Позакласне читання
Мар’яна Савка
Мар’яна Савка — поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор «Видавництва Старого Лева».
"З дитинства мене оточувало дуже багато книжок, бо мої батьки мали гарну бібліотеку. Кілька полиць були тільки моїми — з найкращими дитячими книжками, які тоді лишень можна було знайти й придбати. Мені так подобалося читати, що я собі мріяла й про якусь таку професію. Сиди собі, читай! Але ж ви знаєте, що мрії збуваються. Тепер я і пишу книжки, і видаю, і, звичайно ж, читаю! І це справжня насолода!" (Мар’яна Савка)
МІЙ БОГ
Мій бог формує всю ніч батальйони,
Прицільно стріляє, веде бої.
Мій бог толерує мої прокльони
І протирає скельця свої.
Мій бог не ховається поза спину,
Він над дітьми розстеляє покров.
Мій бог скуповує кровоспинне
Й стає у чергу здавати кров.
Мій бог не може поки що спати,
Коли вся країна на варту встає.
Мій бог дозволяє мені не прощати
І називати усе — як є.
Мар’яна Савка
УКРАЇНА
Країн багато на великій карті,
Та серед них — вона, твоя єдина.
Її люби і будь завжди на варті,
Бо це твоя земля, це Україна.
Вона така ж реальна і казкова,
Як мамина долоня, тепла й щира,
У неї в серці українська мова,
В її душі любов і світла віра.
Цвітуть в ній мальви, маки і левкої *1.
Хтось, може, скаже, що таких багато.
Але ти знай, що іншої такої
Не зможеш в цілім світі відшукати.
Мар’яна Савка
ЧОТИРИ МІХИ ДЛЯ БОБРИХИ
Чотири повні міхи у нашої Бобрихи,
чотири повні міхи усякого добра —
пшениця, і пашни́ця *1, і морква, і горіхи,
і рибки повен човен, і буряків гора.
Зібралася Бобриха чотири повні міхи,
і моркву, і горіхи, пшеницю й буряки
закинути у човен (а човен рибки повен!) —
і у човні поплисти на другий бік ріки.
І щойно, примостивши чотири повні міхи,
ускочила Бобриха до повного човна,
як човен (дуже повен!) беркицьнувся, на лихо, —
і ось чотири міхи ідуть собі до дна.
Пірнай тепер у річку, розумнице-Бобрихо,
шукай чотири міхи усякого добра,
хоча глибінь і ну́рти *2 — то не найбільше лихо,
мабуть, найменше лихо для кожного бобра.
*1 Пашни́ця — зерно, а також стебла зернових рослин.
*2 Нурт — вир, круговерть.
БАБУЇНИ *1
Під баоба́бом *2 спекотного дня
збирається вся бабуїнська рідня:
малий бабуїнчик, зовсім невеличкий,
брати-бабуїни й близнючки-сестрички.
Є в бабуїнчика мама і тато,
дядьків і тіто́к-бабуїнок багато.
Сказати, однак, не беруся,
чи є в бабуїна бабуся.
Під баобабом вмостившись як слід,
усі бабуїни смакують обід:
не бутерброди, не круасани —
жують бабуїни зелені банани.
Не люблять цукерок, солодкої згу́би *3,
тому в бабуїнів білесенькі зуби.
Щоправда — не буду брехати —
їдять по цукерку на свято.
БОСОНІЖКИ ДЛЯ СТОНІЖКИ
У Стоніжки — босі ніжки
Як узути їх усіх?
От купити б босоніжки
На усі її сто ніг.
Але де знайти крамничку,
А у ній такий товар,
Щоб для ніжок невеличких —
П'ятдесят маленьких пар?!
Зараз я стоніжку взую!
Пошукаю олівці,
Босоніжки намалюю —
Каблучки і ремінці.
ЧОРНИЙ ПАН
В чорнім замку — чорний пан,
Має чорний він жупан,
Чорні чоботи й штани —
Отакооої довжини!
Чорне крісло, чорний стіл,
Дуже чорне все довкіл.
Чорний зошит, чорна книжка,
Чорний кіт і чорна мишка.
А чому він чорний пан —
Чорні чоботи й жупан?
Бо малює справжній майстер!
В нього чорний є фломастер.
Я І ЛИС
Я восени зустріла лиса,
А ліс довкола був рудим.
Він біля мене зупинився
І запитав: «То де твій дім?»
Я розгубилася: «За лісом
Його не видно, десь он там,
Знайдеш».
І лис не був би лисом,
Якби не довіряв слідам.
А навесні, коли зелене
Й таке все гарне, аж до сліз,
В міське помешкання до мене
Постукав мій знайомий лис.
Понюшив носом, облизнувся
(я ж випікала пиріжки).
Сказав: «Ну от, я повернувся,
Тепер ходімо навпрошки.
Взуй чобітки, бо в лісі трави
Надвечір сиві від роси».
І я залишила всі справи
Й пішла із лисом у ліси.
Було так зелено і свіжо,
Як по народженні на світ,
Лис, усміхаючись (не хижо),
Ступав за мною слід у слід.
Нас обіймали трави й квіти,
нас огортав у сутінь ліс,
і то не ми були — а діти,
щасливі діти — я і лис.
КОРОВА КОЛЬОРОВА
Корова кольорова паслася на лугах:
На шиї — срібний дзвоник, віночок — на рогах.
Збігалися до неї овечки і бички.
Сміялися: «Дивіться, фіалкові боки
У неі жовта спинка — ну просто сміхота
Ще й китичка рожева на кінчику хвоста.
«Ви, друзі, не дивуйтесь і таких, як я, корів. —
На світі так багато чудесних кольорів
Яке рожеве небо і голуба трава!
Ще й не такі, повірте, трапляються дива!».
Така була корова з ромашковим вінком —
Всіх друзів пригощала солодким молочком.
КОТИЩЕ
По дашку повіє котище:
Вище! вище! вище! вище!
Йде гроза усіх пташок.
Скоро зробить він стрибок!
Ще й стирчить трубою хвіст —
Зараз всіх він вас поїсть!
Щойно скочив він на дах,
Як узяв котяру страх.
Все згори таке мале,
Аж стає від того зле.
"Ой, зніміть мене, мур-мяу,
Я ж маленьке кошеня-у!!!"
ВЕСНА
Пташка у раю гніздечко мостила,
І ненароком яєчко вронила
Котиться небом яйце золоте.
Як перекотиться — все зацвіте,
В трави і квіти вбереться земля,
Теплим зерном збагатиться рілля.
Котиться-котиться, світить-золотиться,
А перекотиться — хліб заколоситься!
Сядуть пташки на пухкий коровай,
Пташко маленька, чи знаєш, де рай?