Написання твору-міркування

Написання твору-міркування за повістю

Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»

Які типи творів ви знаєте? (Розповідь, опис, міркування).

З яких частин складається твір-роздум (міркування)?

Особливості міркування

Міркування – це такий тип мовлення, в якому автор, висловивши якусь думку, в результаті розмірковування, роздумів над нею виводить аргументоване судження. Під час побудови тексту, написання твору-міркування встановлюються причинно-наслідкові зв’язки між явищами, наводяться факти, докази і аргументи, на основі яких будуються висновки. Структура тексту-міркування така: теза – аргументи – висновок. Як правило, структурні межі збігаються з абзацним членуванням.

Теза – це положення, яке потрібно довести. Це основна думка тексту і тема міркування. Іноді для більш точного вираження думки може бути наведена цитата відомої або авторитетної особи. Після чого за допомогою таких типових висловів: «доведемо це…», «це пояснюється наступним чином…», або використовуючи питальні речення, типу: «Що з цього випливає?» – переходять до доказової частини.

Аргументів, що підтверджують основну думку (тезу), повинно бути не менше двох. Вони послідовно з’єднуються один з одним вступними словами і словосполученнями («по-перше», «по-друге»; «припустимо, що…»). В якості аргументів можуть використовуватися конкретні приклади, які також супроводжуються специфічними словами й словосполученнями: «наприклад», «звернемося до прикладу…».

Заключна частина (висновок) зазвичай містить кілька підсумкових речень. Тут поряд зі звичайними розповідними реченнями з використанням слів: «тому», «отже», «зі всього сказаного випливає…», можуть бути задіяні і риторичне питання, і спонукальне речення).

ПАМ’ЯТКА

Як написати твір на морально-етичну тему

1. Продумати тему твору та його зміст.

2. Опрацювати необхідну літературу.

3. Визначити основну думку твору.

4. Продумати послідовність твору-роздуму, дотримуючись його композиційних особливостей (вступ, основна частина, висновок).

5. Самостійно скласти план висловлювання.

6. Вибрати стиль викладу.

7. Під час написання твору необхідно дбати про розкриття його теми.

8. Бути уважними до вживання мовних засобів у творі.

9. Викладення матеріалу обов’язково потрібно ілюструвати прикладами.

10. Відтворити твір спочатку подумки, а потім – у писемній формі.

11. Записати твір.

12. Перечитати, виправити недоліки, переписати начисто.

Поради щодо написання твору

– Зрозумійте, осмисліть тему майбутнього твору-роздуму.

– На підставі заголовку до твору визначте його проблему. Це й буде зміст роботи.

– Сформулюйте тезу, яка б відображала головну думку твору.

– Проілюструйте тезу необхідними прикладами або доказами.

– З’ясуйте послідовність наведення аргументів (доказів).

– Уживайте вставні слова і словосполучення: на мою думку, до речі, на жаль, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; речення: «Я вважаю», «Мені здається», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.

– Висновки, аргументи (докази) намагайтеся виділяти в окремі абзаци.

– Основна частина твору – це безпосереднє розкриття теми. Не слід забувати, що назва твору лейтмотивом проходить через увесь текст, логіка мислення учня повинна розвиватися від конкретної деталі до узагальнення або навпаки – від загального до конкретного.

– Вступ і висновки можуть бути меншими за обсягом, але не можна скорочувати основну частину, бо тоді розкриття теми твору не буде достатнім.

Зразок шкільного твору за повістю Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»

За матеріалами https://ukrlit.net/making2017/8klas_1/7.html

Без дружби життя неповноцінне (за твором Н. Бічуї Шпага Славка Беркути)

„Шпага Славка Беркути“ — шкільна повість про непрості стосунки підлітків-однокласників, про пошук себе, дорослішання, розуміння людей та навколишнього світу. І хоча твір був написаний та виданий ще в 1968 році, проте проблеми, порушені Ніною Бічуєю, є гостро актуальними й зараз. Мені здається, письменниця добре знає дитячу психологію, уміє писати про те, що хвилює підлітків, тому читати її твір надзвичайно цікаво. Одна з основних проблем повісті, яка стосується кожного з нас, — значення дружби в житті людини.

Друзі потрібні кожному, без них набагато важче жити в такому неспокійному й непередбачуваному світі. їхня підтримка захищає нас від стресів та самоти, допомагає у важких життєвих ситуаціях. Справжні товариші — це люди, на яких завжди можна покластися, вони сприймають нас, якими ми є, уміють розділити з горе й радість.

У повісті показано дружбу між однокласниками — Славком Беркутою та Юльком Ващуком. Вони мешкають у Львові, знають одне одного давно й навіть сидять за однією партою. Але якщо Славко завжди робив усе, щоб підтримати товариша (наприклад, віддав йому взимку свою шапку, щоб приятель не захворів; навмисно програвав йому під час гри в шахи, аби друг порадів), то Юлько, здається, завжди ніби дозволяв із ним товаришувати. У підлітковому віці це призвело до конфлікту між друзями. Ярослав вважає, що Юлько став занадто зарозумілим, пихатим, невдячним, йому все дається легко без будь-яких зусиль. Сам же Беркута — борець, йому доводиться важко працювати: спочатку над тим, щоб перемогти хворобу, яка ледве не зробила його інвалідом, багато навчатися, наполегливо тренуватися, щоб досягти успіху. З іншого ж боку, Юлько Ващук переживає непростий період: він не має справжнього родинного тепла, ніхто не сприймає серйозно його захоплення малюванням. Проте в Беркути, на думку хлопця, усе в житті гаразд: той має підтримку від батьків, користується повагою однокласників, блискучо виступає на спортивних змаганнях і навіть потрапляє до молодіжної збірної.

Кульмінацією конфлікту між хлопцями стає сцена двобою в спортивній залі під час тренування фехтувальників, коли Юлько кидає виклик Беркуті, хоча сам ніколи в житті не тримав шпаги в руках. Славко, звісно, не мав права битися з недосвідченим, але непорозуміння між приятелями досягло критичної межі й потребувало розв'язання: „Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком — просто нечесно, все одно, що з беззбройним, він ніколи шпаги не тримав досі, я мусив йому довести, що сильніший за нього і маю в чомусь рацію, а в чому, тоді ще не міг пояснити...“ Чи багато хто з нас утримався б від бажання хоч раз побачити кращого від себе переможеним?

Шпага Беркути зламалася, завдавши Юльку легкої рани, але, як виявилося, головний бій між образою та заздрістю був попереду... Ващук підмовляє місцевих покидьків побити колишнього друга, підстерігши ввечері після тренування. Ситуація ж складається так, що план провалюється, а Юлько опиняється в міліції й називається Славковим іменем, чим завдає багато неприємностей своєму однокласникові. Тож Беркуту звинувачують у злочині, якого він не коїв. Йому здається, усі відвернулися від нього. Хлопцеві важко, але він гідно тримається. І саме в цьому випробуванні Ярослав зрозумів, як важливо мати справжніх друзів, а також усвідомив необхідність боротьби не тільки у спорті, а й у повсякденному житті. Ситуація показала, що справжніми друзями Славка були батьки, однокласники, зокрема Лілі Теслюк, учитель географії, тренер Андрій Степанович — усі ті люди, які до останнього вірили йому, допомагали й підтримували, як могли. Юлько ж навіть не знайшов у собі сил зізнатися в скоєному й залишився самотнім. Мені неймовірно шкода таку людину, яка заплуталася, не має ні підтримки друзів, не відчуває тепла батьківського вогнища.

Народне прислів'я твердить: „Людина без друзів, як дерево без коріння“. Повість „Шпага Славка Беркути“ показує нам, наскільки важливою є для кожного підтримка друзів, рідних, і настільки нестерпно важко, самотньо жити без неї. Мені стала зрозумілою назва твору: зброя може захистити, а може вбити. Так само й слово друга може зцілити й підтримати, а може зганьбити й знищити. І тільки нам вирішувати, як діяти, бо рано чи пізно доведеться відповідати за вчинки перед собою й світом.