Психологічне благополуччя (душевний комфорт) = гармонії емоційної, інтелектуальної і духовної сфер.
• Хто з дівчат перебуває у стані психологічної рівноваги?
• Чи є матеріальний добробут запорукою душевного комфорту?
ТЕСТ с.117-118. Оціни рівень свого психологічного благополуччя (робота у зошитах)
САМООЦІНКА - це твоє ставлення до самого себе.
Самооцінка формується під впливом твого досвіду (успіхів і невдач) і залежить від того, як тебе оцінюють інші люди. Розрізняють самооцінку завищену, занижену і адекватну.
Здоровою вважають адекватну позитивну самооцінку: людина реально оцінює себе і при цьому вважає себе унікальною, неповторною, вартою любові, поваги і всього найкращого в житті.
Підлітки із заниженою самооцінкою:
легко піддаються впливу однолітків;
надто переживають з приводу того, що про них подумають;
поводяться зухвало, щоб замаскувати невпевненість;
руйнують себе, набуваючи шкідливих звичок;
заздрять і не вміють радіти успіхам друзів.
Ознаки твоєї індивідуальності, яка вирізняє тебе з-поміж інших, робить особливим, неповторним та унікальним:
характер,
ставленням до людей,
розум,
зовнішнім вигляд.
• Деякі наші слова і вчинки підвищують самоповагу, а деякі — навпаки, знижують її. Наприклад, виконуючи те, що пообіцяв самому собі, ти відчуваєш, що володієш ситуацією. Це підвищує самоповагу. А як порушуєш своє слово — відчуваєш розчарування, і самоповага знижується.
• Підвищують самооцінку і справи на благо інших. Саме так, не дивуйся. Коли робиш щось для інших, а не для себе, отримуєш несподіваний бонус — чудовий настрій і задоволення собою.
КРИТИКА - це аналіз і оцінка когось чи чогось із метою виявлення та усунення вад та хиб..
Критика буває справедливою і несправедливою, висловленою у тактовній чи у принизливій формі.
Несправедлива критика, зневажливі репліки з приводу твоїх особистих якостей, результатів праці чи інших важливих для тебе речей здатні суттєво вплинути на самооцінку. Та чи варто так гостро реагувати? Адже найбільше критикують ті, хто сам відчуває свою неповноцінність і намагається самоствердитися, принижуючи інших.
"Віслюк" (східна притча)
Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:
— Поглянь на цього бідолашного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. А жорстокий батько не знає жалю.
Чоловік узяв ці слова близько до серця. Він зліз з віслюка і звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями і хитати головами:
— Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом.
Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього.
— Люди добрі, подивіться на це, — заголосила жінка під чадрою. — Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет провис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі.
Батько з сином мовчки злізли з віслюка і, понуривши голови, побрели далі. За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатися з них:
— Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?
Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою і сказав синові:
— Хоч би що ми робили, хлопче, неодмінно знайдеться той, хто з нами не погодиться. Гадаю, ми самі маємо вирішувати, як нам мандрувати.