Зір у тварин

Зір тварин — процес сприйняття тваринами видимого електромагнітного випромінювання, його аналізу та формування суб’єктивних відчуттів, на основі яких складається уявлення тварини про просторову структуру зовнішнього світу.

За цей процес у тварин відповідає зорова сенсорна система, основи якої склалися ще на ранньому етапі еволюції хордових. Її периферійну частину утворюють органи зору — очі, проміжну, яка забезпечує передачу нервових імпульсів, — зорові нерви, а центральну — зорові центри в корі головного мозку.

Розпізнавання візуальних стимулів у тварин є результатом спільної роботи органів зору та головного мозку. При цьому значна частина зорової інформації обробляється вже на рівні рецепторів, що дозволяє набагато скоротити об’єм такої інформації, яка надходить до мозку. Усунення надлишковості кількості інформації є неминучим: якщо об’єм інформації, що надходить на рецептори зорової системи, вимірюється мільйонами біт за секунду (у людини — відповідно 1× 107 біт/с), то можливості нервової системи по її обробці обмежені десятками біт за секунду.

Органи зору тварин розвинуті зазвичай достатньо добре, хоча в їхньому житті вони мають менше значення, ніж у птахів: зазвичай ссавці звертають мало уваги на нерухомі предмети, тому до людини, яка стоїть нерухомо, навіть настільки обережні звірі, як лисиця чи заєць, можуть підійти впритул. Розміри очей у ссавців відносно не великі: так, у людини маса очей становить 1 % від маси голови, у той час як у шпака досягає 15 %. Більші очі мають нічні звірі, наприклад, довгоп’ят, і тварини, що мешкають у відкритих ландшафтах. У лісових звірів зір не настільки гострий, а в риючих підземних видів: кротів, гоферів, сліпачків, цокорів, златокротів  —   очі більшою чи меншою мірою  редуковані, у деяких випадках у сумчастих кротів, сліпаків, сліпих кротів навіть затягнуті шкірястою перетинкою.

Серед фоторецепторів виділяють два основних різновиди — палички та колбочки, причому палички переважають. Вони відповідають за сприйняття лише інтенсивності світла та забезпечують нічний зір, а при денному зорі головну роль відіграють колбочки, дозволяючи тваринам не лише сприймати світло, але й розрізняти кольори. Зорові пігменти розташовуються в мембранних дисках колбочок і паличок.

На відміну від плазунів і птахів, у ссавців колбочки не мають світлофільтрів у вигляді кольорових жирових крапель. Фоторецепторів немає на оптичному диску, і ця ділянка називається сліпою плямою поля зору.

Зовнішня світлочутлива частина паличок і колбочок регулярно оновлюється: старі мембранні диски на їхній поверхні скидаються й заміняються новими з внутрішньої частини, а відкинуті диски поглинаються фагоцитами.

Коти мають дещо відмінне від людського кольоровідчуття. Ось основні особливості.

1. Обмежена колірна палітра

   Коти не бачать кольорів так само яскраво і різноманітно, як люди. Їхнє сприйняття  обмежене переважно синіми та зеленими відтінками. Вони погано розрізняють червоні, помаранчеві та коричневі кольори.

2. Адаптація до нічного мисливця

  Натомість коти мають надзвичайно розвинене сприйняття відтінків сірого та дуже чутливе нічне бачення. Це пов’язано з їхньою еволюцією як нічних хижаків.

3. Анатомія очей

  Причина такого кольоровідчуття криється в структурі котячих очей. У них менше колбочок  —    клітин, відповідальних за сприйняття кольору, ніж у людей, але набагато більше паличок —    клітин, які відповідають за бачення при низькій освітленості.

4. Наукові дослідження

 Учені встановили, що коти сприймають світ приблизно як люди з дефіцитом кольоросприйняття: вони бачать світ переважно в синьо-зелених тонах.

5. Еволюційна доцільність

   Такий тип зору був корисний для їхніх предків  —   мисливців у темряві. Здатність чітко бачити рух і форму була важливішим, ніж розрізнення кольорів.

  Голуби мають унікальну здатність сприймати кольори, яка значно перевершує можливості людини:

1. Надширокий спектр кольорів

  На відміну від котів, голуби мають дуже розвинене кольоровідчуття. Вони здатні сприймати набагато більше кольорів, ніж люди, у тому числі ультрафіолетову частину спектра, невидиму для людського ока.

2. Чотирифарбове бачення

   У людей є три типи колбочок для червоного, зеленого та синього кольорів, а в голубів  —  чотири. Четвертий тип дозволяє їм бачити ультрафіолетові хвилі, що надає додаткову інформацію про навколишнє середовище.

3. Орієнтація та навігація

    Унікальне кольоровідчуття допомагає голубам у навігації. Вони можуть

• краще орієнтуватися в просторі;

• легше знаходити їжу;

• розпізнавати різні природні орієнтири.

4. Еволюційна перевага

   Здатність бачити ультрафіолет виникла як адаптація, що дозволяє

• краще виявляти хижаків;

• знаходити їжу;

• орієнтуватися під час далеких перельотів.

5. Практичне значення

   Голуби використовують своє унікальне бачення для

• пошуку корму;

• уникнення небезпеки;

• комунікації всередині зграї;

• орієнтації під час міграцій.

 1. Гострота зору

  Соколи мають найвищу гостроту зору серед усіх тварин. Їхня здатність розрізняти деталі перевершує людську в 6 — 8 разів. Наприклад, сокіл-сапсан може побачити зайця з відстані 1,6 кілометра.

2. Анатомічні особливості:

• Щільніша сітківка порівняно з людською.

• Більша кількість світлочутливих клітин.

• Спеціальна будова очей дозволяє майже нерухомо фіксувати погляд.

• Мають додаткову кісткову структуру навколо очей для захисту.

 3. Мисливські переваги:

• Можуть бачити поляризоване світло.

• Розрізняють найменші рухи здобичі.

• Здатні миттєво фокусуватися на об’єктах.

• Бачать ширший спектр кольорів.

 4. Швидкість обробки зорової інформації

  Мозок сокола обробляє зорові сигнали набагато швидше, ніж у людини. Вони можуть розпізнавати зміни до 10 разів швидше за людину.

 5. Еволюційна адаптація

   Такий зір сформувався як результат мисливської еволюції  —  для ефективного полювання з великої висоти та швидкісного переслідування здобичі.

1. Адаптація до водного середовища 

   Зір риб значно відрізняється від зору наземних тварин через специфіку водного середовища, де світло по-іншому заломлюється та розсіюється. Колірна гама обмежена глибиною та прозорістю води, а різні види риб мають унікальні адаптації зору залежно від середовища існування, що дозволяє їм ефективно орієнтуватися у водному просторі.

2. Особливості сприйняття кольорів 

   Більшість риб здатні бачити кольори, хоча й не так чітко, як наземні тварини. Вони можуть сприймати ультрафіолетові та інфрачервоні хвилі, але на великих глибинах колірне сприйняття майже зникає, змушуючи риб покладатися на інші органи чуття.

3. Додаткові органи сприйняття 

    Крім очей, риби мають розвинену бічну лінію, яка допомагає сприймати рухи та вібрації у воді, здатність відчувати електромагнітні поля та спеціальні рецептори для орієнтації в просторі, що компенсує обмеження зорового сприйняття.

4. Типи зору в різних риб 

   Хижі риби мають гостріший зір, призначений для полювання, тоді як риби, що живуть на великих глибинах, здебільшого орієнтуються не на зір, а на інші способи сприйняття навколишнього середовища. Деякі види навіть здатні бачити в повній темряві завдяки унікальним адаптаціям.

5. Еволюційні пристосування

   Очі риб можуть бути різного розміру та форми, а деякі види мають здатність змінювати колірну чутливість залежно від освітлення. Особливо вражаючими є унікальні оптичні системи, наприклад, риби з «дзеркальними» очима, що є результатом тривалої еволюції та пристосування до специфічних умов життя.

1. Анатомічна будова очей

    Очі коней мають унікальну структуру, що значно відрізняється від людських  —   вони найбільші серед усіх наземних ссавців відносно розміру голови. Розташовані майже по боках голови, що забезпечує мало не  повний круговий огляд майже 350 градусів, що є важливою еволюційною перевагою для тварин, які історично були здобиччю хижаків.

2. Особливості кольоровідчуття

   Коні мають дихроматичний зір, тобто розрізняють менше кольорів, ніж люди. Вони здатні сприймати переважно сині та зелені відтінки, гірше розрізняючи червоні та помаранчеві кольори. Це пов’язано з еволюційною адаптацією до життя у відкритих просторах, де важливіше сприймати контрасти та рух, ніж тонкощі кольорової гами.

3. Адаптація до навколишнього середовища

   Зір коней надзвичайно пристосований до умов степу та відкритих просторів  —  вони мають унікальну здатність чітко бачити найменші рухи здалеку, що є критичним для виживання. Їхні очі мають спеціальну будову сітківки, яка дозволяє миттєво реагувати на найменші зміни в навколишньому середовищі.

4. Механізми сприйняття простору 

    На відміну від людей, коні мають два майже незалежних зорових поля  —  праве та ліве, що дозволяє їм одночасно контролювати величезний простір навколо себе. Вони можуть бачити майже позаду себе, що є надзвичайно корисним механізмом для уникнення несподіваної небезпеки.

5. Адаптивні можливості

     Зір коней має унікальну здатність до швидкої адаптації  —  вони миттєво перебудовують зорове сприйняття при зміні освітлення набагато швидше за людину. Уночі їхнє бачення також значно краще, ніж у людей, що є спадком від предків, які жили у відкритих просторах з мінливими умовами освітлення.

1. Структура очей 

    Мухи мають надзвичайно складну оптичну систему, відому як складні фасеткові очі, які складаються з тисяч окремих оптичних одиниць, названих омматидіями. Кожен омматидій працює як окрема мікролінза, що дозволяє мусі одночасно сприймати величезну кількість інформації про навколишній простір, миттєво реагуючи на найменші рухи та зміни.

2. Швидкість сприйняття

     Завдяки унікальній будові очей мухи здатні сприймати набагато більше кадрів за секунду, ніж люди. Якщо людина сприймає близько 24 кадрів за секунду, то муха може обробляти до 250 зображень за той самий проміжок часу, що робить її реакцію майже миттєвою та забезпечує надзвичайну маневреність.

3. Кольоровідчуття

   Мухи бачать світ у дещо інших кольорах, ніж люди, оскільки їхні очі чутливі до ультрафіолетового спектра. Це означає, що вони можуть сприймати кольори та відтінки, невидимі для людського ока, що допомагає їм орієнтуватися в просторі, знаходити їжу та партнерів.

4. Адаптація до руху

    Еволюційно зір мух розвивався як надзвичайно ефективний механізм виявлення руху. Вони миттєво реагують на найменші зміни в навколишньому середовищі, що є критичним для виживання виду. Їхні очі влаштовані так, що можуть одночасно охоплювати величезний простір, миттєво помічаючи найменші рухи.

5. Особливості просторового сприйняття

    Незважаючи на величезну кількість омматидіїв, гострота зору мух набагато нижча, ніж у людей. Вони сприймають світ мозаїчно, немов через безліч маленьких вікон, що дає їм перевагу в русі та орієнтації, але не дозволяє розрізняти дрібні деталі так чітко, як це робимо ми.

Насєдкіна Валерія, 10Ал

Нам здається, що тварини бачать світ приблизно так само, як ми. Насправді їхнє сприйняття сильно відрізняється від людського. У світі тварин очі відіграють ключову роль у виживанні та поведінці. Очі тварин — це складні органи, які забезпечують сприйняття світла та формування зображень навколишнього середовища. Основні компоненти ока включають рогівку, кришталик, сітківку та зоровий нерв. Рогівка та кришталик фокусують світло на сітківці, де фоторецептори перетворюють світлові сигнали в електричні імпульси, які потім передаються до мозку через зоровий нерв.

Розташування очей та форма зіниць варіюються серед різних видів тварин і є результатом еволюційної адаптації до конкретних умов життя та потреб виду.

Розташування очей

 Фронтальне в хижаків або латеральне в травоїдних для різних переваг у виживанні.

Різноманітність форм зіниць

 Круглі, вертикальні, горизонтальні щілини та інші унікальні форми.

 Розгляньмо та порівняймо ці характеристики в трьох цікавих і різноманітних видів: страусів, лам та єнотів-полоскунів. Кожен з цих видів має унікальні особливості зору, які відображають їхній спосіб життя, середовище проживання та еволюційну історію.

Бінокулярний зір

   Очі страусів також мають і сліпі зони  над головою та за нею. Але очі розташовані таким чином, щоб їх не пошкодило яскраве тропічне сонце. У страусів також є бінокулярний зір, який має найважливіше значення під час пошуку їжі. Це поле зору простягається по вертикалі на 80 градусів і досягає ширини приблизно 20 градусів, що допомагає птахам добувати їжу на землі. 

Анатомічні особливості ока страуса

   Око страуса має ряд унікальних анатомічних особливостей, які доповнюють функціональність його розташування та форми зіниці. Склера — це міцний волокнистий зовнішній шар, який покриває більшу частину очного яблука. Склера  у страусів містить кільце з 15 кісткових пластинок, які утворюють склеральне кільце. Ця структура надає оку додаткової жорсткості та захищає його від деформації при високих швидкостях бігу.

  Кришталик і райдужка є ще двома важливими компонентами анатомії ока страуса. Кришталик — це прозора гнучка структура, розташована за райдужною оболонкою. Він може змінювати свою форму, процес, відомий як акомодація, щоб налаштувати фокус і забезпечити оптимальну гостроту зору. Райдужка, яка оточує зіницю, регулює кількість світла, що надходить в око.

Адаптації до нічного бачення

Хоча страуси переважно активні вдень, їхні очі демонструють деякі адаптації до нічного бачення. Сітківка страуса містить високу концентрацію паличок —фоторецепторів, відповідальних за зір при низькому освітленні. Це дозволяє страусам залишатися пильними і в сутінках, коли активність хижаків може зростати.

Крім того, великий розмір очей страуса сприяє кращому збору світла в умовах низької освітленості. Здатність зіниці розширюватися також покращує нічний зір. Однак на відміну від спеціалізованих нічних птахів, таких як сови, страуси не мають tapetum lucidum —   світловідбиваючого шару за сітківкою, який значно підвищує чутливість до світла.

Роль зору в поведінці страуса

Зір відіграє ключову роль у повсякденній поведінці страуса. Завдяки своєму широкому полю огляду та гострому зору, страуси можуть ефективно виявляти потенційних хижаків на великих відстанях. Це дозволяє їм своєчасно реагувати на загрози, удаючись до втечі або, у крайньому разі, до оборони. У соціальній взаємодії зір також має велике значення. Страуси використовують візуальні сигнали для комунікації з іншими особинами, особливо під час шлюбного періоду.

Загальний опис очей

Розмір та форма

Очі лами відносно великі порівняно з розміром голови, що забезпечує широке поле зору. Вони мають овальну форму, яка допомагає зменшити відблиски сонця в гірській місцевості.

Колір

У лам можуть бути різні кольори очей. Райдужна оболонка ока може варіюватися від темно-коричневого до бурштинового кольору. Їхні очі можуть бути темними, карими, ясно-блакитними, сірими. Деякі лами можуть мати гетерохромію —  блакитний і чорний кольори в одній райдужній оболонці. 

Форма зіниці

Зіниця лами має унікальну горизонтальну форму, яка нагадує витягнутий еліпс. Ця особливість є результатом еволюційної адаптації до середовища проживання та способу життя тварини. Горизонтальна форма зіниці дозволяє ламі ефективно контролювати кількість світла, що потрапляє в око. Зіниця здатна швидко змінювати свій розмір, звужуючись до тонкої горизонтальної лінії при яскравому світлі та розширюючись у темряві. Це забезпечує оптимальне бачення в різних умовах освітлення. Горизонтальна форма зіниці також покращує здатність лами розрізняти горизонтальні рухи, що є критичним для виявлення хижаків у відкритій місцевості.

Анатомічні особливості ока лами

Рогівка товста та міцна     —                           захист від УФ-випромінювання та пилу.

Кришталик  гнучкий       —                              швидка акомодація для різних відстаней.

Сітківка з високою щільністю паличок     —   покращене нічне бачення.

Райдужна оболонка  пігментована      —          регуляція кількості світла.

Склера міцна та еластична   —                         підтримка форми ока в різних умовах.

Адаптації зору лами

 Адаптація до висоти Очі лами пристосовані до життя на великих висотах, де атмосферний тиск нижчий, а УФ-випромінювання інтенсивніше. Їхня рогівка та кришталик мають спеціальні пігменти, які фільтрують шкідливе УФ-випромінювання, захищаючи сітківку від пошкоджень.

 Нічний зір Хоча лами в основному активні вдень, їхні очі також адаптовані до бачення в умовах низької освітленості. Сітківка лами має високу концентрацію світлочутливих клітин —  паличок, що дозволяє їм ефективно орієнтуватися в сутінках та вночі.

 Колірне сприйняття Лами мають дихроматичний зір, що означає, що вони можуть розрізняти синій та зелений кольори. Це допомагає їм ідентифікувати різні види рослин та оцінювати їхню поживну цінність, що важливо для ефективного споживання їжі.

 Рухливість очей Очі лами здатні до широкого діапазону рухів, що дозволяє тварині сканувати навколишнє середовище без необхідності повертати голову. Ця адаптація економить енергію та покращує здатність виявляти потенційні загрози.

Роль зору в поведінці лами

 Виявлення хижаків Широке поле зору лами дозволяє їй ефективно виявляти потенційних хижаків на великій відстані. Це дає тварині достатньо часу для реакції та втечі або попередження інших членів стада про небезпеку.

 Соціальна взаємодія Зір відіграє ключову роль у соціальній поведінці лам. Вони використовують візуальні сигнали для спілкування з іншими членами стада, зокрема пози тіла та вирази морди, що важливо для підтримання соціальної ієрархії та групової згуртованості.

 Навігація Лами використовують свій гострий зір для навігації в складному гірському ландшафті. Вони здатні запам'ятовувати візуальні орієнтири, що допомагає їм знаходити шлях до джерел води та пасовищ.

 Вибір партнера Під час сезону розмноження лами покладаються на зір для оцінки потенційних партнерів. Вони можуть визначати фізичний стан та здоров'я інших особин за візуальними ознаками, такими як якість хутра та загальний вигляд.

Розташування очей єнотів

 Очі єнотів-полоскунів розташовані фронтально, що забезпечує бінокулярний зір. Таке розміщення очей дозволяє єнотам мати широке поле зору та краще сприймати глибину, що є критичним для їхнього виживання.

На відміну від травоїдних тварин, у яких очі розташовані по боках голови для кращого огляду навколишнього середовища, єноти, як хижаки, мають очі, спрямовані вперед для точного визначення положення здобичі.

Анатомічні особливості ока 

Рогівка прозора, опукла. Її  функція — це пропускання та заломлення світла, що забезпечує чітке і ясне бачення. Також вона захищає очі від механічних пошкоджень та інфекцій. Кришталик гнучкий, двоопуклий. Він допомагає заломлювати промені, фокусувати та проєктувати їх на сітківку, що дозволяє в результаті отримати чітке зображення навколишнього світу. Сітківка має високу концентрацію паличкоядерних клітин порівняно з колбочковими.  Паличкоядерні клітини функціонують краще при слабкому освітленні, ніж колбочки. Ця велика кількість паличкоядерних клітин покращує здатність єнотів бачити в темряві, але відбувається за рахунок погіршення кольорового зору. А ще вони мають спеціальний відбивний шар позаду сітківки, який називається tapetum lucidum.  Цей дзеркальний шар удруге відбиває світло назад через сітківку, значно покращуючи зір при  слабкому освітленні. Ось чому очі єнота світяться холодним зелено-жовтим кольором уночі, коли їх освітлюють! Tapetum lucidum дає єнотам потужний стимул підсилення нічного бачення, що особливо важливо під час полювання на комах, жаб, рослини і яйця під покровом темряви.

Захист очей єнотів

Хутряна "маска" Характерна чорна "маска" навколо очей єнота не лише надає йому унікального вигляду, але й виконує захисну функцію. Темне  хутро навколо очей допомагає поглинати відблиски та зменшувати відбиття світла, покращуючи зір у різних умовах освітлення.

 Мигальна перетинка Єноти мають третю повіку, або мигальну перетинку, яка допомагає зволожувати та захищати око від пошкоджень. Ця прозора мембрана може швидко закривати око, не блокуючи повністю зір тварини.

Вії та брови Довгі вії та виразні брови єнотів служать додатковим захистом від пилу, бруду та інших дрібних частинок, які можуть потрапити в око під час їхньої активної діяльності, особливо при пошуку їжі у воді або на землі.

Роль зору в поведінці єнотів

Спостереження Гострий зір допомагає єнотам спостерігати за навколишнім середовищем, виявляти потенційну небезпеку та можливості для здобуття їжі.

Соціальна взаємодія Візуальні сигнали відіграють важливу роль у спілкуванні між єнотами, особливо під час сезону розмноження та при вихованні потомства.

Вирішення проблем Зір у поєднанні з високим інтелектом дозволяє єнотам вирішувати складні завдання, такі як відкривання контейнерів з їжею або навігація в міському середовищі.

Навігація Єноти використовують зорові орієнтири для навігації по своїй території, запам'ятовуючи розташування джерел їжі та безпечних укриттів.

Зір єнота при пошуку їжі

Гострий зір дозволяє єнотам помічати дрібну здобич, таку як комахи, риба або ракоподібні, навіть в умовах низької освітленості. Єноти використовують зір для первинної оцінки потенційної їжі, визначаючи її розмір, форму та рух. Точний зір допомагає їм координувати рухи своїх спритних передніх лап при маніпуляціях з їжею. Здатність бачити під водою дозволяє єнотам ефективно шукати їжу в мілководних водоймах, де вони часто "полощуть" свою здобич.

Усі три види походять від спільного предка хребетних з базовою структурою ока. Розбіжності в еволюції зору відбувалися протягом мільйонів років адаптації до різних екологічних ніш. Страуси розвинули великі очі та панорамний зір для життя на відкритих просторах. Лами адаптувалися до гірського середовища, розвинувши комбінацію широкого та бінокулярного зору. Єноти еволюціонували в бік нічного способу життя з фронтальним розташуванням очей. Кожен вид продовжує тонко налаштовувати свій зір до змін у навколишньому середовищі, демонструючи постійну еволюційну пластичність зорової системи.

Зіниці в різних тварин  різні, і ці особливості допомагають їм виживати в їхніх середовищах.

Мати хороші очі — це завжди виграшна стратегія! Багато тварин на Землі це зрозуміли і користуються не менше,  ніж однією парою зорових органів, а декотрі мають аж чотири. Мабуть, їм удалося знайти хорошу пропозицію!.

Почнемо з круглих зіниць. Це найпростіші зіниці, які використовують як денні, так і нічні тварини. Вони універсальні і дозволяють добре контролювати весь простір навколо та фокусуватися на окремих його частинах. Саме такі очі мають птахи, примати та великі хижаки, як-от: вовки та ведмеді.

Гурідова Єлизавета, 7А

Кому притаманний фасетковий зір?

Фасеткові очі — це основний парний орган зору в комах, ракоподібних і деяких інших безхребетних.

Перші фасеткові очі відомі в трилобітів палеозойської ери.

Фасеткові очі несхожої будови наявні в різних групах ракоподібних.

Більшість комах є “короткозорими”. Наприклад, муха бачить на відстані 135 метрів. Бабка (а вона має найгостріший зір серед комах) не бачить далі за 2 метри. А бджола нічого не бачить на відстані 1 метра. У дорослих особин комах багатьох видів очі займають більшу частину голови. Утворені такі очі особливими структурними одиницями  — омматидіями, рогівкова лінза яких має вигляд опуклого шестигранника  — фасетки (від франц.facette  — грань).                            

Фасеткові очі комах нерухомі, розташовані з боків голови в глибоких впадинах кутикули. Кільце з кутикули, що охоплює око ззовні, утримує його на головній капсулі. 

У ракоподібних очі іноді розташовані на рухливих виростах. 

                                 Очі рака-богомола                                             Око блакитного рака

Найбільше вивчені очі дорослих комах і їхніх личинок.

Розглядаючи фасеткове око в збільшеному вигляді, можна помітити, що воно складається з тисяч різнокольорових точок. Комахи, що мають складні очі, сприймають світ навколо себе так само. 

Оскільки око комахи фіксує точки з деякими проміжками, зображення виходить грубозернистим. Мозок комахи згладжує проміжки між окремими точками, тому зображення виходить більш монолітним. Але комахи не розрізняють дрібних деталей. Єдиний спосіб покращення їхнього зору  —   це збільшення кількості омматидіїв.

Так, наприклад:

   у робочої мурахи їх близько 100,

у кімнатної мухи  —  близько 4000,

у робочої бджоли  —  близько 5000,

у метеликів  —  до 17000,

у бабок  —  від 25000 до 30000.

Розрізняють декілька типів фасеткових очей.

• В апозиційних очах рабдом розташований точно в центрі омматидія впритул до кришталика, і на нього потрапляє тільки те світло, яке йде по центральній вісі кришталика. Кожен омматидій ізольований від інших пігментними клітинами, які поглинають відбите чи розсіяне світло. Це дає найкраще зображення в денному світлі, тому такі очі  —   у більшості денних комах, амфіпод та рівноногих ракоподібних.

• Оптикосуперпозиційні очі мають віддалений від кришталика рабдом, а між ними йдуть світлопередавальні волокна. Пігментні клітини здатні перерозподіляти пігмент залежно від освітлення.

У темряві такі очі збирають на один рабдом світло з декількох кришталиків, тим самим підвищуючи світлочутливість, але й отримуючи дещо розфокусоване зображення. Такі очі характерні для нічних комах.

  Нейросуперпозиційні очі мають подібну до апозиційних ізоляцію омматидіїв пігментними клітинами, але при цьому рабдом у них розділений (або відкритий)  —  периферійні відростки рецепторних клітин розміщені окремо від центральних. Аксони периферійних рецепторних клітин ідуть у складі нервів сусідніх омматидіїв, утворюючи накладення сигналів від сусідніх омматидіїв про одну й туж саму точку простору. Такі очі характерні для двокрилих комах, які швидко літають.

Типи фасеткових очей 

• Нейросуперпозиційні (сумація сигналів від здорових клітин). 

• Апозиційні (денні комахи).

• Оптикосуперпозиційні (нічні, сутінкові комахи і ракоподібні).

Деяким безхребетним фасетковий зір дозволяє бачити ультрафіолетове випромінювання, яке ми з вами не бачимо. Наприклад, бджола бачить предмети ось так:

Фасетковий зір відіграє важливу роль у житті комах. Такий тип зору є унікальним і пізнавальним. Завдяки такій будові органів зору комахи фокусують очі на потрібному об’єкті або спостерігають за ним тільки частиною ока.

Аль-Максуд Мохаммад-Нур, 5А