Вірші про книги

***

Мені ти – друг. Ти перший друг мій, книго!

В тобі знаходжу мудрості слова.

Від твого змісту – холод і відлига.

Словам твоїм і слава, і хвала!

Мені ти – друг. Ти перший друг мій, книго!

Ти не неси в серця жорстокість, зло.

Роби добро, стійкіша будь, ніж крига,

Неси добро! Спрямуй сюди весло.

Ти прославляй добро на всіх майданах,

Неси в серця його в усіх світах!

Клади його до ран тому, хто в ранах.

І нагодуй ним тих, хто вже зачах.

Ти можеш врятувати добрим словом,

Несеш знання у вічності краї.

Під палітуркою, під цим покровом

Ховаються скарбниці всі твої.

Зі мною будь, мій друг, порадник, вчитель!

Будь вічним компасом мого життя.

На перехрестях часу – славний житель.

Ти – дзеркало історії й буття!

Ірина Хоменко (2020)

***             

Гей, Семени, Петьки, Грішки!

Годі бавитись, брати!

Од політики до книжки

Чи не треба перейти?!

Будем літери складати

Хоч це діло і нудне,

Коли вивчимось читати,

Вгледим царство чарівне.

Кожна книжка - таємниця,

Кожна книжка - цілий світ,

Духу творчого скарбниця,

Серця квітнучого цвіт.

І коли б ми прочитали

Хоча деякі книжки,

Ми у по лісу не блукали

І угледіли б стежки.

А стежки ведуть по кручах,

Обережно треба йти,

Щоб з лісів страшних, дрімучих

Славно вийти до мети.

Гей, Івани, Мішки, Грішки!

Годі бавитись, брати!

Од політики до книжки

Чи не треба перейти?!

Олександр Олесь (12.03.1918)

***

Книжки, книжки, душі моєї друзі,

Супутники і в радості, і в тузі,

Із краю мрій сподівані гінці,

Ви - від зневір надієтворчі схови,

Вечірних мрій іскристі каганці -

Ах, тільки ви не зрадите любові!

Ростислав Олексіїв

***

Коли дні твої мряка накрила

І проблеми сидять на плечах,

І за спиною склалися крила,

Віднайди собі сили в книжках!

Зазирни у світи паперові,

Заховайся від світу на мить...

Там чекають пригоди казкові,

Що тобі ще належить прожить...

Зазирни у міста і країни,

Хай зустріне тебе снігопад...

Хай збентежать античні руїни,

Зачарує черешнями сад...

Випий книгу до дна, до краплини

Посели її в серці своїм...

Книги - диво, що творить людину

Книги - ліки, прописані всім!

Книги - фрески, що самі малюєм

Ми уявою в наших серцях...

Це цеглинки, з яких ми  будуєм

Себе самі у всіх на очах...

Набери ти повітря у груди

І пірни у книжкові світи...

Серед холоду, темряви, бруду

Зможеш спокій у них віднайти...

Книги-душі крилаті і чисті,

Океани невпинних думок!

Книги - нетрі дрімучі й тернисті... 

В кожній з них є незримий урок...

Так, як пензлем малюють картини,

А із цегли будується дім,

Так і твориться з книги Людина,

Розростаючись серцем своїм!

Тож давайте ми будем читати

Детективи, романи, вірші,

Щоб себе без кінця будувати,

Пізнавати глибини душі...

Може в світі спокійніше стане,

Якщо замість постійних сварок,

Кожен книгу цікаву дістане,

Запаливши свічу від думок...

Якщо цінності з'являться нові,

Велич розуму і простоти...

Зазирни у світи паперові,

У чарівні, казкові світи!

© Огнєва Інелла

КНИЖНИЙ ВІРШ

Написане під бібліотекою

ім. В.І. Вернадського

Стоїть Олімп

Із сотень тисяч книг

Дорога від підніжжя

До вершини.

І світ утратився б.

А може навіть зник,

Якби не їх багатотомні покоління.

Бо кожне із написаних там слів

Рождалось в мудрості,

А деякі – у муках.

І світ би жити

Просто не зумів

Без того рівно писаного духу.

Я не повірю, що заміна буде їм,

Бо в книгах завжди

Найщиріша в світі сповідь.

У них є те,

Чим ми найбільше дорожим:

І спрага знань,

І дивосвіт любові…

Марина Кузьменко (2011)

***                         

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним потри, і вмент

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіший лет.

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов'язки чорних лент!

Благословенна та ясна година,

Коли "Буквар" до рук бере дитина,

Коли читає "Кобзаря" юнак,

Коли Франка "огромнії сонети"

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Дмитро Павличко

***

Книжковий світ — то особливий світ.

Він, як магніт, притягує до себе.

Коли читати вмієш з юних літ,

Для тебе книга — це безкрає небо.

Вона дає від Всесвіту ключі

Й те, без чого людиною не бути.

Читай удень, читай і уночі,

Щоб світ цей незбагненний осягнути.

Життєве невичерпне джерело,

Твоя розрада в пору лихоліття.

Ти знатимеш про все, що вже було,

І навіть те, що буде в цьому світі.

Дарує книга лету відчуття,

Із нею виростають в тебе крила.

Ти з нею відчуваєш смак життя

Й долати перешкоди маєш силу.

Книжковий світ — то особливий світ.

І безкінечний — наче море з небом.

Почати можеш будь-коли політ.

Для цього просто лиш читати треба!

Олександр Афонін (2015)