Українська література

Вчитель: Мехеденко Світлана Василівна 

s.mekhedenko@jmail.com

вайбер 068 743 56 12

18.04.2024

Тема: Вадим Чухліб "Журавлі-веселики". Читання вголос та мовчки.

Дід Матвій і Тарасик колють дрова біля повітки. Дід як гахне колуном по сосновому чурбаку, так він і розлітається. А Тарасик довго цюкає своєю сокиркою, поки розрубає.

— А чи не час уже й перепочити? — поглядаючи на онукові силкування, каже дід і всідається на дровітні.

А Тарасик знайшов товстий шмат соснової кори, видовбує човник.

Тихо на подвір'ї. Тільки іноді налетить вітерець-пустунець, побавиться вербовим віттям та й далі полетить.

"Курли, курли!" — раптом долинуло з вишини.

Тарасик підводить голову, вдивляється в небо. А курликання все ближчає. Ось уже видно в голубому небі рівненький трикутник.

— Журавлі! Діду, журавлі летять! — вигукує Тарасик.

Дід крекчучи, встає з дровітні. Прикладає до чола долоню.

— Повертаються з ірію веселики наші,— розгладжує вуса.

— А чому веселики? — дивиться на діда Тарасик.— Журавлі!

— Ні, зараз, навесні, звуть люди журавлів веселиками.

— А чому?

— Бо повертаються птахи додому, і радіють вони, весело їм, що здолали далеку дорогу, що знову в рідних краях. І люди з ними радіють.

— Дивіться, дідусю, строєм летять! Наче солдати! — показує Тарасик.

— Строєм краще летіти. Так і з вітром легше змагатися, а як виб'ється котрий з сил, інший підтримає.

— Егей, веселики! Привіт! — гукає Тарасик.

Птахи ніби вчувають його вітання і у відповідь голосно курличуть.

— А восени зватимуться вони журавлями,— продовжує дід.— Розстаються тоді з батьківщиною і журяться від того, що мусять летіти на чужину. Через те й — журавлі.

Стоять серед двору старий і малий, дивляться в небо. Курликання поволі стихає, розтає у високості.

Тарасик береться за сокирку та все примовляє:

— Журавлі-веселики! Журавлі-веселики!

17.04.2024

Тема: Позакласне читання. О. Копиленко "Дивовижна дружба".

Прочитай оповідання вголос. Перечитай ще раз оповідання мовчки.

11.04.2024

Тема: Микола Гоголь "Чудовий Дніпро". Робота з ілюстрацією.

 -   Який він у таку пору?

 -   З чим порівнюється водна гладь річки?

 -   Хто може заглянути у холод скляних Дніпровських вод?

 -   Що сказано про прибережні ліси? Які вони? Як вони вітають Дніпро? Чому?

4.Розглянь ілюстрацію до твору. Розкажи, що ти бачиш?

5. Вчитель. - Наша країна неповторна, квітуча, могуча- як стрімка течія Дніпра. Багато письменників та миттців, композиторів оспівували красу  нашої землі і продавньої річки Дніпро. Я впевнена, що кожен з вас  з щирим серцем та  відкритою душею буде сприяти процвітанню і розвитку нашої держави. 

6. Д/з. Дай відповідь на питання в кінці твору.

10.04.2024

Тема: Леонід Павленко "Верба" Читання ланцюжком.

Творчий доробок митця – портрети, натюрморти, пейзажі, сюжетно-тематичні композиції відразу привертають до себе увагу і зачаровують.

Леонід Павленко - магістр живопису. Художник працює викладачем в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука.


04.04.2024

Тема: Анатолій Давидов "На пасіці"

Для тих, у кого нема підручника:

Діти по черзі гостюють у Михея Хомича. Сьогодні в лісництві Ігорьок. Знову пасічникує. Хоч надворі й тепло — тиждень стоїть бабине літо, однак бджоли вже не кружляють так весело, як улітку. Повагом виповзають з льотка, важко піднімаються й летять до лісу: там іще цвітуть квіти.

Лісник знімає з крайнього вулика дашок. Бджоли стривожено гудуть, враз обліплюють його пальці, та пасічник на це не зважає, звик, а Ігорьок ховає руки в кишені. Обличчя його під маскою — тепер бджіл нічого боятись.

Михей Хомич виймає з вулика рамку, показує Ігоркові бджолу з довгастим черевцем.

— Матка! — промовляє з повагою. Ігор уже знає, що саме завдяки матці у вулику народжуються нові бджоли. Лісник поставив рамку на місце, вийняв другу, третю… У сотах мед золотиться, по них повзають бджоли, не звертаючи уваги на те, що пасічник витягує їх на світло.

— Дивні які,— промовив Ігорьок.— Не нападають, як ось ті, що по руках лазять.

— Бо ніколи їм. Це робочі бджоли. Зайняті переробкою та

пакуванням меду на зиму. Повні чарунки вони закривають воском, немовби консервують. А ті, що нападають,— особливі бджоли, їхнє призначення — охороняти вулик від ворогів.

— Чому ж тоді вони зовні всі однакові?

Михей Хомич поставив на місце останню рамку. Опустив дашок.

— Справа в тому, Ігорьок, що бджола за недовге своє життя встигає побувати в різних ролях: щойно народившись, чистить старі чарунки, тоді годує матку та личинок, невдовзі стає приймальницею корму, потім прибирає вулик і чистить інших бджіл (бачиш, які вони всі охайні!), далі переходить у будівельники, сторожує вулик і нарешті — літає за взятком. Крилатий період у житті бджіл короткий — лише кілька днів…

Ігорьок підняв маску, і на самісінький кінчик його носа відразу сіла бджола. Хлопець злякано закліпав віями.

— Не бійся,— заспокоїв його лісник.— Це трутень од бджіл ховається.

— А навіщо?

— Бо восени бджоли виганяють трутнів з вуликів, а якщо ті дуже упираються, то бджоли відрізують їм крила… А тепер давай заглянемо до інших вуликів. Не за горами й зима, то треба, щоб у бджіл всього було вдосталь.


03.04.2024

Тема: Юрий Ярмиш "Лебедина казка".

Навчався в середній школі № 4 міста Дрогобич; середню освіту закінчив у місті Нікополь. У 1953 вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. 1958 року після закінчення університету почав працювати у Кримському державному видавництві в Сімферополі. З 1963 року — головний редактор журналу «Піонерія». З 1974 по 1988 рік — головний редактор журналу Спілки письменників України «Радуга».

Не маєш підручника? Читай тут:

ЛЕБЕДИНА КАЗКА

Мужній старий керманич вів у небі лебединий ключ. Пропливали й залишалися позаду міста, сині ріки, прикрашені осінніми барвами ліси.
Шлях з півночі на південь керманич добре знав. Багато літ лише йому, найстарішому і наймудрішому, лебеді довіряли вести їх до теплого моря.
Цього разу керманич не мав спокою. Молоді лебеді натомилися в дорозі і довше, ніж колись, затримувалися на відпочинок. А до нової зупинки було далеко.
—    Веселіше, молодята!— підбадьорював старий лебідь птахів, що летіли позаду.— Ще трохи — і ми сядемо на тихому озері!
Та разом з темрявою на небо насунулися важкі хмари. Десь сердито загуркотів грім. Починалася гроза...
І коли спалахнула блискавка, птахи злякались. А наступної миті й зовсім розгубили одне одного серед темряви й шуму зливи.
Старий лебідь піднявся вище і почав скликати птахів:
—    До гурту, не бійтеся зливи! До гурту!
Але навкруги була лише пітьма...
Лебідь тоді злетів за хмари і побачив там птахів, що безладно кидалися з одного боку в інший.
—    Летіть за мною, гроза вже минає! — ви-гукнув він.
І в цю мить зла блискавка вцілила в нього!
Птах перетворився на сяючі зірки — Сузір’я Лебедя.
Інші лебеді побачили свого зоряного керманича і, визначаючи по ньому дорогу, нарешті опустилися на тихе лісове озеро.
Скільки років уже минуло, а лебідь, як і колись, показує птахам вірний шлях у високості.
Кажуть, то горить і не згорає його мужнє серце.

28.03.2024

Тема: Василь Земляк "Ластів'яче гніздо".

27.03.2024

Тема: Марійка Підгірянка "На волі". Читання мовчки.

На зеленій гілці пташка співала. Мила, звучна співанка сад звеселяла. Та зловила дівчинка пташку співучу та всадила у клітку блискучу. І дає їй їсти, водичку носить.

— Співай мені співанки! — пташечку просить.

Не їсть, не п'є пташка, сидить тихенько, опустила крильця, ниє серденько.

— Чому не хочеш пташечко, їсти і пити? Чи в золотій кліточці зле тобі жити?

— На зеленій гілочці любо співати, а в золотій клітці треба вмирати...

Бо в садку на гілці вільно я жила, а золота клітка — моя могила.

Пожаліла дівчинка пташку співучу, відчинила кліточку гарну, блискучу.

Стрепенула пташечка втішно крильцями, задзвеніла співанка полем, лугами.

   - Для чого дівчинка зловила пташку?

   - Чи співала пташка дівчинці?

   - Зачитай, як поводила себе пташка в клітці.

   - Чому ж пташці не подобалося життя в золотій клітці?

   - Зачитайте, як сама пташка про це говорить.

   - Чому дівчинка відпустила пташку?

   - За що можна засудити дівчинку, а за що похвалити?

   А тобі коли-небудь буває жалко птахів, чому?

  - Що ти тоді робиш?

   - Яке з цих прислів’їв можна назвати головною думкою вірша:

    Птахи прилетіли – весну принесли.

    Пташка в клітці не співає.

    Поганий той птах, що своє гніздо паскудить.

13.03.2024

Тема: Майк Йогансен "Кіт Чудило". Вибіркове читання.

- Розкажи своїми словами, як котик ловив рибку.

07.03.2024

Тема: Майк Йогансен "Собака, що лазив на дерево". Стислий переказ тексту.

Не маєш підручника? Читай тут: 

Я жив ціле літо в маленькому місті. Учителював і вчився сам. У мене була кімнатка, відділена від кухні дощаною перегородкою. На кухню часто ходив фокстер'єр Джек — маленький собачка, але дуже завзятий.

Ми познайомилися з ним надворі, і він став ходити до мене в хату.

Я сиджу і читаю, а він спить біля столу.

Бувало й так, що сам стомишся і заснеш, поклавши голову на стіл.

Але більше спав Джек, а я читав.

— Джек! — кажу я тихо, наче це слово в книжці написано. Лежить — тільки вуха настовбурчив.— Джек! — трохи голосніше. Устав і дивиться на мене, а я нібито й не бачу, читаю.— Джек! — уже голосно, а сам дивлюся в словника. Стриб! І вже він на словнику.— Ну, ходім погуляймо.

Куди я, туди й він. Сховаєшся від нього — шукає, гавкає, а як довго нема, то й скавчить. Біжиш — і він біжить. Сядеш — він лягає спати.

Було у дворі старе, товсте, похиле дерево.

Якось я вибрався на те дерево з книжкою і взявся читати. Джек бігав, бігав навколо дерева, просився, плакав, коли як стрибне на дерево, пробіг трохи вгору й зірвався.

Я сиджу тихо — чи не злізе сам на похилий стовбур?

Ще раз розігнався і вибрався на перше коліно дерева. Подививсь угору і — до мене.

Та там аж скільки п'явся — вище злізти не міг.

Другого дня пішли ми знов у двір. Довго старався Джек, разів зо три покотивсь униз, та все ж вибрався з розгону на другу розвилку дерева.

Отак щодня лазили ми з ним на дерево. Сказати правильно — я лазив, а він збігав.

Якось пішли купатися, я зліз на вербу стрибати, а він за мною. Я стрибнув у воду — і він теж.

Під осінь я виїхав, а перед тим познайомив Джека з хлопчиком Ванею. Через місяць Ваня написав мені листа.

"Навчився Джек вибиратися на кожне дерево, аби було товсте і щоб кора не гладенька була. Усі сусідські коти повтікали з двору — ніде їм рятунку не було. З дерева Джек — на паркан, з паркану — на дах і там ганяє котів.

Не тільки коти, а й перехожі люди лякались. Ідуть увечері повз садок, коли старе дерево — гррр! — гарикає, як собака. То Джек сидить на дереві і гризе кістку".

06.03.2024

Тема: О. Довженко "Матусин город" (уривок із повісті "Зачарована Десна")

Знайди в тексті й зачитай, які овочі росли на городі.

29.02.2024

Тема: Позакласне читання. А. Дімаров "Для чого людині серце"

28.02.2024

Тема: Ігор Калинець "Про що розповіли незабудки"

 

                  Важко було людині, яка всім серцем любила Україну, жити так далеко від неї,від друзів, від рідних. Та була в нього єдина втіха, яка підтримувала поета. Ось послухайте, як про це говорить сам І.Калинець:     «Я жив далеко від рідного краю, від рідного міста. І була в мене єдина радість — невеличка грядка квітів. Щодень я милувався нею, спостерігав, як поспішають квіти вибуяти за коротке північне літо, зацвісти і дати насіння».

 

       Вижити, не скоритися та ще й писати такі мудрі,  добрі, красиві твори допомагала поетові його маленька  донечка Дзвінка. Для неї тато написав цілу книжечку,  яка так і називається «Книжечка для Дзвінки». ; У ній поет учить нас у буденному бачити незвичайну, дивовижну красу. Минули роки, маленька Дзвінка Е стала дорослою, красивою дівчиною. Та поезія  І.Калинця безсмертна, бо підростають нові Дзвінки, Михайлики, Лесики, Юрчики, які читають твори цього  автора. Ось і ми з вами сьогодні будемо вивчати один  з його творів.


 https://www.youtube.com/watch?v=N0R7g-PenKQ

21.02.2024

Тема: Євген Гуцало "Рятівник". Характеристика дійових осіб.

-  Чи доводилось тобі їх коли-небудь рятувати?

-  Пригадай твори, у яких людина допомагає тварині.

В оповіданні «Рятівник» зображено історію про те, як підстаркуватий лісник угледів, що неподалік на березі лежить, упавши на бік, великий рогатий лось, а йому в шию вчепився вовк. Він не вагаючись, пішов на допомогу лосеві.  Але чоловік не встиг навіть опустити палицю вовкові на голову, як той важким ударом свого тіла звалив його на сніг, але лісникові пощастило обома руками вхопити вовка за шию. Та ось із лісникових рук щось миттєво вирвало вовка, це був лось, який убив хижого звіра. 

15.02.2024

Тема: За В. Нестайком "Чи роблять так друзі?" Зіставлення з ілюстрацією. 

План

1) Мишко прямує до драбини.

2) Толя підсаджує друга. 

3) Мишко на третьому поверсі.

4)Страшно на четвертому поверсі.

5) Появився Михайло Петрович.

6) Мишко полегшено зітхнув.

7) Теж мені друзі.

14.02.2024

Тема: О. Кониський "Знахідка". Читання в особах.

08.02.2024

Тема: Т. Полякова "Дівчинка, яка постраждала за правду"

 - Про що розповіла дівчинка своїй подрузі?

- Дівчинка була чесна, правдива чи ні?

- Чи правильно оцінив чоловік  поведінку дівчинки?

День був на диво погожий. Я присів у парку на лавочці і спостерігав за зграйкою снігурів, які скидалися на розсипані в снігу рум’яні яблука.

Дві гарненькі дівчинки посідали поруч зі мною.

— І ось, розумієш, — певно, продовжуючи розпочату розмову, сказала дівчинка в пухнастій білій шапочці, — я вирішила завжди і у всьому говорити тільки правду.

— Ти молодець! — похвалила її друга дівчинка, в голубій шапочці і таких самих рукавичках. — Це ж не так просто.

— Ясно, непросто. Якось я не вивчила урок з природознавства і чесно сказала про це вчительці. Знаєш, як я боялася, що двійку вліпить!

— І вліпила?

— Ні. Сказала, що для початку прощає за те, що сама зізналася.

— Пощастило.

— Так. Зате на другому уроці не пощастило. Вірша не вивчила, зізналася, та все одно — бац! — двійка. А сьогодні й зовсім, — зітхнула дівчинка, — довелося постраждати за правду.

— Ой, що ти! — співчутливо сплеснула руками дівчинка в голубих рукавичках.

— Уявляєш, на занятті драмгуртка вирішували, хто гратиме Золушку. І кого, ти думаєш, вибрали? Юльку Пиріжкову! Так у неї ж ніс у веснянках! Я, звичайно, сказала, як є. Де ж це ви, кажу, бачили таку рябу Золушку? На цю роль треба знайти гарну дівчинку, а не таку, як Пиріжкова. А Юлька спалахнула і заплакала. От смішна: хто ж за правду ображається? А всі давай мене соромити: мовляв, Юлька у нас найдобріша і найталановитіша, і веснянки її аніскілечки не псують. їх загримувати можна. Але я не погодилася. Правда дорожча над усе. Тому що думаю, те й кажу! А ти б мене підтримала?

Дівчинка в голубих рукавичках здвигнула плечима й відвела очі. І тоді дівчинка в білій шапочці звернулася до мене:

— Вибачте, адже ви чули, про що ми зараз балакали. Скажіть, будь ласка, яка у вас думка?

— Думка така, — сказав я, — що ти хитра, заздрісна і зла.

— Як?! — зблідла вона від обурення.

— Що думаю, те й кажу, — відповів я. — Правда дорожча над усе.


07.02.2024

Тема: Гнат Майстренко "Добре серце". Стислий переказ.

- Люди насаджують дерева, доглядають їх. В спекотну пору можна відпочити в тіньочку під деревом. А ще ми дихаємо свіжим повітрям - киснем, який дають нам дерева. Взимку листяні дерева стоять голі. Щоб захистити їх від холоду, їх обсаджують хвойними деревами, адже ці дерева легко переносять зимові морози і захищають інші дерева від холоду, затуляють від вітру.



01.02.2024

Тема: В. Сухомлинський "Який слід повинна залишати людина на землі?" Вибіркове читання.

Старий майстер поставив кам'яний дім. Став збоку й милується ним. "Завтра в ньому поселяться люди", — з гордістю думав майстер.

А тут біля дому гуляв хлопчик. Він скочив на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на ще не затверділому цементі.

— Навіщо ти псуєш мою роботу? — каже з докором майстер.

Хлопчик глянув на відбиток ноги, засміявся і втік.

Минуло багато літ. Хлопчик став дорослий.

Життя його склалося так, що він часто переїжджав з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив'язувався — ні руками, ні душею.

Наспіла старість. Згадав старий чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати в рідному селі.

Приїхав старий чоловік на свою батьківщину. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, та всі знизують плечима, ніхто не пам'ятає такої людини.

— Що ж ти залишив після себе? — питає старого чоловіка один дідусь. — Чи є в тебе син або дочка?

— Немає у мені ні сина, ні дочки, — відповідає старий чоловік.

— Може, ти посадив дуба?

— Ні, не посадив я дуба...

— Може, ти виплекав поле?

— Ні, не виплекав я поля...

— Ну, то, виходить, ти пісню склав?

— Ні, і пісні я не склав.

— То хто ж ти такий? Що ж ти робив цілісіньке життя? — з подивом запитав дідусь.

Нічого не міг відповісти старий чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до того дому Стоїть будинок, наче вчора його поставили, а на нижній сходинці — закам'янілий відбиток його маленької ніжки.

"От і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою думає старий чоловік. — Але ж цього мало, дуже мало... Не так треба було жити!.."

- Що можна сказати про поведінку хлопчика?

- Який висновок зробив чоловік про своє життя?

- Як потрібно було йому прожити життя?

31.01.2024

Тема: М. Сингаївський "Дощ із краплі починається". Читання вголос.

Головна думка вірша "Дощ із краплі починається": Роби вміло добре діло, навіть якщо воно маленьке.

У кого нема підручника, читай тут: 

Все — із доброго чи злого —

починається з малого.

Листя виросте з листочка,

з нитки витчеться сорочка.


З насіння чи бруньки — гілка,

з гілки — дудочка-сопілка.

Хліб — з маленької зернини,

дощ — із чистої краплини.


Навіть річечка-ріка

починається з струмка.

День турботою почнеться,

все довкола уміхнеться.


Проганяй мерщій дрімоту —

і рукам давай роботу.

І роби невтомно, вміло,хоч мале, та добре діло. 

25.01.2024

Тема: За Оксаною Іваненко "Тарас у наймах". Зіставлення з ілюстраціями.

24.01.2024

Тема: Антін Лотоцький "Малий Тарас чумакує"

18.01.2024

Тема: Іван Сірко (З народних перекладів)

    Вперше Іван Сірко в історичних джерелах виступає як полковник вінницький в середині 1644 р., який разом з Богданом Хмельницьким веде переговори з французьким послом у Варшаві графом де Брежі про участь запорожців у війні з Іспанією. Переговори завершилися успішно, і у 1645 році корпус з 2500 козаків під командуванням полковника Івана Сірка на французьких кораблях відправився з Гданська до Франції, де зіграв вирішальну роль у взятті фортеці Дюнкерн (за яку 3 місяці безуспішно билися герої роману А. Дюма), захопленої іспанцями. Фортеця мала важливе стратегічне значення - її називали «ключем від Ла-Маншу». Для взяття фортеці Іван Сірко, використовуючи досвід взяття Кафи, спочатку... захопив іспанську ескадру і, посадивши на неї козаків, нічним десантом через морські ворота увійшов у фортецю без бою. Тактика Сірка вразила французів, і згодом принц де Конде назве її "дивовижною". З Дюнкерна козацька ескадра пішла курсом у порт Кале, звідки, розігнавши іспанців, десантувалася на берег і протягом двох років успішно звільняла французькі землі.

17.01.2024

Тема: М. Грушевський "Юність Богдана Хмельницького"

11.01.2024

Тема: Чудодійні криниці (Легенда)


 - Яка біда сталася з білгородцями?

-Що порадив людям дідусь?

- Як урятувалися жителі Білгорода?

10.01.2024

Тема: В. Близнець "Про заснування Києва" (Літературний переказ)

20.12.2023

Тема. Дарія Даревич "Данило-козак"

- Що робили хлопці в степу?

-Як Данилко перехитрив татар?

- Чому сотник Микола назвав Данилка козаком?

14.12.2023

Тема. Анатолій Григорук "Кобзарі"

Кобзарі - це ...

13.12.2023

Тема. Степан Васильченко "Дощ".

15.11.23

Тема: Т.Г.Шевченко. Вірш «Не для людей»

Прослухати вірш за посиланням:

https://youtu.be/LUShPzaw0QA?si=m-c07DAjLTapYXKy

Домашнє завдання: Виразно читати вірш на с.126 (Читанка)

 

16.11.23

Тема: Т.Г.Шевченко. Вірші «У нашім раї на землі», «Зоре моя вечірняя».

Прослухати аудіо даних віршів за посиланнями:

https://youtu.be/QXCfxypIHUE?si=EtgUBJqt0lRO7RMo

https://youtu.be/y6tqinaA2fc?si=8XNWu8-dCkvlZAk- h http ht tp   //Домашнє завдання: Виразно читати вірші на с.125 (Читанка)

ps://youtu.be/QXCfxypIHUE?si=L7G_UA43ZkPWUjJ0 s://youtu.be/QXCfxypIHUE?si=L7G_UA43ZkPWUjJ0 ttps://youtu.be/QXCfxypIHUE 

08.11.23

Тема: Про Шевченка. Оксана Іваненко «У школі»

Багато літературознавців досліджували біографію та творчість Т.Г.Шевченка. Однією з дослідниць біографії та творчості Тараса Григоровича є письмениця Оксана Іваненко, яка не тільки докладно вивчила факти з життя поета, а й змогла художньо опрацювати їх.

Роботу над епопеєю про життя Великого Кобзаря «Тарасові шляхи» письменниця розпочала ще в довоєнні роки. У 1939 році вийшла в світ повість «Тарасові шляхи», а в 1961 – під цією ж назвою роман з п’яти частин, який охопив усе життя поета.  Твір написаний на багатющих архівних, мемуарних, наукових джерелах. Оксана Іваненко побувала в тих місцях, де  зупинявся поет, вивчила все, що збереглося про Т. Шевченка і його епоху. Цим і пояснюється величезний успіх «Тарасових шляхів».

 

Книга «Маленьким про великого Тараса» (1963) доступно розповідає дітям про Кобзаря, а також популяризує його поезію.

Домашнє завдання: Читати текст твору на сайті

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16042 або Читанка с.120-121

 


09.10.23

Тема: Музей Шевченка у Києві.

Виразне читання вірша «Встала весна».

Віртуальна екскурсія до Національного Музею Т.Г.Шевченка в Києві

https://youtu.be/KMDvKeYB4Jw ( 1частина) – переглянути

Слухати вірш Т.Г.Шевченка «Встала весна» за посиланням:

https://youtu.be/sIkdheygaoU?si=XreIXgenVIfUbtIm

Домашнє завдання: Читанка, с.122-125, виразно читати вірш.


02.11.23

Тема: Нова українська дитяча література.

Т.Г.Шевченко. Біографія поета.

Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Його доглядала сестра Катерина.

Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.

В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року.

Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.

Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.

Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.

Незабаром став студентом Академії мистецтв.

Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів.

25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну.

В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.

У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.

5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.

31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва.

Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.

Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.

У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.

2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання.

Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.

10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).

Домашнє завдання: Переглянути відео за посиланням: https://youtu.be/Ffbh6xZG6S4?si=WMGdIV91cDru6bnk


19.10.23

Тема: Література рідного краю.

Тетяна Пакалюк. Віршована казка «Що посієш-те й пожнеш».

Переглянути відео за посиланням:

https://youtu.be/0Gy2tV1Mvxc

01.11.23

Тема: Позакласне читання.

Тетяна Пакалюк «Заздрісниця»

Переглянути відео за посиланням:

https://youtu.be/UPaWIthThFM


18.10.23

Тема: Г.Сковорода. Вірші. Пісні.

З творчої спадщини Григорія Сковороди залиши­лись збірка ліричних поезій «Сад божественних пі­сень», книга «Байки харківські», філософські трактати, притчі. Особливість творів Сковороди полягає в тому, що в ліричних поезіях він філософ, а в філософських працях — поет.

Збірка ліричних поезій «Сад божественних пі­сень» містить 30 віршів. Ліричний герой збірки — у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Відкриваючи перед читачем свою благородну, чутливу душу, лірич­ний герой виливає журбу, тривогу, роздуми.

Одним із найпопулярніших поетичних творів Г.Сковороди є вірш «Всякому місту — звичай і права», у якому автор засудив життя різних верств суспільства (чиновників, купців, лихварів…), показав здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розум. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар.

  Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права» зажив великої популярності, ставши народною піснею: відомо понад 50 її варіантів. 

Слухати вірш «Всякому місту - звичай і права» за посиланням:

https://youtu.be/0KOObBFOsVk (вірш)

https://youtu.be/4_QgJo-GMCs?si=9PG8dQoGWNpusIcf (пісня)

 


12.10.23

Тема: Григорій Сковорода. Біографія поета.

Григорій Савич Сковорода – це видатний український просвітитель, філософ і поет.

Народився в с. Чорнухи на Полтавщині, в сім’ї малоземельного селянина – козака.

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де навчався 1738-1742 і 1744-1750 рр.

В 1750-1753 подорожував за кордоном, був в Угорщині, Австрії та інших країнах.

В 1754-1759 рр. Г.Сковорода працював домашнім учителем.

З 1759 видавав поеми в Харківському коледжі.

У 1758 році його запросили в Харківський колегіум читання курс лекцій з катехізму.

Саме в цей час-у 70-80х р. 18 ст.- він пише основні свої філософські і поетичні твори: “Діалог, ми розмагол о древнем міре”, “Розгавор п`яти путников о истинном щастии в жизни”, “Разгавор, называемый алфавит, мы букварь мира”, та інші.

Як філософ Г.Сковорода відомий насамперед своїми просвітительськими етнічними ідеями. В центрі уваги Г.Сковороди, як і всіх просвітителів XVII-XVIII ст., була проблема людського щастя. Життя є праця, а праця лише тоді приносить носолоду і робить життя щасливим.

У педагогічних поглядах Сковорода відштовхувався від напрямків передової педагогіки: гуманізму, демократизму, моральності, любові до Батьківщини й  свого народу.

Г.Сковорода видатний письменник XVIII ст. Його творчість була значним вкладом у розвиток української поезії, прози, перекладу, а також літератури та мови. Він є автором збірки: “Сад божественних пісень”, куди увійшли  його вірші. Пізніше в 70-х роках XVIII ст., створив збірки з 30-ти прозових байок – “Басни харківськія”.

 

Помер він 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці (нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: "Світ ловив мене, та не спіймав". Таким чином Г.Сковорода ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю перед земними суєтністю і марнотою.

Домашнє завдання: переглянути відео https://youtu.be/rUJEzKjAj34?si=p8abBWQp6iBW2hdt

 


11.10.23

Тема: Повчання Володимира Мономаха дітям.

Князь Володимир Мономах (на київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р.) – одна з найвидатніших постатей свого часу. Він був онуком Ярослава Мудрого. Від свого батька перейняв Володимир замилування до книжок, до освіти. Його матір'ю була грецька царівна, донька цісаря Константина ІХ Мономаха. Залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах –  це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.

Прослухати навчальне відео за посиланням:

https://youtu.be/rFJv8NsZIUs?si=-BJrAhEIs5O9eBhP

Домашнє завдання: с.5-6, читати та відповідати та питання.


05.10.23

Тема: Літописна оповідь «Похвала книгам».

"Розгром Ярославом печенігів. Початок великого будівництва в Києві. Похвала книгам" - це літописна оповідь про Ярослава Мудрого, який, здолавши ворогів, став князем Київської Русі. Літописець описує Ярослава Мудрого як виваженого правителя, діяльність якого орієнтована на будівництво міст, на розвиток культури, релігії. З літописної оповіді "Розгром Ярославом печенігів. Початок великого будівництва в Києві. Похвала книгам" ми дізнаємося, що Ярослав дуже любив читати, сприяв створенню та збереженню книг. Ця оповідь уславлює мудру, миротворчу політику Ярослава.

Похвала книгам

(уривок)

В літо 1036. Коли Ярослав перебував у Новгороді, прийшла до нього звістка, що печеніги взяли в облогу Київ. Ярослав же зібрав багато воїнів.., прийшов до Києва і прорвався у місто своє. А було печенігів безліч. Ярослав виступив із Києва, приготувався до бою: варягів поставив посередині, а на правому крилі — киян, а на лівому крилі — новгородців. І став перед містом. Печеніги пішли на приступ і зчепилися на тій горі, де стоїть зараз собор Святої Софії: було тут поле чисте тоді.

І почалась жорстока січа, ледве до вечора здолав лютих ворогів Ярослав. І кинулись печеніги на всі боки тікати, і не знали, куди бігти...

В літо 1037. Заклав Ярослав місто велике, біля того міста Золоті Ворота. Заклав і церкву Святої Софії, потім церкву на Золотих воротах, а потім монастир святого Георгія і святої Ірини. І стала при ньому віра християнська плодитися і поширюватися, і ченці-чорноризці помножуватися, монастирі й храми будуватися і возвеличуватися.

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов'янське письмо.

Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один зорав землю, а другий засіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приемлемо серцем книжну науку.

Велика-бо користь від навчання книжного.

Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. В книгах — світило мудрості...


Домашнє завдання: Читати та переказувати близько до змісту.


04.10.23

Тема: Зародження і формування української дитячої літератури.

Повість минулих літ.

Кожен, хто цікавиться національною історією і її передачею і відтворенням у слові знає найдавнішу пам'ятку літератури «Повість минулих літ». Створена на межі ХІ–ХІІ століття Нестором та іншими літописцями, вона є не лише джерелом історії Київської Русі, а й видатним літературним твором.

Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.

Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість минулих літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли.

Переглянути відео-урок за посиланням

https://youtu.be/yKiw4_YZNr0

 


28.09.23

Тема: Позакласне читання. Народні легенди про рослини.

Незбагненна краса довколишнього світу завжди бентежила людей, примушуючи шукати їй бодай якогось пояснення. Тому серед легенд кожного народу знайдеться чимало легенд про природу й природне оточення. Особливо загадковими людям завжди видавалися рослини – майже нерухомі істоти, що тягнуться з землі вгору, до неба; що вмирають восени і знов народжуються навесні; що дають людям їжу, деревину, волокно, тощо.
Роль рослин у житті сільськогосподарського народу – особлива. Від врожаю залежить добробут, а подеколи – й виживання роду. Тому у розмаїтті українських легенд так багато саме легенд, присвячених рослинам.

Сьогодні ми розглянемо одну з легенд про найвідомішу в Україні рослину – калину.

Легенда про калину

Колись дуже давно жили в нашому селі хлопець Клим та дівчина Лина. Підросли, покохали одне одного та й одружилися. Жили дружно, весело. Разом вранці сонечко зустрічали, а ввечері проводжали на спочинок.

Незабаром у них народилася донечка. Така красуня! На згадку про народження доньки вирішили батьки посадити деревце. Звичай такий на Україні був. Климові хотілося посадити незвичайне деревце, таке ж гарне, як його донечка. Пішов чоловік на пошуки до лісу. Бродив, бродив — нічого знайти не може. Аж раптом побачив гарний кущ, вкритий пишним білим цвітом. Викопав Клим бережно кущик з рідною землею та й посадив біля двору.

Росте дівчинка, гарнішає. А кущик і собі росте, зеленіє. Навесні вкриваються білим цвітом, восени — радує всіх червоними ягідками. Хто не йде мимо двору, кущиком милується, ніби щастю Клима і Лини радіє.

З того часу почали люди і собі садити зеленого кущика біля двору, щоб щастя в домі поселилося. А кущ, що спочатку назви не мав, почали калиною називати, а донечку Клима і Лини назвали Килинкою.

І ось розцвіло село калиною та красою дівочою. Народився синочок — тато дуба саджає, а народилася донечка — калиноньку. На щастя, на долю. Кущ калини не тільки красу має, він здоров’я повертає. Ось яка наша калинонька!

Домашнє завдання: Читати та переказувати близько до змісту.

 


27.09.23

Тема: Українська народна казка «Пан Коцький».

Українська народна казка існує вже не перше сторіччя і вирізняється серед іншої літератури своєю самобутністю та актуальністю, навіть, у сучасному світі. Саме казки як ніщо інше чітко і зрозуміло розкривають всі тонкощі традицій та поглядів, які з поколінь у покоління передаються в кожній родині.

Народна казка — жанр фольклору, казка, що виникає та побутує в народному середовищі. Її головними особливостями є наявність традиційних мотивів, персонажів, словесних виразів, та відсутність достеменно відомого автора. Усі казки традиційно поділяються на три групи: чарівні, соціально-побутові та про тварин. Сьогодні я пропоную вам ознайомитися ще з однією казкою, яка належить до групи казок про тварин і називається «Пан Коцький».

Прочитати казку можна на сайті:

https://proza.org.ua/kazky/ukrayinski-narodni-kazky/

 

28.09.23

Тема: Українська народна казка «Пан Коцький». Переказ казки близько до змісту за планом.

Бесіда за прочитаним:

- назва казки

-автор

-головні та другорядні герої

(Кіт, лисиця, вовк , ведмідь, заєць, дикий кабан).

План казки:

1)Старий кіт.

2)Знайомство з лисичкою.

3)Новина від зайця.

4)Страви на обід.

5) Запрошення для пана Коцького.

6)Схованки звірів.

7)Пан Коцький за столом.

8) Комар і миша.

9) Втеча звірів.

Домашнє завдання: Вчитись переказувати казку близько до тексту.


20.09.23

Тема: Українські казки. Казка «Лисичка та Журавель».

Казки є одним з найпоширеніших видів оповідальної народної творчості. На земній кулі нема жодного народу, який би не створив свого казкового епосу. Кожен народ має свої казки і сюжети, в якій він вкладає свою життєву і соціальну філософію, зумовлену побутом та історією.

Українські народні казки – складний жанр, він об’єднує твори різні за походженням, змістом і стилем. Одні казки виділяються своєрідним складом дійових осіб, другі – фантастичністю сюжету, треті – соціально-побутовими конфліктами.

Тому казку поділяють на 3-ри жанрових різновиди:

В казках про тварин неправдоподібно товаришують, одружуються, співають, танцюють звірі. Ще більш неправдоподібно є вимисел у фантастичних казках, в яких все – персонажі, чудодійні предмети, сама дія – просякнута незвичайною атмосферою. Без фантастики нема і побутових казок хоча вони й ближчі до реальності, до соціальних і побутових проблем українського села.

Найдавнішими з них є казки про тварин, хоча в українській народній творчості, вони давно втратили свій первісний характер. Лише в окремих казкових творах береглися короткі згадки про походження звірів і птахів.

Фантастичні казки. Головний їх зміст – богатирський подвиг у здійсненні якого героєві допомагають мудрі сили природи, котрі дають йому пораду, сприяють різними способами. Соціально-побутові сюжети цих казок побудовані на обігруванні типових рис негативних персонажів в комічні, фактично фантастичні ситуації.

В українській казці приділяється багато уваги побутовим реаліям. Це іноді не на користь літературним якостям казки, але з іншого боку, українські казки містять багаті відомості для вивчення матеріальної і духовної історії українського народу.

Завдання:

Читати казку «Лисичка та Журавель» на сайті

https://казка.укр/

Переглянути відео за посиланням

https://youtu.be/gSq3R09aRuA

 

21.09.23

Тема: Українська народна казка «Зерна».

Прочитати казку та вчитися переказувати близько до змісту.

Зерна

В одного чоловіка було три сини. Як прийшов час йому вмирати, покликав він дітей та й каже:

— Сини мої любі! Пора мені вже вмирати. Як умру, кожен хай візьме собі по хаті, по городу й по полю. Ось вам житнє зерно: бережіть його поки. Як прийде час — нехай кожен зоре свою ниву і посіє це зерно. Як посієте — будете багаті, а як занехаєте — не буде вам щастя.

Умер батько. Сини поділилися й почали жити нарізно. Найстарший син сказав:

— Навіщо я мучитимусь, орючи землю? Адже трава росте й без плуга. Угріє землю сонечко, намочить дощ і виросте хліб.

І він порозкидав зерно по неораному полю. Однак насіння не зійшло. Тоді син почав сміятися з батькового заповіту. А потім кинув свою землю й пішов у інші краї.

Середульший син не схотів також сидіти вдома. Подався він у багаті краї, де врожаї такі родять, що пером не описати. По садах аж віття вгинається від садовини, баштани та городи захрясли городиною, пишним колосом хліби додолу схиляються, пухнасті трави встеляють землю.

Тоді середульший син сказав:

— Тут земля й так мене прогодує. Нащо ж мені робити? — і навіть не згадав про житнє зерно.

Минуло літо, настала зима — а в нього ані крихти в хаті. Подумав він тоді про батькове зерно, а його вже й черви поточили. Так насміявся й другий син із батькового спадку.

А найменший син вибрав собі тим часом найкращу землю, вигноїв її, зорав, пообкопував канавами й посіяв зерно. Працював він, не покладаючи рук, і нива йому віддячила за це. Посходив хліб, виріс, вибився колос — добре вродило на полі у найменшого сина.

І робив він так щороку, і жив у достатку — і він сам, і його діти й онуки.

А тим часом брати його зубожіли геть. І намислили вернутися додому й прийшли до найменшого брата. Побачили вони поля великі й жнива багаті і сказали:

— Погано ми вчинили, що не послухалися батька.

А найменший брат прийняв їх, і було в нього чим прогодувати і себе з сім’єю, і братів своїх.

 

 

 


13.09.23

Тема: Лічилки, пісні-потішки,  народні ігри.

Ще одним скарбом народної мудрості є дитяча народна гра.

 “Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається”, – мовить народна мудрість. Ох і хитра штука гра! Ви вважаєте, що гра – це пустощі?

Ба, ні, це своєрідне мистецтво. В іграх відтворено характер народу. Народна гра виховує дружні стосунки, бо кожному в житті потрібен друг. Народна гра – це коли усі гуртом. У грі змагаються, пізнають одне одного.

Гра дарує людям радість і бадьорість. Гра допомагає стати добрим, чуйним, чесним і сміливим.

– Які українські народні ігри ви знаєте? (“А ми просо сіяли”, “Там на горі мак”, “Подоляночка”)

Перш ніж гратися, потрібно обрати ведучого чи якогось героя. Як слід зробити вибір? Для цього існують лічилки.

Лічилки – мініатюрні вірші з чітким ритмом і повною римою; вони допомагають визначити роль учасників гри чи розміщення гравців за групами. Виконують лічилки, як правило, речитативом. Авторами і виконавцями лічилок є самі діти.

– Які ви лічилки знаєте?

В полі – маки, в небі – граки.

Завелися в річці раки.

Стали раки воду пити –

Виходи, тобі водити.

Попіл, попіл, попільниця, а де ж наша зозулиця?

Понад морем літала, синім оком кивала.

А ти, киве, не кивай, а ти з города втікай.

Джміль, оса та бджілка –

Ось і вся лічилка.

Перегляньте відео за посиланням

https://youtu.be/bUVSnnApLRw?si=F--6fIQ88BUgpe-H

 


14.09.233

Тема: Прислів’я, приказки, загадки.

Прислів’ядовершений за змістом вислів про риси та вчинки людей із повчальним характером.

Приказкаце образний вислів, що влучно характеризує людину, але, на відміну від прислів’я, висловлює думку неповно.

Прислів’я здебільшого мають дві граматичні основи, тобто вони є складним, інтонаційно завершеним реченням. А приказки коротші, вони переважно є частиною речення.

Щоб краще збагнути відмінність між приказками й прислів’ями, порівняймо їх.

Береженого Бог береже.Приказка

Баба з воза.Приказка

Кров людська не водиця.Приказка

Старість — не радість.Приказка

Бачили очі, що вибирали.Приказка


Береженого Бог береже, а козака шабля стереже.Прислів’я

Баба з воза — кобилі легше.Прислів’я

Кров людська не водиця — проливати не годиться.Прислів’я

Старість — не радість, похорон — не весілля.Прислів’я

Бачили очі, що вибирали, — їжте, хоч повилазьте.Прислів’я


Не всі приказки є частиною прислів’їв, як у поданих прикладах. У прислів’ях є висновок із першої частини, а в приказках є лише натяк на нього, його треба додумати. Порівняйте: «Які батьки, така й дитина» (прислів’я) і «Як собаці п’ята нога» (приказка). У першій фразі є висновок, а в другій треба його додумати: раз собаці достатньо чотирьох лап, то навіщо йому п’ята, тобто вона зайва.

Приказки й прислів’я не вживають у прямому значенні, їх не треба сприймати буквально, бо їхній справжній зміст прихований.

Загадка — влучне, образне питання, у якому натякається на відповідь; прихований опис предметів чи явищ, що потребує відповіді.

Чорна корова всіх поборола, а білий віл усіх підвів. (ніч і день)

Тисяча овець, а між ними один баранець .( місяць і зорі)

По землі скаче, а у воді пливе. (м'яч)

Не кравець, а з голками ходить. (їжак)

Мовчить, а сто дурнів навчить. (книга)

 

Перегляньте відео та відгадайте загадки

https://youtu.be/sVZYNVrR5z4?si=FXKbiD2gHvmgQ0uq

 

 


Вчитель Зажитько Антоніна Миколаївна azazhitko@gmail.com

06.09.23

Тема: Український дитячий фольклор. Колискові пісні.

Колискові пісні — народні пісні, що співають тоді, коли заколисують дітей, аби їх приспати. У цих піснях висловлюються любов матері до дитини, роздуми про майбутнє, звучать побажання, щоб дитина була сильною, працьовитою, доброю, щасливою.

Колисковим пісням властиві проста мелодія і розмірений ритм, що відповідає гойданню колиски. Виконувалися вони спокійним, тихим голосом, а слова добиралися пестливі, близькі для сприймання маленькою дитиною. Героями колискових пісень часто були свійські тварини, птахи, котики-воркотики.

Цить, дитино, не плач,

Принесе киця калач.

Вже недалечко — на мостику,

Несе калач на хвостику.

Ой котику, котику,

Мальований хвостику,

Не ходи кругом хати,

Не збуди нам дитяти.

Дитятко маленьке,

Спатоньки раденьке.

Колискова пісня— це пісня, яку співають тоді, коли заколисують, присипляють дітей.

Колискові пісні особливі. У них багато любові до дитини, щирого піклування про немовля. Глибокі почуття й ніжність матуся передає лагідними словами, називаючи дитя пташеням, квіточкою.

Усі бажання матері спрямовані на те, щоб дитинка росла здоровою, розумною, доброю і на старість доглянула своїх батьків.

Перегляньте відео за посиланням  та послухайте колискову пісню у сучасному виконанні

https://youtu.be/UE8Gee7z08M

 


07.09.23

Тема:  Календарно-обрядова поезія. Пісні.

Календарно-обрядова поезія – цикл фольклорних пісенних творів, зміст і виконання яких з доісторичної давнини пов’язані з річним народним відліком часу – народним обрядовим календарем. Первісно цей календар формувався у зв’язку з циклічними змінами у природі, з річним колом сонця, його поворотом на зиму і на літо, з весняним пробудженням та осіннім завмиранням природи. Пращури слов’ян відповідно до цих змін дали назви місяцям (вони в основному збереглися в українців, поляків, чехів та ін. народів) та узгоджували з ними свою циклічну, переважно хліборобську діяльність.

Пропоную прослухати обжинкову пісеньку "Відчиняй  же, господарю" за посиланням

https://youtu.be/6zjPE_c89HA