Флорес — острів у складі Малих Зондських островів в Індонезії. Площа 15 175 км². Свою ім'я, що перекладається як "острів квітів", отримав від португальських мореплавців. Ця назва відображає багатство флори острова (мусонні листопадні ліси, савани).

Уздовж північного узбережжя можна бачити горбисті рівнини, а також острів відомий своїми горами з численними вулканами. 

Один з найвідоміших - вулкан Келімуту. Незважаючи на те що це активний вулкан, у його кратері розташоване відразу три озера. А самі озера настільки непередбачувані, що кожні кілька років вода в цих водоймах змінює колір від темно-зеленого до бордового.

Навколо вулкана розташований однойменний національний парк, і тисячі туристів щорічно приїжджають сюди, щоб помилуватися на загадкові озера. Але до самих озер краще не підходити, оскільки вони виділяють отруйні випари . Милуватися незвичайним кольором води можна на спеціально обладнаному оглядовому майданчику.

Озеро Піч-Лейк  розташоване в кратері грязьового вулкана на південному заході острова Тринідад у південній частині Карибського моря, неподалік від узбережжя Венесуели. Наповнене не водою, а чистим рідким асфальтом, що схожий на в’язку чорну діру, яка повільно засмоктує в себе речі та предмети. 

У чорноті рідини, що наповнює озеро Піч-Лейк, не виникає жодних сумнівів. Адже це найбільше у світі озеро натурального асфальту, до того ж відмінної якості. У складі рідини між берегами Піч-Лейк 40 відсотків бітуму, 30 – глини і ще 30 – солоної води. Глибина озера – близько 80 м, площа – 40 га. «Асфальтова гладінь» озера досить щільна, по ній навіть можна пройти. Щороку з озера добувають десятки тисяч тонн асфальту, яким вкривають не лише місцеві дороги, але і закордонні (алея Пелл-Мел в Лондоні, вкрита природним асфальтом з Піч-Лейк). 

Відкритий Уолтером Релі в 1959 році, цей найбільший резервуар природного асфальту відразу знайшов застосування: бітум асфальтового озера використовувався для осмолки дерев’яної обшивки кораблів. 

За легендою, на місці озера колись розташовувалося поселення індіанців чіма. Після перемоги над ворожим племенем чіма влаштували бенкет, на якому їли колібрі, забувши, що, за повір’ями, ці птахи є духами предків. І розгнівані боги провалили людей у чорне озеро. Однією з відомих властивостей бітуму є його здатність поглинати об’єкти, і підіймати їх на поверхню через кілька століть. На Піч Лейк були знайдені кістки динозаврів, що колись потонули в озері. 

 Озеро Натрон в Танзанії - одне з найспокійніших, але неймовірно небезпечних озер Африки. Воно розташоване на висоті 600 метрів над рівнем моря в північній частині Танзанії, практично на кордоні з Кенією. Глибина озера Натрон зовсім невелика, адже в деяких місцях вона не досягає й 3 метрів. Площа ж, навпаки, немаленька – 1040 км2.

Назва озера перекладається як "червоне". Наймовірніше, місцеві племена споконвіку величали Натрон саме так через велику кількість солі, що створює плівку на поверхні води. За цих умов активно поводяться ціанобактерії, пігменти яких у результаті фотосинтезу призводять до появи червоного відтінку. На мілководді вони не такі активні, а тому на невеликих глибинах простежується помаранчевий колір. 

Споттед – Лейк, що означає «Плямисте озеро» - це одне з найбільш унікальних озер на планеті, розташоване в Британській Колумбії (Канада). Його можна побачити неподалік містечка з цікавою назвою Осуюс (Osoyoos), поблизу кордону з США. Ширина озера становить 0,16 милі (0,25 км), а довжина 0,43 милі (0,7 км). Берегова лінія комбінована і має довжину трохи більше ніж одна миля (1,7 км).

Спочатку озеро мало ім'я - Клілук (Khiluk): його так назвали канадські індіанці з місцевого племені оканаган.  Озеро Споттед-Лейк протягом багатьох століть було священним, оскільки індіанці вірили, що  створено воно вищими силами, бо має цілющі властивості. Існує стародавня легенда про те, що Клілук зупинило тривалу війну між племенами. Коли відбувався вирішальний бій, індіанці повинні були перейти через озеро. Під час переправи вони омили водою свої рани, які відразу ж загоїлися. Тоді дійшли висновку, що якщо рани так легко затягуються, то немає сенсу завдавати їх.

Вода в озері Клілук не прісна, а з високою концентрацією солі. Появу плям експерти пояснюють також наявністю у воді великої кількості мінеральних речовин. Дно водоймища багате на титан, сульфати натрію і магнію, а також сполуки срібла. Сонячні промені разом із прогрітим повітрям роблять воду більш насиченою, і вона починає змінювати колір із зеленого на жовтий або з синього на фіолетовий. Забарвлення залежить від мінералу, більшість плям змінюються під впливом сульфату магнію, що кристалізується влітку.

Озеро Товада зрозташовано на півночі острова Хонсю, у мальовничій кальдері згаслого вулкана. Його глибокий блакитний колір нагадує безхмарне небо після дощу. Прозора вода поглинає довгі хвилі світла — червоні та жовті, залишаючи короткі сині відтінки, які і домінують у палітрі озера.

Глибина озера, що сягає 327 метрів, підсилює цей ефект, роблячи колір таким насиченим. Навколо простягаються густі ліси, зелень яких яскраво контрастує з  водною блакиттю, створюючи ідеальний пейзаж.

На острові Хоккайдо, у центрі вулканічного регіону, розташоване озеро Сикоцу. Його зелений колір утворюється завдяки високій концентрації магнію та кальцію, розчинених у воді. Сонячне світло, проходячи крізь товщу води, заломлюється, підкреслюючи цей смарагдовий відтінок. Це одне з найглибших в Японії озер (363 метри) унікальне тим, що навіть найхолоднішої зими не замерзає завдяки теплу, яке піднімається з глибин вулканічного кратера.  

Справа в тому, що в цю «природну чорнильницю» впадають дві невеликі річки: води однієї з них багаті на солі заліза, іншої — на танніни (дубільні речовини). Коли потоки зливаються разом, речовини взаємодіють одна з одною і під час хімічних реакцій утворюються «чорнила».

Чорнило на основі танінів та солей заліза вміли робити ще в Стародавньому Римі.

Огорнуте загадками та легендами, місце також називають Оком Диявола. Воно розташовано на території муніципалітету Айн-Трид за 2 кілометри від міста Сіді-Бель-Аббес в Алжирі. Це один із найбільших заповідників регіону, до якого щорічно приїжджають тисячі туристів з усієї планети.

Насправді Чорнильне озеро в Алжирі – унікальне природне явище, утворене природним шляхом. У нього впадають одразу два джерела. Хімічні речовини вступають у реакцію одна з одною, внаслідок чого утворюється природне чорнило. Жодного інопланетного втручання та участі потойбічних сил – лише наука в чистому вигляді. Втім, розгадку дивовижного місця вчені знайшли зовсім недавно, тож остаточно розвіяти забобони серед населення їм поки що не вдалося. До речі, існує скептична думка про те, що Чорнильне озеро – це вигадка хитрих туристичних гідів. Деякі дослідники стверджують, що вода у водоймі цілком звичайна, просто має занадто темний відтінок через особливий хімічний склад. Однак практичного доказу їхньої версії немає, лише теоретичні матеріали та логічні (правда, нічим не підтверджені) докази. 

Розташовано в Херсонській області, в селі Григорівка. Історія озера досить цікава, адже воно утворилося внаслідок людської діяльності. 26 серпня 1969 року на березі Сиваша впав радянський бомбардувальник: під час робіт рятувальники поглибили прірву та й зачепили водоносні горизонти. Згодом воронка наповнилася водою, яка була солоніша за ту, що у Сиваші. Місцеві називали озеро “Яма”, але потім воно отримало назву на честь міфічного континенту Лемурії.

Поряд є джерела з грязями. Найкращий період відвідування Лемурійського озера – літо, адже в цю пору вода активно випаровується, внаслідок чого колір стає насиченішим.

Літо – найкращий сезон для відвідування озера в Генічеську, адже в цей період вода стає найбільш насиченого кольору. Глибина озера невелика, проте, прогулюючись, слід пам’ятати, що під шаром солі може бути півтораметрова трясовина. 

Вода в Сиваші дуже насичена сіллю й тримає тіло на поверхні, а середня глибина – 1 м.

Спекотної пори озеро майже повністю пересихає та стає білим, тож найкращий час для відвідування – весна та початок літа. 

Рівень води в лимані і його солоність регулярно зазнають зміни. Багаторічні спостереження показали, що в період з 1878 по 1968 роки солоність в лимані коливалася від 29 до 269%. У роки з високою солоністю на дно лиману випадала в осад сіль. А у посушливі роки, коли пересихала річка Великий Куяльник, площа водоймища зменшувалася майже удвічі.

Як вже зазначалося вище, ніжно-рожевим кольором озера завдячують єдиному виду живих організмів, що їх населяють, – одноклітинним водоростям дуналіелли солоноводної. Під дією сонячного проміння дуналіелла виробляє каротиноїди, зокрема бета-каротин, відомий як вітамін молодості. "Рожева вода" має широкий спектр дії: активізує роботу всіх важливих органів людини, сприяє відновленню рівноваги організму, має омолоджувальний ефект.

З метою недопущення забруднення атмосфери, свердловина терміново була заглушена. Проте вже за кілька днів газ знову знайшов «дорогу на свободу». Протягом усього кількох годин ґрунт навколо вежі почав провалюватися і, зрештою, разом із вежею повністю пішов під землю. Утворився величезний кратер, діаметр якого сягав 60 метрів. Порожнеча, що з'явилася, стрімко стала заповнюватися водами підземних джерел, що проходять через щільні шари соляних пластів. Так і утворилося солоне озеро під Харковом, яке сьогодні користується популярністю. Не дивно, що водойма стала солоною, адже під землею були поклади солі.