Людська байдужість часом зашкалює… і я у своєму житті була свідком подібного….Події відбувалися у великому аптечному маркеті, де присутніми були 7 провізорів та повна купа людей у черзі… за столиком у аптеці сидів, а точніше лежав на ньому чоловік, років 60, у бідолаги весь час дзвонив телефон, а всі байдуже обходили стороною і лише провізор з-за стійки час від часу викрикувала « напився, а тепер сидить тут…», я запитала провізора (на секундочку - людину з вищою медичною освітою) скільки він так сидить і що з ним - на що мені відповіли - близько години, п’яний, мабуть…, а телефон усе дзвонив без перестанку - дружина і діти не знаходили собі місця, бо чекали чоловіка і батька з роботи уже котру годину…
Я підійшла до чоловіка - запаху алкоголю не відчула, спробувала запитати як звати - у відповідь лише нерозбірливі слова, сплутана свідомість… клінічно було схоже на гіпоглікемічну кому (при зниженому рівні глюкози крові у діабетиків)- викликала швидку, підняла слухавку телефона і почула «у нього цукровий діабет, він живий???», через 10 хвилин приїхала швидка , одночасно дружина з синами, виміряли рівень глюкози крові - 1 ммоль/л - тут же, в аптеці зробили ін’єкцію глюкози і чоловік на очах прийшов у свідомість, почав розмовляти, радощам родичів не було меж…
А люди в аптеці і провізори продовжували бездушно спостерігати за тим, що відбувається.., а рахунок насправді йшов на хвилини…
Люди, не будьте байдужими, інколи завдяки тому, що ви просто підійдете і запитаєте чи потрібна допомога, може бути врятоване чиєсь життя.. і, навіть, якщо людина перебрала лишнього - від цього вона не перестала бути людиною, не перестала бути чиїмсь батьком чи матір‘ю, але це уже інша історія… (Оксана Пруднікова)