Античність

Поняття про античність. Давньогрецька міфологія.

План

1. Поняття про античність, її хронологічні межі.

2. Основні етапи, роди і жанри античної літератури

3. Давньогрецька міфологія.

Антична література (від лат. antiquus — стародавній, давній) — література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам’ятки, створені діалектами грецької мови і латиною, належать до І тисячоліття до н. е. і початку І тисячоліття н. е.

Антична література охоплює дві національні літератури: давньогрецьку та давньоримську. Історично грецька література передувала римській.

Антична література пережила п’ять етапів у своєму розвитку.

Давньогрецька література:

• Архаїка. Період архаїки, або дописемний період, охоплює довгий ряд століть усної народної творчості та закінчується протягом першої третини І тисячоліття до н. е. і увінчується появою «Іліади» і «Одіссеї» Гомера (VIII-VII ст. до н. е.).

• Класика. Другий період античної літератури збігається зі становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII-IV ст. до н. е). Характеризується розквітом ліричної поезії. Висока класика представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл, Евріпід) і комедії (Арістофан).

• Еллінізм. Початок цього періоду пов’язують з діяльністю Александра Македонського. Відбувається оновлення жанрів і тематики, виникає жанр прозового роману. Афіни втрачають культурну першість, виникають нові центри елліністичної культури. Цей період можна розділити на ранній еллінізм (III ст. до н. е. — І ст. н. е.) і пізній еллінізм (І ст. н. е. — V ст. н . е.).

• Давньоримська література:

Час Риму. У літературі цього періоду вирізняють: етап республіки, який завершується роками громадянських війн (III—І ст. до н. е.); «золотий вік», або добу імператора Августа (І ст. до н. е. — І ст. н. е.); літературу пізньої античності (I—III ст.).

Перехід до Середньовіччя. Євангелія, створені у І ст., знаменують повний світоглядний злам, провісник якісно нового світовідчуття і культури.

Роди і жанри античної літератури

У літературознавстві виділяють три основних літературних роди: епос, лірику і драму. Ця класифікація, що виникла ще за часів античності, зберігає своє базове значення донині. Тоді ж були започатковані й усі літературні жанри, про що свідчать їхні переважно грецькі назви: епічна поема, трагедія, комедія, ода, елегія, сатира, епіграма, новела, роман.

Естетика античної літератури

Міфологічність — персонажі античних міфів повністю олюднені, а міфотворчість розвивається у формі розповідей про героїв. Богам відведена центральна роль лише в деяких спеціальних видах міфів:

космогоніях — міфах про походження світу і

теогоніях — міфах про походження богів.

Ще однією особливістю античних міфів є те, що вони позбавлені розумування.

Окремо зауважимо, що антична поезія не знала рими і застосовувала різноманітні та складні розміри (гекзаметр).

Публічність — античній літературі притаманні публічні форми побутування.

Особливості стилю — система стилів у античній літературі повністю підпорядковувалась системі жанрів. Для низьких жанрів був характерний низький стиль, близький до розмовного, високих — високий стиль, що був розроблений риторикою.

Давньогрецька міфологія.

Словникова робота

Міф (у перекладі з грецької Mύθος — казка, переказ, оповідь) або міт — оповідь про походження певних речей, явищ, світу, за участю надприродних істот — богів, демонів, і героїв. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які становлять певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, яка лежить в основі характерного для нього світогляду.

Міфологія або мітологія (у перекладі з грецької mythos — переказ та logos — слово; виклад стародавніх сказань, переказів) — сукупність пов’язаних міфів певних людських спільнот. Архаїчні міфи здебільшого елементарні за змістом, позбавлені зв’язної фабули та не утворюють чітких міфологій. З розвитком суспільств міфи перетворюються на розгорнуті розповіді та пов’язуються один з одним, утворюючи цикли.

Відомими циклами давньогрецьких міфів є:

Троянський цикл міфів Стародавньої Греції розповідає про події, пов’язані з містом Троєю і Троянською війною. Війна почалася через викрадення Парісом Єлени Прекрасної, а завершилася руйнуванням Трої.

Фіванський цикл міфів оповідає про заснування міста Фів у давньогрецькій області Беотії, про долю царя фіванського Едіпа і його нащадків.

Цикл міфів про аргонавтів розповідає про Ясона і його родину, про подорож на кораблі «Арго» за золотим руном, одруження Ясона на Медеї і про подальші події з життя аргонавтів: зраду Ясона і його спробу нового одруження, про страшну помсту Медеї, про закінчення життя Ясона.