Слов’янські боги 

Дідух – останній сніп жита, який заносять до хати як священний обрядовий символ. Дідух – це дух поля, житній дух, дух Дажбога, який по праву вважається богом життя. Навесні Дідуха обмолочують і зерно знову висівають на поле, випускаючи духа поля на землю. Символом Дажбога пізніше стала також квітка соняшника, яка реагує на рух сонця по небосхилу, повертаючи за ним свою голівку.

Хорсом називали зимове вовче сонце, що давало світло, але не зігрівало. Хорса зображували з мечем, він був покровителем юнаків та воїнів. Символізував стриманість і початок перших холодів. Певно,  Хорс –  це уособлення зимового сонця. Також Хорса вважають  богом  місяця –  чорного сонця і його місячного культу, тоді його зображення сріблястого кольору, як уособлення місячного світла.

Ярило –  бог буйного весняного сонця та  родючості. Зображувався у вигляді юнака, стрункого і красивого, енергійного і веселого. Ярило носить червоний плащ і має буйного коня. За допомогою вогненних стріл звільняє землю від зимових холодів. Ярило символізує чистоту, молодість та щирість.  

Український Ярило носить білу кирею  та вінок з маків і хмелю на голові. У правій руці тримає серп, а в лівій — сніп злаків.  

Ярило уособлює весняне сонце, тому його традиційні кольори – білий, золотий, зелений та червоний.

Сонце, яке уособлює Сварог, - старе і дуже віддалене, світло від нього майже невидиме, а тепло невідчутне. 

Сварог є найменш вивченим давньослов’янським божеством . У слов’ян його зображують у вигляді коваля, під час війни -  воїна з мечем у руках. 

Сварог глибоко мудрий, спокійний, поважний дід, який створив Всесвіт. Саме він скував зорі, які уособлюють далеких предків. Вісь світу є святе дерево ясен. Його висока крона перевищує гірські вершини й шість небес і піднімається до сьомого неба, на якому в своїх світлих палатах перебуває верховний бог Сварог. У ті предковічні часи викував Сварог вогненною кувалдою своє ясне-красне сонце, місяць, вечірню та ранню зорю та ще зірки. Ймовірно є батьком Дажбога