Свята в дні весняного рівнодення

Зазвичай цю пору року ми зустрічаємо разом з весняним рівноденням, яке в Північній півкулі відбувається 19-21 березня.

Світловий день за тривалістю в часі зрівняється з ніччю.

У дні рівнодення тривалість дня на всій Землі, крім районів земних полюсів, майже дорівнює тривалості ночі, маючи різницю лише в кілька хвилин – унаслідок рефракції й значної величини кутового діаметра Сонця. Точка, в якій центр Сонця перетинає екватор при русі з південної півкулі в північну, називається точкою весняного рівнодення.

Давні германці в час весняного рівнодення вшановували Еостру-Остару - богиню світанку, починань та плодючості. 

У ході святкувань розпалювали вогнища та збирали цілющу росу. Вважають, що саме від цього язичницького свята беруть початок традиції фарбувати яйця в яскраві кольори та ліпити з тіста фігурки кроликів. Згодом вони стали відомими нам Великодніми звичаями.

Коли в значній частині світу християнство замінило собою язичницькі вірування, весняне рівнодення стало відправною точкою у визначенні дати Великоднього свята. У 325 році перший великий християнський собор у Нікеї постановив, що Великдень слід завжди відзначати в неділю, наступну за першим повним місяцем після весняного рівнодення.

В Японії святкування весняного рівнодення було давньою традицією синтоїстської релігії, коли народ вшановував пам’ять усіх японських імператорів. 

У наш час цей день в Японії є державним святом, а більшість людей мають офіційний вихідний. Зараз японці відзначають весняне рівнодення як світське свято любові до природи та всього живого, а також відвідують та впорядковують могили своїх предків.

У день весняного рівнодення відзначається Навруз – свято весни та початок нового року за астрономічним сонячним календарем в іранських та тюркських народів. Навруз символізує собою відродження природи, торжество життя та надії на щедрий урожай.

Навруз був включений ЮНЕСКО до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства, і з цього часу 21 березня оголошено як Міжнародний день Навруз.

В українському народному календарі ця дата має також інші назви – Весняний сонцеворот, Лазар, Сороки, Жайворонки.

Господині випікали фігурки в формі птахів: їх підкидали вгору та ловили, сподіваючись притягти в своє життя щастя, добробут і здоров’я.

Наші предки відзначали свято Колодія – одне з праслов’янських свят, яке сягає доби Трипільської культури. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи. Колодій, Колодка, Колодки, Масляниця, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини – так завжди називали його в народі.

За народним повір’ям, Колодій – це бог шлюбу, примирення і злагоди, який обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок. Тож в Україні існував звичай прив’язувати колодки – дерев’яний брусок, поліно чи палицю – тим хлопцям чи дівчатам, хто ще без пари.