1. Ознайомити учнів з алгоритмом надання медичної допомоги MARCH в умовах бойових дій.

2. Відпрацювати основні навички оцінки та надання допомоги постраждалим у тактичних умовах.

3. Розвивати вміння працювати в команді та приймати швидкі рішення.

Обладнання:

Турнікети, бандажі, гемостатичні засоби.

Манекен для тренувань.

Таблиці та інфографіка з алгоритмом MARCH.

1. Обговорення:

Що таке тактична медицина?

Які основні загрози для поранених у бойових умовах?

2. Повторення базових понять:

Критичні кровотечі, дихальні шляхи, дихання, циркуляція крові.

M (Massive Hemorrhage) – Зупинка масивної кровотечі:

Використання турнікета (показ, пояснення правил накладання).

Гемостатичні засоби та тиснучі пов'язки.

A (Airway) – Забезпечення прохідності дихальних шляхів:

Як оцінити прохідність дихальних шляхів.

Використання назофарингеальних трубок.

R (Respiration) – Оцінка та підтримка дихання:

Усунення напруженого пневмотораксу (огляд способів).

Герметизація рани грудної клітки.

C (Circulation) – Підтримка кровообігу:

Визначення шоку, його ознаки та надання допомоги.

Екстрені заходи (інфузії, підняття кінцівок).

H (Hypothermia/Head injury) – Профілактика гіпотермії та оцінка травм голови:

Укутування постраждалого.

Оцінка та обробка ран голови.

Напружений пневмоторакс – це стан, за якого повітря накопичується в плевральній порожнині, створюючи тиск на легеню, серце та великі судини, що може призвести до критичних порушень дихання та кровообігу. Цей стан потребує негайної допомоги.

Симптоми напруженого пневмотораксу:

1. Утруднене дихання, задишка.

2. Сильний біль у грудній клітці з ураженого боку.

3. Асиметрія грудної клітки (уражена сторона не піднімається під час вдиху).

4. Ціаноз (посиніння шкіри).

5. Гіпотонія, тахікардія, погіршення стану свідомості.

6. Випинання яремних вен на шиї.

7. Зміщення трахеї (зазвичай у протилежний бік від ураження).

Етапи та способи усунення напруженого пневмотораксу:

1. Голкова декомпресія (пункція плевральної порожнини):

Це тимчасовий метод для негайного зниження тиску в плевральній порожнині.

Алгоритм дій:

1. Вибір місця для пункції:

2-й міжреберний простір по середньоключичній лінії або

5-й міжреберний простір по передньоаксилярній лінії.

2. Підготовка:

Обробити місце пункції антисептиком (якщо є можливість).

Використати голку великого діаметру (наприклад, катетер 14-16G довжиною 5-8 см).

3. Введення голки:

Ввести голку перпендикулярно до грудної клітки поверх верхнього краю ребра (щоб уникнути пошкодження судин).

Почекати виходу повітря через голку (свистячий звук свідчить про успіх).

Залишити катетер у плевральній порожнині для постійної декомпресії.

Примітка: Голкова декомпресія є тимчасовим заходом і потребує подальшого дренування.

2. Закритий дренаж плевральної порожнини (торакоцентез):

Цей метод дозволяє постійно видаляти повітря з плевральної порожнини.

Алгоритм дій:

1. Вибір місця:

4-й або 5-й міжреберний простір по середньоаксилярній лінії.

2. Інструменти:

Стерильний дренажний набір або хірургічні інструменти.

3. Процедура:

Розрізати шкіру над місцем введення.

Ввести дренажну трубку в плевральну порожнину поверх верхнього краю ребра.

Під’єднати трубку до водяного замка або спеціального клапана (наприклад, клапан Гейма).

Переконатися, що повітря виходить і більше не накопичується.

3. Хірургічне втручання:

Якщо неможливо стабілізувати пацієнта шляхом декомпресії або дренування, потрібна повноцінна хірургічна операція (торакотомія) в умовах стаціонару для усунення джерела пошкодження.

Герметизація відкритих ран грудної клітки (накладання оклюзійної пов'язки).

Своєчасна декомпресія при підозрі на напружений пневмоторакс.

Контроль стану пацієнта до його евакуації.

Примітка:

Усі процедури повинні виконуватися підготовленими медичними працівниками або особами, які пройшли спеціалізоване навчання.

Оклюзійна пов’язка – це герметична пов'язка, яка використовується для закриття відкритої рани грудної клітки, щоб запобігти проникненню повітря в плевральну порожнину та розвитку пневмотораксу.

Етапи накладання оклюзійної пов'язки:

1. Підготовка:

1.1. Оцініть стан пораненого:

Визначте наявність рани грудної клітки (зазвичай супроводжується свистячим звуком, якщо повітря входить у плевральну порожнину).

1.2. Підготуйте матеріали:

Стандартна оклюзійна пов’язка (якщо доступна).

Альтернативні матеріали: шматок стерильного поліетилену, гідрогелева пов'язка, медичний пластир, рукавичка або інший водонепроникний матеріал.

2. Очищення та контроль:

2.1. Очищення рани:

Якщо дозволяє ситуація, обробіть рану антисептичним засобом (уникайте затримки через це в критичних умовах).

2.2. Контроль кровотечі:

Якщо рана кровоточить, накладіть стерильну марлеву серветку для зупинки кровотечі перед герметизацією.

3. Накладання пов'язки:

3.1. Герметичне закриття рани:

Покрийте рану водонепроникним матеріалом так, щоб пов'язка повністю перекривала отвір і виступала за краї рани мінімум на 5 см.

Для стандартної оклюзійної пов'язки дотримуйтесь інструкцій виробника.

3.2. Фіксація:

Зафіксуйте пов'язку за допомогою медичного пластиру або ізоляційної стрічки з усіх чотирьох боків, щоб повітря не потрапляло в рану.

4. Альтернатива – "Тристороння" пов’язка:

Якщо є ризик розвитку напруженого пневмотораксу, заклейте лише три сторони пов’язки:

Верхні краї та один бік герметично закріпіть, а один край залиште відкритим.

Це дозволить повітрю виходити з плевральної порожнини, але не проникати назад.

5. Контроль стану пораненого:

5.1. Спостерігайте за диханням і загальним станом постраждалого.

Якщо стан погіршується (задишка, ціаноз, знижений тиск), може розвиватися напружений пневмоторакс. У такому разі потрібна голкова декомпресія.

5.2. Зафіксуйте пораненого в положенні напівсидячи або лежачи на здоровому боці (якщо немає травми хребта).

6. Евакуація:

Якомога швидше забезпечте транспортування постраждалого до медичного закладу.

Примітки:

Не використовуйте занадто товсті або тверді матеріали, які можуть тиснути на рану.

Застосування оклюзійної пов'язки потребує подальшого контролю та догляду, особливо в бойових або польових умовах.