Українські дисиденти - незламні борці за права людини

Виставка літератури

Виставку літератури, присвячену українським дисидентам, розгорнуто у бібліотеці Шосткинського ВПУ вперше. Матеріали виставки розповідають про незламних борців за права людини: Петра Григоренка, Миколу Руденка, Василя Стуса, Олексу Тихого, Юрія Литвина, Аллу Горську, Івана та Надію Світличних, Івана Дзюбу, Євгена Сверстюка, Левка Лук'яненка, В'ячеслава Чорновіла. Виставку розгорнуто у рамках проведення місячника правових знань, а також підготовлено презентацію за темою. 

Дисиденти (від лат. dissidens – незгідний)

Дисиденти – громадяни СРСР, які у 1960-х — на початку 1980-х років відкрито піддавали сумніву й критикували офіційну комуністичну ідеологію та політику, виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини. В Україні (УРСР) дисиденти виступали за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. Появу українського правозахисного руху пов’язують з діяльністю Української Гельсінської групи з прав людини (УГГ), яку було створено 9 листопада 1976 року.

Гельсінські угоди

1 серпня 1975 року в Гельсінкі було укладено “Прикінцевий акт наради з питань безпеки і співпраці в Європі”. Йшлося про непорушність кордонів, суверенітет країн і права людини. Підпис під документом поставив і представник Рядянського Союзу. Західні демократи торжествували - комуністичний монстр поступився власними амбіціями. Та ситуація, як з’ясувалося через кілька місяців опісля, була оманливою: керівництво Союзу діяло в традиційній манері - підписання ще не означало виконання.

Українська Гельсінська група (УГГ)

Мета Української Гельсінської групи з прав людини - сприяння виконанню в Україні Гельсінських угод, а саме: збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих; доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт; ознайомлення громадян України з Декларацією прав людини ООН.

Члени Української Гельсінської групи

Засновники організації: Микола Руденко (керівник УГГ), Петро Григоренко, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Олекса Тихий та інші. Радянська влада звинуватила учасників групи в антирадянській агітації і пропаганді й застосувала до них жорстокі репресії. Попри арешти та переслідування УГГ постійно поповнювалася новими членами, для яких цінність прав людини була вищою за особисті безпеку і благо.

Репресії проти дисидентського руху

У 1960-х – на початку 1980-х років у в'язниці, табори, спецпсихлікарні потрапили учасники дисидентського руху, всі, хто за своїми переконаннями не могли й не хотіли коритися радянській тоталітарній системі в Україні. Перебуваючи у місцях позбавлення волі, українські дисиденти продовжували чинити опір існуючому режиму, а допомога політв'язням стала невід'ємною складовою діяльності правозахисного руху в Україні.

Значення дисидентського руху

Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Важливіші його публікації дісталися за кордон і були перекладені на чужі мови. Гуманні політичні позиції руху здобули йому прихильне ставлення у світі. Дисиденти зайняли помітне місце у світогляді населення. Завдяки їхній самовідданій боротьбі у громадській свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до “великого брата”, що можливе створення незалежної держави. 

“У будь-які часи є люди, які повинні ошляхечувати суспільство. Їх небагато, і вони здатні відстоювати свою думку, писати не те, що прийнято, а що справді потрібно, важливо, не фальшивити й не розмінюватись. Хоча б в ім’я принципу, який дає право залишатися людиною або не залишатися”. Євген Сверстюк