"МУЖНІСТЬ І БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ"
година спілкування
До бібліотеки були запрошені учні групи 09-11. Майбутні автослюсарі одразу виявили неабияку обізнаність з Чорнобильської тематики і долучилися до спілкування. Вони ділилися інформацією, одержаною із ЗМІ, почутою від знайомих, родичів, батьків. Викладач історії Оксана Володимирівна майстерно скеровувала напрямки обговорення, задаючи питання та спонукаючи до роздумів. Найбільш активними були Старченко Олександр, Левченко Андрій, Москаленко Олександр.
Бібліотекар Тетяна Володимирівна зробила огляд літератури, представленої на виставці. Присутні уважно слухали розповідь про пожежників, які опинилися віч-на-віч зі стіхією у найстрашніші перші години після аварії, чиїми зусиллями вдалося у тяжких умовах загасити пожежу. Учні вперше дізнались про пожежу 23 травня 1986 року, яка сталася у кабельному тунелі четвертого енергоблоку, про подвиг Володимира Максимчука. Пожежники свідомо йшли на смертельний ризик, тому що знали - іншого виходу немає. Героям-пожежникам присвячений вірш, який прозвучав наприкінці заходу:
ЕСЛИ НЕ МЫ, ТО КТО ЖЕ?
Александр Прокофьев
ликвидатор аварии на ЧАЭС
Шатая и руша науки столбы,
Металл и бетон превращая в руины,
Поднялся реактор АЭС на дыбы,
Обрушив на землю несчастий лавину.
Провал задышал, угрюм и зловещ,
Победное пламя взметнул, словно знамя.
И стал для пожарных огненный смерч
Последним мирным воспоминаньем.
Начкар перед строем сказал тяжело:
"Хоть риск и смертелен, но все же..." -
Запнулся, как будто горло свело, -
"Если не мы, то кто же?"
В бой по лестницам шли наверх,
Стволы тащили и судьбы.
Каждый клеил в последний конверт
Слова сквозь сжатые зубы.
Холод сомненья в души лез
Вместе с цветами мая
Звезды, свидетели редких слез...
Слышишь меня, родная?
Пламенем вброд, смерти назло,
Приняли бой честный.
Час или два? Сколько прошло?
Сколько рентген? Счесть бы.
Перед рассветом рассеялся дым
Смертельно тяжелого боя,
Давайте встанем и помолчим,
О подвиге этом помня.
"Пожежна безпека". - 2011. - №4. - с.3.