Урок 24

Психологічна рівновага. Самооцінка і критика

Параграф 18

Що таке психологічна рівновага?

Психологічне благополуччя (душевний комфорт) = гармонії емоційної, інтелектуальної і духовної сфер.

• Хто з дівчат перебуває у стані психологічної рівноваги?

• Чи є матеріальний добробут запорукою душевного комфорту?

ТЕСТ с.117-118. Оціни рівень свого психологічного благополуччя (робота у зошитах)


САМООЦІНКА - це твоє ставлення до самого себе.

Самооцінка формується під впливом твого досвіду (успіхів і невдач) і залежить від того, як тебе оцінюють інші люди. Розрізняють самооцінку завищену, занижену і адекватну.

Здоровою вважають адекватну позитивну самооцінку: людина реально оцінює себе і при цьому вважає себе унікальною, не­повторною, вартою любові, поваги і всього найкращого в житті.

Підлітки із заниженою самооцінкою:

легко піддаються впливу однолітків;

надто переживають з приводу того, що про них подумають;

поводяться зухвало, щоб замаскувати невпевненість;

руйнують себе, набуваючи шкідливих звичок;

заздрять і не вміють радіти успіхам друзів.

Ознаки твоєї індивідуаль­ності, яка вирізняє тебе з-поміж інших, робить особ­ливим, не­повторним та унікаль­ним:

  • характер,

  • став­ленням до лю­дей,

  • розум,

  • зовнішнім ви­гля­д.

• Деякі наші слова і вчинки підвищують самоповагу, а деякі — навпаки, знижують її. Наприклад, виконуючи те, що пообіцяв самому собі, ти відчуваєш, що володієш ситуацією. Це підвищує самоповагу. А як порушуєш своє слово — відчуваєш розчарування, і самоповага знижується.

• Підвищують самооцінку і справи на благо інших. Саме так, не дивуйся. Коли робиш щось для інших, а не для себе, отримуєш несподіваний бонус — чудовий настрій і задоволення собою.

КРИТИКА - це аналіз і оцінка когось чи чогось із метою виявлення та усунення вад та хиб..

Критика буває справед­ливою і несправед­ливою, вислов­леною у тактовній чи у приниз­ливій формі.

Несправед­лива критика, зневаж­ливі репліки з приводу твоїх особистих якостей, резуль­татів праці чи інших важ­ливих для тебе ре­чей здатні суттєво вплинути на самооцінку. Та чи варто так гостро реагувати? Адже найбільше критикують ті, хто сам відчуває свою не­повноцінність і нама­гається само­ствердитися, принижу­ю­чи інших.

"Віслюк" (східна притча)

Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:

— Поглянь на цього бідолашного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. А жорстокий батько не знає жалю.

Чоловік узяв ці слова близько до серця. Він зліз з віслюка і звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями і хитати головами:

— Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом.

Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього.

— Люди добрі, подивіться на це, — заголосила жінка під чадрою. — Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет провис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі.

Батько з сином мовчки злізли з віслюка і, понуривши голови, побрели далі. За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатися з них:

— Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?

Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою і сказав синові:

— Хоч би що ми робили, хлопче, неодмінно знайдеться той, хто з нами не погодиться. Гадаю, ми самі маємо вирішувати, як нам мандрувати.