Вірші про муляра

***

Дім, цеглина по цеглині,

зводять руки молоді.

Дівчина в спецівці синій

знов чарує зір мені.

І в душі моїй так ясно.

Бачу ж я її одну,

вся вона, струнка й прекрасна,

мов летить у вишину.

Я за нею серцем лину,

о дівчино, добра будь!

І в польоті на вершини

мою пісню не забудь.

Володимир Сосюра (8.12.62)

***

Знову закладають новий дім –

Над фундаментом працюють пильно:

Вітер лютуватиме чи грім, -

Міцність гарантується подвійно.

І як врешті вікна розцвітуть

Серед стін, розшитих по цеглині,

Мулярам за праці творчу суть

Всім оцінки виставлять відмінні.

… Хай не видно, хто у першій ролі –

Хто клав основу для стіни

Чи підмурки зводив іншій долі

І волів триматися в тіні,

Та відомо, що по Божій волі

Праці зодчого нема ціни.

Олеся Ковальчук

Яка це радість – укладати цеглу,

Чуть, як з-під рук будинок вироста!

Цілує вітер мою руку шерхлу,

Цілує сонце молоді уста...

Стою над містом я – на риштуванні –

Стружу, клепаю, зводжу дім – творю!

Стрічаю першим сонце на світанні,

Засвічую в віках свою зорю...

Так, зорі ми, а не метеорити,

Що згаснуть десь у небі голубім...

Яке нам щастя випало – творити

Із казки дійсність – сучасний* дім!

* комунізму (в оригіналі)

Іван Нехода, 1946

Вже не один висотній дім

Ми збудували в місті.

І поселилось щастя в нім,

Як сонце променисте.

О ні не марно я живу

В зелено буйнім світі.

Я бачу вулицю нову,

Моїм теплом зігріту.

Василь Римарчук

***

Збудуймо дім. Себе збудуймо в нім.

З дерев і квітів будуть його стіни.

І на карнизі ніжно-голубім

Заграє сонце кетягом калини.

Чар-зіллям заклечаємо поріг.

Казок накличемо, які ще є на світі:

Нехай приходять на дитячий сміх,

Заходять в очі, широко відкриті.

Настане день і другий день за ним…

Роки минуть, століття незворотні.

Все зміниться – залишиться наш дім.

Будуймо дім. Не пізно ще сьогодні…

 Юрій Ковалів