Феномен кольорових революцій 

«"Кольорові революції" – це процес зміни правлячих режимів, який відбувається під тиском масових вуличних акцій протесту, за підтримки та фінансування зарубіжних недержавних організацій». 

 Г. Почепцов

Назва "кольорові" не має загальноприйнятого і чіткого визначення, проте, випадки революцій, які відбулись, проходили з використанням кольору, взятого з брендового стилю опонуючої політичної сили, будь то трояндовий (рожевий) колір у Грузії або ліловий (пурпурний) у Киргизстані, з виготовленням чисельних елементів кольорової атрибутики: друкованої продукції, наметів, сувенірної продукції, стрічок для носіння на одягу, окремих елементів одягу конкретного кольору, які використовувалися протестувальниками під час цих революцій. Вони зазвичай супроводжувалися масовими протестами, спрямованими на зміну політичного режиму, і виникали через зростання громадського невдоволення корупцією, авторитаризмом, порушенням прав людини або фальсифікацією виборів. Концепцію кольорових революцій увів Джин Шарп, який у 1964 році в Оксфордському університеті захистив дисертацію за темою «Ненасильницькі методи повалення режимів», отримавши вчений ступінь доктора філософії з політичної філософії. Його найбільш відомі праці - це «Від диктатури до демократії» (1993) і «Політика ненасильницької дії» (1979). Саме ці роботи Джина Шарпа використовуються як практичні посібники проти державної влади в усьому світі.

Основні характеристики кольорових революцій

• Масові протести і громадська активність

Під час кольорових революцій зазвичай відбуваються масштабні вуличні акції протесту, організовані переважно через новітні засоби комунікації, зокрема через соціальні мережі та інтернет. Ці протести часто об'єднують широкі верстви населення, включаючи молодь, інтелігенцію, бізнесменів, а іноді й частину еліт.

• Ненасильницький характер

Хоча ситуація може бути напруженою, кольорові революції зазвичай орієнтовані на ненасильницький спротив. Першочерговою метою є змусити владу піти на компроміс, відмовитись від репресій або навіть змінити політичний курс. Проте ситуація може накалюватися і доходити до стичок мітингувальників-опозиціонерів із силовими структурами. 

• Зовнішня підтримка

Кольорові революції часто супроводжуються підтримкою з боку західних країн, міжнародних організацій та неурядових організацій, які можуть надавати фінансову, технічну або консультаційну допомогу в організації протестів, а також у просуванні ідеї демократії та прав людини.

• Фальсифікація виборів або авторитарні режими

Основною причиною масових протестів є часто політична корупція, авторитарне правління або фальсифікація результатів виборів, що призводить до втрати довіри громадян до влади та обурення значної кількості населення, готової до радикальних дій.

• Різні сценарії результату

У деяких випадках революції призводять до мирної зміни влади та встановлення демократичних інститутів. В інших випадках після революції зберігаються певні авторитарні тенденції або спостерігається нова політична нестабільність. 

Після парламентських виборів 2003 року, які були визнані фальсифікованими, у Грузії розпочалися масові протести під керівництвом опозиції, яку очолював Міхеїл Саакашвілі. Основним кольором Революції троянд був рожевий, який став символом протестів і мирного спротиву авторитарному режиму президента Едуарда Шеварднадзе. Протестувальники вибрали рожеву троянду як символ, оскільки ця квітка асоціюється з миром і новими починаннями.

Помаранчева революція стала відповіддю на фальсифікацію результатів президентських виборів, на яких Віктор Янукович був оголошений переможцем. Після цього були організовані масові протести в Києві та інших містах, а також отримана підтримка з боку міжнародної спільноти. Помаранчевий колір спочатку був кольором політичної сили, потім – кольором виборчої кампанії Віктора Ющенка, саме під його проводом були масові революції. Ющенко  був лідером протестів і став переможцем на повторних виборах президента України. 

Основним кольором Тюльпанової революції став жовтий, який асоціюється з тюльпанами, що є одними з найпоширеніших квітів у Киргизстані. Жовтий колір став символом надії, миру і нового начала, оскільки тюльпани — це символ весни та відродження, вони уособлювали собою боротьбу за краще майбутнє. Протестувальники використовували тюльпани як символ боротьби за свободу та справедливість.

• Політичні та економічні проблеми

Більшість кольорових революцій виникали в країнах, де існували серйозні політичні та економічні проблеми: корупція, неефективне управління, бідність, нерівність і соціальна несправедливість. Це призводило до розчарування населення й готовності боротися за зміни. Обурення суспільства ситуацією в країні в купі з невдоволенням рівнем соціальних благ змушує людей відствоювати свої права.

• Вплив зовнішніх факторів

Кольорові революції часто підтримуються зовнішніми факторами, включаючи західні уряди й міжнародні організації, що підтримують перехід до демократії. Це включало фінансування опозиційних груп, тренінги для активістів, а також інформаційну підтримку.

• Роль молоді та новітніх технологій

Важливу роль у кольорових революціях відігравала молодь, активні користувачі Інтернету, соціальних мереж та інших новітніх технологій, що дозволяють швидко мобілізувати та радикалізувати протестувальників та поширювати інформацію. Протести часто відбувалися на платформі єдності та спільних ідеалів та на базі смути в суспільстві та невдоволення людей щото їх існування. 

Не всі кольорові революції були успішними в досягненні своїх цілей. У деяких випадках після зміни режиму країни все одно не змогли подолати економічну або політичну нестабільність. Крім того, деякі критики вважають, що кольорові революції можуть бути інструментом зовнішнього втручання у внутрішні справи суверенних держав, а підтримка демократичних рухів з боку західних країн може мати власні геополітичні інтереси.

В інших випадках, навіть якщо кольорові революції не призвели до негайного позитивного результату, вони мали важливе значення в мобілізації громадянського суспільства і підвищенні політичної свідомості.

Феномен кольорових революцій є складним і багатогранним явищем, яке має свої позитивні та негативні сторони. Вони відображають прагнення суспільства до змін і відновлення демократії, але водночас можуть бути провокацією, можуть призводити до нових викликів для стабільності в країнах, де вони відбуваються. Кольорові революції продовжують бути важливою темою в сучасній політичній науці, оскільки вони ставлять питання про взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх факторів у політичних змінах. 

Шубін Віталій, 11 Ал

Однак 5 жовтня 2000 року в Сербії відбулася подія, яка змінила хід історії країни — Бульдозерна революція. Ця мирна, але рішуча народна акція отримала свою назву завдяки символічному моменту: демонстранти використали бульдозер, щоб прорвати барикади біля парламенту в Белграді. Цей акт став символом непохитної волі сербського народу до змін.

Причиною революції стала відмова Мілошевича визнати поразку на президентських виборах, які відбулися у вересні 2000 року. Його опонент, Воїслав Коштуніца, здобув перемогу, однак влада відмовилася визнати результати виборів й оголосила другий тур. Це викликало масові протести, оскільки суспільство сприйняло таку відмову як спробу узурпації влади, що викликало масові протести по всій країні. Вийшовши на вулиці, мільйони сербів вимагали відставки президента та поваги до демократичного вибору.

Революція завершилася безкровно: під тиском народу та міжнародної спільноти Мілошевич залишив посаду. Це стало поворотним моментом для Сербії: країна розпочала свій шлях до демократичних реформ, євроінтеграції та економічної модернізації.

Козлова Єлизавета, 11 Аі