Embedded Files
Історія виникнення свята
Літнє сонцестояння або літнє рівнодення - це день початку літа в північній півкулі Землі й початку зими в південній півкулі. Літнє сонцестояння відбувається в той момент, коли нахил осі обертання Землі в напрямку на Сонце приймає найменше значення. День сонцестояння ще називають сонцеворотом.
В залежності від зсуву календаря, літнє сонцестояння відбувається 20 або 21 червня в Північній півкулі та 21 або 22 грудня в Південній півкулі (день зимового сонцестояння)
Свято літнього сонцестояння — язичницьке й зороастрійське свято, яке було присвячено Сонцю. Це свято символізує народження літнього сонця - Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця - Ярила. У цей день найкоротша ніч у році.
Учені досі не можуть дійти спільної думки, коли язичники почали відзначати день сонцестояння. Ще задовго до християнізації за візантійським зразком, день літнього сонцестояння відзначали 22 червня.
Після прийняття християнства на Русі в 988 р. церква почала активно виступати проти язичницьких свят і замінювати їх християнськими. Винятком не стало і свято Купала, обрядову частину якого було приурочено до дня народження (Різдва) Іоанна Хрестителя, який хрестивв людей у водах Йордану. Після переходу на григоріанський календар, день Івана Хрестителя змінився на 7 липня. Так язичницьке свято Купала перетворилося на день Іоанна Хрестителя. Сьогодні в Україні святкування Івана Купала не збігається з днем літнього сонцестояння.
Купальська обрядовість
З давніх-давен свято Купала супроводжується різними ритуалами, обрядами, традиціями і повір’ями.
Зранку в цей день було прийнято купатися в річках та озерах, щоб очистити душу й тіло від усякого зла, зцілитися й придбати гарне здоров’я. Напередодні свята хлопці встановлювали на вигоні обрядове дерево, а дівчата прикрашали його вінками, стрічками та квітами. Для обрядового дерева найчастіше обирали вербу й називали її Мареною, Купайлом, Купайлицею або гільцем. Біля обрядового дерева розкладали вогнище — обов’язковий атрибут купальської ночі, пов’язаний із культом сонця. Розпалювала купальське багаття жінка або дівчина, бо наділені функцією дітонародження, а вогонь уособлював запліднюючу силу. Тому, щоб продовжувався рід, усі дівчата й молоді жінки мали обов'язково бути на святі
Стрибки через багаття - «очищення вогнем» — одна з найбільш відомих традицій цього свята, що збереглася й понині. Люди водили хороводи навколо вогню й стрибали через нього, вірячи, що він наділяє людину здоров’ям і силою. Пізніше молодь почала перескакувати через вогнище парами, взявшись за руки, і загадувати: якщо руки не роз’єднаються, то хлопець і дівчина поберуться. Іноді з пагорбів пускали палаючі колеса, обмотані соломою — символи сонця, його земне уособлення.
Як і вогонь, вода також мала силу «очищення». Молоді дівчата, які ще не зустріли свого судженого, плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки і пускали їх на воду, загадуючи нареченого. Потім дівчата самі роздягалися й купалися, щоб очиститись. Ритуальне потоплення купальського деревця Марени та Купала – це імітація колишніх жертвоприношень водоймам.
Закінчувалось свято обрядом урочистого спалення Купайлиці з піснями й радісними вигуками.
В Купальську ніч не можна було спати, бо вся нечисть виходить зі своїх «темних» місць. А трави й квіти, зібрані на світанку, мають магічну цілющу силу. Вважалося, що в Купальську ніч на папороті розцвітала чарівна вогняна квітка щастя – кочедижник. «Дивиться — червоніє маленька брунька квітки і, як ніби жива, рухається. І справді дивно! Рухається і стає все більша, більша і червоніє, як жевріюча вуглина. Спалахнула зірочка, щось тихо затріщало, і квітка розгорнулася перед його очима, ніби полум’я, освітивши й інших біля себе», - пише про цвіт папороті М. Гоголь у своєму оповіданні «Вечір напередодні Івана Купала». Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, розумітиме мову птахів і звірів, зможе лікувати хворих.
Свято Купала в різних куточках України
Кожний регіон України мав свої особливості витворення символів.
На Слобожанщині Марену вважали за старшу русалку.
А на Полтавщині хлопці та дівчата, уквітчані вінками, робили Купала з соломи або гілок верби, а Марену – з чорноклену або вишні. Потім дівчата брались за руки й співали довкола Марени пісні:
Ходили дівочки коло Мареночки,
Зелені два дубочки — парубочки,
Червона калинонька — то дівочки.
Як пішли дівчата в ліс по ягодочки,
Та й прийшлося їм три річки бристи,
Три річки бристи і Дунай плисти.
Втопивши Марену (подекуди Купала), дівчата бігли до води ворожити. Діставши свічки, запаливши їх і прилаштувавши до власних вінків, вони пускали їх по воді, перед цим загадавши бажання. Якщо вінок поплив за течією, то бажання неодмінно здійсниться, а якщо ж пристав до берега чи ба навіть потонув, то дівчина не вийде заміж у найближчий рік. Кожен вінок мав свої індивідуальні риси, щоб хлопець міг відрізнити, де саме вінок його нареченої (часто хлопці робили спроби зловити вінки, стоячи на протилежному березі). Ворожили не лише на вінках, а й на ромашках, кульбабах, камінцях, свічках тощо.
У смт. Згурівка Київсьої області Марену робили з великої вербової гілки, прикрашали солодощами й стрічками, ставили її по центру дійства й виконували обрядовий танок. У «залицянні» брали участь дівчата й хлопці, які ставали навпроти й починали нарікати: дівчата на Купала, а хлопці на Марену. Після того як опускали вінки, Марену носили по колу і кожен відламував собі гілочку. Потім її топили, а Купала підпалювали й танцювади навколо нього. Сміливці стрибали через вогонь».
На Рівненщині з-поміж звичних традицій та обрядів існує доволі цікаве повір’я. «Треба загадати бажання, але обов'язково якесь одне найсильніше, і після опівночі пройти (в ідеалі - проповзти) 12 городів, постійно думаючи про бажання.
Свято Купала в різних народів
Свято літнього сонцестояння святкується різними народами і має різні назви: midsommar(середина літа) – у шведів, Saint Jeans (Святого Жана) – у французів, flakagajt (день полум'я) – в албанців, sobotka - у поляків, kresu den (вогняний день) – у словенців, Яновдень – у болгар, Івана Купала – у східних слов'ян.
Загальними рисами святкування в Європі є складання вогнищ, купання у водоймах, гадання. Купальські вогні у свій час горіли у всіх великих європейських містах перед ратушами, а запалював їх ніхто інший як мер міста.
У шведів це свято називається Мідсоммар. З 1953 року в Швеції свято середини літа (дослівно) відзначається найближчої після 19 червня суботи. Серед традицій - встановлення жердини обіцянок, народні гуляння, складання вогнищ та танці.
В Естонії свято називається Яаніпяєв (Jaanipäev) та збігається зі святкуванням Дня перемоги.
У фінів та інгерманландців свято називається Юханнус (фін. Juhannus), від імені Іоанна Хрестителя. З 1934 він відзначається як офіційне державне свято Фінляндії (фін. Suomen lipun päivä). Також офіційне церковне свято - день Іоанна Хрестителя.
Традиційно святкували 24 червня, але з 1955 року відзначається в перш суботу після 19 червня і припадає на 20-26 числа. Така зміна була зроблена лише в Швеції.. Прийнято прикрашати будинок, човен, пліт та інші місця зборів людей гілками берези, палити велике багаття (Кокко). Серед фінських шведів існує традиція встановлювати "шість обіцянок".
Ліго, або Янів день, він же - день сонцестояння. На Ліго в Латвії вихваляли бога родючості - Яніса. Свято назвали Ліго, тому що в багатьох виконуваних того дня піснях часто звучало слово «ліго» (ligoties з лат. - колихатися). Словами пісень спілкувалися з сонцем і просили піднятися над засіяними полями для гарного врожаю.
У Польщі Ніч Івана Купала (Noc Kupały) або Ніч Светоянська відзначається 23-24 червня. На сході Польщі купальський вогонь називають «Собутка», у Вармінсько-Мазурському – «Паліноцка» або «Вогні Святоянскіе» – традиційні для Великопольського воєводства та Західного Помор'я. Також у південних районах Польщі палять ляльку.
У Підляшші (схід Польщі) поширені хороводи навколо вогнища, запальні танці біля багаття. У Кракові святкування проходить на берегах Вісли – купальські ярмарки, запуск вінків на воду, феєрверки. У Познані запускають в небо вогняні кулі.
У Великобританії в день літнього сонцестояння відбувається фестиваль Ґластонбері, а сучасні британські язичники збираються в Стоунхенджі, щоб вітати сонце.
Літа (Litha) - свято літнього сонцестояння у сучасних неоязичників, які засновують свій містичний світогляд на британських традиціях. Одна з основних дат у Колесі року вікана. За одним з уявлень, це важливий час у циклах центральних постатей релігії (Бог перебуває в повноті своєї сили, Богиня приносить найбільший достаток). Разом із вшануванням родючості природи та щедрості сонця, кажуть, що цього дня рік робить крок до темряви, адже ночі стають довшими. Це представляють як зустріч двох братів: Короля Дуба та Короля Падуба, один з яких символізує літо, а інший – зиму.
У Чехії бігають по полях з мітлами та роблять солом’яне опудало, яке потім виносять на палиці за межі села та спалюють або ж розривають на шматки.
Схожі «процедури» мають місце в Баварії, де, на відміну від чехів, опудало топлять в криниці.
В Іспанії, у містечку Аліканте на березі Середземного моря проводиться п’ятиденний (19-23 червня) фестиваль “Les Fogueres de Sant Joan” – “Вогнища Сан Хуана”.
У Португалії свято відзначається як Свято святого Іоанна (Festa de São João). Португальці-католики вірять в очисну силу багать св. Іоанна.
У Бразилії “Festa Junina” – Свято літнього сонцестояння; святкують із 13 по 29 червня.
Якщо у нас в Україні довгий час існує традиція зберігання вінків на горищі, то, наприклад, болгари кладуть їх у кадильницю й ними окурюють хворих. Серби вішають вінки під дахами хат і хлівів як оберіг.
Дещо схоже на наше купальське гільце ми знаходимо в Індії, де люди несуть у села «корму» (молоде деревце), встановлюють її на площі й прикрашають, а потім танцюють довкола.
Прикмети літнього сонцестояння
Негода - до бідного врожаю цього року.
Якщо на небі в ніч на цю дату багато зірок - вродять гриби, ягоди.
Вранці багато роси - до спекотної і сонячної погоди, до багатого врожаю.
Якщо на сонцестояння грім - до кінця червня можлива негода.
Похмуро - літо очікується прохолодним.
Воду, яку набрали вранці 21 червня з колодязів та джерел, вважається цілющою.
В цей день необхідно покласти біля порогу будинку кропиву, щоб всі напасті обійшли дім стороною.
Якщо чоловік з дружиною, взявшись за руки, в цей день стрибнуть через вогнище, то їхній шлюб буде міцним і багатодітним.
Людина, народжена в цей день володіє даром лікувати людей ліками і травами.
На літнє сонцестояння забороняється:
сваритися, дорікати, обзивати, згадувати минулі образи;
носити темний, старий чи брудний одяг;
піднімати чужі предмети з землі;
нешанобливо ставитися до природи, рвати квіти чи смітити;
зациклюватися на негативі.
Воробйова Мілена, 6А
Page updated
Google Sites
Report abuse