Embedded Files
В історію української літератури Павло Григорович Тичина увійшов як поет-новатор, який збагатив лексику, ритміку, музично-зображальні можливості української поезії, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву – «кларнетизм». Його музична поезія щедро наповнена зоровими та слуховими образами.
Збірка “Сонячні кларнети” явила найкраще зі здобутків Павла Тичини на шляху творчої реалізації, відобразила його експерименти зі словом, із піснею, розмірами та стилями. Тут сповна розкрилося те, чого поет навчився в народу, що він створив сам, і чим з народом поділився.
Сонячні кларнети - це музика сонця, а сонце - джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у заголовок незвичайний образ-символ щонайкраще відображає сутність індивідуального стилю молодого поета. Назва збірки – це поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту.
• Сонце – джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя.
• Кларнет має чистий, ясний, бадьорий звук.
• Сонячні кларнети – музика сонця
• Назва відбиває філософію вітаїзму (життєствердження).
• Назва символізує світову гармонію.
• Ця збірка - падісний гімн природі.
Кларнет – духовий інструмент. Назва його походить від латинського слова claus, що означає ясний. Так названо інструмент за його звук – чистий, ясний, бадьорий. Кларнети в цьому контексті символізують музичність, гармонію та радість. Вони виступають як метафора світлих, життєствердних почуттів та звуків природи, що проникають у душу читача. Павло Тичина використовує цей образ для створення атмосферності та емоційності своїх віршів, показуючи зв’язок людини з природою та всесвітом. Це своєрідна музика сонця, яка надихає та наповнює життя красою.
Кольори в поезії Тичини також відіграють важливу роль. Він використовує яскраві, насичені кольори для опису природи, передання настроїв і створення вражень. Зокрема, поет використовує такі кольори:
золотий – символ сонця, багатства та гармонії;
синій – асоціюється з небом, глибиною та спокоєм;
зелений – символізує природу, життя та оновлення;
червоний – передає пристрасть, енергію та динамізм.
У своїх віршах Тичина майстерно поєднує ці кольори з образами природи, створюючи яскраві живі картинки, які допомагають читачу відчути та зрозуміти провідний емоційний стан і світосприйняття ліричного героя. У збірці «Сонячні кларнети» сонячне світло є символом надії та гармонії, що пронизує всі твори й створює синтез світла та тепла. Павло Тичина за допомогою слів вміє малювати такі картини, які запам’ятовуються надовго й залишають глибокий слід у душі кожного читача.
Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла.
Автора переповнюють почуття радості, втіхи, щастя, викликані спілкуванням з природою. Ці емоції передаються вигуком ах!, окличними реченнями, дієсловами смієшся, ридаєш, серце б’ється і б’ється. Ліричний герой (співзвучний автору) ніби переконує читача, що край, де він народився, винятковий, тому рефреном звучать слова: «Не бував ти у наших краях!»
Тичина захоплюється не лише природою, а й людьми, гордими й талановитими, «що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!» Поезія ця глибоко патріотична. Широкі степи символізують волю, могили - пам'ять про минуле.
На уявній картині переважатимуть кольори синій та жовтий - простори неба й налиті сонцем хліби. Таке поєднання - і на прапорі нашої держави.
Кожен колір сам по собі може розповісти дуже багато. Під час створення поезії автор не замислюється над назвами кольорів у своїх віршах. Колір теж може бути образом, може щось означати.
Отже, підсвідомо кольором автор видає себе, розкриває свої почуття, емоції, відчуття, настрій, те основне, що хотів сказати, виразити в кольорових образах.
Гаї шумлять
… Щось мріє гай —
Над річкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото — поколото,
Горить-тремтить ріка,
як музика.
Ця поетична перлина наснажена світлим оптимістичним пафосом радості зустрічі з весною. Світла, ніжна гармонія барв і звуків, настрій трепетної мрійливості, бентежне очікування нового, невідомого характеризують її. «Арфами, арфами...» вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем. Ритмомелодика цього твору нагадує сонячну музику Моцарта.
Арфами, арфами…
Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
Подивилась ясно…
Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
Обняла востаннє, — у моїй душі. —
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі!
Знав я, знав: навіки, — промені як вії! —
Більше не побачу, — сонячних очей. —
Буду вічно сам я, в чорному акорді.
Промені як вії сонячних очей!
Гаптує дівчина…
Гаптує дівчина й ридає —
Чи то ж шиття!
Червоним, чорним вишиває
Мені життя.
Цвіт в моєму серці . . .
Десь краї казкові,
Золоті верхів’я …
Тільки шлях тернистий
Та на ті верхів’я.
Ходять – світять зорі ,
Плинуть хвилі в морі –
В ритмах на верхів’я.
Збірка П. Тичини «Сонячні кларнети» — це одна з найпоетичніших збірок, в якій світ сприймається через музику природи. Поезії цієї збірки — одне з наймузичніших творінь світової поезії. Поет — музикант: земля в нього звучить, як орган, погляд коханої нагадує спів скрипок, верба серед лугів ловить дзвінкі струни дощу. У збірці відчувається настрій радісно-тривожного чекання чогось великого й світлого, де ліричний герой і природа завжди розмовляють одне з одним. Природа для поета не простий фон подій, не звичайний пейзаж, бо до неї, як до близького друга, митець іде зі своїми радощами й сумом. Природа у віршах збірки знаходиться в гармонії з людськими почуттями й настроями, як музика сонця наповнює душу ліричного героя, допомагає відчути її життєдайні сили.
У поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» поєднані розповідь, музика, спів, живопис – усе, що було близьким натурі поета. Кожна картина жива, радісна, інтонаційно багата. І все ж переважає музичне світовідчуття. Василь Стус у книжці «Феномен доби» наводить слова
А. Ніковського: «З духу музики зародилася ця лірика».
Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижна образність його поезії кличуть нас у світ, де панує гармонія й краса. «А серед усього того, — пише Сергій Єфремов, — стоїть цей дивний мрійник з очима дитини й розумом філософа, з вразливою, спраглою краси душею художника й потужною мовою справжнього майстра слова...»
Вєдєрніков Іван, 6А
Page updated
Google Sites
Report abuse