Я.Кавабата
Ясунарі Кавабата “Тисяча журавлів”
План
Життя і творчість Я.Кавабата
Відображення специфіки японської культури, традицій, звичаїв у повісті “Тисяча журавлів”
2.1. Чайна церемонія- основа композиції твору.
2.2. Традиція в дзеркалі сучасності.
2.3. Японські уявлення про красу та їхнє відображення у творі.
Аналіз тексту повісті “Тисяча журавлів”. Образ Кікудзі.
Робота під час уроку сторінки 152-159
Життя і творчість Я.Кавабата
11 червня 1899 - народився в м. Осаці (Японія) у сім’ї лікаря. Через смерть батьків його виховували бабуся і дідусь.
1911 - у 12 років випробує свої сили в літературі ( акцентує увагу на спостереженні за людьми); захоплювався творами японської класики (кодекс честі самураїв) та світової літератури.
1920 - вступив до Токійського університету ( брав участь у виданні літературного журналу “ Сінто”).
1924 - брав участь у створенні журналу “Бунгей дзідай”, де друкує свої твори.
1934-1947 - повість “Снігова країна” принесла успіх і визнання.
1968 - отримав Нобелівську премію “за мистецтво”
У своїй Нобелівській лекції Кавабата сказав: “Яка б не була міра відчуженості людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною не була людина, якщо вона здійснює самогубство, то їй далеко до святості”.
16 квітня 1972 - Я.Кавабата пішов із життя.
Я.Кавабата належав до школи дзен, для нього велике значення мають інтуїція, внутрішнє просвітлення, відмова від традиційної логіки.
Йодзю - мистецький прийом який допомагає відчути те, що не можна побачити очима й осягнути розумом, а лише інтуїтивно, зрозуміти серцем.
Чайна церемонія
Тядо “шлях чаю” - чайний обряд- шлях самозосередження, самопізнання й наближення до прихованої істини.
Правила чайної церемонії (с.153)
Гармонія. 2) Спокій. 3) Чистота. 4) Чемність.
Традиція в дзеркалі сучасності
Головна мета опису чайної церемонії - застереження людей від розриву з минулим, від вульгаризації традиції сучасністю.
Уявлення японців про красу:
Сабі- краса давнини.
Вабі- принадність буденного, звичайного.
Шібуй- поєднання природності й стриманої вишуканості (неяскрава краса).
Юген- недомовленість, натяк.
Аналіз повісті “Тисяча журавлів”
“Тисяча журавлів” — повість японського письменника Ясунарі Кавабати, написана в 1951 році. Її написано на основі принципу вабі — приглушена, неяскрава краса, показ цінності кожної миті життя.
Тема: японська чайна церемонія та безнадійне кохання
Основна проблема: гармонія природи і людини
Головні герої: Кікудзі, Тікако Курімото, пан Мітані, пані Оота
Особливості твору “Тисяча журавлів”
1. Читач повісті дивиться на світ не “очима автора”, а очима персонажа” – підлітка, а потім молодого чоловіка Кікудзі, заздалегідь знаючи, що його бачення подій не є досконалим, а його “вироки” – не остаточні;
2. Етика дорівнює естетиці, а естетика – етиці;
3. Невизначений фінал.
Образ Кікудзі
Кікудзі — головний герой повісті японського письменника Ясунарі Кавабати «Тисяча журавлів». Це молодий чоловік років двадцяти п’яти, який намагається розібратися у своєму минулому і сьогоденні, вибираючи між колишньою коханкою свого батька, її дочкою і чарівною дівчиною з фуросики з Тисячокрилим журавлем.
Риси характеру Кікудзі:
Відповідальний, легко закохується, вразливий, чутливий до краси, піддається впливу, із повагою ставиться до батьків, пристрасний дотримується традицій
Кікудзі часто згадує рожеве фуросікі Юкіко й на ньому — тисячокрилий журавель; він кохає дівчину, але вона йому здається недосяжною. Від смерті Оота-сан минув рік, а юнака все мучать питання: чи винен він у її смерті, чи є і його провина в тому, що зникла Фуміко, що йому робити зі своїми почуттями до Юкіко. Але головне — він звільнився від впливу й пильного ока Тікако. Тепер він має жити. Остаточно ж допомагає йому відродитися Юкіко, яка, незважаючи ні на що, плекає їхні почуття. «Тільки згадки про пані Ооту та Фуміко… забирали в нього сили. Вони спливали в його голові й починали пурхати, ніби мерехтливий метелик. Здавалося, він бачить, наче з темних глибин підсвідомості піднімається тінь із легкими крилами метелика. Певне, ці спогади були не привидом пані Ооти, а привидом його власної совісті».