Embedded Files
З давніх-давен кольори сонця, жовтий, золотавий, асоціювались з теплом, життям, плодороддям. Майже в кожній міфології є бог сонця, який опікується світилом, без якого згасне життя, тому що Земля (в давньогрецькій міфології Гея) замерзне, і тоді зупиниться будь-яке життя на ній.
В давньогрецькій міфології богом сонця є Геліос, син титанів Гіперіона і Теї, божеств неба, що опікувались астрономією та рухом небесних світил.
Гіперіон уособлював світло та вогонь, а Тея – ніч та місячне сяйво.
Гіперіон та Тея породили Геліоса – бога сонця, Селену, богиню місяця, та Еос, богиню вранішньої зорі. Дітей Гіперіона та Теї називали богами-титанами.
Геліос зображувався у вигляді кремезного чоловіка з копицею волосся кольору золота, оповитого сліпучим сяйвом.
У деяких джерелах говориться, що голову бога вінчала корона, сплетена з сонячних променів, Гомер же представляв Геліоса в золотому шоломі, з-під якого пробивалися промені його палаючих очей. При описі Геліоса використовували не тільки жовті, золоті кольори, але й червоні та яскраво-помаранчеві, тобто усі відтінки вогню. Золоте сліпуче волосся Геліоса відрізняло його з-поміж богів.
Геліос живе в розкішному палаці й сидить на престолі, усипаному самоцвітами. Він щодня піднімається рано-вранці на своїй вогненній колісниці й вирушає в дорогу небозводом від свого розкішного східного замку до такого ж сліпучого західного палацу.
Допомагають йому в цій справі чотири в'язані в колісницю білі вогнедишні коні. Після прибуття на місце призначення Геліос відпрягає їх і відпускає пастись на Острови Блаженних. Після цього він повертається до свого східного палацу за течією Океану.
Геліоса часто порівнюють із всезнаючим богом Аполлоном, тому він має друге ім'я – Феб.
Також Геліос, за давньогрецькими міфами, не терпів зради та несправедливості та завжди викривав шахраїв та злодіїв.
Малу планету (астероїд) №895 названо Геліос.
Сестра Геліоса богиня місяця Селена традиційно зображувалась в білому платті та з довгим волоссям, що за кольором нагадували місячне світло, а її чоло прикрашала золота діадема, що уособлювала зірки.
Друга сестра Геліоса богиня вранішньої зорі Еос. Уранці Еос підіймається з Океану й мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. Її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть. На честь цієї богині названо астероїд 221 Еос. Греки уявляли її молодою рожевотілою жінкою, з довгим хвилястим волоссям, у рожевих або червоно-жовтих шатах.
Евелін де Морґан. Еос (1895)
Поклоніння Геліосу було поширене в багатьох містах Стародавньої Греції, на острові Родос знаходилася величезна скульптура – Колос Родоський.
Колос Родоський - найвища статуя в античному світі. Цей монумент проіснував 60 років і був зруйнований землетрусом. Він пролежав на землі близько 800 років, і навіть в такому вигляді привертав увагу численних мандрівників. У кінці I століття, коли острів завоювали араби, статуя була продана й переплавлена.
Про те, як в точності виглядав пам’ятник, ми можемо судити лише за уривчастими відомостями, залишеними сучасниками Колоса Родоського. Відомо, що монумент стояв на мармуровому постаменті. На голові в Колоса був вінець з сонячними променями, які розходилися в різні боки
Висота пам’ятника становила 36 метрів. Він був виконаний з глини, заліза й бронзи. На залізний каркас кріпилися бронзові пластини, а всередині монумент був заповнений глиною.
Колос Родоський вважається одним з 7 чудес світу.
Арутюнов Денис, 6Б
Page updated
Google Sites
Report abuse