Свята в дні зимового сонцестояння

Цієї доби маємо найменше світлих годин, а ніч є найдовшою за весь рік. В астрономічному сенсі це означає, що планетарна вісь досягла найбільшого кута нахилу від Сонця.  Для всіх живих істот на Землі тривалість світлового дня дуже важлива, а єдиним джерелом світла й тепла на нашій планеті є Сонце. З наближенням зими ми кожного дня помічаємо, що воно чимдалі пізніше сходить і раніше сідає. Навіть опівдні світило стоїть низько над горизонтом. Якщо подивитися на свою полуденну тінь, то саме в час грудневого сонцестояння вона буде найдовшою.

Найкоротший зимовий день є початком поступового підйому  світила все вище. 

Тобто після 22 грудня світла частина доби починає збільшуватися й продовжує зростати аж до моменту літнього сонцестояння, коли цикл розпочнеться знову. Поки ми відзначаємо зимове сонцестояння, жителі Південної півкулі святкують літнє, і в них цей день — найдовший.

В залежності від того, як далеко від Північного полюсу ми живемо, світловий день 22 грудня може тривати від 9,5 години до повної відсутності сходу сонця.  Незалежно від того, якою є погода за вікном, день грудневого сонцевороту означає астрономічний початок зими.

Ірландія

Для друїдів цей день був часом смерті й відродження, коли сили природи та людські душі оновлювалися. Вони вважали, що темрява помирає, а світло народжується, при цьому даруючи нове життя душам померлих.

В Ірландії є доісторична кам’яна споруда Ньюгрейндж. Вона збудована так, що в день зимового сонцевороту сонячні промені проникають всередину споруди та яскраво освічують її протягом кількох хвилин. 

Країни Скандинавії

У скандинавських країнах святкували Йоль — так називали період зимового сонцестояння. 

У англосаксонських племен Йоль починався за ніч до зимового сонцестояння – залежно від року – з 19 по 22 грудня.

Цієї ночі запалювали «багаття Йоля» (свічки на столі з йольським деревом і йольським прикрашеним поленом) й охороняли будинок від злих духів. Цієї ж ночі давалися найщиріші клятви та обіцянки. Вірили також, що не слід бути одному цієї ночі — адже тоді людина залишається наодинці з мертвими та духами Іншого Світу.

Основні традиції Йоля

🔥 Йольське поліно – одне з головних символів свята. Велике поліно спалювали в оселі або біля вогнища, що мало забезпечити удачу та захист дому. Попіл з нього зберігали як оберіг.

🌲 Йольське дерево  прикрашали вічнозеленими гілками, що символізували вічне життя. Ця традиція, ймовірно, стала основою для сучасної різдвяної ялинки.

🦌 Обряди з тваринами пояснюються тим, що в скандинавській міфології Йоль пов'язаний з богом Одіном, який в цей час року мандрував світом на чарівному восьминогому коні Слейпнірі, роздаючи дари.

🍖 Святковий стіл обов’язково містив м’ясо, рибу, горіхи, фрукти та солодкі напої, зокрема медовуху.

👻 Вшанування духів - частина свята.  Вважалося, що в цей період межа між світами тоншає, тому проводили обряди для захисту оселі та вшанування предків.

Китай

Дунчжі (кит. спр. 冬至, піньїнь: Dōngzhì, буквально «Вершина зими») — свято зимового сонцестояння в Китаї та країнах китайського культурного впливу. Одне з найважливіших свят річного циклу. Відзначається 22 грудня.

Ідея свята бере початок у концепції балансу інь та ян, від якого залежить космічна гармонія. Зі збільшенням світлового дня після зимового сонцестояння енергія ян починає зростати

Найпопулярнішою їжею на Дунчжі є пельмені (дзяоцзи) та рисові кульки тан'юань. Пельмені символізують єдність сім’ї та благополуччя, а тан'юань – гармонію та круговорот життя.

Коляда — це давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога. 

У давніх поляків та литовців — Коленда, молдаван та румунів — Колинда. Один із найбільших та найшановніших персонажів міфології українців. Ім’я походить від слова Коло — давньої назви Сонця (у скіфів Коло — Кеайс).

За легендою, Коляда щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича — нове Сонце, Новий рік, сина Дажбога.Тим часом богиня Мара ганяється за Колядою, намагаючись цьому завадити та встановити вічну зиму та ніч. Щоб заховатися Коляда перетворюється на козу, – звідси й походить традиція переодягання у цю тварину під час вертепу.

Колядою називали також саме свято. Крім того, називали Колядою — Дідуха, сніп із житніх колосків, який слугував головним символом свята до появи ялинки. Назва Коляда належала й святковому хлібу чи калачу на столі.

Колядування - давній ритуал духів предків «Дідів». Уважалося, що «Діди» є своєрідними посередниками між світом живих і потойбічним світом, населеним різними потойбічними істотами — язичницькими богами, духами, що впливали на явища природи чи навіть керували ними, а також людським життям і смертю. Тому без звернення по допомогу до предків-покійників не обходилася жодна важлива подія чи ритуал у житті традиційної общини. Щонайменше раз на рік «Діди» ненадовго поверталися до світу живих. Це траплялося в таємничу й сакральну пору — період, коли кінець сонячного року стикався з його початком.

Саме зі свята Коляди й пішла традиція — ходити від хати до хати та вітати всіх піснями. Вітали у піснях не із народженням Ісуса Христа, а з народженням нового Сонця. Багато колядок збереглось із того часу, лише слова були подекуди змінені.

Колядники України традиційно вирушають із вертепом – театральною виставою, що об’єднує в собі прославляння Бога й комічне відтворення побутового життя. Від стародавнього мандрівного маріонеткового театру історія вертепу розвинулася в живе вертепне дійство з різноманітними персонажами та музичним супроводом. 

Головними язичницькими дійствами перед Різдвом в українців є внесення в хату прикрашеного снопа — дідуха, що зазвичай робить господар і його син, і спільна родинна вечеря, «свята вечеря».

Дідух, встановлений на покуті, символізує предків-покровителів роду — «дідів». За повір'ям, вони відвідують живих членів родини з 24 грудня по 1 січня щовечора, і в цей час не можна виконувати іншої роботи, крім догляду за худобою.

Коляда — це не лише веселі розваги, а й глибока традиція єднання людей, вшанування предків і природи. Сьогодні святкування Коляди відроджується, особливо в етнографічних фестивалях та громадах, які шанують українську спадщину.