Біляночка і Розочка

У бідній родині підростають дві сестрички Біляночка та Розочка, названі на честь двох кущів троянд, що квітнуть у саду біля будинку. Сестри дуже різні, але в обох добрі та чуйні серця, як і в їхньої матері. Саме вона не побоялася дати притулок холодної зимової ночі величезному ведмедеві, з яким дівчатка пізніше дуже потоваришували. Ведмідь гріється біля печі, і мама сестричок його попереджає, щоби не обпікся. Вогненно-червоний колір полум'я одночасно і застерігає про небезпеку, і дає тепло та надію. А чорний колір вовни ведмедя створює тривожне відчуття невідомості.

З настанням весни домінує зелений колір – символ життя, пробудження та надії. Ведмідь іде в ліс, і ми чекаємо: що ж далі...

Улітку в лісі Біляночці та Розочці кілька разів траплявся гном, який постійно притягував до себе різні напасті. Дівчатка, незважаючи на його грубість і невдячність, рятували гнома з біди. Те, що гном символізує зло, показано через налиті кров'ю очі, сірий колір обличчя, що переходить у багряний. Але добро завжди перемагає зло. І одного разу ведмідь убив гнома. Виявилося, що злий гном наклав закляття на сина короля, перетворивши його на ведмедя. Ось і розкрилася таємниця золотого кольору, який Біляночка помітила під чорною шерстю ведмедя. Вбивши гнома, прекрасний принц зруйнував злі чари і повернув собі людську подобу.

Головна думка казки полягає в тому, що доброта й допомога людям, навіть тим, хто здається непривітним чи злісним, зрештою винагороджуються, а ось жадібність, грубість, злість до добра не доведуть. Казка змушує задуматися над тим, у чому ж реально полягає багатство: у мішках із золотом і блискучим коштовним камінням чи в добрій душі…

Казкові персонажі є яскравими збірними образами людей, яких можна зустріти в реальному житті.

До цієї казки дуже підходять слова Ліни Костенко: «Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом».

Сафронова Кароліна, 5Б