9 клас
24.04.20
08.05.20
9-А, 9-Б клас
Тема: Опорядження деталей.
Матеріали за посиланням
www.youtube.com/watch?v=qmr-ozlmAL8
Загальні відомості про опорядження
Під опорядженням деревини розуміють створення на її поверхні захисного декоративного покриття з метою поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від дії навколишнього середовища (повітря, вологи, світла, тепла, забруднень і механічних пошкоджень). Захисний шар має бути достатньо твердим, але еластичним, рівним і гладеньким (блискучим або матовим).
Всі лакофарбові матеріали, що утворюють захисний шар, мають міцно зчіплюватись з поверхнею деревини.
Види опорядження. Існують такі види опорядження меблевих виробів: прозоре, непрозоре, імітаційне та спеціальне.
При прозорому опорядженні на деревину наносять захисну декоративну прозору плівку; при цьому текстура деревини зберігається і часто стає ще виразнішою. Прозоре опорядження здійснюється прозорими лаками, синтетичними плівками, політурами, інколи восковими мастиками та маслами на деревині цінних і твердих листяних порід.
При непрозорому опорядженні захисна плівка непрозора і повністю закриває текстуру і колір деревини. Непрозоре опорядження здійснюється пігментованими фарбами (олійними, емалевими та ін.) по деревині малоцінних і хвойних порід.
Імітаційне опорядження характеризується поліпшенням декоративних властивостей звичайних порід деревини або створенням на деревині чи інших листяних матеріалах узорів у вигляді цінних порід деревини. Імітацію здійснюють нанесенням барвників, наклеюванням текстурного паперу, тканини, плівок та декоративних пластиків на деталі з малоцінних порід.
До спеціального опорядження (декоративне оздоблення) належать металізація, позолота, бронзування, декор (набірний, орнаментальний, тематичний і рельєфний), а також накладки і вставки. Спеціальні види опорядження застосовуються в невеликих кустарних виробництвах з художнім нахилом. Однак в окремих наборах меблів застосовують деякі елементи різьблення, інкрустації та ін.
Домашнє завдання:
Ознайомитись із способами опорядження виробів.
15.05.20
9-А, 9-Б клас
Тема: Складання виробу.
З’єднання, утворені внаслідок виконання складальних операцій з виготовлення виробу, повинні мати такі характеристики:
• економічність (незначна витрата часу та низька вартість допоміжних елементів для здійснення складальних операцій — складових частин різьбових з’єднань, клеїв, цвяхів, шурупів тощо);
• міцність з’єднань, утворених унаслідок виконання складальних операцій;
• жорсткість виробу та окремих його елементів;
• герметичність з’єднання елементів виробу після виконання складальних операцій має велике значення для багатьох систем і механізмів (паливна система моделі з ДВЗ, корпусів плаваючих моделей тощо).
Завершальною операцією будь-якого виробничого процесу є операція складання готового виробу. Перед початком процесу складання необхідно впевнитись у наявності всіх вузлів та деталей і обрати базову деталь або вузол, від якого почнеться процес складання. Вибір видів з’єднання окремих деталей у виріб треба обрати на етапі проектування виробу. Від виду з’єднань, застосовуваних у виробі, залежать кінцеві характеристики виробу в цілому.
Під час загального складання виробу (в умовах шкільної майстерні) чільне місце займає з’єднування вузлів та деталей між собою, прикріплення їх до базової деталі, а також перевірка правильності виконаних складальних операцій.
Складання слід виконувати в такій послідовності, щоб раніше встановлені вузли та деталі не перешкоджали подальшому складанню й не заважали працівникові виконувати подальші складальні операції. Під час складання потрібно встановити всі вузли та деталі за креслеником і перевірити міцність з’єднання та правильність установки деталей і вузлів між собою. Коли складання закінчили, необхідно перевірити взаємодію деталей, випробувати виріб та відрегулювати його (якщо виріб виготовляють як діючий або з наявною кінематикою рухів).
Поясніть
1. До якого типу виробництва можна віднести шкільні навчальні майстерні?
2. Які деталі (складальні одиниці, вузли) можуть забезпечити рухомість з’єднань?