"Душа поета промовляє через слово"

У межах Національного тижня читання поезії Український інститут книги запросив усіх бажаючих долучитися до поетичного челенджу. Його суть полягає в тому, аби впродовж тижня поезії щодня ділитися тематичним віршем. Зокрема читати: улюблену поезію; поезію рідного краю; поезію, що асоціюється з домом; поезію, покладену на музику; поезію, котру знаємо напам'ять.

Все це перетинається у творчості видатного поета-земляка Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба, 1878-1944 рр.), який народився у Білопіллі, Харківська губернія, Російська імперія, а нині - Сумська область, Україна. Поезія Олександра Олеся торкається душі і серця: вона хвилююча, щемка, іноді радісна, а подекуди здається такою, що написана не сто років тому, а у наш час.  

20 березня у бібліотеці Шосткинського ВПУ зібралися учні та педагоги на літературно-музичну композицію "Душа поета промовляє через слово...". Читали поезії Олександра Олеся, які суголосні нашому сьогоденню: "Війна, війна! І знов криваві ріки", "Вчорашні спільники на нас здіймають зброю", "Сміється хтось, плює нам в рани", "Ти ж бачиш Сам небесними очима", "Скінчиться ніч людського божевілля" та багато інших.

Говорили про драматичний життєвий шлях поета, його безмежну любов до України та нездійсненну мрію - повернутися додому:

О принесіть як не надію,

То крихту рідної землі:

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію...

Хоч кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

До уст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогняною.

Олександр Олесь

12.IX.1921