Фотогалерея "Різнокольорові коти"

Для заводчиків і любителів котів знання генетики забарвлення дозволяє прогнозувати забарвлення потомства, що особливо важливо для селекційної роботи і досягнення бажаних стандартів породи. 

Також аналіз забарвлення допомагає визначити родинні зв'язки між тваринами, що може бути корисно у випадку втрати домашньої тварини, а також для розуміння генетичного походження котів у дикій природі. 

2. Вплив навколишнього середовища: 

• Температура: Температурні умови можуть упливати на забарвлення деяких порід котів, таких як сіамські та інші колор-пойнт. У цих котів пігментація більш виражена на холодних ділянках тіла (вухах, лапах, хвості), що пов'язано з термочутливим ферментом. 

• Сонячне світло: Тривалий вплив сонячного світла може викликати зміну забарвлення шерсті в деяких котів, роблячи її світлішою або вицвілою. 

• Харчування: Нестача або надлишок певних поживних речовин може вплинути на якість і забарвлення шерсті кота. Наприклад, дефіцит міді може призвести до втрати інтенсивності забарвлення. 

3. Епігенетика: 

• Епігенетичні зміни: Епігенетичні фактори, такі як метилювання ДНК і модифікації гістонів, можуть упливати на експресію генів, що відповідають за забарвлення. Ці зміни можуть відбуватися під впливом навколишнього середовища і життєвих умов тварини. 

• Вплив на покоління: Епігенетичні зміни можуть передаватися з покоління в покоління, упливаючи на забарвлення нащадків і створюючи унікальні комбінації забарвлень, які не завжди можна пояснити лише генетикою. 

Роль хромосом і алелей у формуванні забарвлення: 

• Аутосомні гени: Більшість генів, відповідальних за забарвлення, знаходяться на аутосомах (нестатевих  хромосомах). Це означає, що як самці, так і самки можуть мати будь-які комбінації алелей цих генів. 

• Статеві хромосоми: Ген оранжевого забарвлення (O) знаходиться на Х-хромосомі. Це призводить до того, що самці можуть бути або оранжевими, або неоранжевими, тоді як самки можуть бути черепаховими (оранжевими і чорними одночасно), якщо в них є обидва алеля. 

Типи забарвлення котів 

1. Суцільне забарвлення: 

• Чорний: Коти з чорним забарвленням мають однорідний темний колір шерсті. Чорний окрас є домінантним і обумовлений наявністю чорного пігменту еумеланіну. 

• Білий: Білий окрас обумовлений наявністю домінантного гена W (ген білого забарвлення). Білі коти можуть мати блакитні, жовті або різного кольору очі (гетерохромія). 

• Сірий (блакитний): Сірий окрас є розбавленим варіантом чорного забарвлення і викликається геном D (розбавлення). Сірі коти мають м'який сірий колір шерсті. 

2. Смугасте (таббі) забарвлення: 

• Mackerel Tabby: Коти з цим типом забарвлення мають вузькі вертикальні смуги, які проходять уздовж тіла. Це забарвлення нагадує скелет риби, звідси і назва "mackerel" (скумбрія). 

• Classic Tabby: Цей тип забарвлення характеризується великими завитками і смугами на боках, які утворюють візерунок у вигляді мармуру. Плями можуть бути круглими або овальними. 

• Spotted Tabby: Коти з цим забарвленням мають плями різної форми і розміру по всьому тілу. Плями можуть розташовуватися у вигляді ліній або бути розкиданими. 

• Ticked Tabby: У котів з тикованим забарвленням кожна шерстинка має кілька смуг (агутті). Зовні такі коти мають вигляд однорідного кольору, але при найближчому розгляді видно, що шерстинки смугасті. 

3. Черепахове забарвлення: 

• Черепахові коти мають суміш чорного й оранжевого пігментів  у своїй шерсті. Ці кольори можуть бути рівномірно розподілені або утворювати плями. Черепахове забарвлення зустрічається майже винятково в самок через особливості генетики (дві Х-хромосоми). 

4. Колор-пойнт забарвлення: 

• Коти з колор-пойнт забарвленням мають більш темні ділянки на морді, вухах, лапах і хвості, а основний колір тіла залишається світлим. Це забарвлення обумовлене геном C^s, який викликає появу пігменту на холодних ділянках тіла. 

5. Інші варіанти і комбінації забарвлення: 

• Калико: Коти з цим забарвленням мають білу шерсть з плямами чорного й оранжевого кольорів. Калико також майже завжди зустрічається в самок. 

• Димчастий: Димчасті коти мають шерсть з контрастними кінчиками, що створює ефект димчастості. Це забарвлення може бути чорним, синім, кремовим тощо. 

• Шиншила: У котів з таким забарвленням кінчики шерсті пофарбовані в чорний або інший темний колір, тоді як основа шерсті залишається білою. Шиншилове забарвлення може створювати враження сріблястого або золотого сяйва. 

  Кілька років тому нам підкинули дуже цінну, на мій погляд, коробку, у якій було п'ять прекрасних маленьких кошенят. Звісно, їх неможливо було залишити в біді, тому ми вирішили знайти їм нових батьків і дім.  

Серед кошенят було 4 хлопчики і одна дівчинка, усі вони були трохи схожі, але забарвлення, тип тіла та шерсті були різні. Ще тоді ми думали і не могли зрозуміти, чи вони родичі, чи ні. 

Чи можуть п'ять кошенят з описаним забарвленням і типом шерсті бути з одного виводку? 

Зараз уже можна говорити, що наші п'ять кошенят з таким різноманіттям забарвлень і типів шерсті цілком можуть бути з одного виводку. 

У кішок існує безліч генів, які впливають на забарвлення та текстуру шерсті потомства. Це означає, що кошенята з одного виводку можуть бути дуже різними. Кожне кошеня має свої унікальні риси, але це все ще в межах того, що можливо генетично. 

Батьки кошенят можуть мати різноманітні характеристики шерсті та забарвлення, які передались їхньому потомству. Ось кілька прикладів того, якими можуть бути батьки. 

Мати: 

• Основний колір шерсті: білий або чорний (можливі плями). 

• Тип шерсті: від середньої до довгої, густа або середньої густоти, може бути шовковиста або м'яка. 

• Можливі відтінки: сірий з рудими вкрапленнями або однорідний колір. 

Батько: 

• Основний колір шерсті: чорний або білий (з можливими плямами та смужками). 

• Тип шерсті: густа, довга або середньої довжини, жорстка або м'яка. 

• Можливі відтінки: сірий з рудими вкрапленнями, чорний або плямистий зі смужками. 

Притула Варвара, 9А