Психогімнастика «Я – квітка »

Уявімо, що ми маленькі квіточки… Ми маленькі квіточки. Ми – квітки... Ми повільно-повільно ростемо, підіймаємося. Ми прокидаємося від чудового сну. Розкриваємо свої ніжні пелюсточки. Вітерець дмухнув тихенько, пелюстки хитнув легонько.

II. Мотивація.

-Давайте згадаємо, яка зараз пора року? А назвіть мені , будь ласка, місяці весни. (Відповіді дітей).

-Скажіть, дітки, які весняні квіти ви знаєте? А які квіти розквітають першими? (Відповіді дітей)

-Чи полюбляють квіти ваші мами?

-Де можна узяти квіти, щоб подарувати мамам?

-Купити, виростити, зібрати, нарвати.

-Чи правильно, якщо ми будемо рвати квіти?

- Ні.

-Як же ми можемо порадувати матусь, щоб не нашкодити природі?

-Виготовити самим.

 -А щоб зрозуміти, які квіти ми будемо виготовляти, спробуємо відгадати:

На стеблі зеленому

Ріс червоний стакан,

Нектаром він метеликів

Усіх пригощав (тюльпан)

Діти: тюльпан!!!

III. Практична робота діяльність.

Етапи роботи:

• Взяти папір червоного кольору для квітки.

• Складіть смужку паперу в декілька разів та обведіть навкруг трафарету для отримання однакових пелюсток квітки .

• Оберіть шаблон форми листка або намалюйте їх за власним задумом.

• Виріжте пелюстки, листя.

• Створіть обємну аплікацію квітки: складіть дві пелюстки по горизонталі, розкладіть, намастіть половину форми клеєм та наклейте другу половину пелюстки, повторіть так з кожною пелюсткою.

    16.02  Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Практична робота з виготовлення іграшки сувеніру "Сердечко".

Старовинний головний убір надзвичайно популярний в наші дні, а область його застосування значно ширша, ніж кілька століть тому. Косинка — це не тільки спосіб уникнути перегріву голови та тьмяності волосся. Сьогодні це і стильний пояс для літнього сарафана або легкого сукні, і фантазійно-хіповий аксесуар для сумки, а також модний шийну хустку. Обзавестися яскравою і неповторною косинкою можна, пошивши її самостійно.

1) Косинка-трикутник

Найпростіший спосіб пошиття косинки — зробити її класичній формі трикутника. Для роботи знадобляться:

• Тканина. Якщо досвіду в швейному справі недостатньо, краще вибирати некапризные, прості тканини — бавовна, бязь, льон.

• Нитки під колір тканини. При різнобарвному матеріалі вибирайте нитки в тон домінуючого кольору.

• Сантиметр, лінійка-трикутник.

• Швейна машинка.

Перед побудовою викрійки вимірюємо окружність голови. На отутюженной тканини креслимо відрізок, довжина якого становить: окружність голови плюс 40-50 см для вільного зав’язування хустки. Наприклад, 48 см + 45 см = 93 див. Можна округлити до 95 див. Ділимо відрізок навпіл і з цієї точки за допомогою портновского косинця вгору відкладаємо ще один відрізок довжиною 30-50 див. З’єднуємо вершини отриманого трикутника прямими лініями. Викрійка готова. Раскраивам її, тепер необхідно обробити зрізи.
Підігніть кожен край хустки на 0,5 см в виворітну сторону, потім відпрасуйте їх. Підігніть краю ще на 0,5 см і прострочіть швейною машинкою. Якщо планується оформлення виробу по краю ажурною тасьмою або мереживом, зрізи по краях можна залишити відкритими, попередньо обробивши їх оверлком. Після чого слід підігнути, попрасувати і прострочити швейною машинкою.

2) Косинка на зав’язках

Цей варіант дуже цікавий, коли основна деталь виробу, трикутник, злегка призібраний. Зав’язувати таку косинку можна як під вільно звисаючим куточком, так і поверх нього. Для грайливого образу з зав’язок треба лобом або збоку формують бантик. Набір для роботи той же, що і для класичного варіанту.
На тканини будуємо трикутник, найдовша сторона якого дорівнює 80 див. Короткі краю підігніть і обробіть машинною строчкою. Довгий край прісборьте з допомогою наметочного шва. Тепер робимо зав’язку. Вирізаємо смужку тканини шириною 10 см і завдовжки 90 див. Всі краї підгинаємо на 1 см і отутюживаем. Потім складаємо заготовку навпіл, лицьовою стороною назовні, знову прасуємо. Вметываем трикутник в планку так, щоб відстань від кожного кінця зав’язки до присборенного краю було однаковим. Прострочуємо машинним швом.

3) Косиночка на гумці

Такі моделі косинок ідеальні для маленьких дівчаток, так як цей головний убір не треба зав’язувати. Крім матеріалу, ниток, лінійки, знадобиться гумка довжиною 10 см. Робочий процес виглядає так:

• З тканини вирізаємо прямокутник, довжина якого дорівнює: окружність голови мінус 10-15 см. Ширина — 25 див. Додаємо пару сантиметрів припусків по боках.

• Краю по довжині підгинаємо в виворітну сторону, прострочуємо. Оверлком обробляємо по ширині і присбориваем.

• Тепер робимо маленький прямокутник довжиною 15 см і шириною 4 см, додаємо по периметру 2 см на припуски. Всі краю підгинаємо на виворітну сторону і прасуємо. Прямокутник складаємо вздовж навпіл, виворітною стороною назовні. Прострочуємо краю по довжині і вивертаємо. Вставляємо гумку. Закріплюємо її — робимо рядки з боків вийшла перемички, відступивши від краю 

• Призібрана зрізи великого прямокутника вкладаємо в кінці прямокутника з гумкою. Приметываем і прострочуємо. Зручна і легка косиночка готова! При бажанні її можна прикрасити вишивкою або об’ємними аплікаціями.

   6.02   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Організація робочого місця. Повторення правил безпечної роботи з інструментами.

   9.02    13.02   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема  - Використання готових шаблонів при розкроюванні іграшки.

Вправа «Від відомого до нового»

• Чи є у вас найулюбленіша іграшка?

• З яких конструкційних матеріалів вона виготовлена?

• Які є види м’яких іграшок? (Пласкі та об'ємні).

Давайте поміркуємо яка пласка , а яка об’ємна?

А чим вони відрізняються?

(Плоска іграшка складається з двох однакових деталей. Одна деталь призначається  животиком і обличчям – на ній вишиваємо  очі, ротик і носик. Другу називаємо спинкою і пришиваємо хвостик.)

(Об'ємна іграшка більш складна у виконанні, бо складається з багатьох об’ємних частин. Але така іграшка більш точно відтворює фігуру людини чи тварини, частини тіла іграшки можуть бути рухомими.)

 (Хутро, тканини, на­бивні матеріали, оздоблювальні матеріали, фур­нітура).

• Які інструменти необхідні для виготов­лення м’якої іграшки? (Голки, шпильки, ножиці, кілочок, наперсток)

Саморобна іграшка набула останнім часом величезної популярності. Зараз в Інтернеті можна побачити велику кількість м’яких іграшок, зроблених своїми руками. Вони є різні за формами та видами, мають різні техніки виконання та  різне призначення.

А от яке призначення мають іграшки розкажуть нам по черзі творчі групи, які працювали над цим проектом:

•    Розвиваючі іграшки для дітей.

•    Декоративні іграшки для оздоблення приміщень.

•    Народна іграшка

•    Іграшка для театральних вистав.

•    Іграшка-сувенір.

Ми з вами будемо виготовляти пласку іграшку. Яка може бути, як іграшкою сувеніром, так і  подарунком на Новорічні свята,а може хтось із вас зможе  з неї зробити розвиваючу іграшку для маленького брата чи сестрички.

А почнемо роботу над виготовленням іграшки з виготовлення шаблонів.

Слово шаблон нам уже знайоме. Шаблони ми виготовляли, коли працювали над попередніми проектами. То ж давайте пригадаємо, що таке шаблон?

Шаблон – це трафарет із картону, який обмальовують на тканині для виготовлення деталей майбутнього виробу.

Яким чином ми будемо виготовляти шаблони.

(Беремо ескіз    майбутнього  виробу. Через копіювальний папір переносимо його на картон. Отримані копії вирізаємо і отримуємо шаблон.)

Інструктаж з БЖД

• Якісні голки та шпильки мають  бути гострими, рівними, неіржавими.

• Шпильки  та голки потрібно  зберігати  в гольниці, в подушечці для голок, на магніті; категорично забороняється  вколювати їх  у маленькі м’які  іграшки.

•  Ножиці під час роботи потрібно тримати на столі із зімкнутими лезами, кільцями до себе, справа (зліва для шульги) на відстані від краю стола не менше 20 см, щоб випадково не впали.

•  Передавати ножиці потрібно  кільцями вперед, тримаючи пальцями  за зімкнуті леза.

•  Оптимальну довжину нитки для ручного  шиття  відміряйте так: тримаючи двома пальцями за кінчик, обведіть  нитку кругом ліктя знову до пальців.

  30.01   2.02   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Повторення. Мяка іграшка. Історія розвитку іграшки. Іграшки-сувеніри. Пласка та напівпласка мяка іграшка.

Добір матеріалів і інструментів.Правила зєднання деталей.

 Іграшки – це речі, які створені для того, щоб гратися. За допомогою іграшок діти пізнають себе і світ, копіюють дії дорослих, навчаючись жити за законами добра. Історія іграшок має такий же довгий-довгий літопис, як і історія самої людини. Можна сказати, що іграшки зявились одночасно з появою людей. Треба ж було якось забавляти дітей в первісному племені і їх мами давали дітям всілякі камінчики, «деревяшки» незвичної форми – ото і були перші іграшки. Потім зявились вже оброблені камяні та деревяні фігурки, ляльки, свистульки, брязкальця , ще іграшки ліпили з глини. Сама давня із всіх іграшок – лялька

Однією з перших мяких іграшок стала ганчіркова лялька (тряпичная кукла). Гралися в ганчіркові ляльки не тільки дівчатка, а й хлопчики до 7-8 років, а вже потім ігри і іграшки ділились на дівчачі і хлопчачі. Для малюків ляльки виготовляли мами і бабусі. Підростаючи, дівчата самі вчилися виготовляти собі ляльку, таким чином набували вмінь шити і вишивати. Потім зявились плюшеві ведмедики, зайчики, котики, правда, раніше вони не були такими барвистими, яскравими як зараз. Мяка іграшка – сама нова із всіх іграшок, їй трохи більше 100 років. Перші мякі іграшки появились на початку двадцятого століття в Німеччині. Німецька майстриня Маргарет Штайф придумала мяких маленьких слоненят. Спочатку вони служили подушечками для голок і шпильок, але дітям вони дуже сподобалися як іграшки. Тоді Маргарет створила цілий звіринець: кролики і слони, мавпи і верблюди, ослики і зайчики, і багато інших тваринок. Зшиті вони були з оксамиту і плюшу. А в 1903 році Маргарет Штайф створила самого першого плюшевого ведмедика на імя Тедді. Він так сподобався і дітям і дорослим, що іграшкових ведмедиків стали виготовляти і в інших країнах. З того часу розпочалась тріумфальна хода мякої іграшки світом. Шиття мякої іграшки – це дуже захоплююче, цікаве заняття, яке може стати для когось із вас хоббі. Стоїть тільки один раз спробувати. З чого ж можна виготовити м’яку іграшку?  Мяка іграшка може бути зшита з мяких тканин, фетра, звязана гачком або спицями, з мякою набивкою всередині. Навіть саму гарну іграшку можна зшити з «нічого». Це можуть бути клаптики тканини, обрізки стрічок, мережива, клаптики шкіри, клейонки і, звичайно, ваша фантазія. Не обмежуйте свою фантазію. Всі самі найкращі речі в світі були виготовлені не по інструкції, а в процесі вільної творчості. А найголовніше - робити все з любовю. Для виготовлення мякої іграшки використовують різні матеріали, інструменти, пристосування. Щоб з ними познайомитись ми трохи пограємось. Гра називається «Чарівна скринька». У скриньку зібрані всі інструменти і матеріали для виготовлення мякої іграшки. Скринька закрита, тільки зроблено отвір для руки (діти не бачать, що вони витягують). Діставши один предмет, дівчата розповідають про нього від першої особи. У скриньку зібрані: тканина, нитки, голки у гольнику, ножиці, сантиметрова стрічка, лінійка, олівець, калька, ґудзики,гольник, шпильки, ложка, дріт, вата або синтепон і ін.. Наприклад: я – голка. Мене використовують дляшиття. Зі мною треба поводитись обережно, щоб не вколотись. Діти і вчитель доповнюють розповідь, особливу увагу приділяють правилам безпечної праці при роботі з інструментами. У скриньку спеціально покладено зайвий предмет – ложка. Діти придумують «призначення» ложки при виготовленні іграшки. По закінченні гри діти у зошит по пам’яті записують інструменти, які використовують при шитті іграшок. 

  23.01   26.01    Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Обробка   зрізів поздовженими і поперечними  обшивками.  Обробка заокруглого зрізу навкісною обшивкою.

Розповідь з елементами бесіди.

- Ми вже знаємо, що тканина утворюється з поперечних і поздовжніх ниток, які щільно переплетені між собою ( «Переплетення ниток у тканині»). Тканина, розрізана по поздовжній нитці має поздовжній зріз ( «Утворення поздовжнього зрізу»), по поперечній – поперечний зріз ( «Утворення поперечного зрізу»). А якщо тканину розрізати по навскісному згину, то утвориться навскісний зріз («Утворення навскісного зрізу»).

- Який виріб нагадує цей зразок? Так, косинку.

- Чи усі зрізи вам легко було обробляти?

- Який зріз був найважчим? Чому? (Навскісний, бо дуже розтягувався)

- Так. Як ми вже згадували, тканина має властивість розтягуватися. Розтяжність зрізів різна. Поздовжній зріз майже не розтягується, бо поздовжня нитка під час розрізування залишається цілою. Поперечний зріз розтягується, нитки обсипаються тому, що поперечна нитка не така міцна, як поздовжня. Навскісний зріз не має цілих ниток, тому розтягується більше ніж поперечний зріз. Обробляти навскісний зріз важче,треба бути дуже акуратним, бо нитки обсипаються.

Обшивка – це смужка тканини, призначена для обробки зрізів чи оздоблення деталей виробу. Довжина обшивки дорівнює довжині зрізу, який обробляють обшивкою. Ширина може бути від 2 до 5 см.

• У яких виробах використані обшивки?

• Знайдіть, де в нашій майстерні є вироби, зрізи яких оброблені обшивками.

• Подивіться на свій одяг. В кого в одязі є обшивки?

• Для чого використані обшивки у названих виробах?

Послідовність обробки зрізу поздовжньою обшивкою.

1. Підгинають зріз обшивки на 5 мм навиворіт.

Заметують.

2. Прикладають обшивку лицьовим боком до лицьового боку деталі. Приметують з боку обшивки. Пристрочують. (Ширина шва 5 мм.)

3. Відгинають обшивку навиворіт деталі. Виметують шов. Наметують обшивку.

4. Настрочують обшивку по краю під гину, витягують нитки наметування. Припрасовують.

  9.01   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Повторення. Правила внутрішнього розпорядку у майстерні. Безпечнп робота.

Технологія (з грец.— наука про майстерність, спосіб виробництва) — це сукупність прийомів і способів обробки або переробки сировини, матеріалів з метою отримання виробів. 

Будь-яка технологія складається з таких елементів: предмет праці (те, що необхідно виготовити), засоби праці (технічні пристрої для виготовлення виробів), носії технологічних функцій (працівник, колектив тощо), продукт праці. 

Предмет праці — об’єкт, на який людина діє в процесі трудової діяльності, перетворюючи його в потрібний виріб. Якщо людина вимішує тісто, то тісто — предмет праці. Предметом праці є металева заготовка, яку токар обробляє на верстаті. 

Засоби праці — це знаряддя праці (обладнання, машини, механізми, інструменти), за допомогою яких людина, діючи на предмети праці, виготовляє вироби. Вирішальна роль серед них належить механічним засобам. Знаряддя праці, які необхідні для виконання певної роботи, називають технологічним обладнанням (технологічними засобами). 

Залежно від функцій, які виконуються в процесі праці, певна річ може виступати і предметом, і засобом праці. Так, швейна машина, за допомогою якої шиють одяг, належить до засобів праці, а та, що перебуває в ремонті, — до предметів праці. Матеріальним результатом праці людини є продукт праці. Це різні деталі, механізми, швейні вироби тощо.

 Ще раз повторимо: Кожен технологічний процес складається з наступних елементів: предмета праці – це те на що спрямована праця (тканина, нитки, деревина, метал, цегла), засобів праці – те, за допомогою чого здійснюється праця (голки, швейні машини, верстати, ножівки, трактори) та безпосередньо процесу праці в результаті якого отримують продукт праці – готову продукцію (сукні, білизну, автомобілі, будинки, літаки).

Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні

1.    Приходити на заняття за кілька хвилин до дзвінка.

2.    Заходити до майстерні організовано з дозволу вчителя.

3.    Перед початком заняття вдягнути робочий одяг (халат або фартух, хустку).

4.    Підготувати своє робоче місце до роботи.

5.    Розпочинати виконання робіт тільки з дозволу вчителя.

6.    Працювати на своєму робочому місці. Не залишати його без дозволу вчителя.

7.    Не відволікатися від роботи, не заважати працювати іншим.

8.    Дотримуватися порядку та чистоти на робочому місці.

9.    Обережно та дбайливо поводитися з інструментами й матеріалами, використовувати їх лише за призначенням.

10.    Не вмикати електричні прилади та обладнання без дозволу вчителя, без потреби не крутити ручки й важелі швейних машин та інших пристроїв, не торкатись електричних проводів і рухомих частин механізмів.

11.    Економно використовувати електроенергію та матеріали.

12.    Припиняти роботу за вказівкою вчителя й уважно слухати його зауваження, пояснення.

13.    Під час перерви виходити з майстерні.

14.    Після завершення роботи прибрати своє робоче місце (покласти інструменти, пристрої та матеріали у відповідні місця). Зняти спецодяг, вимити руки.

Правила виробничої санітарії та особистої гігієни

1.    Працювати лише в робочому одязі.

2.    Робочий одяг має бути охайним, чистим.

3.    Виконуючи роботу, сидіти прямо, на всій поверхні стільця, на відстані 10-15 см від краю стола. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, має дорівнювати 30-35 см (неправильна робоча поза шкодить поставі, спричинює швидку втомлюваність і шкодить роботі органів травлення).

4.    Під час роботи світло має падати на робоче місце зліва або спереду.

5.    На робочому місці не має бути зайвих інструментів і матеріалів.

6.    Робоче місце слід тримати в чистоті й порядку.

7.    Після закінчення роботи прибрати робоче місце щіткою або вологою ганчіркою. Здмухувати сміття або ж змітати рукою заборонено.

Правила виконання практичних робіт

1.    До початку роботи перевірити справність інструментів та обладнання.

2.    Під час роботи додержуватися технологічної дисципліни, правил користування обладнанням та інструментами, чітко дотримуватися правил безпечної праці.

3.    Після завершення роботи вимкнути електричні прилади, покласти інструменти й вироби у відповідні місця, прибрати робоче місце.

   9.01     Вчитель Парфентьєва І.В.

Тема - Рослинні волокна. Льон. Виготовлення тканини. Використання в побуті.

Льон – це однолітня трав’яниста рослина. Для волокна вирощують два основних види льону:

• льон – довгунець має довжину 1 м та використовують його для виробництва тканини для одягу (тонка);

• льон – кудряш має довжину 60 см та використовують для виробництва мішків (товста).

Волокна отримують зі стеблин рослини. Довжина волокна залежить від довжини стеблини та сорту льону. Найбільш довге та якісне волокно отримують з довгунця.

Використовують льон для виготовлення тканини різного призначення: платтєво-костюмних, декоративних, білизняних, технічного призначення; для канатів та вірьовок.

Вирощують льон в Україні (на Поліссі), у Поволжі, Сибіру, в Білорусії.

Первинна обробка складається з таких процесів:

1. Замочування лляної соломи (трести).

2. Сушіння трести.

3. Зминання трести.

4. Тріпання льону – сирцю.

Після первинної обробки виділяють з трести елементарні волокна льону, які придатні для використання у текстильному виробництві. В текстильній промисловості використовують довге волокно, коротке волокно (кудель) та очоси, які отримують при прочісуванні трьопаного льону. З коротких волокон та очосів виробляють грубі товсті полотна технічного призначення та канатно-вірьовочні вироби.

5. Будова льону.

Технічне волокно – це довгий пучок різних за формою та товщиною волокон, які склеєні між собою по довжині природними пектиновими речовинами. Кожний пучок складається з 14 – 24 елементарних волокон. Довжина пучка 50 – 250 мм, товщина – 100 – 300 мкм.

Елементарне волокно у повздовжньому вигляді  - довга тонка і гладенька клітина з загостреними кінцями. У поперечному розрізі волокно має вигляд багатокутника з вузьким каналом посередині. Така структура волокна обумовлює гладкість та блиск, високу теплопровідність, високу міцність та низьке видовження. Хімічний склад волокна: 80% природної целюлози та 20% домішок: пектозанів та пектинів (які надають волокну жорсткость), жирів, восків, лігніну та білків.

6. Властивості льону.

1. Оптичні властивості: колір – бурий, світло-жовтий або світло-зелений, має блиск.

2. Геометричні властивості: довжина технічного волокна – 60-100см, елементарного волокна – 2,5см. Грубе, жорстке, товстіше за бавовну.

3. Механічні властивості: висока міцність – 54-72 сН/текс, висока стійкість до стирання; видовження пластичне – майже не розтягується (2 – 2,5% - у сухому стані; 2,5-3,5% - у вологому стані), низька пружність.               У вологому стані міцність зростає на 10 – 20 %.

4. Фізичні властивості: висока гігроскопічність (12%), високе набухання (об’єм збільшується на 40 – 45%), високі теплостійкість (160 – 170 С, у мокрому стані 220°С) та світлостійкість (вища ніж у бавовни).

5. Хімічні властивості: висока хімічна стійкість. Льон стійкий до дії кислот, після кислотних обробок він пом’якшується, але чутливий до лужних обробок: при відварюванні в лужному розчині втрачає міцність.

6. Характер горіння: горить так само як і бавовна:інтенсивно, жовтим полум’ям, з запахом паленого паперу.

Походження тканини льон

Лляна тканина одна з найдавніших у світі. Обробляли рослину на довгих стеблах, заввишки від 80 до 120 см з декількома гілками дрібних синіх, блакитних, лілових, рожевих і іноді білих квіток ще в доісторичні часи. Вченим не вдалося визначити точний час появи. Культура була поширеною в середземноморському регіоні Європи, Західної Азії, на Близькому Сході і в Індії. Очевидно, що люди кам'яного століття використовували волокно також, як і насіння рослини. Лляна тканина використовувалася для обгортання мумій, виявлених в ранніх єгипетських гробницях. Єгипетські майстри вміли ткати настільки тонке полотно, що його порівнювали з диханням дитини, вважали символом чистоти і світла. Полотна були дорогоцінними - одягалися в такий одяг виключно жерці і фараони. У Стародавньому Римі шати з льону носили переважно жінки. Ярослав Мудрий за часів свого правління видав указ про покарання за крадіжку льону і лляного одягу. Сьогодні виробництво автоматизовано, але принцип залишився тим самим і складається з таких етапів:

• Висмикування рослини із землі з корінням.

• Висушування в снопах.

• Відділення шкіри від стебла і розчісування спеціальними гребенями.

• Прядіння нитки і ткацтва полотна.

Якщо колись лляними виробами користувалися в основному бідні люди, то сьогодні - це один з найдорожчих і престижних матеріалів.

Як використовувати лляний матеріал в побуті?

Льон завжди цінувався предками за свої корисні властивості, де ж застосовують зараз? У сучасному побуті міцний і надійний матеріал, який прослужить довгий час, не втративши свого первісного зовнішнього вигляду має широку сферу застосування.

Активно використовується для пошиття штор, які створюють комфортну і затишну обстановку в будь-якому приміщенні:

• Кухонні - практичні, практично не брудняться, ефектно виглядають оброблені мереживом, мережкою або вишивкою.

• У вітальнях - служать стильною і витонченою прикрасою, розкішно виглядають з вплетеними золотистими нитками або нашитими атласними стрічками.

• У дитячій кімнаті природне походження тканини забезпечить екологічну чистоту і безпеку для здоров'я дитини.

Льон не боїться агресивних сонячних променів, можна оформляти вікно і на сонячній стороні будинку.

Крім цього шиють для домашнього використання:

• Кухонні рушники, фартухи, прихватки.

• Комплекти скатертин та серветок.

• Чохли на стільці.

• Постільну білизну.

Створюють аксесуари - еко сумки, головні убори. Застосовують для рукоділля, виробництва сувенірної продукції.

Одяг з льону - це тренд, який ніколи не виходить з моди. Шиють для дітей, чоловіків і жінок - сукні та сарафани, нічні сорочки та халати, блузки і сорочки, спідниці та брюки і інше.

Сукня з льону як зшити і вибрати модний фасон цього сезону?

Найкращі варіанти, які представлені в модних онлайн виданнях:

• Вільного крою підійдуть для жінок з пишними формами. Дами з вираженою талією можуть підкреслити її ременем, а з фігурою «яблуко» краще модель із завищеною талією або у формі трапеції.

• Футляр - підійде для офісного одягу або прогулянки по місту.

• Розкльошені - вільний від грудей або лінії талії створює легкий невагомий образ.

• Топ-сорочка - зручну і стильну модель шиють різної довжини.

• Плаття в бохо-стилі - романтичне, багатошарове зі складним кроєм.

• Модель з запахом асиметричного крою.

Необхідно дотримуватися правил роботи з тканиною. Перед тим як розкроїти полотно декатирують - замочують у теплій воді, перуть при температурі води не вище 40 градусів, висушують праскою. Не можна користуватися під час обробки дуже гарячою водою - тканина дасть сильну усадку. Лляні сукні підходять усім, незалежно від типу фігури, поєднують в собі простоту і стильність, підкреслюють вишуканий смак. Вироби цінуються за свої якісні характеристики:

• Зносостійкі - міцніше бавовняного волокна в 2-3 рази.

• Приємні тактильні відчуття.

• Природну красу;

• Зберігають форму, не розтягуються і не деформуються, у вологому стані міцність збільшується на 10-20%.

• Не дратують шкіру і не викликають алергічних реакцій. Рекомендуються дітям і людям з чутливою шкірою.

• Дихають - повітря вільно циркулює і забезпечує температурний комфорт, що важливо в спекотну літню погоду.

• Не електризується.

• Антисептичні властивості пригнічують мікроби. Матеріал містить кремнезем, використовується в медицині для накладення пов'язок, рани під якими швидше загоюються.

• Бактеріологічні якості перешкоджають розвитку грибка і бактерій.

• Екологічний природний матеріал не зашкодить здоров'ю. Після закінчення терміну експлуатації не нашкодить навколишньому середовищу, володіючи здатністю природного біологічного розпаду та послужить органічним добривом для ґрунту.

Де взяти викрійки для сукні з льону? Вибрати вподобану модель в інтернеті і роздрукувати шаблон. При моделюванні викрійки дотримуватися точностей - натуральна лляна матерія не розтягується. При пошитті уважно обробляють шви і зрізи, які обсипаються. Для тонкого літнього матеріалу, який просвічується використовують підкладки. В якості декорування застосовують контрастне мереживо, вишивку, аплікації, тасьму або ґудзики. Носять лляні сукні з бусами, намистами з металу, каменю або дерева, з ланцюжками з кулонами, браслетами, шкіряними або тканинними сумками світлих тонів.

  19.12   22.12   Вчитель Парфентьева І.В. 

  Тема - Практична робота.Виготовлення новорічних іграшок.

  8.12    12.12    15.12      вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Види мяких іграшок. Технологія виготовлення.  

.Іграшка споконвіку була невід’ємною складовою життя людини – в історичних музеях всього світу демонструють глиняні, металеві, дерев’яні іграшки різних часів та народностей, за ними вивчають культуру та побут людей. Основне призначення іграшки – бути забавою для дитини, одночасно розвивати інтелект та привчати до певних практичних дій (брязкальце для немовляти, зменшені копії машин, побутових речей та приладів, інструментів, ляльки, іграшкові тваринки, тощо). М'яка іграшка, зроблена своїми руками – це дуже захоплююче заняття. Сьогодні інтерес до м'якої іграшки зростає і, незважаючи на велику кількість фабричних іграшок, кількість майстрів збільшується з року в рік. Сучасні іграшки мають різне призначення: Розвиваючи іграшки для дітей. Декоративні іграшки для оздоблення приміщень. Колекційні іграшки. Народні іграшки. Обрядові іграшки.Іграшки для театральних вистав.Іграшка-сувенір. 

  1.12   5.12   Вчитель Парфентьєва І.В.

 Тема - Розкроювання деталей. Зшивання виробу ручним швом.

Для того щоб виготовити якісно будь-який швейний виріб, зокрема з аплікацією, необхідно оволодіти правилами розкрою деталей виробу та відповідною термінологією.

Розкрій деталей виробу — технологічна операція виготовлення швейного виробу.

Розкроювання — процес розрізання тканини на деталі відповідної форми і розміру для пошиття виробів.

Деталь крою — це деталь виробу, виготовлена з одного куска матеріалу.

Розкрій деталей виробу є відповідальним етапом виготовлення швейного виробу. Під час підготовки до цієї технологічної операції та її виконання треба чітко дотримуватися певних вимог.

Підготовлену відповідним чином тканину перед розкроюванням уважно оглядають, визначають її лицьовий і виворітний боки, а також напрямок ниток основи в тканині. Напрямок ниток основи під час розкрою враховують для того, щоб у готовому вигляді виріб не втратив естетичні властивості і форму.

Настилання тканини на столі здійснюють двома способами: 1) «у розгортку», коли тканина розкладена на столі за всією шириною; 2) «у згин» (для парних та симетричних деталей), коли тканина складена вздовж удвоє, лицьовим боком усередину. Вибирають той чи інший спосіб залежно від співвіднесення розмірів основних деталей виробу, ширини тканини та характеру малюнка тканини.

Розкладають викрійки на тканині з виворітного боку.

• Що називають розкроєм деталей виробу, розкроюванням, деталями крою?

• Назви способи настилання тканини.

Викрійки — це вирізані з паперу кресленики деталей. Їх розкладають на тканині у такий спосіб, щоб напрямок стрілок на них, які позначають довжину виробу, збігався з напрямом поздовжніх ниток тканини. Розкладання викрійок виконують економно, щоб відходів тканини було якомога менше. Спочатку розкладають більші за розміром деталі, а потім — дрібніші.

Викрійки деталей виробу приколюють до тканини шпильками, щоб вони не зсовувалися. Обводять викрійки олівцем, кравецьким милом або крейдою точно за контуром, одержуючи лінії контуру. Потім відкладають припуски на шви і підгинання тканини, проводять другу лінію — розкроювання . Після цього перевіряють наявність усіх деталей, чи враховано припуски на шви та напрямок ниток основи.

Запам’ятай

• Перед тим, як здійснити операцію розкроювання виробу для оздоблення аплікацією, треба продумати, як будуть оформленні його краї, і відповідно зробити припуски потрібного розміру;

• під час настилання тканину ретельно розправляють, щоб на ній не було заломів і перекосів;

• позначені лінії на тканині мають бути чіткими;

• під час розкроювання гострий кінець ножиць розміщують під тканиною;

• тканина вважається легко сипучою, якщо на її зрізі без зусиль виймаються 5 ниток і більше. Тканина вважається не сипучою, якщо із зусиллями вдалося витягнути одну нитку.

З'єднання деталей Іграшки з хутра і тканини загалом шиють в ручну. Розкроєні деталі іграшок з тонких тканин - ситцю, бязі та інших спочатку зметують по краям і зшивають швом "уперед голку" або на машинці. Ручні шви та їх призначення Щоб Ваш виріб мав привабливий вигляд, шви повинні бути акуратними, зовнішні шви повинні прикрашати іграшку, а не псувати її. Для шиття м'якої іграшки використовуються декілька видів швів 

Способи з'єднання деталей виробу

Остаточний вигляд виробу залежить від якості пряжі, від того, наскільки бездоганно зв'язані деталі та наскільки акуратно виконана обробка й з'єднання цих деталей у єдине ціле — готовий виріб.

Якщо виріб складається з однієї деталі, то для надання виробу завершеного вигляду слід заховати кінчики пряжі, що залишилися на початку та в кінці роботи. Їх не можна обрізати близько до в'язаного полотна, а залишок нитки необхідно вплести під крайові петлі полотна за допомогою гачка або голки з великим вушком і закругленим вістрям  і тільки потім обрізати кінчик пряжі.

Якщо роботу було розпочато не від краю деталі, то можна закріпити нитки, протягуючи їх через петлі в'язаного полотна з виворітного боку в протилежних діагональних напрямках або виконуючи зигзагоподібний шов 

Якщо виріб складається з кількох деталей, то з'єднувальний шов має гармоніювати із загальним виглядом виробу. Він може виконувати як декоративну, так і практичну функцію або й те, й інше разом.

Деталі в'язаного виробу можна з'єднати між собою так:

• зшити вручну;

• з'єднати за допомогою гачка;

• зшити на швейній машині прямою строчкою.

Спосіб з'єднання обирають на етапі планування виготовлення виробу для того, щоб залишити відповідні припуски. Для зшивання краще використовувати ту саму нитку, якою в'язали виріб (за винятком фасонної пряжі, наприклад букле, «травичка»). У цьому випадку шви виконують міцною ниткою схожого кольору.

Для якісного з'єднання краї готових деталей спочатку пропрасовують, щоб вони були рівними. Потім дві деталі необхідно сколоти шпильками або зметати.

Для зшивання вручну використовують різні види швів. Виконуючи шов «назад голкою», необхідно ввести голку за крайові петлі обох деталей та, захопивши одну петлю рухом від себе, вивести голку вперед через дві петлі . Нитку слід притягувати рівномірно.

   28.11     Вчитель Папфентьева І.В.

   Тема - Наволочка. Різновиди. Тканина. Підгогтовка тканини до розкроювання..Вирізування.викрійки.

Подушки в інтер’єрі грають дуже важливу роль – в складі постільної білизни вони забезпечують міцний і здоровий сон, а у вигляді диванних прикрас надають дизайну інтер’єру особливу родзинку і розставляють стильні акценти. Щоб подушка служила якомога довше, їй потрібно чохол, який буде одночасно виконувати захисну функцію і відповідати за декор.

Що це таке наволочка і які бувають?

Видів наволочок безліч – вони можуть бути виконані в різних розмірах і з різних матеріалів, вони бувають постільними і декоративними, одноразовими, ортопедичними, пухнастими, клаптевими і навіть вологонепроникними. Наволочки бувають на ґудзиках і з клапаном – варіантів дуже багато і вибір залежить від того, для чого вам потрібна. Найкращі асортимент та ціни та наволочки оптом ви знайдете на сайті  auera.com.ua.

За формою і конструкцією

З розвитком ринкових відносин з’явилося багато різноманітних моделей, які відрізняються формами та габаритами. Також з’являються вироби з нестандартними формами – це, в першу чергу, ортопедичні вироби, які покликані повторювати анатомічні форми і мати ефект пам’яті. Крім того, велику частку ринку захопили подушки декоративні, які шиються на замовлення і мають свою суто індивідуальну форму і розмір.

Але все ж в більшості випадків подушки виробляються з розмірами 60х40 (це варіант для дітей) і 70х50 см, різниця сторін в подушці повинна становити 20 см. Квадратні теж шиються, але в менших обсягах, на сьогоднішній день частіше за інших можна знайти вироби з габаритами 60х60, 50х50 і 40х40 см. Такі подушки зазвичай виконують декоративні функції і не використовуються для сну.

Відповідно до розмірів подушок шиються і наволочки. При цьому принцип пошиття у випадку з квадратними і прямокутними моделями один і той же, різниця полягає лише у витраті матеріалу і побудові викрійки. А ось конфігурація наволочки може істотно варіюватися.  

З чого роблять?

Чохли для подушок шиють з найрізноманітніших матеріалів натурального, синтетичного або змішаного походження. Частіше за інших використовується кілька матеріалів.

Льон – це щільне натуральне полотно, яке відрізняється матовим блиском і винятковою гладкістю. Такі вироби стійкі до зносу, тому можуть служити багато років і витримувати велику кількість прань.

Сатин – це на 100% бавовняна тканина, виготовлена ​​з довгого волокна в сатиновій або атласному переплетенні. Такий спосіб вироблення надає тканині особливу м’якість і шовковистий блиск. На сатин часто наносяться малюнки за допомогою методу прямого друку – зображення виходять яскравими і чіткими.

Рогожка – це ще одна натуральна екологічна тканина, яка виготовляється за допомогою рідкого парного переплетення волокон. Візуально матеріал виглядає грубувато, тому частіше використовується для покриття декоративних подушок.

Парча – це по-справжньому розкішний матеріал з шовкової основою, на якій за допомогою металізованої нитки формуються візерунки. Парчеві наволочки також використовують для декору інтер’єру, вони надають приміщенню більш урочистий, величний і респектабельний вигляд.

Шовк – це міцна тканина з вираженим блиском, дуже часто її прикрашають вишивкою. Для спальних гарнітурів використовують тільки натуральний шовк, для пошиття декоративних наволочок допускається додавання синтетичних волокон.

Оксамит і велюр – це щільні матеріали, які використовують для оформлення диванних наволочок. Вони на 100% складаються з поліестеру і відрізняються особливою ворсистістю, яка надає їм неймовірний шик. Подібні подушки часто декорують вишивкою, хутряними вставками і мереживом.

Шиття наволочки — нескладне завдання, з якою необхідно починати свій шлях в області текстильного рукоділля. Створити простий варіант без застібок за силу будь-який, головне вміти користуватися машинкою. Щоб розібратися в механізмі, розглянемо найпростіший приклад — це чохли 70*70. Стандартний розмір підійде для всіх. Отже, якщо ви не знаєте, як зшити наволочку на подушку, дотримуйтесь таким планом:

Вибираємо потрібний матеріал і відміряємо 70+70+35+4=178 см тканини. 70 — це розмір ширини і довжини наволочки у готовому вигляді; 35 — параметри запаху, який буде тримати подушку всередині чохла; 4 см залишаємо на припуски.

Щоб зрозуміти, як правильно зшити наволочку на подушку, необхідно зробити викрійку. Відрізок тканини буде мати вигляд прямокутника розміром 178 на 74 див.

Кладемо матеріал лицьовою стороною вниз, з боків відміряємо по 2 см і прострочуємо.

З правого боку загинаємо 35 см — це буде запах.

З лівої відміряємо 70 см і кладемо їх так, щоб вони накривали запах.

Прострочуємо наволочку з бічних сторін. 

  21.11    Вчитель Парфентьєва І.В.

  Тема - Подвійний шов. Застосування та технологія виготовлення. Інструктажі та матеріали.

Подвійний, або французький, шов об'єднує в собі два шва. Подвійний шов застосовується в основному при пошитті білизни та іншого одягу з тонких і прозорих тканин: шифону, шовку, мусліну.

ЯК ВИКОНАТИ ПОДВІЙНИЙ ШОВ

Деталі складіть виворітними боками. Зшийте припуски шва на відстані 0,5 см від розміченої лінії шва. Припуски шва зріжте на відстані 3 мм від зшивного шва і розпрасуйте.

Потім тканину складіть лицьовим боком усередину, так щоб шов опинився точно у згині. Згин припрасуйте і вистрочіть уздовж розміченої лінії шва, при цьому припуски першого шва опиняються закритими всередині.  

Таким чином завдяки технології подвійного шва не потрібно обробляти зрізи припусків на шви на оверлоці або зигзагоподібною строчкою. І в речах із прозорих тканин шви мають охайний та естетичний вигляд.

 Вимоги безпеки перед початком робіт з тканиною
1. Необхідно надіти на себе спецодяг, волосся прибрати під головний убір (косинку).
2. Слід перевірити відсутність іржавих голок і шпильок.
3. Необхідно підготувати робоче місце до роботи, прибрати всі сторонні предмети.
Вимоги безпеки під час роботи з тканиною
1. Зберігати голки і шпильки допускається тільки у визначеному місці (подушечці, спеціальній коробці тощо), не дозволяється залишати їх на робочому місці.
2. Не допускається використання в роботі іржавих голок та шпильок, категорично заборонено брати голки і шпильки до роту.

3. Виконання шиття ручними голками дозволяється лише з використанням наперстка.
4. Викрійку до тканини слід прикріплювати гострими кінцями шпильок в напрямку від себе.
5. Ножиці необхідно зберігати у визначеному місці, класти їх зімкнутими гострими кінцями від себе, передавати один одному ручками (кільцями) вперед.
6. Не допускається відкушувати нитки зубами, їх необхідно відрізати за допомогою ножиць.
Вимоги безпеки після закінчення роботи з тканиною
1. Після закінчення заняття перевірити та перерахувати наявність голок, шпильок, ножиць та іншого використовуваного інструменту та матеріалу.
2. Навести порядок на робочому місці.
3. Зняти спецодяг, привести себе в порядок і ретельно вимити руки з милом.

  14.11    17.11    Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - З єднання зрізів серветки. Обробка косими та петельними стібками

Косі наметочні стібки застосовують у випадках, коли потрібно отримати стійке з'єднання деталей, так як косі стібки виключають можливість зсуву деталей в процесі обробки.

Наметочная рядок з косих стібків більш еластична і не перешкоджає розтягування тканин, більш міцно закріплює посадку тканини, ніж наметочная рядок з прямих стібків. 

Перш ніж приступити до виконання петельного шва, обережно підгорніть і приметайте край виробу швом «голка вперед». Робочу нитку закріплюємо в середині підгину і виводимо її на лицьову сторону під подгибкою. Потім голку направляємо вгору і справа наліво заводимо під робочу нитку, отримуємо першу петлю. Так само виконуємо наступні стібки. Робимо їх на однаковій відстані один від одного. 

  7.11   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Викроювання серветки з тканини.

Як пошити тканинну серветку власними руками? Щоб виконати це, потрібно опанувати мистецтво шиття. Пошити серветку легше, ніж скатертину, чи, до прикладу постільну білизну. Чудово, якщо у Вас вже є в наявності швейна машинка. Залишається лише знайти залишки тканини та приступати до роботи.

Навіть не маючи здібностей до шиття, не складе великих труднощів створити стильну тканинну серветку для столу. Можна піти легшим шляхом та замовити якісний текстиль для дому на нашому сайті 6gnomiv.com.ua. Якщо ж у Вас немає швейної машинки, але є велике бажання навчитися шити серветку для столу-тоді цей майстер-клас саме для Вас.

Останні кілька років тканинні серветки стали справжнім трендом. Використовуються вони у повсякденному житті, для зустрічі гостей, з нагоди свят та урочистих подій. Чому ж тканинні серветки для сервірування столу такі популярні? Перш за все вони створюють привабливий вигляд для будь-якого столу.

Не має жодного значення розмір чи форма столу. Оформлений такими серветками він набуває своєрідного зовнішнього вигляду, в такому сервірування неодмінно присутня нотка неповторності. Погодьтесь, що дуже приємно сидіти за столом, прикрашеним таким способом.

ЯКІ ТКАНИНИ ПІДІЙДУТЬ ДЛЯ ПОШИТТЯ ЯКІСНОЇ СЕРВЕТКИ?

Для виготовлення тканинних серветок підійдуть щільні та зносостійкі тканини. Також важливо, щоб тканина добре вбирала вологу. Тому рекомендується вибирати для серветок бавовняну чи лляну тканину. Оскільки серветки часто забруднюються, вони повинні витримувати часте прання, зберігати привабливий вигляд навіть після тривалого використання. Важливо, щоб тканина була приємною на дотик та не викликала алергію.

Серветка з тканини не лише робить сервірування столу ефектним. За допомогою такої серветки можна вберегти свій новий костюм, блузу чи святкову сукню від плям та забруднень. Це дуже зручно та практично. Тканинні серветки для сервірування можна використовувати щодня. Якщо Вам до вподоби затишна домашня атмосфера і Ви цінуєте сімейне застілля, такі серветки неодмінно стануть у пригоді.

Вас зацікавила така серветка? Спробуємо пошити її разом. Визначимо, що потрібно для пошиття серветки та розділимо роботу на стадії.

Перед початком роботи потрібно визначитися з розміром готового виробу, встановити розмір ділянки для згину. Ці показники потрібно враховувати при розкроюванні тканини для виготовлення серветки для столу. Потрібно якомога точніше виміряти первинні параметри серветки, тоді виріб буде якісним та привабливим.

Серветки з малюнками чи штампами

Якщо у вас залишилися клапті однотонної або просто нейтральної світлої матерії, з них можна пошити кухонні серветки та створити їх оригінальний дизайн. Для роботи знадобиться:

• тканина білого кольору;

• лінійка чи сантиметр;

• швацька машинка із білими нитками;

• фарба для тканин;

• будь-який трафарет — ми використали сухий фрукт.

Працюємо покроково:

• Вирізаємо із тканини квадрати потрібного нам розміру.

• Обробляємо краї — підвертаємо тканину двічі і робимо рядок машинкою.

• Наносимо тонкий шар фарби на штамп (у нашому випадку на сухий апельсин).

• Переносимо фарбу на тканину. Робимо це стільки разів, скільки потрібно.

Даємо фарбі час висохнути згідно з інструкцією, і серветки готові прикрасити ваше застілля.

  3.11   Вчитель Парфентьєва І.В.

  Тема - Квадратна серветка. Прикрашання вишивкою або аплікацією. Добір тканини. Розмічання.

Вишивка – один із видів декоративно – прикладного мистецтва, в якому орнаменти або сюжетні зображення виконують на тканині різними швами. Вишивка була складовою частиною художньої культури Київської Русі.

 Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялись свої прийоми та техніки вишивання. Тому за кольором, орнаментом, специфікою техніки виконання можна визначити місцевість виготовлення вишивки.

 Особливо популярна вишивка в наш час. До традицій народного вбрання постійно звертаються модельєри, конструктори, художники. Вони створюють сучасні моделі одягу.

 Вишивка прикрашає сучасний інтер’єр.

 Виріб повинен бути м’яким на дотик, мати низьку зминальність, високу міцність, водопоглинальність. Під час експлуатації не повинен змінювати свою форму, колір. При волого-тепловій обробці, не повинна руйнуватись структура тканини. Даний виріб повинен мати естетичний вигляд.

 Майбутній виріб – декоративна серветка, оздоблена вишивкою

                                                                                             Зразок №1. 

 Серветка круглої форми. Матеріал – ситець, нитки муліне. Техніка вишивки – гладь, стебловий шов. Край серветки оброблений петельним швом 

Зразок №2. 

 Серветка прямокутної форми. Матеріал – канва, нитки для вишивання синього та голубого кольорів. Край серветки оброблений « одинарним прутиком». Використана техніка «мережка на квадратах», лічильна гладь. 

Зразок №3.

 Серветка прямокутної форми. Матеріал – канва, нитки для вишивання. Використана техніка «мережка на квадратах», «косий хрест», «козлик».

Аплікація з тканини вважається більш практичною, ніж плоска фігурка з кольорового паперу, її можна використовувати як декор.

Для акуратної роботи потрібен хороший інструмент і якісні матеріали. Загальний вигляд клаптикової аплікації з тканини багато в чому залежить від техніки, в якій виконується робота, а також від способу з’єднання елементів композиції. 

Важливі етапи роботи або алгоритм творчого процесу:

1. Підготовка клаптя і основи (фону).

2. Вибір шаблонів, з урахуванням бажаних розмірів зображення і тематики, якщо це аплікація з тканини для дітей.

3. Виготовлення лекал або шаблонів для кожного елемента клаптикового зображення, особливо коли складна техніка або багатошаровий малюнок.

4. Викроювання кольорових блоків по шаблонах.

5. Обробка сипучого краю (оверложивание, ручне обметування), якщо тка передбачає обробку зрізу.

6. Накладання фрагментів аплікації на основу (відрізок тканини, деталь одягу, твердий матеріал для панно), щоб оцінити попередній результат до моменту кріплення.

7. Фіксація клеєм або підшивання частин композиції.

     17.10  Вчитель Парфентьєва І.В.   

   Тема - Виконання шва "уперед голку" . Довжина стібка. Використання шва.

Шов «уперед голку» використовують для приметування деталей аплікації на основу. Також цей шов використовують для вишивання контуру малюнка або як основу для деяких вишивальних швів.

Шов «уперед голку» — це ряд стібків і проміжків між ними однакової довжини. У конкретних випадках застосування цього шва довжина стібків може бути різною. Виконують шов «уперед голку», рухаючись голкою справа наліво. Стібки прокладають у будь-якому напрямі, за прямою або вигнутою лінією. Довжина стібків і проміжків залежить від призначення шва і товщини тканини.

Вимоги до виконання шва «уперед голку»:

• усі стібки мають бути однакової довжини;

• проміжки між стібками також мають бути однакові;

• шов не повинен стягувати тканину.

• Що таке шов та стібок?

• Як використовують шов «уперед голку»?

• Які вимоги до виконання шва «уперед голку»?

Змінюючи у шві «уперед голку» довжину стібків і відстань між ними, виконуючи його різнокольоровими нитками, можна отримати багато цікавих орнаментів, які нагадують строкату тасьму. Такі вишивальні шви називаються «занизування», «набирування» 

Щоб було зручно виконувати ручні шви, треба правильно вибрати довжину робочої нитки. Коротку нитку доводиться часто міняти, а довга нитка заплутується, уповільнюючи й утрудняючи роботу. Прийнятна довжина нитки для роботи — 50-60 см.

Підбирають потрібну довжину робочої нитки без вимірювальних пристосувань у такий спосіб: нитку беруть у руку, перекидають її через лікоть, знімають і відрізають ножицями .

Для шиття в голку всиляють нитку в одне складання. На довшому кінці нитки зав'язують вузлик. Не треба зав'язувати вузлик, складаючи два кінці нитки разом. Нитку в два складання використовують лише для зметування або приметування товстих і грубих тканин.

Запам’ятай

• Нитки для виконання тимчасових ручних швів не повинні бути занадто міцними, щоб їх можна було легко видалити;

• для виконання тимчасових швів використовують бавовняні котушкові нитки № 50 або № 60, якщо тканина тоненька — № 80;

• засиляти нитку в голку треба кінцем, відрізаним від котушки;

• на відміну від шиття, під час вишивання вузлики на робочій нитці не роблять.

1. Які особливості виконання швів «занизування» і «набирування»?

2. Яка довжина робочої нитки прийнятна для виконання ручних операцій?

3. Обґрунтуй, чому саме шов «уперед голку» використовують для виконання тимчасових швів.

4. Чи правильним є твердження:

Проміжки між стібками шва «уперед голку» мають бути різної довжини.

Поміркуй над прислів’ям

«Довга нитка — лінива дівка».

20.10    Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Практична робота по виконанню шва "голка вперед"

- Шов -- це неперервний ряд стібків на тканині.

Стібок - це частина шва між двома проколами голки. Шов «уперед голку» використовують

для приметування та вишивки.

Шов «уперед голку»•

- це ряд стібків і проміжків між ними однакової довжини. У конкретних випадках застосування цього шва стібки завдовжки різняться. Виконують шов «уперед голку», рухаючись голкою справа наліво. Стібки прокладають у будь-якому напрямі, за прямою або вигнутою лінією. Довжина стібків та проміжків залежить від призначення шва і товшини тканини.

Змінюючи у шві «уперед голку» довжину стібків і відстань між ними, виконуючи його різнокольоровими нитками, можна отримати багато цікавих орнаментів, що нагадують

тасьму.

-3 чого ми починаємо шити?

Щоб було зручно виконувати ручні шви, потрібно правильно обрати довжину робочої нитки. Коротку нитку доводиться часто змінювати, а довга нитка заплутується. Прийнятна

довжина нитки для роботи -- 50-60 см.

Добираємо потрібну довжину робочої нитки без вимірювальних пристосувань у такий спосіб: нитку беремо в руку, перекидаємо її через лікоть, знімаємо та відрізаємо ножицями

Виконуємо шви у такій послідовності

Для шиття в голку всиляють нитку в одне складання. На довшому кінці нитки завʼязують вузлик. Не слід завʼязувати вузлик, складаючи два кінці нитки разом. Нитку в два складання

використовують лише для зметування.

Шов «уперед голку» (малюнок знизу)

1. Тримаючи тканину в лівій руці, виконуйте шов справа наліво.

2. Довжину стібків та проміжки між стібками робіть однаковими.

3. Виконайте шов «уперед голку» за схемою.

4. За допомогою лінійки й олівця позначте точки проколювання на тканині

5. Закріпіть нитку в початковій точці 1.

6. Проколіть голку в точці, розміщеній лівіше (точка 2), далі виколіть у наступній точці

(точка 3).

7. У такій спосіб виконайте весь шов.

8. У кінці шва закріпіть нитку кількома дрібними стібками.

Шов «назад голку»

1. Виколіть голку з ниткою зі зворотного боку тканини на лицевий бік у точці 1.

2. Праворуч від точки 1 виведіть голку на виворітний бік тканини в точці 2.

3. Виколіть голку в точці 3, що знаходиться ліворуч від точки 1, на відстані, удвічі більшій за довжину першого лицьового стібка.

4. Другий лицевий стібок зробіть, уколюючи голку з робочою ниткою в точку 4 і виколюючи

Завершуючи шов, закріпіть нитку стіб ком у два кроки в те саме місце.

2) Повторення правил безпеки під час роботи.

Правила користування ножицями

1. Користуйтеся ножицями із заокругленими кінцями.

2. Зберігайте ножиці у спеціально відведеному для цього місці.

3. Не працюйте притупленими ножицями або ножицями з послабленим шарнірні

з'еднанням.

4. Не тримайте ножиці лезом угору.

5. Не користуйтеся ножицями під час ходьби класом.

6. Не заважайте товаришам, коли вони працюють.

7. Передавайте ножиці товаришам кільцями вперед.

8. Під час різання тримайте матеріал таким чином, щоб лезами ножиць не поранити руку.

Правила користування голкою

1. Не залишайте голку без нитки.

2. Голку тримайте великим і вказівним пальцями, а підтримуйте середнім.

3. Не спрямовуйте її вістря вгору.

4. Під час роботи втикайте голку в призначену для цього подушечку. Після роботи

повертайте голку в гольник.

5. Не використовуйте іржаву голку.

6. Нитку відрізайте ножицями.

 ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

  10.10  Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Ручні строчки та шви. Зовнішній вигляд стібків. Довжина стібка.

Шви, які виконують вручну, відрізняються від машинних, а працювати без обладнання значно довше. Але що робити, коли, наприклад, треба завтра на вечірку, а плаття ще не готове і машинки в будинку немає. Наряд можна пошити і вручну, головне, вивчити технологію ручного рядки. І повірте, це зовсім не складно.

Поради щодо виконання швів:

• За правилами шити слід справа наліво і робити стібки краще рівномірні, однакового розміру.

• Нитка затягувати треба однаково не туго, не слабко, щоб тканина не стягувалося (не деформувалася).

• Частоту швів можна регулювати. Враховуйте щільність і товщину матеріалу.

• Якщо ви шиєте в одну нитку, то не заправляйте в голку надто довгу нитку, щоб не утворювалися вузлики, нитка не плуталася.

• Для закріплення нитки в кінці шва зробіть кілька стібків.

Правила Техніки безпеки :

1. Підготуйте своє робоче місце до рукоділля, акуратно і зручно розмістіть матеріали та інструменти, переконайтеся, що вони в справності.

2. Перед початком роботи переконайтеся, що голка не зігнулася і не покрита іржею.

3. Під час роботи розташовуйтеся один від одного на безпечній відстані (1 метр). Таким чином, ви не пораните дитину, яка сидить поруч.

4. Зберігайте правильну поставу під час роботи з голкою, працюйте з голкою уважно, зосереджено, не відволікайтеся.

5. Не підносьте голку близько до очей, не беріть голку до рота і не вколюйте в одяг.

6. Не залишайте голку без нитки, таким чином, ви швидко знайдете загублену голку.

7. Утримуйте своє робоче місце в чистоті і порядку.

8. Не залишайте голки і шпильки на робочій поверхні столу.

9. Після роботи обов'язково прибирайте голки в скриньку, перерахуйте кількість голок до і після рукоділля.

10. Закінчивши роботу, приведіть робоче місце у порядок, переконайтеся в тому, що всі голки з нитками на місці.

Далі розглянемо детальніше, які бувають шви.

У шитті відомі чотири основні різновиди простих швів: «уперед голку», «назад голку» (або «за голкою»), «рядковий», «обметувальний». Для всіх цих швів спільною є основна вимога: якщо тканина закріплена, то напрямок виконання стібків повинен бути згори донизу, тобто до себе. Якщо тканина вільно розміщена в руках (що відповідає роботі з круглими п'яльцями), то стібки мають спрямовуватися справа наліво. Їх необхідно робити однаковими.

СТЕБЛОВИЙ ШОВ

Стебловим швом у рослинних орнаментах вишивають стебельця квітів, листків, бутонів. Ним можна виконати весь контур рослинного орнаменту на рушниках. При виконанні цього шва голка повинна рухатися зліва направо.

Відступивши від першого зразка вниз 2...2,5 см, під його лівим кінцем закріплюють петелькою робочу нитку. Голку вколюють на З—4 нитки вправо від першого стібка і виводять у кінці цього самого стібка . Потім голку вколюють на 3—4 нитки вправо від попереднього стібка і виводять в кінці його. Так повторюють до завершення зразка.

Вишиваючи стебловим швом, потрібно стежити, щоб робоча нитка була або весь час знизу, або весь час зверху від лінії вишивки. Не можна спрямовувати робочу нитку то вверх, то вниз, тому що втратиться стеблистий вигляд шва.

Шов “козлик”

Використовують для оздоблення одягу та різних побутових виробів. Свою назву

шов “козлик” дістав через схожість із пристроєм для розпилювання дров – козли.

Технологія виконання шва “козлик”

Починають вишивати внизу зліва.

• Роблять голкою стібок вгору з нахилом управо.

• Далі голкою набирають 2-3 нитки і виколюють.

• Виконують вниз вправо стібок з таким нахилом, як і перший:

3 2 7 6 11 10

. . . . . .

. . . . . . . .

1. 5 4 9 8 13 12

Поверх шва “козлик” можна вишити ще один, два чи більше таких самих швів, змістивши їх на кілька ниток праворуч. Якщо шов “козлик” обвити вишивальною ниткою, дістанемо “козлик з врхоплутом”.

Шов «косий хрестик»

Хрестик – одна із найпоширеніших технік в українській вишивці.

Вимоги до виконання шва

• Косим цей хрестик називають тому, що лицьові стібки у ньому розміщені по діагоналях клітинки.

• Кожен хрестик виконують двома діагональними стібками, що перехрещуються.

• Якщо вишивка виконана правильно, то на зворотньому боці будуть рядки горизонтальних або вертикальних стібків.

• Також є прямий хрестик, подвійний хрестик (болгарський).

ЛАНЦЮЖОК, АБО ТАМБУРНИЙ  ШОВ

Ланцюжок, або тамбурний шов , складається із петельок, які на тканині утворюють ланцюжок. Виконується тамбурний шов справа наліво.

Робочу нитку закріплюють петелькою знизу під правим кінцем попереднього зразка на відстані 2...2,5 см від нього, вколюють голку, виводять її через 3 чи 4 нитки тканини і роблять перший стібок. Потім вколюють голку всередину першого стібка і виводять зліва через 2 чи 3 нитки тканини від кінця цього стібка. Не витягуючи голку із тканини, заводять робочу нитку під кінчик голки.  Протягують її — виходить перша петелька ланцюжка. Кожну нову петельку починають із середини попередньої : вколюють голку всередину першої петельки і виводять справа наліво через 2 чи 3 нитки тканини від цієї петельки, заводять робочу нитку під кінчик голки, витягують голку з тканини — виходить друга петелька.У такий самий спосіб вишивають решту петельок зразка або узору. .

Закінчивши вишивання зразка, голку вколюють за останньою петелькою , виводять робочу нитку на виворітний бік тканини і закріплюють її. Коли вишито три перші зразки, можна спробувати вишити 2—3 нескладні узори , щоб краще засвоїти стебловий шов, строчку і ланцюжок.

Практична робота.

  13.10   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Закріплення нитки напочатку та наприкінці строчки. Спосіб виконання.

1.09   Вчитель Парфентьева І.В.   Тема "Вступне заняття. Ознайомлення з правилами роботи у майстерні"

 Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Як ви розумієте слово «праця»? Яку роль відіграє праця в житті людини?

2.Як ви розумієте слово «професія»? Які ви знаєте професії?

3.Назвіть професії ваших батьків.

4.Чому на виробництві робітники працюють у спеціальному одязі?

5.З яким матеріалом ви працювали у попередніх класах?

6.Що таке інструмент? Яке його призначення? Який ви знаєте інструмент для обробітку картону, тканини?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що у попередніх класах вони ознайомились з тим, як обробляють картон, тканину, природні матеріали. На заняттях у майстерні вони можуть навчитись працювати з більш складним інструментом, конструювати і виготовляти відповідно більш складні вироби. Наприклад це можуть бути рухомі і нерухомі іграшки, речі побутового призначення, інструмент тощо. Здобуті знання та уміння можуть також стати у нагоді в повсякденному житті. Учитель демонструє об’єкти праці виготовлені учнями і запитує чи хочуть вони виготовляти такі речі? Якщо так, то цьому необхідно навчатись. І це навчання має починатись з організації робочого місця, ознайомлення з технікою безпеки. Крім того треба знати як виготовити ту або іншу річ. Для цього треба знати, що таке технологія або технологічна послідовність виготовлення виробу.

Вивчення нового матеріалу за планом:

а) поняття про техніку;

б) технологія як перетворююча діяльність людини;

в) правила внутрішнього розпорядку в майстерні;

г) загальні правила безпечної праці;

а) Техніку можна представити як галузь людської діяльності, що пов’язана з вивченням, застосуванням і вдосконаленням інструментів, пристосувань - різних засобів та знарядь праці. Отже, техніка – це сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.

б) Людина з давніх часів вдосконалювала способи, за допомогою яких виготовляла речі для власного вжитку. У результаті цієї діяльності відбулося накопичення відповідних знань та умінь, про те як необхідно виготовляти ту або іншу річ. Отже, технологія – це сукупність знань, відомостей про виробництво (або про послідовність певних дій чи операцій) об’єктів: речей побутового призначення, знарядь праці, харчових продуктів тощо. Технологія (як галузь знань та певних умінь) дає можливість людині перетворювати природну сировину чи матеріал на речі, що мають ціну відповідну до затрат на їхнє виготовлення та попит на ринку – їх називають матеріальними цінностями. Отже всі речі, що нас оточують у своїй більшості (за винятком природних явищ та інших об’єктів природного походження) створені людиною за допомогою технологій. Таку діяльність людини називають технологічною. Основні види технологічної діяльності, яку можна виконувати в домашніх умовах це: ремонт сантехніки, електричних приладів, ремонт квартири тощо.

в) У шкільних майстернях учні повинні додержувати встановлених правил внутрішнього розпорядку.

До початку занять:

одягнути спецодяг;

приходити у майстерню до дзвінка;

при собі учень повинен мати: щоденник, підручник, зошит, олівець, лінійку, гумку;

Під час заняття:

оглянути своє робоче місце й підготувати його до роботи;

працювати тільки на своєму робочому місці і не залишити його без дозволу учителя;

дбайливо зберігати інструмент, економно використовувати матеріал;

Напри кінець заняття:

витерти й покласти на місце інструменти, пристрої, матеріали;

виходити з майстерні з дозволу учителя.

г) Загальні правила безпечної праці у шкільних майстернях:

1.Перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся, заправити кінці косинки тощо.

2.Перевірити стан робочого місця, наявність та справність інструментів.

3.Не залишати робоче місце без дозволу учителя.

4.З інструментами й матеріалами поводитись обережно.

5.Під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим.

6.Не крутити без потреби ручки й важелі верстатів і верстаків, без дозволу учителя не вмикати електричні прилади й устаткування.

7.Не складати на робочому місці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали.

8.Роботу можна виконувати тільки справними інструментами.

 5.09 Вчитель Парфентьєва І.В.

Тема-Повторення правил безпечної роботи під час ручних робіт.

 Кожен учень повинен знати й дотримуватися  правил безпечної праці в шкільній майстерні, правил пожежної безпеки,  санітарно-гігієнічних вимог.

1.Учні повинні:

• своєчасно приходити на заняття в спецодязі і з дозволу вчителя або чергового по шкільній майстерні зайняти своє робоче місце, перехід учнів на інше робоче місце без дозволу вчителя забороняється;

• на початку уроку, коли заходить учитель, встати і привітати його, після чого з дозволу  учителя сісти на своє закріплене робоче місце, якщо необхідно звернутися до вчителя – підняти руку;

• виходити зі шкільної майстерні можна тільки після дзвінка й дозволу вчителя;

• бути охайно одягненим, доброзичливим до товаришів і обслуговуючого персоналу, дисциплінованим, чітко виконувати всі вказівки й завдання вчителя;

• використовувати навчальний час для виконання завдання й не займатися зайвими справами, розмовами, своєчасно й високоякісно виконувати доручену роботу;

• коли учитель звертається до всіх учнів припинити роботу й уважно вислухати зауваження, інструктаж;

• економно використовувати електричну енергію, матеріали;

• під час перерви всі учні виходять із майстерні (крім чергових).

2. Щоб запобігти травмуванню і виникненню небезпечних ситуацій, дотримуйтесь таких вимог:

• працюйте на справному устаткуванні;

• використовуйте справний, добре налагоджений інструмент;

• виявивши  несправність, повідомте вчителя;

• використовуйте інструмент за призначенням, бо  можна не тільки зіпсувати його, а й отримати травму;

• не перевіряйте ріжучу кромку інструмента руками. Для цього слід використовувати тренувальні заготовки;

• передавайте ріжучий та колючий інструмент ручкою вперед;

• не кладіть інструмент ріжучою кромкою догори і до себе;

• не відволікайтесь під час роботи і не відволікайте інших;

• користуйтеся правильними прийомами роботи;

• не користуйтеся відкритим вогнем;

• без дозволу вчителя не включати токарні верстати;

• дотримуйтесь вимог особистої гігієни.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

2.1. Правильно одягніть спецодяг (застебніть його на всі ґудзики, сховайте волосся під головний убір).

2.2. Ретельно підготуйте своє робоче місце до безпечної роботи.

2.3. Уважно вислухайте вчителя і отримайте завдання на урок.

2.4. Підготуйте до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись в їх справності.

2.5. Забороняється розпочинати роботу без дозволу вчителя;

2.6. Не приводити  в дію верстати без дозволу вчителя.

3. Вимоги безпеки під час виконання робіт.

3.1. Під час практичної роботи виконуйте тільки ті види робіт, які доручив вчитель.

3.2. Використовуйте робочий час тільки для виконання завдання, не займайтесь сторонніми справами та розмовами, не ходіть без справи по майстерні і не заважайте іншим.

3.3. Утримуйте в чистоті робоче місце.

3.4. Дбайливо ставтесь до устаткування, верстаків, інструментів.

3.5. Інструменти загального користування брати з дозволу вчителя і водночас після користування повернути їх.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

4.1. Упорядкуйте робоче місце, приберіть деталі, матеріал, сміття, відходи.

4.2. Приведіть у справний стан інструменти (зніміть заусениці, очистіть напилки від стружки).

4.3. Старанно приберіть робоче місце (стружку не здувайте і не змахуйте руками).

4.4. Покладіть інструменти в порядок, встановлений вчителем.

4.5. Очистіть від бруду  верстати;

4.6. Приведіть себе до порядку і залиште майстерню з дозволу вчителя.

4.7. Після  того, як  учні вийшли з майстерні,  чергові розпочинають прибирання приміщення.

4.8.  Чергові повідомляють учителя про всі помічені несправності.

5. Вимоги безпеки у надзвичайних ситуаціях.

5.1. Негайно вимкнути верстат при виявленні несправності;

5.2. Негайно повідомте вчителя:

• при виявленні несправностей під час роботи;

• у випадку пожежі;

• при ознаках нездужання або захворювання;

• у випадку отримання травми чи ушкодження.

8.09 Вчитель Парфентьєва І.В.

 Тема-Стібки і шви ручної та машинної обробки.

Для того, щоб пошити будь-який одяг необхідно освоїти шви, строчки, стібки. Адже без цього неможливо навіть з'єднати деталі крою і обробити краї виробу. Стібки являють собою переплетення ниток, які отримуються в результаті проколів матеріалу голкою в двох точках, на порівняно малій відстані. Якщо стібки повторюються, то це вже називається рядком. А ширина між 2-ма рядками стібків називається шириною рядка.

Шви і строчки можуть мати різне призначення і всього їх налічується понад 25 видів. В цілому їх можна поділити на дві групи — це машинні, ручні рядки, стібки. Далі докладніше вивчимо ручні шви.

Ручні шви і строчки: види, схеми

Ручні строчки, шви для зручності можна розділити на види за характеристикою стібків і по їх призначенню. Стібки виконують за різними схемами, вони бувають косі, петлеподібні, прямі, петельні, крестоподобные. За призначенням їх можна поділити на такі види:

• Выметочные

• Підшивочні

• Сметочные

• Оздоблювальні.

Ручні шви

Шви, які виконують вручну, відрізняються від машинних, а працювати без обладнання значно довше. Але що робити, коли, наприклад, треба завтра на вечірку, а плаття ще не готове і машинки в будинку немає. Наряд можна пошити і вручну, головне, вивчити технологію ручного рядки. І повірте, це зовсім не складно.

Подивіться зображення вище, на цих фото показано, як виконувати різні техніки швів. На першій картинці є схема простого прямого стібка. На другий обметочний, ще таким способом можна зшивати дві деталі крою. Також там є сметочный, хрестоподібний, петельний.

Далі розглянемо детальніше, які бувають шви.

Прямі шви — використовують найчастіше для намітки вироби, а також таким швом зшивають дві чи кілька деталей крою. Завдяки цьому простому шву деталі виробу не зрушаться нікуди і їх потім буде зручніше строчити на машинці. Виконується він просто, достатньо проколювати голкою тканину або тканини і просувати нитка туди-сюди по прямій лінії.

Сметочные шви — призначені для обметуванням різних деталей крою. Для виконання його ці деталі складають лицьовим боком один до одного, а потім починають їх зшивати звичайним прямим швом, бажано, щоб довжина стібка була не більше 1,25-1,6 сантиметрів.

Стібки постійного призначення для з'єднання деталей, обробки виробів, пришивання фурнітури

Існують ручні шви, якими виконують з'єднання частин крою вироби. Головне правило — це те, що вони повинні бути акуратними і не кидатися в очі, коли річ вже готова, ще вони повинні міцно з'єднувати деталі виробу. Дивіться нижче на зображенні приклади таких стібок.

Крім того, якщо тканина має розсипчасту структуру, то для її обробки ще треба використовувати і стібки у вигляді хрестиків, петель (косі шви) і т. п. Так, наприклад, обробку петель на речі слід робити щільними маленькими стібками через край вирізів у вигляді петельних швів.

З'єднувальні шви

Шов назад голку. Якщо ви хочете міцно і красиво з'єднати дві деталі, то можете застосувати цю ручну сходинку. Виконати її досить просто і шов виходить такий же міцний і красивий, як на швейній машинці. Для його виконання знадобиться наступне:

1. Візьміть дві частини виробу і накладіть один на одного лицьовою частиною тканини до лиця. Акуратно з'єднайте деталі крою і бажано з'єднайте їх шпильками для шиття, щоб частині зафіксувалися і не зісковзували в самий невідповідний момент.

2. Візьміть голку з ниткою. На нитки зав'яжіть вузлик, зробіть прокол на тканини і витягніть нитку.

3. Потім, відступивши приблизно від точки виходу нитки три міліметри назад і зробіть наскрізний прокол тканин так, щоб вийшло, що нитка з вузликом опинилася посередині шва.

4. Далі зробіть ще один стібок назад так, щоб остання точка проколу тканин виявилася посередині чергового стібка.

5. Так продовжуйте до тих пір, поки не з'єднайте рядком всі деталі крою.

 12.09. Вчитель Парфентьєва І.В.

Тема- Повторення правил безпечної роботи під час роботи на швейній машині з праскою.

Техніка безпеки при виконанні машинних робіт

    Працюючи на швейній машині необхідно строго дотримуватися безпечних умов праці.
  1. При невмілому і неуважному ставленні до роботи, на зшивних і спеціальних машинах сам працюючий та ті хто знаходяться поруч можуть зазнати небезпеки (проколи пальців рук машинною голкою, поранення очей осколками голок та ґудзиків ).
  2. Приступити до роботи на зшивних і спеціальних швейних машинах можна тільки після проведення первинного інструктажу на робочому місці.
    3. Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.
  4. При виконанні робіт на спеціальній крає обметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.
    5. Щоб уникнути травм, роботу на швейній машині потрібно починати плавним натисканням на педаль.
  6. Щоб волосся не потрапило до машини та запобігти удару ниткопритягувача, не варто нахилятися дуже низько до машини.
    7. Нитки та клаптики, що випадково потрапили до привідного механізму, діставати тільки при вимкненому двигуні.
    8. Не гальмувати рукою махове колесо машини, щоб уникнути травмування рук.
    9. Не доторкатися до голки, не відкривати і не знімати детальні й запобіжні пристосування на ходу машини.
  10. Спрацьовані та зламані голки не кидати на підлогу, а складати у відведене для цього місце.
  11. При роботі не відволікатися самому і не відвертати увагу інших.
  12. Утримувати в чистоті та порядку робоче місце.
  13. Перед тим, як залишити своє робоче місце, необхідно вимкнути машину.
  14. Неправильне розташування рук під час роботи на швейній машині може призвести до проколювання пальців голкою і травмування рук рухомими частинами машини.

   Забороняється:
  - працювати без гумового килимка на металевій педалі промислового стола машини;
  - класти ножиці та інші предмети біля рухомих частин машини
  - працювати без взуття;
  - змащувати, чистити машину, а також надівати пас на шків не вимкнувши двигун;
  - починати роботу з опущеною лапкою, якщо під неї не підкладена тканина;
  - нахилятися під промисловий стіл не вимкнувши електродвигун;
  - залишати включеним електродвигун під час перерв.
  16. При роботі на ґудзиковій машині необхідно користуватися захисним екраном.
  17. Не працювати без взуття, щоб уникнути травмування ніг.
  18. Стежити за чистотою свого робочого місця, не розкидати нитки, булавки, бобіни й інші предмети, зберігати їх у призначеному для цього місці.
  19. Після закінчення роботи прибрати робоче місце.
  20. Якщо ви отримали травму, зверніться до медпункту, попередьте адміністрацію.

15.09 Вчитель Парфентьєва І.В.

Тема- Волокна рослинного походження. Бавовна.Одержання і властивості бавовняних тканин.

Бавовна — натуральне волокно, яке отримують з по­верхні насіння рослини бавовник.

Батьківщиною бавовнику є Індія, звідки він був завезе­ний до Єгипту, Китаю, Японії, країн Середньої Азії, Спо­лучених Штатів та інших країнах світу. Вирощують ба­вовник у країнах з теплим кліматом, де річна середня тем­пература сягає близько 20—30 °С. Після цвітіння та утворення зав'язі на бавовнику дозріва­ють плоди у вигляді коробочок з насінням усередині. На­сіння за формою нагадує кедрові горішки, які з усіх боків вкриті волокнами бавовни. В міру дозрівання коробочки зростає пружність волокон, збільшується їх об'єм і коробочка розтріскується. Волокна разом з насінням утворю­ють жмутик ватки, який  збирають з однолітньої рос­лини бавовник.

 Коробочки дозріва­ють у три періоди: першими збирають ті, що знаходяться на нижніх, потім — на середніх і далі — на верхніх гілках бавовнику. Зазвичай  проводять триразове механізоване або ручне збирання бавовни. Насіння бавовнику разом із волокнами називають бавовною-сирцем. Бавовна - сирець під­лягає первинній обробці з метою отримання бавовни - волокна та побічних продуктів — пуху (стрічки) та насіння. Первинну обробку бавовни проводять на бавовноочисних заводах. Сирець спочатку очищують з метою відокремлення сторонніх домішок (піску, стулок, коробочок, листя, стебел бавовнику та ін.), після чого він надходить на спеціаль­ні (пилкові або валкові) машини для відокремлення воло­кон від насіння. Отриманий продукт називають волокном  бавовни. Далі бавовну пресують у паки вагою 180—250 кг, які транспортують для подальшої переробки на текстильні комбінати.

 2.Елементарне волокно бавовни — це окрема рослинна клітина, витягнута вздовж: один кінець волокна гострий, закритий,  а  інший  — рваний. Така будова елементарного волокна бавовни зумовлена тим, що воно виростає на на­сінні, від якого волокно відривають – в результаті один кінець волокна щіль­но закритий, являє собою природне конічне закін­чення, інший кінець, що ріс з насіння, обірваний з відкритим каналом (рис.1).

Волокно бавовни у поздовжньому вигляді являє собою трубочку, сплющеність та скрученість якої відріз­няється залежно від ступеня зрілості волокна. Бавовняне волокно скручене навколо поздовжньої осі. Поперечний переріз волокон має форму боба, в середині волокна проходить ка­нал, ширина якого залежить від ступеня зрілості волокна. Залежно від ступеня зрілості вигляд волокон відріз­няється.

   22.09 Вчитель Парфентьєва І.В.   

Тема- Практична робота "Визначення лицьового і виворітного боку, основи і утоку.

Купуючи тканину для шиття якого-небудь виробу, перш ніж приступити до розкрою, дуже важливо точно визначити виворітну і лицьову сторону полотна. Однак не завжди це виходить досить просто. Полотно може виглядати абсолютно однаково з усіх сторін, а помітити недоліки в його зовнішньому вигляді і зрозуміти, що ви почали шити з вивороту, можна вже тільки коли виріб буде готове.

Як визначити «обличчя» тканини?

На текстильних фабриках існує тенденція випускати двосторонні тканини, які абсолютно нічим не відрізняються з обох сторін. Їх прийнято називати двухлицевыми. Це досить зручно, адже тоді потреба визначати виворіт перед пошиттям вироби відпадає. Але це швидше виняток, ніж правило. Якщо обраний вами матеріал не належить до такого типу, то потрібно запам'ятати сім простих базових правил, які підкажуть вам, де знаходиться виворітний бік тканини:

Придивитися до тканини і приблизно обчислити для себе її лицьову частину можна ще під час покупки. Уважно розгляньте рулон і те, як скатано вибране вами полотно. Більшість тканин, наприклад, шовкові і шерстяні, закочують лицьовою стороною всередину, щоб уберегти обличчя від пошкоджень, вицвітання, появи непотрібних дефектів. Полотна з бавовни, навпаки, скачують виворотом усередину.

Купивши тканина з нанесеним малюнком, питання про визначення вивороту відпаде практично відразу. Розклавши її таким чином, щоб було видно виворіт і обличчя, ви помітите, що принт на такому полотні буде набагато яскравіше і чіткіше з боку особи. Якщо ви все ще не впевнені, поторкайте тканина на дотик. На лицьовій стороні вона буде гладкою, з рівним ворсом і легким відблиском. На виворітній — злегка ворсистою і тусклуватою.

За таким же принципом можна визначити деякі тканини, на які візерунки і малюнки наносяться шляхом проколювання полотна з вивороту на лице: з лицьового боку, провівши по выбитому малюнку, ви можете відчути легкі нерівності, опуклості.

У сумішевих тканинах виворітна сторона виглядає менш охайною і при детальному розгляді можна помітити, що на ній набагато більше шорсткостей, ледь помітних вузликів, нерівних переплетень, потовщених ниток та інших ткацьких дефектів. На лицьовій стороні матеріал лисніє глянцем, блиском, видно виключно дорогі нитки і акуратне переплетення.

В сатинових і атласних тканинах за рахунок особливого переплетення з лицьового боку вони характерно блискучі, гладкі, дуже м'які і приємні на дотик. З виворітного боку виріб трохи шорстке, з проступаючої ворсистість, матове, а колір полотна навіть без нанесеного на нього малюнка набагато більш тьмяне.За кромці тканини і по проколів на ній також можна з легкістю визначити лицьову сторону матеріалу.  При виробництві її проколюють шпильками з вивороту назовні, при цьому на готовому полотні залишаються характерні відмітини.  Так що особу можна визначити по дірочках, які будуть опуклими з одного боку, а з вивороту - увігнутими.  На кромці можна побачити кольорові нитки, які відсутні з вивороту.

 Також важливо придивитися до наявності вишивки на кромці.  У таких місцях виробник наносить назва фірми, тканини або ж список матеріалів, які входять до складу полотна.  Така вишивка видно виключно з лицьового боку полотна.

 Визначити виворітну сторону не важко, потрібно просто придивитися до деталей.  У деяких випадках, якщо ви маєте справу з однотонними тканинами без принтів, це грає не таку вже й велику роль.  За лицьову сторону можна взяти ту, яка вам здається найбільш якісною.  Надалі важливо не плутатися тільки при виготовленні деталей вироби.

   26.09   Вчитель   Парфентьєва І.В.

    Тема - Машинознавство.  Ручний, ножний і електричний приводи. Машинна голка. Будова голки та її встановлення.

Сучасне життя стало неможливим без використання різноманітної техніки та машин. Верстати на фабриках та заводах, трактори та комбайни на колгоспних полях, автомобілі, тролейбуси, автобуси на вулицях та дорогах, літаки у повітрі, кораблі в морі — повсюди машини. Вони примножують сили людини, полегшують її працю, надають можливість перемагати простір та час. Машини допомагають підкорювати природу та вивчати навколишній світ.

Але машини не тільки працюють на заводах, в лабораторіях, на полях. Вони є в кожному домі, кожній нашій кімнаті, з ними зустрічається кожна людина — в школі, на роботі, відпочинку (мал. 229).

Машина — технічний об’єкт, який складається із взаємопов’язаних функціональних частин (деталей, вузлів, пристроїв, механізмів та ін.), що використовує енергію для виконання покладених на нього функцій. Традиційно під машиною розуміють технічну систему, яка виконує або допомагає у виконанні якогось виду роботи.

Проста машина — механізм, який змінює напрямок або значення сили без споживання енергії.

Одяг, який ми носимо, — це результат спільної роботи дизайнерів, виробників тканин і безпосередньо швачок. Дизайнери постійно створюють нові моделі одягу. А в цехах швейних фабрик, ательє виготовляють одяг за модними ескізами. І все це було б неможливо без високоякісного швейного обладнання.

Швейні машини чудово підходять як для побутового, так і промислового використання. Раніше шили тільки вручну, за допомогою голки . Такий спосіб пошиття виробів займав надто багато часу і сил, причому вручну було важко зробити ідеально рівні стібки.

Завдяки швейному обладнанню процес виробництва істотно прискорився і спростився.

Швейна машина (з англ. sewing machine) — технічний пристрій для виконання процесів з’єднання, скріплення або обробки деталей швейних виробів.

Швейні машини поділяють на універсальні та спеціальні. Машини, на яких можна пошити виріб від початку до кінця, належать до універсальних. Їх найчастіше використовують у побуті. Нині існують тисячі різновидів швейних машин, у тому числі спеціальні машини для шиття шкіри, фетрових капелюхів, ковдр тощо. Спеціальні машини сконструйовані так, що можна виконувати тільки одну певну операцію, а саме: зшивання зрізів, вшивання рукавів, обробку петель, пришивання ґудзиків та ін.

Швейна машина складається з головки та приводного механізму, що приводить її в рух.

Утворення стібків — основна операція роботи швейної машини. Переплетення ниток на основі човникового стібка відбувається наступним чином. Голка проколює тканину, проводить верхню нитку через неї й опускається в крайнє нижнє положення. Під час підняття голки з нитки утворюється петля, яку захоплює носик човника.

Захопивши петлю верхньої нитки, човник розширює її. Ниткопритягач, переміщуючись униз, подає нитку човнику. Петля верхньої нитки човником обводиться навколо шпульки.

  29.09   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Добір голок і шийок залежно від товщини тканини. Заправлення верхньої і нижньої ниток.

Тканини є одним із видів конструкційних матеріалів

і найпоширенішими з текстильних матеріалів. Вони мають певні властивості (геометричні, оптичні, механічні, гігієнічні, технологіч­ні), які залежать від волокнистого складу, структури, особливостей їхньої обробки.

У швейній справі розглядають зазвичай такі властивості тка­нин: геометричні, механічні, фізичні, оптичні, технологічні 

Під час підбору швейних ниток та голок слід звернути увагу на такі аспекти:

         - відповідність ниток виду та товщині тканин;

         - відповідність розміру ниток номеру голок.

         Тільки непрофесійний кравець шитиме брезентову тканину вишивальними нитками, а ніжну тканину газ – армованими нитками або класичними бавовняними нитками з довговолокнистої бавовни.

         Логіка проста: товста тканина – товста швейна нитка! А голки, що використовуються, повинні відповідати обраним ниткам.

Нюанси підбору голок та ниток

         На голці знаходиться спеціальний жолоб, у який заправлено нитку. Розрив швейної нитки можливий через її невідповідну ширину та тертя, це стосується навіть армованих ниток. Тобто, при обробці шви обов'язково розтягнуться, а нитки розійдуться убік.

         Також, пропуск стібків можливий через дуже тонку нитку, яка постійно обривається. Шов вийде слабким і нитки одразу розійдуться.

         Бажаєте зробити ідеальний рядок? Вірно підбирайте нитки для шиття відповідно до типу голок та виду майбутнього виробу.

         Залежно від нитки, виду тканини змінюється і сам тип голки: слід підбирати вірне вістря, розмір вушка під потреби кравця та виробу.

         Наприклад, трикотажні вироби, що дуже розтягуються, рекомендовано шити голками із закругленим вістрям, а вироби зі шкіри - голками із ріжучим вістрям для легкого проникнення крізь волокна.

Співвідношення розмірів швейних ниток та голок

         Існує кілька варіантів підбору ниток до номеру голок та типу тканини:

         - для бавовняних та шовкових тканин треба використовувати номери голок від 60-70. При цьому номер ниток з бавовни повинен бути від 60-120 для шовкових ниток номер 65-75;

         - для бавовняної напівтонкої тканини підходять номери голок з 75-90, номери ниток Sofia з бавовни 50-60, а номери шовкових ниток 65-75;

         - для роботи з бавовняною тканиною слід використовувати наступні номери голок: від 75 до 90, ниток з бавовни 50-60, а ось шовкові нитки краще не використовувати зовсім;

         - для лляного полотна слід підбирати наступні номери голок: 85-90, а номери ниток з бавовни: 40-60;

         - для шовкової та костюмної тканин найкраще підійдуть голки з номерами 85 та 90. У свою чергу, номери ниток з бавовни лише 50-60, а номери шовкових ниток з 65-75.

         - для роботи з костюмною тканиною ідеально підійде номер голки 100, номер ниток з бавовни 30, а шовкових ниток лише 18 та 33.

         - для брезенту, парусини, лляної тканини слід підбирати голки з номером 100 та 120. У свою чергу розмір ниток з бавовни повинен бути 20.

            Підбираючи швейні нитки, звертайтесь тільки до перевіреного постачальника ТД-Комерційний Центр. ТОВ, який має відмінну репутацію на ринку, а також статус офіційного представника товару. 

   3.10   Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Практична робота з використанням швейної машини. Техніка безпеки.

Вимоги безпеки перед початком роботи зі швейними машинами

2.1. Перед початком роботи необхідно надіти спецодяг, прибрати волосся під головний убір (косинку).
2.2. Переконатися, що робоче місце достатньо освітлене.
2.3. Перевірити надійність кріплення знімних частин швейної машини.
2.4. Стілець необхідно встановити навпроти голки швейної машини.
2.5. Слід перевірити наявність діелектричного килимка під педаллю швейної машини з електричним приводом.
2.6. Перед включенням швейної машини з електричним приводом необхідно переконатися у відсутності порушення ізоляції в приєднувальних електропроводах та справність електроапаратури.
2.7. Прибрати з робочого столу сторонні предмети, які не потрібні при виконанні навчального завдання.
2.8. Перед зʼєднанням деталей виробу на швейній машині, необхідно видалити шпильки з тканини.

 Вимоги безпеки під час роботи учнів на швейних машинах

3.1. Сидіти слід на всій поверхні стільця, злегка нахиляючись вперед, спина при цьому повинна бути пряма. Не нахиляти голову близько до рухомих частин швейної машини. Відстань від очей до виробу має становити 30 – 40 см.
3.2. Натискати на педаль ногою слід обережно, мʼяко, поступово збільшуючи швидкість роботи швейної машини.
3.3. Не захаращувати своє робоче місце.
3.4. Не тримайте пальці рук близько лапки, щоб уникнути проколу голкою.
3.5. Під час роботи учня за швейною машиною біля його робочого місця не дозволяється стояти, ходити, щоб уникнути випадкового поштовху.
3.6. Прокладаючи шов на тканині, її слід тримати двома руками з двох сторін від голки, щоб уникнути попадання пальців рук під голку.
3.7. Якщо сталася поломка швейної машини, учень припиняє роботу і повідомляє про пошкодження вчителю технології. Проводить заміну голки тільки вчитель при вимкненому двигуні машини.
3.8. Нитки, обрізки тканин, що випадково потрапили до приводного механізму машини, слід прибирати тільки при вимкненому електродвигуні машини.
3.9. Не слід торкатися руками до рухомих частин машини і голки, не відкривати та не знімати огородження та запобіжні пристрої на працюючій машині.

 Вимоги безпеки після закінчення роботи учнів на швейних машинах

4.1. Необхідно відключити швейну машину від електромережі після закінчення роботи, при проведенні профілактики швейної машини, а також при заміні механічних деталей або приладдя, використовуючи кнопку "Стоп".
4.2. При необхідності виконати чистку і змащування швейної машини.
4.3. Слід підкласти невеликий відрізок тканини під лапку швейної машини, опустити лапку та встановити голку в крайнє нижнє положення.
4.4. Розкласти всі робочі інструменти у спеціально відведені для їх зберігання місця, прибрати своє робоче місце та здати його вчителю обслуговуючої праці.
4.5. Зняти спецодяг, вимити руки з милом.
4.5. Доповісти керівнику робіт про всі недоліки, які мали місце під час роботи.

  6.10  Вчитель Парфентьєва І.В.

   Тема - Виконання строчок. Регулювання строчки для виконання зборок. Техніка безпеки.

 «Техніка безпеки при виконанні машинних робіт».

1. Працюючий на швейній машині повинен строго дотримуватись безпечних умов праці.

При невмілому і неуважному ставленні до роботи на зшивних і спеціальних машинах працюючий зазнає сам та ті, хто поруч, небезпеки (проколи пальців машинною голкою, попадання осколків ґудзиків і голок в очі).

2. Стати до роботи на зшивних спеціальних швейних машинах можна тільки після проведення первинного інструктажу на робочому місці.

3. Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.

4. Забороняється працювати без гумового килимка на металеві педалі.

5. При виконанні роботі на спеціальній краєобметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.

6. Щоб уникнути травм, роботу на швейній машині потрібно починати плавним натисканням на педаль.

7. Щоб волосся не потрапило до машини та запобігти удару ниткопритягувача, не варто нахилятися дуже низько до машини.

8. Нитки та клаптики, що випадково потрапили до привідного механізму, діставати тільки при вимкненому електродвигуні.

9. Не гальмувати рукою махове колесо машини, щоб уникнути травмування рук.

10. Не доторкатися до голки, не відривати і не знімати детальні й запобіжні пристосування на ходу машини.

11. Спрацьовані та зламані голки не кидати на підлогу, а складати у визначене місце.

12. При роботі не відволікатися самому і не відвертати увагу інших.

13. Утримувати в чистоті та порядку робоче місце.

14. Перед тим, як залишити своє робоче місце, необхідно вимкнути машину.

15. Неправильне розташування рук під час роботи на швейні машині може призвести до проколювання пальців голкою і травмування рук частинами машини, що рухаються.

16. Змащувати, чистити машину, міняти голку, надівати ремінь на шків машини, втягувати верхню нитки необхідно тільки при вимкненому електродвигуні, знявши ноги з педалі.

17. Забороняється класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що рухаються.

18. При роботі на ґудзиковій машині необхідно користуватися захисним екраном.

19. Не працювати без взуття, щоб уникнути травмування ніг

20. Стежити за чистотою свого робочого місця, не розкидати нитки, булавки, бобіни й інші предмети, зберігати їх у призначеному для цього місці.

21. Після закінчення роботи прибрати робоче місце.

22. Якщо Ви отримали травму, зверніться до медпункту, попередьте адміністрацію.

Машинні стібки

Сучасні швейні машини виконують безліч різноманітних стібків, інколи нелегко обрати найвдаліший. Розгляньмо найпоширеніші типи машинних стібків.

Пряма строчка - найважливіший вид машинного стібка, який виконують на будь-якій швейній машині. Прямою строчкою можна здійснювати всі швейні роботи, окрім обметування зрізів виробів.

За допомогою прямої строчки можна призборювати та припосаджувати деталі виробу. Для цього треба встановити на машинці найбільшу довжину стібка. Потім прокласти строчки з обох боків розміченої лінії шва, не закріплюючи кінці швів. Притримуючи нижню нитку, зсунути по ній тканину, створюючи зборки бажаної ширини. Кінці ниток можна закріпити вузликом або накрутити на вколоту шпильку. Зборки розподілити рівномірно.

Зигзагоподібний шов на машині можна регулювати по довжині (відстань між стібками) і по ширині. Головним чином його використовують для обробки зрізів припусків на шви.

Вузький стібок «зиґзаґ» нормальної довжини, еластичний і може застосовуватись для з'єднання тканин, що розтягуються (джерсі, трикотаж).

Еластичним швом пришивають еластичну стрічку і зшивають її кінці.

Потайним машинним швом за допомогою спеціальної лапки можна непомітно пришити низ виробу.

Для підшивки низу виробу із еластичних тканин можна застосувати еластичний потайний шов.

Трирядний шов «стрейч» не тільки еластичний, а й дуже міцний. Цим швом виконують шви, які мають бути особливо міцними, наприклад середній шов штанів. Однак будь обережною: оскільки шов трирядний, розпороти його дуже важко. Отже, цим швом можна користуватися лише тоді, коли ти впевнена, що виправлень більше не буде.

Швом «оверлок» одночасно виконують шов і крайову обробку трикотажних матеріалів.

6.10. Юзвак М. Б. Технології.

Тема: Розмічання виробу способом копіювання (кленовий листок на фанері)  

Мета уроку:  

- Навчальна: Ознайомити учнів із простим способом копіювання для розмічання кленового листка на фанері, навчити виконувати основні дії під керівництвом учителя.  

- Розвивальна: Розвивати дрібну моторику, увагу, просторове мислення та вміння слідувати інструкціям.  

- Виховна: Виховувати інтерес до творчої роботи, терпіння, акуратність і взаємодопомогу.  

Тип уроку: Практично-орієнтований з елементами пояснення  

Обладнання: Великі шаблони кленового листка (15х15 см, з цупкого картону), шматки фанери (15х15 см, товщина 3-4 мм, без скалок), товсті олівці або маркери, скріпки, копіювальний папір (за наявності), зразок готового кленового листка на фанері, кольорові наліпки для мотивації, дошка для демонстрації.  

Особливості адаптації:  

- Прості, чіткі інструкції з повторенням.  

- Великі шаблони та матеріали для полегшення роботи.  

- Індивідуальна допомога вчителя або асистента.  

- Використання ігрових і мотиваційних елементів (наліпки, похвала).  

- Обмежена кількість етапів у практичній роботі.  

Хід уроку  

Організаційний момент 

- Привітання: Учитель усміхається, вітає учнів простою фразою: «Добрий день! Сьогодні ми будемо робити гарний кленовий листок!»  

- Перевірка готовності: Учитель перевіряє, чи всі учні мають матеріали (фанера, шаблон, олівець).  

- Мотивація: Показує готовий кленовий листок на фанері: «Дивіться, який гарний листок! Ми зробимо такий самий. А потім отримаємо наліпки за гарну роботу!»  

- Оголошення мети: «Сьогодні навчимося обводити листок на фанері».  

Актуалізація опорних знань 

- Прості питання (з демонстрацією):  

  1. «Бачили кленовий листок? Який він?» (Учитель показує шаблон листка.)  

  2. «Що ми робимо олівцем?» (Учитель малює лінію в повітрі.)  

- Гра «Знайди листок»: Учитель показує кілька шаблонів (кленовий листок, коло, квадрат) і просить учнів указати на кленовий листок.  

- Пояснення: «Ми візьмемо шаблон листка і обведемо його на фанері. Це легко!»  

Вивчення нового матеріалу 

Теоретична частина (спрощена):  

1. Що робимо? Беремо шаблон кленового листка і обводимо його на фанері.  

2. Як робимо?  

   - Кладемо шаблон на фанеру.  

   - Тримаємо міцно або закріплюємо скріпками (учитель допомагає).  

   - Обводимо листок товстим олівцем або маркером.  

   - Забираємо шаблон і дивимося, чи гарний листок вийшов.  

3. Інструменти: Шаблон кленового листка, товстий олівець/маркер, скріпки, фанера.  

- Демонстрація: Учитель повільно показує, як закріпити шаблон на фанері, обвести контури та зняти шаблон. Використовує великі рухи, щоб учні бачили.  

- Повторення: Учитель просить учнів показати в повітрі, як вони будуть обводити листок.  

Візуалізація: На дошці намальовано великий кленовий листок і стрілки, що показують, як обводити.  

Практична робота 

Завдання: Обвести шаблон кленового листка на фанері.  

Інструкція для учнів (чітка, поетапна):  

1. Візьміть фанеру (15х15 см, гладка, без скалок).  

2. Покладіть шаблон кленового листка (15х15 см) на фанеру.  

3. Тримайте шаблон рукою або закріпіть скріпками (учитель/асистент допомагає).  

4. Візьміть товстий олівець/маркер і обведіть листок по контуру.  

5. Зніміть шаблон і перевірте, чи видно листок на фанері.  

Техніка безпеки (спрощена):  

- Не брати скріпки в руки без учителя.  

- Тримати олівець міцно, не кидати.  

- Сидіти рівно.

Мотивація: Після виконання завдання кожен учень отримує кольорову наліпку (наприклад, у формі зірки чи листка).  

Закріплення матеріалу 

- Прості питання:  

  1. «Що ми обводили?» (Показати шаблон кленового листка.)  

  2. «Що робили олівцем?» (Учні показують рух обведення в повітрі.)  

- Гра «Покажи листок»: Учні показують свої роботи, учитель хвалить: «Які гарні листки!»  

Підсумок уроку 

- Підведення підсумків: «Молодці! Ви навчилися обводити кленовий листок на фанері. Ваші листки дуже гарні!»  

- Учитель роздає наліпки за роботу та хвалить усіх учнів.  

- Домашнє завдання (спрощене): Намалювати кленовий листок на папері (для тих, хто може).  

Очікувані результати:  

- Учні розуміють, як обводити шаблон кленового листка на фанері.  

- Учні виконують прості дії з розмічання під керівництвом учителя.  

- Учні відчувають радість від виконаної роботи та отримують мотивацію для подальшого навчання.  

7.10. Юзвак М. Б.

Тема уроку: Обпилювання крайок виробу та шліфування. Кленовий листок.

Обладнання та матеріали: наждачний папір, ручний лобзик, фанерна заготовка  з малюнком.

1. Випиляти малюнок за переведеним шаблоном.

2. Обробити края заготовки наждачним папером.

3. Під час роботи слідкуємо за технікою безпеки.

План-конспект уроку трудового навчання для дітей з інтелектуальними порушеннями  

Тема: Шліфування та обпилювання крайок виробу ручним лобзиком (на прикладі кленового листка з фанери)  

Мета уроку:  

- Навчальна: Ознайомити учнів із простим способом шліфування та обпилювання крайок виробу ручним лобзиком, навчити виконувати основні дії під керівництвом учителя.  

- Розвивальна: Розвивати дрібну моторику, увагу, координацію рухів та вміння слідувати інструкціям.  

- Виховна: Виховувати інтерес до творчої роботи, терпіння, акуратність і дотримання правил безпеки.  

Тип уроку: Практично-орієнтований з елементами пояснення  

Обладнання: Заготовки кленового листка з фанери (15х15 см, з розміченими контурами), ручний лобзик з пилками, напилки (плоскі та круглі, з великими ручками), наждачний папір (грубозернистий і дрібнозернистий), захисні окуляри, рукавички, зразок готового шліфованого кленового листка, кольорові наліпки для мотивації, дошка для демонстрації.  

Особливості адаптації:  

- Прості, чіткі інструкції з повторенням.  

- Великі інструменти та матеріали для полегшення роботи.  

- Індивідуальна допомога вчителя або асистента.  

- Використання ігрових і мотиваційних елементів (наліпки, похвала).  

- Обмежена кількість етапів у практичній роботі, з акцентом на безпеку.  

Хід уроку  

Організаційний момент 

- Привітання: Учитель усміхається, вітає учнів простою фразою: «Добрий день! Сьогодні ми зробимо гладенький кленовий листок!»  

- Перевірка готовності: Учитель перевіряє, чи всі учні мають матеріали (фанера, лобзик, напилок, наждачний папір) і одягнули захисні окуляри.  

- Мотивація: Показує готовий шліфований кленовий листок: «Дивіться, який гладкий листок! Ми зробимо такий самий. А потім отримаємо наліпки за гарну роботу!»  

- Оголошення мети: «Сьогодні навчимося робити крайки гладкими за допомогою лобзика, напилка і паперу».  

Актуалізація опорних знань 

- Прості питання (з демонстрацією):  

  1. «Що таке лобзик? Для чого він?» 

  2. «Чому крайки повинні бути гладкими?» 

- Гра «Знайди інструмент»: Учитель показує кілька інструментів (лобзик, напилок, наждачний папір, олівець) і просить учнів указати на ті, для шліфування.  

- Пояснення: «Ми візьмемо листок з фанери і зробимо його крайки гладкими. Це легко і безпечно!»  

Вивчення нового матеріалу 

Теоретична частина 

1. Що робимо? Беремо заготовку кленового листка і робимо крайки гладкими лобзиком, напилком і наждачним папером.  

2. Як робимо?  

   - Випилюємо грубо лобзиком (учитель допомагає).  

   - Обпилюємо крайки напилком (рухи вперед-назад).  

   - Шліфуємо наждачним папером (кругові рухи).  

   - Перевіряємо, чи гладкі крайки (торкнутися рукою).  

3. Інструменти: Ручний лобзик, напилок, наждачний папір, захисні окуляри.  

- Демонстрація: Учитель повільно показує, як тримати лобзик, обпилювати напилком і шліфувати папером на зразку. Використовує великі рухи, щоб учні бачили.  

- Повторення: Учитель просить учнів показати в повітрі, як вони будуть шліфувати (рухи руками).  

Практична робота 

Завдання: Обробити крайки заготовки кленового листка ручним лобзиком, напилком і наждачним папером.  

Інструкція для учнів (чітка, поетапна):  

1. Візьміть заготовку кленового листка з фанери (15х15 см).  

2. Одягніть окуляри і візьміть лобзик (учитель/асистент допомагає випилювати грубо).  

3. Візьміть напилок і обпилюйте крайки (рухи вперед-назад).  

4. Візьміть наждачний папір і шліфуйте крайки (кругові рухи).  

5. Перевірте, чи гладкі крайки (торкніться рукою).  

Техніка безпеки (спрощена):  

- Одягати окуляри перед роботою.  

- Тримати інструменти міцно, не кидати.  

- Не торкатися гострих частин, не штовхатися.  

Мотивація: Після виконання завдання кожен учень отримує кольорову наліпку (наприклад, у формі зірки чи листка).  

Закріплення матеріалу 

 Прості питання:  

  1. «Що ми робили лобзиком?» (Показати лобзик.)  

  2. «Як шліфувати папером?» (Учні показують рух шліфування в повітрі.)  

- Гра «Покажи листок»: Учні показують свої роботи, учитель хвалить: «Які гладкі листки!»  

- Демонстрація кількох робіт (з дозволу учнів) для мотивації.  

Підсумок уроку 

- Підведення підсумків: «Молодці! Ви навчилися робити крайки гладкими. Ваші листки дуже гарні!»  

- Учитель роздає наліпки за роботу та хвалить усіх учнів.  

- Домашнє завдання (спрощене): Намалювати інструменти (лобзик, напилок) на папері (для тих, хто може).  

Очікувані результати:  

- Учні розуміють, як шліфувати та обпилювати крайки виробу.  

- Учні виконують прості дії з обробки під керівництвом учителя.  

- Учні відчувають радість від виконаної роботи та отримують мотивацію для подальшого навчання.  

8.10. Юзвак М. Б.

Тема: Технологічний процес випилювання виробу ручним лобзиком (кленовий листок з фанери)  

Мета уроку:  

- Навчальна: Ознайомити учнів із технологічним процесом випилювання кленового листка ручним лобзиком, навчити виконувати основні дії під керівництвом учителя.  

- Розвивальна: Розвивати дрібну моторику, увагу, координацію рухів та вміння слідувати інструкціям.  

- Виховна: Виховувати інтерес до творчої роботи, терпіння, акуратність і дотримання правил безпеки.  

Тип уроку: Практично-орієнтований з елементами пояснення  

Обладнання: Заготовки з фанери (15х15 см, з розміченим контуром кленового листка), ручний лобзик з пилками, верстак або стіл із затискачем, захисні окуляри, рукавички, зразок готового випиленого кленового листка, кольорові наліпки для мотивації, дошка для демонстрації.  

Особливості адаптації:  

- Прості, чіткі інструкції з повторенням.  

- Великі заготовки та інструменти для полегшення роботи.  

- Індивідуальна допомога вчителя або асистента.  

- Використання ігрових і мотиваційних елементів (наліпки, похвала).  

- Обмежена кількість етапів у практичній роботі, з акцентом на безпеку.  

Хід уроку  

Організаційний момент 

- Привітання: Учитель усміхається, вітає учнів простою фразою: «Добрий день! Сьогодні ми будемо випилювати гарний кленовий листок!»  

- Перевірка готовності: Учитель перевіряє, чи всі учні мають заготовки, лобзик, окуляри та рукавички.  

- Мотивація: Показує готовий випилений кленовий листок: «Дивіться, який гарний листок! Ми зробимо такий самий. А потім отримаємо наліпки за гарну роботу!»  

- Оголошення мети: «Сьогодні навчимося випилювати листок лобзиком».  

Актуалізація опорних знань 

- Прості питання (з демонстрацією):  

  1. «Що таке лобзик? Для чого він?» (Учитель показує лобзик.)  

  2. «Який листок ми будемо робити?» (Учитель показує заготовку з контуром.)  

- Гра «Знайди інструмент»: Учитель показує кілька предметів (лобзик, олівець, лінійка) і просить учнів указати на лобзик.  

- Пояснення: «Ми візьмемо фанеру з листком і випилимо його лобзиком. Це цікаво і безпечно!»  

Вивчення нового матеріалу 

Теоретична частина (спрощена):  

1. Що робимо? Беремо фанеру з намальованим кленовим листком і випилюємо його лобзиком.  

2. Як робимо?  

   - Закріплюємо фанеру на верстаку або тримаємо міцно рукою (учитель допомагає).  

   - Беремо лобзик і рухаємо його вгору-вниз по контуру листка.  

   - Рухаємо повільно, щоб лінія була рівною.  

   - Перевіряємо, чи листок вийшов гарним.  

3. Інструменти: Ручний лобзик, фанера з контуром кленового листка, захисні окуляри, рукавички.  

- Демонстрація: Учитель повільно показує, як закріпити фанеру, тримати лобзик і рухати його по контуру. Використовує великі рухи, щоб учні бачили.  

- Повторення: Учитель просить учнів показати в повітрі, як вони будуть рухати лобзик (рухи вгору-вниз).  

Візуалізація: На дошці намальовано великий кленовий листок і стрілки, що показують рухи лобзика вздовж контуру.  

Практична робота 

Завдання: Випиляти кленовий листок із фанери ручним лобзиком.  

Інструкція для учнів (чітка, поетапна):  

1. Візьміть фанеру (15х15 см) із намальованим контуром кленового листка.  

2. Одягніть окуляри та рукавички.  

3. Закріпіть фанеру на верстаку або тримайте міцно рукою (учитель/асистент допомагає).  

4. Візьміть лобзик і повільно рухайте його вгору-вниз по контуру листка.  

5. Перевірте, чи вийшов листок (торкніться його).  

Техніка безпеки (спрощена):  

- Одягати окуляри та рукавички перед роботою.  

- Тримати лобзик міцно, не кидати.  

- Не торкатися пилки руками, не штовхатися.  

Контроль учителя:  

- Учитель або асистент допомагає кожному учневі закріпити фанеру і правильно тримати лобзик.  

- Перевіряє, щоб лінії випилювання були близькими до контуру.  

- Хвалить учнів за старанність: «Молодець, гарний листок!»  

Мотивація: Після виконання завдання кожен учень отримує кольорову наліпку (наприклад, у формі зірки чи листка).  

Закріплення матеріалу 

- Прості питання:  

  1. «Що ми робили лобзиком?» (Показати лобзик.)  

  2. «Який листок вийшов?» (Учні показують свої роботи.)  

- Гра «Покажи листок»: Учні показують свої випилені листки, учитель хвалить: «Які гарні листки!»  

- Демонстрація кількох робіт (з дозволу учнів) для мотивації.  

Підсумок уроку 

- Підведення підсумків: «Молодці! Ви навчилися випилювати кленовий листок лобзиком. Ваші листки дуже гарні!»  

- Учитель роздає наліпки за роботу та хвалить усіх учнів.  

- Домашнє завдання (спрощене): Намалювати кленовий листок або лобзик на папері (для тих, хто може).  

Очікувані результати:  

- Учні розуміють, як випилювати виріб ручним лобзиком.  

- Учні виконують прості дії з випилювання під керівництвом учителя.  

- Учні відчувають радість від виконаної роботи та отримують мотивацію для подальшого навчання.  

9.10. Юзвак М. Б.

Тема: Випалювання виробу з фанери (кленовий листок)  

Мета уроку:  

- Навчальна: Ознайомити учнів із технологічним процесом випалювання кленового листка на фанері, навчити виконувати прості дії під керівництвом учителя.  

- Розвивальна: Розвивати дрібну моторику, увагу, координацію рухів та вміння слідувати інструкціям.  

- Виховна: Виховувати інтерес до творчої роботи, терпіння, акуратність і дотримання правил безпеки.  

Тип уроку: Практично-орієнтований з елементами пояснення  

Обладнання: Заготовки з фанери (15х15 см, з розміченим контуром кленового листка), прилад для випалювання (з регульованою температурою, безпечний для дітей), захисні окуляри, рукавички, зразок готового випаленого кленового листка, кольорові наліпки для мотивації, дошка для демонстрації, вентильоване приміщення.  

Особливості адаптації:  

- Прості, чіткі інструкції з повторенням.  

- Великі заготовки та безпечний прилад для полегшення роботи.  

- Індивідуальна допомога вчителя

- Використання ігрових і мотиваційних елементів (наліпки, похвала).  

- Обмежена кількість етапів у практичній роботі, з акцентом на безпеку.  

Хід уроку  

Організаційний момент 

Сьогодні ми будемо малювати листок на фанері гарячим приладом!»  

- Перевірка готовності: Учитель перевіряє, чи всі учні мають заготовки, захисні окуляри та рукавички, і чи прилад для випалювання готовий.  

- Мотивація: Показує готовий випалений кленовий листок: «Дивіться, який гарний листок! Ми зробимо такий самий. А потім отримаємо наліпки за гарну роботу!»  

- Оголошення мети: «Сьогодні навчимося випалювати листок на фанері».  

Актуалізація опорних знань 

- Прості питання (з демонстрацією):  

  1. «Що таке випалювання? Як воно виглядає?» (Учитель показує зразок.)  

  2. «Який листок ми будемо робити?» (Учитель показує заготовку з контуром.)  

- Гра «Знайди прилад»: Учитель показує кілька предметів (випалювач, олівець, лінійка) і просить учнів указати на прилад для випалювання.  

- Пояснення: «Ми візьмемо фанеру з листком і намалюємо його гарячим приладом. Це цікаво і безпечно!»  

Вивчення нового матеріалу 

Теоретична частина (спрощена):  

1. Що робимо? Беремо фанеру з намальованим кленовим листком і випалюємо його контури приладом.  

2. Як робимо?  

   - Одягаємо окуляри та рукавички.  

   - Беремо прилад для випалювання (учитель тримає разом з учнем).  

   - Повільно ведемо прилад по контуру листка.  

   - Перевіряємо, чи гарний малюнок вийшов.  

3. Інструменти: Прилад для випалювання, фанера з контуром кленового листка, захисні окуляри, рукавички.  

- Демонстрація: Учитель повільно показує, як тримати прилад для випалювання і вести його по контуру на зразку. Використовує великі рухи, щоб учні бачили.  

- Повторення: Учитель просить учнів показати в повітрі, як вони будуть вести прилад (рухи рукою).  

Візуалізація: На дошці намальовано великий кленовий листок і стрілки, що показують рухи приладу для випалювання вздовж контуру.  

Практична робота 

Завдання: Випалити контур кленового листка на фанері за допомогою приладу для випалювання.  

Інструкція для учнів (чітка, поетапна):  

1. Візьміть фанеру (15х15 см) із намальованим контуром кленового листка.  

2. Одягніть окуляри та рукавички.  

3. Візьміть прилад для випалювання разом з учителем/асистентом.  

4. Повільно ведіть прилад по контуру листка (учитель/асистент допомагає).  

5. Перевірте, чи вийшов гарний малюнок (торкніться фанери, коли вона охолоне).  

Техніка безпеки (спрощена):  

- Одягати окуляри та рукавички перед роботою.  

- Не торкатися гарячої частини приладу.  

- Тримати прилад міцно, не кидати.  

- Працювати тільки з учителем.  

Контроль учителя:  

- Учитель або асистент допомагає кожному учневі тримати прилад і вести його по контуру.  

- Перевіряє, щоб лінії випалювання були чіткими та безпечними.  

- Хвалить учнів за старанність: «Молодець, гарний листок!»  

Мотивація: Після виконання завдання кожен учень отримує кольорову наліпку (наприклад, у формі зірки чи листка).  

Закріплення матеріалу 

- Прості питання:  

  1. «Що ми робили приладом?» (Показати прилад для випалювання.)  

  2. «Який листок вийшов?» (Учні показують свої роботи.)  

- Гра «Покажи листок»: Учні показують свої випалені листки, учитель хвалить: «Які гарні листки!»  

- Демонстрація кількох робіт (з дозволу учнів) для мотивації.  

Підсумок уроку 

- Підведення підсумків: «Молодці! Ви навчилися випалювати кленовий листок на фанері. Ваші листки дуже гарні!»  

- Учитель роздає наліпки за роботу та хвалить усіх учнів.  

- Домашнє завдання (спрощене): Намалювати кленовий листок або прилад для випалювання на папері (для тих, хто може).  

Очікувані результати:  

- Учні розуміють, як випалювати контур виробу за допомогою приладу.  

- Учні виконують прості дії з випалювання під керівництвом учителя.  

- Учні відчувають радість від виконаної роботи та отримують мотивацію для подальшого навчання.  

Примітки для вчителя:  

- Підготувати заготовки з фанери (15х15 см, товщина 3-4 мм) із чітко намальованим контуром кленового листка.  

- Використовувати безпечний прилад для випалювання з регульованою температурою та зручною ручкою.  

- Забезпечити індивідуальну допомогу кожному учневі (за потреби залучити асистента).  

- Перевірити прилад на безпеку (надійне кріплення насадки, ізольована ручка).  

- Забезпечити вентиляцію в приміщенні для уникнення запаху від випалювання.  

- Створити спокійну, підтримуючу атмосферу, уникати поспіху.  

10.10. Юзвак М.Б.

Тема: Оздоблення випаленого виробу з фанери (кленовий листок зі слідами випалювання)  

Мета уроку:  

- Навчальна: Ознайомити учнів із процесом оздоблення випаленого кленового листка з фанери за допомогою фарбування та декорування, зберігаючи видимі сліди випалювання, навчити виконувати прості дії під керівництвом учителя.  

- Розвивальна: Розвивати дрібну моторику, творчу уяву, увагу та вміння працювати з матеріалами.  

- Виховна: Виховувати інтерес до творчості, акуратність, радість від спільної роботи та взаємодопомогу.  

Тип уроку: Творчо-практичний з елементами гри  

Обладнання: Заготовки з фанери (15х15 см, випилені у формі кленового листка зі слідами випалювання по контуру або візерунку), акварельні або акрилові фарби (жовтий, червоний, зелений, коричневий), пензлики (з товстими ручками), губки, клей ПВА, декоративні елементи (блискітки, маленькі наклейки), захисні фартухи, зразок оздобленого кленового листка зі збереженими слідами випалювання, кольорові наліпки для мотивації, дошка або плакат із малюнком оздобленого листка.  

Особливості адаптації:  

- Прості, чіткі інструкції з багаторазовим повторенням.  

- Використання великих заготовок і безпечних матеріалів.  

- Ігрові елементи та мотивація (наліпки, похвала) для залучення учнів.  

- Спрощений процес із акцентом на збереження слідів випалювання та творчість.  

Хід уроку  

Організаційний момент 

Сьогодні ми зробимо наш випалений листок ще гарнішим!»  

- Перевірка готовності: Учитель роздає фартухи й перевіряє, чи є в учнів заготовки, фарби, пензлики та декоративні елементи.  

- Мотивація: Показує оздоблений кленовий листок зі слідами випалювання: «Дивіться, як гарно виглядає листок! Сліди випалювання роблять його особливим, а ми додамо кольори! Ви отримаєте наліпки за старанність!»  

- Оголошення мети: «Сьогодні ми прикрасимо листок фарбами та блискітками, залишивши сліди випалювання».  

Актуалізація опорних знань 

- Весела бесіда (з демонстрацією):  

  1. «Що таке сліди випалювання?» (Учитель показує заготовку зі слідами.)  

  2. «Які кольори ми бачимо на осінніх листках?» (Учитель показує фарби.)  

- Гра «Знайди осінній колір»: Учитель розкладає фарби (жовта, червона, зелена, коричнева) й просить учнів вибрати кольори для кленового листка.  

- Пояснення: «Ми додамо кольори на листок, але залишимо темні сліди випалювання, щоб він був особливим!»  

Вивчення нового матеріалу 

Теоретична частина (спрощена):  

1. Що робимо? Прикрашаємо випалений кленовий листок із фанери фарбами та декором, зберігаючи сліди випалювання.  

2. Як робимо?  

   - Одягаємо фартух, щоб не забруднитися.  

   - Фарбуємо листок пензликом або губкою, обережно, щоб не закрити сліди випалювання.  

   - Додаємо блискітки або наклейки для краси (учитель допомагає).  

   - Перевіряємо, чи видно сліди випалювання і чи гарний листок.  

3. Інструменти: Акрилові або акварельні фарби, пензлики, губки, клей ПВА, блискітки, наклейки, фанера у формі кленового листка зі слідами випалювання.  

- Демонстрація: Учитель повільно показує, як обережно нанести фарбу, щоб зберегти темні сліди випалювання, і додати декор. Використовує чіткі рухи.  

- Повторення: Учитель просить учнів показати в повітрі, як вони фарбуватимуть пензликом, не закриваючи сліди.  

Візуалізація: На дошці або плакаті намальовано кленовий листок зі слідами випалювання, частково розфарбований із декоративними елементами.  

Практична робота 

Завдання: Оздобити випалений кленовий листок із фанери за допомогою фарбування та декорування, зберігаючи сліди випалювання.  

Інструкція для учнів (чітка, поетапна):  

1. Візьміть фанеру у формі кленового листка (15х15 см) зі слідами випалювання.  

2. Одягніть фартух.  

3. Виберіть фарбу (жовту, червону, зелену, коричневу) і пензликом/губкою акуратно пофарбуйте листок, не закриваючи темні сліди випалювання.  

4. Нанесіть клей і додайте блискітки або наклейки для прикраси (учитель/асистент допомагає).  

5. Перевірте, чи видно сліди випалювання і чи листок яскравий (поставте сушитися).  

Техніка безпеки (спрощена):  

- Одягати фартух перед роботою.  

- Не брати фарбу руками, не розливати.  

- Тримати пензлик міцно, не кидати.  

- Працювати акуратно, не штовхатися.  

Мотивація: Після виконання завдання кожен учень отримує кольорову наліпку (наприклад, у формі листка чи сердечка).  

Закріплення матеріалу 

- Прості питання:  

  1. «Що ми фарбували?» (Показати заготовку зі слідами випалювання.)  

  2. «Що залишилося темним на листку?» (Учні вказують на сліди випалювання.)  

- Гра «Знайди найкращий листок»: Учитель показує роботи учнів, а діти плескають у долоні для всіх робіт, щоб похвалити одне одного.  

- Демонстрація кількох робіт (з дозволу учнів) для мотивації.  

Підсумок уроку 

- Підведення підсумків: «Молодці! Ви прикрасили листки, і вони стали як осіннє листя! Сліди випалювання роблять їх особливими!»  

- Домашнє завдання (спрощене): Намалювати осінній листок із темними лініями на папері (для тих, хто може).  

Очікувані результати:  

- Учні розуміють, як оздоблювати випалений виріб, зберігаючи сліди випалювання.  

- Учні виконують прості дії з фарбування та декорування під керівництвом учителя.  

- Учні відчувають радість від творчої роботи та отримують мотивацію для подальшого навчання.