Тема бесіди: Вогнепальна зброя – не забава. Небезпечність виготовлення та випробування вибухових пакетів, користування мисливськими рушницями.

Якщо вдома є мисливська рушниця або якась інша зброя, вона повинна зберігатися у спеціальному сейфі або дерев'яному ящику, які не дають можливості доступу стороннім особам. Неповнолітнім та особам без спеціального дозволу зброю вдома тримати не можна.

Необережне поводження з предметами, призначення яких ви не знаєте, та вибухонебезпечними речовинами може призвести до нещасного випадку. Тим більше дітям не можна виготовляти вибухові чи вогненебезпечні предмети, перевіряти їх міцність.

Не можна користуватися без нагляду дорослих піротехнічними засобами: хлопавками, петардами, феєрверками. Більше того, не можна зберігати їх вдома, адже вони належать до вибухових небезпечних предметів.

Міра небезпеки зростає у випадку із саморобними піротехнічними іграшками: можна отримати важкі опіки, втратити зір, скалічитися та навіть загинути.

Так само існує висока ймовірність спричинити пожежу, якщо бавитися з вогнем біля горючих і легкозаймистих речовин та матеріалів.

Вкрай небезпечно кидати їх у вогонь, бавитися поблизу них сірниками чи запальничками. Вибухова речовина, що знаходиться всередині, може вибухнути та завдати великої шкоди. Балони зі стисненим газом при ушкодженні чи перегріванні на сонці також можуть вибухнути.

Щоб уникнути нещасних випадків, треба твердо запам'ятати, що доторкатися до вибухових або невизначених предметів не можна, бо це небезпечно для життя. Виявивши вибухові небезпечні предмети далеко від населених пунктів, треба добре запам'ятати дорогу до того місця, де їх виявлено, поставити біля них пам'ятну мітку.

Про знайдені вибухові небезпечні предмети треба негайно сповістити працівників місцевого самоврядування, міліції, найближчого підприємства, школи або просто дорослих, які є поблизу. До жодних самостійних дій вдаватися не можна!

Порядок дій після виявлення вибухонебезпечного предмету:

1.Зупиніть будь-які роботи в районі небезпечного місця.

2. Ні в якому разі не чіпайте підозрілий предмет.

3. Організуйте охорону небезпечного місця.

4. Не допускайте сторонніх осіб до небезпечного предмету, доки не прибули спеціалісти.

Правила безпечної поведінки на воді та біля води.

Життя людини пов'язане з водою. Вода — одна з найзагадковіших рідин на світі. Вона може бути легкою і важкою, прісною і солоною, рідкою і газопрдібною, твердою. У ній живуть рослини і тварини. Якщо наше тіло поділити на три рівні частини, то дві з цих частин займає вода. Без неї людина не проживе більше як три дні. Ви також, мабуть, бували на берегах річок, озер, моря. Вода — стихія, яку люди знають давно, вона приховує небезпеку.

Вода разом із сонцем і повітрям необхідні людині для життя. Влітку саме вони оздоровлюють знесилену за зиму людину, загартовують її організм перед наступними змінами у природі. Саме тому пляж — одне з найулюбленіших місць відпочинку. Тут і сонце і пісок, і повітря, і вода. За умови правильно організованого відпочинку на березі водойми, водні процедури є добрим профілактичним засобом від застуд, вони зміцнюють організм, імунітет, тренують шкіру, м'язи, борються із хворобами рухового апарату, розвивають серце, легені.

Але знову ж згадаємо:

Чи може вода стати небезпечною для людини?

Коли саме?

Діти! Запам'ятайте основні правила поведінки на воді.

• Не можна перебувати біля водойми без дорослих.

• Не можна плавати в незнайомих місцях.

• Не можна купатися у місцях, де є заборонений знак і «Купатися заборонено».

• Стрибати і пірнати у воду в незнайомих місцях.

• Купатися на глибині, запливати за буйки.

• Запливати на камерах чи надувних матрацах слід дуже обережно , особливо, коли є вітер або велика течія;.

• Не слід грати на воді у безглузді розваги.

• Не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги.

• Плавати і купатися під час шторму.

• Не треба купатися довго, краще купатися декiлъка разів по 20-З0 хв.,

• Не кидайте у воду склянки, консервні банки, інше сміття — вони можуть поранити вас і ваших друзів.

• На ставок, річку, озеро краще ходити з дорослими.

Якщо ви опинилися у воді, а плавати не вмієте, які ваші дії?

• Спробуйте не розгубитися, не плакати, триматися на поверхні, поки надійде допомога.

• Як це зробити, хто знає?

1. Рухайте ногами так, наче крутите педалі велосипеда, і водночас ляскайте руками по воді, переносячи на них частину навантаження і зберігайте рівновагу.

2. Залишайтеся у вертикальному положенні, згинайте одночасно обидві ноги, розводьте коліна в сторони, а потім різко випрямляйте їх. Учитель. Ви заплутались у водоростях, що робити?

• Не пірнайте, бо водорості можуть заплутатись навколо шиї.

• Почергово тріть одну ногу іншою — скочуйте з них водорості.

• Не зупиняйтеся і не борсайтеся на місці, безладно перебираючи ногами, — заплутаєтесь ще більше.

Уміння триматися на воді - запорука безпеки купання у морі, рiчцi, ставку. Вода є не тільки джерелом життя, здоров’я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Зазвичай гинуть тi, хто порушує правила безпеки на воді. Уміння триматися на ній - запорука безпеки. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.

Пам’ятайте, що на рiчцi є течія. Дно річки може бути замуленим. Вода у ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, i це може спричинити зараження при купанні.

Щоб допомогти потопаючому, слід дотримуватись правил:

• якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (найкраще рятувальне коло), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися, краще, якщо прив’яжете до нього мотузку, за яку потім можна підтягнути потопаючого до берега;

• якщо нещастя трапилося на мiлинi, спробуйте пiдiйти до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте його так, щоб він був мiж вами i потерпілим;

• якщо ви спробуєте підпливти до потопаючого, краще, коли у вас в руках буде рятувальний засіб, щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, розмовляйте з потерпілим, заспокоюйте його;

• опинившись на березі, викличте, за можливості, швидку допомогу 103.

У разі надання першої медичної допомоги потерпілому після витягнення з води необхідно:

• очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей;

§ викликати блювання через подразнення язика;

§ покласти під шию валик з одягу;

§ якщо відсутнє дихання, зробити штучне дихання з рота в рот»;

§ якщо немає пульсу, зробити непрямий масаж серця;

§ розтирати тiло, щоб воно нагрілося.

Допомогу постраждалому слід надавати залежно від його стану i як найшвидше. Якщо постраждалий не подає ознак життя, це не повинно зупиняти надання першої допомоги. Поки є найменший шанс врятувати людину, треба проводити заходи щодо її рятування.

То щоб з вами та вашими близькими не сталось подібних неприємностей, пам’ятайте завжди ці правила та непохитно їх дотримуйтесь. https://www.youtube.com/watch?v=X99G67HFiss

Правила поведінки біля водоймищ

1. Не засмагайте надто довго: є небезпека перегрітись і отримати сонячний удар.

2. Не купайтеся й не пірнайте у воду після тривалого перебування на сонці: вам може стати погано. Купатись краще вранці або ввечері, коли тепло, але не можна перегрітися.

3. Ніколи не пірнайте у незнайомих місцях! Тут може виявитись неглибоко, а інколи на дні лежать гнилі колоди, гостре каміння, об яке можна поранитись, та густі водорості, у яких легко заплутатися.

4. Не грайте в тих місцях, звідки легко впасти у воду.

5. Не влаштовуйте у воді ігор, пов’язаних із захватами.

6. Не вирушайте у плавання на саморобних плотах.

7. Не ходіть купатись на водойми без супроводу дорослих.

8. Не запливайте на глибокі місця на надувних матрацах та кругах.

А підсумком нашої бесіди нехай стануть наступні рядки:

На пляжі

Хлопчині хвилі говорили:

«По світу довго ми ходили

І добре знаємо, що всюди

На пляжі люблять бути люди.

Та хоч яка була б там спека,

Виконуй правила безпеки.

Один купатись не ходи,

Бо так недовго до біди.

І плавай тільки не до втоми

Лише в місцях, тобі відомих.

Не випливай ти на фарватер,

Щоб не потрапити під катер.

На сонці довго не сиди,

Не пий холодної води.

І за буйки не запливай,

Ніколи човен не гойдай,

І не пірнай вниз головою:

Буває камінь під водою.

З товаришами чемно грай —

їх не топи і не штовхай!

Про надувний матрац забудь!

Скрізь завжди обережним будь!

І стане радісним тоді

Твій відпочинок на воді.

Л. Коваль

Домашнє завдання

Вивчити вірш на пам’ять.

Тема. Безпека руху велосипедиста.

Два колеса і дві педалі.

Лечу вперед в безмежні далі.

Та з рук керма не випускаю,

Бо правила дорожні знаю. (Велосипед)

Велосипед завжди був і залишається одним із улюблених засобів пересування, захоплюючим видом спорту і туризму. Він міцно увійшов у побуту людей, особливо молоді. Але, разом з тим, саме він - винуватець безлічі серйозних травм. Мабуть, кожному з Вас доводилося бачити, як навздогін автомобілю чи автобусу мчить велосипедист ( і не завжди підліток, часто й доросла людина), не звертаючи уваги ні на швидкісний рух транспорту, ні на ожеледь узимку. Та й підлітки, які демонструють на тротуарі серед переляканих пішоходів «акробатичні етюди» на велосипедах, не таке вже рідкісне явище.

Можна тільки вітати прагнення молоді навчитися гарно їздити на цьому екологічному виді транспорту. Сучасний велосипед - це здоровий спосіб життя, можливість подорожувати та милуватися краєвидами, безліч цікавих друзів-велосипедистів і, що для підлітка теж важливо, престиж.

Але, придбавши собі «двоколісного друга», підлітки одразу ж забувають, що велосипед – учасник дорожнього руху. Хай не такий швидкісний, як автомобіль, але все ж – транспортний засіб. Немає сумніву, що водій автомобіля, який не знає або ігнорує правила дорожнього руху, може накоїти багато лиха на дорозі. А велосипедист? Права на керування велосипедом не потрібні, навіщо ж правила вчити? «Я не по дорозі їжджу, а тротуаром» - інколи чуєш від велосипедистів. І знов, кидаються у бік з тротуару пішоходи, коли раптом за спиною роздається велосипедний сигнал. Ще гірше, коли група молодих людей влаштовує тротуаром перегони.

Не задумуючись над небезпекою, яку несе велосипед для інших учасників дорожнього руху, велосипедисти не дуже дбають і про власну. Кошти на сучасний яскравий велосипед знаходяться, а на велосипедний шолом, засоби захисту рук та ніг – ні. А падіння з велосипеду справа майже звичайна і дуже травмонебезпечна.

Чи легка справа винайти велосипед?

У перекладі з латинської велосипед означає "швидкі ноги". Його винахідником, як свідчать архівні документи, був російський кріпосний Юхим Артамонов. 1800 року у день святого Іллі Ю. Артамонов "був битий різками" за те, що їздив по місту Катеринбургу на "дивовижному самокаті" і лякав коней. Одужавши від побоїв, Артамонов відправився на своєму самокаті з Нижнього Тагілу до Петербургу. Двоколісна машина важила близько двох пудів, стільки ж важила скринька, в якій було припасене все необхідне в дорогу.

Шосейних доріг тоді не було. Відстань від Нижнього Тагілу до Пермі, рівна 510 кілометрам, які Артамонов подолав за чотири доби, проїжджаючи у день понад 127 кілометрів. До Петербургу він прибув, залишивши за спиною понад 3000 кілометрів. Потім попрямував до Москви, проїхавши ще близько 700 кілометрів. Самокат Артамонова помітили. Винахіднику подарували 25 рублів і дали вольну. Події ці відбулися задовго до того, як подібні машини з'явилися в Європі.

У Європі відомим винахідником велосипеда з'явився німецький лісничий Драйс. У 1813 році Драйс удосконалив самокат. Роздвоєну дощечку, або вилку, в якій оберталося переднє колесо, Драйс не став прибивати до рами нерухомо. Він прикріпив її на болті з гайкою, щоб вилка з колесом могла вільно повертатися. Від вилки йшли вгору дві палички, які на висоті рук сідока з'єднувалися поперечиною. Це було перше велосипедне кермо.

Наступним удосконалювачем велосипеда став робочий, мідник Дальзель. Відштовхуватися ногами від землі незручно, вирішив він і придумав передачу на вісь переднього колеса. Сідок гойдав руками два важелі. Але руки виявилися дуже слабкими для такої роботи: "ходити на руках" було дуже незручно. І тоді Дальзель викинув важелі для рук і замінив їх педалями для ніг. Так у велосипеда з'явилися педалі.

У 1865 році в Європі з'явився залізний велосипед. Його створили французькі механіки Мішо і Лальман. Правда, колеса їх велосипеда були ще дерев'яними, обтягнутими товстими залізними шинами. Зате рама була цілком кована з квадратного залізного бруса. Такий велосипед важив в два рази більше сучасного. Щоб велосипедиста менше трясло, сідло було закріплено не прямо до рами, а до зігнутої залізної пластини на зразок ресори. Але це мало допомагало. Велосипед одержав невтішне прізвисько "кісткотряс".

Цей недолік допоміг усунути ветеринарний лікар Данлоп, що жив в Шотландії: він увів гумовий обід на колеса, який накачувався повітрям. Це були перші у світі повітряні шини.

Дуже важливе удосконалення вніс англієць Каупер. Він застосував кулькові підшипники. Хід велосипеда різко полегшився.

У 1884 році з'явилися перші велосипеди з однаковими низькими колесами, довгою рамою і ланцюговою передачею на задню вісь. І незабаром всі велосипеди стали випускати за цим типом.

У 1892 році було зроблено по суті останній важливий винахід, пов'язаний з велосипедом: французький інженер Моро придумав втулку звільним ходом. Тепер уже не треба було весь час крутити ногами. Розігнавшись або спускаючись з гори, велосипедист міг зупинити педалі і відпочити. Їздити на велосипеді стало ще легше.

Проте шлях до визнання велосипеда був нелегким. Над велосипедистами сміялися, їм забороняли їздити по вулицях. Поліція теж прагнула перешкодити розповсюдженню велосипедів, вважаючи, що вони заважають вуличному руху. Та все ж число велосипедистів швидко збільшувалося. Велосипед став найпоширенішою дорожньою машиною в світі.

Правила руху на велосипеді (мопеді)

Сьогодні у світі випускається величезна кількість велосипедів для дорослих і дітей. Наявність такої великої кількості велосипедів на дорогах і вулицях міст набагато ускладнює рух механічних транспортних засобів, навіть при ідеальному виконанні велосипедистами правил дорожнього руху.

Велосипед, як транспортний засіб, має свої особливості - він дуже маневрений і недостатньо стійкий, особливо при поворотах. До того ж, швидкість руху велосипедистів значно відрізняється від швидкості руху мотоциклів, автомобілів, тролейбусів, автобусів.

Як не дивись, велосипед є транспортним засобом, а велосипедист – його водієм, тому йому необхідно знати правила дорожнього руху так само, як водію автомобіля або мотоцикла. До водіїв велосипеда пред'являються вимоги, викладені в тих пунктах Правил, в яких міститься формулювання "водій транспортного засобу" без конкретизації виду транспортного засобу (механічний, загального користування тощо). У правилах дорожнього руху для велосипедистів виділений спеціальний розділ. Наводимо його зміст:

Вимоги до водіїв мопедів і велосипедів

· Рухатися по дорозі на мопедах дозволяється особам, які досягли 16-річного, на велосипедах - 14-річного віку.

· Для водіїв мопедів і велосипедів місцевими органами виконавчої влади може бути встановлена картка, в яку заноситься інформація про водія і яку водії мопедів чи велосипедів у такому разі повинні мати при собі.

· Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світло поворотами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, ззаду - червоного. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно увімкнути освітлення, на велосипеді - ліхтар (фару).

· Водії мопедів і велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

· Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80-100 м.

· Водії мопедів і велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати транспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

· Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, водії мопедів і велосипедів зобов'язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.

Водіям мопедів і велосипедів забороняється:

· керувати мопедом або велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з не увімкненою фарою і заднім ліхтарем на мопеді чи без світло поворотів на велосипеді;

· рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

· рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

· під час руху триматися за інший транспортний засіб;

· їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок);

· перевозити пасажирів на велосипеді, за винятком дітей до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками;

· буксирування мопедів і велосипедів;

· буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації з цими транспортними засобами.

Водії мопедів і велосипедів повинні виконувати вимоги інших пунктів Правил дорожнього руху, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.

На жаль, не всі водії велосипедів знають і виконують правила дорожнього руху, а дехто вважає їх занадто суворими. Можна навести немало прикладів, коли невмілі дії велосипедистів приводили до ДТП з важкими наслідками.

Спробуємо прокоментувати та роз’яснити деякі пункти Правил та додаткові вимоги до руху велосипедів і мопедів:

• На вулицях міст і автомобільних дорогах навчання їзді на велосипеді або мопеді забороняється. Заборона розповсюджується не тільки на підлітків і дітей, але й на дорослих. Людина, що навчається їзді на велосипеді, відчуває себе невпевнено, при русі велосипед виляє з боку у бік. Цілком можливе падіння. При необхідності велосипедист не зможе швидко і своєчасно зупинити велосипед. В результаті може відбутися дорожньо-транспортна подія, пов'язана з наїздом транспортного засобу на велосипедиста, або, навпаки, велосипедиста на транспортні засоби. У реальному житті навіть цей заборонений Правилами пункт порушується. Наприклад: десятикласник в перший же день покупки спортивного велосипеда виїхав на автомобільну дорогу. Рухався за автомобілем "Жигулі", майже не відстаючи. Коли водій "Жигулів" загальмував перед вибоїною, то велосипедист ударився об задню частину автомобіля і був серйозно травмований.

• Наближаючись до пішоходів, велосипедист повинен попередити їх сигналом, для чого велосипед забезпечують дзвінком. Слідуючи в потоці транспортних засобів, велосипедист повинен, відповідно до ритму руху, вчасно уповільнити швидкість або зупинитися. Для цього необхідні справні гальма.

• Їздити з настанням темряви можна лише маючи освітлення. Звідси вимога Правил дорожнього руху - мати в темну пору доби увімкнений ліхтар спереду. Світло ліхтаря допомагає розрізнити нерівності дороги, перешкоди, що зустрічаються, та необхідний для позначення свого місцезнаходження водіям інших транспортних засобів і пішоходам. Велосипед має малі габаритні розміри, тому в темний час доби зливається з дорожнім покриттям, а це – небезпечно. Також запам'ятай, що ти убезпечиш себе, якщо в темну пору доби на тобі буде одяг із світло відбиваючими стрічками.

• Рух на велосипедах (при відсутності спеціальних велосипедних доріжок) дозволяється лише по крайній правій смузі в один ряд якомога правіше. Короткочасний виїзд за ці межі допускається лише для обгону або об'їзду з попередньою подачею сигналу повороту наліво та дотриманням обережності. Але пам’ятайте, що поворот на ліво транспортних засобів дозволяється з крайнього лівого ряду. Отже, для повороту наліво на дорогах з багаторядним рухом велосипедисту необхідно потрапити з крайнього правого в крайній лівий ряд, а він такого права не має. Це не дозволено тому, що в потоці автомобілів, які рухаються з більш великою швидкістю ніж велосипедист, подібні «маневри» перешкоджають руху і становлять серйозну небезпеку для велосипедиста.

• Допускається рух по узбіччю, якщо це не створює перешкод пішоходам. За наявності велосипедних доріжок водії велосипедів зобов'язані рухатися тільки по ним, кількість велосипедистів, що рухаються у ряд, визначається шириною доріжки.

• Для обгону іншого велосипедиста або об'їзду транспорту необхідно виїхати на смугу, по якій рухаються інші транспортні засоби. Перед таким маневром велосипедисту необхідно подати попереджувальний сигнал повороту. Сигнал повороту необхідно подавати незалежно від того, є чи ні позаду нього транспортні засоби.

• Попереджувальні сигнали велосипедист повинен подавати рукою. Сигналу лівого повороту відповідає витягнута убік ліва рука або права, витягнута убік і зігнута в лікті під прямим кутом. Сигналу правого повороту відповідає права рука, витягнута убік, або ліва, витягнута убік і зігнута в лікті під прямим кутом. Сигнал гальмування подається піднятою вгору лівою або правою рукою.

• Подачі сигналу рукою повинні проводитися завчасно до початку виконання маневру і закінчуватися безпосередньо перед виконанням маневру. Попереджувальний сигнал перед поворотом наліво або розворотом повинен подаватися тільки після того, як водій переконається, що жодному з водіїв, які рухаються за ним, не буде створена перешкода. Подача сигналу не дає велосипедисту переваги в русі та не звільняє його від вживання необхідних заходів обережності.

• Їзда на велосипедах забороняється по тротуарах і пішохідних доріжках. Тротуар - це дорога для пішоходів. Для пішоходів призначені також доріжки садів, парків, бульварів. Рухаючись по ним, пішоходи повинні відчувати себе в цілковитій безпеці, яка не може бути забезпечена при русі велосипедистів.

Дорослі люди використовують велосипед як транспортний засіб, а підліток в більшості випадків як розвагу і спорт. Бажаючи показати свою майстерність, юні велосипедисти відпускають кермо і їдуть, схрестивши руки на грудях, захоплюючись своїм вчинком. Щонайменша нерівність дорожнього покриття або пляма на ньому від мастильних матеріалів створює незручність в русі та може призвести до втрати рівноваги. В результаті - падіння на полотно дороги. Велосипедист, що впав, займе на проїжджій частині дороги велике місце, це створює серйозну небезпеку наїзду на нього інших транспортних засобів, водії яких не чекають такої перешкоди .

Покарання заслуговують велосипедисти, які чіпляються за транспортні засоби, що рухаються. Автотранспортний засіб може рухатися з великою швидкістю - до 100 км в час. На велосипеді можна безпечно їхати із швидкістю 30-40 км в час. Водій автомобіля не бачить велосипедиста, що причепився до нього, і не думає про його безпеку. Коли велосипедист відчепиться, його за інерцією відносить на узбіччя, в результаті - втрачається стійкість і велосипедист падає. Якщо ж велосипедист причепився з лівого боку вантажного автомобіля, то, відчепившись і втративши стійкість, він може виїхати на смугу зустрічного руху. Небезпечність такої ситуації зрозуміла кожному.

Давайте спробуємо проаналізувати, чому деякі дії водіям велосипеда заборонені:

• відпускати кермо велосипеду навіть однією рукою. Велосипед – нестійкий транспортний засіб і будь-яка несподіванка на дорозі (навіть собака, який раптово вискочив перед колесами) можуть стати причиною падіння або виїзду на зустрічну смугу руху;

• перевозити на велосипеді пасажирів (окрім дітей до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійними підніжками). При перевезенні пасажирів на рамі або багажнику виникає нестійке положення велосипеда і вірогідність падіння зростає. Ця небезпека не виникає при перевезенні дітей на спеціально обладнаному сидінні з підніжками;

• перевозити вантаж, який виступає більш ніж на 0,5 м по довжині або ширині за габарити велосипеду, або вантаж, що заважає управлінню. При русі велосипеда, предмети, що виступають на значну відстань по довжині і ширині, можуть порушувати його стійкість, особливо на поворотах. До того ж, їх можуть зачепити інші транспортні засоби, особливо у темряві або в тумані. Ось приклад: хлопець повертався вночі з рибалки. До рами велосипеда було прив'язане чотириметрове вудилище. Із зустрічної смуги наліво повертав автомобіль "Жигулі". Водій "Жигулів" пропустив велосипедиста, але вудилища не помітив. В результаті, велосипед втратив стійкість і разом з велосипедистом впав на проїжджу частину дороги. Велосипедист одержав травму голови.

• водію велосипеда забороняється повертати ліворуч або розвертатися на дорогах з трамвайною лінією посередині та на дорогах, що мають більше однієї смуги для руху в даному напрямку. В цьому випадку велосипедист зобов'язаний зійти з велосипеда і вести його руками, дотримуючись правил, руху для пішоходів.

• також забороняється їздити на велосипеді по пішохідних доріжках парків, на території шкіл, дитячих садів і ясел, інших дитячих установ.

Правила для велосипедистів повністю розповсюджуються на водіїв мопедів з робочим об'ємом двигуна менше 50 см і максимальною конструктивною швидкістю 40 км/год., а також на водіїв всіх транспортних засобів, обладнаних велосипедним двигуном.

Велосипеди, забезпечені двигуном, і мопеди можуть розвивати значно вищі швидкості в порівнянні з велосипедами без двигуна. Тим часом вони залишаються нестійкими при русі, а водій – абсолютно незахищеним від травм при аваріях. Ці обставини необхідно враховувати водіям мопедів і велосипедів з двигуном.

На жаль, із тих, хто виїжджає на дорогу, вимоги правил дорожнього руху в необхідному об'ємі знають (і то не завжди) лише водії механічних транспортних засобів. Пішоходи, пасажири і велосипедисти, якщо вони за фахом не пов'язані з дорожнім рухом, в переважній більшості цих правил не знають і, що найсумніше, не мають бажання підвищувати свою обізнаність з цього питання. Така неосвіченість (а, за великим рахунком, - байдужість до власного здоров’я та життя) - одна з причин постійного зростання рівня дорожнього травматизму.

Якби знав, де впаду…

Через нестійкість велосипеду, як транспортного засобу, вірогідність отримати травму при їзді на ньому доволі висока. Як правило, більшість травм велосипедистів пов'язана із падінням з велосипеда або зіткненням велосипедиста із автомобілем, іншими велосипедистами, пішоходами, а також з деревами, стовпами, будівлями тощо.

Ось їх перелік:

• Забій різних частин тіла, струс мозку (при падінні, а також зіткнення із перешкодою - пішоходом, іншим велосипедистом тощо).

• Травми внутрішніх органів (при різкому вивертанні керма на 90 градусів і, через це, ударі животом об ручку керма).

• Травми колін (при падінні на землю або зіткненні).

• Травми голови і хребта при перекиданні через голову. (Такі травми виникають при різкому гальмуванні переднім колесом, попаданні колеса у яму, наїзді на камінь або дерево, а також при попаданні в колесо ноги пасажира, який сидить на рамі або якого-небудь предмету - палиці, гілки, металевого прута випадково або при пустощах. Це особливо небезпечно при їзді по схилу вниз.)

• Вивих плечового суглоба, перелом ключиці. (Відбувається, коли велосипедист виставляє руку, намагаючись з амортизувати своє падіння.)

• Забій яєчка при ударі промежиною об сидіння велосипеда. (Ця травма характерна для екстремалів, які люблять пострибати через перешкоди на своїх велосипедах.)

• Різноманітні травми через падіння, пов'язані з попаданням штанини в ланцюг. Тому, перш ніж сісти на велосипед, потурбуйтеся про свою безпеку і з цього боку: або встановіть на ланцюг захисний щиток, або загорніть штанину до коліна.

Слід пам'ятати, що велосипедист може травмувати не тільки себе, але і пішоходів, якщо він їде по тротуару та до того ж на великій швидкості.

Підлітки нерідко проносяться на велосипедах через дитячий майданчик, не замислюючись, що на шляху у них може опинитися маленька дитина. Це одна з причин травматизму серед малюків.

Катаємося без травм

Щоб уникнути травм та інших неприємностей, пов'язаних з їздою на велосипеді, перш ніж вскочити в сідло «двоколісного друга», необхідно перевірити свою екіпіровку та справність велосипеда . А саме:

• бажано їздити на велосипеді, надівши на голову захисний шолом, - він убереже голову від травм;

• обов'язково взуйтеся - босі ноги зісковзують з педалей, а це може привести до падіння з велосипеда;

• якщо на вас широкі брюки, зробіть все, щоб штанина не змогла потрапити до ланцюга велосипеда (заверніть штанину або закріпіть її, встановіть захисний щиток на ланцюг);

• перевірте, чи добре затягнуті всі болти та гайки велосипеда;

• при необхідності, змажте деталі, що труться;

• переконайтеся, чи надійно закріплене кермо, чи не провертається воно;

• перевірте надійність кріплення педалей; переконайтеся, що вони вільно обертаються (якщо педаль не обертається, то при їзді через деякий час вона може мимоволі вивернутися);

• перевірте натягнення ланцюга, бо ослаблений ланцюг може зіскочити в самий незручний момент (наприклад, при спуску з гори або на перехресті). Це може стати причиною не лише травми, а серйозної аварії;

• перевірте, чи надійно закріплено сидіння;

• обов’язкова наявність велосипедного дзвінка, оскільки вчасно поданий сигнал дозволить уникнути зіткнень з іншими велосипедистами або пішоходами;

• велосипед неодмінно повинен бути укомплектований насосом і набором ключів, щоб завжди можна було підтягти ослаблені кріплення;

• якщо ви збираєтеся на велосипеді в далеку дорогу, то неодмінно треба взяти з собою ремонтний комплект - набір ніпелів, клей, гумові накладки для заклеювання камери, яка може порватися або проколотися (ще краще взяти з собою запасну камеру).

Слід враховувати ще одну небезпеку — пересування ґрунтовим дорогам або за межами міста. На таких дорогах, як відомо, немає ні велосипедних доріжок, ні тротуарів. Та і узбіччя часто теж немає, зате є багато машин, які нерідко мчать.

https://www.youtube.com/watch?v=fpvWmRNnis8

https://www.youtube.com/watch?v=fEc3Bt36hmo

Тема. Основні правила пожежної безпеки під час відпочинку в лісі.

Якщо подивитися навколо, то неодмінно можна побачити красу та чарівність нашої природи. Природа може допомогти зміцніти здоров’я. Але в природі зустрічається і багато небезпек.

- Що може бути найбільшою небезпекою для лісів?

Самою найбільшою небезпекою для лісів може бути пожежа.

Пожежа – стихійне лихо, що має катастрофічні наслідки для природи й людей.

Найчастіше лісова пожежа провокується людською недбалістю: не загашені багаття, кинуті недопалки, іскри вихлопів. Рідше вона починається в результаті удару блискавки в сухостійне дерево або внаслідок тривалого тертя дерев. Найбільш пожежонебезпечними ліси стають у період сухої та спекотної погоди.

Літо – час пікніків. А будь-який пікнік зазвичай не обходиться без багаття. На "живому" вогні так чудово присмажити хліб, а у вугіллі – спекти картоплю. А якщо "у програмі" шашлик, то без багаття – аж ніяк! Одне лихо – далеко не всі знають, як правильно розпалювати багаття. А як?

Якщо ви з друзями багато років виїжджаєте на те саме місце, користуйтеся старими кострищами. Своїми, чужими – не важливо. А важливо, щоб багаття горіло на галявині, подалі від дерев і кущів. Інакше від полум’я можуть спалахнути гілки, а там і до лісової пожежі недалеко.

Якщо старого кострища немає, виберіть рівне місце посередині галявини, подалі від дерев і кущів. Гострим ножем підріжте дерен до землі по колу майбутньої межі багаття. Розріжте дерен внутрішньої частини кола на вісім однакових частин. Акуратно підріжте кожну частину, переверніть і покладіть по периметру кострища.

Не кладіть відразу занадто багато дров – велике полум’я не гріє, а обпалює, і стежити за ним складніше. Поки багаття горить, дивіться, щоб іскри не розліталися.

Перед тим як іти, обов’язково залийте вугілля водою, навіть якщо вам здається, що воно остаточно згасло. Дерен покладіть на місце. І не забудьте забрати із собою сміття – порожні пластикові пакети та пляшки, консервні бляшанки, серветки. Складіть сміття в пластиковий пакет і викиньте в перший же сміттєвий контейнер, який побачите дорогою додому.

Не розпалюйте багаття в лісі, якщо в цьому немає нагальної потреби. Пам’ятайте: за жодних умов не можна розпалювати багаття під пологом хвойного молодняку, на торф’яних ґрунтах, а також у пожежонебезпечну погоду.

Не можна залишати багаття без догляду, залишати місця привалу, не переконавшись у тому, що багаття загашено. Тримайте напоготові засіб пожежогасіння. Ретельно дотримуйтесь правил розведення багать.

Забороняється кидати палаючі сірники, непогашені недопалки (виробіть у себе звичку: не кидати використаний сірник, не переломивши його пальцями, тому що, не загасивши сірника, його не можна зламати).

Не їдьте до лісу в автомобілі без вогнегасника. Не можна заправляти пальним баки під час роботи двигунів внутрішнього згоряння, а також палити поблизу машин, що заправляються пальним.

Протипожежні заходи в лісі не складні й зовсім не потребують матеріальних затрат. Лише обережного дбайливого ставлення, розуміння серйозності можливих наслідків. Тож оберігаймо "зеленого друга" від знищення вогнем. Щоб завжди милуватися його красою, знаходити затишок під його кронами, дихати свіжістю на повні легені.

Пам'ятайте, що лише висока культура поводження з вогнем, дотримання правил пожежної безпеки позбавить вас від біди і страждань, що приносять пожежі.

Якщо ж у лісі сталося лихо, як дізнатися, що спалахнула пожежа?

Полум’я і запах диму, крики птахів, тріск гілок та дерев говорять про те, що у лісі почалася пожежа. Якщо полум’я несильне, можна спробувати погасити його зламаними гілками, маленьким деревцем чи навіть курткою. Тліючу траву можна затоптати ногами або засипати землею, а після цього обкопати згоріле місце смугою завширшки півметра. Але якщо полум’я розгорілось, і ви бачите, що не можете з ним впоратися, треба утікати, щоб захиститися від пожежі. Утікати від полум’я пожежі треба в той бік, звідки дує вітер, щоб полум’я не наздогнало нікого.

Біжіть там, де є відкриті ділянки. Для того, щоб захититися від чадного диму, потрібно дихати через хустинку чи будь-яку річ з тканини. Пам’ятайте, коли вийдете з лісу, негайно повідомте пожежну службу за номером 101 про пожежу в лісі або зверніться до дорослих.

https://mk.dsns.gov.ua/files/line/video/18243.mp4

Треба знати і те, що найпершою небезпекою під час пожежі є опіки та отруєння димом.

Людині, яка вчаділа від диму, найперше потрібен кисень. Тому допоможіть їй відійти у безпечне місце, де немає диму, посадіть або покладіть зручно її, щоб людина могла віддихатися. Якщо у вас є незначні опіки, потрібно їх охолодити під струменем води і тримати, поки не затихне біль. Не можна змащувати місце, яке обпекли кремом, спиртом, одеколоном тощо. На сильні опіки треба покласти стерильну марлеву серветку і якнайшвидше звернутися до лікаря.

Пожежа може бути дуже небезпечною. Тому до лісу ходити потрібно у супроводі дорослих і ніколи не відходити від них.