Шануймо українське
Володимир Мономах – це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.
Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».
Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в інших країнах..».
Своє “Повчання дітям” князь Володимир Мономах написав у досить поважному віці, про що свідчать слава: “Сидячи на санях (тобто готуючись до смерті), помолився я в душі своїй і воздав хвалу Богові, що він мене до сих днів, грішного, допровадив”. Аналіз тексту показує, що твір був написаний десь у середині лютого – на початку великого посту 1117 р.
Якщо взяти зміст “Повчання дітям”, то у тому можна виділити три окремі частини:
- релігійні вказівки;
- правила, що торкаються обов’язків князя;
- життєпис самого автора, що має служити дітям прикладом і наукою.
Опираючись на Святе Письмо та писання отців церкви, говорить Мономах у релігійному викладі про Божу любов і Божу всемогутність.
Коли ми, думає автор, на кого лихі, бажаємо його крові. Натомість Бог терпить усі наші гріхи й дає можливість за допомогою каяття, сліз і молитви одержати над ними перемогу й позбутися їх. Дає також докази Божої всемогутності, діла якої – сонце, місяць, темрява, світло, води, земля, птиці, риби й людина у всіх своїх подобах і обличчях. Закликає до каяття, поклонів, молитов. Навіть серед ночі добре є співати побожні пісні й бити поклони. Так само сидячи на коні, коли нема іншого діла, ліпше говорити: “Господи помилуй”, ніж думати якусь нісенітницю.
У другій частині говорить автор про обов’язки щодо ближнього як про повинності доброго господаря. Наказує допомагати бідним, брати в опіку вдовиць і сиріт. Забороняє карати смертю: “Ні невинного, ні винного не вибирайте й не кажіть убивати”. Велить додержуватись присяги, шанувати священиків, ченців, старшин, викинути гордість із серця, застерігатися лінощів.
Звертаючись до синів, Володимир Мономах радить самим виконувати усі обов’язки на війні, самим слідкувати за всім, не покладаючись ні на кого, “бо знагла людина погибає”.
Дає настанови, що стосуються гостей. Їх потрібно шанувати, з якої сторони вони б не прийшли, бо гості, чи то подорожні, мимо ходячи, прославляють чоловіка по всіх землях – або добрим, або лихим”.
Жінку, як радить Мономах, потрібно любити, але не давати їй влади над собою. ”Що вмієте, - закінчує автор свої вказівки, - того не забувайте, а чого не вмієте, того вчіться... І нехай сонце не застає вас у постелі...”
У третій частині “Повчань...” Володимир Мономах розповідає про різні пригоди і небезпеки у своєму житті, із яких би вийшов цілий і здоровий. Говорить це з метою пояснити нещадним, що все на Землі відбувається з волі Господа Бога нашого.
У цьому творі великий князь київський висловлює думки політичного та морального характеру. За допомогою нього повчає своїх дітей намагатися бути розумними правителями,захищати будь-які інтереси Київської Русі, щоб поширювали освіту та самі навчалися ,і найголовніше,як на мене, своєю власною поведінкою подавати приклад оточуючим!
Основні повчання Володимира Мономаха
- «Не забувати убогих та якщо можете, по силі нагодуйте їх і подавайте милостині безбатченкам. Та вдову обороніть, не дайте більш дужим згубити людину. Ким би він не був, невинний чи винуватий перед вами, не губіть та не веліть позбуватися його; якщо і провинився хто в смерті, не плюндруйте християнської душі.» — цим він каже,що не важливо від ситуації,роду,положення у суспільстві,потрібно завжди залишатися людиною,допомагати оточуючим! Я впевнена,що у нашому житті все підвладно закону «бумеранга» — щоб ти не зробив,погане,чи хороше,воно до тебе повернеться. Тому з цим повчанням я повністю згодна!
- «Якщо, все ж таки, вам прийдеться цілувати хрест перед братами рідними або перед будь-ким, то насамперед запитайте власного серця, на чому ви спроможетеся стояти непохитно, і тільки-тільки після цього цілуйте. А давши клятву, не переступайте її, бо ви згубите душу свою.» Думаю це значить,що прийнявши якесь рішення та пообіцявши щось собі чи комусь іншому,потрібно цього дотримуватись і виконувати.
- «Повік-віків не майте гордощів у серці своєму і у розумі, а проголосіть : сьогодні я живий, а завтра помру; усі ми смертні.» Це висловлювання мені подобається більша за все,через те,що воно втілює мої рідні думки. Завжди дотримувалась правила убивати в собі гордість,особливо по відношенню до близьких та рідних , вона ні до чого тобі буде,коли ти залишишся самотнім!
- «Старих поважайте, неначе батька, а молодих, як братів своїх рідних.» Як би у наш час усі люди дотримувались цього правила,то були найщасливішими. Бо зараз,людей похилого віку,які декілька літ тому назад творили наше майбутнє,намагаючись зробити все,щоб нам жилось добре,багато з молоді не поважають і відносяться байдуже! Це дуже мене засмучує.
- «Пам’ятайте, як повчав мудрий Василь,підтягнувши коло себе юнаків: при старших варто помовкувати, премудрих уважно слухати, старшим підкорятися, із однаковими і юними мати одностайність і розмови вести без лицемірства, та якнайбільше розумом вбирати буцімто губка. Не лютувати словом, не паплюжити нікого в розмові, не сміятися забагато. Очі держати додолу, а душу ввись.» Вважаю, що це означає поважати старших, прислухатися до їх порад,з однолітками бути чесним і ставитися,як до себе! Тоді тебе будуть поважати і ти досягнеш успіху у житті!
- «В домі своєму не лінитесь, та за всім пильнуйте самі, не покладайтесь на Бога чи на отрока, аби не насміялися люди ні над оселею вашою, ні над вашим обідом.» Кажучи іншими словами,місце,де ти живеш-твій показник тебе для оточуючих. Не потрібно на когось сподіватись,чогось чекати,а робити все самому. Ненавиджу безлад,він не дає змоги вільно пересуватися,відчувати себе у затишку. Тому підтримує це повчання та дотримуюсь його,чого раджу кожному. Кожна річ повинна мати своє місце!
- «Обману остерігайтесь та пияцтва, та облуди, від того душа ваша гине і тіло.» Ще ніколи,за всю історію людства, брехня,пияцтво,блуд не приносили нічого гарного. У брехні ти путаєшся та з часом забуваєш,що є справжнім,а що ні. Пияцтво та блуд знищують твоє здоров’я, що не робить тебе щасливішим.
- «Куди б ви не вертали стежину рідною землею, не давайте творити зло та шкоду отрокам своїм ні у селах, ні у посівах, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли та де б не затрималися, наситьте та напийте нужденного.» Де не був би ти,не має значення, чи твоє це рідне село,чи чуже,допомагай людям і вони допоможуть тобі. Тоді у будь-якому місці будеш почувати себе в затишку та теплі))
- «Хвору людину провідайте. Небіжчика проведіть в послідню дорогу, адже усі ми смертні.» Це повчання про те,що не потрібно залишатися байдужим до людей з проблемами,бо ви теж можете опинитися у такій ситуації і залишитись самотнім у ній!
- «Щонайбільше поважайте гостя, звідкіля б він до вас не прийшов: простий або вельможний, або посол; якщо не маєте змоги по шанувати його подарунком, то хоча б пригостіть його їжею та питтям, адже він, пересуваючись далі, возвеличить вас у всіх землях доброю або злою людиною.» Думаю,що це значить,що потрібно з повагою та обережність ставитися до незнайомих людей. Адже відомо,що слава завжди йде попереду людини.
Отже, у всіх цих повчань великого князя київського Володимира Мономаха потрібно дотримуватись,зробити для себе святими правилами! Адже недаром кажуть,як ти ставишся до людини,так і вона до тебе! Робіть добро і воно завжди до вас повернеться,не стійте на місці,завжди рухайтесь тільки вперед,тягнучи за собою інших.
По цим повчанням, можна зрозуміти, чому він так довго і чудово правив,роблячи життя людей кращим. Тож намагаймося жити не тільки для себе,а і для інших,не забуваючи ні свої , ні їх потреби. Тоді життя ваше принесе вам тільки радість та спокій)))
ПАТЕРИ́К, а́, ч. Збірка, що містить житія так званих святих отців (звичайно монахів якого-небудь монастиря). А ось вам іще одно єгипетське оповідання, яких сотки були нагромаджені в так званім єгипетсько-скитськім патерику (Фр., IV, 1950, 156); Існування князівського двору на місці нинішнього "Арсеналу" підтверджується даними Києво-Печерського патерика (Веч. Київ, 12.І 1967, 4).
Рецепт калити від Клопотенка
Рецепт калити від Клопотенка
Інгредієнти:
400 г борошна
200 мл молока
1 яйце
75 г вершкового масла
75 г цукру
3 ст.л. меду
3 ст.л. меленого маку
5 ст.л. родзинок
1 ч.л. соди
1 ст.л. оцту
0,5 ч.л. солі
Інгредієнти для оздоблення:
3 ст.л. маку
3 ст.л. волоських горіхів
1 хурма
6 ст.л. меду
Спосіб приготування:
Молоко змішати з медом, сіллю, цукром і вершковим маслом, а також підігріти до однорідної маси;
Додати туди яйця та добре вимішати;
Додати борошно з собою, оцет, мак та родзинки;
Замісити тісто, щоб воно було липким;
Викласти на пергамент та сформувати диск з отвором по центру;
Прикрасити верх скибками хурми, маком та горіхами;
Пекти у духовці при температурі 180 градусів приблизно 25-30 хвилин
Змастити частиною меду ще гарячу калиту, а частину – через хвилин 10.