Embedded Files
"Я Є СВІДОК ГОЛОДОМОРУ..."
Спогади - найцінніші документи, які залишилися нам про той час
Виставка-пам’ять
Бібліотека училища вже багато років збирає публікації на тему голодоморів. Особливо цінними та водночас неймовірно жахливими поміж них є спогади свідків. З деякими із них ви маєте можливість ознайомитися на нашій виставці:
Спогади як кара Божа. Пам’ять. Ця історія сім’ї Перединець вперше оприлюднена тільки зараз, через десятиліття після подій / О. Особова // Урядовий кур’єр. - 2013. - №124. - С.6. - (Згадаємо все, пам’ятаємо всіх)
"Гарбузень" змінив "пухкотень", а навесні настав "капутень". Пам’ять. На Поділлі зубожіння селян почалося з усуспільнення майна, а згодом у коморах не залишилося навіть мишей / О. Чебан // Урядовий кур’єр. - 2013. - №97. - С.20. - (Згадаємо все, пам’ятаємо всіх)
"І навіщо вам оце все треба було видумувати?". Геноцид дитячими очима. Почесний громадянин Волині Григорій Гуртовий у книжці "Голгофа голоду" застерігає від повторення подібного злочину в майбутньому / В. Мельник // Урядовий кур’єр. - 2013. - №149. - С.20. - (Згадаємо все, пам’ятаємо всіх)
Діти боялися потрапити у... холодець. Жахливі спогади. Кожна сім’я у Кривушах на Полтавщині боролася за життя як могла / В. Бедзір // Урядовий кур’єр. - 2013. - №102. - С.17. - (Згадаємо все, пам’ятаємо всіх)
Жах, що с тобою все життя. Свідчення. Спогади - найцінніші документи, які залишилися нам про той час / Л. Конарева // Урядовий кур’єр. - 2013. - №112. - С.21. - (Згадаємо все, пам’ятаємо всіх)
Тоді було подвигом поділитися хлібом. Праведники. Спогади тих, хто ціною власного життя допомогав іншим не вмерти від голоду, увічнюють їхні людяні вчинки / Л. Конарева // Урядовий кур’єр. - 2013. - №197. - С.19. - (Згадаємо все, пам’ятаємо всіх)
Картоплю відібрали і викинули у глибокий рів. Сумчанка Алла Криганова, у минулому комуністка, вчителька російської мови, розповіла про те, як вона та її тітка рятували селян від голоду / О. Романенко // Сумщина. - 2014. - №46. - С.4
Український народ: випробування голодом. Суспільство. Моральні й культурні наслідки геноциду відчуваються і донині / Л. Величко // Урядовий кур’єр. - 2013. - №216. - С.14. - (Духовність)
***
Золотої, мов блакиті,
осінь тиші нагребла.
Як в мені вам спиться, вбиті?
Чи не віє від стебла,
від гортанного, низького,
що скосилося на хліб?
Много, много - аж нікого
за голодним кругом літ!
За холодним паровозним
синім зашморгом гудка...
Анікого: кожен, кожен
власне прізвище гука -
мов тюремне, крізь стерначчя
перетятого стебла.
Як присниться - аж заплачеш:
хлібом віє від села...
Володимир Затуливітер
Запрошуємо до читання.
Page updated
Google Sites
Report abuse