Дж. Байрон "Мазепа"

Розвиток мовлення.

Образ гетьмана І. Мазепи у світовій літературі.

Твори світової літератури:

«Мазепа» Дж. Байрон

«Мазепа» В. Гюго

«Мазепа» В. Сосюра

Митці Івану Мазепі присвятили 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур...

Іван Мазепа — один із найвідоміших і найзагадковіших гетьманів України.

Історична довідка

Іван Мазепа — видатний політичний і культурній діяч України. Був обраний гетьманом 1687 року. Постійно опікувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії. Виділяв значні кошти на будівництво і відновлення церков, монастирів.

Народився Іван Мазепа 1639 р. у шляхетській родині на хуторі Мазепинці. Здобув чудову європейську освіту, знав вісім іноземних мов. Був пажем при дворі польського короля Яна Казимира. 1674 році потрапив до запорозьких козаків, де став генеральним осавулом. З 1687-1708 — гетьман Війська Запорозького. Тривалий час він був одним із найближчих сподвижників Петра I. Іван Мазепа гетьманував в Україні протягом майже 22 років, і весь цей період характеризувався економічним піднесенням в Україні, стабілізацією соціальної ситуації та церковно-релігійного життя й культури. На початку XVIII ст., в умовах Північної війни, гетьман таємно перейшов на бік шведського короля Карла XII. За зраду присязі його позбавили титулів і нагород, а Російська православна церква піддала Мазепу анафемі. Утікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові. 1709 року у селі Варниця Іван Мазепа помер.

Вправа «Асоціативне ґроно»

Гетьман Іван Степанович Мазепа - високоосвічена людина, поліглот, патріот, дипломат, політичний діяч, меценат.

Дж. Байрон «Мазепа»

Головний герой Іван Мазепа у поемі виступає розповідачем, який ділиться своєю життєвою історією з королем Шведської Імперії Карлом XII. Гетьман розповідає про події, які відбувалися з ним після поразки в полтавській битві.

Центральною подією поеми є покарання юного Мазепи за зв’язок з Терезою, молодою дружиною графа Фальбовського: оголеного Мазепу прив’язують до спини коня, та відпускають в дикий сад, де на них нападають вовки. Кінь привозить ледве живого героя в степи України, там їх знаходять українські селяни, які розв’язують постраждалих. Кінь помирає, а Мазепа дивом залишається живим та з часом завдяки своїм здібностям та наполегливості знаходить в собі сили та стає гетьманом України.

В поемі Байрона Мазепа постає романтичним героєм, його життя досить сильно контрастує з життям шведського короля, який втомлено слухає історію гетьмана.

«Вродливий красень з мене був.

Як сімдесятий рік минув,

Тоді признатися не гріх,

Що на світанку днів моїх

З чоловіків ніхто красою

Не міг би зміритись зо мною.

Я мав і молодість, і міць,

Рум'янець повний серед лиць

І шкіру ніжну, молоду,

А нині зморшки на виду.

Бо час, турботи і війна

Своє зробили. Все мина.

Неначе плугом перейшло

Через усе моє чоло.

Я б зрікся роду і сім'ї,

Коли б вернути дні мої,

Але й вони зрівнять не годні

Моє учора і сьогодні.

А втім, як бачите, літа

Не вигнули мого хребта,

Не зменшили і не змінили

Відваги, розуму і сили»

«О знав би я, що оживу —

Й візьму гетьманську булаву!»

Віктор Гюго «Мазепа»

Вражений поемою Байрона «Мазепа», Віктор Гюго 1829 року також пише однойменну поему. Та поеми Байрона й Гюго є творами, зовсім різними за стильовими та змістовими ознаками. Якщо у Байрона герой веде розповідь від першої особи, що надає поемі характеру ліричної сповіді, то у поемі В. Гюго «Мазепа» переважає живописний елемент, який витісняє ліричний. Про те, наскільки приблизно уявляв поет український колорит, свідчить поява в ньому піщаної пустелі з барханами, «схожими на смугасте покривало».

Основна увага зосереджується на стані героя. Автор показує силу волі, мужність молодого Мазепи. Поема- гімн силі духу Людини, що здолала все.

„ Падеш ... ось край... ще раз зібрав ти свої сили. Встаєш, ти- володар!”

„ Та що ж ! Цей труп живий, що нині гине,

Колись іще буде народом України

Звеличений, як князь...

Колись кирею вдягне прадідних гетьманів

У сяєві зіниць;

А як у ній з”явиться - степові народи

Пішлють йому на зустріч фанфар хороводи

І падатимуть ниць!

У Гюго Мазепа величний, фізично сильний, самотній у своїх переживаннях, гордий, волелюбна натура.

Володимир Сосюра «Мазепа»

Володимир Сосюра, на відміну від своїх попередників, по-своєму трактує постать Мазепи. Не ідеалізуючи його як неординарну особистість, поет творить насамперед художній образ, а не політичний портрет гетьмана. Він намагається розкрити психологію особистості Мазепи і в такий спосіб піднести в поемі ідею державності України, її незалежності. Щирість і громадська мужність у розмові з читачем про найскладніші періоди в історії України є головними ознаками поеми В. Сосюри «Мазепа».

Мазепа до останньої хвилини життя залишається вірним своєму народові й Україні. Весь час звучить у поемі пристрасне зізнання Мазепи в любові до своєї Батькіщини, до своїх співвітчизників. Але ті не зрозуміли його намірів і «...його покинули в біді».

«..Йвану заздрили, ще й як!

І чув не раз мій чорнобровий:

— Паж — українець, круль — поляк?!

Та де це видано, панове?

Але сказать не сміли крулю,

Бо круль Івана полюбив

За голос ніжний, наче спів,

За руки бархатні і чулі,

За ґречно зроблений уклін,

І що такий пригожий він.

Й Мазепа — шляхтич з України»

«Ні, я згадав про Україну,

Козацьку волю і орлів…

Про дальній плач, і сміх, і спів,

Про дідний шум і верб, і трав…

Козацьку волю я згадав!..

Там дзвін копит, і крик, і постріл,

Там шаблі рух меткий і гострий…

На бунтівливій оболоні

Живуть там бурею яркою,

І золоті зорі долоні

Тремтять над синьою рікою,

Мов хочуть впасти в серебро…

І зветься та ріка Дніпро.»

«Так трудно Йван боровся з смертю,

У боротьбі кошмарній тій

Він став тоненький і худий,

І на обличчі, що — як віск,

Погас очей юнацький блиск.

Він дихав швидко і невпинно,

Немов дідусь або дитина,

Та боротьба, як ніч, була,

Не раз здавалося, що гине…

Та тільки думка про Вкраїну

Герою вмерти не дала.»

«Я Україну не забуду,

Вона для мене, як зоря!

Покличте знову кобзаря!

Я так люблю його мотиви

І золоті його слова

Про те, що воля ще жива,

Що наша слава не загине!..»

"Ми візьмем ворога в клинки

І на кістках його проклятих

Знов зацвіте Вкраїна-мати!"

«О, як залізно вірю я,

Що час визволення настане,

І шабля золота моя,

Мазепи, гетьмана Івана,

Над трупом ката засія!

Скоріш коня мені, коня!

Кричить Іван… Волосся — дуба,

Лице натхненне і худе…

Під місяцем біліють зуби,

І кров тече з притислих губ…»

«Мазепа — писар курінний,

Юнак лукавий і хоробрий.

Його життя розширив обрій

З життям безперестанний бій,

Щоб знявсь він птахом до зірок.»

«Любив Вкраїну він душею

І зрадником не був для неї

Вправа «Сенкан»

Мазепа.

Сильний, рішучий.

Кохає, страждає, не скоряється.

Кидає виклик законам суспільства.

Бунтар.