9-А

13.05.2020

Тема: Природні заповідники Гірського Криму.

Кри́мський приро́дний запові́дник

— природоохоронна науково-дослідна установа загальнодержавного значення. Це один з найбільших та один з найстарших в Україні заповідників. У заповіднику охороняються найцінніші в Криму дубові, букові й кримськососнові ліси, унікальні реліктові угруповання тиса ягідного, ялівцю високого, а також місця оселення водоплавних і водно-болотних птахів.

Флора

На порівняно невеликій площі заповідника розташовані декілька природно-кліматичних зон. Більше половини лісових угідь (53 %) займає дубовий ліс, 23 % — бук і 12 % — сосновий.

На території заповідника зареєстровано 1180 видів рослин, серед яких 90 видів ендеміків, 137 видів рослин і грибів занесено до Червоної книги України, 26 видів — до Європейського червоного списку. Відмічено 11 рослинних угруповань із занесених до Зеленої книги України.

Рослинність заповідника розміщується поясами залежно від висоти ділянок над рівнем моря. Нижній пояс до висоти 450 м сформований дубом пухнастим з підліском із граба східного, а на ділянках північної експозиції — дерну справжнього. До висоти 700—750 м над рівнем моря простягається пояс лісів дуба скельного, звичайними супутниками якого є граб звичайний та ясен звичайний. Вище, до самої яйли, або до вузької смуги лісів із сосни Сосновського, лежить пояс букових, грабово-букових та грабових лісів (780—1200 м над рівнем моря). Звичайним супутником бука біля верхньої межі цих лісів є ендемічний для Криму вид — клен Стевена.

На висоті 1200 м над рівнем моря лісова рослинність поступається місцем степам і лукам. Навесні тут квітують шафран кримський, сон кримський, пізніше — зірочки Кальє, первоцвіт звичайний. Домінують у степу костриця борозниста та осока низька.

Фауна

Тут зустрічається понад 200 видів хребетних тварин, у тому числі 37 видів ссавців, 160 — птахів, 10 — плазунів, 4 — земноводних і 6 аборигенних видів риб.

До Червоної книги України занесені 17 видів звірів, 31 вид птахів, 3 види риб, 8 видів рептилій з числа зареєстрованих у заповіднику. Серед них — скорпіон кримський, сольпуга звичайна, емпуза кримська, дибка степова, слимакоїд кримський, розалія альпійська, поліксена, бражник мертва голова, сколія степова, сколія-гігант, марена кримська, жовтопуз, полози жовточеревий та чотирисмугий, лелека чорний, журавель сірий, дрофа, хохітва, лежень, пугач, королик червоноголовий, шпак рожевий, підковики малий та великий, вечірниці велетенська і мала, нетопири гірський та білосмугий, широковух європейський, борсук та ін.

Основні представники фауни серед звірів (ссавців): олень благородний, сарна європейська, свиня дика, муфлон, куниця кам'яна, лисиця руда, вивірка телеутка, ласка, заєць сірий.

В орнітологічній філії заповідника — «Лебедині острови» — зустрічається 20 видів ссавців, 250 видів птахів, 4 види плазунів. До Червоної книги України занесено 40 видів птахів^[3].

У гірських річках водиться 5 аборигенних видів прісноводних риб.

Неподалік від галасливої гірської річки Альми знаходяться форелеві ставки.

Стан охорони біорізноманіття

Закритим Указом Президента України Л. Кучми № 278 від 25.02.2000 р. Кримський заповідник був виведений із підпорядкування Міністерства лісового господарства України і переданий в Державне управління справами адміністрації Президента України для організації там «царських полювань»^[4][5]. Уже в 2003 р. тут незаконно полювали Президенти України і Росії — Л. Кучма і В. Путін^[4][5]. Для організації «царських полювань» в заповіднику було споруджено кілька вертолітних майданчиків, побудовані сауни, готельні комплекси, встановлені десятки мисливських вишок для індивідуального та облавного полювання, пастки для відлову тварин, годівниці, споруджено 89 доріг з твердим покриттям, організовано штат мисливствознавців та єгерів^[4][5]. Мінприроди України щорічно незаконно затверджувало ліміти для ведення полювання в заповіднику, напр., в 2012 р. для ведення полювань були затверджені ліміти на відстріл 15 оленів, 10 кабанів, 2 козуль, 3 муфлонів^[4].

В порушення закону в заповіднику відбувається комерційне розведення форелі, а також рибна ловля, для чого влаштовано форелеве господарство, в ньому 18 ставків і інкубаційний цех^[6][4][5]). У заповіднику активно ведуться широкомасштабні санітарні рубки з перевищенням лімітів в 15 разів (у 2008 р. площа санітарних рубок склала 203 га), містяться пасіки, організовано відвідування печер, випалюють і продають деревне вугілля, сіно, воду «Савлук-Су», заготовляють і продають камку, відстрілюють так званих тварин-«шкідників»^[4].

У заповіднику, в порушення закону організований туризм та стаціонарні місця для відпочинку — «Поляна таврів», «Пролісок», «Курінь», «Партизанська поляна», «Монастирська поляна» та ін.^[4][6] Керівництвом Кримського заповідника затверджений незаконний прейскурант цін на платні послуги, серед яких такі незаконні дії як туризм, рибна ловля, полювання, спуск гірськими річками, продаж тварин^[4]. У заповіднику незаконно процвітає спелеотуризм, спелеотуристи варварськи знищують тендітну природу печер Сива, Голубина-2, Партизанська, Артюч-Коба, Холодна, Бездонна, Тисячоголова, Чортова, відбивають шматки порід, палять багаття, залишають сміття^[4].

Я́лтинський гі́рсько-лісови́й запові́дник

— природоохоронна територія в Автономній Республіці Крим, створений у 1973 році. Тут охороняються високоствольні соснові, букові та дубові ліси, іноді з вічнозеленим середземноморським підліском. Флора заповідника нараховує 1356 видів рослин, у тому числі 115 ендеміків, фауна представлена 37 видами ссавців, 113 видами птахів, 11 видами плазунів і 4 видами земноводних.

Флора

Рослинність заповідника досить різноманітна і утворює чотири висотних пояси. Від узбережжя до висоти 400—450 м зростають пухнастодубові ліси з ділянками ялівцю високого та фісташки туполистої. Саме в цьому поясі ростуть і вічнозелені суничник дрібноплодий, чист кримський, тамус звичайний, рускуси під'язиковий та понтійський. Під впливом рубок вони замінюються густими заростями із грабинника східного або держидерева колючого.

На висоті від 400 до 900 м простягається широкий пояс лісів сосни кримської. Якщо в нижній його частині домінують субсередземноморські види, то у верхній — неморальні (дуб скельний, граб, ясен). Місцями ліси дуба скельного займають великі площі. По крутих обривах сосна кримська піднімається до самої яйли.

Вище 900 м (до 1200 м н.р.м.) формуються угруповання третього поясу — ліси сосни Коха (в районі Гурзуфа) у поєднанні з сосною звичайною і типові букові ліси, що займають вирівняні ділянки.

На вершині яйли розкинулися специфічні лучні степи, які на крутих схилах змінюються угрупованнями чагарничків, а в карстових пониженнях — луками. У степах переважає реліктовий вид — осока низька або типчак скельний, бромопсис кападокійський. Зрідка можна побачити сріблясті плями ковили каменелюбної. У складі цих угруповань трапляється велика кількість ендемічних видів.

На території заповідника зростають 18 рослинних угруповань (ялівцю високого, фісташки туполистої, сосни кримської та Коха, осоки низької, ковили каменелюбної та ін.), занесених до Зеленої Книги України (із 23 таких угруповань, відомих для Гірського Криму).

Флора заповідника налічує 1364 види судинних рослин, які належать до 509 родів та 100 родин. Найбільше серед них айстрових (12,2 %), далі йдуть бобові (9,4 %), злакові (8,3 %), хрестоцвіті (5,7 %), розоцвіті (5,6 %), губоцвіті (5,2 %), зонтичні (4,2 %) та ін. Переважають у флорі багаторічні трави (54,8 %), на другому місці — однорічники (34,3 %), частка чагарників, напівчагарників та чагарничків становить лише 10,9 %. Серед них один ендемічний рід — Румія і близько 8 % ендемічних видів: гвоздика низька, березка кримська, соболевскія каменелюбна, кропива глуха гола, чина пальчаста, півонія кримська, герань кримська, ломикамінь зрошуваний, сонцецвіт Стевена, самосил яйлинський, проломник кримський та багато інших. Крім того, тут ростуть 183 види мохів, що становить 60 % видів біофлори Криму, 154 види лишайників, а також 1733 види грибів.

У флорі заповідника нараховується 78 рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України: краєкучник перський, адіант венерин волос, ялівець високий, сон кримський, роговик Біберштейна, смілка зеленоквіткова, півонія кримська, фіалка кримська, чист кримський, соболевскія сибірська, суничник дрібноплодий, зіновать Вульфа, фісташка туполиста, прангос трироздільний, громовик багатолистий, аденофора кримська, дуже багато видів орхідних. Тут відмічено 24 види рослин, занесених до Європейського червоного списку, 8 видів, занесених до Додатку 1 Бернської конвенції.

Фауна

Різноманітність природних умов, рослинного покриву зумовлює багатство фауни заповідника. Тут мешкає 37 видів ссавців, 150 — птахів, 16 — плазунів, 4 види земноводних, 90 видів комах та 119 видів молюсків.

Із ссавців досить типовими є такі види як: їжак білочеревий, заєць сірий, мишак уральський, полівка алтайська, ласка, куниця кам'яна, сарна європейська тощо.

До Червоної книги України занесено велику групу рукокрилих, що живуть у печерах, будівлях, дуплах дерев: підковиків великого і малого; нічниць війчасту і триколірну; широковуха європейського, вечірниць малу й велетенську; нетопирів гірського та білосмугого. Крім того, по берегах гірських потоків трапляються рясоніжка мала, в лісах — борсук, яких теж занесено до Червоної книги України.

Чимало видів ссавців Криму відрізняються від типових і розглядаються як окремі ендемічні підвиди, серед них: мідиця мала кримська, лисиця руда гірсько-кримська, куниця кам'яна кримська, олень благородний кримський тощо. Деяких тварин було завезено до Криму і вони тут акліматизувалися (вивірка телеутка, муфлон, кабан дикий уссурійський).

Досить багатим є світ птахів у Ялтинському заповіднику. Тут їх трапляється близько 150 видів, з яких гніздяться 40 видів. Найтиповіші з них у лісах — зяблик, великий строкатий дятел, синиці чорна й велика, дрізд чорний; на яйлі — жайворонок польовий, щеврик лісовий; на скелях — серпокрильці, голуб сизий тощо. Рідкісними стали такі хижі птахи, як орел-могильник, боривітер степовий, сокіл-сапсан та сокіл-балабан, яструб малий та інші.

Плазуни представлені невеликою кількістю видів. Найчастіше зустрічаються ящірки кримська, прудка та скельна, рідше — жовтопузик і дуже рідко — гекон кримський, полози жовточеревий та леопардовий. Із земноводних тут відомі квакша звичайна, ропуха зелена, жаба озерна.

Фауна безхребетних у Криму значно багатша, хоча тут немає багатьох типових для материка видів. Натомість є багато видів цикад, метеликів, серед яких є ендеміки. До Червоної книги України занесено богомолів — емпуза смугастого та боліварію короткокрилу, з інших — туруна кримського, махаона, поліксену, носачку листовидну, сатира евксинського, чорнушку Фегея.

Загалом на території заповідника мешкають 30 видів тварин, занесених до Червоної книги України, 9 видів, занесених до Європейського червоного списку.

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про заповідники.

12.05.2020

Тема: Біорізноманітність Гірського Криму. Основні природні комплекси.

Кри́мські го́ри

— гірська система на півдні України та Кримського півострова. Простягається вздовж чорноморського узбережжя на 180 км із південного-заходу на північний-схід, від мису Айя на околицях Балаклави в Севастополі до мису Іллі біля Феодосії. Ширина гірської смуги до 60 км (між Сімферополем і Ялтою). Площа — близько 10 тис. км² (менше 1% площі України). Переважні висоти 700–1200 м. Західна частина великої Кримсько-Кавказької гірської країни.

Флора

Вічнозелені хвойні дерева проникли до гірського Криму з різних частин Середземномор'я, широколистяно-лісові види — із помірного поясу Європи, трав'янисті види — з євразійських степів. Рослинність Кримських гір найбагатша в Україні: налічують понад 3 тис. видів (у Карпатах — 2,2 тис. видів). Близько 240 видів рослин є ендеміками Криму (кизильник кримський, підсніжник складчастий тощо) й одночасно реліктами (тис ягідний, сосна кримська).

Рослинність Кримських гір розташована у наступних фізико-географічних поясах:

• Передгірний лісостеп. На висотах 120–350 м розорані лучні степи на родючих звичайних карбонатних чорноземах.

• Ялівцево-дубові ліси і кущі. В долинах річок, в нижній частині схилів на дерново-карбонатних ґрунтах до висот 550 м ростуть: дуб звичайний, пухнастий та скельний з ялівцем високим. Зустрічаються також липа, ясен, граб, бук. Багато ягідних та фруктових дерев. Серед них зустрічається суничник дрібноплідний (Arbutus andrachne), фісташка. У підліску, на узліссях росте — ялівець колючий, рускуси під'язиковий і понтійський, шипшина, вовчі ягоди, кизил, ліщина, багато глоду, плющ. Третій ярус у цьому лісі утворюють різні трав'янисті рослини. Навесні квітують підсніжники, крокуси, гіацинти. Влітку — глуха кропива, жовтець роздільний, борщівник пухнастий, аденофора кримська, які занесені до Червоної книги.

• Ліси сосни кримської. Характерні для центральних яйл південного дуже крутого схилу Головного пасма. В підліску — жасмин, терен колючий. На висоті понад 900 м переважає сосна гачкувата, яка ближче до яйл утворює рідколісся та криволісся.

• Букові ліси. На висоті 600–700 м на бурих лісових ґрунтах переважають бук (Бук східний та європейський, на думку інших — самостійний вид — таврійський), граб, сосна (переважно на гірських кручах). У горах серед ущелин росте тис.

• Яйла — пояс гірських лугових степів (гірсько-лучні ґрунти). Яйла в основному безліса, що пояснюється вертикальною зональністю, розвитком карсту, а через це й браком вологи. Тут ростуть трав'янисті рослини, які пристосувалися до посушливих умов: шафрани, горицвіт, півники, фіалка, вероніка, перстач, таволга, деревій, звіробій, материнка, сон-трава, ясколка Біберштейна (кримський едельвейс). Трави яйли: типчак, степова осочка, стоколос, осока, чебрець, еспарцет, конюшина, приворотень, тирса, тонконіг, костриця, пирій, тимофіївка. Не менш п'ятисот видів рослин налічується на Демерджі-яйлі.

• Південнобережні субтропічні вічнозелені ліси. На Південному схилі від 500 м до морського узбережжя поширені субтропічні ліси та чагарники середземноморського типу. Ростуть пальми, кипариси, платани, магнолії та інші культури, більшість з яких привезена з інших регіонів.

Положисті північні схили гір вкриті широколистяними лісами, південні крутосхили — сосновими, невимогливими до умов зростання. У передгір'ях унаслідок вирубування лісів сформувалися вторинні деревно-чагарникові угруповання — шибляк (із чагарникових дуба пухнастого, грабинника східного, держидерева, ялівцю колючого, шипшини). У посушливих частинах передгір'я та на східних яйлах поширена степова рослинність, а на добре зволожених західних яйлах — гірські луки.

Фауна

Тваринний світ гірського Криму є порівняно бідним, але для нього характерні види, які колись були завезені з інших територій. На положистих схилах у листяних лісах водяться олень благородний (кримський підвид), сарна європейська, на крутих схилах муфлон корсиканський. Також зустрічаються заєць сірий, куниця кам'яна, лисиця руда (підвид «гірськокримська»), ласка, борсук, дика свиня, їжак білочеревий, не менше 15 видів кажанів.

У гірських лісах живе багато птахів: сойка кримська, дятел строкатий, синиця чорна, шишкар ялиновий. У високих горах гніздяться хижі птахи: сип білоголовий, гриф чорний, орлан-білохвіст.

Рептилій і земноводних не багато видів, але більшість з них — рідкісні: полоз леопардовий, ящірка скельна, гекон кримський, ропуха зелена, черепаха болотяна.

Кримські гори населяють різні комахи: жуки, метелики, бабки, джмелі, цикади. Рідкісними є — богомол емпуза смугаста, турун кримський, кримський скорпіон, Вусач-Розалія альпійська.

Охорона природи

Для збереження природи Кримських гір створено Кримський і Ялтинський заповідники. У Кримському природному заповіднику охороняються найцінніші ліси — дубові, букові, з кримської сосни, а також реліктові угруповання тиса ягідного і ялівцю високого.

Багато природоохоронних територій створено біля Ялти. Ялтинський заповідник найбагатший за видовим складом рослин (1 367 видів, з яких 138 є рідкісними і зникаючими). У спекотні літні сезони на південному схилі Головного пасма не раз виникають пожежі, у тому числі й на заповідних територіях.

Домашнє завдання: зробити конспект.

08.05.2020

Тема: Національні парки Українських Карпат.

Націона́льний приро́дний парк «Ви́жницький»

— природоохоронна територія в Україні, національний природний парк. Розташований у межах Вижницького району Чернівецької області, неподалік від міста Вижниці. Адміністрація парку розташована в смт Берегомет.

Флора

Розмаїття рослинного покриву та флори національного парку зумовлене його розміщенням на межі двох геоботанічних районів: Шешорсько-Красноїльського з гірськими ялиново-ялицево-буковими й ялиново-буково-ялицевими лісами та Болехівсько-Берегометського з передгірними ялицево-буковими лісами. Через територію парку проходить межа двох флористичних районів: Чивчинсько-Гринявського та Прикарпатського. Таке розташування парку надає його флорі рис оригінальності та специфічності.

Основним багатством парку є ліси, що займають понад 95% його території. До території парку увійшли ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Стебник» та «Лужки», заповідні урочища «Стаєчний» та «Яворів» з ділянками корінних високопродуктивних букових та буково-ялицевих насаджень. Найбільші площі у парку зайняті під ялицево-буковими лісами, рідше трапляються чисто букові ліси. Загалом на букові та ялицеві ліси припадає 60% лісовкритої площі парку. Незважаючи на достатню обжитість цих місць, тут ще трапляються окремі ділянки пралісів, де дерева бука та ялиці сягають висоти 40 м та 70—90 см у діаметрі. Післялісові луки (полонини) займають порівняно невеликі площі на схилах та гребенях пасом.

Всього на території національного парку виявлено 960 видів судинних рослин (з них 40 видів занесено до Червоної книги України. Мохоподібних зареєстровано 236 видів. Серед рідкісних, зникаючих та малопоширених видів букових та ялицево-букових лісів слід відзначити значну групу Зозулинцевих, занесених до Червоної книги України. Найбільшу цінність становить надбородник безлистий — одна з найрідкісніших орхідей флори України. Нині в Карпатах відомі лише два місця, де росте ця рідкісна орхідея, і обидва знаходяться на території парку «Вижницький».

У лісах національного парку зростає також чимало реліктових видів, зокрема папороті з роду багаторядників. «Вижницький» парк — це єдине місце в Українських Карпатах, де ростуть усі три види цього роду: папороть шипувата, папороть списоподібна та папороть Брауна. Крім цих видів, тут трапляються й інші релікти: плющ звичайний, місячниця гірська, кадило карпатське тощо. Великим фітоценотичним різноманіттям та видовим багатством відзначаються післялісові луки на хребті Баньків. Тут є понад 10 видів, занесених до Червоної книги України: любка дволиста, билинець довгорогий, траунштейнера куляста, плодоріжка салепова, пізньоцвіт осінній тощо. В іншому урочищі парку — урочищі Бука, виявлено 13 «червонокнижних» видів, серед яких на особливу увагу заслуговують гронянка півмісяцева, коручка болотна та плодоріжка блощична. Також особливо цінним є лучне урочище Волотів, де зростають 10 червонокнижних видів. Серед них такі цінні лікарські рослини, як арніка гірська та беладонна звичайна.

Фауна

Більшість наземних хребетних тварин парку є типовими представниками широколистяних та мішаних лісів Європи (лелека білий, підорлик малий, вовчок сірий, соня лісова та горішникова, кіт лісовий). Незначною є частка видів середземноморського походження (саламандра плямиста, квакша звичайна, полоз ескулапів тощо), мало також типових гірських (кумка гірська, щеврик гірський, плиска гірська тощо) та бореальних (глушець, орябок, сич волохатий, сова довгохвоста, рись, ведмідь бурий) видів.

Загалом фауна хребетних національного парку представлена 1 видом круглоротих, 20 видами риб, 12 — земноводних, 7 — плазунів, 141 вид;— птахів, 52 видами ссавців. З них 62 види занесено до Червоної книги України, а 11 видів — до Європейського Червоного списку.

« Бески́ди»

— національний природний парк в Українських Карпатах. Розташований у південній частині Львівської області, в межах Сколівського і (частково) Турківського та Дрогобицького районів. Парк охоплює частини басейнів річок Стрий та Опір і займає площу 35684 га, з яких 24702 га передані парку в постійне користування.

Флора

Переважаючими на території Сколівських Бескид є лісовкриті землі, а найбільші площі цих земель займають хвойні ліси (понад 55%). Домінуючими у їхньому складі є смерекові ліси, які поширені по всій території НПП Сколівські Бескиди та були тут засаджені штучно. Ці ценози характеризуються домінуванням смереки, і лише іноді — домішкою ялиці білої (Abies alba), буку лісового (Fagus sylvatica) i берези повислої (Betula pendula). Твердолистяні породи займають 43,4% площі, а серед переважаючими є букові ліси. У складі деревної та чагарникової рослинності НПП Сколівські Бескиди виділяють угруповання п'яти класів: Rhamno-Prunetea у якому домінують терен колючий (Prunus spinosa), шипшина (Rosa sp.) та глід (Crataegus sp.); Salicetea purpureae, який поширюється вздовж берегів заплав великих річок і представлений здебільшого вербою прутовидною (Saiix viminalis) з домішками вільхи сірої (Аlnus incana), бузини чорної (Sambucus nigra) та клену американського (Acer negundo) — цей клас відіграє важливо роль в запобіганню розмивання берегів водою; Alnetea glutinosae — цей клас представлений заростями чагарникових верб; Salix cinerea поширений на території парку нерівномірно та зрідка з домішками смереки; Querco-Fagetea, який серед лісових угруповань є найбільш різноманітним, а домінуючим у цьому класі зазвичай є бук лісовий (Fagus sylvatica), дуб черешчатий (Quercus robur), граб звичайний (Carpinus betulus), рідше — вільха чорна (Alnus glutinosa), явір (Acer pseudoplatanus) та інші види. Також тут поширені грабові, грабово-дубові, грабово-дубово-липові і липово-дубові ліси.

Серед водної та лучної рослинності тут поширені такі види: ряска мала (Lemna minor), комиш (Scirpus sylvaticus), ситник розлогий (Juncus effusus), хвощ болотний (Equisetum palustre), польовиця тонка (Agrostis tenius), м'ята польова (Mentha arvensis), вовконіг європейський (Lycopus europaeus), осот, або бодак (Cirsium rivulare), кремена (Petasites albus), жовтець повзучий (Ranunculus repens), щучка дерниста (Deschampsia caespitosa), калюжниця болотна (Caltha palustris), суховершки (Prunella vulgaris), вербозілля звичаайне (Lysimachia vulgaris L.), трясучка середня (Briza media), костриця лучна (Festuca pratensis) та багато інших.

У флорі НПП «Сколівськи Бескиди» присутні 35 видів рослин, занесених до Червоної книги України, та два види рослин Бернської Конвенції. Серед них: цибуля ведмежа (Allium ursinum L.), арніка гірська (Arnica montana), астранція велика (Astrantia major L.), підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis (Reichenb)), лілія лісова (Lilium martagon L.), зозулинець чоловічий (Orchis mascula L.), скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq.), дзвоники розлогі ялицеві (Campanula abietina Griseb. et Schenk), нарцис вузьколистий (Narcissus angustifolius Curtis) та інші.^[1]

Фауна

Фауна національного парку є надзвичайно різноманітною. Тут трапляється близько 20 видів риб, зокрема такі види: форель струмкова (Salmo trutta m. fario L.), короп (Cyprinus carpio L.), пічкур звичайний (Gobio gobio L.), верховодка (Alburnus alburnus L.), вусач балканський (Barbus meredionalis petenyi Heckel.), рибець (Vimba vimba Pall.), слиж (Barbatula barbatula L.), бабець строкатоногий (Cottus poecilopus Heckel.), а серед червонокнижних — харіус (Thymallus thymallus L.).

Серед земноводних можна зустріти такі види: жабу трав'яну, тритона карпатського, тритона звичайного, гребецястого тритона, саламандру звичайну, кумку жовточереву, квакшу звичайну, ропуху звичайну та сіру, жабу гостроморду, жабу Лєссона, жабу озерну та багато інших видів. Серед видів земноводних тварин, що занесені до Червоної книги, тут поширені чотири види тритонів, а також саламандра Salamandra salamandra L.

Серед плазунів на території парку у лісових масивах часто трапляються вуж, гадюка звичайна і дуже рідко — мідянка. Також часто трапляються безнога змієподібна ящірка — веретільниця, ящірка прудка і живородна, безнога ящірка — веретільниця ламка та інші.

Надзвичайно різноманітною на території НПП є орнітофауна, яка налічує близько 150 видів, хоча різноманітність водоплавних та болотних видів птахів тут представлена досить бідно: гуска сіра (Anser anser L.), а також можливо й інші види гусей, журавель сірий (Grus grus L.), чайка (Vanellus vanellus L.), кульон великий (Numenius arquata L.), мартин жовтоногий (Larus cachinnans Pall.), крячок білощокий (Chlidonias hybrida Pall.), чапля сіра (Ardea cinerea L.), гоголь (Bucephala clangula L.), крех малий та інші. Найбільше видів серед горобцеподібних (82 види), зокрема сорокопуд сірий (Lanius excubitor L.), занесений до Червоної книги. З соколоподібних тут трапляється 18 видів.

Ссавці національного парку нараховують близько 50 видів. З копитних звірів тут трапляється олень благородний, козуля, дикий кабан та 9 зубрів. Зубри були завезені сюди у 1965 році в кількості 10 особин (6 самок і 4 самців), вони пристосувалися до місцевих умов і змогли дати потомство. Окрім цього тут трапляється ведмідь, тхір чорний, нориця руда, мишаки жовтогрудий і лісовий, вовчок сірий, лисиця, куниця лісова та інші. Серед рідкісних червонокнижних видів на території парку трапляються: ведмідь бурий, кіт лісовий, рись , видра, борсук, горностай, широковух європейський, нічниця війчаста, нічниця довговуха, підковоніс малий, рясоніжка мала, нориця водяна та інші. Окрім цього вісім видів рукокрилих, які живуть на території НПП «Сколівські Бескиди», занесені до Бернського списку й один — до Європейського Червоного списку. Серед мисливських звірів на території парку трапляється 18 видів, таких як: олень, козуля, дика свиня, заєць-русак, білка, лисиця, куниця лісова.^[2]

«Синеви́р»

— національний природний парк в Українських Карпатах, у межах Міжгірського району та частини Хустського району Закарпатської області.

Протяжність парку з півночі на південь — 30 км, ширина зі сходу на захід — до 20 км. Більшість території парку розташована в межах гірського масиву Внутрішні Горгани. Основні території Національного природного парку «Синевир» зайняті хвойними, здебільшого ялиновими лісами, але є тут і букові праліси, які мають статус Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

На території парку розташоване такі природні об'єкти як: водно-болотне угіддя міжнародного значення озеро Синевир, верхове оліготрофне болото Глуханя та Замшатка, пам'ятки природи Озірце і Кам'янецький водоспад, а також лісовий заказник «Кам'янка». Є й інші цікаві об'єкти: мінеральні джерела, пам'ятки дерев'яної архітектури, Музей Лісосплаву, Музей архітектури та побуту «Старе село», багато дерев'яних церков.

Флора: загальна кількість видів рослин, що росте на території парку — 1726, з них 53 занесені в Червону книгу України.

Фауна: загальна кількість видів хребетних тварин, що мешкає на території парку — 169, з них 43 занесені у Червону книгу України.

У 2011 р. на території Національного парку створено єдиний в Україні реабілітаційний центр для бурих ведмедів.

У північно-західній частині парку бере початок струмок Красний Звор, правий доплив Слободи.

На території парку тече річка Березовець, права притока Озерянки.

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про націнальні парки.

06.05.2020

Тема: Національні парки Українських Карпат.

Карпа́тський націона́льний приро́дний парк

— національний парк в Україні, на території Івано-Франківської області. Створений для збереження унікальних лісових екосистем Центральної Європи, перший і один з найбільших в Україні національних природних парків.

Флора

У Карпатському національному парку охороняються всі типи фітоценотичних комплексів лісового (крім поясу дубових лісів), субальпійського та альпійського поясів, що є характерними для гірських систем Центральної Європи. Більша частина території вкрита буковими, смерековими, ялицевими, сіровільховими та мішаними лісами, зрідка трапляються клейковільхові, березові і соснові ліси. Найпоширенішими є буково-ялицево-смерекові та чисті смерекові ліси, в яких часто ростуть явір, ясен, в'яз гірський. Вище верхньої межі лісу сформувалося типове криволісся із сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського в комплексі з луками, чагарничковими угрупованнями, мозаїкою мохів та лишайників.

На території парку зростає 1260 видів вищих спорових і судинних рослин, з яких 155 видів — мохоподібні. До Червоної книги України занесено 80 видів рослин: рододендрон східнокарпатський, арніка гірська, родіола рожева, сон білий, ліннея північна, баранець звичайний, плаун річковий, сосна кедрова європейська, журавлина дрібноплода, значна кількість видів зозулинцевих, що трапляються на післялісових луках і верхових болотах, та інші. Три види рослин занесено до Європейського червоного списку: борщівник карпатський, медунку Філярського та первоцвіт полонинський. У парку зареєстровано зростання 29 ендемічних видів рослин, серед яких 12 загальнокарпатських (вечірниця біла, грушанка карпатська, молочай карпатський тощо) та 13 південнокарпатських (аконіт низький, волошка карпатська, фіалка відхилена тощо) ендемів. Найбільше ендеміків і реліктів трапляється на Чорногорі. На території парку зберігаються також найбільші за площею в Українських Карпатах реліктові угруповання сосни звичайної, берези повислої та частково сосни кедрової, єдине місце зростання якої розташоване на Чорногорі, в урочищі Кедрувате. Загалом до Зеленої книги України занесено 32 рослинні угруповання: 3 лісові, 4 чагарникові, 12 лучних та 9 болотних.

Фауна

Різноманіття ландшафтів території національного парку зумовлює і різноманіття тваринного світу. Його особливістю є велика частка комахоїдних, рукокрилих і гризунів, дещо менше тут хижаків та парнокопитних.

Із дрібних ссавців поширені мідиці мала, звичайна та альпійська, мала та велика рясоніжки, хатня і жовтогорла миші, темна, Шермана і снігова полівки, з гризунів — вивірка лісова з чорно-коричневим аж до чорного забарвленням хутра, три види вовчків — вовчок сірий, соня лісова та вовчок ліщиновий, з парнокопитних — олень благородний, сарна європейська, свиня дика. Зрідка трапляються ведмідь бурий, рись, кіт лісовий.

Різноманітною є орнітофауна парку. В його темнохвойних лісах навіть є представники тайгових птахів — снігур і горіхівка. У холодних гірських потоках водиться струмкова форель. Із земноводних в передгір'ях і горах трапляються гребінчастий, альпійський і карпатський тритони, гостроморда і трав'яна жаби, із плазунів — веретільниця, вуж звичайний, мідянка, гадюка звичайна, прудка і живородна ящірки.

Загалом фауністичне різноманіття хордових парку представляють 56 видів ссавців, 114 — птахів, 11 — риб, 10 — земноводних, 7 — плазунів. До Червоної книги України занесено 44 види фауни, зокрема, карпатський та альпійський тритони, саламандра плямиста, мідянка, чорний лелека, беркут, польовий лунь, сапсан, глухар, дятел трипалий, борсук, видра, рись та ін., а до Європейського червоного переліку — 11 видів: вовк, бурий ведмідь, вухань бурий, вовчок ліщиновий, деркач, слимак виноградний та інші.

«Гуцу́льщина»

— національний природний парк в Україні, в межах Косівського району Івано-Франківській області.

Національний парк був створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів та етнокультурного середовища

Характеристика флори і фауни

Флора і фауна НПП «Гуцульщини» відзначаються багатством і значним розмаїттям, які зумовлені строкатістю ґрунтово-кліматичних умов, неоднорідністю рельєфу і геологічної будови, тривалістю і складністю історичного процесу. Тут одночасно зростають види характерні для минулих (релікти) та сучасної геологічних епох і приналежні до різних флористичних елементів — бореального (північного), монтанного (гірського), неморального (лісовою), європейського, степового. Рослинний покрив краю зазнав великих змін і трансформації внаслідок господарської діяльності людини — зменшилась лісистість території, збільшилась кількість розораних земель, змінився кількісний і якісний видовий склад.

Переважаючим типом рослинності с лісові формації, які в горах займають 60 % а в передгір'ях близько 24 % території. У структурі деревостанів 58 % складають твердолистяні, близько 4 % м'яколистяні і 34 % хвойні породи. Основними лісоутворюючими породами виступають бук. смерека (ялина), дуб, ялиця, граб, на заболочених місцях і річкових долинах вільха клейка і вільха сіра. Угруповання дуба скельного модрини європейської, сосни гірської, сосни кедрової європейської та бука поєднанні з іншими породами занесені до Зеленої книги України. У низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Крім дубів в деревному ярусі ростуть бук, граб, на вологих місцях — ясен, береза, в'яз, в підліску ліщина, глід, крушина, бузина та інші. Крайні від передгір'я хребти вкриті буково-грабовими лісами з домішками ялиці, смереки, явора, берези; вищі хребти вкриті смереково-буковими, смерековими лісами, а схили найвищих хребтів — вторинними смерековими лісами, які починаються з висоти 450—600 м н. р. м. Під Греготом і Ігрецем збереглися смерекові праліси. а на хребтах Сокільський і Каменистий — природні букові ліси 5 домішкою ялиці та явора.

Праліси мають важливе екологічне науково-практичне, пізнавальне значення. Вони є еталонами, реліквіями живої природи, сприятливим середовищем для збереження популяцій рідкісних і зникаючих видів флори і фауни, можуть бути зручними і довготривалими моделями досліджень змін клімату, рослинності тощо.

Лучна рослинність представлена лісовими галявинами, заплавними, суходільними і гірськими луками (полонинами). Найбільші площі займають злакові, осокові, злаково-різнотравні, бобово-злаково-різнотравні луки. Видовий склад лук досить багатий в окремих угрупованнях налічується від 25 до 55 видів вищих рослин.

Загалом флора парку включає понад 950 видів судинних рослин, десять відсотків яких належать до ендемічних, рідкісних і зникаючих. До Червоної книги України занесено 61 вид. серед них: арніку гірську, любку дволисту, лунарію оживаючу, плаун колючий, баранець звичайний, беладонну звичайну, скополію карніолійську, модрину польську, підсніжник білосніжний, пізньоцвіт осінній, сосну кедрову, тис ягідний, шафран Гейфелів, лілію лісову, 18 видів орхідних тощо.

У флорі національного парку «Гуцульщина» нараховують 1175 видів рослин. В тому числі Покритонасінних (квіткових) 764 види, Голонасінних — 9, Папоротеподібних — 25, Хвощоподібних — 7, Плауноподібних — 3 (загалом судинних 810 видів), Мохоподібних — 161 вид. Всього вищих рослин 971 вид. Нижчих рослин разом з грибами нараховують 204 види.

У результаті проведених досліджень встановлено, що на території національного парку «Гуцульщина» наявні 11 рослинних угруповань занесених до Зеленої книги України (1987), для яких характерне, переважно, фрагментарне поширення.

Ландшафтне і флористичне розмаїття, специфіка природно-історичного процесу зумовили формування своєрідної і багатої фауни. Варто відмітити, що чисельність видів хребетних тварин в Карпатах значно вища ніж в інших регіонах України. Відповідно до зоогеографічного районування територія Косівщини належить до передгірного та гірсько-лісового фауністичних комплексів, гірського, лісового середньоєвропейського, тайгового, середземноморського типів фауни.

У лісах водяться кабан, олень благородний, козуля європейська, лисиця, борсук, куниця лісова, видра, кіт лісовий, вище в горах — ведмідь бурий, рись. Із малих ссавців — віверка карпатська, горностай, бурозубка звичайна, полівка руда, миша лісова, соня лісова, їжак тощо. Видовий склад птахів не однаковий за сезонами. Тут знаходять для себе притулок осідлі, перелітні і мігруючі птахи, загалом орнітофауна парку включає близько 190 видів.

В силу різних причин — антропогенних, географічних, кліматичних і інших, чисельність деяких видів тварин невпинно скорочується, стан популяцій окремих видів загрозливий. Із видів, занесених до Червоної книги України, в парку виявлені ссавці: ведмідь бурий, рись звичайна, бурозубка альпійська, кутора мала, кіт лісовий, підковоніс малий; птахи — лелека чорний, глушець, беркут, пугач; плазуни — мідянка; земноводні — саламандра плямиста, тритон карпатський, жаба прудка; комахи — подалірій, джміль моховий, бражник мертва голова, аполлон, вусач мускусний і інші; риби — чоп малий, лосось дунайський, мінога українська. Спільно з науково-дослідними установами НАН України ведуться роботи з інвентаризації фауни, флори і рослинності парку, розробляються і запроваджуються заходи щодо ренатуралізації раритетних і загрожених об'єктів.

Ужа́нський націона́льний приро́дний парк

— національний природний парк в Україні. Розташований у межах Українських Карпат, на території Великоберезнянського району Закарпатської області.

Біота

Завдяки своєрідності природних ландшафтів, унікальності екосистем пралісів, багатству флори та фауни, визначним пам'яткам культурно-історичної спадщини, парк має важливе значення для збереження цих цінностей. За останніми даними, на території парку зростає 863 видів вищих судинних рослин, 312 лишайників, 143 мохоподібних, 55 вищих грибів, 164 водоростей. На сьогодні тут зареєстровано 80 видів судинних рослин, що занесені в Червону книгу Закарпаття, 43 види включені до Червоної книги України, 2 види — до Міжнародного Червоного списку. Описано 231 вид тварин, з яких 30 занесено до Червоної книги України та 12 видів — до Міжнародного Червоного списку.

Понад 3 тис. га буково-ялицево-яворових пралісів парку, в липні 2007 року включення до Списку всесвітньої природної спадщини.

У ландшафті Стужиця найліпше в Українських Карпатах збереглася верхня межа лісу (ВМЛ) (буковий варіант) у вигляді криволісся з домішкою горобини та участю явора (площа 55 га). У цьому криволіссі малина утворює густий, часто непрохідний підлісок. ВМЛ тут проходить на висоті 1200–1280 м, завдовжки 4—5 км (Кременець-Велика, Равка-Велика, Семенова-Каньчова-Полонинка). Стовбури бука шаблеподібно-зігнуті, нижня їхня частина завдовжки 1,0—1,5 м стелиться по поверхні ґрунту, а гілки вкорінюються і дають початок новим особинам. Тут трапляються дерева по 5—10 і навіть 15—20 особин у групі. На привершинних схилах г. Велика Равка фрагментарно збереглися субальпійські луки (полонини).^[1]

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про націнальні парки.

05.05.2020

Тема: Заповідники Українських Карпат.

«Ґорґа́ни»

— природний заповідник в Українських Карпатах. Розташований у південно-західній частині Івано-Франківської області, в районі Довбушанських Ґорґан.

Площа 5344 га. Заснований 1996 року. Створений для збереження реліктової сосни кедрової європейської (Pinus cembra). Територія заповідника має типові для району Ґорґан геоморфологічну будову, структуру рослинного покриву і тваринного світу, тому заповідник становить велику цінність для збереження, відтворення і вивчення біорізноманіття району та Українських Карпат загалом. У 2005 році йому було надано статус «державний заповідник».

Фауна

У заповіднику живуть представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед них найчисленнішою групою є комахи. У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Іхтіофауна представлена 12 видами риб. Панівним видом у річках є пструг струмковий. З круглоротих водиться лише мінога угорська, яка зрідка трапляється в р. Бистриці Надвірнянській та її притоках. Серед земноводних найчисленнішою є жаба трав'яна. Вона зустрічається по всій території. В калюжах та заплавах потоків живуть тритони гірський і карпатський, кумка жовточерева. У нижній та середній частинах лісового поясу зрідка зустрічається саламандра вогняна. Всього на заповідній території відмічено 9 видів земноводних.

Герпетофауна заповідника бідна — всього 6 видів: веретільниця ламка, вуж звичайний, гадюка звичайна, ящірки прудка і живородна, які є панівними видами. Фауна птахів налічує 135 видів. У нижніх гіпсометричних рівнях трапляються птахи, характерні для широколистяних лісів Карпат: різні види дятлів, мухоловок, вільшанок , в'юркові та інші. У хвойних лісах гніздяться жовна чорна і дятел трипалий, чиж, шишкар ялиновий, снігур, тинівка лісова, золотомушка жовточуба, орябок. Біля верхньої межі лісу та па лісових галявинах зустрічаються глушець, дрізд гірський, щеврик лісовий. У субальпійському поясі живуть тинівка альпійська, горихвістка чорна, щеврик гірський.

На берегах численних потоків гніздяться пронурок та плиска гірська, а на нижніх ділянках течії — плиска біла та набережник. З денних хижих птахів і сов можна зустріти канюка звичайного, осоїда, яструба великого і малого, боривітра звичайного, сову сіру та довгохвосту. Фауна ссавців представлена 45 видами. Звичними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. Мешкає тут 18 видів дрібних ссавців — мишоподібних гризунів. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка заходять вовки.

З фауни 20 видів є рідкісними та занесені до Червоної книги України, а саме: харіус європейський, тритони альпійський і карпатський, саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, глухар, пугач, сова довгохвоста, дятел білоспинний, тинівка альпійська, бурозубка альпійська, кутора мала, полівка снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна.

Флора

На території заповідника росте 402 види вищих судинних рослин, які належать до 5 відділів, 75 родин, 236 родів. Значна частина видів рідкісні, ендемічні й реліктові. Особливу групу (20 видів, або 5 %) становлять види, які занесені до Червоної книги України. Найрідкіснішими з них є зозулинці чоловічий та шоломоносний, зозулині сльози яйцевидні, язичок зелений, лунарія оживаюча.

Значна частина видів флори заповідника (19) є регіонально рідкісною: аконіт строкатий, дзвоники пильчасті, стародуб альпійський, відкасник безстеблий та інші. Про значний вік флори та її самобутність свідчить наявність реліктових та ендемічних видів. Зокрема, з реліктів зустрічаються гропянка багатороздільна, страусове перо звичайне,блехнум колосистий, баранець звичайний, вовче лико звичайне. Ендемічних видів 18, серед них королиця круглолиста, тоція карпатська, волошки мармароська і карпатська, гвоздика карпатська, фіалка відхилена та інші.

Стан охорони біорізноманіття

До 2013 року в заповіднику існував незаконний розплідник новорічних ялинок, який був закритий після звернення громадськості до Генеральної прокуратури України^[5]. У 2012 році в заповіднику була спроба незаконного вилучення землі площею 0,2 га, яка була припинена правоохоронними органами.

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про заповідник.

04.05.2020

Тема: Заповідники Українських Карпат.

Карпа́тський біосфе́рний запові́дник

— природоохоронна територія в Україні, біосферний заповідник міжнародного значення. Розташований у межах Рахівського, Тячівського, Хустського та Виноградівського районів Закарпатської області.

Територія заповідника охоплює такі природні комплекси: серед гірні груди, гірські букові, мішані та смерекові ліси, субальпійські й альпійські луки з сосново-вільховим криволіссям і скельно-лишайниковими ландшафтами. Майже 90% території заповідника — це ліси (переважно праліси). Флора і фауна представлена понад тисячею видів вищих судинних рослин. Тут водиться: 67 видів ссавців, 193 види птахів, 10 видів плазунів, 15 видів земноводних, 29 види риб, понад 3000 видів безхребетних^[6]. У заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП і Червоної книги України, а також до Європейського Червоного списку^[7].

Кузій-Трибушанський заповідний масив розташований на півдні Свидовецького хребта (350-1409 м) в лісовій зоні на площі 4925 га. Найвищою вершиною є гора Лисина (1409 м). На півдні зустрічаються юрські мармуроподібні вапняки, які утворюють численні скельні виходи. Цей район вирізняється як кліматом, так і рослинністю. Під впливом теплого повітря з Мармароської долини тут утворилися умови для поширення теплолюбних рослин на високогір'ї. Так, дуб черешчатий (звичайний) та дуб скельний ростуть на висоті 1090 м (їхнє найвище місцезростання в Україні). Особливої уваги заслуговують такі рослини як тис ягідний, що збереглися на вапнякових скелях під захистом яворово-букових лісів. Букові ліси займають тут значну площу. Інколи можна зустріти також смеречники. Фауна — типова для лісів Українських Карпат. Земноводні представлені саламандрою плямистою, тритоном карпатським, жабою трав'яною та кумкою гірською. З хижих ссавців часто зустрічаються лисиця і куниця лісова, іноді — ведмідь, рись, кіт лісовий та борсук. Печери та покинуті штольні стали сховищами для 8-ми видів кажанів, з яких чотири рідкісні — нічниця довговуха, широковух звичайний та великий і малий підковоноси.

Чорногірський заповідний масив розташований на південному схилі Чорногірського хребта (700-2061 м). Його площа — 16375 га. Саме тут розміщена найвища вершина Українських Карпат — гора Говерла (2061 м). Головний хребет Чорногори утворений флiшовими породами. Рельєф високогiр'я має слiди давнього зледенiння. Клiмат Чорногiрського масиву помiрно континентальний. Зі збiльшенням висоти температура повiтря знижується, а кiлькiсть опадiв зростає. Середня температура сiчня становить -6,8°С, липня — +15,7°С, середньорiчна — +5,4°С. Рiчна кількість опадiв — 1001 мм. На територiї масиву беруть початок витоки рiчки Бiла Тиса. Флора тут різноманітна, переважають ліси. Мішані та листяно-хвойні лісостани ростуть до висоти 1200 м, вище — смеречники. У субальпiйському поясі типовим є криволісся, де великі площi займають трав'янистi ділянки. Фауна хребетних вирізняється тайговими та альпійськими видами. У високогiр'ї (бiля 1800 м висоти), трапляється снiгова полiвка та альпiйська тинiвка, занесенi до Червоної книги України. Характерними мешканцями хвойних та мішаних лісів є трипалий дятел, жовтоголовий корольок, бiловолий дрiзд, глухар, рись, ведмідь тощо.

Maрмароський заповідний масив розмiщений на пiвнiчному схилi Рахiвських гiр (750-1940 м) на територоії площею 8990 га. Основною є гора Пiп Iван Марамороський (1940 м). Масив утворений твердими кристалiчними породами, що обумовлює специфiчнi риси рельєфу, грунтового покриву та рослинностi. Рельєфу Марморощини властивi глибокi мiжгiрнi долини, численнi скелястi гребенi та вершини. У межах масиву розміщені басейни потокiв Бiлий i Квасний, якi є, вiдповiдно, притоками Тиси i Бiлої Тиси. Басейн Квасного вирiзняється прохолодним клiматом. Басейну потоку Бiлого властивий тепліший клiмат. Середня температура сiчня тут становить -4°С, липня — +18,5°С, середньорiчна — +7,9°С. Середньорiчна сума опадiв — 1087 мм. У високогiр'ї клiмат холодний. Мармароський масив характеризується своєрiдним рослинним покривом. Це зумовлено його геологiчною будовою. На нижчих рiвнях поширенi мiшанi листяно-хвойнi та листянi лiси. Буковi пралiси трапляються на пiвденних схилах та на багатих кальцiєм грунтах. Найбiльшi площi займають мiшанi ліси. У холодному клiматi на верхнiй межi лiсу (на висотi 1600-1700 м) поширенi чистi смеречники. Вище розташованi субальпiйськi та альпiйськi луки з фрагментами криволiсся. Фауна Мармарощини подібна до фауни Чорногори, але має свої особливості. Завдяки бiльш скелястому ландшафту тут краще представленi мешканцi кам'янистих розсипiв — снiгова полiвка та альпiйська тинiвка. Лише у межах цього масиву мешкає сокiл-сапсан, який надає перевагу скелям.

Свидовецький заповідний масив займає площу 6580 га (600-1883 м). Гори Свидовця, як і більша частина Українських Карпат, мають флішеподібну будову. На головному хребті добре збереглися сліди льодовика. Клімат Свидовця вологий, прохолодний і помірно холодний. Середня температура сiчня — -3,4°С, липня — +18,4°С, середньорiчна — +8°С. Рiчна кількість опадiв — 930 мм. Клiмат високогiр'я холодний. Грунтово-кліматичні умови південної частини схилу оптимальні для бука — лісостани з цим деревом піднімаються до висоти 1380 м, що є найвищою межею в Українських Карпатах. На скельних ділянках поширені також буково-яворові та буково-ясенево-яворові ліси. У трав'яному покриві лісів трапляються листовик сколопендровий, лунарія оживаюча, чемерник червонуватий, аспленій зелений. На північних схилах росте ялиця, а біля верхньої межі лісу — смерека. Над лісовим поясом поширене криволісся з душекії зеленої та ялівцю сибірського. Особливо цікавим з флористичної точки зору є високогір'я Свидовця в районі вершин Малої Близниці (1778 м) та Великої Близниці (1883 м): тут ростуть такі рідкісні аркто-альпійські види, як бартсія альпійська, дріада восьмипелюсткова, діфазіаструм альпійський, ситник каштановий, ллойдія пізня, айстра альпійська, родіола рожева, верба списоподібна. В Українських Карпатах лише на території цього масиву зростають крупка аїзоподібна, очанка зальцбурзька, ломикамінь переломниковий та інші. Рідкісними є також білотка альпійська, орлики чорніючі, сверція альпійська тощо.

Угольсько-Широколужанський заповідний масив розмiщений на пiвденних схилах полонини Красної i її потужного вiдрога полонини Менчiл в межах висот 400-1280 м. Загальна площа заповiдної територiї складає 15580 га. Геологічний фундамент масиву сформований потужними шарами флішу. Для Угольської ділянки масиву характерна наявність великих блоків вапняку з добре розвинутими карстовими утвореннями . Висота окремих вапнякових скель, сягає сімдесяти метрів. Тут налічується понад тридцять печер, в тому числі найбільша печера Карпат — "Дружба" із загальною довжиною ходів близько 1 км. В печері "Молочний Камінь" знайдена пізньопалеолітична стоянка стародавньої людини. Найвищі вершини заповідного масиву — Угольська Плеша (1108 м), Поганська Кічера (1092 м), Видножанська Кічера (1072 м). Масив знаходиться в зоні букових лісів, що утворять верхню межу лісу на висоті 1200-1300 м. Клімат району теплий, помірний і вологий у передгір'ї, прохолодний і дуже вологий в високогір'ї. Потужний хребет захищає масив від північних вітрів — переважають вітри західних і південно-західних напрямків. Середньомісячна температура січня становить −4,5 градусів, липня — +17,2 градусів, середньорічна — +7,1 градусів. Середньорічна кількість опадів становить 1390 мм. Флора масиву нараховує понад 700 видів. Найбільше флористичне багатство властиве вапняковим виходам, де зростають ялівець козацький (єдине місце зростання в Карпатах), дуб скельний, жостір проносний, липа широколиста, тис ягідний (близько 1,5 тис. екземплярів), а також більше десяти рідкісних трав'янистих видів, зокрема — арум альпійський, булатка червона, вужачка звичайна, в'язіль стрункий, дзвоники карпатські, еритроній собачий зуб, коральковець тричінадрізаний, кортуза Маттіолі, півники несправжньо-смикавцеві, борідник Прейса, ломикамінь волотистий, очиток іспанський. Фауна букових пралісів масиву дуже своєрідна. Тут зустрічаються як суто "тайгові" види — рись, сова довгохвоста, чорний дятел, снігур, так і види, характерні для широколистяних лісів. 3 рідкісних, занесених до Червоної книги України тварин, відмічені: кутора мала, горностай, видра, пугач, чорний лелека, полоз лісовий, тритон карпатський тощо. Дуже різноманітна фауна рукокрилих, більшість з яких пов'язана з карстовими печерами. Загалом їх нараховується 20 видів, з яких 8 відносяться до рідкісних. Зимою скупчення рукокрилих в підземних сховищах налічують близько півтори тисячі особин, основну частину яких складають нічниці велика і гостровуха. Тільки в печері «Дружба» зимує понад 1000 кажанів, які належать до 14 видів. Лише на території цього масиву в Закарпатті знайдено рідкісні, занесені до Червоної книги України види молюсків: гранарію зернову, серуліну зубчасту, хондрину вівсяну. У річках водяться форель, харіус, мересниця річкова, а також мінога угорська, що належить не до справжніх риб, а до класу круглоротих.

"Долина нарцисів" — заповідний масив, що розташовується на висоті 180–200 м в урочищі Кіреші, за 4 км від м. Хуст Закарпатської області. Площа 256,5 га. Це унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється найбільший (загальна площа — 85 га) у Середній Європі осередок нарцису вузьколистого. Цей середньоєвропейський високогірний вид поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100–2060 м. Популяція в цьому рівнинному локалітеті збереглася з післяльодовикового періоду і має реліктовий характер. У 1980 р. нарцис вузьколистий занесено до Червоної книги України. Рослинність масиву на 90 % представлена різнотравними та злаково-різнотравними угрупованнями серед яких переважають костриця червона, щучник пучковий, лисохвіст лучний, бромус м'який. У місцях з підвищеною зволоженістю поширені види осок. Загалом у "Долині нарцисів" представлено 498 видів різних рослин, зокрема 15 видів квітів, які занесені до Червоної книги України, 16 видів орхідей. За своїм фауністичним складом "Долина нарцисів" різко відрізняється від інших заповідних ділянок Карпатського біосферного заповідника. Тут представлені тварини заплавних лук Закарпатської рівнини. Фауна ссавців представлена звичайною полівкою, польовою мишою, мишою маленькою, ондатрою, зайцем-русаком та іншими видами, не властивими для гірських масивів заповідника. Всього в Долині нарцисів нараховується 104 види птахів. Серед них переважають лучні трав'янки, звичайні вівсянки та сірі кропив'янки. У більш зволожених місцях звичайними є деркачі та лучні очеретянки. У чагарниках вздовж р. Хустець трапляється фазан. Дуже рідко тут можна зустріти i ремеза.

Чорна гора — ботанічний заказник. Розташований у Виноградівському районі Закарпатської області, між м. Виноградовом і с. Мала Копаня. Площа 823 га. У межах заказника розташована однойменна гора, вулканічний останець — Чорна Гора (565 м). Гора належить до так званих острівних гір, тобто вона не є частиною жодного гірського хребта чи масиву (деякі джерела відносять гору до Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма). З трьох боків Чорна Гора оточена рівниною (Закарпатська низовина), і лише її північні схили переходять у пологе горбкувате підвищення, яке простягаються на північний схід до масиву Тупий. Уздовж східних схилів гори протікає р. Тиса, яка в декількох місцях утворила високі скелясті урвища. Геологічну основу утворюють андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню у вигляді стрімчакових скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземні грунти різної потужності. У флористичному відношенні особливо цікаві осередки степових, скельних та середземноморських фітоценозів на крутих південних схилах. Тут ростуть рідкісні для Українських Карпат види — вишня степова, жостір проносний, клокичка периста, зіновать австрійська, ковила найкрасивіша, гадюча цибулька гроноподібна, кукурудзка чубата, костриця борозниста, перлівка трансільванська, півники угорські та інші. Загалом на території заказника зростає близько 400 видів вищих рослин. Для фауни Чорної Гори характерна наявність специфічних теплолюбних видів, зокрема безхребетних. У 1997 р. увійшов до складу Карпатського біосферного заповідника.

Юлівська гора — найменший за площею масив Карпатського заповідника, розташований в долині р. Тиса на південно-західних відрогах Гутинського масиву (частина Вигорлат-Гутинського хребта) і обмежений на сході державним кордоном з Румунією. Заказник має площу 176 га. Розміщення у місцевості з найтеплішим кліматом в Українських Карпатах віграло значну роль у формуванні рослинного покриву. Широко поширені діброви зі скельного дуба, дубово-букові ліси, дуба Далешампа. Також зростають унікальні для України масиви липи сріблястої. Заказник є єдиним в Україні природним місцем зростання дуба бургундського. У трав'яному покриві переважають лісостепові види. У 1997 р. він увійшов до складу Карпатського біосферного заповідника.

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про заповідник.

29.04.2020

Тема: Біорізноманітність Українських Карпат.

Украї́нські Карпа́ти

— частина гірської системи Східних Карпат у Західній Україні. Вони поділяються на Зовнішні Східні Карпати та Внутрішні Східні Карпати. Їхня довжина від верхів'їв Сяну до витоків Сучави становить 280 км, ширина понад 110 км. Займають територію Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Загальна площа гірської системи — понад 24 тис. км². Гірські хребти, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються, переважно, з північного заходу на південний схід.

У Карпатах, переважають види біоти середньоєвропейської, європейської та євроазійської ареалогічних груп.

В Українських Карпатах зростає близько 2150 видів вищих судинних рослин, 500 видів мохів, 500 видів водоростей, 680 видів грибів, 400 видів лишайників. Територію Українських Карпат заселяє близько 70 видів ссавців, 200 видів птахів, 25 видів риб, 15 видів земноводних, 6 видів плазунів та близько 12000 комах.

Рослинний світ

Висотна ландшафтна диференціація рослинного і ґрунтового покриву досить чітко виражена.

Біля підніжжя на низькогір'ях та горбогір'ях, на схилах гір, росте листяний ліс. Його утворюють осередки первинних дубових лісів, які доповнюють граб, липа, клен, бук.

Вище з'являються хвойні дерева — ялиця і ялина європейська (смерека). З листяних переважає бук. Ліс стає мішаним. Підлісок листяного і мішаного лісів утворюють кущі малини, ліщини, ожини, шипшини. На узліссях і галявинах ростуть трав'янисті рослини, більшість з них лікарські. Під деревами багато грибів: білих, підберезовиків, підосичників, маслюків, опеньків. Гірсько-лісові буроземи на схилах середньогірно-полонинських та давньовулканічних ландшафтів.

Вище ліс стає хвойним. Крім смереки і ялиці, у ньому росте модрина. Хвойні дерева холодостійкіші, ніж листяні. Ліс темний й вологий. Ґрунт між деревами вкритий мохом. На галявинах ростуть низенькі кущики брусниці й чорниці. Бурі гірсько-лісові ґрунти на крутих схилах хребтів високополонинських та скидових ландшафтів.

Природна (ландшафтна) верхня межа лісу в Українських Карпатах проходить на висоті 1300—1680 м над р. м. Залежно від зонального поширення деревних порід у високогір'ї виділяють два варіанти верхньої межі лісу в Українських Карпатах: буковий та смерековий. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах — ландшафтний і антропогенний. У залежності від лімітуючого фактору ландшафтна ВМЛ поділяється на вісім підтипів: термічний, вітровий, лавинний, орографічний, біотичний, торфово-болотний, греготний, шлейфовий.^[3]

На високих схилах і вершинах Карпат хвойні ліси змінюються чагарниками та субальпійським криволіссям із сосни гірської, ялівцю, вільхи зеленої та інших порід у карах та високих водозборах.

Найвище розкинулись субальпійські гірські луки та пустища — полонини, вкриті різнобарвно квітучими трав'янистими рослинами. Ґрунти — гірсько-лучно-буроземні. Слід зауважити, що ліси та криволісся, особливо на вершинах гір, вирубані чи випалені вже доволі давно задля розширень площі пасовищ. Таким чином, верхня межа лісу суттєво занижена, а полонини, що виникли на місці лісів, є штучними, вторинними рослинними угрупованнями зі збідненим видовим складом.

В міжгірно-верховинних ландшафтах та в річкових долинах поширені луки, характерні угрупування вільхи, верби.

Карпатським лісам властиві такі домішки порід: граб, явір, ясен, береза. Зрідка можна натрапити на кедр. Лісистість гір перевищує 50 %.

Тваринний світ

У фауні Українських Карпат переважають представники лісового комплексу. Трапляються олень благородний, заєць, лисиця, вовк, ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, куниця, видра, дика свиня, борсук, білка. Серед ендеміків: білка карпатська, полівка снігова. З птахів — тетерук, орябок, дятел строкатий і чорний, синиця чорна і чубата, лелека чорна, орел, беркут, шишкар ялиновий, змієїд, сапсан, шуліка рудий, сова сіра, плиска гірська, пугач, а на вершинах — щеврик гірський, тинівка альпійська, багато співочих перелітних птахів. Ендемічний вид — глухар карпатський. Плазунів і земноводних у горах не багато видів: саламандра плямиста, тритон карпатський, полоз лісовий, ящірка живородна, жаба прудка і квакша. У швидких гірських річках водиться форельструмкова і райдужна, харіус європейський, умбра європейська та ін. Серед безхребетних є комарі, мухи, метелики, бджоли, оси, джмелі, кліщі, павуки, тля та ін.

Природоохоронні об'єкти

У біосферному заповіднику та національних природних парках Українських Карпат, в тому числі на Закарпатті, великими є зони антропогенних ландшафтів та рекреації, в яких здійснюється традиційне господарювання, тобто ведеться сільське і лісове господарство, розміщені поселення людей, розвивається туризм. В Українських Карпатах зосереджено понад 1400 природоохоронних об'єктів, що займають 2,8 % загальної площі гір (найвищий показник по Україні).

Національні природні парки

• Карпатський національний природний парк — Івано-Франківська область;

• Національний природний парк «Гуцульщина» — Івано-Франківська область;

• Ужанський національний природний парк — Закарпатська область;

• Національний природний парк «Синевир» — Закарпатська область;

• Національний природний парк «Сколівські Бескиди» — Львівська область;

• Вижницький національний природний парк — Чернівецька область.

Природні заповідники

• Карпатський біосферний заповідник — Закарпатська область;

• Природний заповідник «Ґорґани» — Івано-Франківська область;

Заказники загальнодержавного значення

• Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Ґрофа» — Івано-Франківська область;

• Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Бредулецький» — Івано-Франківська область.

Та багато інших.

Домашнє завдання: зробити конспект.

28.04.2020

Тема: Національні парки степів України.

Азо́во-Сива́ський націона́льний приро́дний парк

— національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території півдня Херсонської області (Україна). Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в національний природний парк. Загальна площа парку — 52 154 га. Вся земля є власністю парку.

Біологічний світ

Флора

В таких кліматичних і ґрунтових умовах на Сивашах формується відносно небагата пустельна степова і солончакова рослинність з відповідною степовою фауною. Сприятливіші екологічні умови на о. Бірючому, де поширені справжні південні степи, а вздовж Утлюцького лиману — зарості очерету.

На заповідних островах Центрального Сиваша — Чурюк і Куюк-Тук, що меншою мірою зазнали антропогенного впливу, збереглися справжні степові фітоценози. Тут ростуть жовтець скіфський, дивина фіолетова, шавлія сухостепова, тринія щетиниста, поширені такі ендемічні і вузькоендемічні види як кермек чурюкський, червець сиваський, смілка сиваська, деревій бірючанський. Деякі з ендеміків (деревій бірючанський, кермек чурюкський, ситник Фоміна, мітлиця азовська, хрінниця сиваська, кульбаба сиваська, кравник солончаковий тощо) описані з території Азово-Сиваського національного природного парку і є об'єктом подальших, в тому числі, генетичних досліджень з метою з'ясування етапів становлення і розвитку процесів видоутворення, генезису унікальних флористичних комплексів літоралі північного узбережжя Азовського моря і Сиваша. Тут зростають також плейстоценові реліктові види, що стрічаються на території України лише в районі Присивашшя — офайстон однотичинковий та тетрадикліс ніжний. На вододільних площах поширені пустельні степи, в травостої яких переважають ксерофітні напівчагарники (полин кримський, курай модринний) і злаки (костриця Беккера, житняк Лавренків, ковила Лессінга та українська). На багатьох косах зустрічаються каспійсько-кермекова і подорожникова формації, а на мокрих солончаках літоральної смуги досить поширена пустельно-галофітна рослинність, до складу якої входять солонець трав'янистий, содник простертий, петросимонія тритичинкова, кермек напівчагарниковий, сарсазан шишкуватий, лутига татарська тощо.

Загальна кількість видів рослин, що ростуть на території парку — 308, з них 12 занесені в Червону книгу України.

Фауна

Прибережні райони Азовського та Чорного морів, особливо Сивашів з їх численними островами та півостровами, є місцем концентрації багатьох птахів, яких приваблюють м'якість клімату, багаті кормові угіддя та добре захищені ділянки для гніздування. Територія парку розташована у межах великого перелітного шляху, і численні зграї птахів зупиняються тут для відпочинку під час міграцій.

Ще в 1976 році територія Сивашів (затока Сиваш), загальною площею 45 700 га, була проголошена водно-болотним угіддям міжнародного значення, тобто стала об'єктом Рамсарської конвенції 1971 року. В 1995 р. постановою Кабінету Міністрів України № 935 серед 22 водно-болотних угідь міжнародного значення було затверджено і водно-болотне угіддя «Центральний Сиваш», площею 80 000 га.

Ця затока є особливо цінним угіддям для водно-болотних птахів взимку. В сезонних скупченнях впродовж року реєструється понад 1 млн птахів (мартини, качки, болотяні крячки, кулики, лебідь-шипун, галагаз, чаплі тощо); в тому числі рідкісні, вразливі та зникаючі види, занесені до Червоної книги України, такі як зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, савка, мартин каспійський та орлан-білохвіст. Поряд у степах Присивашшя і на о. Бірючий стрічаються дрофа, хохітва, журавлі степовий та сірий, луні польовий та степовий, беркут, підорлик великий, балабан, сапсан, боривітер степовий. Всього в парку зареєстровано 30 видів «червонокнижних» птахів. З них орлан-білохвіст й хохітва занесені також до Європейського Червоного списку. В угіддях може перебувати понад 1% особин популяцій казарки червоноволої та грязьовика, що тут зимують. Загалом на території парку зареєстровано 197 видів птахів.

Степові різнотрав'я о. Бірючого сприяли формуванню тут чисельних популяцій акліматизованих тварин. Роботи з акліматизації були розпочаті ще в 1928 році. Максимальну чисельність оленя благородного (830 голів) тут було відмічено у 1992 році, лані — у 1991 році (1425 голів), муфлона — у 1992 році (987голів), кулана — у 1994 році (37 голів). З мисливських птахів тут акліматизовано фазана звичайного, чисельність якого періодично сягає декількох сотень. Крім того, на острові Бірючий склалися сприятливі умови для існування аборигенних видів фауни, таких як сірий заєць, лисиця та акліматизованого єнотовидного собаки. Чисельність цих тварин, зважаючи на напружену в регіоні епідеміологічну ситуацію, постійно доводиться регулювати.

Загалом у межах парку нараховується понад 5 тисяч видів тварин, серед яких 250 видів — хребетні. З амфібій часто стрічаються ропуха зелена та жаба озерна, серед рептилій чисельні ящірка прудка, ящірка різнокольорова, вужі звичайний та водяний. Із 26 зареєстрованих на акваторіях парку видів риб промислове значення мають глось та калкан, бички лисун мармуровий, бобир і Кніповича, осетер російський, севрюга, а також нещодавно акліматизований в Азовському морі далекосхідний вид кефалі — пелінгас.

У парку охороняються також чимало видів тварин, занесених до Червоної книги України: тушканчик великий, тхір степовий, дельфін-азовка, полози чотирисмугий і жовточеревий, мідянка, гадюка степова, а також два види гідроїдних поліпів, по одному виду кільчастих червів і ракоподібних та 5 видів комах: емпуза піщана, ірис плямистокрилий, оса дорожна, криптохіл червонуватий, оса риюча, стиз смугастий, левкомігус білосніжний.

Загалом на території НПП живуть 250 видів тварин, з них 48 занесені до Червоної книги України.

Націона́льний приро́дний парк «Святі́ Го́ри»

— національний природний парк, розташований в північній частині Донецької області, в Слов'янському (11 957 га), Лиманському (27 665 га) і Бахмутському районах.

Природне значення

У парку знаходяться крейдяні гори, на яких збереглися рідкісні рослини, наприклад, сосна крейдяна збереглася з дольодовикового періоду.

Флора: загальна кількість видів рослин, що зростають на території парку — 943, з них 48 занесені в Червону книгу України. Охороняється рослинність долини річки Сіверський Донець: реліктові бори сосни крейдяної, реліктові та ендемічні рослинні угрупування на відшаровуваннях крейди, байрачні ліси, степи, лугова і болотяна рослинність заплав. Флора налічує 20 ендемічних видів..

Фауна: на території парку живуть 256 видів тварин, з них 50 занесені в Червону книгу України. Фауна налічує 43 види ссавців, 194 — птахів, 10 — плазунів, 9 — земноводних, 40 — риб.

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про заповідники.

27.04.2020

Тема: Біосферні заповідники, природні заповідники степів України.

Дуна́йський біосфе́рний запові́дник —

самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Більша частина території Дунайського біосферного заповідника (далі ДБЗ) розташована у північно-східній частині дельти Дунаю в межах України в околицях м. Вилкове, Кілійського району Одеської області. На сході ДБЗ межує з Чорним морем, а на півдні — з Румунією. Складовими природно-територіальними частинами ДБЗ є вторинна (морська) дельта Кілійського рукава, ЖебФлора

Флора Дунайського біосферного заповідника нараховує близько 950 видів судинних рослин, які належать до 371 роду та 97 родин. Серед них значно переважають трав'янисті види (96,7 %). Основне ядро видового складу рослин утворює літоральний флористичний комплекс. Найбільшим різноманіттям відрізняється флора Жебріянської піщаної гряди. Спектр провідних родин складають Айстрові, Злаки, Бобові, Осокові, Хрестоцвіті, Лободові, Гвоздичні, Губоцвітні, Гречкові, Зонтичні, Жовтецеві, Шорстколисті, на яких припадає більше половини всіх видів. Переважна більшість видів рослин заповідника належить до ентомофільної групи.

В екологічному аспекті у складі флори заповідника переважають мезофіти (23,3 %), ксеромезофити (21,0 %), мезоксерофіти (17,0 %) та гігрофіти (13,2 %). Вони складають рослинність трав'яних боліт та болотистих лук, які займають в заповіднику найбільші площі.

У складі флори заповідника налічується 65 ендемічних видів чорноморсько-каспійського ендемічного комплексу. Вони відносяться до 44 родів та 21 родини. 16 видів рослин занесені до Червоної книги України. В заповіднику знаходяться найбільші в Україні зарості водяного горіха плаваючого та меч-трави болотної.

Значним числом представлені адвентивні види — 13,3 %. Вони, головним чином, приурочені до меліорованих земель, а також в значній кількості трапляються на алювіальних ділянках приморських гряд.

Рослинність заповідника являє собою територіально цілісну, але генетично різнорідну сукупність різних її типів: болотної, водної, лучної, галофітної, лісової та псамофітної. Провідним фактором, який визначає територіальний розподіл та співвідношення угрупувань різних типів є гідрологічний режим та інтенсивність алювіального процесу.

Основним компонентом рослинного покриву біосферного заповідника є болотна рослинність, яка займає більше половини його території. Друге місце належить водній рослинності. Вона представлена невкоріненими вільноплаваючими, вкоріненими зануреними, вкоріненими з плаваючими листками та повітряноводними формами. Лучна рослинність займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук. Значні площі займає псамофітна рослинність. Основні її масиви приурочені до піщаних арен Жебріянської гряди.

Лісова рослинність заповідника є характерним елементом плавнів дельти Дунаю, хоч і не займає в ній значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найзвичайніші верба біла та верба ламка. Чагарникова рослинність, як і лісова є також характерним елементом дельти. Вона поділяється на чагарникову заплавну та чагарникову приморську. Найхарактернішим видом чагарникової приморської рослинності є обліпиха крушиновидна. Її зарості в заповіднику найбільші серед природних в Україні. Солонцева та солончакова рослинність не є характерним елементом плавнів Дунаю і представлена досить незначними площами.

Для території заповідника на сьогодні відомо 39 видів грибів, які належать до 21 роду. Це далеко не повний їх список, тому, що детальні мікологічні обстеження даної території практично не проводились.

Фауна

По кількості видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі. Досить повно тваринний світ представлений і на території Дунайського біосферного заповідника.

Комахи

Для заповідника відомо 1937 видів комах, серед яких 40 занесено до Європейського червоного списку та Червоної книги України. Причому, згідно з оцінками експертів, це лише менше половини всіх видів комах, що реально мешкають на його території. Загальна кількість останніх оцінюється в 5,5 тисяч. Цікаво, що серед виявлених для заповідної території видів комах 7 є новими для науки.

Риби

Фауна риб заповідника нараховує 107 видів, які належать до 39 родин. При цьому в заповідних водах зустрічаються всі 7 видів риб із Європейського червоного списку. А серед 32 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 15. Серед них і білуга — найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах. Особливу роль Дунай, в тому числі і заповідна акваторія, відіграють для збереження чорноморських стад прохідних осетрових риб. Серед всіх річок Чорноморського басейну тільки в Дунаї ще зберігся їх природний нерест. Промислові запаси основних видів річкових риб після широкомасштабного обвалування пойми в 1960-70-х роках, що призвело до втрати близько 30 тисяч га нерестилищ, значно скоротилися.

Земноводні та плазуни

Фауна земноводних заповідника та найближчих прилеглих територій нараховує 11 видів та 11 підвидів, які належать до 2 рядів, 6 родин і 6 родів.

Плазунів для заповідних територій відомо 6 видів та 6 підвидів, які належать до 2 рядів, 3 родин і 5 родів.

Черепаха болотяна європейська (Emys orbicularis)

Серед земноводних найчисельнішими є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а серед плазунів — болотна черепаха та звичайний вуж. Серед цієї групи тварин види, що занесені до Європейського червоного списку та Червоної книги України в заповіднику відсутні.

Птахи

На території всієї дельти р. Дунай відмічене перебування понад 350 видів птахів. З 1983—2017 рр. на території ДБЗ відмічено перебування 297 видів, що становить близько 70 % орнітофауни України. Виходячи з того, що на суміжних з ДБЗ територіях (о. Зміїний та румунська частина дельти р. Дунай) відмічено близько 70 видів, які не були відмічені на території ДБЗ, можна припустити, що кількість видів на території ДБЗ є значно більшою і в подальшому із проведенням орнітологічного моніторингу їхня кількість в анотованому списку птахів ДБЗ може зростати.

Серед колоніальних птахів територія Дунайського біосферного заповідника найвагоміша для малого баклана — до 1000 пар та косаря — до 360 пар. Досить численні в заповіднику великий баклан, сіра, руда, мала та велика білі чаплі, квак, річковий та рябодзьобий крячки; також в заповіднику нерідкі кормові зграї рожевого пелікану, що налічують до кількох тисяч особин. Трапляється і кучерявий пелікан.

З рідкісних видів хижих птахів в заповіднику багато років гніздиться орлан-білохвіст.

Ссавці

Ссавці в заповіднику представлені 45 видами. Серед них 7 занесено до Європейського червоного списку та 19 — до Червоної книги України. Для деяких з них — таких як норка європейська та кіт лісовий дунайські дельтові угіддя є дуже важливими для їх виживання в європейському масштабі.

Природний заповідник «Дніпровсько-Орільський»

(раніше — Дніпро́всько-Орі́льський приро́дний запові́дник) — природний заповідник в Україні, в межах Петриківського та Дніпровського районів Дніпропетровської області. Розташований у долині Дніпра і плавнів Протовчі (сучасне русло Орелі).

Площа 3 766 гектарів. Створений постановою Ради Міністрів УРСР від 15 вересня 1990 року № 262 на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників «Таромські плавні» та «Обухівські заплави».

Охороняються плавневі ліси, гаї, луки, ділянки автохтонної рослинності: ковила, сон-трава (Pulsatilla), тюльпан, шелюга, чорноклен. Росте 9 видів рослин, занесених у Червону книгу України, і 50 рідкісних для Дніпропетровщини видів. Фауна налічує 31 вид ссавців: лось, сарна^[1], олень, свиня дика, заєць сірий, ондатра, єнот уссурійський, бобер, куниця, горностай, борсук. Риб — 50 видів. Фауна птахів заповідника за період досліджень 1991—2014 рр. налічує 185 видів птахів, які належать до 6 екологічних груп (комплексів): водно-болотного, лісового, лучного, синантропного, степового, узлісно-чагарникового

Флора

На сьогодні заповідник — це своєрідний острів майже незміненої дикої природи, що розташований в оточенні агроіндустріального ландшафту, «затиснутий» поміж двома промисловими гігантами — містами Дніпро і Кам'янське. Заплавна частина включає фрагментарні ділянки середньозаплавних лісів (в деревостані тополі чорна та біла, верба біла, дуб, в'яз, вільха), вологих та сухих лук, систему заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Аренна частина характеризується наявністю ділянок піщаного степу, чагарникових асоціацій із шелюги та чорноклену, штучних соснових та білоакацієвих насаджень. Інтразональність природно-територіального комплексу заповідника надає йому унікальності, відіграє важливу роль в збереженні біорізноманіття флори і фауни всього регіону.

У рослинному покриві заповідника переважають ліси, бл. 89 % яких відносяться до типу довготривало заплавних. З них найпоширенішими є дубові ліси татарськокленові з переважанням яглиці або конвалії за участю зірочника лісового, розхідника шорсткого, маруни щиткової, гравілату міського, грястиці збірної, медунки темної, фіалки дивної тощо. Крім дубових, незначні площі займають ліси з верби білої, тополі білої, осокора або вільхи.

До Зеленої книги України занесено рослинні угруповання однієї лісової групи асоціацій (група асоціацій звичайнодубових лісів татарськокленових), однієї степової формації (формація ковили дніпровської) та п'яти водних формацій (формації сальвінії плаваючої, водяного горіха плаваючого, куширу донського, латаття білого, глечиків жовтих).

Флора заповідника представлена 731 видом судинних рослин, 34 видами мохоподібних, 25 видами лишайників. З них до Червоної книги України занесено 11 видів, а саме: плодоріжка болотна, зозулинець шоломоносний, коручка болотна, тюльпан дібровний, рястка Буше, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковила дніпровська, водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, пальчатокорінник травневий, до Європейського червоного списку — 3 види: жовтозілля дніпровське, козельці українські та кушир донський. У межах заповідника охороняються також 64 види рослин, віднесені до рідкісних видів Дніпропетровської області.

Фауна

Загальні показники біологічного розмаїття

На тлі значного збіднення тваринного світу в регіоні територія заповідника значно вирізняється за кількістю видів тварин, що мешкають тут. Загальна кількість видів природної фауни, зареєстрованих у заповіднику, становить понад 2000. Серед безхребетних найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, їх під час інвентаризації фауни було відмічено близько 1500 видів. У заповіднику мешкають також 24 види молюсків, 92 види ракоподібних, 3 види губок, 3 види кишковопорожнинних.

Із червонокнижних комах на території заповідника трапляються совка розкішна, бражник дубовий, ведмедиця велика, дозорець-імператор, жужелиця угорська, жук-олень, ксилокопа звичайна, пістрянка весела, подалірій, сколія степова, цератофій багаторогий та інші, загалом 18 видів.

Із хребетних на сьогодні в межах заповідника виявлено 50 видів риб, 8 — земноводних, 8 — плазунів, 185 — птахів, 38 видів ссавців.

Риби

Значна площа акваторій заповідника (близько 30 % від його загальної площі) обумовила багатство рибного населення цих водойм. З 54 видів риб, які відмічаються в Дніпровському водосховищі, у водоймах заповідника за час його існування зареєстровано 50 видів риб, які відносяться до 11 рядів та 13 родинСтворення заповідника позитивно вплинуло на процес збереження та відтворення іхтіофауни регіону. Найбільшим видовим складом та чисельністю риб відрізняються водойми Таромських плавнів та руслової частини Дніпра. Значну роль водойми заповідника відіграють у відтворенні та нагулі молоді риб всієї верхньої ділянки Дніпровського водосховища, оскільки інші заплавні системи верхів'я водосховища зазнали значної антропогенної трансформації. Найпоширеніші у водоймах заповідника щука, плітка, бобирець, краснопірка, верхівка, лин, верховодка, плоскирка, лящ, гірчак, карась сріблястий, щипавка, судак, окунь, бичок-цуцик. Тут мешкають такі види, як ялець, бобирець, підуст, синець, чехоня, миньок та колючка триголкова, що входять до Червоного списку Дніпропетровської області, трапляється стерлядь — вид, занесений до Червоної книги України.

Земноводні і плазуни[ред. | ред. код]

Для земноводних природні умови заповідника є оптимальними. Тут мешкають тритон гребінчастий, кумка червоночерева, часничниця звичайна, ропуха зелена, райка деревна, жаба гостроморда і інші. Із плазунів трапляються черепаха болотяна, ящірка прудка, вуж звичайний і водяний, а з рідкісних видів — мідянка і гадюка степова.

Птахи

Найбільшим видовим різноманіттям хребетних вирізняється орнітофауна. За період існування заповідника за матеріалами інвентаризації на його території відмічено перебування 171 виду птахів із 45 родин, 16 рядів. За характером перебування на території заповідника вони поділяються на пролітних — 16 видів, зимуючих — 14, гніздуючих з невстановленим статусом перебування — 151 вид. Територія заповідника є місцем концентрації птахів на гніздуванні та в період сезонних міграцій. Частка навколоводних та водно-болотних птахів із загального числа видів становить 35 %, хижих птахів — 9 %, інших — 56 %. Найповніше тут представлені горобцеподібні — їх зареєстровано 75 видів.

На сьогодні в заповіднику відмічено 10 видів птахів, які занесені до Червоної книги України, 2 види — з Європейського Червоного списку, 29 видів — рідкісні та зникаючі птахи, котрі підлягають охороні в межах Дніпропетровської області. В заплавній частині заповідника мешкає найбільша в регіоні колонія сірої чаплі. Із червонокнижних птахів тут охороняються орлан-білохвіст, скопа, змієїд, гоголь, чернь білоока, коловодник ставковий, кулик-сорока, журавель сірий. Дніпровсько-Орільська заплава віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Ссавці

На сьогодні у межах заповідника виявлено 38 видів ссавців (5 видів комахоїдних, 6 — кажанів, 9 — хижих, 1 — зайцеподібних, 13 — мишоподібних та 4 — копитних). Серед них — 6 видів занесено до Червоної книги України: вечірниця велетенська, вечірниця мала, борсук звичайний, горностай, видра річкова, мишівка південна.

Тут охороняються також 22 види тварин, що підлягають особливій охороні і занесені до 2 додатку Бернської конвенції.

Із аборигенних видів у заповіднику мешкають їжак білочеревий, вовк, лисиця руда, заєць сірий, бобер європейський, свиня дика, сарна європейська та лось звичайний, з інтродукованих видів — єнот уссурійський, ондатра, вивірка лісова та олень плямистий.

Раритетне ядро

Загалом на території заповідник мешкають 12 видів, занесених до Європейського червоного списку, 39 видів, занесених до Червоної книги України, 139 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією, та близько 40 регіонально рідкісних видів.

В умовах інтенсивно техногенного і рекреаційного пресу на екосистеми, існування заповідника є умовою збереження біорозмаїття флори і фауни всього регіону.

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про заповідники.

24.04.2020

Тема: Біосферні заповідники, природні заповідники степів України.

Луганський природний заповідник

Луга́нський приро́дний запові́дник НАН Украї́ни — природоохоронна організація, що підпорядкована Відділенню загальної біології НАН України, до відома якої входять 4 природоохоронні території України, розташовані на території Луганської області. Заповідник створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних для степової ландшафтної зони природних комплексів.

Флора

Загальна кількість природної флори заповідника нараховує 1862 види, з них флора судинних рослин — 1135 видів, мохоподібних — 30 видів, зелених водоростей — 178 видів, лишайників — 25 видів. Тут зростають також 494 види грибів. У флорі заповідника нараховується 186 ендемічних видів.

У Луганському природному заповіднику охороняються 15 видів рослин, занесених до Європейського червоного списку, 41 вид, занесений до Червоної книги України, 4 види, занесені до Додатку 1 Бернської конвенції. До Зеленої книги України занесено 15 формацій рослинних угруповань, з них — 12 степових та 3 водних.

Фауна

Загальна кількість видів природної фауни заповідника нараховує приблизно 2634 види тварин, у тому числі павукоподібних — орієнтовно 250, комах — 2000 видів. З хребетних тварин тут мешкають 1 вид круглоротих, 46 — риб, 9 -земноводних, 10 — плазунів, 245 — птахів, 66 видів ссавців. З них до Європейського червоного списку віднесено 28 видів, до Червоної книги України — 102 види, 196 видів належать до тих, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Відділення

• Стрільцівський степ

• Станично-Луганське

• Провальський степ

• Трьохізбенський степ

Украї́нський держа́вний степови́й запові́дник —

природоохоронна територія в Україні. Заснована 1961 року шляхом об'єднання кількох заповідників Приазовської височини: Хомутовського степу (заснований 1926), Кам'яних Могил (1927), Михайлівської цілини (1928) на Сумщині і Стрілецького Степу, який 1968 року був переданий Луганському природному заповіднику. У 1988 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР створено четверте відділення заповідника — Крейдова флора. У 2008 р. видано Указ Президента України про утворення п'ятого відділення — «Кальміуський заповідник», яке на теперішній момент перебуває на стадії організації та облаштування. У 2009 р. заповідник «Михайлівська цілина» був виокремлений у самостійну структуру.

Відділення

Кожне з відділень Українського степового природного заповідника має свої особливі цінності, є оригінальним і неповторним.

Хомутовський степ

«Хомутовський степ» — це море ковили з білими кулями катрана татарського та блакитними плямами шавлії пониклої і сухостепової, жовтими куртинами квітучих калофаки волзької та вайди фарбувальної, синьо-фіолетових кущів залізняка та зелені злаків. Тільки тут на площі всього 1030,4 га можна побачити 12 видів ковили, зокрема: найкрасивішу, Лессінга, волосисту, азовську, Браунера, відокремлену, вузьколисту, дивну, пухнастолисту, облудну, українську та шорстку. Незабутнє враження справляють у травні десятки гектарів яскраво-червоної півонії тонколистої. Особливо великі площі її на схилі балки Брандта північної експозиції. У «Хомутовському степу» росте також три види тюльпанів: Шренка, змієлистий та дібровний. Заслуговує на увагу природна ділянка тюльпана, який перебуває на стадії видоутворення. За нею проводяться спостереження вже протягом 27 років.

Кам'яні могили

«Кам'яні могили» — гірська країна серед неозорої рівнини. Лише в цьому місці ростуть такі відомі вузьколокальні ендеміки, як деревій голий та волошка несправжньоблідолускова. В ущелинах скель знайшли притулок 8 видів папоротей — представників північної флори. Викликають захоплення галявинки косариків тонких, орхідей запашної і блощичної по невеликих улоговинах, а навесні — золотаві віночки авринії скельної, що уквітчують гори.

«Кам'яні могили» — це ще і унікальна геологічна пам'ятка, що в незайманому стані збереглася до наших днів.

Крейдова флора

«Крейдова флора» — фактично єдина значна за розмірами заповідна ділянка кретофільної флори в Україні, що збереглася в задовільному стані. Заповідник розташований на правому крутому березі річки Сіверський Донець між селами Закітне та Піскунівка. Лісові угруповання у цьому відділенні займають площу 344 га, половина її припадає на сосну крейдову, а половина — на байрачні діброви. З кретофільних видів виділяються дворядник крейдовий, дрік донський, гісоп крейдовий, громовик донський, дзвінець крейдовий, ранник крейдовий, шоломниця крейдова.

Кальміуський заповідник

Кальміуський заповідник - наймолодший з відділень УСПЗ, являє собою кам'янистий степ із відслоненнями гранітів, що присутні не тільки у вигляді скель на схилах долини річки Кальміус, але також як плоскі гранітні відслонення на вододільних височинах. Вік гранітів становить 560 млн років. На території заповідника зростають лучно-степові, степові, петрофітні степові, лучно-болотні та водні види. У флористичний список входять полин, шавлія, ранник, тюльпан гранітний. Уздовж річки росте очерет і водні трави. Багато рослин занесені до Червоної книги України: грабельки Бекетова^[2], чебрець кальміуський, чебрець несправжньогранітний, ранник донецький^[3], раннік гранітний, шипшина донецька, шафран сітчастий, гіацинтика Палласа, тюльпан гранітний, тюльпан змієлистий, сон лучний, ковили гранітна, найкрасивіша, волосиста, Лессінга, карагана скіфська, калофака волзька, дельфіній червоний. :"^

Флора

Загальна кількість видів судинних рослин становить 1064. ^{[джерело?]} З них у «Хомутовському степу» зростають — 604, у «Кам'яних могилах» — 468, «Крейдовій флорі» — 490. Серед цих рослин хвощеподібних — 3 види, папоротеподібних — 8 видів, голонасінних — 4 види, покритонасінних — 1050 видів. Із несудинних рослин у заповіднику зростають 103 види мохоподібних, 145 видів лишайників. Також тут нараховується 110 видів справжніх грибів. До Європейського червоного списку занесено 11 видів рослин: астрагал шерстистоквітковий, гісоп крейдовий, дрік донський, калофака волзька, карагана скіфська, ковила Залеського, ластовень азовський, пирій ковилолистий, ранник крейдовий, гвоздика ланцетна тощо. До Червоної книги України віднесено 58 видів рослин: волошка несправжньоблідолускова і Талієва, шафран сітчастий, дельфіній яскраво-червоний, дворядник крейдовий, коручка темно-червона, рябчик руський, косарики тонкі, гісоп крейдовий, зморшок степовий, гніздівка звичайна, півонія тонколиста, сосна крейдова, ранник крейдовий тощо. У заповіднику охороняються 45 ендемічних видів рослин.

Особлива гордість Українського степового природного заповідника — ковила, якої тут налічується 14 видів. За цим показником він не має собі рівних у світі.

Фауна

Різноманітний у заповіднику і тваринний світ. Загалом у заповіднику мешкає близько 7300 видів тварин. ^{[джерело?]} Найбільш різноманітні комахи, яких тут налічується близько 6000 видів та павукоподібні — близько 1000 видів. З хребетних тварин у заповіднику відмічено 15 видів риб, 9 — земноводних, 6 — плазунів, 190 — птахів та 54 види ссавців. До Європейського червоного списку занесено 12 видів місцевих тварин: сліпак звичайний, перев'язка звичайна, могильник, дрофа (пролітний вид), деркач, п'явка медична, коник-товстун степовий, дибка степова, мнемозина, поліксена та ін.; до Червоної книги України — 45 видів: тхір степовий, їжак вухатий, гадюка степова, полоз жовточеревий, мідянка, горностай, норка звичайна, борсук, вівсянка чорноголова; дуже багато безхребетних тварин: бражник мертва голова, ведмедиця Гера, вусач земляний хрестоносець, джміль глинистий, джміль пахучий, дибка степова, коник-товстун степовий, ксилокопа фіолетова тощо.

Значна кількість рідкісних птахів трапляється лише взимку або при перельотах навесні та восени (сорокопуд сірий, дрофа, підорлик великий, орел степовий, орел-карлик, лунь польовий, кроншнеп великий, змієїд, журавель степовий).

Домашнє завдання: використовуючи мережу інтернет переглянути відео про заповідники.