Написання слів іншомовного походження

Написання слів іншомовного походження: букви и, і.

Пишемо и

У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.

У власних географічних назвах:

1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.

2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).

3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).

4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.

Пишемо і

У загальних назвах:

- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;

- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;

- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;

- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;

- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.

У власних назвах:

- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.

Пишемо ї

Після голосних, але в складних словах і після префіксів пишемо атеїзм, Каїр, Альтаїр, круїз, Ізмаїл; староіспанський, поінформувати, доісторичний. У кінці власних назв (після голосного чи м’якого приголосного) Гаваї, Гімалаї, де Віньї

Правопис знаку м’якшення і апострофа в словах іншомовного походження

Знак м'якшення пишеться:

• після м'яких Д, Т, З, С, Л, Н

• перед Я, Ю, Є, Ї, які читаються як [йа], [йу], [йе], [йі]

Приклад: конферансьє, монпансьє, віньєтка, ательє;

• перед ЙО

Приклад: бульйон, каньйон;

• у кінці слів відповідно до вимови

Приклад: кабель, автомобіль, каніфоль.

• після Л перед буквами на позначення приголосних відповідно до вимови:

Приклад: кавалькада, калькулятор, калька, кальмар.

Знак м’якшення не пишеться:

• перед Я, Ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у

Приклад: люк, ілюмінатор, глясе, лярд.

Правопис апострофа в словах іншомовного походження.

Апостроф пишеться:

• перед Я, Ю, Є, Ї

• після приголосних Б, П, В, М, Ф, Г, К, Х, Ж, Ч, Ш, Р

Приклад: комп’ютер, інтерв’ю, торф’яний, миш’як, кар’єр;

• після кінцевого приголосного префіксу

Приклад: ад’ютант, ін’єкція.

Апостроф не пишеться:

• перед ЙО

Приклад: курйоз, серйозний;

• коли Я, Ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед [а], [у]

Приклад: бюджет, бюро, пюпітр, фюзеляж, кювет, рюкзак.