Національна безпека України

У Законі України «Про національну безпеку України» зазначено, що національна безпека — це захищеність інтересів людини й громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. 

• пріоритет прав і свобод людини та громадянина й верховенство права;

• пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

• своєчасність заходів захисту національних інтересів від реальних потенційних загроз;

• розмежування повноважень і взаємодія органів влади задля національної безпеки;

• демократичний громадський контроль і нагляд за Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

• використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

• людина і громадянин — їхні конституційні права та свободи;

• суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне та природне середовище й природні ресурси;

• держава — її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

• Президент України, Верховна Рада України (ВРУ), Кабінет Міністрів України (КМУ), міністерства й інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада національної безпеки і оборони України;

• Національний банк України;

• суди загальної юрисдикції, прокуратура України;

• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

• громадяни України, об’єднання громадян;

• Збройні сили України (ЗСУ), Служба безпеки України (СБУ), Служба зовнішньої розвідки У країни, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

У 2018 р. в лавах ЗСУ служило понад 24 000 жінок, тобто кожний десятий військовослужбовець — жінка. Серед офіцерів їх близько 3000 осіб (у т. ч. 42 полковники).

На території дії операції Об’єднаних сил (ООС) служили чи продовжують служити майже 7000 жінок, які уклали контракт з Міноборони України. Це і розвідниці, і кулеметниці, й інструкторки з медичної підготовки. Є серед них і снайпери, мінери, командири взводів тощо.

Раніше жінок офіційно не реєстрували бойовими солдатами (через певні стереотипи). Ситуація змінилася лише влітку 2016 р., коли Міністерство оборони України розширило список дозволених для жінок військових посад. Разом із тим збережено обмеження на посади, де є небезпека для репродуктивного здоров’я; зокрема, ті, які пов’язані з використанням отрути, вибухових речовин і гасінням пожеж.