ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
(Олександр Іванович Кандиба)
4 грудня 1878 - 22 липня 1944
29 січня 2017 року в Києві на Лук'янівському кладовищі відбулося перепоховання праха українського письменника та поета Олександра Олеся та його дружини Віри, які були перевезені до Києва з Чехії.
Шановні друзі, до вашої уваги нарис Небайдужої Людини, колишньої вчительки історії м. Шостка Алли Василівні Кобизєвої про Олександра Олеся (публікується з дозволу автора):
"Українська нація має дійсно великих, істинно народних, літературних і громадських діячів: Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка. Поряд з ними в ХХст. постає славетне ім’я нашого земляка О. Олеся (народився в м. Білопілля 1878р.). О. Олесь мав рідкісний талант лірика, глибоко знався на людських почуттях. Перша його збірка, з одинадцяти, мала назву "З журбою радість обнялась".
На долю Олеся випало нелегке життя. Щоб не вмерти з голоду, довелось багато років працювати на бійнях. Природно, в 1917р. під майоріння червоних прапорів линули Олесеві вогненні слова: "Гей, до зброї! Бийте в дзвони!".
А 1937-й рік спопелив майже все: знищено багато його рукописів. Про страхітливе обличчя сталінізму Олесь пише твір "Земля обітована". Україна потопала в крові, та Олесь кличе не зневірятись, а вірити в воскресіння. Людяністю і любов’ю наповнені його книжечки для дітей: "Від льоду до льоду", "Ялинка".
Історія вдивляється в нас. І сьогодні нам потрібне пророче слово поета, що додасть сил у хвилину зневіри, коливань. Поет-лірик і поет-громадянин допомагає нам сьогодні усвідомити власну цінність і цінність нації.
Післямова: вдячність всім, хто посприяв поверненню праху великого поета з-за кордону на Батьківщину (1944р. - 2017р.)".
Кобизєва А.В.
ХТО Я?"Я із загону педагогів-істориків. Саме цю професію одержала після закінчення Харківського Університету. Працювала виключно в старших класах. Самоосвіта і творче відношення до педагогічної діяльності (особливо на уроках суспільствознавства) зумовили одержання звання: відмінник народної освіти. Кар’єрного росту не було, бо це не моє покликання та це моє небажання стати членом КПРС.На пенсії присвятила себе вихованню внучки, яка нині уже київська студентка. Зараз маю багато вільного часу і небайдужість до суспільного розвитку, тому беру участь в громадських заходах та займаюсь віршованою публіцистикою. Вдячна міській газеті "Полісся", яка друкує мою творчість".м.Шостка, січень 2017р.Кобизєва А.В.