125 років від дня народження Євгена Коновальця

ЄВГЕН МИХАЙЛОВИЧ КОНОВАЛЕЦЬ

(14 червня 1891 - 23 травня 1938)

Коновалець Євген Михайлович (1891 - 1938) - військовий і політичний діяч. Навчався у Львівському університеті, активно працював в "Академічній громаді", Студентському союзі, був секретарем львівської філії "Просвіти". Представляв студентську молодь у ЦК Української національно-демократичної партії. У 1910р. був під судом за участь у боротьбі за створення українського університету у Львові.

Під час Першої світової війни в австро-угорській армії наприкінці квітня 1915р. потрапив у російський полон. У 1917р. таємно прибув з Царицина до Києва. Співорганізатор Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців, з січня 1918р. - беззмінний командир формації Січових стрільців. Під час антигетьманського повстання 20 листопада 1918р. - начальник Осадного корпусу, що наступав на Київ. В Армії УНР - командир дивізії, корпусу, армійської групи; полковник Армії УНР.

Після саморозпуску Січовий стрільців 6 грудня 1919р. Коновалець перебував у польському таборі для інтернованих у Луцьку. З 1922р. - в еміграції. Ініціатор створення УВО (1921) та ОУН (1929), перший голова її Проводу. Вбитий у Роттердамі агентом НКВС. Автор праці "Причини до історії української революції".

(Бойко О.Д. Історія України: навчальний посібник для ВНЗ / О.Д. Бойко. - К.: Академвидав, 2007. - С.437).

КОНОВАЛЕЦЬ ЄВГЕН МИХАЙЛОВИЧ

Цитати

"У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю".

"Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо переможно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба".

"Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців".

"Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущої ідеї".

"Шлях до Львова лежить через Київ".

"Супротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіалізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу".

"Як довго не буде самостійної Української держави, так довго не буде порядку в Європі, всі союзи будуть нереальними".

"Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі ми могли один одному глянути в очі й подати один одному руки"…

"Казати собі, що все покінчено, що «comedia finita», я вважаю невмисним, а коли би це сталося, вважав би це злочином"…

"Навіть серед найбільше несприятливих обставин нам не треба закладати рук чи то попадати в зневіру".

"Наше громадянство дезорієнтоване, поділене на ріжні табори, зневірене дотеперішніми невдачами, є дуже доброю почвою для всякого роду авантюризмів… Про занепад нашої організації свідчить передовсім недостача хоча би примітивного порозуміння"…

"У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії."

"…уміння ставити вище добро Нації і Організації над свою особу; супроти ворогів — безоглядність; супроти громади — усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В Організації — щирість, не плазунство, а критика — для добра Організації, а не особистих амбіцій"…

"Говорити треба…до тих, що хочуть чогось навчитися, хочуть набути знання, а не до тих, які вважають, що вони вже знання мають і можуть давати іншим лекції".

"Для поневоленого народу найкращою є боротьба, бо у цій боротьбі він себе зберігає від знищення".

"Україна мусить бути єдиною, соборною державою, яка заперечує будь-які прояви сепаратизму; всіма силами треба мурувати єдність наддніпрянців і галичан; негайно творити регулярну Українську Національну Армію!"

Вікіцитати

Публікації про Євгена Коновальця:

Євген Коновалець: націоналіст і державотворець з душею романтика

Євген Коновалець - основоположник національного визвольного руху в Україні

Євген Коновалець - постать на тлі епохи (Володимир В’ятрович)

Полювання на Полковника (Ігор Дерев’яний)