До 75-річчя проголошення Карпатської України

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА - ПЕРІОД КОРОТКОГО ЩАСТЯ

Юлія Гудошник

Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини внаслідок Сен-Жерменського мирного договору 1919 року під назвою Підкарпатська Русь як автономний край. Українське населення регіону під владою Чехословаччини не відчувало таких утисків, як українці у Польщі чи Румунії. У Підкарпатській Русі мали право самостійно вирішувати питання освіти, мови, релігії, місцеве самоуправління. Але все ж основна влада була у руках не парламенту, а губернатора, призначуваного Прагою. Тут не заборонялося вживання української мови, діяли українські школи та гімназії. Підкарпатську Русь сприймали як економічно занедбану провінцію, робітникам платили значно менше, ніж у центральних районах країни, дві третини земель призначалися чеським колоністам. Тобто українське населення хоч начебто і не зазнавало репресій, але жило без особливих надій на майбутнє.

Із початку 30-х років на Закарпатті прокидається громадсько-політичний рух, що знаходить себе у трьох течіях: русофіли, які вважали закарпатців частиною російського народу; мадярофіли, що прагнули приєднатися до Угорщини та українофіли, які плекали ідею єдності українців Закарпаття з усім українським народом. Поступово український напрям став брати верх.

У 1938 році розпочинається розчленування Чехословаччини. Це було величезним шансом для Закарпаття змінити своє становище. І справді 11 жовтня воно одержує автономію і на чолі з А. Бродієм починає свій шлях самостійності. Але внаслідок інтриг і таємних зв'язків міністрів із закордонними спецслужбами лідер змінюється. 26 жовтня ним стає А. Волошин. Столицею Карпатської Русі – Хуст.

На початку 1939 року була створена політична організація, яка стала підґрунтям творенням суверенної держави – Українське національне об'єднання. У лютому відбулися вибори до парламенту – Сейму Закарпатської України. Формується Карпатська Січ, що мала 10 відділень у районах, 5 постійних гарнізонів військової підготовки – загалом до 2 тисяч осіб. Завершено реформування уряду, створено службу безпеки, відділ преси й пропаганди. Уряд почав активну програму розвитку: в усіх школах запроваджено обов'язкове викладання української мови, почав розроблятися проект щодо перенесення Українського вільного університету із Праги до Хуста, розпочато роботи із створення власної кіностудії.

На початку березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословаччину. У ніч з 14 на 15 березня 1939 року на її територію вступила німецька армія. 15 березня на засіданні сейму було проголошено самостійність Закарпаття через розвал Чехословаччини. Скориставшись обставинами, уряду вдалося втілити давню мрію. Ухвалено закон, згідно з яким проголошувалася незалежна держава з назвою Карпатська Україна. Державною мовою проголошено українську, кольори прапора – синій і жовтий. Президентом країни став А. Волошин. Але незалежність держави тривала недовго. Уже через декілька годин уряд змушений був емігрувати. Карпатська Січ відчайдушно протистояла угорському наступу, але сили були нерівні...

Короткий період державності Карпатської України показав нескореність, бажання до волі українського народу. І через 75 років бурхливі події проголошення незалежності Карпатського краю гідні подиву і захоплення.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА

Софія Малильо

Нехай святяться вікопомні дати,

в бутті народу осяйні шпилі!

Знов легіт весняний пронизує Карпати,

ще сном сповиті в березневій млі.

Ще ждуть дощів дрімотні полонини,

і життєдайний грім їх не збудив,

а теплий вітер часом вже пролине

над тіснявою верховинських нив.

І вітер Пам’яті над ними мчиться,

хоч довга черга літ уже сплила.

Промчалася подій буремних колісниця,

та все надійно Пам’ять зберегла.

В борінні сил творилася держава,

і звалась Україною вона.

Короткою була її щаслива слава, –

кати їй піднесли кривавого вина.

Вона у них пощади не просила,

кривавий келих випила до дна.

О, неспівмірною була ворожа сила,

вона ж була і юна, і одна.

Сини її, легіні ясночолі,

на захист волі вийшли без вагань.

Лягли героями на браннім полі,

в катівнях гинули серед страждань.

Вони були і мужні, і хоробрі,

не падали перед катами ниць.

Їх з галичанами – сусіди добрі

розстрілювали обабіч границь.

Були і в нас, були Карпатські Крути,

сердець жертовно відданих порив.

Їх подвигу ніколи не забути, –

він душу нашу заново творив.

Той подвиг нині світить нам зорею

і в майбуття показує нам путь.

А березень крокує знов землею,

і квіти Пам’яті в серцях цвітуть.

Нехай і бідні ми у нинішніх напастях,

лукавствам недругів не видно ще кінця,

все ж віримо в своє прийдешнє щастя

в одній сім’ї від Тиси до Дінця.

9 грудня 1993