"Розстріляне відродження" Прозове розмаїття.

Дата 05.11.2020

Клас 11-А

Тема “Розстріляне відродження” Прозове розмаїття.

Конспект уроку

План.

1. Повторення . “Розстріляне відродженя” літературний авангард.

( питання) “Ростріляне відродження” – умовна назва літературно-мистецької генерації у 20-х – на початку 30-х років ХХст. У цей період було знищено більшість представників українського письменства, інтелігенції, які розбудовували національну культуру.

(питання) Серед них: Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Микола Куліщ, Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Михайль Семенко.

1.1. Футуристична поезія Михайля Семенка (урбаністичні (міські) мотиви, епатаж, деструкція,віршовий розмір-верлібр). Футуризм – авангардний напрям, що заперечував класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції та прийоми старого мистецтва, створюючи новий стиль. Вірші “Бажання”, “Місто”, “Запрошення”

1.2. Вітаїстичність, кларнетизм поезії Павла Тичини.

(питання) Вітаїстичність – (життя) -течія на початку ХХ ст., відтворення безперервного потоку життя, ошук найвищих естетичних цінностей.

(питання) Кларнетизм -термін на позначення стилю ранньої лірики П.Тичини: музикальність і ритмічність строф, асоціювання,застосування різних поетичних звукових, зорових, формальних засобів.

Вірші : “ Ви знаєте, як липа шелестить”, “Арфами, арфами”, “ О панно Інно”, “Одчиняйте двері”, “Пам’яті тридцяти”

1.3. Євген Плужник – поет, драматург. Вітаїстичні мотиви у творчості митця, гармонія людини і природи.

Вірші: “ Вчись у природи творчого спокою”, “Ніч.. а човен – як срібний птах”.

1.4. “Київські неокласики” ( М.Зеров, М.Рильський, П.Филипович, М.Драй-Хмара, Ю.Клен). Ренесансно-барокова поезія.

( питання) Естетична концепція “Київських неокласиків” “Любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури”( М.Рильський)

2. “Розстріляне відродження” Прозове розмаїття.

2.1. Жанрово-стильове розмаїття.

2.2. Нові теми, проблеми. Часткова ідеологічна заангажованість, її експериментаторські модерністичні пошуки, опертя на національну і європейську традиції. Зв'язок із поезією.

3. Життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового (Фітільова). Провідна роль у літературному житті 1920-х рр. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у проведенні дискусії 1925-1928-х рр.

ВАПЛІТЕ – літературна організація “Вільна академія пролетарської літератури 1926-1928 – президент М.Хвильовий. Літературна дискусія, спрямована проти низькопробної “червоної графоманії” переросла в політичну.

20-30-ті роки ХХ ст. — час, який міг би стати «золотою добою» українського мистецтва, а перетворився на одну з найтрагічніших сторінок. Саме тоді українське письменство досягло якісно нового, сказати б, європейського рівня, про що свідчить багато факторів. Головний серед них — те, що це вже була література вільна, упевнена в собі, позбавлена малоросійського комплексу меншовартості

Жанрово-стильове розмаїття

Стильове розмаїття (с.43): експресіонізм, імпресіонізм, символізм, неоромантизм, неореалізм.

Жанрове розмаїття (с.44):

короткі епічні форми- акварель, ескіз, етюд, новела, оповідання;

великі епічні форми – повість ( символістська, лірична, імпресіоністична, повість-поема, кіноповість), роман ( авангардний, неоромантичний, психологічний, утопічний, пригодницько-авантюрний);

усмішка, що поєднала ознаки гуморески та фейлетону

Тематика і проблематика творів

-тема революції;

-зображення нового побуту та нових стосунків між людьми;

-зображення людини активної дії, яка здатна протистояти хаосу світу;

-драма українського села, зумовлена громадянською війною;

-проблема протистояння села й міста;

-“ зайві люди” загублені у часі і просторі;

-внутрішнє роздвоєння особистості.

20-30-ті роки XX ст. насичені багатьма доленосними історичними подіями; стали природною межею нової та новітньої літератури; українські митці активно шукали свої шляхи в літературі; розпочався поділ на «своїх» і «чужих»; тоталітарний режим набирав обертів: влада все жорсткіше втручалася в мистецький процес і намагалася його контролювати.

Однією з найтрагічніших постатей в історії української літератури 20-х років XX ст. був і Микола Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов). с.45-46

Шалений шквал сталінських репресій змусив його накласти на себе руки, що сприймалось як протест проти сваволі властей і органічно доповнювало кривавий список їхніх жертв. За словами І. Драча, «… він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна, суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, справді ленінським комунізмом».

Психологічний портрет письменника : справедливий, наполегливий, спостережливий, скромний, відповідальний, творчий, дружелюбний, вимогливий, войовничий, талановитий

Хвильовий — комуніст, який свято вірив в ідеї комунізму, бачив, що Сталін та його прибічники будують комунізм засобами терору, голоду, страху, не зупиняючись перед прямим фізичним знищенням народу. За своїми політичними переконаннями Микола Хвильовий був українським комуністом. Саме в цьому полягала його трагедія.

Він пізно зрозумів, що більшовизм і національна ідея — несумісні поняття. Микола Хвильовий воював за новий світ для своєї матері України в лавах тих, хто знищував її так, як знищив власну матір герой новели «Я (Романтика)».

Хвильовий створив в українській літературі свій власний стиль — своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. Поєднання мрії і дійсності в його творах надає їм неповторної стильової новизни.

Домашнє завдання

Знайти цитати відомих людей про Миколу Хвильового.

Прочитати новелу Миколи Хвильового «Я (Романтика)», скласти літературний паспорт епічного твору( форзац підручника) ( за бажанням).

Роботу виконати до 09.11.2020