Embedded Files
Вогонь як основне джерело тепла в середньовічному житлі
Вогонь — це одне з перших джерел світла, яке освітлювало життя людей задовго до винайдення ламп та електрики. Червоно-помаранчеві відблиски полум’я стали символами тепла, енергії та життя.
Уявіть себе життя середньовічної людини. Воно тоді було зовсім іншим. Люди жили у кам’яних чи дерев’яних будинках, у яких було холодно, особливо взимку. Не було електрики для освітлення та газу для приготування їжі, була обмежена кількість тканин для виготовлення теплого одягу та дні важкої праці на природі.
Середньовічний інтер'єр таверни з відкритим каміном, свічками та денним світлом через вікно. 3D візуалізація Фото від GoodLightHunting
Як пересічна людина жила в таких умовах?
У середньовічному житті вогонь був головним джерелом світла і тепла.
Як люди боролися з темрявою?
Удень основним джерелом освітлення слугували сонячні промені, що проникали крізь вікна, проте їхній малий розмір і відсутність скла призводили до того, що в приміщеннях панувала напівтемрява.
У середньовіччі вікна в будинках були значно меншими, ніж у сучасних домах, і на це було кілька причин.
Маленькі вікна допомагали зберігати тепло. Більшість середньовічних будинків не мали скла, а замість нього використовували пергамент, рогову пластину або дерев’яні віконниці. Великі отвори спричиняли би великі тепловтрати, особливо взимку.
Дома будували з каміння, дерева або глини, і великі віконні отвори послаблювали конструкцію.
Маленькі вікна зменшували ризик, що вороги проб’ють стіну або кинуть всередину смолоскип.
У містах і селах вулиці часто були брудними, а великі вікна пропускали б багато пилу та диму.
Скло було надзвичайно дорогим, тому його могли дозволити собі лише заможні міщани, аристократи або церкви.
Такий вигляд має типовий середньовічний селянський будинок, село Ржепора, Чехія, XIV століття.
Середньовічний міський будинок в розрізі. 3D візуалізація.
У середньовіччі після заходу сонця в приміщеннях панувала темрява, тож люди використовували різні способи освітлення: свічки, смолоскипи, олійні лампи (каганці), вогонь у каміні чи печі, лучини.
Середньовічне місто. 3D-візуалізація: ua.mozaweb.com
Однією примітною особливістю середньовікового міста була неймовірна вулична темрява. Вулиці взагалі не освітлювалися; уночі люди ходили з масляним ліхтарем або в супроводі слуг зі смолоскипами. Пізніше навколо державних будівель або палаців знаті з’явилися стовпи з ліхтарями, але загальне міське освітлення було введено в Німеччині лише у XVIII ст.
Через відсутність міського освітлення нічне небо було досить яскравим завдяки зіркам та місяцю, що допомагало орієнтуватися в темряві.
Проблема обігріву житла – одна з найскладніших. У середньовічних житлах зазвичай було одне вогнище.
У багатьох простих хатах багаття розводили просто на земляній підлозі посередині приміщення. Дим виходив через отвір у даху або просто через щілини, що не завжди було безпечно, але людям потрібно було грітися хоч якось.
У середньовіччі вогонь був життєво необхідним для освітлення та опалення. Хоча джерела світла були малоефективними, а методи обігріву — примітивними.
Люди знаходили різні способи зробити своє життя теплішим і комфортнішим. Так, у середньовічних будинках почали з’являтися каміни.
Орел Макар, 7А
Каміни: історія походження та роль у сучасному інтер'єрі
Уявіть себе життя в середньовіччі. Будинки, збудовані з дерева та каменю, туляться один до одного. Повітря сповнено звуками кузень.
А тепер зазирнемо в середину середньовічного дома. Темно. Освітлено тільки денним світлом та мерехтінням вогню. Цей вогонь, що горить у самому серці дому, - КАМІН.
З латинської мови слово «камін» перекладається як "вогнище".
У середньовіччі, коли замки та фортеці височіли над ландшафтом Європи, вогонь був не просто джерелом тепла та світла, але й центром повсякденного життя. Каміни, ці монументальні споруди з каменю та цегли, стали символом домашнього затишку та безпеки в суворому світі середньовічної Європи.
Перші каміни з’явилися в XII столітті, але не стали звичайним явищем до XIII. Спочатку вони зводилися в середньовічних замках і служили важливим елементом опалення для тамтешньої еліти: королів, баронів, герцогів (всіх тих, хто мав у володінні свій замок).
На початку середньовіччя вогнища були простими відкритими конструкціями, розташованими в центрі приміщення. Дим виходив через отвір у даху, створюючи задимлену атмосферу.
З розвитком архітектури каміни перемістилися до стін. Це покращило тягу і зменшило кількість диму в приміщенні, зробивши їх більш ефективними та комфортними.
Винахід димоходу революціонізував конструкцію камінів. Тепер дим ефективно виводився назовні, що дозволило будувати багатоповерхові будівлі з камінами на кожному поверсі.
У пізньому середньовіччі каміни стали символом статусу та розкоші. Їх прикрашали складними різьбленими орнаментами, гербами та скульптурами.
Функції каміна у середньовічному побуті
В середні віки оптимальним вважався такий розмір каміна, який дозволяв лицарям приготувати на вогні бика.
Для розпалювання вогнища такого розміру використовували цілі дерева замість дров. Сьогодні найбільший камін в світі, точніше не просто великий, а гігантський, у який за старовинною традицією поміщається цілий бик на вертелі, можна побачити на острові-скелі Мон Сен-Мішель (Франція).
В середньовічному великому залі, як правило, було розташоване вогнище в центрі, де відкритий вогонь горів з димом, що піднімається на вентиляційний отвір в даху. Тоді ж і вигадали жалюзі. Вони були розроблені для того, щоб вентиляційні отвори на даху можна було закривати або відкривати, щоб дощ і сніг не потрапляли всередину.
Пізніше були винайдені димарі. Звичайно, це сталося в Північній Європі в ХІ або ХІІ століттях і в значній мірі вирішило проблему вентиляції приміщень і виведення диму назовні. Наявність димарів дозволила ставити каміни в декількох приміщеннях будівлі і не в центрі, а біля стіни.
Слід зазначити, що такі каміни з димарями не увійшли до загального вжитку негайно. Основна причина полягала в тому, що такі споруди були досить дорогі, та й передбачати їх треба було заздалегідь, до початку будівництва.
Середньовічні каміни мали ще й декоративну функцію: в окремих камінних залах приймали гостей, зберігали зброю, знамена, військові та мисливські знаряддя, трофеї тощо. Так, у замку герцога Беррійського потрійний камін займав усю торцеву стіну. Кожне відділення тут було завбільшки як невеликий двоповерховий будинок. Прикрашений він був галереєю з ажурною балюстрадою, трьома арками, готичним мереживом. Однак більшість камінів були менших розмірів, хоча оздоблені прикрасами й розписами.
Що ж стосується осель простих людей: селян, ремісників, - то в них головним джерелом тепла була вогнищева яма в центрі кімнати. Дим виходив через невеликі дірки під дахом.
Декілька цікавих фактів про середньовічні каміни, які можуть вас здивувати
1. Таємні проходи. У деяких середньовічних замках каміни використовувалися як приховані проходи. Це дозволяло власникам замків швидко і непомітно пересуватися або тікати в разі небезпеки.
2. Магічні ритуали. Камін часто був центром магічних ритуалів й обрядів. Вважалося, що вогонь має очищувальну силу, і через камін можна було спілкуватися з духами або захищати дім від злих сил.
3. Ароматерапія. У середньовіччі в каміни часто додавали ароматичні трави та спеції, щоб створити приємний запах у приміщенні. Це також допомагало відганяти комах й очищати повітря.
4. Камінні лабіринти. У деяких замках каміни були частиною складних лабіринтів, які використовувалися для захисту від нападників. Вогонь у каміні міг бути сигналом для початку евакуації або активації захисних механізмів.
5. Камінні легенди. Багато камінів мали свої легенди та історії. Наприклад, вважалося, що деякі каміни були зачаровані й могли виконувати бажання або захищати від злих духів.
В епоху Ренесансу та Бароко каміни стали не лише функціональними, але й декоративними елементами. Вони прикрашалися різьбленням, мармуром та іншими дорогими матеріалами. Камін став центром вітальні, навколо якого збиралася родина.
Багато прикрашений камін епохи Відродження з витонченим різьбленням та мармуровими деталями.
Камін на віллі делла Торре - одна з перлин італійського Ренесансу - це робота Джуліо Романо і Мікеле Санмічелі, які спроєктували його форми між 1440 і 1562 роками.
Розкішний бароковий камін із позолотою та складними скульптурами.
Бароковий камін
Промислова революція принесла зміни у конструкцію камінів. З'явилися нові матеріали та технології, що дозволили створювати більш ефективні та безпечні каміни. У ХХ столітті популярними стали електричні та газові каміни.
Поява електричних камінів зробила їх більш доступними та безпечними.
Електричні каміни
Газові каміни забезпечили реалістичний вигляд полум'я без необхідності використовувати дрова.
Газові каміни
Камін – це серце дома у всіх сенсах цього слова.
ФОТОГАЛЕРЕЯ: "Каміни: світло затишку та фантазії"
Середньовічна кухня
Вогонь був центральним елементом середньовічної кухні, адже без нього було неможливо готувати їжу.
Вогонь давав змогу використовувати різні способи обробки їжі.
Варіння – у казанах над відкритим полум’ям готували супи, каші, овочеві страви.
Смаження – на рожнах або сковородах готували м’ясо, дичину, рибу.
Випікання – у печах пекли хліб, пироги, м’ясо у тісті.
Тушкування – м’ясо та овочі готували в закритих глиняних горщиках з додаванням невеликої кількості води.
Копчення та в’ялення – м’ясо й рибу піддавали тривалому впливу вогню або диму для збереження.
Сердцем кулінарного світу середньовіччя було палаюче вогнище, яке часто розташувалось посеред кімнати.
У більшості домогосподарств приготування їжі відбувалось на відкритому вогнищі в центрі вітальні для ефективного використання тепла.
Кухонна плита не буде винайдена аж до XVIII століття, і кухари мали знати, як готувати їжу прямо на відкритому вогні.
Печі вже використовувались, проте вимагали значних витрат для спорудження, тому існували тільки у досить великих домогосподарствах та пекарнях. Піч для випікання хліба — частина комунальної, а не приватної власності.
Мобільна піч для пирогів
Існували також невеличкі пересувні печі, які заповнювали їжею, а потім поміщали у гаряче вугілля, і навіть великі на колесах, які використовувались для продажу пирогів на вулицях середньовічних міст.
Над тріскучим вогнем на міцних залізних прутах висів найважливішій інструмент середньовічного кухара – рожен (вертел). А майстерність кухаря спиралось на володіння вогнем.
Рожен (вертел) використовували для смаження м’яса над відкритим вогнем. Він дозволяв рівномірно прожарювати великі шматки їжі та готувати страви для значної кількості людей.
Як працювали рожни?
М’ясо закріплювали на рожні – це могли бути кури, гуси, свинина, яловичина або дичина (олені, кабани, фазани). Рожен постійно обертали, щоб їжа рівномірно смажилася з усіх боків. Сік із м’яса стікав на підставлене деко – його використовували для приготування соусів.
Жарення дичини на рожні з корбою. Мініатюра з повісті «Александрія», Брюгге, 1338-44 р.р.
У замках та великих маєтках слуги-кухарі постійно крутили рожен.
В Англії та Франції використовували спеціальних собак (turnspit dogs), які бігали в колесі, приводячи механізм у рух.
Тернспіт (англ. turnspit dog — «пес-рожнокрут»; лат. canis vertigus), або кухарський собака (англ. Kitchen Dog, Cooking Dog), — порода собак, призначена для бігу в колесі, обертання якого передавалося на рожен.
Механізовані рожни почали з’являтися в XIV–XV столітті, коли розвинулося використання шестерень, ланцюгів і колісних механізмів у кухнях великих замків і монастирів.
Через відсутність високих технологій та електроніки можна вважати обладнання та інвентар середньовіччя примітивним і простим. Але для того часу це був верх винахідливості, і хто знає, які дивовижні інновації чекають на нас у майбутньому.
Бувайло Катерина, 7А
Page updated
Google Sites
Report abuse