Українська мова

23 березня.

Тема уроку: Іменник. Морфологічні ознаки. Рід іменників

Рід відмінюваних іменників із нульовим закінченням

чоловічий рід

жіночий рід

Аерозоль

біль

бридж (гра)

висип, насип, розсип

дріб (десятковий, барабанний)

дриль (інструмент)

картель (різновид монополії)

кір

накип

нежить

перекис

поступ

пропис

полин

продаж

Псалтир

рояль

рукопис

Сибір

собака

степ; степінь і ступінь

толь (покрівельний матеріал із товстого картону)

тюль

туш (муз. п’єса; ненавмисне торкання в більярді)

фенхель (рослина)

шампунь

ярмарок

бандероль

бешамель (соус, приправа)

бязь (тканина)

ваніль

верф (сукупність споруд на березі водойми, де будують і ремонтують судна)

гуаш

жирандоль (свічник)

жовч

заполоч (нитки для вишивання)

каніфоль (смола, добута з хвойних дерев)

Керч

консоль (виступ)

мігрень

нехворощ (різновид полину)

папороть

путь

ретуш (виправлення, підмальовування картин, фотознімків; обробка каменя сколюванням)

розкіш

скрижаль

суміш

туш (фарба)

фланель (тканина)

шагрень (шкіра, папір)

Перегляд відеоролику «Зал чи зала — експрес-урок» на каналі YouTube див. нижче

Коментоване письмо

Деякі іменники в літературній мові належать до одного роду, а в розмовній, діалектній — до другого: санаторій і санаторія, клавіш і клавіша. Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: Фальш у її голосі різав Ярині слух (О. Десняк); А чи нема тут якого фальшу? (Із живих уст); Арсенова душа не виносила брехні й фальші (Л. Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для іменника фальш старіша за категорію жіночого, проте ця друга витискає з сучасної української мови першу.

Якому роду давати перевагу в цих іменниках, залежить від характеру тексту: ділова мова, пряма мова в художньому творі чи стилізація під народну говіолооллловим закінченням


25 березня

Тема уроку: Іменники чоловічого і жіночого роду, що означають людей за діяльністю ( поет - поетка...)

Завдання1.

Доберіть до поданих іменників спільнокореневі слова — назви осіб протилежної статі. Слова запишіть парами.

Киянин, харків’янин, полтавець, селянин, степовик, журналіст, співак, художник, поет, письменник, спортсмен, студент, дослідник, виконавець, актор, вершник, волонтер, програміст, стиліст, перукар, директор.

Завдання2.

Які з дібраних вами слів є назвами осіб за посадою, родом діяльності?

Поряд з іменниками чоловічого роду на означення професій уживають іменники жіночого роду: поет — поетеса; директор — директорка, лікар — лікарка.

Іменники авторка, аспірантка, дописувачка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка та інші зафіксовані в словниках, отже, нормативні. Такі іменники, як адвокатеса, директриса зазначені в словниках із позначкою «розмовне».

Питання нормативності таких іменників (фемінітивів) активно обговорюється науковцями та суспільством, їх уживають на своїх шпальтах популярні ЗМІ. До фемінітивів виявляють цікавість, використовуючи в розмовному, публіцистичному та художньому стилях.

Проте оскільки іменник-назва професії у формі чоловічого роду має більш загальний характер, то в текстах ділового й наукового стилів краще вживати саме таку граматичну форму.

Іменники чоловічого роду — назви осіб за посадою, званням, професією характеризують особу поза приналежністю до статі: професор Гаврилишина, нотаріус Денисова, професор Олена Коваленко.

Завдання 3.

За підручником вправа 346 ( опрацювати правила вище с.216)

30 березня.

Тема уроку: Іменники спільного роду.

1. Опрацюйте.

“Які іменники належать до спільного роду?”

До цієї специфічної групи зараховують іменники на -а, які називають особу за її характерними діями або рисами поведінки. Наприклад: писака, кусака, читака, потіпака, посіпака, верещака, витріщака, рубака, задавака, позивака, служака, одчаяка, заводіяка, задирака, базіка, недоріка, кривляка, гуляка, трудяга, стиляга, бідняга, бідага, молодчага, волоцюга, ледацюга, сонюга, жаднюга, сердега, бродяга, добряга, скуп’яга, знайда, пройда, заблуда, приблуда, проява, роззява, шельма, прожога, невидимка, плакса, рюмса, дубина, ханжа, замазура, невдаха, бідолаха, рева, причепа, підлиза, прилиза, нездара, ненажера, потвора, заїка, нероба, єхида, недоторка, ябеда тощо.

З морфологічного погляду наведені іменники належать до чоловічого чи жіночого роду залежно від статі, котру вони позначають. У зв’язку з цим родова диференціація здійснюється за допомогою аналітичних засобів і форм узгоджуваних прикметників, займенників, дієслів або ж відповідного контексту. Порівняймо аналітичне вираження в першому випадку і контекстуальне в другому: “Йонька був якийсь невдаха, все йому не в руки потрапляло, а ковзало між пальцями” (Григорій Тютюнник), “Груня мовчала, не перечила, коли свекруха називала її невдахою” (Кость Гордієнко).

До іменників спільного роду відносимо й деякі назви осіб на -о: агакало (чоловічий і середній рід), доробало (ч. і с.), ледащо (ч. і с.), базікало (ч. і ж.), сонько (ч. і ж.), чванько (ч. і ж.). У формі середнього роду іменники вживаються стосовно осіб двох статей: він (вона) — велике ледащо, страшенне доробало.

Подвійний рід (чоловічий — середній, жіночий — середній) спостерігається в частини іменників, утворених за допомогою суфікса -ищ (е) на означення згрубілості: така (таке) бабище, відьмище, дівчище, свекрушище, ручище.

2 завдання . В п р ав а 349 (письмово)

01 квітня

Тема уроку: Рід невідмінюваних іменників


1 завдання : вивчіть правила


Часто визначення роду незмінюваного іменника стає цілою проблемою. Розберемося із тим, які правила для цього існують.

Правило 1 – надзвичайно очевидне.

Якщо слово вживається на позначення особи жіночої статі (фрау, мадмуазель), воно, відповідно, є іменником жіночого роду. Якщо означає особу чоловічої статі – чоловічого (маестро, месьє).

Правило 2 – тварини.

Назви тварин є іменниками чоловічого роду (шимпанзе, кенгуру, колібрі)

Правило 3 – неістоти.

Назви неістот – іменники середнього роду (таксі, кашпо, кашне, бюро)

Правило 4 – географічні назви.

Рід географічних назв визначається за загальною назвою. Наприклад, нам треба визначити рід слова Тбілісі. Ми знаємо, що Тбілісі – це місто. Відповідно, це слово – середнього роду.

Правило 5 – винятки з правила)

Рід деяких слів просто треба запам’ятати. Таке запам’ятовування полегшується через слово-пояснення. Це такі слова:

  • Путасу (риба) – жіночий рід

  • Івасі (риба) – жіночий рід

  • Авеню (вулиця) – жіночий рід

  • Цеце (муха) – жіночий рід

  • Кольрабі (капуста) – жіночий рід

  • Салямі (ковбаса) – жіночий рід

  • Торнадо (вітер) – чоловічий рід

  • Сулугуні (сир) – чоловічий рід

  • Кабукі (театр) – чоловічий рід

  • Барбекю (шашлик) – чоловічий рід

2 завдання ; Письмово запишіть 10 речень ,самоттійно складених, із словами що вище- путасу, івасі та ін.

06 квітня

Тема уроку: Іменники , що вживаються тільки в однині або в множині

1.завдання. відеоурок

2.завдання - вправа 342

08 квітня

Тема уроку: Складні випадки відмінювання іменників 1 відміни


1 завдання - Переглянути відео, що нижче

2 завдання. Провідміняти іменники: тиша , земля, доля, миша. З

ц ими словами скласти речення. Все письмово

13 квітня-15.04

Тема : Іменник

Завдання. Виконати тест. П о вторіть вдруге , будьте уважні

15 квітня

Тема уроку: пройти повторно тест за 13. 04.

Нова тема :Відмінювання іменників ІІ відміни в Род. в.


Записати іменники в Р.В. Виділити закінчення. Завдання сфотографувати. переслати мені у вайбер 0637219690


Зразок: Цукру, дощу, ...

Вітер, дим, ліс. гай, осел, папір, Київ, кілограм, мороз, страх, атом, Кавказ,

гараж. теніс, відмінок, комбайн, лісок, комітет, трикутник, сюжет.

22 квітня

Тема уроку: Диктант з коригуванням.

Завдання: Списати текст, виправивши в ньому помилки. відреагований текст надіслати мені у вайбер для оцінюванн


Диктант

Видатна поетеса


Ліна Костенко одна з чільних постаттей у плеяді українського шісдесятництва. Народилася вона на Київщині, у 1956 році закінчила літературний інститут імені

М. Горького у Москві. Але після виходу трох перших збірок поетеса була заборонена на шіснадцять років. Поверниня в літературу відбулося 1977 року коли світ побачила збірка Над берегами вічної ріки.

Творчість поетеси має що най ширший спектр: тут і монументальні твори і мінімалістичні форми, тут трагізм, та іскрометна іронія, тут зануриння в глибини історії та гостре і парадоксальне баченя сучасності. Принцепово перибуваючи за межами будь яких шкіл, Ліна Костенко зумовила радикальну, філософську, стилістичну та мовну трансформацію української літератури. Також вона периклала багатьох полських, а також чеських єврейських, грузинських поетів. Твори Ліни Костенко також перекладенні різними мовами, а саме, англійською, француською, німецькою, іспанською, усіма мовами сходу Європи, тощо.

Упродовш тривалого періоду поетеса вивчала зону біля Чорнобиля в складі історико-культурної експидиції. Результат цієї праці : сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна».

Ліна Костенко – почесний професор національного університету «Києво Могилянська академія». У 1987 році вона стала Лауреатом Національної Премії України імені Тараса Шевченка.

27 квітня

(надіслати 27 квітня. а то -1бал !)

-Контрольна робота з теми

« Частини мови» (10 клас)

1. Визначте рядок, в якому всі іменники у формі родового відмінка однини мають закінчення –а, (-я):

А текст, пісок, Київ, Кривий Ріг; Б рід, вид, склад, спосіб;

В табулятор, таймер, тангенс, тиждень; Г футбол, біг, коридор, живопис.

2. Визначте рядок, в якому всі іменники є незмінюваними:

А хор, телеграма, матір, граматика; Б МВС, турне, Коблево, леді;

В радість, квасолиння, сопілка, кепі; Г пенальті, ворона, милосердя.

3. Визначте рядок, в якому всі прикметники належать до розряду якісних:

А ведмежа голова, вишневий сік, заяча душа;

Б Довженкові фільми, учнівський білет, вовчий апетит;

В воляча сила, вишневий садок, лебедина пісня;

Г звірячий погляд, бузковий колір, ведмежа послуга.

4. Визначте рядок, в якому від усіх прикметників Не можна утворити ступені порівняння:

А ранній, бурштиновий, досконалий, довгенький;

Б сприятливий, всесвітній, волошковий, доречний;

В активний, сліпий, хитрющий, вороний;

Г білий, важкий, новорічний, учительський;

Д босий, козацький, хворий, порожній.

5. Визначте рядок, в якому всі займенники належать до розряду означальних:

А сам, інший, самий, кожний; Б цей, такий, стільки, той;

В нікотрий, ніякий, ніщо, ніскільки; Г котрий, скільки, який, чий.

6. Правильно записано всі числівники в рядку:

А двомастами сорока, чотирмастами шістидесяти восьми;

Б сімдесятьома сімома, тисячу дев’ятий;

В семистам сімдесятьом чотирьом, двадцятивосьмитисячний;

Г чотиристами тридцятьма, тисяча сорока шістьма;

Д трьомастами сорок шістьма, тисячою.

7. Граматичний зв'язок НЕ порушено в словосполученні числівника з іменником у рядку:

А півтора року, дві третіх доби

Б дві десяті відсотка, чотири ножиці

В двоє лошат, з першим лютим

Г п’ять із чвертю року, два заручники

Д одна друга кілограмів, три сьомих метра

8. Граматичної помилки не допущено в реченні:

А На цьому питанні я зупинюсь більш конкретніше;

Б У дослідника в колекції було більше на одинадцять мінералів.

В Це сама відповідальна задача.

Г Зайди після десяти годин.

Д Та біль переслідувала його всюди.

Завдання 9-12 мають по шість варіантів відповіді, серед яких лише три правильні варіанти.

9. Вкажіть рядки, в яких в усіх іменниках правильно вжито родову форму.

А викладач фізики, бухгалтер фірми, НАН оголосила, учитель школи;

Б крихітне колібрі, лаборантка відділу, гарячий какао, професорка Юрчишина;

В лейтенант Галина Петренко, австралійське кенгуру, різнобарвний метелик, довгошия жирафа;

Г широка путь, далекий Сибір, невимовний біль, високий насип;

Д кумедний поні, великий Тбілісі, трамвайне депо, Сквирський райвно;

Е відоме Огайо, швидкоплинне Колорадо, програний парі, біла кашне.

10. Вкажіть рядки, в яких правильно записано власні назви у формі кличного відмінка:

А Андрію Семеновичу, Маріє Федірівна, Тамаро В΄ячеславівна;

Б Стефане Мирославовичу, Ігоре Олексійовичу, Сергію Мечиславовичу; В Юрію Васильовичу, Едуарде Пилиповичу, Любове Панасівно;

Г Поліно Петрівно, Лідіє Олексіївно, Тимуре Васильовичу;

Д Світлана Єгорівна, Алло Євгеніївна, Івану Демидовичу;

Е Дмитро Ферапонтовиче, В΄ячеславе Леопольдовиче, Яна Миколаївна.

11. Позначте рядки, в яких складні прикметники пишуться через дефіс:

А східно/український, життє/здатний, чотири/кутний, хіміко/терапевтичний;

Б термо/гідро/динамічний, напів/свідомий, дво/мільйонний, україно/мовний;

В народно/пісенний, зерно/збиральний, військово/полонений, зовнішньо/торгівельний;

Г хіміко/технологічний, військово/стратегічний, військово/лікарський, південно/західний;

Д опукло/ввігнутий, кисло/солодкий, політико/економічний, військово/спортивний;

Е механіко/математичний, соціал/демократичний, квадратно/гніздовий, партійно/політичний.

12. Вкажіть рядки, в яких усі займенники написано правильно:

А ніхто, абихто, хтось, якийсь;

Б що-небудь, казнащо, хтознащо, казнахто;

В аби з ким, в нікого, з казна-ким, хтозна-який;

Г хтозна-з-ким, аби-де, хто-небудь, будьчий;

Д з нічим, ні з чим, декотрий, абищо;

Е ні для чого, ані-хто, чий-небудь, ні-до-кого.


29 квітня

Тема уроку: Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання: Опрацювати п.44.

Вправи 380, і 381(останню надіслати)

Перегляньте відео


04 травня

Тема уроку: Розвиток мовлення. Контрольне есе"Чому потрібно вивчати іноземні мови?"( не менше 100 слів)

Діти. Сергій Олегович чекає завдання із Захисту Вітчизни . Скидайте на вайбер 0671283919


06 травня

Тема уроку: Службові частини мови

Завдання - Опрацювати п.49.

Вправа 444.

а- 454 надіслати



13 травня

Тема уроку : Практична риторика. Суперечка як вид комунікації . Різновиди суперечки

Вивчити!

Суперечка - це комунікативна ситуація, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці.

Обов'язковими учасниками суперечки є пропонент, опонент і аудиторія.

Пропонент- це той, хто висуває, обстоює деяку тезу. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані і поставлені на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання.

Опонент- другий обов'язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі.

Аудиторія - третій, колективний суб'єкт суперечки. Це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу питання, що обговорюється. Вона є основним об'єктом аргументативного впливу в спорі.

Можна виділити декілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути дискусією, полемікою, диспутом або дебатами.

Дискусія (від лат. (dіscussiо - дослідження, розгляд) - це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні й порівнянні різних точок зору, у знаходженні правильного рішення спірного питання. Дискусію можна також кваліфікувати як своєрідний спосіб пізнання. Вона дозволяє краще зрозуміти те, що не є достатньо чітким і зрозумілим. Навіть якщо учасники дискусії не приходять до спільного висновку, все ж таки взаєморозуміння між протилежними сторонами посилюється. Безпосередня мета дискусії - це досягнення консенсусу між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється. У зв'язку з цим застосування некоректних прийомів, спрямованих на обдурювання співрозмовника, в такій суперечці заборонене. У протилежному випадку дискусія може припинитися і виникне конфліктна ситуація.

Унікальним прикладом такого виду суперечки є дискусія, яка відбулася між двома видатними фізиками Н. Бором та А. Ейнштейном. Ця дискусія тривала протягом декількох десятиліть. Вони сперечалися і усно, і письмово, і на відстані, і при зустрічі. Іноді суперечка була по-академічному строгою, а інколи була схожою на вибух.

Причина дискусії полягала в обговоренні проблематики квантової механіки, із створенням якої значно змінилися погляди фізиків на оточуючий світ. Дискусія викликала значний інтерес серед науковців: за нею уважно слідкували, в ній брали участь найвидатніші вчені - соратники Бора й Ейнштейна. Відомий голландський фізик Пауль Еренфест був «секундантом» суперечки. Він допомагав організовувати зустрічі між сперечальниками, вів їхнє листування, стимулював до активних дій.

У цій дискусії не було переможців. Ніхто нікого не переконав. Кожний з учасників залишився на своїй позиції.

А. Ейнштейн помер раніше Н. Бора на сім років. Однак Бор до останнього продовжував подумки сперечатися зі своїм опонентом. Саме про це свідчить одна цікава подробиця його життя. Останній малюнок, який Бор зробив на дошці в кабінеті за день до смерті, відтворював ейнштейнівський «ящик з фотоном», розмірковувати з приводу якого Бор, мабуть, ще продовжував.

Хоча до спільної думки два найвидатніших фізики нашого століття так і не дійшли, однак їх дискусія була напрочуд плодовитою. Вона не зводилася до фіксування різних точок зору. Вчені спільно намагалися знайти істину, тому метою їхньої дискусії було не знищення, а, навпаки, збагачення один одного. В результаті уточнювалися їхні позиції, виправлялися неправильні визначення, будувалися нові аргументації. Вчені не були ворогами, вони з великою повагою ставилися один до одного, про що свідчать численні факти. Так, в одному із листів А. Ейнштейн, звертаючись до свого опонента, пише: «Дорогий, якщо не сказати любий, Боре!». У приватній бесіді в Москві Бор говорив: «Ейнштейн був не тільки генієм, а й прекрасною і дуже доброю людиною. Його посмішка ще й зараз перед моїми очима».

Полеміка (від грецьк. роlemikos - ворожий, войовничий) - це суперечка, в якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної.

Із цього визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією - з іншого. Якщо Учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні Думки, намагаються дійти консенсусу, якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно отримати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію. Прийоми, які застосовуються в полеміці, повинні бути коректними, однак у практиці сучасної комунікації в подібного типу суперечках часто застосовуються також некоректні прийоми.

Диспут (від лат. disputо - досліджую, сперечаюсь) та дебати (від франц. dеbate- сперечатися) як види суперечки в літературі часто розглядаються як схожі поняття.

Відмітні ознаки диспуту такі:

Диспут - це завжди публічна суперечка.

Предметом диспуту як публічного спору виступає наукове або суспільно важливе питання.

Організаційні форми диспуту можуть бути різноманітними: обговорення дисертації, публічний захист тез тощо.

На відміну від дискусії диспут не тільки з'ясовує підстави, а й виявляє позиції сперечальників. Нерідко останнє в диспуті стає головним.

Дебати- це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях тощо. Мета дебатів - визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу.

Окрім наведеної вище класифікації суперечок існують також інші. Так, залежно від мети розрізняють: суперечку заради істини, суперечку заради переконання, суперечку заради перемоги і суперечку заради суперечки.


18 травня

Тема: Написати контрольне есе ." Чому хороших людей більше, ніж поганих?"

25 травня

Тема уроку. Мистецтво вести суперечку

Завдання. Переглянути відео.

Вправа 459



Нагадую....Не всі ще здали контрольні завдання за такі числа:

15 квітня.К.Р. Іменник.

27 квітня.К.Р.

4 травня .Есе.

18 травня.Есе

27травня

Тема уроку: Систематизація й узагальнення вивченого матеріалу

П овторення- вправа 20 письмово.

Виконайте і.....відпочивайте!!!

За літо не з

Доздайте, будь ласка, Захист Вітчизни.