Забобони
Про що ви думаєте, коли бачите чорну кішку?
Напевно, чорна кішка перебігла дорогу — до нещастя? Одразу занервуєте і почнете шукати на одязі ґудзик? Справді, мало знайдеться сміливців, які, не задумуючись, ідуть уперед. А власне, чому?
Це забобони, які глибоко вкорінені в український побут.
Забобони — віра в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування, в основі якої лежать релігійні уявлення, передсуди.
Існують різні забобони: одні існують у всьому світі, інші — лише в окремих колах людей, а деякі ми взагалі самі вигадуємо.
Чому ми віримо в забобони?
Люди схильні вірити в щось незвичне, потаємне чи «неприродне». Ми дивимося в дзеркало, коли щось забуваємо, сидимо перед дорогою та оминаємо кути стола. Усе це — наслідок народних вірувань або забобонів, які передавалися від покоління до покоління. Більшість із цих правил уже давно втратили своє першочергове значення, але досі використовуються в побуті.
Як виникли забобони? Народні вірування або забобони зародилися на території України ще в дохристиянські часи. Це були особливі правила, які сформувалися на основі спостережень, і регулювали стосунки людей між собою та з навколишнім світом. До того часу, як християнство прийшло на наші землі, у людей були свої вірування, які формувалися на основі досвіду багатьох поколінь. Наші предки спостерігали за явищами природи, повсякденним побутом та розробляли правила, що допомагали регулювати щоденне життя.
Оскільки людина не могла зрозуміти багато явищ так, як ми робимо це зараз, маючи наукові знання, то й предки часто пояснювали різноманітні ситуації втручанням духів та потойбічних сил. Люди жили тісними громадами, цікавилися досить обмеженим буденним колом речей, турбувалися про те, як пройде наступний рік і як взаємодіяти з природними об’єктами, що знаходяться поруч. Деякі з них, які не могли пояснити, вважали надприродними чи божественними та зводили в ранг правил чи забобонів.
З приходом християнства ці вірування не зникли, а лише трансформувалися. Таким чином виникла народна релігія, коли давні традиції переплелися з християнськими постулатами. Сама назва «забобон» поширилась саме від християнської церкви, коли народним віруванням хотіли додати негативного забарвлення, оскільки пояснити їх і з релігійної точки зору було неможливо.
Багато таких народних «вірувань» збереглися й донині та активно використовуються в побуті. Часто такі речі робляться несвідомо тільки тому, що так робили батьки та прадіди.
Повернімось до життя чорних котів.
Чорні коти насправді не одразу здобули погану репутацію, а колір їхнього хутра раніше не викликав негативу в мешканців давніх культур. До прикладу, у Давньому Єгипті богиню Бастет зображували у вигляді саме чорної кішки, а вона була захисницею жінок та домашнього вогнища, тому користувалася загальною повагою.
Коти взагалі, і чорні зокрема, були улюбленими хатніми тваринами аж до Середньовіччя, і особливо поважали саме чорних котів мореплавці. Адже їхня присутність на кораблі означала успішне плавання, а в гризунів не було жодного шансу пошкодити корабельні снасті або запаси харчів.
В Ірландії та Шотландії коти є символом удачі, в Японії незаміжні жінки зазвичай тримають удома чорну кішку, оскільки вірять, що вона привабить до оселі гідного чоловіка. А в британському Мідлендсі чорна кішка — ідеальний весільний подарунок, що принесе щасливе життя нареченій.
Найбільшу популярність чорні коти мали в мореплавців, адже їхня присутність на кораблі — це обов’язково успішне плавання. Вони захищали корабельні снасті та запаси їжі від гризунів. За їхньою поведінкою могли передбачити погоду.
Чорна смуга в житті чорного кота почалася в середні віки. Саме тоді, коли страх перед магією і чаклунством був повсюдним, багато хто вірив, що для відьом і чаклунів чорні коти — помічники в ритуалах чорної магії, а деякі особливо злі відьми можуть перетворюватися на цих тварин. Папа Римський Григорій IX (1145—1241) дуже не любив кішок, особливо чорних. Тому 1233 року він видав буллу "Vox in Rama", у якій демонізував єретиків і, зокрема, оголосив чорну кішку втіленням Сатани. Інквізиція організувала знищення кішок. яке тривало приблизно до 1700 року. Через це в Європі різко зросла кількість щурів, які посприяли поширенню чуми.
Кастинг чорних котів на головну роль у фільмі жахів.
Голлівуд, 1961 рік
А чи знаєте ви, що в чорного кота є «професійне свято»?
17 серпня відзначають Міжнародний день вдячності до чорного кота, який у народі називають Днем чорного кота. Дата 17 серпня була обрана не випадково.
17 серпня 1843 року в американській газеті Saturday Evening Post опублікували оповідання Едгара Аллана По "Чорний кіт" — украй похмурий твір, де тварина мстить своєму господареві за вбивство.
Національний день захисту чорної кішки придумала 2011 року організація Cats Protection. Коли кампанія була запущена вперше, з'ясувалося, що чорним кішкам потрібно в середньому на тиждень більше часу, щоб знайти дім, ніж іншим кольоровим. З цієї причини кампанію було організовано, щоб прославити чорних кішок і сприяти їхньому просуванню як гарних домашніх тварин, які заслуговують на таку саму любов і увагу, як і інші кішки.
Сучасні дослідження свідчать, що чорні кішки не приносять більше нещастя, ніж будь-які інші коти, і їхня репутація базується здебільшого на міфах та легендах, ніж на реальних фактах. Просто, у них такий колір шерсті.
Руденко Дарина, 10Ал
Від чого залежить окрас кішки
Забарвлення шерсті, шкіри та очей кішки обумовлене присутністю в них пігменту меланіну. Він розташовується в тілі волосся у вигляді мікроскопічних гранул, які розрізняються за формою, розміром і кількістю, що й викликає відмінності в забарвленні. Існують два хімічних різновиди меланіну: еумеланін і феомеланін. Гранули еумеланіну сферичні і поглинають майже все світло, даючи чорну пігментацію.
Гранули феомеланіну довгасті (еліпсоїдної форми) і відбивають світло в червоно-жовто-помаранчевому діапазоні.
Еумеланін відповідає за чорне забарвлення, і його похідні — шоколадне, циннамон, блакитне, лілове, фавн, а феомеланін — за руде (кремове). Ген, який відповідає за прояв рудого (О — Orange) або чорного (о — не Orange), розташований в X-хромосомі, тобто успадкування забарвлення пов'язане зі статтю. У ссавців, у тому числі й кішок, у клітині можуть існувати дві або більше Х-хромосом. Однак у кожній функціонально використовується лише одна з цих Х-хромосом. Інші Х-хромосоми стають неактивними та конденсуються в тільце Барра. Цей процес інактивації відомий як ліонізація, названий на честь Мері Ліон, дослідниці, яка його описала. Ліонізація відбувається на ранніх стадіях ембріонального розвитку і є випадковою: в одних клітинах одна Х-хромосома стає неактивною, тоді як в інших клітинах інша Х-хромосома стає неактивною.
Статеві хромосоми
Кішки мають дві X-хромосоми і, відповідно, три варіанти забарвлення:
ОО — червоний
оо — чорний
Оо — черепаховий
У котів одна X-хромосома і, залежно від того, який алель вона несе (О або о), кіт буде рудим або чорним.
Чорний кіт може народитися від чорної кішки та рудого кота, а от від рудої кішки та чорного кота кошенята не будуть мати чорного забарвлення. Черепахове забарвлення кошенят у таких батьків пояснюється випадковим "вмиканням" гену забарвлення (червоного або чорного ) в різних клітинах у процесі ембріонального розвитку. Відбувається це через те, що ці гени забарвлення розташовані на статевій Х-хромосомі, а в кожній клітині може "працювати" тільки одна така хромосома з пари успадкованих. І звісно, що від чисто чорних батьків народяться чорні кошенята, бо це рецесивна ознака, і ген іншого забарвлення в таких кішок просто відсутній.
Притула Варвара, 9А