Виконайте ранкову зарядку за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=qF9XcgoUqDQ
Виконайте вправи для розвитку координації :
https://www.youtube.com/watch?v=Bz2L95t2G_M
Метання м’яча у вертикальну ціль :
13.05.2020
Українська література
Доброго дня, Маринко!
Прочитай ще раз оповідання О. Донченка "Любима книжечка".
Визнач структурні елементи оповідання. Пригадай за посиланням структурні елементи твору https://drive.google.com/file/d/16snDaOLw0mvqfh_lnp_XgaEVQ3_pBeYI/view?usp=sharing
Склади письмово план твору і перекажи за ним оповідання своїм рідним. Складений план запиши у зошит, сфотографуй і надішли мені на Viber 0978208748
Опрацювати матеріал за посиланням https://drive.google.com/file/d/1IvekoS7Rl_Z7s1uy3gpP_1NypDXR3_4q/view?usp=sharing
Вовченя
Смеркалось, коли до хати увійшов батько і сказав синові :
- Васильку ! Я тобі звіря приніс, - і випустив на долівку сіреньке щеня. Але побачивши, по обличчю хлопця пробігла тінь розчарування, батько додав :
- Та це ж вовченя…
- Вовченя ? – перепитав хлопчик.
А звірятко тим часом, підібравши під себе пухнастий хвостик, метнулось під ліжко.
Слово «вовк» для Василя звучало гордо.
Скільки він чув страшних оповідань про вовків. А тепер у нього в самого є вовк.
Дідусь чомусь часто розповідав про вовків. І про те, як за ним гналися два вовки, і про те, як вовки колись узимку прорвали у хліві стріху і порозривали овець.
- Ні, я з нього зроблю ручного вовка. – думав Василько. І, справді, вовченя швидко звикало до Василька, який доглядав і годував його.
Хлопець влаштував вовченя у хліві, намостивши в діжці соломи, і назвав його Сірком. Прокинувшись уранці чи прийшовши зі школи, Василько відразу біг до Сірка, який, здавалось, теж чекав його з неменшою радістю, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки. І Василько, виносив його з хліва, бігав по двору, качався з ним по траві. Дворові собаки теж не ворогували з вовченям і ставилися до нього, мов до щеняти. Пізніше Василько прив’язував Сірка на ланцюжок, щоб не збіг.
За півроку Сірко зробився великим і міцним. Проте Василько став помічати, що собаки почали боятися вовка, триматись осторонь. Згодом Сірко уже ошкіряв зуби на свиней і собак. І часто серед ночі, коли на селі панувала тиша, розносилось тужливе затяжне вовче виття.
- Треба вовка вбити, - сказав якось батько, - а то ще лиха накоїть.
Сусіди теж підказували таку думку.
Але одного ранку Василько стривожений убіг у хату і крикнув :
- Тату, вовка нема !
Справді, мов передбачаючи небезпеку, він уночі одірвався і втік зі шматком ланцюга.
З тиждень хлопець сумував за вовком, але весняна робота потроху розвіяла цей смуток.
Час минав. Якось Василько повертався з пасовиська додому. Несподівано з-за кущів вибіг вовк. Затремтівши з переляку, Василько вихопив ніж, але в ту ж мить помітив на шиї вовка нашийник і шматок ланцюга.
- Сірко ! – крикнув, зрадівши Василь.
Вовк пізнав Василька і сміливіше підбіг до хлопця. Тернувшись по-давньому об ноги, він почав обнюхувати кишені.
«Певно, голодний», - подумав Василько і дав йому шматок коржа.
За кілька хвилин хлопець виходив з лісу, а поруч нього біг Сірко. Василько гладив його по спині, а він тулився до ніг, забігаючи то з одного боку, то з другого, ніби хотів затримати свого приятеля.
Але коли в долині блиснули вогники села, а потім почулося й гавкання собак, вовк зупинився й далі не пішов. Тоді хлопець взяв шматок ланцюга і спробував повести його. Проте вовк знову зупинився. Та Василько й сам знав, що дома для Сірка спокою не буде. У цей час Василькові зробилося невимовно боляче й шкода сірка. У хлопцеві ворухнулась давня приязнь до тварини, яку він так любив , вирощував, годував, бавився, але життя поклало між ними глибоку прірву.
Василько обійняв Сірка за шию, притулився до теплої морди вовка і трохи не плакав. Потім відчепив нашийника зі шматком ланцюга, ще раз обійняв слухняну тварину й пішов геть, раз-у-раз оглядаючись.
Зникаючи позаду в темряві, вовк стояв на місці, дивлячись Василькові вслід. І коли вже хлопець досить далеко відійшов, позаду почулось сумне затяжне виття, виття, в якому чути було важкий смуток і самотність.
( 530 слів )
( За Д. Чубом. )
Тестові завдання до тексту «Вовченя»
1. Що дідусь розповідав Василькові про вовків ?
а) що вовки – це санітари лісу ; в) що вовків усі бояться і тому йдуть до лісу зі зброєю ;
б) що вовки – найсильніші звірі ; г) що колись узимку вовки прорвали у хліві стріху.
2. Яка мета була у Василька ?
а) віддати вовченя до зоопарку ; в) зробити з вовченяти ручного вовка ;
б) відпустити вовченя ; г) призвичаїти його до дворових собак.
3. Як Василько грався з вовченям ?
а) учив вовченя танцювати ; в) учив вовченя ходити на задніх лапах ;
б) бігав по двору, качався з ним по траві ; г) перестрибував з вовченям через паркан.
4. Як Василько ставився до вовченяти ?
а) грався з вовченям, але не годував його ; в) доглядав вовченя, годував його ;
б) був байдужим до вовченя ; г) іноді забував поставити миску з їжею.
5. Як поводився Сірко, коли був вовченям ?
а) чекав Василька, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки ;
б) шкірив зуби, кусався ;
в) випрохував їжу, скавучав ;
г) ворогував із дворовими собаками.
6. Як змінилася поведінка вовка через півроку ?
а) вовк почав багато їсти ; в) вовк став накидатися на Василька ;
б) вовк став бігати до лісу ; г) вовк ошкіряв зуби на собак і свиней.
7. Що вирішив батько ?
а) відпустити вовка до лісу ; в) брати вовка з собою на полювання ;
б) вбити вовка ; г) почати його дресирувати.
8. Що сталося з вовком ?
а) батько відпустив його ; в) вовк утік ;
б) Василько відвів вовка до лісу ; г) сусіди відчепили ланцюг і впустили його.
9. По чому Василько впізнав вовка ?
а) вовк кульгав на задню лапу ; в) у вовка були зелені очі ;
б) на лобі у вовка була біла пляма ; г) у вовка був нашийник і шматок ланцюга.
10. Як поводився вовк під час зустрічі з Васильком ?
а) гарчав, шкірився ; в) кидався, намагався вкусити ;
б) терся бо ноги, обнюхував кишені ; г) став на задні лапи, заскавучав.
11. Що відчув Василько, прощаючись із Сірком ?
а) пишався тим, що він виростив вовка ; в) був байдужим до вовка ;
б) боявся дорослого вовка ; г) Василькові було невимовно жаль вовка.
12. Чому Василько не став вести вовка в село ?
а) у селі не було їжі для вовка ; в) розумів, що там не буде спокою для вовка ;
б) у селі не було житла для вовка ; г) до села далеко було йти.
Відповіді разом із мамою сфотографуйте і надішліть мені на Viber 0978208748
27.04 Основи здоров'я
Перейдіть за посиланням:
drive.google.com/file/d/19Jtoq-jghzlbyIY1HCIn4sMnKPdNxnTk/view?usp=sharing
(1902 — 1954)
Олександр Васильович Донченко народився 19 серпня 1902р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині в сім'ї сільського вчителя.
Закінчив Лубенську чоловічу гімназію та курси позашкільної освіти. Працював учителем, Інспектором політосвіти. З 1929р. переходить на літературну роботу.
Почав свою творчість віршами. Писав переважно для дітей і молоді. Видав збірки оповідань: "Сурми" (1928), "Галаганчик" (1936), "Пісня жайворонка" (1947), "Секрет" (1947), "Дочка" (1950) та ін.
В його прозовій спадщині виділяються повісті: "Дим над яругами" (1929), "Дві весни" (1931), "Оаза в степу" (1932), "Розвідувачі нетрів" (1934), "Родина Мартинових" (1934), "Батьківщина" (1936), "Школа над морем" (1937), "Лукія" (1939), "Карафуто" (1940), "Підводний корабель" (1941), "Серце беркута" (1945), "Лісничиха" (1947), "Повість про новий дім" (1947), "Заповітне слово" (1949), "Шахта в степу" (1949), "Юрко Васюта" (1950); романи — "Зоряна фортеця" (1933), "Море відступає" (1934), "Карборундовий камінь" (1946), "Золота медаль" (1954).
Помер 12 квітня 1954р.
Олесь Донченко
ЛЮБИМА КНИЖЕЧКА
Оповідання
Катруся вже справжня школярка! Вчиться вона в першому класі і вміє читати: "Оса мала. Мамо, тут оса".
Ого, Катруся вміє не тільки читати, а вже й букви пише. У неї є зошит, і в ньому кожну сторінку розліновано на рядки — це зошит для письма. Є ще в школярки і другий зошит — для арифметики. Його розліновано клітинками. А третій зошит — для малювання. На першій сторінці Катруся намалювала яблуко й гриб. Яблуко розмалювала червоним олівцем, а шапочку на грибі — жовтим. Чудовий вийшов грибок! Справжнісінький маслючок — молоденький, тугий, ніжка товста і шапочка трохи набік.
Та найбільше подобається Катрусі новий буквар. Яка ж це хороша книжка! Ви тільки погляньте, який малюнок на обкладинці: він так і світиться фарбами! Ідуть на малюнку діти до школи. У кожного сумка з книжками. Попереду всіх дві дівчинки.
— Дивися,— каже Катруся до своєї подруги Наталочки,— це — я, а це — ти. Правда ж? І ти розповідаєш мені щось дуже-дуже цікаве!
І в середині букваря багато малюнків. Ось на зеленій стеблині сидить оса. Черевце в неї жовте з чорними смужечками, крильця прозорі. А навколо квіти — і голубі, і лілові, і рожеві. А ось велика буква "С", і під нею намальовано сову, сніп, серп, стіл, сани, сапку. Всі слова починаються на букву "С". А Катруся придумала ще: соловейко, сорока, сонечко.
А букви в букварі не мертві, а живісінькі. Катрусі здається, що "О" — це обручик, який ось візьме і покотиться... "Ж" — сердитий жук з гострими кігтями. "Н" — це драбинка, "Р" — сокирка, а "С" — гадючка.
Дуже любить свій буквар Катруся. Розглядає і боїться, щоб плямочку не зробити. Обгорнула його білим папером і не букварем його зве, а буквариком — такий він їй милий.
Прийде хто в гості до мами, а Катруся зараз:
— Тьотю, а в мене — букварик! Учителька загадала на завтра ось це прочитати і це...
Сяде і голосно читає...
— На су-ку ку-ку! На ти-ну кар-кар!
І ось сталося лихо: Катруся загубила свого букваря. А було це так. Катруся з Наталею поверталися з школи. Накрапав дощ, і дівчатка поспішали. Біля міського саду Наталя попрощалася; звідси їй додому ближче. Катруся побігла далі стежкою через сад.
Дівчинка знала таку вузеньку стежку, яка вела навпростець додому. Треба тільки звернути з головної алеї і минути кіоск, де продаються книжки. Тут і починається знайома стежка.
Ну от, прибігла додому, а дощ уже затарабанив у вікна.
По обіді Катруся сіла вчити уроки, розкрила сумку і хотіла витягти буквар. Але... букваря в сумці не було!
Ви чуєте — буквар зник!
Дівчинка похапцем витрусила із сумки все, що в ній лежало. На стіл випали три зошити: один — для письма, другий, у клітинку,— для арифметики, третій — для малювання. Стукнув пенал, розкрився, і з нього вискочила гумка й олівець.
Катруся зазирнула і під стіл, і під стілець — ні, букваря нема.
— Загубила,— прошепотіла дівчинка. Серце в неї стиснулось, па очі навернулися сльози. А як це сталося? Коли?
Катруся пам'ятала, як вона після останнього уроку склала зошити, поклала в сумку буквар. З коридора гукнула Наталочка: "Катрусю, швидше!"
Катруся вискочила з класу вслід за подружкою, закрила в коридорі сумку...
Згадалось дівчинці: тікаючи від дощу, вона бігла стежкою через міський сад...
Катруся схопилась. Ось де вона загубила буквар. На стежці!
Ну, ясно, вона бігла й розмахувала сумкою — буквар і вискочив. А вона й не помітила.
Школярка накинула на себе жакет і вийшла надвір. Дощ перестав, але з дерев зривалися великі краплини.
Дівчинка хутко йшла стежкою в саду, уважно озираючись навкруги. Стежка була росяна, холодні краплини з дерев іноді влучали просто за комірець.
"Що ж сталося з моїм буквариком? — гірко думала Катруся.— Адже він, напевне, розмок, зовсім розмок під дощем!"
Додому повернулася дівчинка тоді, коли почало смеркати. Була вона стомлена, в мокрих, брудних черевиках. Але букваря так і не знайшла.
"Що ж тепер буде? — думала Катруся.— Що скаже вчителька Марія Пилипівпа?"
А як згадала про тс, що в усіх у класі є букварі, тільки одна вона, Катруся, залишилася без свого чудового букварика, сльози самі покотилися по щоках.
Дівчинка розповіла мамі про своє горе.
Мати похитала головою:
— Хіба ж можна бути такою розгубою? Завтра ти мусиш про все розказати вчительці. А плакати, Катрусю, не треба. Будь мужньою!
Звісно, Катрусі дуже хочеться бути мужньою, сміливою. І вона буде такою. Яке б лихо не сталося, Катруся ніколи, ніколи не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв. Але ж як шкода букваря!
Наступного дня вранці про загублений буквар уже знала й Наталочка. Вона одвела Катрусю в найдальший куточок класу — між дверима й шафою — і, щоб ніхто не почув, зашепотіла подружці:
— Ой, Катрусенько, нікому ж, нікому не кажи про буквар! Бо якщо довідаються Мишко Лобода або Стьопа Шевчук, ото дражнитимуть "роззявою!"
Очі в Катрусі стали великими й сумними.
— А як же я... Як же я вчитиму уроки без букваря?
— Нічого,— прошепотіла Наталя,— вчитимеш. Я тобі свій буквар даватиму! Хай мій буквар буде й твоїм.
З ніжністю і любов'ю дивиться Катруся на подружку.
Яка хороша ця Наталочка! Звісно, краще нічого не казати вчительці. Соромно признатися Марії Пилипівні, що ось я, мовляв, така роззява, буквар загубила!
Марія Пилипівна, весело посміхаючись, зайшла в клас.
Усі школярі, дівчатка й хлопчики, дружно встали.
— Здрастуйте,— привіталася вчителька.— Сідайте. Вона розгорнула класний журнал, зробила перекличку, а тоді глянула на всіх і спитала:
— Діти, скажіть мені, чи ніхто з вас нічого не загубив?
У Катрусі так і тьохнуло серце. Вона дуже почервоніла, але, позирнувши на Мишка Лободу та на Стьопу Шевчука, потупилась.
Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники — хтозна-які! Проходу не дадуть!
Тут піднесла руку маленька чорнява дівчинка з двома кісками, звали її Оля Калюжна.
— Я загубила гумку! — сказала вона.
— А я — олівець! — відповів Дмитрик Шумило. Катруся ворухнулась, і Наталочці здалося, що вона
теж хоче піднести руку. Наталочка швидко сіпнула подружку за рукав:
— Мовчи!
— Погано, що ви загубили гумку й олівець,— докірливо сказала Марія Пилипівна.— Треба бути уважними і берегти свої речі. Більше ніхто нічого не губив?
Усі мовчали.
Катруся, зашарівшись, намагалася не дивитись на вчительку.
Марія Пилипівна пройшлася між партами, а тоді сказала:
— Ну, тепер кожний покладіть перед собою буквар, і будемо читати.
Всі взяли книжки.
Тільки Катруся сиділа мов на голках. Наталочка присунула до неї свій буквар.
— Будемо вдвох! — шепнула вона.
Вчителька підійшла ближче й зупинилась просто біля Катрусиної парти.
— А де, Катре, твій буквар? — спитала вона раптом. Катрусю кинуло в жар: ой, як соромно перед усім
класом!
Вона вже хотіла відповісти, що забула буквар удома, але, глянувши у вічі Марії Пилипівні, не змогла сказати неправду.
— Я... Я загубила...— прошепотіла вона.
— А я ж питала. Чому ти притаїлась? — промовила вчителька.
Катруся мовчала. їй хотілось заплакати, розповісти Марії Пилипівні про все — як вона шукала буквар учора на росяній стежці в саду, як хвилювалась, але вирішила мовчати, щоб не насміхались Мишко й Стьопа.
Про все хотілось розповісти вчительці, але Катрусі перехопило дихання. Вона мовчала, тільки серце її билось, як пташка в клітці.
— Як же можна загубити свій буквар? — сказала вчителька.— Адже і буквар, і кожний зошит, і навіть гумка й олівець — це наша школярська зброя. Що було б, якби наші хоробрі солдати губили свою зброю?
У класі було так тихо, що, здавалось, задзижчи муха, і то б її почули.
— А що коли ти будеш піонеркою,— продовжувала вчителька,— і тобі доручать віднести важливий пакет у штаб юних розвідників. Ти й пакет загубиш?
Катруся враз підняла голову і, глянувши просто в очі вчительці, голосно сказала:
— Ні, я б ніколи не загубила!
Вчителька якусь мить мовчала, а тоді промовила:
— Добре. Щоб це було останній раз! І запам'ятайте, діти: що б не сталося, не треба таїтися! Говоріть завжди правду. Нічого не бійтеся!
Марія Пилипівна пішла до столу, розкрила свій портфель і вийняла такий знайомий Катрусі буквар.
— Ось твій буквар, Катре. Ти загубила його вчора в коридорі. Візьми! Будемо читати, діти...
За матеріалами: Олесь Донченко. "Любима книжечка". Оповідання. Художник Ірина Зубковська-Скаканді. Киїів, видавництво "Веселка", 1988, 16 с.
- Доброго дня , Маринко ! Сьогоднi ми будемо багато працювати над розвитком усного мовлення. Ми повиннi усно переказати текст за поданим планом.
-Прочитай текст , що розповiв нам про котика В. Сухомлинський.
ПОКИНУТЕ КОШЕНЯ.
Хтось винiс iз хати мале сiре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить.
Проходять люди i дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто смiється, хто жалiє. Та всi проходять мимо.
Настав вечiр. Зайшло сонце. Страшно стало кошенятковi.
Поверталася зi школи Наталочка. Почула нявчання кошеняти. Не сказала нi слова дiвчнка. Взяла кошенятко i пiшла додому.
Пригорнулось кошенятко до Наталочки. Замуркотiло. Радiє.
За В. Сухомлинським.
-Про кого ви дiзналися з оповiдання?
-Як би ви назвали цей твiр?
-В. Сухомлинський назвав його "Покинуте кошеня".
-Що ж сталося з кошеням?
-Як поставились до цього перехожi?
-Хто ж iз прохожих виявився найдобрiшим?
-Як же поступила Наталочка? -Як почувалося кошенятко з Наталочкою?
-Яка ж тема i мета цього твору?
-Якими словами, виразами передає автор вiдношення перехожих до покинутого кошеняти?
-Звернiть увагу, якi речення вживає письменник, щоб передати страх кошеняти: Настав вечiр. Зайшло сонце. Страшно стало кошенятковi.,- речення короткi, без образних слiв. -Якi слова використовує автор, щоб показати, що вiдчуло кошенятко з Наталочкою? Пригорнулось кошенятко до Наталочки. Замуркотiло. Радiє.
ПЛАН.
1.Кошенятко на дорозi.
2.Кошенятко нiкому не потрiбне.
3.Як страшно самому!
4.Наталочка i кошенятко.
5.Як добре мати господаря.
Переглянути відео до теми уроку https://www.youtube.com/watch?v=Vi4skrPsVAw
30.04.2020
Тема: Порівняння дробів. Коло. Круг.
Хід роботи
Каліграфічна хвилинкана с.145.
Записати дроби в порядку зростання.
Робота з підручником ( с.145-146.).
Виконати завдання № 963, 964 ( усно)
Виконати письмово № 965.
Розв язати приклади № 967 ( 1 стовпчик)
За мал. на с. 149 назвити номери кіл та кругів.
Доброго дня, Маринко! Ми далі з тобою продовжуємо працювати на текстом. Сьогодні ми познайомимося із будовою тексту. А зараз пригадай:
- Що таке текст?
- Що таке заголовок тексту?
Ознайомся із будовою тексту, поданою у зображенні за посиланням https://drive.google.com/file/d/1N-XnRDmViBi38c4SM_kMRW7QMx65qx7q/view?usp=sharing
2. Прочитай текст . Чи відповідає заголовок змісту тексту?
3. Знайди у тексті зачин, основну частину, кінцівку.
4. Підбери до кожної з цих частин заголовки.
5. Склади план тексту «Їжак» і запиши у зошит.
29.04.2020
Українська література
Тема. Дмитро Білоус. "Навчаймо доньок і синів". Спостереження за авторським вибором слова для характеристики героя
Виразно прочитай гумористичний твір Д. Білоуса "Навчаймо доньок і синів"
Один весь вік працює. Й саме тому,
юнацьким зором дивлячись на світ,
при пам’яті і розумі ясному
живе на світі дев’яносто літ.
А другий байдикує по-пустому,
в юнацькі роки стаючи як дід,
у двадцять вісім скаржиться на втому,
заливши жиром .мозок і живіт.
Той робить чесно, в ореолі шани:
цей викликає справедливий гнів,
— то звільнення у нього, то догани!
Навчаймо праці дочок і синів,
а ні — життя, суворе й невблаганне,
їм надає добрячих стусанів.
Яких людей зобразив автор?
Чому навчає цей твір?
Які риси характеру висміює у творі Д. Білоус?
28.04.2020
Історія України
Тема: Захист прав українського народу
Хід роботи
Опрацювати статтю підручника на с. 119- 120.
Попрацювати з історичними джерелами с.120.
Фізика і хімія у побуті
Тема: Кипіння. Температура кипіння рідин.
Хід роботи
Вода – гарний провідник звуку. Швидкість поширення звуку у воді становить 1400–1600 м/с, тобто в 4–5 разів більша
Вода має високу теплоємність, тобто повільно нагрівається й повільно охолоджується. Кількістю теплоти, що виділяється під час охолодження 1 м3 води на 1 °С, можна нагріти 1000 м3 повітря на 3 °С. Цей процес відбувається в природі, коли настає холодна пора. Нагріта влітку вода океанів і морів, поступово охолоджуючись, нагріває величезні об’єми повітря і перешкоджає різкому зниженню температури. Завдяки цій властивості підтримується постійна температура тіла у людини та теплокровних тварин і в спеку, і в холод. Це тому, що їх тіло на 70% складається з води.
Вода має ще одну особливу властивість, яку називають «аномалією теплового розширення». Під час нагрівання води від 0 до +4 °С її об’єм зменшується, а починаючи з +4 °С — починає зростати. Яке це має значення для живих організмів, що населяють воду?
Узимку на дні водойм вода має температуру не нижчу за 4 °С, що дає можливість живим істотам пережити зиму.
Ще одна аномалія води. Усі речовини (за невеликим винятком) під час зниження температури стискаються в об’ємі, а вода — збільшується. Лід має більший об’єм, ніж вода, а його густина менша за густину води, тому лід плаває на поверхні води. Яке це має значення для живих організмів, що населяють воду? Під такою «шубою» навіть зимою в Арктиці живим істотам не холодно.
Чому вода при охолодженні збільшується в об’ємі? Справа в тому, що замерзаючи, вода кристалізується. І якщо в рідкому стані молекули води розташовані більш тісно, щільно, то в твердому – відстань між молекулами збільшується.
Висока питома теплота плавлення льоду. Воду дуже важко заморозити, а лід – розплавити. Щоб розплавити грам заліза, необхідно затратити 70 калорій тепла, грам золота – 16, свинцю – 5, а льоду – 80. Яке це має значення? Якби у льоду була менша питома теплота плавлення, скажімо, як у золота чи свинцю, сніг розтанув би за декілька годин,і катастрофічні повені були б такими ж закономірними, як пори року. Грунт не встигав би увібрати достатню кількість вологи на літо. Та й самі пори року поділялись би лише на літо і зиму. Замерзаючи, кожен грам води також виділяє 80 калорій теплоти. У масштабах усієї планети ця властивість забезпечує стійкість кліматичних умов на Землі. Замерзання води в річках, озерах, морях в той же час не дозволяє переохолоджуватися повітрю в даній місцевості. Часто можна спостерігати, як птахи в сильний мороз гріються, сидячи на льоду. Чому в холодні ночі взимку в теплиці ставлять бочку з водою? (Замерзаючи, вода віддає багато тепла. 1 л води, що перетворюється на лід, може підігріти на 1 °С 250 тисяч літрів повітря)
Найбільша питома теплота пароутвореня. Щоб випарити воду з чайника, потрібно в 5 разів більше тепла, ніж для її кип’ятіння. Щоб грам води перетворити на пару потрібно 540 калорій теплоти. У процесі конденсації грам пари віддає навколишньому середовищу також 540 калорій. Повільне випаровування води підтверджує дослід «Неспалима хусточка».
Намочи хустинку водою (але не кажи про це глядачам). На очах у всіх мокру хустинку облий спиртом, прикріпи до штатива і підпали. Коли полум’я згасне – хустка залишиться неушкодженою.
Пояснення. Тепло, що виділиться під час згоряння спирту, йде на нагрівання води і її випаровування.
Яке значення має ця властивість води? Під час випаровування вода поступово охолоджується.Якби цього не відбувалось, то щосекунди з квадратного сантиметра водної поверхні випаровувалось би аж 253 міліграми води. Вам це здається дрібницею? Насправді це б було катастрофою! Озера і деякі моря висохли б за лічені дні, а випаровування океану було б справою кількох тижнів.
У води з усіх рідин найбільший поверхневий натяг. Поверхня води завжди затягнута тонкою плівкою з молекул. Фізики підрахували: щоб розірвати стовпчик води завтовшки 3 см, потрібна вага більше 100 тонн!
27. 04.2020
Природознавство
тема: Різноманітність квітково- декоративних рослин. Однорічні, дворічні, багаторічні рослини.
Хід роботи
Переглянути відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=bJfBcrac8ok
Опрацювати статтю підручника с. 112-114. ВІдповісти на питання після статті.
29.04
Перейдіть за посиланням:
drive.google.com/file/d/1On0FEqc8EVVzSnKkVtVt_fOs88XrhEIq/view?usp=sharing
04.05
Перейдіть за посиланням:
drive.google.com/file/d/1LfGzMTi3eLEXcQqicfnqdR1EfDWw8BsP/view?usp=sharing
06.05
Перейдіть за посиланням:
drive.google.com/file/d/1XcWNFXucsNvSSlQFeURU5YRv51OkCn8N/view?usp=sharing
13.05
Перейдіть за посиланням:
drive.google.com/file/d/1TLEY97J8vIIP9xIszXb_0-474FfrOdCo/view?usp=sharing