Дехто вважає, що людей із ВІЛ треба ізолювати, як, наприклад, хворих на дизентерію. Проте, як уже зазначалося, ВІЛ — це інфекція, шляхи передачі обмежені, і тому в ізоляції хворих нема потреби. Ізоляція такої кількості людей була б жорстокою, а головне — безглуздою, оскільки не дала б жодних позитивних результатів. Якщо люди перенесуть відповідальність за свою безпеку на державу, а самі не захищатимуться (наприклад, під час статевих контактів), вони дуже ризикуватимуть. ВІЛ не має специфічних симптомів, наприклад таких, як висипка або інші зовнішні ознаки. Людина може багато років жити з ВІЛ, на вигляд бути цілком здоровою та, нічого не знаючи про це, інфікувати інших.