Якою ми уявляємо валізку лікаря? Звісно ж, відразу перед очима постає білий саквояж із червоним хрестом. А якщо валізка … жовта? Це ж незвично! Колір відразу вказує на те, що і лікар, і пігулки, які він носить у своїй валізці і якими пригощає пацієнтів, особливі.
З чим може асоціюватися жовтий колір? Із сонцем, веселощами! Книга й починається із сонця й дитячого сміху.
Отже, в одному сонячному місті жив собі хлопчик Петрик, яких хворів на … боягузтво. Якось його мама запросила до них додому Дитячого Лікаря (саме так! з великої літери!), але дорогою до будинку сталося неймовірне: лікар і робітник, якого вони зустріли, переплутали валізки, адже зовні ці невеликі жовті саквояжики були однакові! Уявімо собі: валізка, у якій є пігулки від страху, потрапила в чужі руки. І якщо їх скуштує смілива людина, їй загрожуватиме небезпека. Тож валізку треба негайно повернути! Пригода?
Звісно! Пригода яскраво-сонячного кольору!
Братимуть у ній участь різні героїв: бабуся робітника Ганна Петрівна та її сусід-льотчик (а йому особливо небезпечно їсти ці цукерки-пігулки!), дресирувальник (і це теж дуже ризикована професія, йому зайва хоробрість може нашкодити!), хлопці-забіяки, леви й циркові собачки... Дочка льотчика, сумна дівчинка на ім’я Тома, та вже згадуваний хлопчик Петрик, хворий на боягузтво, стануть головними героями в низці неймовірних подій.
У цій казковій повісті багато й інших кольорів. Небо й очі деяких героїв яскраво-сині, капелюх у дами червоний, у хлопця-балакуна (він першим сповістить Лікаря про те, що пригоди, викликані споживанням пігулок для сміливості, почалися) руде волосся…
Отже, увесь твір яскравий, кольоровий, події в ньому розгортаються динамічно, читач не може відірватися від повісті… Затамувавши подих, ми всі слідкуємо за тим, у які ризиковані пригоди потрапляють герої, як на наших очах Петрик перетворюється з боягуза на сміливу людину навіть без пігулок для хоробрості.
Чим усе закінчилося? – спитаєте ви. А я відповім: читайте «Пригоди жовтої валізки», аби відчути смак пригод і добре розгледіти їхній колір!
Михайлик Божена, 5А