Кольорова географія

Досліджують походження назв географічних об’єктів з давніх-давен. Уже стародавні греки цікавилися, звідки походять найменування материків і країн, міст і сіл, морів і океанів, річок і озер, гір і долин. Але й вони мало що могли пояснити: виникнення багатьох назв, які вживають ще й тепер, сягало вже тоді нерідко такої давнини, яка була недосяжна їхнім знанням. А там, де бракує знань, часто виникають фантастичні уявлення, легенди, створюють міфи про надприродні сили й божественні дії.

Первісні люди не розрізняли власних і загальних імен. Першими топонімами ставали звичайні слова: вода, гора, ліс, пустеля, поле, річка. Пізніше, коли почали освоювати значні простори, виникла потреба розрізнення тих самих гір, лісів, пустель тощо. Для цього використовували різні означення, що характеризували ці об’єкти за кольором, величиною, формою, призначенням. 

Оточена могутніми, грізними й незрозумілими силами природи, залежна від них і ними залякана, людина часом бачила в цих явищах живих надприродних істот. Тому й одухотворювала сонце, місяць, дощ, блискавку... Але не тільки їх, а й звичайні географічні об’єкти: ріки, болота, гори, скелі, населяючи цей світ всілякими духами: русалками, лісовиками, арідниками тощо. І все це позначалося на назвах.

Назва Чернігова належить до такої, походження якої вчені остаточно з’ясувати не змогли. Одна з легенд пов’язує її виникнення з князем Чорним, що правив у цій місцевості в VІІ ст., інша — із княгинею Чорною. Ще згадують, ніби Чернігів звався колись Сернігів — від назви тварини серна (їх тоді було багато в навколишніх лісах).

Косів – місто, районний центр Івано-Франківської області. Перші відомості про нього з'являються 1424 року. Один з переказів виводить назву міста від слова "кос", що перекладають як “чорний дрізд” (начебто в давнину ці птахи були тут дуже поширені). Інший – пов’язує назву міста з прізвищем боярина Косача, який прибув сюди за наказом князя Данила Галицького зміцнити кордони князівства.

Світловодськ – місто обласного значення Кіровоградської області. Назва, як легко зрозуміти, походить від поєднання двох іменників "світло" + "вода". Тобто “світло, яке дає вода", іншими словами,  "електростанція на воді” + суфікс -ськ.

Вугледар – офіційна сучасна назва, яка складається з двох частин: "вугілля" (як символ шахтарського регіону) та "дар" (можливо, у сенсі подарунка природи чи багатства регіону). Назва відображає історію міста, яка розпочалась з шахтарського поселення.

Місто вугілля – аналогічно, це може бути описовий ойконім, який нагадує про ресурс, завдяки якому місто розвивалося.

Назва гори Говерла походить з угорської мови. Слово "Говерла" утворилося від угорського hóvár, що перекладається як "сніжна вершина" або "снігова фортеця" (hó — сніг, vár — замок, фортеця). Це цілком відповідає характеристиці гори, яка значну частину року вкрита снігом.

Говерла,    найвища     вершина      України   

(2061 м), завжди була знаковим орієнтиром для місцевих жителів і мала значення як природний об’єкт та символ Карпат. Історична назва відображає природні особливості цієї гори.

Культ гір, як максимально наближених до неба (“небесних”, “священних”) точок Землі, простежується в наших предків з прадавніх часів (ще з бронзового віку). Високі гори часто асоціюються з небом, хмарами і в інших народів. Китайське “Тянь-Шань” і тюркське “Тенгрі-Таг” означає “небесна гора”. Найвища вершина Землі – г. Еверест має непальську назву Сагарматха – “небесна вершина”, або “володар неба”, а по-тибетськи її названо Джомолунгмою, що перекладається як “богиня матері Землі”. Назва гори Кіліманджаро мовою суахілі означає “гора бога холоду”.

У західному регіоні України таких піднятих гірок і горбів достатньо, і поблизу давніх слов’янських осередків вони разом зі старовинними назвами урочищ (Волосове, Перунове, Ярилки, Богіт, Святий Дуб та ін.) поєднуються територіально й утворюють топонімічні ландшафти. А в назвах просвічуються їхні давні сакральні функції. Це гори Божа, Бона, Дива (Дівоча), Лиса (м. Кременець); гори Могила, Лиса, Чортова скеля (міста Звенигород і Львів); гори Лиса, Могила, урочище Святий Дуб, Дубівці і Задуб’є (на північний схід від Галича); гори Лиса, Могила, Підмогила, урочище Дубівка, Теребіж, Княждвір поблизу Коломиї. Ці сакральні гори могли служити не лише місцем ритуальних обрядів, молінь, а й фіксованим місцевим календарем ігрищ: проводів зими й зустрічі весни (масниці, веснянки), вершини літа (Купала).

На вершині гори Вашингтон, найвищої точки Білих гір (1917 м), у 1934 році зафіксували    рекордну    швидкість    вітру — 

372 км/год. Це залишалося світовим рекордом аж до 1996 року. Білі гори є частиною Аппалачів і приваблюють тисячі туристів щороку. Вони відомі своїми мальовничими стежками, зокрема знаменитий  Аппалачський шлях, який проходить через цей регіон. У 1869 році на горі Вашингтон була збудована перша у світі гірська зубчаста залізниця, яка досі працює і є популярною туристичною атракцією. Білі гори довгий час були символом Нью-Гемпшира завдяки скельному утворенню, яке називали "Старий чоловік із гори’’ через схожість із людським обличчям. Але, на жаль, у 2003 році воно обвалилося.       

Чорний Черемош – притока Прута, протікає в Карпатах.  Назва сягає язичницьких часів, коли білий колір асоціювався зі світом Праві – світом Богів, усім позитивним, а чорний – зі світом Наві – світом духів Підземелля, найчастіше небезпечним для людини. Назва річки "Чорний Черемош" є прикладом топонімічного утворення, яке складається з двох частин: "Чорний" і "Черемош".

"Чорний" — цей компонент може вказувати на певні характеристики річки, зокрема, її темний колір через природні умови, як-от: глибина води, особливості ґрунтів або рослинності в цьому районі. У топоніміці "чорний" часто позначає щось темне або непрозоре, що може бути характерно для води цієї річки.

Річка Синюха протікає по території кількох областей Західної України, включно з Миколаївською та Кіровоградською. Вода в ній чиста, по берегах чудові краєвиди, що робить Синюху популярним місцем для відпочинку та риболовлі. 

Свою назву річка отримала завдяки тому, що навесні вода в ній ставала блакитного кольору. Сьогодні Синюха відома своєю красою та мальовничими берегами, що приваблюють туристів з усього світу.

Чорне море, на думку географів, є унікальним серед усіх морів Європи завдяки великому розмаїттю морської флори та фауни. Також воно приваблює своїми кришталево чистими водами та пляжами. Чорне море відоме своїм унікальним сірим мулом, що містить велику кількість корисних мінералів для шкіри та організму в цілому.

Чорне море є великим внутрішнім морем, яке розташоване між Європою та Азією. Його назва пов'язана з тим, що вода часто виглядає чорною через відсутність сонячного світла в глибинах. Води Чорного моря омивають береги України, Туреччини, Росії та інших країн і має велике значення для розвитку транспорту та економіки регіону.

Чорна Тиса - це річка на заході України. Вона протікає через Чернівецьку область і є лівим притоком допливу Дунай. Чорна Тиса відома своєю красою та живописними каньйонами, які привертають увагу туристів з усього світу.

Річка Чорна Тиса отримала свою назву через те, що води в ній мають темний колір через велику кількість гірських мінералів та рантів у руслі. Вона протікає через Україну та Словаччину і впадає в Тису в конфлуенцію з річкою Білл. Історично назва "Чорна Тиса" походить від німецької назви "Schwarze Theiß", оскільки вона є бічною притокою річки Тиса.

Озеро Срібне – унікальне водоймище, яке славиться цілющою водою. Місцеві жителі відзначають, що купання в озері допомагає в лікуванні хронічних захворювань шкіри, у загоюванні ран, виразок. Незважаючи на невеликі розміри Срібного, воно має чималу глибину, оскільки утворилося на місці колишнього гранітного кар'єру. Локація вражає своєю красою та певною відлюдністю. Навколо водоймища кілька скель, висота однієї з яких сягає 20 метрів. З висоти пташиного польоту вода здається блакитною як результат гри світла, проте при наближенні набуває дивовижного перламутрового кольору.

Окраїнне море Тихого океану між берегами Азії та Корейським півостровом.

Жовте море отримало свою назву за кольором води – вона дійсно має жовтий відтінок. А вся справа в річках, які впадають у це море й несуть із собою масу зваженого матеріалу. Головна з них – Хуанхе, яка в перекладі з китайської звучить як «Жовта річка». Саме вона приносить у море основну масу розчинених домішок.

Однією з версій походження сучасної назви є те, що більше шести місяців на рік море вкрито кригою.  Навіть улітку температура води в ньому не піднімається вище 10-12 ºС, а великі брили льоду можуть плавати навіть у червні.

За іншою версією, біле означає «світле» або «священне» і також пов'язане зі слов'янськими народами, що жили на його берегах.

Ще одну версію походження назви навів англійський мандрівник XVII століття Річард Джеймс.

Міжконтинентальне море Індійського океану в тектонічному розломі між Африкою та Аравійським півостровом Євразії.

Популярну гіпотезу про появу назви Червоного моря сформували біологи. Вона полягає в тому, що Червоне море стали називати Червоним у зв'язку з водоростями Trichodesmium erythraeum, які ростуть біля водної поверхні. 

Болгари його звуть - Чорно море, італійці - Маре Неро, французи - Мер Нуар, англійці - Блек Сі, німці - Шварце Мєєр. Навіть по-турецьки «Кара-Деніз» не що інше, як «Чорне море». Звідки ж така одностайність у найменуванні цього дивовижно синього моря, яке підкорює нас своєю променистою безтурботністю?

За другою версією, назву морю дали грецькі колоністи, що через шторми, тумани та войовничі дикі племена, які проживали на узбережжі, називали його Понтос Аксейнос - "Негостинне море", або "Чорне море".

Є ще одна версія. Чорне море унікальне тим, що лише невеликий поверхневий шар води є придатним для життя. На глибині 50-100 м і нижче вода містить отруйний газ - сірководень.

Каньйо-Кристалес (ісп. Caño Cristales) — ріка в Колумбії. Витік річки починається в центральній частині Колумбії, на території департаменту Мета в гірському ланцюзі Макарена. Впадає в річку Гуаяберо.

Незвичайна колірна гама води в річці зобов'язана присутності водоростей. Улітку сонце висушує водорість Macarenia clavijera, і річка набуває фантастично насиченого (переважно червоного) кольору. Жовте, чорне, бірюзове й зелене забарвлення також з'являються завдяки різним водоростям.

Хуанхе отримала своє ім'я “Жовта ріка” завдяки кольору води, багатої на намул, який вимивається з лесових ґрунтів  території, по якій вона протікає. Річка Хуанхе, або Жовта ріка — друга за довжиною (4845 км) в Азії. Площа басейну її 745 тис. тис. км2, середньорічний стік 1500 м3 /с. Впадає в Бохайську затоку (Бохайвань) Жовтого моря (частина Тихого океану).

Колорадо (ісп. Río Colorado) — одна з головних річок (поряд із Ріо-Гранде) на південному заході США та в північній Мексиці.     Річка     довжиною     1450    миль 

(2330 км), 5-та за довжиною в Сполучених Штатах. Цю річку іспанці назвали Ріо-Колорадо, що означає "червона ріка”, тому що ущелина, де вона протікає, складена породами червоного кольору.

Верзаска - кришталево чиста гірська ріка Швейцарії. Бере свій початок на висоті 2864 метри та має довжину русла близько 30 км.

Це одна з найчистіших річок світу, ще й з неймовірно красивою природою уздовж її берегів. Річка Verzasca протікає на півдні Швейцарії, італійськомовного кантону Тічино, і впадає в озеро Маджоре. Унікальний бірюзовий колір води пояснюється відсутністю мулу й домішок, а також гранітним дном, яке не розмивається течією.

Яскраво-синя річка під назвою Ріо Селесте протікає через зелений дощовий ліс Національного парку Теноріо Волькан в Коста-Ріці.  

Довжина річки 14 км. Місце злиття двох річок називають Ель Тенідор, що перекладається, як «фарбувальник». До недавнього часу вчені не могли повністю пояснити, чому в Ріо Селеста такого незвичайного бірюзового забарвлення вода. Висувалося безліч гіпотез, серед яких особливий мінеральний склад води або близькість річки до вулкану Теноріо. Тепер достовірно відомо, що синій колір виникає через фізичне явище розсіювання. Воно викликане наявністю певних мінералів у воді, які відбивають сонячне світло, що й викликає такий неймовірний відтінок.

Гірський масив на землі Баден-Вюртемберг на південному заході Німеччини.

Простягається він з півночі на південь уздовж течії Рейну. Найвища точка  — гора Фельдберг висотою 1493 м. Переважно покритий густим хвойним або буковим лісом, містить безліч мальовничих гірських озер.

Один з найбільших і найкрасивіших лісів Європи має досить страшну назву. Вона пов’язана з особливим видом хвойних дерев, що там ростуть. У них темна кора, часто вкрита темно-зеленим мохом. Дерева розташовані близько одне від одного, що перешкоджає проникненню сонячних променів у лісові чагарники. Усе разом створює атмосферу мороку та таємничості. На цьому тлі мальовничими плямами проступають лісові галявини, наповнені світлом і вкриті яскравими квітами. Ліс здається фортецею, яка охороняє від чужого ока якусь свою таїну. 

У перекладі з турецької Каракорум означає «чорний осип». Ця назва абсолютно не відбиває пишноти гірської системи. Насправді темних фарб тут небагато. Панівним є білий колір, це колір засніжених схилів, що мерехтять під сонячними променями, і відполірованих вітрами країв льодовиків. Не випадково місцеві мешканці називають гірське пасмо не інакше, як Мустаг, що в перекладі означає «крижані гори».

У тюркських мовах "Каракорум" також може означати "чорний гравій". Тож таку назву ця гірська система могла отимати, бо велика частина  льодовиків покрита бутом. Або на це вплинув клімат: простір схилів хребта звільняється влітку від снігу і рясно зрошується дощами, тому рослинність тут розкішна. Цікаво те, що на однаковій висоті снігова лінія на північних схилах вища, ніж на південних. 

Мелане́зія (фр. Mélanésie від грец. μέλας — «чорний» та νῆσος — «острів»; «Чорні острови») назва  пов'язана з переважанням чорношкірих мешканців. Меланезійці заселяють також окремі прибережні райони Нової Гвінеї. 

Течія Куросіо — друга за величиною у світі океанська течія після Антарктичної циркумполярної течії. Течію Куросіо інколи називають Японською морською течією, або «Чорною течією». Куросіо — потужна течія, що прямує на південний схід уздовж західного краю північної частини Тихого океану від східних берегів Північних Філіппін до східних берегів Японії. Водяні потоки мають мало поживних речовин, а тому досить прозорі й планктон у них не розростається. Завдяки цьому води Куросіо темно-синього, майже чорного кольору, що дав назву цій течії в японській мові.

Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході.